Фамилия принадлежит к распространенному типу украинских фамилий, она образована от крестильного имени Адам и суффикса -енко («молодой человек», «сын»). Дословно фамилия означает «сын Адама». Образование фамилии Адаменко началось приблизительно в XIV веке.
Белоцерковский полк
Маръко Адаменъко (сотня полковая)
Брацлавский полк
Адаменко Матвѣи (Краснянская, Ивановци)
Адаменко Пашко (Комаргородская)
Адаменъко Педор (Райгородская)
Кальницкий полк
Адаменко Иван (Тетыевская)
Адаменко Кондрат (Полковая)
Каневский полк
Адаменко (Волынцова)
Адаменко Семен (Стародубова)
Корсунский полк
Адаменъко Леско (сотня Демкова )
Адаменъко Яско (сотня Ярутина )
Крапивенский полк
Адаменко Феско (Чернушенская)
Адаменко Костюк (Арклиевская)
Адаменко Анадрей (Городийская)
Переяславский полк
Адаменко Павел (Басанская)
Адаменко Петро (Баришская)
Адаменко Иван (Романенкова)
Адаменко Яков (Быковская)
Прилуцкий полк
Адаменко Андрей (Кропивенская)
Черкасский полк
Адаменко Васил (Маркова)
Чигиринский полк
Адаменко Лукьян (Криловская)
Адаменко Хвеско (Бужинская)
[1].
Роспись города Лукомля. Мещаня меншои стати.Во дворе: Ондрюшко Адаменко,
Село Харсенки, а в нем мещане пашут на 4 волах. Во дворе: Васка Адаменко.
[2].
В селу Кгавронцахъ посполитіе люде подданніе. Тяглие: Матвей Адаменко ткач.
Городъ Беликы.Козаки конніе: Педко Адаменко, Охрем Адаменко.
Козаки Белицкіе. Тяглие: Левко Адаменко.
В селе Комаровци. Посполитіе люде подданіе пана обозного тяглие: Харко Адаменко староста [3].
Адаменко Григорій – значковий товариш Полтавського полку (? – 1755 – 1762 – ?), мав двір у Маячці. 17 вересня 1762 р. отримав підтвердження на чин значкового товариша.
Адаменко Іван – значковий товариш Переяславського полку (? – 1726 – 1732 – ?). 1726 р. у гілянському поході.
Адаменко Іван – козак, значковий товариш Переяславського полку (1742 – 1751 – ?). Мав двір житловий у с. Стовпягах Терехтемирівської сотні (1750).
Адаменко Карпо – значковий товариш Миргородського полку, не отримав російського чину (1788).
Адаменко Микита – значковий товариш Полтавського полку (1762), проживав в Нових Санжарах.
Адаменко Опанас Павлович – онук полтавського полкового осавула і обозного Адама Ненади. Козак Маяцької сотні. Значковий товариш Полтавського полку (1724.4.06. – 1750 – ?). У 1721 р. дев’ять місяців провів на ладозьких канальних роботах, потім – п’ять років у сулацькому поході. 1736 р. відправлений до Переяслава в козацькій команді за осавула, у 1751 р. – консистенський комісар. У 1729 р. був звільнений від сплати податків за володіння млином. Мав ліс і озеро (1731), у Маяцькій сотні – двір і підсусідків [4].
1. Реестра всего Войска Запорожского после Зборовского договора с королем Польским Яном Казимиром составленные 1649 года, октября 16 дня / Изданные по подлиннику О.М.Бодянским. [Чтения в Императорском Обществе Истории и Древсностей Российских при Московском Университете 1874 г. кн.2 и 3-я.] — Москва: Издание Императорскаго Общества Истории и Древностей Российских при Московском Университете, 1875.
2. Малоросийские переписные книги 1666 г. – К.: типография Корчак-Новицкого, 1900
3. Джерела з історіі Полтавського полку.(Середина XVII — XVIII ст.) Т.І:Компути та ревізіі’ Полтавського полку. Упоядкування та підготовка до друку В.О.Мокляка. Полтава,»АСМІ»,2007
4. Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини. – К.: «Стилос», 2009. – 432 с.