Топонимический словарь Украины.

ББК 81.2УКР-3 Я62

Рекомендовано Мтстерством oceimu Украти
(Лист М1н1стерства освгги Украши N9 3/2—246 Bia 15.06.98 р.)

Цей поабник вызнано одним /з кращих, представлених на конкурс, оргатзований Мтстерством oceimu Украти та М1жна- родним фондом «Шдродження» в рамках Програми «Трансформацт гумаштарноi oceimu в Украт». Головне заедания Програми полягае в сприянт гуматзаци oceimu через створення умов для розробки та впровадження новоi генераци тдручнишв i навчальних поабнишв, зор'хентованих на i^imocmi втчизняноi та ceimoeoi культуры, що притамант сучасним суспыьствам демократичного типу.

Miжнapoднuй Фонд «Шдродження», який репрезентуе все- свтню мережу фонд'гв, заснованих eidoMUM американським nid- приемцем та громадським дiячeм Джорджем Соросом, буде щиро вдячний за eideym, пропозици та зауваження щодо цього видання nid час його експериментальнох nepeeipKU в навчальних aydumopinx.

Янко М.Т.

Я62 Топошм1чний словник Украши: Словник-довщник — К.: Знания, 1998. — 432 с. — Библюгр.: с. 403 — 429.

ISBN 5-7707-9443-7.

Топошм1чний словник Украши мютить найголовнши назви мют, районню uempie, селищ мюького типу, cui, у яких вщбулися юторичш поди або яю пов’я- заш з 1менами видатних людей, а також назви об’екпв рельефу, р1чок, озер, ли- машв, заток i проток, найважливииих заповщниюв, гсторичних i природних па- м’яток Украши. У ньому подано детальний етимолопчний анал1з вщповщни> утворень. Словник мае за мету задовольнити потреби середньо! школ и. BiH при- значений для учшв старших iciaciB, вчител1в географй, icTopii, студенев вщпо- вщних факультет, лекторйв, а також для широкого кола читач1в.

ББК 81.2УКР-3

© М. Т. Янко, 1998

О ТОВ «Знания», 1998

© С. I. Чуев, художне оформления, 1998

ПЕРЕДМОВА

Майже Bci географ1чш об’екти — гори й низовини, моря й океани, острови й твострови, р1чки й озера, населен! пункти й лки — мають CBo'i назви. Наука, що вивчае щ назви, називаеть- ся топошмжою (вщ гр. topos «Micne», «мюцевють» i опота, опута <ам’я»).

TonoHiMiKa — складова частина ономастики, роздшу мо- вознавства, що вивчае власш назви. KpiM того, icHye ще тер­мш TonoHiMifl. Вш означав сукупшсть географ1чних назв пев- но1 територи.

Окрем1 вчеш TonoHiMiKy вщносять до самостшних наук, яка «використовуе методи i лшгвктичного, i юторичного, i геогра- ф1чного анал1зу» [Мурз., ОТ, 8\.

Географ1чш назви (топошми) утворюються або вщ загальних назв (апеляпшв), наприклад, назва села Берег вщ апелятива бе­рег, назва р1чки Рта — вщ апелятива рта, або вщ власних назв (aHTponoHiMie), наприклад, назва мюта 1вано-Франк'тсък — вщ власного iMeHi. Значна частина географ1чних об’екпв мае опосе- редкован! назви. Так, м. С1верськ дютало свою назву вщ р. Cieep- ський Донецъ, яка, в свою черту, означальну частину одержала вщ назв слов’янського племен! cieepu, cieepa, що жили у верхнш те­чи CiBepcbKoro Д!нця, а !менникову — через найменування р. Дон вщ ipaH. don «вода», «р!чка».

За видами об’ект!в топошми неоднаков!. Одн! з них означають назви MicT, !нш! — найменування pinoK, ще шш! — rip i т. iH. Ко­жей вид цих об’екпв мае свою назву. Для назв населених пунк- пв — MicT, селищ, сш тощо — прийнято KpiM загального терм!на топон!м вживати терм!н о й к о н i м; для назв водних об’екпв (р!чок, джерел, водоспад!в, потогав, струмив, а також океашв, MopiB тощо) — термш г i д р о н i м; для об’ект!в рельефу, тобто об’ект!в орограф!чних (rip, хребпв, rop6iB, долин, плато, низо- вин, прських ущелин та iH.) — термш о р о н i м.

KpiM того, Bci топошми розр1зняються за ознаками природи: а) особливостями рельефу (верш. Сиг, пщвищення Гостра Мо­гила, Нагольний кряж тощо); водних об’екпв (р. Вша, м. Жовп Води), б) видами рослин (м. Дубно, с. Берез1вка, р. Рогозянка), 1*

 

в) видами тварин (верш. Кобила, р. Щучна). Однак 36ir топот- MiB, зокрема riapomMiB, з назвами тварин в абсолютнш бшьшос- Ti випадив являе собою ni3Hime переосмислення д.-слов., тюрк, чи шших мов назв р1чок (див. у словниковш частит — Бйжа, Вовк, Галка тощо).

Окрему групу становлять антропошм1чш назви, що походять eia iMeH, пр1звищ; етношм1чш — вщ найменування народ1в, ро- Д1В, племен (с. Дугпби, с. Поляни, с. Ятвяги, с. Деревляни, смт. Печешги, м. Клверщ, смт. Торчин, смт. Узин, с. Серби та iH.). 3 минулого дшшла до нас трупа топошм1в, яю вщображають сощальну HepieHicTb — назви, пов’язаш з !менами uapie, noMi- щиив та Taxi, що вщображали злиденне життя простого люду, а також назви виробничого характеру (с. Бортники, м. Бровари); збереглися топошми культового походження, пов’язаш з релтй- ними святами, храмами, церквами, мечетями тощо.

Характерною особливютю давньоевропейських гщрошм1в — давнк eBponefoMie, тобто тих, яю юнували до виникнення шдо- европейсько! мовно! спшьносп, е наявшсть у них основ на оз­начения «вода», «джерело», «текти», «потж», а також кольор1в — «бший», «блискучий» тощо.

Географ1чн1 назви Украши пройшли складний шлях розвитку i утворення. Значна 1х частина успадкувала топотм!чну систему цшого ряду епох, починаючи вщ до1сторично! (дописемно'О i юн- чаючи нашим пер1одом. Упродовж тривалого 1сторичного часу вони розвивалися в т1сному зв’язку з топошм1ею багатьох пле­мен i народ1в бвразн, залишаючись у сво1й основ! слов’янськи- ми. Багато з них дшшли до нас i3 сиво! давнини — з перюду iH- доевропейсько! мовно! спшьносп.

У V—IV тис. до н. е. з Швденного Закавказзя, IIiBHi4Hoi Ме- сопотамп i Схщно! Анатолн через тепершню територ1ю 1рану, Середньо! Азй i Казахстану ipaHOMOBHi племена мйрували у П1в- н!чне Причорномор’я. Дещо тзнше з Tie! ж територн 1нш1 ipaHo- MOBHi племена, у вигляд! повторно! Mirpauii, рухалися через Кав­каз (Дербентсыа ворота) i в Швн!чному Причорномор’! приедна- лися до племен, що прибули ранние. Вони оселялися поруч з мю- цевим населениям, спшкувалися з ним. Минав час. !хш на той час примггивш мови трансформувалися в одну спшьну мову. В наущ п прийнято називати 1ндоевропейською мовною спшьню- тю, a Bci народи i племена, об’еднан! uiero сшльшстю, — !ндоев- ропейцями. Проте назва ця умовна i е понятгям суто мовним.

Понад дв1 тисяч1 роюв жили поруч пришельц! з далеко! Азн й аборигени Свропи. Народи !ндоевропейсько! мовно! спшьност! знали метали — мщь, очевидно бронзу, золото, ср1бло, п1знше

 

зал1зо, умши ткати, робити посуд. Вони займалися землероб- ством, проте на першому плат було скотарство.

У II тисячолпн до н. е. iHfloipaHui — нащадки прийшлих з Азп, — за даними археологи, покинули обжит! мюця i подалися в TenepimHi 1ран, Афгашстан та найбшыие на niBocrpiB 1ндостан, везучи i3 собою ciM’i, nicHi, казки, м1фи i легенди, що були по- ширеш в !ндоевропейсыай мовнш спшьносп. Частина вдоарШ- ських племен залишилась у ГОвшчному Приазов’1 i в Швшчному Причорномор’1. Гадають, це були вщом! в icropii фракШщ, пле­мена ciHfliB, меопв, вщ яких Азовське море певний час називало- ся МеотШським, племена, що жили на Таманському n-oei.

Почали розселятися й iHmi вдоевропейщ.

1з розселенням племен i народ1в по материку €враз!я говори i д1алекти колишньоТ мовно! спшьносп вщособлювались, вини- кали HOBi MOBHi групи (ciM’i), OKpeMi мови: ipaHCbKi, слов’янсыа, балпйсью, inaiftcbKi, кельтсыа, германськ!, романсыа, тохарсыа, мова грецька та деяю iHmi стародавш мови, зокрема й мови ни- Hi MepTBi, тобто Ti, що не вживаються в живому мовленш (ска- ж1мо, латинь, санскрит та ш.).

1ндоевропейсьи гщрон1ми на територи сучасно! Украши збе- реглися вщ захщного кордону до Приднтров’я, niBHi4Hime меж Степу.

Слов’яни видшилися з основних 1ндоевропейських племен у середиш II тис. до н. е., тобто приблизно три з половиною тися- 4i рогав тому. До того часу предки слов’ян пройшли довгий шлях свого розвитку, Вони формувалися в середин! шших племен — балпйц!в (пруси, лапши, литовщ), repMaHuie, umipiftuiB, дако- фрагайщв, ipaHuie, а також тих, що межували на niemii, — кель- т1в та iтaлiкiв.

3i слов’янськими племенами ототожнюють тшинецько-кома- ровську археолопчну культуру XV—XII ст. до н. е., що простяга- лась вщ Середнього Подшпров’я на cxofli до Одера на заход!. Швденний и кордон проходив уздовж п!вн!чних схшйв Карпат, а п!вн!чний — приблизно по широп Прип’ят! [Рибаков, КР, 13\.

Першу письмову згадку про слов’ян пщ !менем венеди (вене- ти) залишив римський вчений Плшш Старший.

За свщченням готського !сторика 1ордана (1орнанда), за по- ходженням алана, в VI ст. н. е. слов’яни складалися з трьох груп: венед!в, що жили в Прибалтищ, CKnaeiHiB, що жили м!ж Дн!ст- ром, Дунаем i Bicroio, та анпв, що жили на схщ вщ них. 3 VI ст. закртилася назва слов’яни. За схщними слов’янами закр!пилась i назва анпв.

На меж! Ill та II ст. до н. е. на територп Середнього Подш- пров’я (див. Подшпров’я), зокрема на землях, де розташований Кшв, а також почасти у Верхньому Подншров’! склалася заруби- нецька культура, названа так вщ с. Зарубинш, розташованого на Черкащиш, бшя якого вперше було виявлено !х пам’ятки. Щ протоукрашсью слов’янсью племена зазнають впливу ipaHOMOB- них племен — aopciB, язипв, роксолан, MeoTiB, алашв та iH., що прийшли з-за Дону i вщо\п пщ загальною назвою савромати, або сармати.

Територ1альне розташування зарубинецько! культури ствпа- дае 3i схщною частиною венедсько! територп, вщомо! в писем- них джерелах. Швденний кордон культури зарубинецьких слов’ян проходив м1ж Л1состепом i Степом, а твшчний досягав басейну Прип’ят1 [1У, 1, 260—261].

На початку н. е. слов’яни продовжують розширювати свою територш, що мае характер мирно! колошзацн. В I—II ст. н. е. зарубинецью племена досягли межир1ччя Десни, Сейму i Сожу, а також просувалися вверх по Дншру. «Замють балтських гщро- HiMie у схщнШ частит Верхнього Подншров’я з’явилися слов’янсью назви рж» [1У, 1, 263]. Тод1 ж зарубинецью племена розселилися i по П1вд. Бугу.

У VI ст. н. е. вперше згадуються предки украшського народу пщ назвою анти. Вони жили на територп, що простягалася вщ лшй Киева до Чорного та Азовського MopiB i вщ верх1в’я Пруту до До­ну. Назва анти, на думку дослщниюв, дана сусщами слов’ян щдо- !ранськими хл1боробськими племенами, яю жили на niBflHi Укра!- ни [Труб., ЛПДС, 399—400], за !х окрашне розм1щення на швден- ному сход1 схщних слов’ян. Етнонш анти означав на MOBi цих пле­мен «oKpai'HHi».

Формування загальнослов’янсько! топон1мн, яка згодом ляг- ла в основу давньорусько!, отже й украшсько! TonoHiMi'i, вщбува- лося протягом тривалого !сторичного часу пщ впливом р1зних народ1в i племен, i насамперед cyciaie слов’ян. Слов’янська то- пон1м1я в I тисячол1тт1 н. е. була поширена на значтй територп Центрально! i Схщно! Свропи. Загальнослов’янськими е назви люових рослин: дуб, береза, липа, клен, ясен, ель (ялинка), вер­ба, iea, ольха, сосна, рябина, калина, черемха i малина; л1сових 3Bipie, irraxiB, риб: карась, окунь, линь, осетер, йорж, щука, вовк, тур та iH., а також знарядь полювання i рибальства, наприклад ят1р, невщ, стршка, тятива тощо i пов’язаних з ними TonoHiMie. Так, до старослов’янських географ1чних назв слщ вщнести: Вепр, Десна, Бобр, Бобра, Тетер1в, Уж, Прип’ять, Тисьмениця, Ломни- ця, Яблониця, Лозниця, Лига та ш. Под1бш топон1ми поширен1 на територй Pocii', bmopyci, Полыщ [Маврод., 29], тобто в люо- Bift 30Hi пом1рного поясу.

у VI—VIII ст. у результат! подшу слов’ян на схщних, захщних i швденних вщбулася диференщацш колись едино! !х мови.

Помпний слщ у топошми слов’янських народ1в (отже, i в ук- ра’шсыай топошми) залишили шдоевропейсыа племена Захщно! бвропи, яких греки називали кельтами, а римляни галлами (га- латами), що займали окрем! територп в Захщнш i Центральнш вврот. За даними археологи, в V ст. до н. е. слщи галатсв зафш- совано у Карпатах, шзннпе на схщ вщ них, а близько 200 р. до н. е. кельти з’явклися в Пн.-Сх. Причорномор’!. Саме в цей час кельтсыа елементи з’явилися в мов1 предюв слов’ян. Пор. Галичина (рос. транскрипц1я Галиция) з Галшя (старод. Галец1я) в IcnaHii, Галац в Румунн, Голы в Туреччиш, назви кельтського племен! бош i бойки у Карпатах тощо.

Певний вплив на слов’янську, отже й украшську, TonoHiMiro справили також племена, що вщносились до двох лшгвштичних груп !ндоевропейсько! мовно! спшьност!,— uuiipittui i фраюйш. toipiftui, долмати, л!бурни, яподи, дардани та ш., nepmi згадки про яких знаходимо у грецьких aBTopie VI i V ст. до н. е., жили на пн. зх. Балканського п-ова м!ж середньою теч!ею Дунаю та Адр!атичним морем. Фракшськ! племена reTie i даив жили на пн. сх. Балканського п-ова у VIII—VII ст. до н. е.

У VII—IX ст., в умовах боротьби з коч!вниками, вщбуваеть- ся процес об’еднання сокшв племен схщних слов’ян, внаслщок чого в Середньому Придншров’! утворилося велике об’еднання племен пщ назвою Русь. У IX—X ст. виникае давньоруська ран- ньофеодальна держава на чол! з Киевом — Кшвська Русь, фор- муеться давньоруська народнють, й культура. Виникають дав- ньорусьи (украУнсью) топон!ми. У 1550 р. без!менний автор-си- pieub вперше згадував !м’я народу рос [Рибаков, КР, 75]. У 1555 р. за сиршським джерелом згадуеться народ рос або рус [Пигулевська, 114—115]. ni3Hime арабомовн! та ipaHOMOBHi автори завжди в слов! Русь вживали форму рус, а греки рос [Ри­баков, КР, 85].

Географ!чна область народу рос (рус) вщповщае пд.-сх. окра- iHi антських племен (див. Русь).

Понад столшя боролася Русь проти нашестя печешпв, яи прийшли в п!вденноруськ! степи наприкшщ IX — на початку X ст., i перемогла. Слщом за печенками з’явилися тюркськ! пле­мена огуз!в (вони ж узи, торки). Разом з берендеями, печешгами та др!бшшими племенами — турпеями, коуями (ковуями), кае- пичами — вони були вщолп пщ загальною назвою чорн! клобу­ки. Значна частина ix, шукаючи порятунку вщ половшв, пере- творилась на васал1в Кшвсько? Pyci.

Yci ui народи i племена, як i i'xHi попередники — авари («обри»), хозари, угри,— залишили певний слщ у слов’янськш топошмп.

Народи приходили, жили, витюнялися шшими. Однак жоден з них не зникав безслщно: народ в1чний, вш залишався жити в далеких cboYx нащадках своею культурою, звичаями, мовою, от- же витвореними ним топошмами.

Внаслщок вщомих шторичних фактор1в вщбулося пересе­ления частини давньоруського населения на твшч i швшчний захщ. В1д зм1шання ixHboi' мови з мовами мшцевих народ1в i племен утворилися росшська i бшоруська мови, а звщси i роз- виток ixHboi топошмпси. Давньоруська ж, точн1ше руська, мо- ва не розпалася.

Мовою Украши-Pyci й дос1 розмовляють люди, KOTpi живуть на и предков1чн1й територй. Як стверджував видатний учений А. Кримський, Bci кшвсыа л1тературн1 пам’ятки — «Пов1сть вре- менних лп», «Слово о полку IropeeiM» та ш.— були створен1 ук- раМзованою церковнослов’янською мовою. Toeip руських кня- з1в, як дов1в М. Максимович, був тотожний д1алектов1 селянина кшвського перюду XIX ст. М. Драгоманов, виходячи з досл1- джень росшських вчених Ф. Буслаева та ш., писав, що «Слово о полку IropeeiM» — це перша украшська дума, а плач Ярослав- ни — пюня укра’шки (див. [У-РС]).

TonoHiMin УкраГни, як i шших кра'ш, знаходилася в пост1йно- му pyci i 3MiHi, пщ мовним впливом iHmnx народ1в. Особливо по- значились на п формуванн1 росшська, бшоруська та польська то- пошмй. Укра1нську мову, як i будь-яку iHmy, не можна розгля- дати поза системою спорщнених з нею мов, а в топошм1чнш лексикографа не бачити слцпв попереднього розвитку.

Однак iHmoMOBHi вкрапления в топошмш Укра1ни незначн1, вони не змшили загально! картини п слов’янсько-укра'шомов- HocTi. Укра'шська мова «в галуз1 географ1чних назв виявила своУ специф1чш нацюнальш риси» [Франко 3., 41].

Людину здавна цжавили питания походження географ1чних назв, i в першу чергу свое! мюцевост!, i'x 3MicT i значения. Не знаючи справжн1х причин ix походження, вона пояснювала (i пояснюе) щ назви за допомогою випадково! фонетично!' под1б- HocTi, без урахування мовних, географ1чних чи юторичних зако- ном1рностей. Тулъчин пов’язували з турчин, Ворскла — з вором скла тощо. I все ж, незважаючи на 1х примггившсть, таю пояс­нения заслуговують на увагу, вивчення.

 

TonoHiMiKa — наука, якою одночасно займаються юторш, гео­графа i лшгвютика. Тшьки спираючись на мовш закони, на ic- тор1ю, на конкретну географ1чну обстановку, можна дослщжува-

_ге0граф!чш назви, в яких вщбито природш особливостт об’ек- Tie i'x положения, господарську д!яльшсть людей, назви народ1в, племен, iMeHa видатних людей, народт звича! тощо.

Yci географ!чш назви можна згрупувати у певш лексико-се- мантичш розряди, що мають р1зне походження, а саме: антропо- HiMi4Hi, етнон1м1чн1 i назви, що походять вщ географ1чного сере- довища або вказують на характер господарства та pi3Hi види люд- сько1 д1яльность

На територн Украши в назвах поселень видшпоть кшька ic- торичних nepioflie: 1) язичеський — вщ цього збереглися назви н. п. Перун, Свараж, с. Данине, Стриб1ж, Святець, Волос, Хо- росна, р. Велесниця та ш.; 2) часи Кшвсько!' Pyci i феодальних княз1вств — назви Bapami, Ждани, Немир, Томило, Хозари, Пе­чении та ш.; 3) XVIII—XIX ст.— заселения Швдня Украши, т. зв. Новоросп; 4) юнець XIX ст.— початок XX ст.— промисло- вий розвиток Донбасу i Придншров’я, швидке розорення хуто- pie; 5) пюляжовтневий.

Под1бно до того як геолог вивчае послщовшсть нашарувань i вщносний в1к геолопчних порщ, тобто вивчае стратиграфда, то- noHiMicT, вивчаючи склад географ1чних назв, вщкривае пщ нови- ми нашаруваннями flaBHimi, a iHOfli дуже давн1 назви, що форму- валися в сиву давнину, тобто дослщжуе топон1м1чну стратиграф1ю [Мурз., ОТ, 18\. У Hift, особливо стосовно гщрошм1в, 4iTKo вима- льовуеться вертикальне нашарування, починаючи вщ праевро- пейсько! i дал! 1ндоевропейсько1, сюфо-!рансько1, балто-слов’ян- cbKo'i, поттм слов’янсько!, давньорусько!, староукрашсько! i врешт1 украшськок Виявити, з яко! мови походить та чи шша географ1чна назва, р!вноцшне знахщш, зроблешй геологом. I не дивно, що бувае важко розкрити значения Tie'i або шшо! назви. Визначення змюту тих географ!чних назв, що були дан! народами чи племенами, яю вже зникли, бо разом з ними зникла i пеня мо- ва, — справа надто важка, часом cnipHa, а шод! нерозв’язна.

Досить важливе Micue в топошмй поещае народна терм!ноло- пя. Лексика roBopie мае багато сво!х м!сцевих особливостей. У ряд1 випадюв вони е единим джерелом для пояснения окремих, на перший погляд зовшм неясних TonoHiMiB [Жидко, 29\. Mic- Цев1 географ!чн1 терм!ни здавна брали активну участь в утворен- Hi власних географ!чних назв — TonoHiMiB. Отож знания народ- Hoi географ!чно! термшологп (як украшсько!', так i шшомовно!), р|зних д!алект1в значно полегшуе розкриття cyri TonoHiMiB, ix значения, значною Mipoio служить для визначення i'x смислу, «е ушверсальним ключем» до етимологи багатьох, якщо не бшь- inocTi географ1чних назв [Мурз., ОТ, 19\. При цьому роль народ- них географ1чних термМв в утворенш TonoHiMie р1зних катего- рш — oftKOHiMie, opoHiMie, гщрошм1в — pi3Ha.

Кожна географ1чна назва мае свою, притаманну 1й форму або модель, побудовану за допомогою граматичних 3aco6iB i законо- м!рностей. Якщо, скаж1мо, в тюркськш, фшно-угорськш чи ш- мецькш топошмп перевага належить основоскладанню або сло- восполученню, де кшцевим елементов виступае географгчний термш (наприклад, Аюдаг, Ганновер, Онега, кшцевий елемент яких означав вщповщно «гора», «берег», «pi4Ka»), то словотво- рення украшських, як i шших слов’янських топошм1в, вщбува- еться головним чином шляхом афжсацй (аф1кс — частина слова, що мае граматичне значения i впливае на змшу тв1рно! основи топон1ма, якою може бути географ1чний терм1Н, апелятив, ант- ропошм, ентон1м). По вщношенню до кореня слова афжсом час- Time бувають суф1кс i преф1кс.

Бшьш1сть моделей утворена з допомогою суф1ксацй (Рокит- н-а), певна частина TonoHiMie утворена з допомогою префжсаци (За-броди) або ж префжсацп разом з суфжсащею (За-дуна-Ивка, За-болот-ie). Деяю являють собою словосполучення (Нове Село, Перша Рудка, Аскашя-Нова), mini — складш двоосновш слова (Звенигород, Ужгород) або утвореш за допомогою шших грама­тичних 3aco6ie: флекс1й (закшчення) числа (Близнюки), вщм1нка (Федотова Коса), роду (Солоне — озеро).

Географ1чш назви, що дШшли до нас з давньорусько^-1 i ста- роукрашсько! епох, успадкували вщ них i Ha6ip моделей, KOTpi й ниш правлять як дшов1 в npoueci топон1мотворення, забез- печуючи безперервнють i незм1нн!сть традиц!й вщ давнини до сучасность

У TonoHiMii велике значения мае формант (топоформант) — словотворчий елемент (префжс, суф1кс, граматичний показник числа i роду), який у MOBi самост1йно не вживаеться i е лише до- датком до основи для утворення географ1чноТ назви, наприклад, Epid-ок, За-дубрАвка тощо.

Серед найдавшших топошм1в, утворених на загально- слов’янському грунД, до нас дШшли таш TonoHiMi4Hi типи з то- поформантами: *-itj-i: Сновидовинг, *-jb: Добромиль; -ани (-яни): Добровляни', *-bskb: Туршсък\ *-ьпъ, *-ьпо: Листвен, Червен, Ду- бен (Дубно); -апь, -епь, *- епь: Желань, Здвижен(ъ), 1скоростень, Родень; *-шъ: Пирятин; *-ovb/*-evb: Чермгов, Eopmie (Бори- чевь); -инцк Микулинщ, Немиринцг, -овци/-!вщ: Бариишвщ.

Особливе Micue у вивченш проблем icropHMHoi географц, в до- _СЛ1Дженн1 географ1чних назв належить форманту -uni, що проходить вщ сшльнослов’янських TonoHiMiHHHX угворень *-itj-i. Перий утво- оення назв на -№ri припадають на перюд первгснообщинного ладу, а «його початок слщ пов’язувати з перюдом балтослов’янськоУ ед- ocri, на що вказують рефлекси *-itj в балтшських мовах, пор. лит. -ytis»'[Купч., 12\. Назва роду виступае як первгсна юторична база ут- ворення географ1Чних назв з цим дуже давн1м формантом. Яйцо наймення батька — родоначальника ом’У Мал, нащадка — Малич, то назва родини — Маличь Остання переходила на мюце (дворище), а вщ назви дворища чи групп дворищ назва поселения — Маличь

Особливе Micue в словотворенш географ1чних назв УкраУни, зокрема в гщрошми, займае суфжсальний cnoci6. «Функц1я су- ф1кс1в,— говорив К.К. Цшуйко,— полягае в тому, що вони час­то видозмшюють, конкретизують, 1ндивщуал1зують значения слова» [Цшуйко, ТПР, <£5].

Найбшьш продуктивними топон1м1чними суф1ксами в слово­творенш украУнських географ1чних назв е: -ка, -iBKa, -иця, -ов, -ie, -ин, -ськ, -н. Особливо продуктивний суф1кс -ка. В частиш назв eiH приеднуеться безпосередньо до основи {Жарка). В сполученш з шшими словотв1рними елементами утворюе HOBi форманти: -ie- ка/-Увка, -авка/-явка, -енка/-енька, -анка/-янка, -унка/-юнка, -ат- ка/-ятка, -очка/-ечка, -ачка/ ячка, -учка/ ючка, -оватка/-юватка й форманти -imca, -ойка, -уяка та ш. Суфжс -ка може мати демшу- тивне значения {Уманка, Бабка), вказувати на походження {Укра- тка) чи вщношення до предмет1в i явищ {Коротка). У назвах Mic- цевостей, урочищ, л1Фв тощо (яи в подальшому могли перейти в пдрон1ми, орон1ми чи ойкон1ми) пом1тне Micue займае прикмет- никовий суф1кс -н- {Ланна), при цьому в рящ випадив стародав­не -но перейшло в цшком сучасне -не: Комарне замють Комарно.

До досить CTapoflaBHix слщ вщнести суф1кси -ob/-ib, -ин {Чер- тгов/ Черншв, Шжин), зменшувальш -ик, -ка, -ець {Довжик, Ду- ванка, Зубринець); -ах, -ех, -их, -ох, -ух та -аш, -еш, -иш, -ош, -уш: Ктах, Кташ, Хариш, Гриньох, 1ванух, Радех та ш., BuiOMi тепер як npi3BHiua. Суф1кс -ище вказуе на Micue, де щось було (ma6ip — Таборище, город — Городище, шин — Млинище, став — Ставищё). На 3axofli республйси синош\пчне значения суф. -ище мають суф. -исько, -иське {Мостисько, Замчиське).

Для riapoHiMiB xapaicrepHi давн1 суф1кси -иця, -ва, -ава, мен- Шою Miporo -ня; досить поширений демшутивний суф1кс -к(а). Нерщко з допомогою цього суфщса утворюеться riupoHiM вщ ой- KOHiMa, причому ойко1пм може бути утворений з первюноУ назви Р1чки (р. Уман-к{а)/ м. Умань < первщно'У назви р. Ума).

Ойкошлпчш суфнсси являють собою або повторения суфшйв назв riapoHiMie, opomMie, вщ яких вони утворилися, або ж по- в’язаш з антропошмами.

В Укра'нп досить поширеш суфжси -щина, -ччина. Вони часто вказували на родову спадщину колишнк землевласниюв (Сах- новщина, Селещина), а також на велню територ!альш простори (Хармвщина., Лъв1вщина, Донеччина).

Серед старих е i суфшс -ськ, з допомогою якого утворено ба- гато назв MicT (Буськ, Краматорсък, Слов’янсък). Вш вказуе на вщношення до якогось об’екта на мищевостк На заход! Укра!- ни цей суфжс п1д польським впливом перейшов (найчаспше) в -сько (Олесько, Славсько). Шсля возз’еднання украшських зе­мель таю назви змшювались на ойкошм з суфжсом -ське (Слав ’янське, Шумсъке та ш.).

Суфжси -iBKa, -1вка, -овка здебшьшого додаються до iMeHHoi основи або до власного iMeHi (Костянтишвка, СофПвка).

Продуктивними в утворенн1 топошм1в е i преф1кси. Харак- терними топошм1чними преф1ксами в украшсьюй Moei е пщ-, над-, з-, за-, вцд-, при-, про-, пере-, роз-, без-, i3-, о- (об-). Так, ознакою просторового поняття, розташування за якоюсь межею е префжс за- (Залщики, Зар'тне, Закарпаття).

Пор1вняно невелику трупу утворюють топошми безсуф1ксн1, точн1ше афксально не переоформлен!, наприклад: Марганець, Оль.

Фоном топошмп Украши, тобто переважаючими однорщни- ми у мовному вщношенш географ!чними назвами, без сумшву, е топон!ми слов’янського походження. При цьому кожна мюце- BicTb мае сво!, характеры! саме для не! засоби творения, зокрема суф!ксацш, а також вкрапления р!зних назв шшомовного похо­дження. Кожен суфжс мае ceift ареал поширення, тюно пов’яза- ний з icTopieio краю, його заселениям, господарською д!яльшс- тю, 3i зв’язками з шшими народами i племенами в р!зний icTO- ричний час.

Вивчення географ!чних назв становить значний науковий ш- терес. Топон!ми знайомлять нас з особливостями географ!чного положения MicneBocii, з характером поверхш, р!чок i озер, рос- линного i тваринного свггу, з життям, культурою i побутом на­роду, його господарською д!яльшстю, з юторичними под!ями краю, мюцями геро!чно1 боротьби за нац!ональну й сощальну незалежн!сть. Географ!чн! назви Украши е пам’ятками icTopii, ic- торй мови, it родоводу, лексики живо! мови.

На жаль, ця пам’ять iHOfli невиправдано порушуеться. У наш час дв!ч! проводились Macoei перейменування населених пункт!в

Украши. Близько 4 тис. ойкош\нв — назв мют, cui, xyropie, назв кутк1в було замшено шшими.

Звичайно, неблагозвучш назви типу Свинюха, Курники, Кри- сине та 1м псуйбш необхщно замшити. Та пщходити до nie'i спра- ви треба обережно, виважено. При цьому слщ дотримуватися охорони топошми, не ламати н. Ряд назв, здавалося б застарших, малозрозумших, мають 1сторичне, географ1чне чи шше наукове значения. 1х слщ всшяко обершати. «Географi4Hi назви, як шщо 1нше, допомагають заглянути за обрп затьмарено1 давнини, через них i для них побачити горизонт безхмарного прийдешнього. То­му береж1мо i'x вщ зникнення» [Франко 3., 47\.

Призначення словника

Словник мае за мету задовольнити потреби середньоТ школи. BiH призначений насамперед для вчител1в географа. Ним можуть користуватися викладач1 i студенти географ1чних факультете ву- 3iB, вчител1 icTopi'i, лектори, учш старших клаав, а також широ- ке коло 4HTa4ie.

Наявшсть видань з топошмши по деяких регюнах Украши, статей, що шод1 з’являються в наукових зб1рниках чи в перюдич- нш лггератур1, не здатна задовольнити потреб у довщковш лгге- paTypi з походження географ1чних назв. Проте використання то- пошмжи в навчалыпй po6oTi школи дозволить вчителев1 геогра­фа значно повнше, дохщливше з’ясувати особливоеп природ- них умов i природних багатств, одержати додатков1 вщомос™ про господарство, населения, юторичне минуле краю; це актив1зува- тиме iHTepec учшв до навчання, сприятиме глибшому засвоенню фактичного матер1алу.

Не можна читати карту без певного запасу знань з географ1ч- но! номенклатури. Щоб запобнти мехашчному запам’ятовуван- ню TonoHiMie, учитель мае розкрити i'x значения, змкт i похо­дження. Правильно поставлене вивчення географ1чних назв Bi- flirpae важливу роль у засвоенш програмного матер1алу. Вико­ристання довщково1 лггератури з топошмпси на yponi дае змогу вчителю географн глибше з’ясовувати особливое™ природних умов i природних багатств Украши, и perioHiB, а також одер- жувати додатков1 вщомосп про господарство, населения, icTO- ричне минуле краю. Воно пщвищуе iHTepec учшв до навчально- го предмета.

Учитель icTopi'i може використовувати топон1ми пщ час озна-

О

иомлення учшв з розвитком суспшьства i природно-географ1ч- ним середовищем, в якому вщбувалися юторичш поди.

Топошм1чний мате pi ал може використовувати i вчитель укра- iHCbKo'i мови, зокрема пщ час проведения вправ на складання ре- чень з географ1чними назвами рщного краю, для словниково! ро­бота у npoueci вивчення правопису власних назв, творения складних iMeHHHKie тощо.

Топошмжа е обов’язковим елементом природознавства i краезнавства.

Склад i структура словника

Топошм1чний словник складаеться з передмови, основно! частини — словника i джерел — перел1ку летератури, використа- Ho’i при укладанш словника.

До словника внесено назви мют, районних центр1в, селищ MicbKoro типу, ал, у яких вщбулися icTopH4Hi поди або яи пов’язаш з 1менами видатних людей чи з визначними географ1ч- ними об’ектами, явищами, назви об’екпв рельефу, р1чок, яи ма- ють довжину не менш як 10 кшометр1в, у тому чисти деяких по- т1чюв, щкавих у топошм1чному вщношенш або пов’язаних з ш- шими гщрон1мами, а також озер, лимашв, заток i проток, най- важлив1ших заповщниюв, юторичних i природних пам’яток рес- публ1ки.

Словник не ставить за мету охопити все багатство украш- сько! топон1мй. BiH включае загальновживан1 топошми, зокре­ма Ti, з якими учш середньо! школи зустр1чаються в npoueci ви­вчення географп або ж пщ час робота гуртка чи в xofli краезнав- 4o'i робота.

Джерелами для побудови структури словника послужила нау- кова, навчальна i методична л1тература з географп.

Укладаючи словник, автор використовував спещальну л1тера- туру, apxiBHi матер1али, карта. 1х списки подаються в кшщ книги.

Побудова словникових статей

Характер статей значною Miporo визначаеться станом вивче- HOCTi етимологп TonoHiMiB, icTopii i'x виникнення, приналежнос- Ti до вщповщно! мови.

Назви статей подано нашвжирними рядковими леерами. По- руч з написаниям географ1чно1 назви у дужках подано п колиш- ню назву. До найменування деяких pi40K, озер, rip у дужках вмь щено лексичн1 або фoнeтичнi Bapiaura назв, наприклад: Гудзинь (Узиня), Псьол (Псел), Кисел1вка (Замкова або Фрол1вська го­ра), Савур-Могила (Саур-Могила) тощо. Тут же подаеться ко- ротке визначення самого об’екта (pi4Ka, озеро, гора, Micro, село тошо), його локгийзацш, якщо це стосуеться р1чки, зазначаеться, куди i з якого боку вона впадае: л. пр.— л1ва притока чи п. пр.- права притока, якщо населеного пункту — с.— село, м.— мюто, рц.— районний центр, смт.— селище мюького типу тощо. До ба- гатьох назв населених пункпв дано коротку 1сторичну довщку, подаеться лшгвютичний коментар, його етимолопчне тлумачен- ня у випвдц перекладу з вщповщно! мови.

1нод1 джерела по-р!зному розкривають походження тих чи ш- ших географ1чних назв. Враховуючи найнов1цп етимолопчш роз- вщки, автор намагався вибрати з них Ti, яю вважав найбшьш Bi- рогщними i при цьому вказував на mini тлумачення. Деяга cnip- Hi етимологп TonoHiMiB автор залишав вщкритими, розглядаючи ix лише як icHyro4i ппотези — од Hi бшьш, iHiui менш перекон- ливь I хоча з незавершенням штерпретацш цих TonoHiMiB певна частина читач!в, треба думати, не погоджуватиметься, гадаемо, що щ тлумачення все ж послужать для подальших пошушв i тим самим будуть щнними для топошмп.

У словнику прийнятий алфавггно-гшздовий cnoci6 розм1щен- ня TonoHiMiB — опис етимолопй з одним коренем в однШ стат- Ti, найчаст1ше у тих випадках, коли таке скупчення назв допома- гае переконлив1ше довести ix походження. KpiM того, топон1ми, що розглядаються у гн1зд1, подаються кожний на своему Micui за алфав1том, якщо вони розташоваш в р1зних мюцях. При цьому вщ них робиться вщсилання до ochobhoi cTaTTi. Якщо ж топош- ми розташован1 в peecrpi вщразу пюля заголовного слова або безпосередньо перед ним, то вони у реестр не виносяться. Те са- ме стосуеться i паралельних назв TonoHiMiB. Напр.: Тарасова (Чернеча) гора — верш. Кашвських rip...— Чернеча гора — див. Тарасова гора.

Топошми, яю складаються з двох i бшьше огив, подаються в словнику у прямому порядку сл1в, тобто у тому вигляш, в якому вони вживаються у географ!чн1й aiTepaTypi (напр.: Захщний Буг подано на л1теру «3», Казенний Торець — на «К» тощо), KpiM ви- падив, коли в лггератур1 назва вживаеться як з прямим, так i зворотшм порядком сл1в. Tofli в реестр вносяться обидва BapiaH- ти з посиланням менш вживаного на бшьш вживаний, напр.: Карпати УкраТнсыа див. Украшсыа Карпати. У TeKCTi часто роб- ляться посилання на автор1в дослщження TonoHiMiB.

У словнику подаються гeoгpaфiчнi та кторичн1 дан1, але в та- юй Mipi, щоб вони сприяли в po3yMiHHi cyri само^-! назви. Реест- poBi слова, KpiM односкладових, подаються з наголосами — од­ним (Вовча) або двома (Берда, Березовець).

Написания географ1чних назв, !х наголоси подано за Украш- ською Радянською Енциклопед1ею, «Украшсько-росШським словником-довщником географ1чних назв Украшсько! РСР» (ук­лад. В.Я. Нежнилапа), «Каталогом pinox Украши» (КРУ), «Слов­ником гщрошм1в Украши» (СГУ).

При визначенш гсторичних дат, зокрема часу заснування на- селених пункпв, автор ор1ентуеться на «Украшську Радянську Енциклопедш» та довщник з адм1нютративно-територ1ального подшу нашо! крайни (АТП).

Готуючи нове видання до друку, автор, враховуючи зауважен- ня рецензештв, учител1в, читач1в, значно доповнив його, оновив статп словника, подав !х у евши найновших наукових досль джень, а також сво!х знахщок.

Фонетична транскрипщя та умовш знаки

3 метою точно! передач! Bcix тонкопйв вимови шдоевропей- ських, загальнослов’янських TepMiHiB, назв, а також термМв i назв шших мов, вщображених в украшськш топошмщ1, подаемо !х фонетичну транскрипцш:

• 1) слова вдоевропейсько! мовно! спшьносп, а також слова загальнослов’янськ1 та тюрксью, подаються пщ з1рочкою (*) ла- тинським алфавитом; пристосовано до чеськоТ мови буква 2 оз- начае звук ч; 2 — ж; 5 — ш; с — ц; z — з; ch — х; у — и; р — Но­сове о; е — Носове е. Кирилицею позначен! звуки ъ, ь, 'Ь. Так са­мо подаються давньослов’янсью слова;
• 2) у польськш MOBi буква 2 означав звук ж; sz — ш; cz — ч; 2 — м’яке ч; ch — х;
• 3) грецью i давньошдшеыа терм!ни i назви передаються ла- тинським алфавггом. Як у грецькш, так i в латинськш х передае звук КС.

Знаки над буквами (ё, а) у загальнослов’янсыай i чеськШ мо- вах означають довготу вщповщного звучания, и пщ голосною — знак короткого звучания, п пщ голосною означав, що ця голос­на не утворюе склад, ° пщ буквою на означения того, що звук ней утворюе склад. Знак < означав: «походить вщ...», «на осно- вй>. Знак > означав: з чого розвивалося наступне явище.

* * *

У свош роботт автор ор!ентуеться на д!яльшсть Украшсько! ономастично! KOMici'i при 1нституп украшсько! мови НАН Укра!- ни (пращ К.К. Цщуйка, А.С. Бщецького, О.С. Стрижака, А.П. Не­покупного, А.П. Корепаново!, I.M. Железняк, З.Т. Франко та ш.).

 

1з вдячшстю автор згадуе цшш вказ1вки колишнього кер1вни- ка УкрашськоТ ономастично! KOMicii', ниш покшного К.К. Цшуй- ка, який багато зробив для розвитку топошм1чно1 науки в Укра- iHi. Автор висловлюе щиру подяку рецензентам першого видан- ня словника докторов! фшолопчних наук академ1ку А.П. Непо­купному, голов! TonoHiMi4Hoi KOMicii Льв!вського вщцшу Геогра- ф!чного товариства Украши Б.Я. Дум!ну, кандидату географ!ч- них наук ЯЛ. Бондаренку, критику МЛ. Непрану за ix uiHHi по- ради. Автор вдячний Б.Я. Думшу, доценту Льв!вського ун!верси- тету М.М. Паробецькому, доктору фшолопчних наук Донецько- го ушверситету €.С. Отшу, яи перечитали рукопис другого ви- дання i дали поради. За uiHHi поради автор вдячний доценту G.M. Чернях!вськШ, рецензентам — доктору фшолопчних наук Ю.О. Карпенковц доктору фшолопчних наук I.M. Железняк, кандидатам фшолопчних наук З.Т. Франко, Л.Т. Масенко, С.А. Красножону, А.П. Корепановш, а також пращвникам това­риства «Знания» та вчителям ЯЛ. Ольховому, А.Й. Салш, М.П. Рибакову, А.В. Сердюку та багатьом шшим.

 

УМ0ВН1 СКОРОЧЕННЯ

Мови i щалекти

 

c.-ipaH.— середнымранський сюф.— сшфський сл.— словацький слов.— слов’янський словен.— словенський старод.— стародавнш ст.-p.— староруський ст.-слов.— старослов’янський ст.-ч.— старочеський с.-х.— сербськохорватський сх.-роман.— схщнороманський тадж.— таджицький тат.— татарський тур.— турецький тур.-крим.-тат.— турецько- кримсько-татарський тюрк.— тюркський
угор.— угорський угрофш.— угрофшський удм.— удмуртський узб.— узбецький уйг.— уйгурський уйг.-шор.— уйгурсько-шорський укр.— украшський фш.— фшський фшпс.— фшшйський фрак.— фракшський франц.— французький хант.— хантшський хазар.— хазарський хорв.— хорватський ц.-слов,— церковнослов’янський ч.— чеський черк.— черкеський

 

 

 

1ныи скорочення

УКРА1НСБКИЙ АЛФАВ1Т

Аа, Бб, Вв, Гг, Гг, Дц, Ее, 6е, Жж, Зз, Ии, Ii, II, Йй, Кк, Лл, Мм Нн, Оо, Пп, Рр, Сс, Тт, Уу, Фф, Хх, Цц, Чч, Шш, Щщ, Ьь, Юю, Яя

А

Авдивка — м. Ясинуватського р-ну Донецько! обл. Розташо- ване за 20 км на пн. вщ Донецька. Утворене 1957 з двох селищ MicbKoro типу — Авдивка I та Авдивка II. За народним перека- зом назва вщ iMeHi козака Авдш — першого поселения, який прийшов сюди в першш половин! ХУ1Н ст. На антропошм1чне походження топонша вказуе i суф. -iBKa.

Автономна Республша Крим (до 1991 Кримська обл.) — вхо­дить до складу Укра'ши. Розмщена на Кримському n-oei. Столи- ця Симферополь. Перший елемент назви — Автономна — похо­дить вщ гр. autonomos < autos «сам», nomos «закон» — самоуправ­ления, право самостшно вир1шувати внутршш питания будь-яко! частини держави. Другий елемент — Республпса — вщ латин. res «справа», publicus — «суспшьний», «всенародний» — форма дер­жавного правлшня, при якш вища державна влада належить обраним на певний термш органам влади. Про походження назви Крим див. Кримський n-ie.

Аджамка (Аджимка, Аджинка, Шкшерка) — р., л. пр. 1нгулу (бас. Швд. Бугу). Назву виводять вщ тур. *adzam < перс, аджам «перо» [Mac., HPI, б], що цшком iMOBipHO. Однак структурно- фонетичш особливоеп Bapiamy Аджинка (на баз1 якого сформу- валася суч. назва Аджамка), який походить вщ тюрк. *adzi «rip- кий», примушуе вбачати гщрон1м i3 значениям «р1чка», вода яко! прчить, «з1псована». Розвиток гщрон1ма Аджинка > пром1жний Bapiam Аджимка > суч. форма Аджамка пояснюеться чергуван- ням голосних i CHHOHiMiero прикм. суф. -н- i -м- [Луч., 34\.

BapiaHT ПШнерка пов’язаний з розмщенням у с. Аджамщ 1733 П1к1нерського полку. Р1чку почали називати П1юнерською Аджамкою, або просто Пшнеркою.

Адоюгол (Адаа-Голь) — оз. на околищ Феодосп в АРК, вщоме Щнними л!кувальними грязями. Назва вщ тюрк. *adzi «пркий» i *gol «озеро».

Аерофлотський — смт., пщпорядковане Зал1зничнш райрад1 ^м- Симферополя АРК. Назване на честь аерофлоту. Утворене за ДОПОМОГОЮ суф. -ськ(ий).

Азовське (кол. Колай) — смт. Джанкойського р-ну АРК. Роз- ташоване неподал1к вщ Азовського моря, вщ якого й перейняло назву Утворене вщ основи Азов- i суф. -ськ(е).

Азовське море — у р1зних народ1в мало pi3Hi назви. KopiHHe населения сх. Приазов’я антично! епохи — меоти й 1нди — на- зивали його Тамарунда, про що заевщчуе Пл1н1й Старший (23(24) — 79 роки). Назва Тамарунда на Moei тих народ1в озна­чала «мати моря». Досл1вно ж цю назву виводять з *tem-arun-da «годувальниця Чорного моря». Останнш компонент da < i.-e. *dhF — «годувати (грудьми)» (П. Трубачов). Стародавш греки на­звали його Меотшським озером, або Меотидою (вщ назви племеш меоти, яи жили на його узбережж1 в I тис. до н. е. i в I тис. н. е.). Римляни море називали Palus Meotis «Меотшське болото»; слов’яни — Сурозьким i Синт; араби — Бар-ель-Азов «темно-сине море» [1в., 13\. Вщ останньоУ деяи дослщники виводять суч. назву. За шшою вераею, бшьш в1рогщною, вщ назви м. Азова, що виник- ло приблизно у III ст. до н. е. в rapni Дону як м.-колон1я Тана'Ус. У сх. джерелах на початку XIV ст. воно зазначене пщ назвою *Azak, *Azou у розумшш «ганець, гирло». Назва дана за розташуванням в гирл! Дону.

В XV—XVII ст. генуезщ i кримсыа татари А. м. називали «мо­рем чабашв»: Mar(e) delle Zabache. У татар було ще вщоме пщ назвою Azak dengisi, де azak «устя (Дону)», dengisi «море». Звщси д.-р. назви Озарське, Азавське [Отш, КД; Фаем., I, 63\.

Айгульське озеро — на пн. АРК, у rpyni Перекопських озер. Назва вщ гр. orios «святий» i тюрк. *gol, *gyl «озеро». Назва ут- ворилася за допомогою слов. суф. -ськ(е).

Айдар (Адар, Ойдар, Войдар, Яйдар [СГУ, 20\ — р., л. пр. CiB. Дшця (бас. Дону). Походження назви остаточно не встановлено. Одш и виводять вщ тюрк. *Aidar як «пасмо волосся, коса», шпй як «конусопод1бний горб, на якому складена купа камшня» [Мурз., ОТ, 129\, ще mini як «козача стрижка» (рос.) [Прох., 79\.

Ай-Петр1 — верш. Кримських rip. Розташована на пн. вщ Алупки. 3 гр. arios «святий», Petri «Петро» — «Гора святого Пет­ра». Звщси Ай-Петринська яйла — масив Кримських rip. Те саме миси на Кримському n-oei Ай-Тодор, Ай-Фока.

Айя — мис на пд. Кримського п-ова, в p-Hi Севастополя. 3 гр. arios «святий». На вершит скелястого мису видно слщи буд1вл1, яка могла бути маяком або храмом. Саме з останшм i пов’язують назву [«Россия», 14, 759\.

Ак-Кая — верш. Кримських rip неподалж вщ м. BuioripcbK. Назва вщ тат. *ак «бший», *kaja «скеля». Тут знаходяться пам’ят- ки епохи палеол1ту: вщкрито 17 стоянок i поселень.

Акмонайський перешийок — з’еднуе Кримський n-ie з Керчен- ським. TonoHiM е слов’янським утворенням вщ тат. *ак «бщий» i *miijiin, *moin «шия, перешийок» [Мурзаевы, 750] у значенш «Bi- лий перешийок». Перешийок вкритий бшими шсками.

Актаське озеро — у пн.-зх. частиш Керченського п-ова. Назва вщ двох тат. сл1в *ак «бший» i *tas «камшь». Береги оз. вкршт 6i- лим вапняком. Утворена за допомогою укр. суф. -ськ(е).

Акчокрак — р., п. пр. Домузли (бас. Азовського моря). Назва вщ тат. *ак «бший» i *cokrak, *cohrak «джерело».

Ал1бей — оз. на пн.-зх. узбережш Чорного моря. Назва вщ iMe- Hi тур. военачальника XVIII ст. Сарасйра Гадай-Ani-бея.

Ашяга (Aniara) — р., впадае в оз. Китай (бас. Дунаю). Назва з тюрк. *АИ — чолов1че iM’a та *aga — титул молодших i старших начальниюв в Османсыай iMnepii.

Алмазна — м., пщпорядковане Стахановсьюй мюькрад1 Луган- сько1 обл. Засноване 1887. Розташоване на зашзнищ Дебальцеве — Первомайськ. Назва вщ алмаз — мшералу з класу самородних метал1в, дорогоцшний камшь. Спочатку Алмазом на мюцевш maxTi було названо вугшьний пласт за його високу яюсть i вели­ку потужшсть (до 2,5 м). Шзшше назва поширилась на забш, а згодом i на невеличке того часу селище. Утворена за допомогою прикм. суф. -на.

Алупка — м., пщпорядковане Ялтинськш мюькрад1, курорт на Пд. 6epe3i Криму. В старод. часи тут було тавршське поселения (IV ст. до н. е.). У Midi е залишки буд1вель середньов1ччя. Суч. поселения виникло теля включения п-ова до складу Pocii'. 3 двадцятих роюв XIX ст. А. стала помютям новорос1йського гене­рал-губернатора князя М.С. Потьомкша. Походження назви ос- таточно не з’ясовано. Виводять н вщ гр. alopece, alopu «лисича, лисиця» (Кондараю В.Х. та ш.). Назву виводять також вщ д.-гр. alypia «без страждань» у розумшш «безпечне Micue» (для стоян­ки суден). HafliMOBipHiine походження назви вщ гр. alopecia «ли- сина на голов!» у розумшш «гола мюцев1сть». Мабуть, це слово i лягло в основу топонша. Утворений за допомогою суф. -ка. Звщ- си ж Алупкинський хаос — одне з невисоких вулкашчних купо- лопод1бних пщвищень у Кримських горах в р-ш Алупки, яке внаслщок вивпрювання i обвал1в розпалось на безл1ч брил, утво- ривши безладне хаотичне нагромадження. Утворена двоелемент- ним суф. -инський.

Алушта — м. республшанського пщпорядкування АРК, курорт на Пд. 6epe3i Криму. Виникло в VI ст. Араби в XII ст. називали його Шалушта. За наказом в!зантшського iMnepaTpa Юспн1ана I була побудована фортеця Алустон. У XIV—XVII ст.ст. вщома як Алуста, Луста, Луска, Луске, Луспа [П1НР, ч. 4, вып. 3, 19; «Рос­сия», 174\. Ру1ни фортец! збереглися до нашого часу. Суч. назва вщ найменування фортещ вщ гр. alysta, яке доогивно означае «невмите», «немите», «невикупане» [ГШ; 1МСУ, Крм, 293\.

Алчак-Кая — верш. Кримських rip. Розташована бшя м. Суда­ка. Назва вщ тюрк. *alcak «низький» i *kaja «скеля».

Алчевськ (1931—1961 — Ворошиловськ; 1961—1991 — Кому- нарськ) — м. обласного пщпорядкування Лугансько! обл. Засно- ване 1895 у зв’язку з буд1вництвом найбшып великого в бврот Донецько-ЮрЧвського металурпйного заводу. Буд1вництво фь нансувалося прничозаводчиком меценатом О. К. Алчевським. Йо- го 1менем i названо м1сто.

Альбовець (Албовець, Албовец) — р., п. пр. Серету (бас. Ду­наю). Назва вщ молд. кореня алб- «бший», утворена за допомогою укр. суф. -овею» [Карп., ТБ, 95]. Коршь алб-, очевид­но, i.-e. походження. Пор.: riapoHiM Ельба в Чехи i Шмеччиш виводять вщ i.-e. кореня *alb- «гги, текти» або вщ albho «бший» (той же коршь, що i в латин. albus «бший» [Агеева, 88].

Альма (Алма) — р. в АРК, впадае в Каламггську зат. Чорного моря. Назву могли дата генуезщ. В переклад! з латин. означае «Та, що харчуе; годувальниця». Татари переосмислили й по-сво­ему: тат. *alma «яблуня». В долиш здавна ростуть дию яблуш. Пор. Яблуниця.

Альта — р., п. пр. Трубежа (бас. Днтра). У минулому pi4Ka називалася Льта, Лто, Льто. Вже давно топошмюти помнили, що назва uie'i р. под1бна до назви р. Олта, л. пр. Дунаю. Рашше вва- жали, що назву Оль на береги Дунаю принесли слов’яни з Днш- ра, проте HOBi дослщження показали зворотне. Саме прототипом и послужила старод. назва Олта [Труб., ПУ, 167, 248\ Стри- жак, 72]. Назву виводять вщ npai.-e. *ele «текти», «пливти», «ли­та» [ЕСЛИ, 17]. Генезис гщрошма: Л(ь)то > Олто // Ал(ь)то > Ал(ъ)та. BapiaHTOM А. е 1льтиця, д.-р. Л(ь)тиця [ПСРЛ, т. 1]. Гщ- poHiM утворено за допомогою давнього гщрошм1чного суф. -идя вщ Л(ь)то [Стрижак, НРП, 32; ЕСЛИ, 85—86].

Амвросйвка (кол. Донецько-Амвросйвський) — м., рц. До- нецько! обл. Розташоване в пд. частиш Донецького кряжа, на пд. сх. область Засновне 1669 як пристанщйне с. у зв’язку з бу- д1вництвом Курсько-Харювсько-Азовсько! зал1зниц1. Назване 1менем noBiToeoi' сл. Амвроспвки (HHHi с. Благодатне), яка розта- шувалась неподалш. Назву слобод1 дано на честь старшини (за шшими даними — подполковника) АмвросЫ Лукошна. OftKOHiM утворено вщ антропон1м1чно1 основи за допомогою двоелемент- ного с^ф. -1вк(а).

АнаньТв — м., рц. Одесько! обл. Розташоване на пн. Одещи- ни. В юторичних документах — сл. Анаш (Анань). Вперше зга- дуеться 1767. Тут селилися 6iwi селяни-кршаки з УкраУни, Poci'i, Молдови. За народним переказом, назва сл. походить вщ власно- го iMeHi першого поселения запор1зького козака Ананя (Анапы), утворена за допомогою приев, суф. -1в.

Ангара — р., л. пр. Салгиру (бас. Сиваша). Назва вщ тюрк. *angara «розколина», «ущелина», «каньйон». До тюрк, мови тер- мш потрапив з бурят, ангара «паша тварини», «рот» (пор. Анга­ра _ р., що виикае з Байкалу). Р1чка витжае з каньйону — гли- боко! вузько! долини з кругами схилами, що розмип водами. Назву р1чки перейняв Ангарський перевал, розташований м1ж го­рами Чатир-Даг i Димердла неподалк вщ р. Ангари. Суф. -ський вказуе на вщношення до гщрошма Ангара.

Андрпвка — рр.: 1) п. пр. Bep6ni (бас. Десни); 2) п. пр. Жван- чика (бас. Дшстра). Назва вщ особового iMeHi Андрш утворена за допомогою суф. -iBKa; смт.: 1) Слов’янського р-ну Донецько! обл. Розташоване на р. Сухий Торець (бас. Cie. Дшця). Засноване 1938 з xyropie Биювка, Сфашвка, Ma3aHiBKa, CyxaHiBKa, Хомич1вка, яю виникли в другш половин! XIX ст. Назва на честь Андрш Петрун- чика — першого голови комуни, оргашзовано! на х. CyxaHiBKa, який загинув вщ рук бандипв; 2) Тельман1вського р-ну ДонецькоУ обл. Розташоване на зал1знищ Донецьк — Мар1уполь. Виникло 1882 у зв’язку з буд1вництвом зал1знищ як пристанцшне с-ще пщ назвою Карань (вщ тюрк. *kara «чорний»), що пов’язана з вихо- дами неподал1к темних грантв. Утворилася вщ тюрк, основи *kar- та слов. суф. -ань. У 1930 поруч почалося бущвництво с-ща Ки- зил-Таш (з тюрк, «червоний KaMiHb», на вщм1ну вщ Карань). У 1947 обидва с-ща було об’еднано пщ назвою А. Назва також ант- ропон1м1чного походження; 3) Бердянського р-ну Запор1зько1 обл. Розташоване на р. Юлтиччя, л. пр. Обипчно! (бас. Азовського моря). Засноване 1809 на Micui кол. тат. аулу Канжегали пересе­лениями — державними селянами з Кшвщини, Полтавщини та Чернтвщини, а також кртаками-втшачами з р1зних Micub Pocii та Украши. Назване по iMeHi першого переселения з Полтавщини Андрш Дерев’янка (газ. «Таврич. губ. ведом.», 10 жовтня 1864); 4) Балаюпйського р-ну Харювсько! обл. Розташоване на зал1знищ Харк1в — 1зюм неподалк вщ р. Cie. Д1нець, на бер. оз. Уступ. Час заснування невщомий. Вперше згадуеться про поселения, яке в той час називалося Andpieei Лози, 1627 в «Книге Большому Черте­жу» [КБЧ]. Бшя поселения юнувала фортеця. 1мов1рно, що пер- винна назва антропон1м1чного походження i утворена вщ iMeHi Ан- дрш (за допомогою суф. -св), з яким пов’язана дшянка долини Cie. Д1нця, вкрита лозами — рщ рослин з родини вербових.

Андрушшка (кол. Андрус1вка) — м., рц. Житомирсько! обл. Розташоване на пд. сх. Житомирщини на р. Гуйва, п. пр. Тете­рева (бас. Дншра). На Micui суч. мюта А. стояв козачий сторожо- вий шкет. Найменування перейняло вщ с. Андруавки, яке стоя­ло дат на пд. Уперше воно згадуеться 1683 в перел1ку «пустих cm, у яких жодно! халупи не було» [АЮЗР, 6, 1, 153\. Назва, оче­видно, антропош\пчного походження i утворена за допомогою суф. мвк(а) вщ iMeHi Андрусь (Андруш).

Антошвка — смт., пщпорядковане Херсонськш мюькрадв Роз- ташоване на правому берез1 Дншра, нижче вщ гирла 1нгульця. Засноване 1870 помщиком Комстад1усом i назване по iMeHi його сина Антона. Утворилося за допомогою суф. мвк(а).

Антонши — смт. Красшцвського р-ну Хмельницько! обл. Роз- ташоване на р. 1копоть, л. пр. Qiyni (бас. Прип’яп). Вперше зга­дуеться в друпй половин! XVIII ст. як с. Голодьки. Назва е мно- жинною формою вщ антропошма Голодько. 1770 один з родичiB магната Сангушка, котрий орендував ni землц назвав Голодьки 1м’ям свое! дружини Антошни. Заюнчення -и й виконуе роль су- фжса як cnoBOTBipHoro засобу. TonoHiM за походженням являе со­бою форму родового вщмшка, переосмислену на форму множини.

Антрацит (кол. Боково-Антрацит) — м., рц. Лугансько! обл. Розташоване на р. Нагольчик, п. пр. Нагольно! (бас. Miycy). Ви- никло в роки перших п’ятир1чок i3 шахтарських селищ. Район багатий на антрацит — найбшьш метаморф!чне, високояюсне вугииш. Звщси й назва. Типовий безсуф1ксний топошм.

Анчокрак (Янчекрак, Янчокрак, Янчукрак) — р., п. пр. Ко- гильник (впадае в лим. Сасик, або Кундук). Походження назви остаточно не з’ясовано. Одш виводять i'i вщ полов. *cokrak «rip- кий» [Труб., 197\, iHmi вщ тюрк, словосполучення *ап «збоку», «сторона» i *cokrak(cohrak) [Фаем., 1\. Ще iHmi стверджують, що географ1чний TepMiH cokrak у топошмй тюрк, походження на те- риторй Пн. Причорномор’я виступае тшьки в значенн1 «джере- ло», що найбшьш iiMoeipHo [OriH, ГСУ, 56].

Апанли — р., п. пр. Корсака (бас. Азовського моря). В.Г. Фо­менко, посилаючись на Ф. Бруна, гщрошм виводить з тюрк. *anly «багатий на дичину» i преф. з пщеилювальним значениям ап- [Фоменко, ТЕ, 71\. €.С. Отш назву виводить вщ тюрк. *арап «колодязь» i суф. -1у. Досл!вно: «Колодязна», «Pi4Ka, що тече в западиш» [OTiH, ГСУ, 70].

Апостолове (кол. Вошиве, Покровське) — м., рц. Дншропет- ровсько! обл. Засноване в юнщ XVIII ст. вщетавним секунд-ма­йором Ямбурзького юрасирського полку М.Д. Апостолом, якому указом Катерини II 1793 дано в дарчу земельний надш 12 тис. де­сятин обаб1ч степово! р1чки Вошиво!. 1м’ям р1чки було названо й слободу. 3 побудовою церкви св. Покрови сл. перейменовано на Покровське. 3 1923, теля об’еднання сл. Покровське з при- станшйним с-щем Апостолове, м. одержало суч. назву. Утворена за допомогою прикмет. суф. -ов(е).

Арабатська Стршка — вузька, довга коса, що вщокремлюе Сиваш вщ Азовського моря, намита морськими водами з черепаш- кового теку. Назву виводять вщ фортещ *Rabat (Arabat) — XVI— XVII ст. Тюрк. *arabat доапвно означав «передмютя». Руши фор- Teui збереглися до нашого часу поблизу с. Каменського, на бер. Арабатсько! затоки. Найменували косу росшсыа солдата пщ час кримських поход1в 1737—1739. 1снуе й iHme тлумачення, а саме, що назва походить вщ тат. *araba-ol\ доапвно: «шлях для гарби», «дорога для гарб» (В. Фоменко). Ця дорога юнувала ще за час1в Кшвсько! Pyci i вела до Тмутараканського кшшветва. Можливо, назва фортец1, в свою чергу, походить вщ згаданого шляху, згодом перенесена на косу — Арабатськ(а). Похщною назвою вщ А.С. е Арабатська затока Азовського моря на пн. сх. Кримського п-ова.

Арбузинка (до 1946 — Гарбузинка) — смт., рц. Микола!всько! обл. Розташоване у Bepxie’i р. Арбузинка (бас. Швд. Бугу), вщ яко! й одержало назву. Засноване в середин! XVIII ст. переселен­иями з Подшля, Волин!, Брацлавщини — учасниками селянсько- козацького повстання проти польських магната, а також молда­ванами, биюрусами, литовцями. Походження назви остаточно не встановлено. Припускають за можливе утворення назви вщ гар- буз: Гарбузин, Гарбузинка [Лобода, 19].

Армянськ (кол. Перекоп) — смт. Красноперекопського р-ну АРК. Розташоване на Перекопському перешийку, на зал!знищ Джанкой — Цюрупинськ, неподалж вщ Перекопського валу. Засноване 1783 в1рменами (рос. армянами) i греками, вихщцями 3i зруйновано! тур. фортещ Оркаш, розташовано! за 7 км. Спо- чатку було вщоме пщ назвою Армянський базар. Назва зберегла- ся до початку XX ст. В основ! топошма лежить KopiHb армян-, доповнений суф. -ськ.

Артек — мюцевють на Пд. узбережж! Криму. Розташована 61- ля захщних ехшпв кристал!чного масиву *Aju-dag (Ведмщь-гора). У минулому тут !снувало поселения стародавшх грек!в Кард!ат- рикон, назва якого, як гадають, походить вщ однойменно! р1чки, Що впадае в цьому р-ш [Никон., КТС, 33]. У переклад! з гр. ця назва означав «вт!ха серия». 3 часом назва Кард!атрикон спрощу- валась i набувала нових форм — 1атрикон, Атрикон, Артикон. 3 приходом у Крим тюрюв, очевидно половщв, ця назва була пе- реосмислена на *Artik, що на д.-тюрк. мов1 означав «визначний, величний, краший» [Фоменко, 18].

Артем1вка (до 1925 Павл1вка) — смт. Чупвського р-ну Полтав- ськоУ обл. Виникло у зв’язку з буд1вництвом цукроварн1 в 1903— 1905 роках. У 1925 цукрокомбшату присвоено 1м’я Ф.А. Сергее­ва (Артема) — д1яча кол. радянськоУ держави. Назва комб1нату поширилась i на с-ще. Утворилася вщ Артем за допомогою суф. мвк(а).

Артем1вськ — м.: 1) (кол. Бахмут) рц. ДонецькоУ обл. Розта- шоване на р. Бахмут, л. пр. CiB. Д1нця (бас. Дону), на автома- ricTpani Харк1в — Ростов-на-Дону. Найстар1ше м1сто Донбасу. Вперше про «сторожу Бахмутську» згадуеться в лггопиа 1571. Назва перейнята вщ р. Бахмут (Бахмутка); 2) (кол. Катеришв- ка) Перевальського р-ну ЛуганськоУ обл. Розташоване на за- л1знищ Дебальцеве — Комунарськ. Стара назва пов’язана з 1менем землевласниц1. Tenepiuim назви по iMeHi д1яча кол. рад. держави Артема (Ф.А. Сергеева). Утвореш за допомогою суфпссальноУ групи: приев, суф. -ie та традищйного «мкького» суф. -ськ.

Артемове (до 1921 — х. Нелетвський, з 1938 — м. Артема) — м., пщпорядковане Дзержинськш мюькрад1 ДонецькоУ обл. Роз­ташоване неподал1к вщ зал1знищ Костянтин1вка — Ясинувата. Засновне 1894 [1МСУ, Днц, 308\ в зв’язку з буд1вництвом вугшь- ноУ шахти, яку ni3Hime названо по iMeHi Ф.А. Сергеева {Артема). У 1938 вщнесено до категорп мют пщ назвою м. Артема, з 1965 — Артемове. Утворена за допомогою суф. приналежноеп -ов(е). Стара назва х. — вщ пр1звища переселения Нелепи.

Артополот — рр.: 1) (по КРУ — Артополог, виправлено СГУ) л. пр. Многи (бас. Дшпра); 2) (Артополок) л. пр. Сули (бас. Дншра). О.С. Стрижак назву виводить вщ ipaH. arta-parata «pi4- ка божества» [Стрижак, НРП]. Пор. у тому ж басейш р. Бопвка.

Арциз — м., рц. ОдеськоУ обл. Розташоване у 3anaaei pinioi Ко- гильник i ГУ л. пр. Чаги (бас. Чорного моря). Засноване 1816 як поселения польських i шмецьких колон1ст1в. Назва на честь пе­ремоги росшських BiftcbK над наполеошвською apMiero 8—9 бе- резня 1814 бит м. Apci (фр. Arsis) у Франца.

Аршиця — верш. УкраУнських Карпат. Назва вщ мюцевого гео- граф1чного терм1на аршиця «стр1мка, кам’яниста, дика гора» [Ля- щук, КГТ, 165\.

Аскашя-Нова (Micu. назва Чаши) — 1) заповщник цшинного степу на пд. сх. ХерсонськоУ обл. Територ1я, на яюй знаходить- ся заповщник Аскан1я-Нова, ранше називалася Чаши за розта- шування 11 на схилах Великого Чапельського поду (плоско'У сте- повоУ западини, де весною збираеться вода). У 1828 шмецький герцог Ангальт-Кетенський купив у Миколи I за безцшь (по 8 коп. за десятину) 42,3 тис. десятин зешй. Згодом и перекупив землевласник Ф.Е. Фальц-Фейн; 2) смт. Чаплинського р-ну XepcoHCbKo'i обл. У 1841 в степу поблизу х. Чаши було заснова- но xyrip, названий шоземним магнатом на честь мюцевост1 (кол. графства з ру'шами фортещ) Аскашя в Н1меччин1 Аскаш- ею-Новою.

Г                       9

Аскольдова могила — розташована на правому бер. Дншра в Киев1, е складовою частиною природно-арх1тектурного парку. За свщченням л Полису, тут в IX ст. князь Олег убив кшвських кня- з1в Аскольда i Д1ра. Гадають, що Аскольд похований на мющ за- гибел1. Звщси й назва [УРЕ, 10, 276].

Аталикова (Аталж, Отолика) — р., л. пр. Дншра. Назва вщ тюрк. *at «кшь» i прикм. форманта *-luk. Досл1вно: «Юнська». Пор. Юнська. Оформления за допомогою суф. -ов(а).

Ат-Баш — верш. Кримських rip в р-ш CiMern. Назва вщ тат. *at «гань» i *bas «голова» — «Юнська голова». За формою верш. под1бна до кшсько! голови.

Аули — смт. Криничанського р-ну Дншропетровсько! обл. Розташоване на правому бер. Дншра. Назва вщ апелятива *aul, який у тюркомовних народ1в вживаеться в розумшш «поселения, село, селище, Ta6ip, стоянка, кочовище (що складаеться з юрт), подв1р’я, житло». У минулому тут був татарський аул. Закшчен- ня -и у плаш зм1сту виконуе роль словотворчого засобу.

Ачи — оз. на Керченському перешийку Кримського п-ова. Назва з тюрк. *aci «пркий» дана за пркосолону воду.

Ami-Голь — оз. на Керченському перешийку Кримського п-ова, неподалйс вщ смт. Приморський. Назва вщ тюрк. *aci «прке»*коI «озеро з пркою водою».

Аюдаг (Ведмщь-гора) — мне i г. на Пд. 6epe3i Криму. Назва вщ башк., кипч., крим.-тат. *ajti «ведмщь» i тур. *datf «гора» та iH. тат. мов *dag «гора» — «Ведмщь-гора». Зовн1шн1м виглядом гора схожа на ведмедя, що шби припав до моря i п’е воду. Старод. греки називали п Kpiy-Метоп (Метопону) «Баранячий лоб», гга- л1йсьй моряки середньов1ччя — Камшле «Верблюд», турки нази­вали гору також Буюк-Кастель «Велика фортеця» [Радл., 223; Фаем., 1, 99\.

Аян — р., п. пр. Салгиру (бас. Сиваша). Назва вщ тюрк. *ajan «св1тлий». Назва зумовлюеться чистою прозорою водою.

Аян-Дере (Узень) — р. Кримського п-ова, впадае в Чорне мо­ре. Назва вщ тюрк. *ajan «свшшй», *dere «долина». BapiaHT Узень вщ тюрк. *oz «текти», ozon «р1чка».

Б

Баба! — смт. Харювського р-ну Харювсько! обл. Розташова- не на р. Уда (бас. CiB. Дшця) на автомапстрал! Москва — Симферополь. Виникло 1643. Назва походить вщ iMeHi чугу!всь- кого боярина Федора Бабая, власника села. Словотворчим засо- бом служить флекс1я множини.

Баба-Людова — верш. Украшських Карпат. Назву neprnoi iM. частини складного топошма пов’язують з д.-р. м1фолопею. За уявленням наших далеких предюв, баба — жшоче божество, тгг- ка бога Святовича, богиня зешй, яка витала над св1том у вигля- д1 хмар; ni3Hime уособлювала свило i жила шбито в горах, на скелястих вершинах, на високих кручах р1чок [УРЕ, 1, 389\. Звщ- си, можливо, й назва г. Баба поблизу Гусятина, велика юлыасть назв Бабина гора, зокрема неподалш вщ Збаража, Бабин1 гори над р. Студеницею — л. пр. Дшстра. Проте топооснова баб- ба- гатозначна. 1м. частина складного орошма могла утворитися й вщ 1ншого терм1на: кор1нь боб-/баб- у слов, мовах мае означен­ия чогось одутлого. Пор. серб, баба «кругла ягода» [Меркулова, 36—371- У такому раз1 орошм Б.-Л. досл1вно означатиме: «Гора з заокругленою вершиною», що, гадаемо, бшьш iMOBipHO. Верши­ну Бабин Писок у Товтрах виводять за под!бшсть ii силуету до профшю обличчя м1ф1чно! баби-яги. Назва р. Баба — п. пр. Дес- ни, очевидно, походить вщ укр. полюького д1ал. баба «трясови- на, грузьке мюце». Р1чка й справд1 мае заболочене русло. Назва рр. Баба — 1) л. пр. Великого Бурлука (бас. CiB. Дшця); 2) пр. Прського Тжичу — походить вщ тюрк. *ВаЬ(а) «потж, ручай».

Бабуся (Бабузя, Р1вчак) — р., п. пр. Удаю (бас. Сули). Гщро- шм — складне тюрк, утворення: *ВаЬ—ys — *Bab(a), де перший компонент *ВаЬ(а) означае «потж, ручай»; другий — *ozon «до­лина, рукав piKH», казах, ozon — «р1ка» [Труб., ПУ, 241, 248]. Ва- piaHT Р1вчак вщповщае укр. «пот1к, pie». Бабуся — переосмислен- ня в слов, мовах на поняття бшьш зрозумше.

Багата — рр.: 1) п. пр. Орел! (бас. Дшпра); 2) л. пр. Орел1 (бас. Дн1пра). Назва, ймов1рно, за характер долини, багато! на розлоп луки i щедр! с1ножат! та пасовиська з родючими чорно- земними Грунтами, особливо в Сахновщинському р-ш Харюв- сько! обл. Гщрошм являе собою прикм. ж. р. без спец!ального топон1м!чного форманта.

Багатенька — р., п. пр. Багато! (бас. Орел!). Назва похщна вщ Багата, утворена за допомогою дем1нутивного суф. -еньк(-а), який вказуе на здр!бншсть об’екту. Досл!вно: «Маленька Багата».

Багачка — рр.: 1) л. пр. Сули (бас. Дншра); 2) л. пр. Убед1 (бас. Десни); 3) п. пр. Bepeco4i (бас. Десни); 4) п. пр. Трубежа (бас. Дншра); 5) п. пр. Пела (бас. Дншра). Назва вщ прикм. багатий, утворена за допомогою суф. здр1бнйюсп -ачк- (див. Багата). Про походження назви Б.— п. пр. Пела — див. Велика Багачка.

Багва (за КРУ — Багна, випр. СГУ) — р., л. пр. Прського Ti- кичу (бас. Швд. Бугу). Назва вщ укр. д1ал. багва «мокра заболо­чена р1внина», «мокре мюце Mix двома горбами». Багна — п. пр. Шубранця (бас. Дунаю). Назва вщ болотисто! мюцевосп Багна, з яко! вит!кае р1чка. Вщ кореня баг- географ1чного термша багно та суф. -ва, вщ основи багн- та суф. мвка походить найменуван- ня р. Багшвка, п. пр. Черемошу (бас. Дунаю) [Карп., ТБ, 56]. Вщ цього ж кореня за допомогою суф. -уват(а) названа р. Багнувата в бас. Днютра.

Базавлук (Бузулук, Бузлук, Бузувлук) — 1) р., п. пр. Дншра; 2) о. на Дншр1, нижче Дншровських поропв. Етимолопя Б. нале- жить до ч1тко не з’ясованих. Дехто з дослщниюв назву виводить вщ тюрк. *bazuk, *buzuk (тур. Bazyk) «зшеована вода». Назва утво- рилася за допомогою тюрк, форманта *1ук. Звщси ж Базавлучка — п. пр. Базавлука. Утворена за допомогою укр. суф. -чка.

Базал1я — смт. Теофшольського р-ну Хмельницько! обл. Роз- ташоване у eepxiB’i р. Случ п. пр. Горит (бас. Прип’ятО. Час за- снування невщомий. У 1561, за шшими даними близько 1570, украшський магнат Костянтин-Васил1й Острозький на мющ с. Колищинц1 збудував фортецю i перейменував поселения у м. Старокостянтишв на вщмшу вщ Новокостянтинова, яке вш заснував бщя Летичева на р. Вовк, л. пр. Швд. Бугу. Згодом Ста- рокостянтин1в магнат назвав сво!м 1м’ям Василь (п. Базилъ [ОА, 4—5\). 3 часом звук и змшився на а. Штучна назва утворена пщ впливом а в попередньому склад1.

Байдарка (Байдар) — р., л. пр. Чорно! (бас. Чорного моря, в Криму). Назва вщ тат. *baider «чудова». Утворена за допомогою слов. суф. -ка.

Байдарсыа ворота — збудоваш 1848 на перевал! через Голов­не пасмо Кримських rip. Назву дютали вщ кол. найменування Орлишвсько! долини *Baider — ova з тюрк. *baider «чудова», *ova «р1внина». Б.в. сполучають Пд. берег Криму з Севастопо­лем. Прикм. частина складного топошма утворена вщ Байдар суф. -сью.

Байрачки — смт. Перевальського р-ну Лугансько! обл. Розта- шоване на зал!зниц! Дебальцеве — Луганськ у пд.-зх. частит об­лает!. Засноване 1956. Назва вщ байрак «балка, поросла травою». С-ще розмщене на мюцевост! з байрачним рельефом.

Бака — див. Юшка.

Бака'й — рр.: 1) л. пр. Базавлука (бас. Дншра); 2) л. пр. Днш- ра; 3) л. пр. Швд. Бугу; 4) л. пр. Пела (бас. Дншра); 5) п. пр. Ка­зенного Торця (бас. CiB. Дшця); 6) п. рук. Дншра. Назва вщ на­родного географ1чного термша бакай «глибока западина», яма в pi4ui, в ставку; баюра, глибока баюра в балщ; яма в болотс [Ма- рус.] TepMiH слов, походження.

Бакунька — р., п. пр. Poci (бас. Дншра). 1снуе припущення, за яким назва Б. походить вщ рослини бакун (Nicotina rustica L.), пор. р. Тютюнка в бас. Тетерева (Рогович). За шшим, бшьш Bi- рогщним тлумаченням, назву Б. пов’язують з тюрк. д1есл. осно­вою *bak- «дивитися, спостерщати», *Ъакип — «сторожа». Назва зумовлена тим, що в давньоруський перюд, коли на л1вому бере- 3i середньоУ i нижньоУ течи Poci будувалися оборонш фортещ, на правому 6epe3i бшя Стеблева було збудовано сторожу (бакун), неподалж вщ яко! проткала р1чка. Гадають, що вщ щеУ сторож1 i виникла назва р. Бакун(ька) [Железняк, Рось, 84\.

Бакша — р., п. пр. Сшьнищ (бас. Швд. Бугу), впадае поблизу Тульчина. Назва вщ тюрк, (полов.) апелятива *bachca «сад». 3 суч. тюрк, мов даний апелятив зустр1чаеться тшьки в каракал- пацькш MOBi у значенш «город» [Мае., 9\.

Балабине (кол. Петр1вка, Петр1вське, Строганове) — смт. За- пор1зького р-ну 3anopi3bKoi обл. Розташоване на л1вому бер. Ка- ховського водосховища. Назва на честь Петра Балабина — ко­мандира одного i3 загошв морськоУ nixoTH nacie кримських похо- fliB (1739).,

Балаклава — мюький р-н Севастополя. До 1957 м. АРК, кол. рц. Балаклавського р-ну. Розташоване на бер. однойменно! бух­та Чорного моря. Старод. географ Страбон згадуе про юнування тут поселения Сюмболон-л1мне «Гавань символ1в, призв1сток». Звщси генуезьке Чембало. Суч. назва походить вщ тур. *Ьа1ук «риба» та *juva «гшздо». Досл1вно: _f«Micne, багате рибою» [1в., 20—21]. Звщси ж назва Балаклавська бухта. Утворена за допомогою суф. -ська.

Балакл1йка (кол. Балаклея, Баликлейка, Баликлея, Булуклея, Буликлея та ш. [СГУ, 31] — р., л. пр. CiB. Дшця (бас. Дону). На­зву виводять по-р1зному: одн1 з тат. *Ьи1ак «джерело», iHmi з тюрк, (полов., караУм., тат., тур.) *Ьа1ик «риба», *baluklu «рибна», що ei- рогщн1ше. Згодом в укр. MOBi формант -ли змшено на -л!я/-лея як упод1бнення гщрон1мам ж1ночого роду. Топоров i Трубачов га­дають, що назва Балакл’кя утворилася за аналопею до старих слов. сл1в на -*Ья (-ея) шляхом фонетичноУ трансформацГУ назви тюрк, прикм. походження [Топ., Труб., 78—79; 129—130]. Шзш-

 

ше за допомогою демшутивного суф. -к- гщрошм змшився на похщний вщ найменування м. Балаклт, що на шй розташоване.

Балаюйя (кол. Ново-Серпухов) — м., рц. Харювсько! обл. Роз­ташоване там, де р. Балаклшка впадае в СЛв. Донець. У 1571 на CiB. Дшщ i на Оскол1 росшським урядом було встановлено сторо- жову службу — ciM варт, завдання яких було повщомляти про наб- лиження татар. У гирл1 р. Балаклшки була побудована третя варта. У 1663 тут оселилися черкаси (так називали тод1 украшських ко- заив), сюди прибуло юлькасот украшщв з теп. Черкасько! обл. на чол1 з атаманом Я.С. Чершговцем. Вони разом з росшськими ко- заками збудували фортецю-острог i «осадили» 150 двор1в. Посе­ления було назване Ново-Серпухов (по iMeHi рос. м. Серпухова) [Багалш, 353]. Цей piK i вважають роком заснування Б. У 1891 Но­во-Серпухов перейменовано на Балакшю. Звщки шшла назва, до- стов1рно невщомо. Одш стверджують, що так паралельно назива­ли Ново-Серпухов переселенщ з с. Балаклт на Черкащиш. 1нш1 [Слюс.], що вона походить вщ назви р. Баликле! (ниш Балакшй- ка), бшя яко! виросло поселения, що бшыи в1рогщно.

Бал-Кая — верш. Кримських rip, що пщноситься над р. Анга­ра. Назва вщ тат. *bal «мед» i *kaja «гора»: «Медова гора». Назва­но верш, так тому, що колись тут водились дии бджоли, яи жи­ли в пустотах rip. Меду було так багато, що мюцями BiH випкав назовн1 [«Россия», 14, 692].

Балта — м., рц. Одесько! обл. Розташоване на р. Кодима (бас. Швд. Бугу). Вщоме з XVI ст. як торговий i рем1сничий центр, що виник бшя засновано! турками i кримськими татарами фортец1 Балти. 1690—1695, теля завоювання niei мюцевост1 Польшею, магнат Юзеф Любомирський побудував на високому л1вому бер. р. Кодима фортецю, навколо яко! виросло поселения пщ назвою Юзефград. Згодом була вщновлена стара назва. Вона походить з молд. балтэ «болото», запозичене 3i слов. мов. Справд1, правий бер. р. Кодима мае низовину, болотисту заплаву. Тлумачення з тур. balta «сокира» в означенш топошма «мюце, розчищене вщ л1су» малоймов1рне, не наукове.

Бар — 1) пот., л. пр. Тисьменищ (бас. Дшстра). Назву виво- дять вщ праслов. бара «р1чка, пот1к, болото», ст.-слов, бар «мок- ре мюце», д.-р. бара «болото» [Нероз., 17]. Пор. болг. бара «дра- говина, калюжа, ручай»; с.-х. бара «калюжа, стояча вода»; 2) м., рц. Вшницько! обл. Вперше згадуеться 1425 пщ назвою PiB, яку дютало MicTO вщ однойменно! р1чки (тепер пот.), на якш воно стопь. У 1537 польська королева Бона Сфорца — дружина коро­ля Сипзмунда I Старого — купила Pie у магната Одровонжа i пе- рейменувала його в Бар (на згадку про MicTO Eapi на пд. 1талп, в

33

якому вона народилася). Тод1 м1сто було перенесене на л!вий бер. р. Ив [Фаем., 1, 122\ 1МСУ, Вн, 114\.

Баран — р., п. пр. Швд. Бугу. Назву виводять в1д баран «ni- ниста хвиля у вузькому Micui р1чки» [Гршч., 1, 28]. Звщси ж ви­водять найменування Барашв — р., л. пр. Сарати (бас. Дунаю) [Карп., ТБ, 97}. Вперше згадуеться 1891 пщ назвою Baranis. У 1909 i3 суф. -ie. Аналопчне походження назви мае пот. Бара- шя — п. пр. Тиси (бас. Дунаю), а також Баранка — р., п. пр. Гер- цушки (бас. Дунаю), утворена вщ баран та демшутивного суф. -ка [Карп., ТБ, 97}.

Барашвка — смт., рц. ЖитомирськоУ обл. Розташоване на р. Случ (бас. Прип’ят1). Перша згадка вщноситься до 1565. На­зву виводять вщ першопоселенця на пр1звище Баран за допомо- гою суф. ~1вка. Творения топон1ма вщ роду дгяльносп мешканщв села — виготовлення декоративного посуду, зокрема т. зв. баран- ц1в,— не переконливе. Очевидно, тут баранщ являють собою явище детопошм1зацп — перетворення власноУ географ1чноУ на­зви на загальну. Пор.: осташки — назви взуття вщ Осташков — м1сто ТверськоУ обл. РосГУ, де його виробляють; тканина бостон вщ м1ста Бостон у Великобританп тощо. Отже, слово баранщ — похщне вщ найменування с-ща.

Барашя — див. Баран.

Баранка — див. Баран.

Барвшкове — м., рц. ХарювськоУ обл. Розташоване на зашзнищ Слов’янськ — Лозова. Засноване 1680. За народним переказом, не- подашк вщ садиб перших поселенщв Шпака i Незол1 була балка, в якш росло багато польових квтв — баретку (Vinca maior et minoz) — рщ рослин з родини барвшкових. Так, шбито, виникла на- зва поселения: Барвшкова Балка, Барвшкова Стшка, а згодом Бар­вшкове [IMCX., Хрк, 201} (стшка, етша — «крутой схил з глибоко вр1заною долиною, часто порослою люом або чагарником». Дуже по- ширена в УкраУш назва урочищ, cui, лю1в). За шшим, бшьш iMoeip- ним переказом, поселения названо на честь козацького атамана Баретка [ОХЕ, 5]. Пщтвердженням цього служить суф. приналеж- носп -ове. Структура топон!ма мае такий вигляд: Барвт(о)к + ов(е).

Баршшвка — смт., рц. КиУвськоУ обл. Розташоване на право­му бер. р. Труб Уж, л. пр. Дншра. Доспшрних вщомостей про по­ходження назви немае. Вважають, що це лггоп. м. Баруч, яке вперше згадуеться 1125, i вщ нього виводив суч. назву А.В. Сто­роженко. 1нпп вказують на юнування в минулому на територп суч. Б. поселения Бориавки — волод1ння киУвського князя Бо­риса (XI ст.) (М. Арандаренко). Суч. поселения вперше в icTO- ричних документах згадуеться пщ 1603 як Бариппвське Городи­

 

ще, а в 1630 як Баришеве. У народшй вимов1 назва поселения звучала як Баршшвка под1бно до того, як м. Бориспшь назива- ють Боришпшь [1МСУ, Кв]. Пор. с. Бариш бшя м. Бучача Тер- нопшьсько! обл., що мае антропошм1чне походження. Утворен- ня за допомогою суф. мвка.

Басанка — рр.: 1) п. пр. Великого Ромна (бас. Дншра); 2) л. пр. Саги (бас. Дншра); 3) п. рук. Дншра. Назву остаточно не доведено. Д.1. Яворницький виводив и то з монг. басан «кра- сивий», то з аналопчного тюрк, «переможець». Назву витлума- чують з тур. *bas-an «придушення, кошмар» [Радл., 4, 1528\. Ми гадаемо, що в основ! гщрошма лежить народне слово баса «кра­са, красота, хороийсть, пригожють, нарядн1сть, вишукашсть,

прикрашення, наряд, прикраса» [Даль, 1, 52\; -н--------------------------------------------------------------------- 1нтерф1кс,

в даному раз1 частина слова, що служить для з’еднання основи i суф. Звщси ж, iMOBipHO, Басанська — р., л. пр. Томаивки (бас. Дн1пра), утворена за допомогою суф. -ськ(а), можливо, через пром1жний антропошм Басан та суф. -к(а).

Бат1г — рр.: 1) (кол. назва Довжа) л. пр. Калюс(ик)а (бас. Дню- тра); 2) л. пр. Мукип (бас. Дшстра); 3) л. пр. Швд. Бугу; 4) п. пр. Бужка (бас. Швд. Бугу). Семантика пов’язана 3i словом 6amiz, до- сить поширена в слов, гщрошмп. Кол. найменування Довжа дано за видовжену вузьку форму русла, що асощюеться з новою назвою [Бабишин, 29\. Звщси, очевидно, назва Бат1жок — 1) р., пр. На- пад1вки (бас. Швд. Бугу), 2) пот., л. пр. Кетроси (бас. Днютра) та ш. Утворення за допомогою дем1нутивного суф. -ок вщ основи 6amiz. Даний демшутив — давня гщрон1м1чна метафора.

Батшман — 1) зат. Чорного моря на пд. Кримського п-ова. Назва вщ гр. сл1в bati «блакитна», Нтеп «затока»; 2) с-ще, пщпо- рядковане Севастопольськш м1ськрад1 АРК. Розташоване на бе­рез! зат. Батышан, вщ яко! й одержало назву,

Батурин (кол. Баторш) — смт. Бахмацького р-ну Чершпвсько! обл. Стоить на високих берегах р. Сейм, л. пр. Десни (бас. Днш­ра). Засноване 1625 як польське укршлення. Дещо трансформо­вана назва вщ пр1звища польського короля Стефана Баторш, ут­ворена за допомогою приев, суф. -ин.

Бахмач (Бахмачь) — м., рц. Черншвсько! обл. Розташоване в BepxiB’I р. Борзенка, п. пр. Борзни (бас. Десни). Виникло в 60— 70-х рр. XIX ст. пщ час буд1вництва Курсько-Кшвсько! (1867) i Л1баво-Роменсько1 (1873) зал1зниць на мющ л1топ. м. Бахмачь, вщомого в 1147 (1патйвський л1топис). Тут було споруджено дв1 зал. ст., навколо яких виросло два поселения. Вони й дали поча­ток м1сту. Назва вщ одно!менного м1стечка, що лежало за 2 км вщ зашзнищ (нин1 с. Бахмач). Назва походить вщ л1топ. Бах-

з *

 

 

мач — посесив на *-j(b) вщ Бохмат Ц Бахмат. Пор. д.-р. бах- матъ «низькорослий инь» < тат. *pahmat < перс, pehrt «широкий, великий» i тюрк. *at «инь». Первинно «татарський инь», похо­дить вщ тюрк. iM. *Mahmad «Магомед» [ЕСЛИ, 24\.

Бахмут (Бахмат, Бахмутка, Бахмутова, Бахмутовка, Багмита, Багмут, Бахмута) — р., п. пр. СЛв. Дшця. Походження назви ос- таточно не встановлено. Ii виводять вщ тат. iMeHi Магомет або Махмуд (по-татарськи звучить *Bachmat, *Bachmut «достохваль- ний» [Чубенко]. 1нш1 вважають, що в основ! гщрошма Б. лежить укр. апелятив тат. походження вщ *pahmat «низькоросла порода коней», що бшьш в1рогщно (див. Бахмач). Вщомо, що ще у XVIII ст., за свщченням рос. акад. Палласа, в схщних степах Ук- раши, отже в долин! Бахмутки, паслися табуни бахматгв (тарпа- шв) — низькорослих диких коней.

Бахтин (Бахтин Колодязь) — р., п. пр. Осколу (бас. CiB. Дшця). Припускають, що в основ! гщрошма лежить тюрк., запозичене з ipaH. мов., бух «щастя». Пор. тур. *bahtli «щасливий», сйф. bahta «талант, щастя» [Отш, ГСУ, 10Т\. Вважають, що гщрошм Б. мае ранне походження, е рел1ктом складного гщрошма дотюркського перюду (пор. авесг. bachta, наведене Абаевим [760]. Суч. назва ан- тропотм1чного походження — вщ Бахта або Бахтин, що мютить тюрк, основу ipaH. походження, очевидно, запозичену з авест. (пор. пр1звище вщомого рад. лггературознавця — Бахтин М.М.) [Отш, там же]. У Bapiami Бахтин Колодязь друга частина складного гщро- нша — Колодязь — означав «джерело, р1чка» (пор. Бмий Колодязь).

Бахчисарай (Бахчесарай, Бакчесарай) — м., рц. АРК. Розта- шоване в долит р. Чуруксу, п. пр. Ka4i (бас. Чорного моря). Вперше згадуеться в rpaMOTi Менпн-Прея в 1502 [УЗМУ, 57]. Заснування вщносять до останньо! чверй XV ст. Спочатку (1519) тут було побудовано палац пщ назвою Бахчисарай, що вщ перс. *bachci «садочок» i тюрк. *sarai «палац». Досл1вно: «Палац у са­дочку» [Циг., 37\. Згодом назва палацу перейшла й на поселен­ия, що виникло бшя нього.

Баштанка — смт., рц. Микола1всько1 обл. До революца спочат­ку називалося Полтавським, потзм Полтавкою (вщ переселенщв з Полтавщини). Розташоване на зал1зниц1 Харйв — Микола1в. За- сноване 1806. Найменування вщ б. Баштанка, назва останньо! вщ баштан — мюце вирощування баштанних культур: кавун1в, динь, гарбуз1в [Лобода, 23]. Утворена за допомогою суф. -ка.

Беденекир — верш. Криму на околиц1 м. Ялти. У переклад! з тат. «Перепелиний горб».

Без1менка — рр.: 1) л. пр. Липи (бас. Дшпра); 2) п. пр. Стубли (бас. Дншра). В обох випадках апелятив перейшов у власну назву.

Безлкццвка — смт. Харювського р-ну Харгавсько! обл. Розта- шоване на л1вому бер. р. Уда (бас. CiB. Дшця). Вщ того, що сл. виникла на безлюддг, далеко вщ населених пункпв, вона й дгста- ла таку назву; час п заснування 1660. Топошм утворено вщ ко- реня люд-, преф. без- та суф. чвка.

Безодня — рр.: (Bezdonia) — л. пр. Стугни (бас. Дншра); 2) л. пр. Усй (бас. Прип’ятО; 3) п. пр. Poci (бас. Дншра). Назва вщ апелятива безодня, бездонна, про що вказуе i польська форма гщрошма. Типовий приклад переходу апелятива у власну назву.

Белз — м. Сокальського р-ну Льв1ВськоУ обл. Розташоване на р. Солокп (бас. Biarm). Одне i3 Червенських мют. Вперше згаду- еться в лтшищ 1030. Ойкошм мае генетичне стввщношення з гщротмом Белзець — р., л. пр. Полтви. Походження назви м1ста пояснюють по-р1зному. Одш тлумачать и то як ишризм — i3 *bulz/*buls «брус, балка», зютавляючи назву Белз i3 д1ал. belzy sig «бшитися» [Труб., ПУ, 280; Брюкнер], то як полошзований бал- тизм з ятвязького bilsas «бший» [Труб., там же]. iHiui назву виво- дять вщ д.-р. белизь «6uiie Micne» в розумшш «свила поляна се­ред темного люу» [Рудницький, Брюкнер]. Топон1ми з основою Белз- утворюють щшьний ареал на поруб1жних бойк. теренах, де ф1ксуються географ1чн1 терм1ни (бойк.) бевз, бевза, беуза «про- валля, npipea, глиб1нь, непрохщн1 мюця, безодня, стр1мкий 6iK гори» [Онишкевич]. Як продовження кореневе бевз-, *ЬъЬ- з мюцевою рефлекс1ею > ъ! -» el > eb — на Нижн1й Наддшстрян- щин1. Назва, очевидно, зумовлена характером рельефу мюцевос- Ti [ЕСЛИ, 26-27; Шульгач].

Белзець (Бельзець) — р., л. пр. Полтви (бас. Зах. Бугу). Bmi- кае з великого ставу бшя с Гончар1вки (кол. с. Белзець) Золоч1в- ського р-ну Льв1всько\‘ обл., вщ якого i виводять назву. Кол. на­зву села, в свою чергу, виводять вщ м. Белз i3 зменшувальним суф. -ець. Пор. Ки1*в — Киевець, Ростов — Ростовець i т. п. Як засвщчуе М.М. Паробецький, старожили села кажуть, що колись давно частина жител1в м. Белза заснувала тут нове велике посе­ления, яке i названо Белзець. Це там бшыие iMOBipHO, що тери- тор1я села входила свого часу до складу Белзького княз1вства (XII—XIII ст.].

Бельбек — р. в АРК, впадае в Чорне море. Назва, iMOBipHO, вщ тюрк. *bel «ущелина» та *Ьйк — географ1чний тер\пн в зна- ченн1 «закрут, заворот р1чки». Досл1вно: «Закрут поблизу ущели- ни». Згодом вщбулося контактне перенесения назви з дшянки р1чки на все п русло.

Берда (Бердь, Бердо, Бердянська, Бердинка, Бердянка [СГУ, 39] — р., впадае в Бердянську зат. Азовського моря. Походжен- ня назви остаточно не з’ясовано, юнуе кшька тлумачень. Най- бшьш iMOBipHO, що це укр. назва i вщбивае добре вщомий в дав- нину в слов, мовах термш бердо, бардо (ст.-слов. *брьдо) «пагорб, гора, урвище». Отже, назва означае: «р1чка, що мае урвисп бере­ги» або «р1чка, що протжае в урвицц» [Лящук, КГТ, 165]. У Ге­родота Б. вщома як Агара, що означае «плщна, багата». На пер- шш географ1чшй Kapri Pocii (1614) ржа позначена пщ 1менем Богдан.— Див. Богдан.

Бердич1в — м., рц. Житомирсько! обл. Розташоване на р. Гни- лоп’ять (бас. Дн1пра). Виник у X ст. Як Бердич1в вперше згаду- еться 1546. Топошм виводять вщ назви тюрк, племен беренде!'в, переможених кшвськими князями i поселених на землях Кшв- сько! Pyci (див. Келеберда). Спочатку мюто н1бито називалось Берендич1в. Згодом ця назва видозмшилась i набула суч. форми. Таке тлумачення науково не доведено. Найбшыы iMOBipHO, що топошм антропошм1чного походження. У 1430 князь литовський В1товт вщдав мюцевють, де ниш розташоване мюто, путивль- ському та звенигородському нам1снику Каленику, пщданий яко- го Бердич i заснував тут свш xyrip.

Бердо — верш. Украшських Карпат. Розташована бшя с. Ям- не 1вано-Франк1всько1 обл. Назва вщ укр. бердо < ст.-сл. брьдо. [Лящук, КГТ, 165; Черепанова]. Звщси ж назва г. Бердо в Сто- рожинецькому p-Hi Черн1вецько1 обл., найменування потоив у бас. Дн1стра i Серету, а також р. Бердовець — пр. Рожани (бас. Дшстра)' утворена вщ основи суф. групою -овець. — Див. Берда.

Бердянськ (до 1830 — Кутур-Огли, 1842 — Ново-Ногайськ, до 1939 — Бердянськ, до 1958 — Осипенко) — м., рц. Запор1зько1 обл. Розташоване на узбережж! Азовського моря. Назва вщ р. Берда, яка протжае через мюто; утворена за допомогою суф. групи -ян + -ськ. Вщ Б. походять гщрошми Бердянська затока, Бердянська коса.

Берегове — м., рц. Закарпатсько! обл. Розташоване в долит р. Тиса (бас. Дунаю). Виникло в XI ст., входило до складу Кшв- CbKoi Pyci. 3 юнця XI ст. пщ владою Угорщини. Назва вщ слов. берег «дшянка земл1 биш води, гора» та суф. -ов(е). Звщси ж на­зва Берепвсый горби — пщвищення, розташоваш на пд. зх. За- карпатсько'1 низовини, сх. вщ м. Берегового.

Берегомет — смт. Черн1вецько! обл. Розташоване на р. Серет (бас. Дунаю). Назва вщ укр. берегомет «мюце, де берег розмива- еться водою». Аналопчне походження найменування с. Берего­мет Кщманського р-ну Черн1вецько1 обл.

Бережани — м., рц. Тернопихьсько! обл. Розташоване на пра­вому бер. р. Золота Липа (бас. Дшстра). Виникло в 1375. Назва на -ани в in апелятива берег i утворена за моделлю «назва жител1в за мюцем проживания». Реконструкц1я топошма мае такий ви- гляд: берег — бережа — бережани. Остання дана, очевидно, спо- чатку поселениям, а вже пот1м перейшла i на поселения. Вщ цього ж апелятива походить назва Бережанка — рр.: 1) л. пр. Пр- ського "Пкичу (бас. Швд. Бугу); 2) л. пр. Гориш (бас. Прип’ятО; 3)₍пр. Дшстра; Бережинка — р., пр. Серету (бас. Дунаю); Береж- ниця — пр. Чорного Черемошу (бас. Пруту) i i"i п. пр. Бережшка. Гадають, що назви дуже давн1, можливе переосмислення в укр. мов1 з балт. berz «береза» [Топ., Труб., 77(5].

Березанка — рр.: 1) л. пр. Poci (бас. Дншра); 2) л. пр. Недри (бас. Дшпра). Назва утворена вщ кореня берез- за допомогою двоелементного суф. -нка. Дана за поширення в минулому в до­линах р1чок березових лтв. Про наявшсть в минулому таких ль cie у долиш Б., пр. Недри, засвщчуе Стороженко [202\. В Укра- mi е понад 100 населених пункт1в i безл1ч р1чок, балок, назви яких походять вщ слова береза. Первюна назва «береза» пщкрес- лювала ознаку «биюго» (дерева); 3) (до 1914 — Олександрофельд, до 1923 — Суворове, до 1966 — Тилirynо-Березанка) — смт. Роз­ташоване в долиш р. Сасик (впадае в Березанський лим. Чорно­го моря). Найменування Тил1гуло-Березанка одержало за розта- шування м1ж двома лиманами — Тилггулъсъким i Березанським. Суч. назва вщ найменування о-ва Березань, через пром1жну лан­ку — р. Березань. Утворена вщ основи за допомогою демшутив- ного суф. -к(а).

Березань — 1) о. на Чорному Mopi, при виход1 з Дншровсько- Бузького лим. В епоху Кшвсько!' Pyci протягом тривалого часу тут було слов’янське поселения. Старод. греки називали ocrpiB (рашше швостр1в) Борисфеном, турки — *biiziilu ozon ada — «остр1в бшя впадання в море р1ки Вовчо!». Вщ останньо! назви походить пе- реосмислене укр. Березань, яку народна етимолопя створила вщ кореня Берез- i суф. -ань. В.А. Никонов назву виводить вщ ipaH. (авест.) berezant, сыф. bresant «високий», пор.: осет. baerzond у тому ж розумшш. Ця назва поширилась на лим. Березанський, р. Березань (впадае в Березанський лим. Чорного моря); 2) м. Ба- ринйвського р-ну Кшвсько! обл. Розташоване при впадшш р. Березанки (кол. Березна, Березань) в р. Недру (бас. Дншра), вщ яко! й перейняло назву. Найменування р., iMOBipHO, вщ роз- ташування в и долин1 березових л1с1в. Згодом, i3 зростанням зна­чения мюта, вщбулася зворотня метошм1я: назва р1чки зм1нилась як похщна вщ ойкон1ма за допомогою суф. -к(а). Засноване на початку XVII ст. кршаками-втжачами з Правобережно! Украши. Утворена за допомогою суф. -ань вщ кореня берез-.

Березине' — смт. Тарутинського р-ну Одесько! обл. Розташо- ване на л1вому бер. р. Когильник, що впадае в оз.-лим. Сасик (Кундук). Засноване 1816. Назва дана на честь перемоги pocift- ських вшськ у листопад! 1812 на р. Березинь. Словотворчим за- собом служить флекс1я -е.

Берез1вка — рр.: 1) л. пр. Мерла (бас. Ворскли); 2) л. пр. Гни­лого Т!кичу (бас. Швд. Бугу); 3) л. пр. 1нгулу (бас. Швд. Бугу); 4) л. пр. Турчанки (бас. Десни); 5) л. пр. 1нгульця (бас. Дншра); 6) л. пр. Лисогору (бас. Сули); 7) л. пр. Мокрого Ташлика (бас. Дншра); 8) л. пр. Хоролу (бас. Пела); 9) л. пр. Шийки (бас. Тете­рева); 10) л. пр. Дншра; 11) п. пр. Дншра; 12) п. пр. Кам’янки (бас. Тетерева); 13) п. пр. Кодими (бас. Швд. Бугу). Назва вщ бе­реза (див. Березанка), утворена вщ кореня берез- за допомогою суф. -1вка; смт.: 1) (кол. паралельна назва Ново-Олександр!вка) рц. Одесько! обл. Розташоване на р. Тшпгул (впадае в Тшйгульський лим.). Засноване 1802 на мющ чумацько! стоянки. Назва, iMoeipHo, принесена переселениями; 2) Харювського р-ну Харювсько! обл. Розташоване за 15 км на пд. зх. вщ Харкова. Виникло 1629, за на- родним переказом, серед березового гаю, за що й одержало назву.

Берез1всыа мшеральш води — бальнеолопчний курорт. Мше- ральн1 води вщкршч 1862. Курорт з 1926. Розташований в Хар- ювському p-Hi Харювсько! обл. б!ля кол. с. Берез1вка, розташо- ваного на автошляху Харив — Богодух1в, вщ якого й дютав на­зву. Село, в свою черту, назване вщ х. Eepeiie, що колись був розташований у березовому га!.

Березна — смт., Менського р-ну Чершпвсько! обл. Розташо­ване на автошляху Черщпв — Новгород-Оверський. Вперше згадуеться в лггопис! 1152, у pix вщбиття навали половшв. Утво- рення вщ кореня берез- за допомогою прикм. суф. -на.

Березне — смт., рц. Р!вненсько! обл. Вперше згадуеться пщ 1445. Розташоване на р. Случ (бас. Горит). Кол. мютечко Бе- резного, Березна. Основа назви: Березний (< нп. Березна). На­родна етимолопя: «Коли с. добудовували у 6iK р1чки, його ста­ли називати Бережани, пот1м Березним, бо неподал1к pic бере- зовий гай» [Пура, 87\. Утворення вщ кореня берез- за допомогою прикм. суф. -не.

Березнегувата — р., п. пр. 1нгулу (бас. П1вд. Бугу). Назва по­ходить вщ береза. Утворилася вщ основи берез- за допомогою суф. -нег- (гадають, д1ал. формант, що вщповщае загальноприй- нятому в укр. Moei -ник-/-няк-) та суф. -уват, поширеного на пд. Украши на землях, яш входили до Запор!зько! Ciui.

Березнегувате — смт., рц. М и кол aiвсько! обл. Розташоване на правому бер. р. Висунь, п. пр. 1нгульця (бас. Дшпра). Заснова- не в друпй половин! XVIII ст. запор!зькими козаками i селяна­ми — втжачами з Полтавщини i Чершпвщини. Назва вщ най- менування б. Березнегувата, де започатковано поселения. Ос- тання, очевидно, вщ д1ал. основи березняг — «MicueeicTb, вкри- та густим березняком». Пор.: с. Березняги бшя м. Корсунь- Шевченйвський [Лобода, 25]. Прикм. утворення i3 суф. -уват.

Березовець — рр.: 1) л. пр. 1нгульця (бас. Дншра); 2) пр. Бе- рез1вки (бас. Сули). Назва утворена за допомогою суф. -ець вщ прикм. березовый. Вказуе на поширення в долин! pinoK берези.

Березовиця — рр.: 1) л. пр. Лисогору (бас. Сули); 2) л. пр. Ве­ликого Ромна (бас. Сули). Назва вказуе на характер мюцево! флори. Утворилася за допомогою суф. групи -ов + -иця, що до- даеться до кореня берез-.

Берека — рр.: 1) п. пр. Берестово! (бас. Орел!); 2) (Береки) п. пр. Cie. Д1нця. Назва вщ поширення в минулому берек (Sor- bus L.) — дерев i купив виду горобиних. Остання вщома в форм! множини [КБЧ, 64], походить вщ найменування урочища Береки, розташованого у и BepxiB’i неподал!к вщ с. Береки. Спочатку, очевидно, назву урочища було перенесено на дшянку р1чки б!ля нього, а згодом вона поширилась на все русло.

Береста — р., п. пр. Cnyni (бас. Прип’ят!). Назва вщ берест (в’яз, шьм) (Ulmus L.) — дерево з родини в’язових. Вказуе на по­ширення в долин! р!чки бересту. Закшчення -а у плат змюту ви- конуе роль словотв!рного засобу — суфжса.

Берестечко — м. Горох!вського р-ну Волинсько! обл. Розташо­ване на р. Стир (бас. Прип’ят!), на стику Волинсько!, Р!вненсько! i Льв!всько! обл., дуже давне поселения. У письмових документах вщоме з 1445 як с. Берестки. Проте гадають, що воно засноване значно рашше. Назва, очевидно, вщ того, що навколо росли бе- рестят тси: берест (в’яз, шьм) — дерево з родини в’язових (див. Береста). Утворився ойкошм вщ основи берест- i суф. -ечко. Ана- лопчне походження мають назви ряду населених пункпв Украши, в основ! яких лежить слово берест. Неподалж вщ м. Берестечка знаходиться музей-заповщник незламно! мужносп наших предгав — запор1зьких козайв — «Козацьм Могили» (див.)

Берестова — рр.: 1) п. пр. Openi (бас. Дншра); 2) п. пр. Кам’янки (бас. Дшпра); 3) п. пр. Берди (бас. Азовського моря); 4) п. пр. Кальм!усу (бас. Азовського моря). Под!бш назви мають ряд балок. Назва утворена за допомогою прикм. суф. -ова вщ бе­рест (див. Береста), що мае в д!алектах бересток, берестина, шьм. Звщси ж Берестовенька (Берестовенец [КБЧ, 64]) — р., пр. Бе- pecmoeoi (бас. Орел1). Гщрошм утворився за допомогою суф. -еныс(а) i спочатку мав демшутивне значения. Звщси ж Берестови ця р., п. пр. Десни (бас. Дшпра). Назва утворилася за допомогою суф. -иц(я).

Берислав — м., рц. Херсонсько! обл. Розташоване на правому бер. Каховського вдсх. Засноване на початку XV ст. як литовська фортеця i державна митниця пщ назвою «Вгговта митнидя». У 1450 його захопили татари, а тзшше (1475) — турки, яы збудували тут фортецю Кизикермен (Кизькермен) — «Д1воча фортеця», що мала загороджувати запорожцям шлях до Чорного моря. Фортеця була також одним з найбшьших невшьничих ринюв. У 1695 й захопило росшсько-украшське вшсько. 1774 земл1 м1ж ГПвд. Бугом i Дшп- ром були приеднаш до Pocii, i в 1784 Кизикермен перейменовано в Берислав на честь взятоГ, здобуто! слави [«Россия», 14, 646\.

Бершадка (Бершада, Берладинка, Бернадинка у верх1в’ях Бе- режанка [СГУ, 46\) — р., л. пр. Дохни (бас. ГПвд. Бугу). Назву виводять в in берш (Leucioperka valgensis) — риба, схожа на окуня [Даль, 1, 86]. Назва дана за те, що в минулому р1чка була багата на бершь Утворена вщ кореня берш- та суф. -ад(а). Нова форма гщрошма виникла теля заснування на pinui м. Бершадь за допо­могою демшутивного суф. -ка. Звщси, очевидно, Бершадь — р., пр. Серету (бас. Дунаю). Паралельна назва Берладинка, як вважа- ють, могла утворитися вщ рослини берладинка (Viola tricolor) — шзновид ф1алки, вони ж братки трикол1рш. Пор. назву р1чки Oi- алка [Стрижак, ГП, 161—162].

Бершадь — м., рц. Вшницько! обл. Розташовавне при впадшш

р.   Бершадка в Дохну (бас. Швд. Бугу). Вперше згадуеться у 1459 як фортеця на кордою великого кшшвства Литовського. Назва вщ найменування р. Бершадки, й первинно! форми Бершада.

Бескиди — система хребтсв, складова частина Украшських Карпат. Лежить у пн. зовшшнш смуз1 Карпат, на кордон1 Сло- ваччини, Полыш та УкраУни. Походження назви тлумачать по- pi3HOMy. Одн1 й виводять вщ шл1р. Buz-kit (Biz-ket), де buz<bhug «бук» + kit «лю» [Труб., ПУ, 281]. В ЕСУМ1 подаеться кшька зна- чень цього апелятива: бескед «крутизна, npipea, яруга, скеля, го­ра»; бескид, бескет — «гори, прський хребет»; бескид — «прський хребет, через який можна перейти». Гадають, в основ! слова ле­жить дослов’янський KopiHb. OpoHiM Б. пов’язують також з на­звою з алб. (фрак.) bjeske «полонина, ряд високих rip». При цьому залишаеться нез’ясований елемент -к(ед). Отже, таке тлу- мачення не переконливе [ЕСУМ, т. 1]. Укр. бескид набуло зна­чения «гора», «стр1мкий схил» [Гршч., т. 1], «напр’я, прський хребет» [Лящук, КГТ, 165]. Саме останне слщ вважати найбшьш

BiporwHHM. Звщси ж EiciriB — пот., п. пр. Путали (бас. Дунаю). Назва похщна вщ однойменно! гори, звщки бере початок EicKiB. У назв1 орон1ма вбачають той же дослов’янський коршь, що i в слов1 бескид.

Бессараб1я — юторико-географ1чна область м1ж Днютром i Прутом, пд.-сх. частина и входить до складу Украши. У IX—XI ст. входила до складу Кшвсько! Pyci, а згодом Галицько-Волинсько- го княз1вства. Назва, як доводить румунський вчений Петричей- ку-Геджеу, походить вщ найменування каста жерщв zarabi terei, що юнувала на територи Молдови в IX—XI ст., з додатком до по­чатку частки ба, яка означала титул. Шзшше, у XVII ст., у доку­ментах зустр1чаеться пр1звище, аналопчне Ha3Bi ще! каста, яке на­лежало одному з господар1в Молдови — Бесарабу [«Россия», 14, 163]. Отже, назву Б. виводять вщ генетично нового понятгя — во- лоського (молдавського) Дара Басараба — «Земля Басараба».

Беш-Байрак — р., п. пр. Мертвоводу (бас. Швд. Бугу). Назва з тюрк. *bes «п’ять», *bairak «балка». У pi4Ky впадае п’ять вели­ких балок. Звщси й назва.

Бешка (Бекша, Б'кшка) — р., л. пр. 1нгульця (бас. Дншра). О.М. Трубачов, враховуючи BapiaHT Бекша, пов’язуе гщрошм з тур. або тат. *bachci «польовий город» [Труб., 133]. Тлумачення не переконливе. €.С. Отш, дослщжуючи назви з тюрк, основою, вказуе, що вони шод1 мають псевдосуфщсальш оформления. Вш гадае, що гщрон1м Б. виник вщ тюрк. компонент1в *bes з тур. *beg «п’ять» i -ка з *kaja «скеля, твердий кам1нь» [От1н, П.К., 41—42]. Пор. назву г. Бештау «п’ятиглава гора» бшя П’ятигор- ська, топон1ми на Алта! Беш-кол, Беш-олгон та iH. (див. [Кар- пен., 62]). Бешка, кр1м того, несе в co6i, говорить дослщник, культурно-1сторичну 1нформащю про тюрк, етнос: вщбивае рел1- пйно-символ!чне число п’ять, яке в мусульман впливало на тво­рения тюрк., ipaH., араб. географ1чних назв. Вплив цей позна- чився i на поруб!жш з ними слов. географ!чш назви [Луч., 35].

Бешкетне — едине в прському Криму карстове поле. Розта- шоване бшя п1дн1жжя Ай-Петринсько! яйли. Назва вщ тат. *bes «п’ять» i *tekne «корито». Треба думати, тут були розташоваш ко- рита для напування худоби.

Беш-Кош — верш., останець в Кримських горах, бшя м. Бах­чисарая. Назва вщ тюрк. *bes «п’ять» i *kac «притулок», «приста- новище, Micne стоянки».

Бсльськ (Б'Ьльск, Б'Ьлск) — л1топ. м. на Волин!. Згадуеться пщ 1253 в 1патйвському л1топис1. Назва утворена вщ слов, осно- ви *Ье1ь в розумшш «сира низовина; болото, грузыа луки» та суф. *-bsk [Нероз., 36—37].

Бик (кол. Велика Самара) — р., л. пр. Самари (бас. Дншра). Назву виводять вщ тюрк, прикм. *bujiik «великий» [Отш, ГСУ, 25]. Назву Б. сшввщносять 3i слов, апелятивом бик. Пор.: Бюю- кани — пригород Кишинева, що менш в1рогщно [Труб., ПУ, 250].

Билбас/вка (кол. Белбаавка) — смт. Слов’янського р-ну До- нецько! обл. Розташоване в долит Сухого Торця (бас. CiB. Дш- ця). Засноване як козацька сл. 1670. Названа 1менем першопосе- ленця козака Билбаса. Утворена за допомогою суф. -iBK(a), що найчаепше вказуе на вщантропошм1чне походження топошма. Нащадки Билбашв живуть у c-uii й доек

Бирючий — о. на Азовському Mopi в Херсонськш обл. У назв1 вщбилося п1вденнорос. д1ал. слово бирючий (вщ б1рюк — «вовк»). Не виключено, що це калька тюрк. *bdrulu «вовчий».

Бистра — рр.: 1) (Бистрик) л. пр. Дншра; 2) п. пр. Калюсу (бас. Днютра); 3) (кол. Дерекой, Дерекойка) впадае в Чорне мо­ре в Криму. Кол. назва вщ тат. *dere «яр, долина» i *koi «посе­ления»; 4) п. пр. Колоднищ (бас. Дн1стра); 5) п. пр. ТИмнищ (бас. Днютра); 6) л. пр. Пела (бас. Дншра); 7) п. пр. Ворскли (бас. Дншра); 8) п. рук. Дншра в Херсонськш обл. Назва вщ прикм. форми ж. р. бистра, швидка.

Бистрик — 1) ряд назв рукав1в Дншра, що утворюють великий \'х ареал, переважно л1вих. Назва за швидкють (бистроту течи) во­ди в них пщ час повет; 2) р., п. пр. Ломнищ (бас. Днютра). На­зва вщ слов. географ1чного терм1на бистрик — «бистрий полк», утвореного за допомогою суф. -ик вщ основи бистр-. Звщси ж Бистриця — р. 1) л. пр. Десни (бас. Дншра); 2) л. пр. Тетерева (бас. Дншра); 3) п. пр. Десни (бас. Дншра); 4) п. пр. 1кви (бас. Прип’ял); 5) п. пр. Калюсу (бас. Днютра); 6) п. пр. Poci (бас. Дншра); 7) п. пр. Тетерева (бас. Дншра); 8) л. пр. Ворскли (бас. Дншра); 9) л. пр. Снову (бас. Десни); 10) п. пр. Стоходу (бас. Прип’ял); 11) п. пр. Днютра. Назва вщ слов. географ1чного тер- мша бистриця, утвореного вщ основи бистр- за допомогою дав- нього гщрошм1чного суф. -иц(я). Пор. три р1чки пщ назвою Бистриря в Болгарн в бас. р. Струми. Аналопчне походження назв Бистриця-Надв1рнянська — р., п. пр. Бистрищ (бас. Дн1стра). 1м. частина складного гщрошма похщна вщ Бистрищ, в яку вона впадае. Друга частина — вщ Hadeipua — м. 1вано-Франк1всько^-1 обл., бшя якого вона протЬсае. Суф. -ськ(а) вказуе на вщношен- ня до нього р1чки; Бистриця-Солотвинська (Бистриця Золота) —

р., л. пр. Бистрищ (бас. Днютра). Перша частина гщрошма по­хщна вщ р. Бистрищ, в яку вона впадае. Прикм. частина Солот- винська — вщ н. п. Солотвин, через який протжае р1чка. Утворе- но за допомогою суф. -ськ(а). У друпй частит паралельно! на- зви основою е золото. Ще в 20-Ti роки одна i3 захщноукраш- ських газет писала, що в бас. Бистрищ Солотвинсько! (Золото!) е золото, проте видобування його на той час було «непоплат- ним», тобто витрати перевищували прибутки [Стрижак, Н.Р.]; Бистриця-Тисьменицька — р., п. пр. Дшстра. Про походження першо! частини гщрошма див. Бистриця, означально! частини — див. Тисьмениця.

Бистр1вка (кол. Фоса, суч. паралельна назва Млитвка) — р.,

п.   пр. Совиш (бас. Дшстра). Стара назва Фоса вщ апелятива фоса «потш i3 штучним, викопаним руслом». Млишвкою називали спо- чатку й рукав — вщ млишвка «рукав р1чки, на якому споруджено млини». Згодом найменування Млишвка перейшло на всю pi4Ky, а ще ni3Hime, за характером течи, населения прозвало и Бистр1вкою. Вщ кореня бистр- за допомогою суф. >1вка i утворився гщрошм Бистр1вка. Ця назва закршилась як основа [Карп., ТБ, 5, 99]; Бис- трпвка — р., л. пр. Мики (бас. Дншра). Назва р1чки також за ха­рактером течи (див. Бистриця).

Битов — смт. Надв1рнянського р-ну 1вано-Франювсько! обл. Розташоване в межир1чч1 Бистрищ-Солотвинсько! i Бистрищ- Надв1рнянсько1. Вщоме з друго! половини XVIII ст. Назву виво- дять вщ пр1звища Битко; утворена за допомогою приев, суф. -ie.

Бичок — рр.: I) п. пр. Бика (бас. Дншра); 2) л. пр. Казенного Торця (бас. Дону); 3) п. пр. Сухого Торця (бас. Дону); 4) л. пр. Cie. Дшця (бас. Дону); 5) л. пр. Смолянки (бас. Десни); 6) п. пр. Сухого Виру, впадае в оз. Замглай. Назва вщ тюрк. *bujiik (див. Бик), утворена з допомогою суф. i3 значениям здр!бншосп -ок. Доогивно: «Маленький Бик». Якщо назви перших чотирьох pinoK являють собою вщгщрошм!чне демшутивне утворення вщ рр. Бик, Клебанъ-Бик, до яких вони територ1ально тяж1ють, то походження назв ocTaHHix двох не ясне. Гадають, що вони були принесен! пщ час розеелення жител1в Посамар’я.

Б1брка — м. Перемишлянського р-ну Льв1всько! обл. Розта­шоване в долиш р. Б1берки, л. пр. Днютра. Вперше згадуеться в XV ст. Урочище Б1брка, в якому розташоване Micro, i р. Bi6ep- ка вперше згадуються пщ 1211 як Бобрька [ПСРЛ, 2, 730]. От- же, походження назви Miera i р1чки пов’язане з найменуванням урочища Бобрька. Останне вказуе на те, що тут водилися боб- ри, було мюце полювання на них. Назва утворилася вщ д.-р. iM. бобрь «бобер» на -ьк(а) [ЕСЛИ, 20].

Вша — рр.: 1) п. пр. Айдару (бас. Ов. Дшця); 2) (Бший Яр, Бша Криниця) л. пр. Деркулу (бас. Cie. Дшця); 3) л. пр. Б1брки (бас. Дшстра); 4) (Бяла) п. пр. Золото! Липи (бас. Днютра); 5) (Бща Лугань) п. пр. Лугаш (бас. Cie. Д1нця); 6) (Джуркач)

п.   пр. Пруту (бас. Дунаю); 7) п. пр. Рати (бас. Зах. Бугу); 8) п. пр. Семешвки (бас. Дшстра); 9) (Бший Колодязь, Бшоколодязь, Бший Потш) п. пр. Сенихи (бас. Cie. Дшця); 10) (Белявина, Млишвка), п. пр. Серету (бас. Днютра); 11) пр. п. Стиру (бас. Прип’ятО; 12) п. пр. Черемошу (бас. Пруту). Назви р1чки дюта- ли вщ значних вихсмйв на поверхню крейди в мюцевостях, по яких вони протшають. Пояснения друго! частини складного па- ралельного гщрошма Б1ла Лугань див. Луганка (Лугань). Под1бне походження назв мають деяю р1чки Буковини, а саме: Бша Ос- лава — п. пр. Пруту (бас. Дунаю), Бший Попк — п. пр. Товар- нищ (бас. Черемошу) та ш. В основ! деяких з шших аналопчних гщрошм1в або похщних вщ них лежить, як гадають, д.-р. б’Ьлизъ, бшь «бше Micne, бше», яким напн предки називали освгглеш трав’янист1 галявини в люах у межах Полюся i Люостепу.

Б1ла Криниця — смт.: 1) Радомишльського р-ну Житомирсько! обл. Розташоване в долиш р. Тетер1в, п. пр. Дншра. Друга частина складного топон1ма вщ криниця — синошма слова «джерело, pi4- ка». Пор. Кринична, Кринички та iH. Перша частина вщ прикм. 6i- лий могла означати «вшьний», тобто розташований на незайнят1й земл1 (див. Бший Колодязь); 2) Великоолександр1вського р-ну Херсонсько! обл. Розташоване на зал1зниц1 Апостолове — Сшги- р1вка. Назва вщ найменування б. Бша Криниця [Лобода, 93].

Бша Тиса — р., л. вит. Тиси (бас. Дунаю). Назву прикм. час­тини складного гщрон1ма виводять вщ бша в розумшш «св1тла, чиста, прозора вода» на вщмшу вщ другого витоку Тиси — Чор- Ho'i Тиси.— Див. Тиса.

t                    f

Бша Церква (кол. Гюргев, Георгев, Георгов, Юрев, Юр’ев) — м., рц. Ки1всько1 обл. Розташоване на р. Рось (бас. Дншра). За ар- хеолопчними даними, виникнення м1ста вщносять до 1032. За- сноване Ярославом Мудрим як фортеця для захисту вщ коч1вник1в i назване Юр’ев (християнське 1м’я Ярослава Мудрого — Юрш, або Георпй). За народним переказом, на Micni зруйнованого тата­ро-монголами Юр’ева побудували невелику церкву з бшо1 нетеса­но,~ берези. Згодом чумаки назвали и Бшою Церквою. Бшьш Bipo- гщно, що назва походить вщ 6iaoiкам’яноХ церкви (храму), яка бу- ла побудована п1зн1ше i служила ор1ентиром у навколишн1й Mic- цевосп [Бутник-Овер., 263—267]. У XIV ст. ця назва поширилась i на поселения, що тут виросло. Пор.: м. Бела Церкв у Серб».

Бшгород — д.-р. лггоп. м. (тепер с. Бшгородка Киево-Свято- шинського р-ну Ки1'всько1 обл. на р. 1рпшь). Перша лпоп. згадка 992. Назву виводять вщ бших кам ’яних будгвель на вщмшу вщ ста- рих дерев’яних бущвель в 1нших м1стах [Пароб.]. За шшим тлума- ченням, вщ бший в означен Hi «прекрасний» [Нероз., 35]. Безсуф.

композит, у якому перший компонент бший вщ д.-р. б*кл(ый), а другий — город < д.-р. городъ (<*gordb) «укр1плене поселения», «фортеця». В д.-р. MOBi означало обгороджене поселения, укршлен- ня з товстими спнами, в яких були веш та бшниш.

Бшгород-Дшстровський — м., рц. ОдеськоУ обл. Розташоване на зх. узбережж1 Дшстровського лим. Уперше згадуеться в лггоп. дже- релах в 910. У VI ст. до н. е. на мющ Б.-Д. була фшшйська коло- Н1я Оф1уза; в V ст. до н. е. д.-гр. рабовласницьке Micro — держава Tipa (Tipac), населена TipHTaMH, згодом пщкорена даками. У даюв Micro захопили римляни. В 1503 туг укршилися турки, яга побуду- вали фортецю пщ назвою Аккерман — «Бим фортеця». Слов’яни називали його Белгородом. Гадають, що назва дана за rawiip споруд. Шсля росшсько-турецьких воен Micro в 1812 перейшло до Pocii'. В 1944 йому повернули слов’янську назву Бшгород. Друга складова частина — прикм. Дшстровський — вказуе на його розташування на Дшсцп на вщмшу вщ Белгорода, розташованого в Росй — Бш­город Рязанський, Пор. Белград в Cep6ii, Belohrad у Словаччиш.

EiJie — оз.: 1) в Любеппвському p-Hi ВолинськоУ обл. З’еднане з Дншровсько-Бузьким кан., а через оз. Волянське — з Прип’ят- тю, е джерелом постачання води каналу. Назва за чисту прозору воду на вщмшу вщ води в оз. Чорному, яка мае темно-зелений вщтшок; 2) в Р1вненсьгай обл.; 3) в Одесьгай обл. Назви за бере­ги, вкрип св1тлими шсками; смт. (кол. Штерич1вка) Лутугин- ського р-ну ЛуганськоУ обл. Розташоване на р. Бша, п. пр. Cie. Д1нця (бас. Дону), вщ якоУ й перейняло назву. Засноване в дру- rift половин! XVIII ст. одним з офщер1в Бахмутського гусарсько- го полку Штеричем, звщси стара назва. За шшими даними [1МСУ, Луганська обл.], час заснування Б. вщносять до 1705.

Бшенька — пот. (за КРУ — р1чка): 1) л. пр. Айдару (бас. CiB. Дшця); 2) (Большая Белинская, Белинская, Беланка, Белянька, Bi- ла, Белянська) п. пр. Казенного Торця (бас. CiB. Д1нця); 3) (Ниж- ня Бшенька, Мала Бшенька) п. пр. Казенного Торця; 4) пр. БшоУ (бас. Cie. Д1нця). Назва за вщклади крейди в руслах р1чок або по Ух берегах. Утворення вщ прикм. бша за допомогою суф. -еньк-.

Б1леньке — смт., пщпорядковане Краматорсьгай м1ськрад1 До- нецькоУ обл. Засноване 1679. Розташоване на р. Бшенька, п. пр. Казенного Торця, вщ якоУ й перейняло назву. Заганчення -е слу­жить словотворчим засобом.

Бший Колодязь — смт. Вовчанського р-ну ХаргавськоУ обл. Розташоване на зал1знищ Бшогород — Куп’янськ. Вперше згаду­еться пщ 1760. Виникло на мющ заснованих козаками xyropiB, поблизу одного з яких, за народним переказом, бшя крейдяних оголень був бший колодязь, вщ якого xyrip одержав назву. Згодом

 

розташоване; 2) (кол. 1вашвка) смт., рц. Херсонсько! обл. Ви- никло як с., що належало головному розпорядников1 бущвницт- ва м. Херсона I.A. Ганшбалу — дядьку матер1 О.С. Путина. Спочатку називалося по iMeHi Ганшбала 1вашвкою. Суч. назва с-ща закршилася з 1847 i походить вщ найменування Быв озеро, ниш Бйюзерка, на 6epe3i якого воно розташоване.

Бшокам’янськ (кол. Каламгга, 1нкерман) — м., пщпорядкова- не Севастопольсьгай Micwcpaai АРК. Розташоване на скелястш м1сцевост1 на бер. р. Чорна, неподалт вщ п гирла. Виникло в VI ст. н. е. У межах мюта знаходиться найбшьше з ycix печерне MicTo, вщ якого й походить стара назва: *in «печера», *kerman/kermen «фортеця». На л1вому бер. р. Чорна розташоваш ком ’ят кар ’ери, де добувають бшосн1жний моховатковий вапняк, вщомий пщ назвою шкерманського каменю. 3 цього бшого будь вельного матер1алу побудовано багато буд1вель Б. Звщси й назва. Каламта, можливо, вщ гр.₍ каламос «очерет».

Биюкоровицько-Топшьнянський кряж — вис., що пщноситься серед низовинно! болотисто! м1сцевост1 в центральшй частин1 Украшського Полюся, в Житомирськш обл. Назва вщ розташу- вання його м1ж с. EvioKopoemi Олевського р-ну Житомирсько! обл. та с. Тотльня Лугинського р-ну Tie! ж обласп, яке лежить на

р.  Свинка (бас. Прип’ятО. Походження найменування с. Топшь- Hi Micneei краезнавц1 пов’язують з весняними повенями, що час­то затоплюють мюцевють. Виникнення назви с. EinoKopoemi ос- таточно не встановлено. Гадають, назва спочатку означала жите- Л1в (а не Micne), яи розводили Kopie бию! маст1 [Никон, ВТ, 94\.

Бшокуракине — смт., рц. Лугансько! обл. Розташоване на

р.  Биш (бас. Cie. Дшця). Звщси перша частина ойкошма. У ми- нулому поселения належало магнату Куракту, що пояснюе дру­гу частину ойкошма. Засноване 1700.

Биюлуцьк — смт. Лугансько! обл. Засноване у першш полови- Hi XVII ст. при впадшш р. Бща в Айдар, саме там, де притока робить великий вигин — луку. У 1643 слободу спалили татари i жител1 побудували нове поселения на правому бер. Айдару, ниж- че по його течи, але назву зберегли стару [ICOX, 327—328\. Ут- ворене В1Д словосполучення бит лука за допомогою суф. -ськ.

Бшотлля (кол. Крига) — м., рц. Сумсько! обл. Розташоване на

р.  Вир, неподалйс вщ впад1ння в нього р. Крига. Засноване 1672 на мющ д.-р. фортеш Вир, збудовано! в XI—XII ст. для захисту вщ по- ловщв. Уперше згадуеться пщ 1111. У 1239 фортецю зруйнував хан Батий. Суч. поселения виникло пщ назвою Крига. Найменування Б. перенесене переселениями з с. Бшопшля на Кшвщиш (ниш

с.   Козятинського р-ну Вшницько! обл. Назва с. Бйюпшля, очеввд- но, походить вщ словосполучення бые поле, де прикм. частина 6i- ле виступае в означенш «вшьне». Див. Бший Колодязь).

Б1лор1ченський (кол. Бшеньке, с-ще шахти «Бшор1ченська») — смт. Лутугинського р-ну Лугансько! обл. Розташоване на зал1з- HHni Родаково — Лутугине в бас. р. Бшо!', л. пр. CiB. Дшця (бас. Дону). С. Бшеньке виникло в другш половиш XVIII ст. Суч. назва вщ шахти «Быоргченсъка», побудовано! поблизу слободи Б. на початку XX ст. Назва шахти вщ словосполучення Бит р1ч- ка. Утворена за допомогою суф. групи -ен + -ськ(а).

Бшосарайська коса — 1) коса на пн. бер. Азовського моря, пд.-зх. вщ Мар1уполя, проти гирла р. Мокра Бшосарайка;

• 2) с. Першотравневого р-ну Донецько! обл. В основ! TonoHiMa Б. к. лежить тюрк, назва, що зусплчаеться в документах XVII ст. *Balisaran (або *Balusaraj). В одному з них пщ 1638 повщомляеться про ногайщв, яю «кочують по сю сторону Перекопи на Колмиюса, де на Бердах, да на Балысараех». О.М. Трубачов вважае за можливе походження назви вщ д.-щд. парисара, що означало «окружшсть, хо- дшня навколо, обхзд». Ця назва, очевидно, дана прашд. племенем сшдав, яю, за свщченням Геродота, жили в пн.-сх. Приазов’!, зокрема на n-oei Тамань. Приазовсыа тюрки термш парисара трансформува- ли на свШ лад, мабуть, використавши два cboix термши: *bol «мед» i *sarai «палац». Досл1вно: «Медовий палац». Пор. з Бахчисарай i Бал- Кая. М1сцеве населения назву пов’язуе 3i словосполученням Быий сарай, який н!бито колись був на Koci. Приклад народно! етимологи.

Бшосток — р., п. пр. Зах. Бугу. Назву виводять вщ сл1в быий (свгаий) i стЫ. Прикм. частина словосполучення вщ св1тло! на вщмту вщ бшьш темно! води cycinHix piK.

Бшявка (кол. Головювка) — м., рц. Одесько! обл. Розташоване на узбережж1 оз. Бше поблизу piK Дн1стра i Турунчука. Перша згад- ка про поселения пщ назвою Головювка вщноситься до 1792 [1МСУ, Од., 324], яку заселили козаки Чорноморського в1йська. Кол. назва, ймов!рно, антропон1м!чного походження i пов’язана з пр1звищем одного з першопоселенщв — Головка. Суч. найменуван- ня вщ пр1звища першого кошового атамана, який загинув при об- лоз1 Очакова,— Быого. Утворення вщ антропон1ма Быий на -1вка.

Бфки — смт. Нововодолазького р-ну Харювсько! обл. Розта­шоване на пд. сх. вщ Харкова. Засноване 1559 селянами-вт1кача- ми з Правобережно! Укра!ни. Назва утворилася вщ основи 6ip за допомогою суф. -к та топошмотв1рно! флексп множини -и. Дана за розташування поселения в час його виникнення серед бору.

Б1рюкове (до 1920 — Криничне) — смт. Свердловського р-ну Лугансько! обл. Розташоване на р. Кундрюча (бас. Дону). Засно­ване в друпй половин! XVIII ст. Стара назва вщ наявносп кри-

 

ничок (джерел). Суч. назва вщ пр1звища голови сшьсько! Ради В.М. Бююкова, вбитого 1920.

BicKiB — див. Бескиди.

Бнок-Бузлук-Коба — печера в Кримських горах. Розташована в центрально! частиш напр’я Kapa6i. 3 тат. *bujiik «велика», *buzluk «льодова», *kobe «печера».

Бйок-Дере — р., бас. Чорного моря. Назва з тат. *bujuk «вели­ка», *dere «долина, ущелина, яр, Бенина». Звщси ж Бнок-Узень (Бююк-Сзен) — р., п. пр. Кач1 (бас. Чорного моря в Криму). Вщ тат. *bujiik «великий» i *6zon «р1чка».

Бшнка (Б1анка) — р., л. пр. 1нгулу (бас. Швд. Бугу). В основ! назви тюрк. д1еприкм. *bijam «битий, молочений, зруйнований; той, кого з силою виштовхували назовш (про струмшь води)» [ЭССЯ, 2, 96\. Гадають, бшьш переконливим е творения гщро- шма вщ тюрк, складно! основи *Ei-HH i слов, форманта -ка. Ви- никла назва вщ апелятива бий «повелитель, глава племеш, вождь» i терм1на -ян(ман) «сторона, оточуюча мкцевють». До­ел iBHo: «М1сцевють правителя» [Луч., 34—35\.

Благодатне — смт. Волноваського р-ну Донецько! обл. Розта- шоване у верх1в’! р. Кашлагач, п. пр. MoKpi Яли (бас. Самари). Засноване наприкшщ XVIII ст. За шшими даними, у 1840 втжа- чами-кршаками. Назва вщ благодать, благодатный «повний дос­татку, такий, що радуе» i походить, iMOBipHO, вщ розташування на родючих чорноземних грунтах [Лобода, 93].

Близниця — г., триглава верш. Укра'шських Карпат, найвища точка на Свидовецькому хр. (на Гуцульщит). Назва походить вщ укр. д1ал. близка «рубець, шрам». Утворення ж. р. i3 суф. -иц(я).

Близнюки — смт., рц. Харювсько! обл. Виникло на початку XX ст. У 1869 теля побудови затзнищ Харгав — Ростов тут ви- никла зал. ст. Надеждине. У 1903 вона згорша. Через деякий час на цьому Micni збудували таку саму станцш i назвали й за схо- ж1сть до колишньо! [«Россия», 7, 425] Близнюки. Згодом назва поширилась i на с-ще, що виросло б им зал. ст. 1снуе 1нше тлу- мачення. Неподал1к вщ зал. ст. височать dei cmenoei могили, схо- ж1 одна на одну. П1сля того як згорша перша станц1я, другу, за переказами старожилов, назвали на честь цих могил [1МСУ, Хрк, 220], що менш iMOBipHO.

Бобер — рр.: 1) п. пр. Случ1 (бас. Прип’ятО; 2) п. пр. Ужа (бас. Прип’ят1). В основ! гщрон1ма лежить праслов. лексема ЪоЪгъ, ЪеЪгъ, ЬьЬгь — «бобер» (Castor fiber), представлена у eeix слов, мовах [Срезн., 1, 47]. Назва вщ того, що в минулому в цих pi4- ках водилися бобри; Бобрадь — р., впадае в Кременчуцьке вдех. Утворена вщ топооснови бобр- та праслов. суф. *jadb; Бобри —

• 1) р., бас. Прип’ятц 2) оз. на пн. зх. Чершпвсько! обл. Назва вщ бобер (у фор Mi множини) i вказуе на поширення 6o6piB, яи во- дилися тут ще на початку XIX ст. (див. Бобер). Словотв1рним за- собом служить флекс1я -и; Бобрик — рр.: 1) п. пр. Бобра (бас. Го­рит); 2) л. пр. Пела (бас. Дншра); 3) л. пр. Сули (бас. Днтра); 4) л. пр. Терну (бас. Сули); 5) л. пр. Шостки (бас. Десни); 6) п. пр. 1рпеня (бас. Дншра); 7) п. пр. Гнилоп’ят1 (бас. Тетер- ва); 8) п. пр. Трубежа (бас. Дншра), п. пр. Убед1 (бас. Десни),

л.   рук. Дншра нижче гирла Сулою. Суф. утворення вщ бобр вка­зуе на поширення в минулому в бас. Днтра 6o6pie — одного з об’екпв промиагпв у Кшвськш Pyci. Назва угворена за допомо- гою суф. -ик. Звщси ж Бобриця — рр.: 1) п. пр. Дншра; 2) п. пр. 1рпеня (бас. Дншра). Назва вщ бобр, утворена суф. -идя. Свщчить про поширення в минулому 6o6pie (див. Бобер). Звщси ж Бобрю- ка — рр.: 1) п. пр. Typii" (бас. Прип’яД); 2) п. пр. Самари (бас. Дншра); 3) л. пр. Смшки (бас. Горит); 4) л. пр. Тетерева (бас. Дншра); 5) п. пр. Горит (бас. Прип’ят0;^6) п. пр. Зах. Бугу (бас. Шсли). Утворення на мвка вщ бобр\ Бобровиця — рр.: 1) л. пр. Де- тюювки (бас. Сули); 2) л. пр. Трубежа (бас. Дншра); 3) л. рук. Дншра нижче гирла Красно!. Назва вщ бобр утворена за допомо- гою суф. -иця вщ Боброва (пор.: р. Боброва — п. пр. Сухого Тор- ця в бас. CiB. Дшця, назви юлькох рукав1в Дншра); 4) м., рц. Черш­пвсько! обл., розташоване на гщ. обл., на зашзнищ Кшв — Бахмач. Виникло у XII ст. Назву виводять вщ т. зв. бобровниш — категор1я феодальних залежних селян, що жили тут в XIV—XVIII ст., во- лодши бобровими гонами (бобровицями) i мали свое самоуправ- лшня [1МСУ, Чрг, 161].

Бобринець (кол. Малий Бобрик) — м., рц. Юровоградсько! обл. Розташоване на автомапстрал! Kipoeorpan — МиколаУв, не- подалж вщ р. 1нгул. За одними даними, засноване близько 1770 вихщцями з с. Великий Бобрик на р. Кодима [«Россия», 14, 536], KOTpi рашше прийшли з с. Старий Бобрик на Житомирщиш (ни- Hi Володарськ-Волинського р-ну). За шшими даними, засновни- ком Бобринця був полтавський козак Хома Бобрик, а поселения згадуеться в 1767 в донесенш запор1зького полковника Андр1я Юйнаша саме про заснування в цих м1сцях Малого Бобринця. Таке тлумачення бшьш в1рогщне. Назва антропошм1чного по- ходження — вщ основи пр1звища Бобрик, утворена за допомогою двоелементного суф. -инець [Лобода, 30].

Бобриця — див. Бобер.

Бобршка — див. Бобер.

Боброва — див. Бобер.

Бобровиця — див. Бобер.

Бовванець — р., л. пр. Збруча (бас. Дшстра). Назву виводять вщ бовван «кам’яш стовпи — останщ», яи утворилися в долинах приток Збруча внаслщок вивпрювання i нагадують кам’яних що- л1в, яким поклонялися старод. слов’яни.

Богдан — 1) р., п. пр. Buioi Тиси (бас. Дунаю). М. Фасмер назву р1чки виводить вщ монг. *bogda/bogdo «величавклъ, не- бесний, святий», iMoeipHO, в означенш «величава, красива pi4- ка» [Фаем, 7]. Цщком можливе походження назви вщ iMeHi Бог­дан i являе собою залишок гщрошма — Р1чка Богдана [Ван., 104\ або ж е морфолопчним спрощенням; в СГУ подано цей гщрошм у форм1 Богданка; 2) (кол. Тисобогдан) смт. Рах1всько- го р-ну Закарпатсько! обл. Розташоване при впадшш р. Богдан в Бшу Тису (бас. Дунаю). Звщси кол. назва. Суч. назва вщ р. Богдан.

БогодзЬав — м., рц. Харювсько! обл. на р. Мерло (бас. Днш- ра). У 1662 на Micni укр1пленого пункту РосШсько! держави Дя- юв острог, який вперше згадуеться 1571, було збудовано прикор- донну фортецю для оборони Слобщсько! Украши i Швдня Росй вщ нападу кримських i ногайських татар. У 1668 фортеця нази- валася Богодух1вська Гать. Суч. назва вперше зусщмчаеться в царському указ1 вщ 21 червня 1672. Назва, як гадають, культово­го походження [1МСУ, Хрк, 242].

Богуслав (Богуславль) — м., рц. Китсько! обл. Розташоване при впадшш р. Богуславка у р. Рось, п. пр. Дншра. Вперше зга­дуеться пщ 1195 як одне з важливих оборонних укр1плень на Ро- ci [ПСРЛ, 459—460]. Назва з праслов. антропошма *Boguslavb, поширеного в yeix слов. народ1в. Богуславъ, болг. Богослав, ст.-ч. Bohuslav [Нероз., 23—24]. Тлумачення вщ д.-р. буй-слав «муж- н1й», «хоробрий», яке згодом пщ впливом церкви змшилося на Богуслав, помилкове [ЕСЛИ, 20].

Бойгавщина — 1сторико-етнограф1чна обл. Займала прську частину суч. 1вано-Франк1всько\' i Льв1всько! областей м1ж рр. Сян i Ломниця, а також частину Закарпатсько! обл. м!ж рр. Уж i Ториця. Вперше назва з’явилась у 1811 i походить вщ бойки — етнограф1чно! групи украшщв, походження наймену- вання яких не з’ясовано. Одш пов’язують слово бойко з войко — «вош». iHiui виводять його вщ слова бой — «так» у roeopi бой ив [УРЕ II, 1, 508]. Можливий зв’язок слова бойко з назвою кельт, племеш бош. Утворена суф. групою -1вщина.

Болгар (Болгарь, Болгир, Болгир-колодезь, Болгор, Болгирев) — р., л. пр. Можа (бас. CiB. Д1нця). В.Д. Дяченко виводить назву вщ розеелення на и берегах тюрксько-болгарських племен {див. Уда).

Болгач — р., л. пр. Дншра. Назва з балт. bolg «ржа» [Топ., Труб., 776-777].

Белград — м., рц. Одесько! обл. Розташоване в п пд.-зх. час­тит при впадшш р. Ялпуг в оз. Ялпуг. Засноване 1821 вихщця- ми з Болгара, як1 втекли сюди вщ турецького гн1ту. Вщ ентош- ма болгари i походить назва. Утворилася вщ топооснови Болга + град — скорочена форма слова город, вживана в болг. транскрип- ци. Досзпвно: «М1сто болгар1в».

Болех1в — м. Долинського р-ну 1вано-Франгавсько! обл. Роз­ташоване бшя пщн1жжя Карпатських rip, на р. Суюль, л. пр. Свь 4i (бас. Дшстра). Вперше згадуеться у XIV ст. [УРЕ, I, 519]. По- ходження назви точно не встановлено. 1снуе юлька версш. Най- бшьш поширена та, що виводиться вщ розселення тут у давш ча- си eoAoxie. Звщси, гадають, BoAoxie — Болох1в — Болех1в (Петру- шевич та iH,). Назву пов’язують 3i словом болоховник «мисливець на 3eipiB» [Яворницький]. Гадаемо, найбшьш iMOBipHe похо- дження топон1ма вщ п. iMeHi Болех (Болеслав). Пор.: Paaexie, Малехш. Утворено за допомогою приев, вщприкм. суф. -ie.

Болотна — р., л. пр. Дншра в плавнях. Назва вщ основи болот- утворена суф. -на; Болотня — р., л. пр. Тетерева (2). На­зва вщ основи болот- утворена суф. -ня; Болотнянка — р., л. пр. Гнило! Липи (бас. Дн1стра). Назва вщ болот- утворена суф. -нян- ка; Болотянка — р., л. пр. Poci (бас. Дншра). Назва вщ болот- ут­ворена суф. -янка. Назви рр. зумовлеш болотистим характером ix русел.

Боржава — 1) р., л. пр. Тиси (бас. Дунаю). Витжае з пд. схи- л!в масиву Боржава; 2) масив (полонина) Украшських Карпат. Розташований в Закарпатськш обл., на вододш PiKH i Латориц1. Назву р. виводять вщ д.-р. борза вода «швидка, жвава, швидко- плинна вода», утворена за допомогою форманта -ава. Пор.: Ро- сава, 1ршава тощо. Найменування масиву вщ однойменно! pi™.

Борзна — 1) р., п. пр. Доч1 (бас. Десни). Назву виводять вщ д.-р. борз, борза «швидка, жвава, швидкоплинна», утворена за до­помогою суф. -н(а). Звщси ж Борзенка — п. пр. Загор1вки (бас. Десни), утворена за допомогою суф. -енк(а) вщ основи борз-; Борзинка — п. рук. Дншра в Дншропетровськш обл., утворена суф. -инк(а). OKpeMi вчеш гщрошм вважають шшомовного по- ходження [Топ., Труб., 223], що менш в1рогщно; 2) м., рц. Чер- HiriBCbKoi обл. Розташоване на р. Борзна, вщ яко! й дютало на­зву. Виникло поблизу д.-р. поселения, назва якого невщома, зруйнованого татарами. Напришнщ XV ст. тут виник х. Сели­ще, найменування утворене вщ того ж апелятива. Суч. назва вперше згадуеться 1633.

Бори'ня — смт. TypKiBCbKoro р-ну Льв1всько! обл. Розташова- не на р. Бориня, л. пр. Стрия (бас. Дшстра), вщ яко! й перейня- ло назву. Найменування р1чки, ймов1рно, вщ TepMiHa 6ip i дане за розташування в й долиш 6opiB. Утворена за допомогою суф. -ин(я) вщ д.-р. бор «6ip». До розряду смт. це старод. с. вщнесе- но в 1981.'

Борислав — м. обласного пщпорядкування Льв1всько! обл. Розташоване в передир’! Карпат. Час заснування невщомий. Першу писемну згадку про Б. знаходимо 1387. Найменування кол. с. Борислав, нишшню назву мкта, виводять вщ монастиря Борислав, бшя якого воно виникло. Походження назви монасти­ря невщоме, очевидно, вщ д.-р. антропошма Борислав +]ь > Бо- риславль > Борислав.

Бориспшь — м., рц. Кшвсько! обл. Розташоване на автострад! Ки!в — Харщв. Гадають, що MicTo виникло на Micni поселения Лто (Льто, Альто, Алто, Олто — так по-р!зному його згадують у л полисах), яке кнувало вже в XI ст. Суч. назву Б. пов’язують з !менем князя Бориса, сина Володимира Святославича, котрий був убитий тут 1015. Вщтод! ця мюцевють вщома була пщ назвою Бо- рисового поля, вщ якого, як гадають, i утворився складний ойко- шм Борис-поль. У документах Б. вперше згадуеться 1590.

Бор1вське — смт. Лисичанського р-ну Лугансько! обл. Розта­шоване на бер. CiB. Дшця (бас. Дону), неподалш вщ впадшня р. Борова. Виникло близько 1640 як одне i3 сторожових укрш- лень Бшгородсько! оборонно! л!нн для захисту Poci! вщ турко- татар. Споруджена донськими козаками сторожа започаткувала Б. Назву перейняло вщ найменування EopiecbKuit nepeei3 — Mic- це перетину р1чки Кальм!уською сакмою (Татарським шляхом) CiB. Дшця [ICOX, 376—377]. Див. Борова.

Борова — рр.: 1) л. пр. Р1чищ (бас. Дшпра); 2) л. пр. Днют- ра; 3) л. пр. CiB. Дшця (бас. Дону). Назва утворилася за допомогою прикм. суф. -ова вщ 6ip (бори), що вказуе на похо­дження русел, pinoK серед 6opie; смт.: Борове — 1) Фаепвського р-ну Кшвсько! обл. Розташоване на р. Стугна, л. пр. Дшпра. Назва за розташування серед 6opie\ 2) рц. Харювсько! обл. Розта­шоване на р. Боровш, л. пр. Осколу (бас. CiB. Дшця). Виникло на мющ х. Борового (який вперше згадуеться в документах 1773) i сл. Борово!. Пщ 1780—1784 обидва щ поселения згадуються як два хутори з однаковою назвою Боровий [1СМУ, Хрк, 233]. На­зва вщ р. Борова. В Украпп бшьше тридцяти н. п., назви яких по- хщн1 вщ 6ip «великий сосновий або ялиновий лю, що росте на сухому пщвшценому м1сцЬ> або «великий густий хвойний лк». У пам’ятках д.-р. писемносп слово 6ip вживалося в розумшш, по­д1бному до суч. «сосновий лю»: «Бяше около града [Киева] лес и бор велик», «Володимеру же с вой (з во'шами — М.Я.) стоящю в бору». Гадають, що слово 6ip юнувало вже в перюд слов, спшь- HOCTi i означало «сосна», «сосновий л1с». До цього типу топош- MiB вщносяться Борове — оз.: 1) на пн. Тернопщьсько! обл., 2) у центральнш частит Харгавсько! обл.; Боровенька — р., л. пр. Можу (бас. CiB. Дшця), назва вщ основи боров- за допомогою демшутивного суф. -енька(а); Боровик — р., п. пр. Борово! (бас. Cie. Дшця), утворена вщ основи боров- за допомогою демшутив- ного суф. -ик; Боровицька — р., п. рук. Дншра, утворена склад- ним суф. -ицька вщ основи боров-; Боровиця — р., п. пр. Poci (бас. Дшпра), назва утворена вщ Tie! ж основи суф. -иця; Боро­вичка — р., п. пр. Дншра, утворення вщ основи боров- суф. -ич- ка. Слщ наголосити на тому, що в прикарпатських укр. говорах (Льв1в. обл.) засвщчено значения лексеми 6ip як «болотисте Mic- це, торфовище». Пор. п. Ъог «болото», болг. д1ал. болото «л!с» [Железняк, Рось, 63].

Бородшо — смт. Тарутинського р-ну Одесько! обл. Розташо- ване на р. Сака, п. пр. Чаги (бас. оз.-лим. Сасик). Виникло на початку XIX ст. Назва дана на честь перемоги росшських вшськ над французами в Бородтськш 6umei пщ час Впчизняно! вшни 1812 пдд, Москвою [УРЕ, I, 2, 52].

Боромля — р., п. пр. Ворскли (бас. Дншра). Гадають, що цей Bapiara^- також пщтримуеться тими ж природними умовами, що й Борова. Проте роблять припущення, згщно з яким в основ! гщро- HiMa лежить коротка форма складного д.-слов, антропошма *Borimir [Труб., ПУ, 250]. Похщна вщ основи Бором- за допомогою суф. з приев, значениям -ja, звщеи Боромля (кшцеве пца>мля).

Борсук1вка — р., л. пр. Кодами (бас. П1вд. Бугу). Пор.: с. Борсу­ки, що лежить на р. у Балтському p-Hi Одесько! обл. С. засноване у XVIII ст. на мющ вирубаного л1су, де водилося багато борсуюв. Зв1дси назва, а вже вщ нього назва перейшла на р1чку. Гщро- HiM утворено вщ основи борсук- за допомогою суф. мвка [НРББ, 146].

Бортники — с.: 1) Вшницько! обл.; 2) 1вано-Франювсько1 обл.; 3) Кишсько! обл.; 4) Льв1всько1 обл.; Бортнич! — с. Ки1в- сько! обл. Назви вщ слова бортники — категория залежних вщ феодал1в селян, вщомих з 4aciB Ки1всько! Pyci, яи збирали мед диких бджщ в бортях (дуплах дерев), а згодом у спещально пщ- BimeHHx на деревах дуплянках. Бортники (бортнич^ сплачували феодалам данину медом. Похщною вщ бортник, але через посе- редництво пр1звища Бортятин, е, очевидно, назва с. Бортятине Льв1всько1 обл.

Борщева (у XIX ст. Борщовка) — р., л. пр. Дшстра. Назва вщ борщхвник, борщ, 6орщ1вка (Heracleum L.) — двор1чна рослина з родини зонтичних. Загальнослов. назва, праслов. форма ЬъгЗсъ «кисла рослина» [Меркулова, 61]. Росте на лугах, берегах р1чок по Bcifi територп Укра’ши. Утворена вщ борщ за допомогою суф. -ев(а). Звщси ж Борицвка — рр.: 1) л. рук. Дншра, вона ж Бор- щова; 2) п. пр. Дншра в ХерсонськШ обл. Вона ж Борийвка. Утворена вщ борщ за допомогою суф. мвк(а).

Боярка — I) р., л. пр. Гнилого Т1кичу (бас. Швд. Бугу);

• 2) м. Киево-Святошинського р-ну Кшвсько! обл. Розташоване пд.-зх. Киева, на зал1знищ Киш — Фасив. За народними перека- зами, топошм утворився вщ словосполучення 6ip/6op та яр. Таке тлумачення шчого спшьного з науковими пояснениями не мае. Назва, ймов1рно, дана за приналежшсть населеного пункту якомусь бояру. Термш бояри юнуВав на означения княжих поселень, звщки й пшхла назва [Жучк., ОТ, 210]. Утворився топошм вщ основи бо­яр- та суф. -к(а). Очевидно, аналопчне походження i р. Боярка.

Брагишвка — смт. Петропавл1вського р-ну Дншропетров- сько! обл. Розташоване на правобережж1 р. Самара (бас. Днш- ра). Засноване 1920 вихщцями з Петропавл1вки. Назване на честь бшьшовика 1.П. Брагта, який в 1919 загинув у бою з 6i- логвардшнями. Вщантропон1м1чне утворення на ~1вка.

Братениця (Братиниця, Браттика) — р., л. пр. Ворскли (бас. Дн1пра). Вважають за можливе походження гщрон1ма вщ брат­ки, або сокирки (Viola canica) — р1зновид ф1алки, рщ трав’янис- To'i рослини з родини ф1алкових, ростуть на берегах р1чок, на уз- л1ссях. Утворена вщ основи братин- за допомогою давнього гщ- рон1мщного суф. -иц(я) [Стрижак, ГП, 161—162]. — Див. Ф1алка.

Братське — смт., рц. Миколатсько! обл. Розташоване у Mic- ui злиття р. Мертвовщ i Костувата (бас. Швд. Бугу). Пщ суч. назвою вперше згадуеться 1788. Назва вщ культового братства старообрядщв, що селилися тут у XVIII ст. Утворена за допомо­гою суф. -ськ(е).

Брезой — р., п. пр. Сарати (впад. у лим. Сасик). Назва вщ ст.-слов. *брьзь, д.-р. бьрзь «бистрий» [Лобода, HP, 107],

Бреща — р., п. пр. Прип’яп (бас. Дншра). О.М. Трубачов ви- словлюе припущення про ULfiipiftcbKe походження гщрошма, а са- ме вщ бшьш давньо! форми bresca < brent-isk-ra «оленяга». До- сл1вно: «Р1чка, на берегах яко! водяться олеш». Пор. гщрон1м Brento у Венецп [Труб., 177, 250]. Можливо, аналопчний за сво- 1м походженням гщрошм Бреч — л. пр. Снову (бас. Десни), а звщси й и п. пр. Бречиця, назва яко! утворена за допомогою гщ- рон1м1чного суф. -иця.

t                                                                            t

Британ — див. Дшпряни.

Брщ — рр.: 1) л. пр. Bpeni (бас. Десни); 2) л. пр. Зах. Бугу;

• 3) л. пр. Сниводи (бас. Швд. Бугу); 4) п. пр. Здвижу (бас. Тетере­ва). Назва вщ д.-р. брод «брщ, шлях, прохщ», утвореного вщ i.-e. *bhradb > праслов. *Ьгос1ъ, представленого в ycix слов, мовах [Не- роз., 27; Срезн., 1, 180]. Звщси Бродець — п. пр. Ужа (бас. Прип'ятО, утворена дем1нутивним суф. -ець в означенн1 «неве­ликий брщ»; Бродцвка — р., п. пр. 1в’янки (бас. Тетерева), утво- рення на -iBK(a); Бродниця — р., п. пр. Колоднищ (бас. Дшстра), утворена вщ топооснови за допомогою давнього гщрошлпчного суф. -иц(я). Звщси ж Брщок — рр.; 1) п. пр. Альми (впадае в Кала- м1тську зат. Чорного моря); 2) впадае в оз. Epid на л. бер. Дншра. Утворення вщ топооснови брщ- демшутивним суф. -ок. Доогпв- но: «Маленький брщ».

Бровари — м., рц. Кшвсько! обл. Ще за час1в Кшвсько! Pyci тут було поселения, назва якого невщома. Суч. назва вперше зга- дуеться в документах 1628. Назва, очевидно, вщ слова бровар. У плат зм1сту словотворчий 3aci6 виконуе закшчення -и.

Броди — м., рц. Льв1всько! обл. Розташоване на р. Суховшьщ (бас. Прип’ятт). Вперше згадуеться в «Поучении Мономаха» пщ 1096 [ПСРЛ, т. 1]. Назва вщ д.-р. брод «брщ, шлях, прохщ» [Срезн., 1, 180\. — Див. Брщ.

Бронецыса Кка [Бронька — КРУ, 20} — р., л. пр. Боржави (бас. Тиси). 1273 на р. споруджено Бронецький замок. У с. Бронька, 1р- шавського р-ну Закарпатсько! обл., у минулому робили зброю. Зв1дси назва означально! частини гщрон1ма: вщ основи брон- слова бронь «зброя» утворена за допомогою суф. -ецьк. 1м. части- на — вщ апелятива рта, що перейшов у власну назву. Звщси ж назва Бронники (Броникъ) — рр.: 1) л. пр. Лизшвки (бас. Гори- Hi); 2) л. пр. Тш (бас. Прип’ятО, там же — с. Бронники, де ви- готовляли зброю; Бронниця — р., л. пр. Дшстра. Назва вщ апеля­тива бронниця «майстерня по виготовленню збро!». В гирл1 р. ле- жить одно1менне с. Бронниця, де була майстерня по виготовлен­ню збро! i вщ якого, ймов1рно, р1чка перейняла назву.

Брусниця — 1) р. (Брусница), п. пр. Пруту (бас. Дунаю). Ос- тання вперше згадуеться в XVI ст. Назву виводять вщ брус «то- чильний камшь», точн!ше, eia похщного прикм. брусний. 3i структури назви Брус-н-иця видно, що вона утворилась вщ осно­ви за допомогою гщрошм1чного суф. -иця [Карп., ТБ., 103\;

• 2) с. (до 1946 — Барб1вщ), бальнеолопчний санатор1й типу «Ма- цеста». Знаходиться в Юцманському p-Hi Чершвецько! обл., на правому бер. Черемошу, при злитт! з його п. пр. Брусницею, вщ яко! й перейняло назву.

Бря'нка — м. обласного пщпорядкування Лугансько! обл. Роз- ташоване на р. Лозова (бас. CiB. Дшця). Поселения, яке тут ви- никло 1696, мало назву Яр Кам’яний. У 1707 поряд виникло по­селения Понк Гриценив. У 1730 щ поселения були об’еднан1 пщ назвою Лозова. У 1889 «Товариством Брянських кам’яновупль- них копалень i рудниюв» тут було закладено вугшьну шахту № 6, навколо яко! виникло с-ще Брянський рудник. Шзнше селище почали називати Брянкою [1МСУ, Лг, 345—346\.

Бугазька коса — коса, що вщдшяе Дн1стровський лим. вщ Чорного моря. Назва вщ тюрк. *bogaz «гирло, протока». Так називали рашше Очаювське гирло [ГНП, 13, 67].

Бугай — рр.: 1) л. пр. Дншра; 2) п. рук. Днтра в Дншропетров- ськш обл. Як доводить О.С. Стрижак, в основ! слова лежить бугай (тюрк. *buga — «бик»). Дослщник засвщчуе, що Micueei жител1 наз­ву пояснюють тим, що р1чка гуде, як бугай у болоп (бугай — бо- лотний птах). Проте цшком можливо, що гщрошм пов’язаний з термшом буга {див. Зах|дний Буг) [Стрижак, ГП, 163\.

Будацьке озеро-лиман — на узбережж1 Чорного моря, побли- зу Днютровського лим., вздовж берега моря. I.O. Гуржш, Л.Л. Макаренко, П.1. Жевахов назву виводять вщ тюрк. *bataki «болото, трясовина» [Гурж., 1966, № 10].

Буджак — 1сторико-географ1чна обл. на пд. зх. Украши м1ж Дшстром i Дунаем, на пн.-зх. узбережж1 Чорного моря. Греки називали в переклад! на слов. Qglъ «кут» — мюцевкть, яка ле­жить у куп м1ж згаданими р1ками. Назва вщ тур.-крим.-тат. *budzak, що е калькою (перекладом) Qgfa [Фаем., 1, 229—230\.

Буди — смт. Харювсько! обл. Розташоване на зал!знищ Ме- рефа — Люботин. Назву Буди (Буда) i похщш вщ не! мають ба- гато населених пункт!в та pinoK. Починаючи з XIII ст. у люах Укра!ни для добування з деревини поташу, деревного вугшля, смоли, дьогтю будували спец!альн! споруди, яю називалися бу­да. Подано у множит. Ця назва й поширилась на численн! н. п. Зменшена форма будка вживаеться i в наш час. Пор. ще д1есл. бу- дувати. Пор.: Будапешт — столиця Угорщини, де Буда — д.-слов, «куршь, хатина, оселя». Вщомо, що слов, поселения Буда на правому бер. Дунаю юнувало вже в II ст. У XIII ст. виникло угор, поселения Пешт.

Будило (Будильський nopir Вручий) — сьомий за рахунком nopir на Дншр!. Назва вщ будити в розумшш «голосний». У Кос- тянтина Багрянородного (X ст.) названий слов, назвою Вручим в означенш «вируючий» (вщ слов, «вир, вирувати»). Скандинави nopir називали Леант «кипучий». Затоплений водами вдех. [УРЕ I, 2; Яворницький-Дншр, 66—67].

Бужок — рр.: 1) л. пр. Швд. Бугу; 2) л. пр. Уборт1 (бас. Прип’ятО. Назва вщ Буг, утворена за допомогою демшутивного суф. -ок. Дослтно: «Маленький Буг».

Бузлук-Коба — див. Льодова печера.

Бузьк (Бужскь, Бужьскъ, Бужьский, Божьскь, Божьский, Бо- жескъ, Бозкъ, Бузко, Бузскъ, Бозъкъ) — м., рц. Льв1вськоУ обл. Розташоване на р. Зах. Буг, вщ якоУ й перейняло назву. Вперше згадуеться в Лаврентнвському лггопии пщ 1097 [Нероз., 30—31].

Бузький лиман — гирло Швд. Бугу, вщ якого i дютав назву.

Бук — рр.: 1) л. пр. Медвед1вки (бас. Прип’ятО; 2) п. пр. Золь- Hi (бас. Прип’ятО. Назва, очевидно, являе собою апелятив не вщ дерева бук, а вщ слов, flieari. *bucati «шум1ти» [Труб., ПУ, 203]. Дослшно: «Гомшка р1чка»>. Пор.: Гримуча.

Буки — смт. Маньювського р-ну ЧеркаськоУ обл. Розташова­не на скелястих берегах Г1рського Тшичу (бас. Швд. Бугу). Впер­ше згадуеться в документах XVI ст. 1592 галицький магнат Струсь захопив Б., збудував замок i перейменував на Струсьго- род. Назва не прижилася [1МСУ, Чрк]. Назва, ймов1рно, антро- пошм1чного походження вщ Бук, подана у форм1 множини. Пор.: Петрики (Черкаська обл.), Михайлики (Полтавська обл.), 1ваники (Льв1вська обл.) та ш.

Буковина Швшчна (Буковина) — юторична назва територн, що прилягае на пд. зх. до середньоУ течп Днестра (територ1я суч. Черн1вецькоУ обл. без УУ схщноУ частини, так званоУ Пн. Бессарабн). У наш час назва Буковина поширена на всю тери- торно Черн1вецькоУ обл. [УРЕ II, 2, 141]. П.Б. здавна населяли слов, племена. У X—XIII ст. входила до складу КиУвськоУ Pyci. Вперше слово Б. згадуеться 1392 як назва територн 3i значен­иям «буковий лк, лю з ломакою бука»: «По край буковины гор'к, до великой буковины». У буковинських пшрках украУн- ськоУ мови слово буковина i3 таким значениям вщоме й тепер, однак серед багатьох «буковин» видшяеться своУми розм1рами та, що лежала м!ж Дн1стром i Прутом, приблизно по лши Чер- швщ — Хотин, i являла собою мюцевють, вкриту великим л1- сом. BiH складався головним чином з високостовбурного cipo- корого бука (Fagus silvatica). Ця «буковина» без назви, як за- гальне географ!чне поняття (загальна лексема), вперше позна- чена на картах, укладених Г. Бопланом у першш половин! XVII ст. Власна назва Б. з’явилася на австрШських картах 1774, де цей лю нанесено пщ власною назвою Bukowina Bols de Bukowina. Однак значно рашше пщ власною назвою Б. згаду- ються л1си правобережжя Пруту. Так, в руському лшшиш «Сказаше вкратце о Молдавских государехь» пщ 1497 повщом- лявться про битву Стефана Великого з польським королем Альбрахтом: «и догони его Стефан на Буковине, и поби его» [Карп., ТБ, 3—4]. 3 поширенням буку пов’язаш назви ряду сы, зокрема Чершвецько!, 1вано-Франювсько! та Закарпатсько! обл. Звщси назви рр. Буковина: 1) п, пр. Чорно! (бас. Вюли); 2) пр. Стрию (бас. Дшстра).

Булава — верш, на Розточч1 у Льв1вськШ обл. Назва за зов- шшню схоласть до булави.

Булавишвка (кол. 1вашвська Лука) — с. Новопсковського р-ну Лугансько! обл. Розташоване на л1вому бер. р. Айдар (бас. Дону). Засноване XVII ст. як укршлення пщ назвою Осиновий Острог. Щд час Булавшського повстання 1707—1708 було деякий час ос- новним його табором. Назва вщ пр1звшца кер!вника повстання Кондрата Булавта, утворена за допомогою суф. мвка.

Булавинка (мшцева назва — Булавишвка) — р., л. пр. Крин­ки (бас. Miycy). Походження назви остаточно не з’ясоване. Г! пов’язують з 1менем ватажка селянського повстання 1707—1708 Юндрата Булавта. Деяы дослщники [Отш, 86] вказують, що на­зва походить вщ широковщомого в минулому на Дону козачого власного iMeHi Булавш. Утворена за допомогою демшутивного суф. -к!а), що бшьш Biporiano.

Булавинське — смт., пщпорядковане Снакнвсьюй MicbKpaai Донецько! обл. Розташоване у Bepxie’i' р. Кринки, на П л. пр. Бу- лавинщ, вщ яко! й одержало назву, утворену суф. -ськ. Виникло в 1947 у зв’язку з буд1вництвом вуггльно! шахти.

Булатець — р., л. пр. Сули (бас. Дншра). Назву виводять вщ тур. *bylak «джерело, струмок», утворену за допомогою зменшу- вального суф. -ець.

Булганак — р., впадае в Керченську бухту в АРК. Назва вщ тюрк, основи *bylgan- в розум1нн! «закаламутитись» та суф. -ак. Б. — р1чка з брудною, з1псованою водою. Звщси ж Булганак- Сх1дний — р., впадае в Калам1тську зат. Чорного моря, тобто на зх. Криму.

Бульбока — р., л. пр. Кодими (бас. Швд. Бугу). Як зазначае Ю.П. Карпенко, географ1чний термш бульбоня широко вживаний у мкцевих жител1в i3 значениям «глибоке Micue в pinui». Остан- не запозичене з молд. бульбоанэ «вир, чорторий». Аналопчне по­ходження назви р. Бульбона — п. пр. Совиш (бас. Пруту) [Карп., ТБ, Щ.

Бунар — р., впадае в оз. Сасик (Кундук); м1ж рр. Прут i Дню- тер. ВЦ тюрк. *bunar «джерело» [ГУ, 168\.

Буринь — м., рц. Сумсько! обл. Розташоване на зал1знищ Во­рожба — Конотоп. Вперше згадуеться пщ 1688. Назву пов’язують з пр1звищем першопоселенця козака Бурого. Утворена за допомогою суф. -ин(ь) вщ кореня бур-.

Бурлей — р., п. пр. Qb. Дшця (бас. Дону). Назва вщ тюрк. *bur «крейда» + суф. *-lu = -burin «крейдяна», оформлена слов, суф. -ей_;

Бурта — р. (бас. Швд. Бугу). Назва вщ бурт, бурта «купа по- пелу — сировини для виробництва селггри». Звщси ж назви: Бур- ти — рр. 1) л. пр. Вшыианки (бас. Дншра); 2) л. пр. Прського Ti- кичу (бас. Швд. Бугу); 3) п. пр. Дшпра. Форма множини вказуе на розмйцення кшькох бурт на берегах цих рр.

Бурчак — рр.: 1) л. пр. Дншра; 2) пр. Десни (бас. Дшпра);

• 3) рук. Сули (бас. Дшпра). Назва вщ укр. термша бурчак «доли­на потоку; дзюркотливий ручай» [Марус., 219] всупереч твер- дженню О.М. Трубачова про тюрк, походження [Железняк, Рось, 29].

Бутеня (Бутен1я Мокра, Бутень) — р., п. пр. Росави (бас. Ро- ci). Етимолопя назви Б. мае кшька версш. Одш вщносять и до слов, походження (Трубачов), iHmi вводять назву в ряд балт. гщрошм1в (Петров), ще mini до шнр. (Топоров). Найбшьш Bi- рогщно, що riapoHiM Б. вщносится до i.-e. мовно! cnuibHocTi i походить вщ *bu/*bhu, вщ якого, ймов1рно, походить слов, «прибувати» (про воду) [див. Железняк, 15—16; Железняк. Рось, 140—142]. Пор. «болотниця» (Eleocheris palustris) — бо- лотяна рослина з родини осокових. Назва утворилася вщ осно- ви бут- за допомогою суф. -ен(я). Звщси ж спорщнеш з назвою Б. Бутивля — р., л. пр. Орави (бас. Дшстра); Бутля — р., пр. Стрия (бас. Дшстра).

Буча — рр.: 1) (Буч, Бучь, Забуча) л. пр. 1рпеня (бас. Дншра); 2) п. пр. Зв1здал1 (бас. Прип’ятО; 3) п. пр. Moxoboi (бас. Дншра). Щодо походження назви icHye кщька тлумачень. Назву пов’язу- ють [Бабишин, 89] з д.-слов. *bucati «бекати, ревии, ричати, бу- чити» [ГУ, 193]. Звщси, очевидно, Бучак — р., п. пр. Швд. Бугу; Бучка — р., п. пр. Здвижу (бас. Дншра). Пор. д.-р. бучати «глу­хо ШУМГШ». Вщ Буча за допомогою суф. -н(а) утворилася назва и л1во1 притоки — Бучна; смт. пщпорядковане IpniHCbKift MicbK- papi Ки1всько! обл. Час заснування невщомий. Вперше згадуеть- ся 1397. Першим поселениям на територп суч. Б. було с. Яб- лунька, яке належало польському шляхтичу Ю. Лясотй В 1900 6Й1Я села збудували полустанок Киево-Ковельсько! зал1зниц1 Буча м1ж невеликими притоками 1рпеня — Рокачем i Бучею. Вщ останньо! вш i дютав свою назву. Пор. Забуччя, с. Киево-Свя- тошинського р-ну Кшвсько1 обл. Проте нижньодншровсью гщ- рон1ми Буча (Будча, Каменка) р., п. пр. Мохово! (бас. Дн1пра)

I                                                                                                                                                  t

i Бучки — p., п. рук. Дншра, гщрошми в бас. Тетерева Бучка — р., п. пр. Здвижу, р. Бучок на Житомирщиш, а також р. Бучак —

п.   пр. Швд. Бугу, як гадають, утворено вщ терм1шв бучок «невели­кий nopir на pinui», «скелясп гори», «камшня у водЬ> i бучаки — «велике камшня» [Карпен., 62\.

Бучач — м., рц. Тернопшьсько! обл. Розташоване на правому бер. р. Стрипа, л. пр_; Днютра. Вперше згадуеться в документах 1397 як турецький замок. За свщченням краезнавщв Бучацько! середньо! школи № 1, назва мюта походить вщ буча, бучина, що означае те саме, що й бук, буковина — «буковий лк». Здавна нав- коло Б. росло багато букових лклв, яи майже впритул пщходили до р. Стрипа. Утворилася вщ основи буч- i форманта -ач > око­рочено! форми прикм. бучачий.

В

Валки — м., рц. Харивсько! обл. Розташоване на р. Мож. Назву виводять вщ урочища Валки — нер1вно! горбасто! мюце- вост1, де 1646 м1ж ржами Мож i Коломак на територй м1ж ни- н1шн1м м. Валки i с. Перекоп було насипано вал для оборони вщ нападу татар з швдня [Слюс., 19]\ «...рву версты с три, а ров в ширину сажени с полторы, а в глубину сажень, а инде и больше. А по сторонам того рву обойти нельзя: пришли леса и болота» [КБЧ, 64]. Збудовану фортецю називали по iMem

р.   Мож — Можайським острогом, а поселения, що тут виник- ло, — Можайським городом, Можайським городом на Валках або просто Валками. Назва Валки — множина вщ слова валок «невеликий вал».

Валява — див. Свалява.

t

Валядинка (в КРУ — Волядинка) — р., л. пр. Днютра. Назва вщ молд. валя адынкэ «глибока долина». В укр. мов1 вщбулося вторинне зближення 3i словом воля i видшення псевдосуф. -инка [ГНП, 21]. Ю.О. Карпенко вказуе, що наголос правильно стави- ти на -и- — Валядинка [Карпен., Пр., 80].

Вапнярка — смт. Томашпшьського р-ну В1нницько! обл. Ве­ликий зал1зничний вузол. Виникло в 70-х роках XIX ст. з побу- довою Пд.-3х. загпзниць Розташоване неподал1к вщ верх1в’я р. Маривка, л. пр. Дн1стра на Вапнярсыай piBHHHi. Назву перей- няло вщ с. Вапнярка, що було розташоване в райош залягання вапняку, який тут здавна випалюють. Назва вщ вапняр (роб1тник, який добувае i обробляе вапняк), вапнярка «шч для випалюван- ня вапняку» [1МСУ, Вн., 5^5].

 

Варва — 1) р., л. пр. Лисогору (бас. Сули). Вважають, що в ocHoei назви лежить термш вар «вода, що кипить», тобто вода, яка вирус; -ва — формант [Стрижак, НРП]. 1снують й mini при- пущення щодо утворення гщрошма, менш iMOBipHi; 2) смт., рц. Чершпвсько! обл. Розташоване в понизз1 р. Варва, вщ яко! й пе- рейняло назву. На думку вчених, городище, виявлене на околи- ui с.-ща, е лггоп. м. Варина, поблизу якого вшсько кшвського князя Володимира Мономаха 1079 року розгромило багатотисяч- ну половецьку орду.

Варязький — о., розташований на Дншр1 поблизу м. Заруба Кашвського р-ну Черкасько! обл. Вперше згадуеться 1223. Реля- тив на *ьск- вщ етнон1ма варяг [ЕСЛИ, 29\.

Васил1в — д.-р. лггоп. м. (тепер с. Заставнинського р-ну Чер- швецько! обл.). Розташоване на р. Дшстер, який у давнину був важливим торговельним шляхом для TopriBjii Галицько! Pyci з Bi- зантсею. Засноване, очевидно, теребовльським князем Васильком в XI ст. Звщси й назва; в лггопиа згадуеться досить п1зно (1229). Вщантропошм!чне утворення на -ie.

Васил1вка — м., рц. Запор1зько1 обл. Розташоване неподалш вщ л1вого бер. Каховського вдсх. на зашзнищ Запор1жжя — С1мферополь. Засноване 1783. Назване !м’ям начальника канце- лярп князя Г.А. Потьомкша — Василя Попова, який одержав да- рчу 33 тис. десятин. Утворена назва за допомогою суф. мвк(а) [ШСУ.^Зп, 178\.

Васильшв — м., рц. Кшвсько! обл. Засноване кшвським кня­зем Володимиром Святославичем у друпй половин! X ст. У лгго- nnci про цю подш згадуеться так: «постави же и под Стугною- град и нарече его во свое имя Васильев» (християнське !м’я кня­зя Володимира — ВасилШ).

Васильшвка — смт., рц. Дншропетровсько! обл. Розташоване на р. Вовча (бас. Самари) при перетиш и зал!зницею Синельни­кове — Красноармшськ. Засноване у XVIII ст. на мющ козацько- го зим!вника. Назва вщ урочища Васильшвка на р. Вовча, що пов’язана з !менем першопоселенця Василя Поквалтта. Шсля переселения сюди групи козаюв поселения перетворилося на вшськову сл. Васильшвка [МО, 1, 565].

Васищеве — смт. Харк!вського р-ну Харювсько! обл. Розта­шоване на р. Уда (бас. Cie. Дшця). Засноване 1647 вихщцями з р!зних губерн1й Pocii'. Назва, очевидно, антропошм!чного похо- дження: до цього часу серед старих мюцевих пр!звищ юнуе npi3- вище Васищев. Цшком можливо, що якийсь Васищев був першо- поселенцем [1МСУ, Хрк, 877—878\. Закшчення -е виконуе роль словотворчого засобу.

Ватутше (кол. с-ще Шахтинське) — м. Звенигородського р-ну ЧеркаськоУ обл. Розташоване на р. Шполка (бас. Швд. Бугу). Засноване в зв’язку з освоениям Юрювського (бшя с. Юрювка) буровугшьного родовища в 1946 р. Звщси кол. найменування. Нова назва на честь генерала РадянськоУ АрмГУ М.Ф. Батутта, який командував вшськами, що брали участь у визволенш краю [1МСУ, Чрк, 214—215].

Вахрушеве — м., пщпорядковане Краснолуцыай мюькрад1 Лу- ганськоУ обл. Розташоване на вод од ini рр. Miyc i MiycHK. Утво- рене 1954 з кшькох робтшчих с-щ. Назване по iMeHi радянсько- го державного д1яча В.В. Вахрушева. Заюнчення -е виконуе роль словотворчого засобу [1МСУ, Лг, 415].

Ваиповш (Вашковец, Вашк1вц1в, кол. паралельна назва Вас- ювщ) — м. Вижницького р-ну ЧершвецькоУ обл. Розташоване на правому бер. р. Черемош. Вперше згадуеться 1431. Назва вщ iMe­Hi Васко, здавна поширеного в Молдов1 i на Буковиш. Розм. — Вашко, вщ якого й утворилася назва за допомогою суф. -iBix(i) [1МСУ, Чрв, 133].

Введенка — смт. ЧугуУвського р-ну ХарювськоУ обл. Розташо­ване на зал1знищ XapKiB — ЧугуУв, неподалж вщ р. Уда (бас. CiB. Дшця). Засноване 1647. За свщченням пращвниюв Харивського державного apxiey АЛ. Бурика та Л.А. Адаменка, В. одержала назву вщ побудованоУ тут колись ВведенськоI церкви [1МСУ, Харк, 924].

Ведмщь-Гора — див. Аюдаг.

Вейсове (кол. Маяцьке, Майданне, Старо-Майданне) — оз., од- не з найбшыпих у rpyni Слов’янських солоних озер у м. Слов’янську ДонецькоУ обл. Кол. назва Маяцьке — за приналежнють соляних промисл1в Маяцькш 3aciui, Майданне — за виробництво на бер. оз. дьогпо. Назва вщ тюрк. *maidan «пщвищення, вщкрита мюцевють, мюце виробницгва деревного вуплля, дьогпо, поташу в лил». Пор. назви сс. Майдан, Майданецьке. Суч. назву оз. виводять вщ пр1зви- ща землевласншса Вейса. Утворена за допомогою приев, суф. -ов(е).

Велика Багачка (кол. Брацлавець, згодом, до 1925, — Багач- ка) — смт., рц. ПолтавськоУ обл. Розташоване при впадшш р. Ба­гачка в Псел (бас. Днтра). Засноване в кшш XVI — на початку XVII ст. Михаилом Браславцем, козаком-втжачем вщ rairy поль- ських пан1в. Вщомо, що помер вш у сел1 1644. Водночас згаду­еться один i3 перших поселенщв — Богач [1МСУ, Плт, 127]. G пщетава думати, що це одна i та ж сама особа: цщком можли- во, Багач прийшов з Брацлава (ниш смт. Немир1вського р-ну BiH- ницькоУ обл.), за що й був прозваний Брацлавцем под1бно до то­го, як Микита Сененко був прозваний Уманцем. Назва с-ща i р.

 

походить вщ цього пр1звиська. Утворилася за допомогою суф. -к-. Великою названа в 1925 на вщмшу вщ однойменного с., що виникло шзшше неподал1к.

Велика Виженка — р., л. вит. Виженки (бас. Пруту). Похо- дження назви див. Виженка.

Велика Вись (Вись) — р., л. пр. Синюхи (бас. Швд. Бугу). Вперше згадуеться в XVII ст. як fVis, Wicze, в 1750 Вись, в XIX ст. Вись. Згодом на вщмшу вщ и л. пр. Мало! Bnci почали називати Великою Виссю. Назва Вись, ймов1рно, походить вщ географ1ч- ного термша вис, виска «р1чка, що вит1кае з озера або болота». Бшя м. Мала Виска, рц. Юровоградсько! обл., розташоване бо­лото, кр1зь яке р. Вись протнсае своею верхньою теч1ею. Звщси iM. частина складного гщрошма. Означальна частина дана на вщ­мшу вщ р. Мала Вись, л. пр. Велико! Bnci [СГУ, &5].

Велика Знам’янка — с. Кам’янка Дн1провського р-ну Запо- pi3bKoi обл. Розташоване на бер. Каховського вдсх. Засноване селянами Чернтвхцини в 1780. Бшышсть переселенщв — i3

с.   Знам’янки Херсонсько! губ., котр1 переселилися сюди 1785 i дали назву в пам’ять про свое поселения. С. вщоме тим, що тут у II ст. до н. е. — VI ст. н. е. знаходилася перша столица Сифп до перенесения Г! в Крим. На околиш с. — знаменитий сюф- ський курган Солоха, дослщжений археологами.

Велика Калга (Калга, Каялга, Калгинська, Канжелга, Канжа- гали, Ханжига, Дурная) — р., впадае в Домузлянський пщ (при- родне понижения на л1вобережж1 р. Дн1пра у ХерсонськШ обл.). Назва вщ тат. почесного титулу kalga.

Велика Кам’янка — рр.: 1) (Кам’янка, Каменка, Каменна, Кам’яна р1чка [СГУ, 86\) п. пр. CiB. Д1нця (бас. Дону). Назва вщ прикм. кам ’яна, утворена за допомогою суф. -ка. В pycai виходи кам’яних nopid. Велика на вщмшу вщ р. Мала Кам’янка, п. пр. Велико! Кам’янки; 2) (Каменка) п. пр. Томаювки (бас. Дншра). Назва вщ того ж прикм. Велика — на вщмшу вщ Кам’янка, що протжае поблизу.

Велика Карас1вка (Бшк-Карасу) — р., п. пр. Салгиру (Крим- ський п-1в). Нова назва вщповщае стар1й тат. назв1 *bujuk «вели­кий» + тюрк, мюцевий географ1чний терм1н *karasy «р1чка з грунтовим живленням».

Велика Корабельна — р., л. пр. П1вд. Бугу. Переосмислення укр. населениям тюрк, назви *karabel, в якш перша частина *kara «чорний», друга — *-bal/-bel, засвщчена в полов. мов1, — «горб, ущелина, вузький прохщ в ropi». Пор. казах. топон1ми Ка- рабел, Мусбел, Алабел. Семантика назви, запропонована Масен- ко, пщтверджуеться природними особливостями берепв В.К., описаними геологом П.1. Голубевим: «У Поповых хуторов разви­ты, главным образом, порфировидные граниты, выходящие на поверхность высокими скалами» [Мае., 120—122]. Утворена за допомогою суф. -н(а). Прикм. частина складного гщрошма Ве­лика дана на вщмшу вщ р. Корабельна.

Велика Кохшвка — смт., пщпорядковане Кременчуцькш MicbKpaai ПолтавськоУ обл. Розташоване на пд. обласп на зал1з- HHni Кременчук — Ромодан. Час заснування невщомий. Назва антропошм1чного походження i пов’язана з пр1звищем чи npi3- виськом першопоселенця Кохна [Пад., 275], утворена за допомо­гою суф. мвка. За евщченням наук, пращвника Полтавського обл- держарх1ву В.Н. Жук, i ниш в р-ш Кременчука мешкають жител1 з таким пр1звищем. Велика на вщмшу вщ с. Мала Кохшвка.

Велика Лепетиха — смт., рц. ХерсонськоУ обл. Розташоване на л1вому бер. Каховського вдех. Як i с. Мала Лепетиха, розташова­не неподагпк, засноване французькими ем1грантами 1795 [«Рос­сия», 14, 640\. За шшими, бшьш точними даними, у 1792 на Mic- ui запор1зького зим1вника, бшя балки, яку згодом назвали Лепе- тишиною. Назва, на наш погляд, вщ неозначено'У форми д1есл. лепетати «говорити незрозумшою мовою». Найменування, тре­ба думати, дали селяни навколишн1х сш, оскшьки вони не розу- мши французькоУ мови. Звщси ж назва с. Мала Лепетиха (кол. х. Синицьких) Запор1зькоУ обл. Прикм. частину складного топо- н1ма дано переселениями з ВеликоУ Лепетихи.

Велика Новосшка (до 1946 — Великий Янисоль) — смт., рц. ДонецькоУ обл. Розташоване на р. MoKpi Яли бшя впадшня в неУ притоки Шайтанки та Кашлагача. Засноване 1779 переселения­ми з кримських поселень Салгир та €ш Сала (яи вважали сво­ею рщною мовою грецьку i говорили на румейському д1ал.), ш- ша частина переселенц1в говорила на крим.-тат. моей На Ух мо- Bi словосполучення 6н1 Сала означало «нове село». Згодом воно змшилося на Янисоль, Янисель, Янисаль тощо. В тому ж poui на р. Калка переселенщ, що прийшли з кримських сш €н1 Сала, Сш Кой, Джемрек i Уйшун, заснували 1нше село з назвою Яни­соль або Джемрек, назване згодом Мала Сш Сала або Малий Янисоль на вщмшу вщ Великий Янисоль на р. MoKpi Яли. У 1946 с. Великий Янисоль перейменовано на Велику Новосшку, що е калькою первинноУ назви, а Малий Янисоль на Куйбише- ве [Отш, КД, 81\.'

Велика Олексащцйвка (кол. Новоолександр1вка) — смт., рц. ХерсонськоУ обл. Розташоване на л1вому бер. р. 1нгулець (бас. Дшпра). Засноване вихщцями з ПолтавськоУ, КиУвськоУ i Черн1- пвськоУ губ. в 1784. Кол. назва дана вихщцями з с. Олександр'т- ки ниш Бобровицького р-ну Чершпвсько! обл. Згодом з Кшвщи- ни i Чершпвщини приехали Hoei переселенщ, яй оселилися на 1н- гульщ трохи нижче i назвали сл. Мала Олександр1вка, теля чого Новоолександр1вку почали називати Великою Олександр1вкою.

Велика Пшодйвка — смт., рц. Сумсько! обл. Розташоване на р. Ворскла (бас. Дншра). Засноване в XVII ст. Назва вщ писар. У друпй половин! XVII ст. село належало полковому писарю

А.   Мартинову.

Велика Руда — рр.: 1) л. пр. Швд. Бугу; 2) п. пр. TerepiBKH (бас. Тетерева). Назва вщ апелятива руда в розумшш «мокра заболоче­на низина; мгсця, що заливаються весняною водою» [Черепан., 200\‘, «грузьке болото, де трясеться, колишеться вода», «болото з !ржавою водою» [Никончук, 52]. Велика на вщмшу вщ шших, мен- ших pi40K з аналопчною назвою в цьому р-Hi: л. пр. Швд. Бугу, л. пр. Сниводи. п. пр. Постолово! (бас. Швд. Бугу).

Велике Болото — найбшьше болото в rpyni Малоперещепин- ських болгг, розташованих в Новосанжарському p-Hi Полтав- сько! обл. Назва Болото — приклад переходу апелятива у влас- ну назву. Велике — за велий розм1ри в пор!внянш з сусщшми болотами.

t                                          t

Великий Аджалик — р., впадае у Великий Аджалицький лим. на узбережж1 Чорного моря в Одесьйй обл. 1м. частина гщронь ма вщ тур. *adzi «пркий» та форманта -*lyk, Великий на вщм1ну вщ р. Малий Аджалик. Звщси ж похщна назва Великий Аджа­лицький лиман — оз.-лим. на Чорноморському узбережжь Назва похщна вщ р. Великий Аджалик, яка в нього впадае.

Великий Бакай — п. рук. Дншра м1ж рр. Чортомлик i Базав- лук. Великий на вщмшу вщ шшого п. рук. Дншра — Бакай.

Великий Березний — смт., рц. Закарпатсько! обл. Розташова­не у верхшй течи р. Уж (бас. Дунаю), на автострад! Льв!в — Уж­город. Уперше згадуеться в документах пщ 1427. Назва, очевид­но, вщ поширення в мюцевосп берези (Betula L.) — рослини з родини березових. Утворена за допомогою суф. -н(ий) вщ осно- ви берез-. Прикм. частина Великий — на вщмшу вщ с. Малий Бе­резний,' розташованого неподал!к.

Великий Бичйв — смт. Рах!вського р-ну Закарпатсько! обл. Розташоване на правому мальовничому бер. р. Тиса при впа- дшш в не! р. Шопурка (бас. Дунаю). Перша документальна згадка вщноситься до к!нця XIV ст. Найдавшшим заняттям по- селенщв було скотарство. На rep6i с-ща вже в давш часи був зображений бик. Звщси виводять i назву. Однак icHye !нше, бшьш в!рогщне тлумачення, за яким найменування виводиться з антропошма Бичко чи Бичок за допомогою суф. -ie. Прикм.

частина топошма вказуе на можливють юнування в минулому шшого, Малого Бичкова.

Великий Вижен — верш. Укра'шських Карпат. Розташована на Верховинському хр. Назва вщ д1ал. вижен «верх, вершина» (див. Вижниця). ₍

Великий (Високий) Верх — верш. Укра'шських Карпат. Розта­шована на Верховинському хр. бшя Боржавсько! полонини, ос- швано! верховинцями в легендах i тенях. Назва вщ верх — си- нон1м TepMina гора, шпиль. Доагпвно: «Висока гостра вершина гори» [Юрков., 198\.

Великий Дш — див. Дш.

Великий Донбас — вугшьний бас., який простягаеться 3i сх. на зх. на 1300 км вщ Каспшського моря до м. Ромни Сумсько! обл., на пд. зх. пщходить близько до Дшпропетровська, на пн. до Хар- кова. Загальна площа, включаючи i територ1ю Старого Донбасу, дор1внюе 117 тис. кв. км, за що й одержав назву, в пор1внянш з Донбасом Старим (25 тис. кв. км), Великий. Пояснения друго! складово! частини топон1ма див. Донецький басейн.

Великий Срик — кан., з’еднуеться з Дунаем; м. Вилкове Ki- лшського р-ну ОдеськоУ обл. [СГУ, 91].

Великий Каньйон — прська ущелина в Кримських горах, ут- ворена на Micni тектошчноУ тр1щини. Розташована м1ж г. Бойка i Ай-Петринським напр’ям. Науковий термш каньйон з icn. canon (досл1вно «труба») — глибока р1чкова долина, шод1 3i сту- п1нчастими схилами i вщносно вузьким дном, часто зайнята рус­лом р1чки. Великим названий за розм1ри — це найбшьший i най- величнший каньйон Кримських rip.

Великий Катлабуг — р., впадае в оз.-лим. Катлабуг. Про по- ходження iM. частини гщрошма див. Катлабуг. Великий — на вщ- м1ну blzj р. Малий Катлабуг, що впадае неподал1к.

Великий Кипчак — оз. на зх. Чорноморського узбережжя Кримського п-ва. 1м. частина складного гщрошма вщ етношма кипчак (половець, куман) — представник тюрк, народности що жила тут в XI—XII ст. Означальна частина гщрошма Великий — на вщмшу вщ оз. Кипчак, розташованого в цьому ж perioHi.

Великий Куяльник (кол. Куяльник) — р., впадае в Куяльни- цький лим. на узбережж1 Чорного моря бшя Одеси. Назву виво- дять вщ тюрк. *kujalik «скеляста». Таке тлумачення помилкове. Т.О. Марусенко назву виводить вщ укр. м1сцевого терм1на куяль­ник «джерело» [Марус., 234]. Ця назва докладно розглядаеться в po6ori В.П. Нерознака, в якш також вказуеться, що слово куяль­ник не тюрк., а слов, походження, i що воно фшсуеться в кар- патських гов1рках у значенн1 «джерело, ручай» [Нероз.].

Великий Лак — оз. у плавнях Днютра мЪк Кучурганським лим. i р. Турунчук. У мюцевих гсшрках лексема лак вживаеться як гео- граф1чний терм1н, що означае невелике оз. Запозичене з молд. лак «озеро» [ГНП, 17—Щ.

Великий Лог — смт. Краснодонського р-ну Лугансько! обл. Розташоване на р. Велика Кам’янка, п. пр. CiB. Дшця (бас. До­ну). Засноване 1762. До 1925 — Нижня Краснянка. Назва вщ лог «балка, улоговина».

Великий Луг Запор13ький (Кшсыи (Консыи) плавш) — ютори- ко-географ1чна територ1я по р. Дн1пру нижче вщ кол. поропв. Назва в1д луг — «npocTip, вкритий багатол1тньою трав’яною рос- линою мезофшьного характеру». Великий — за значш розм1ри, Запор1зький — за розташування за порогами i за приналежн1сть запорозьцям. Затоплений водами Каховського вдсх. Про похо­дження паралельно! назви Кшсью плавн1 див. Юнська.

Великий Любшь (кол. Любин) — смт. Городницького р-ну Льв1в- сько1 обл. Курорт. Розташоване поблизу р. Верещиця, л. пр. Днютра. Вперше згадуеться на початку XIII ст. як укр1плений пункт, де жили поселенщ, що несли вшськову службу. Походження назви не з’ясо- вано. Очевидно, вона походить вщ прикм. любимий, утворилася вщ основи люб- за допомогою суф. -ш(ь). Можна також припустити, що ойкон1м вщантропошм1чного походження й утворився вщ композит­ного iMeHi Любомль з уиченою другою частною. Пор.: Радомль. Структура антропон1м1в з ус1ченим другим компонентом композита в слов, мовах спшьна, багато з них збидеться лексично. Огже, ix тво­рения, безперечно, треба вважати праслов. явищем i належать таю антропон1ми праслов. мов1 до VI ст. [Железняк, А, 57—76]. У XV ст. поселения складаеться з двох части: бтьша одержала назву Вели­кий Любть, а мента — Малий Любшь [1МСУ, Лв, 727].

Великий Сугай (Яготинське) — шт. оз., створене в юнш XVIII ст. у долит р. Супш, л. пр. Дншра, пн.-зх. вщ м. Яготина Кшвсько! обл. Звщси iM. частина складно! назви i паралельне найменування озера. Великий на вщмшу вщ оз. Малий Сутй, розташованого неподал1к.

Великий Утлюк (Утлюг, Любезний Утлюк, Узун-Утлюк) — р., впадае в Утлюцький лим. Азовського моря. Назва вщ тюрк. *otlak «випн», «Micne, заросле травою», де *ot «трава», *1ак, 1ук — формант. У eapiaHTi Узун-Утлюк тюрк. *ozon «р1чка, долина». Прикм. частина Великий на вщмшу вщ Малий Утлюк, що впадае поруч у той самий лиман.

Великий Фонтан — мис на пн. узбережж1 Чорного моря. Слов, утворення вщ молд. фынтынэ «джерело». У nii! мюцевост1 багато природних м1неральних джерел.

Великий Чапельський пщ — природне зниження мюцевосп на пд. сх. Херсонсько! обл. Назва вщ чапля (Ardea) — птах ряду леле- копсдабних — та суф. -ський. У цш мюцевосп в минулому водило- ся багато чапель. Слово nid означав «плеската западина, у якш вес­ною збираеться вода». Прикм. частина вказуе на значш розм1ри.

Великий ^лпуг — р., впадае в оз. Ялпуг м1ж рр. Прут i Дшстер Одесько! обл. Про походження назви див. Ялпуг.

Велию Деревич1 — с. Любарського р-ну Житомирсько! обл. Гадають, що назва походить вщ найменування одного 3i слов’ян- ських племен — древлян, яю жили на цш територп. 3 землею древлян (Деревською землею), можливо, пов’язаш назви cm Де- ревич(ь), вщоме^з 1241, та Деревщ Tiei ж област1.

Велию Мости — м. Сокальського р-ну Льв1всько! обл. Розта- шоване на р. Рата (бас. В1сли). Вперше воно згадуеться 1472 як

с.   Мости, MicT. У XVI ст. перетворилося на м. з суч. назвою. Жителям невеликого л1сового поселения було висунуто вимогу побудувати через р. Рату мости. 1х було споруджено чотири. Оче­видно, звщси й шшла назва поселения. Велим — на вщмшу вщ шшого с. М1стки. Подано у множит, закшчення -и у план1 змю- ту виконуе роль словотворчого засобу.

Велию Орогози (Серогози) — р., впадае у Великий Айгаман- ський пщ, у Херсонсьый обл. Долина р. багата ериками — глу- шицями (старими руслами), куди зб1гае весняна вода i залиша- еться в довгих ямах — с1рогозах, вщ яких i виводили назву р. Од- нак гщрон1м Орогози на рукописних картах друго! половини XVIII ст. зафпссований у формах Севрек Гоз (1784), Сююрюгоз (1793), Орагоз (юнець XVIII ст.). Первинна назва гщрошма Суьй- ри Коьз на ногай. мов1 означала «довгий потж, джерело». Цигком ймов1рно, що в укр. мов1 воно набуло не лише ново! форми, а й значения внаслщок зближення з прикм. Ырий [Отш, ГСУ, 58—59\. Велим — на вщм1ну вщ невеликого пот. Мал1 С1рогози.

Велию Сорочинщ — с. Полтавсько! обл. У давнину називало- ся Краснопшлям (вщ красне в означенн1 «гарне» поле). Розта- шоване на л1вому бер. р. Пела (бас. Дншра). Вперше згадуеться в документах 20-х роюв XVII ст. Походження назви в науковш л1тератур1 не з’ясоване. 1снуе тлумачення, за яким найменуван­ня В.С. пов’язане з сарацинсъким пшоном. Так називали колись рис, рщисний заморський продукт, який купували в сарацишв i яким торгували тут у Ti часи. Таке назвисько було закр1плене тод1 за арабами та шшими народами Близького Сходу. Тих, що торгували рисом, називали сарацинцями. Вщ цього слова шбито й пшла назва [СИС, 443]. Таке тлумачення не переконливе. Походження назви вщносять до родового значения [Пад., 210].

Можна припустити, вона могла утворитися вщ антропошма Со­рока спочатку за допомогою суф. -оче — Сороче (урочище, посе­ления), а попм вщ основи Сороч- за допомогою двоелементного суф. -инц(0, синон1м1чного до -iBu(i), що характерно для пд.-сх. частини Миргородщини (пор.: Савинщ, Гаркушинщ, Кибинщ).

Великоанадольський flic — насаджений люовий масив, пам’ят- ка природи на пд. Донецько! обл., неподалж вщ м. Волновахи. Закладено 1843 поручиком корпусу люничих В.6. Граффом ра­зом з люоводом Ф.К. Арнольдом. Назва вщ с. Великоанадоль, не­подалж (за 3 км) вщ якого лежить flic. Засноване 1829 грецьки- ми переселениями з Туреччини, з п-ова Мала Аз1я, гр. назва Анадоль (Анатол1я) вщ гр. анатолъе, пал. натолш «схщ, краша ранку» [Мельх., 9]. Утворення за допомогою суф. -ський.

Великодолинське (кол. Гросс-Л1бенталь) — смт. Овщюполь- ського р-ну Одесько! обл. Розташоване на зал1знищ i шосейнш дороз1 Одеса — Бщгород-Дшстровський. Засноване шмцями-ко- лошстами в KiHui XVIII ст. пщ назвою Гросс-Л1бенталь, що в пе­реклад! означае «велика люба долина». 3 1944 — суч. назва. В. i справд! розташоване у великш мальовничш долит. Вщ цього сло- восполучення за допомогою суф. -ськ- й утворено найменуван- ня. На вщмшу вщ В. неподалж е с. з назвою Малодолинське.

Великокам’янка — смт., пщпорядковане Ровеньивсьюй мюьк- pafli Лугансько! обл. Розташоване неподалж вщ р. Велика Кам ’ян- ка, яка й дала назву. Вщнесено до категорн смт. у 1969.

Веприк — рр.: 1) л. пр. Пела (бас. Днтра); 2) п. пр. 1воту (бас. Десни); 3) пр. Удаю (бас. Сули). В основ! гщрошма лежить вепрь (Sus) «дикий кабан» [ССМ, 1, 164\. Утворення за допомогою де- MiHyTHBHoro суф. -ик.

Вербич — р., л. пр. Co6i (бас. П!вд. Бугу). Назва вщ верба (Salix L.), рослини з родини вербових. Утворена за допомогою суф. -ич вщ кореня верб-. Не виключено, що найменування pi4- ки опосередковане за схемою: рослина > пр1звище (Вербич) > р!чка. 3 назвою верба, як вказ1вку на мюцеву флору, пов’язан! найменування рр. Вербка, Вербова, Вербча, утвореш вщ кореня Верб- за допомогою суф., вщповщно: -к(а), -ова, -ч(а). Вщ вер­ба в Украш! утворено багато назв балок, долин, урочищ та сш, при цьому деяю н. п. одержали свою назву вщ riapoHiMie. При- пускають, що гщрошми Вербич i Вербча дуже давн1 i походять вщ балт. иегр, пор!внюючи з лит. verputs «коловорот» [Топ., Труб., /7Р].

Верблюд — верш. Кримських rip, згаслий вулкан. Розташова- на на Ай-Петринськш яйл!. Назва вщ апелятива верблюд, дана за схожютю конф!гурацп верш, до обришв верблюда.

Вереп — р., л. пр. Десни (бас. Дншра). Назва вщ арх. верен «ко­ловорот» [Агеева, 92]. Пор. лит. verputs у тому ж значенш. Звщси ж, очевидно, назва стр. Верепуть (Верепут) — п. пр. Десни.

Вересня (Вересна) — р., п. пр. Ужа (бас. Прип’яп). Назва В. вперше згадуеться пщ 1552 у форм1 Вересна, тобто i3 суф. -на < -ьпа. Тривалий час юнували обидв1 форми гщрошма — Вересна i бшьш шзня Вересня, причому форма на -ня виявлялась бшьш життевою, вона й прижилася. Назву тлумачили по-р1зному. O.I. Соболевський виводив вщ д.-i.-ipaH. var «вода», авест. var «дощ» [Соб., ЗСУ, 278\. О.М. Трубачов, вщхиляючи цю гшотезу, вважае основу гщрошма балт. походження, оформлену балт. суф. -sna, на що вказуе вщповщшсть з лит. versme «випк», вщ якого походить найменування р. Versme (бас. Шеймени, Литва). В укр. народнш TonoHiMini назва трансформувалася на бшьш зрозумшу, творену вщ апелятива верес (Calluna L.) — в1чнозелена рослина з родини верескових, яка на шщаних грунтах i торфовищах утво- рюе суцшьш заросп — вересовища (вересня). Отже, флористич- не походження назви. «3 огляду на виразний юторико-д1алектний характер балт. лексем wiersnia, wiersnies е пщстави вважати гщро- н1м Вересня спшьним балто-слов’янським релжтом» [Железняк, ГКП,₍ 155—160].

Bepxie — р., л. пр. П1вд. Бугу. Гадають, що в основ! гщрон1ма лежить термш верх, який в укр. географ1чнш л1тератур1 мае зна­чения «гора»: верх, вершок — «вштк р1чки, п верх1в’я, верх1в’я яру, балки». Пор. назву пот. Вершадь на 1вано-Франк1вщиш [Мае., ПО, 25], пот. Вершок на Донеччиш (бас. Кривого Торця).

BepxiBKa (Зверх1вка) — р., п. пр. Смотричу (бас. Дшстра). По­чаток бере на пщвшценш м1сцевост1 [Бабишин, ТПР, 30] в Тов- трах (Медоборських горах). Звщси й назва.

Верх1вцеве (до 1902 — Любомщивка) — м. Верхиьодншровсько- го р-ну Дн1пропетровсько! обл. Розташоване на правому бер. Днт- ра. Виникло 1884 у зв’язку з бущвництвом зал1зниц1 Донбас — Кривор1жжя. Назване по iMeHi 1нженера О.А. Верховцева — пер- шого начальника nie'i зал1зниц1. Флекс1я -е служить словотвор- чим засобом.

t                                                 f

Верхне Синьовидне (кол. Синоводсько, Синьовидсько-Виж- не) — смт. Скол1вського р-ну Льв1всько\‘ обл. Розташоване при впадшш р. Onip у Стрий (бас. Днютра). Перша лггоп. згадка вщ- носиться до 1241 як Синоводське. Назва, ймов1рно, вщ слово- сполучення cmi води. Такий вигляд мають i понин1 чисп води цих piK. Згодом назва трансформувалася на Синьовидсько-Вижне (Верхне), а з 1947 суч. транскрипц1я.

Верхнеторецьке (до 1978 — Скотувата) — смт. Ясинуватсько- го р-ну Донецько! обл. Розташоване у eepxie’i р. Кривий Торецъ (бас. CiB. Дшця), звщси й нова назва. Засноване на мюш запо- pi3bKoro зим1вника в 1772 бшя балки Cuomyeamoi, назва яко! по­ходить вщ д1ал. скоти «лисяч1 нори в глинястих або тщаних гор­бах, в ярах чи балках». Звщси кол. назва.

Верхш Ворота — див. Вор1тський перевал.

Верхнш Дш — див. Д1л.

Верхнш Нагольчик — смт. Антращтвського р-ну Лугансько! обл, Засноване в кшщ друго! половини XVII ст. Розташоване на р. Нагольчик, п. пр. Нагольное (бас. Miycy), вщ яко! за допомогою демшутивного суф. -ик i одержало назву. Означальна частина Верхнш за розташування в верхнш течи р1чки, дана на вщмшу вщ Нижнш Нагольчик.

Верхн1й Рогачик — смт., рц. Херсонсько! обл. Перша письмо- ва згадка вщноситься до 1793. Розташована на шляху, яким здав- на возили з Криму ешь, у верх1в’! р. Рогачик — п. пр. Днтра, вщ яко! й дютало назву.

Верхня Бшенька — р., п. пр. CiB. Дшця (бас. Дону). Назва вщ прикм. ж. р. 6ina за допомогою суф. -енька. Пор. Багата, Бага- тенька; Берестова, Берестовенька i т. п. У pyorii р1чки виходи крейди. Звщси iM. частина назви. Прикм. частина гщрошма на вщм!ну вщ р. Нижня Бшенька, яка впадае неподал1к, нижче по течи, в CiB. Дшець.

Верхня Дворшна (Вишня Двор1чна, Двор!чна) — р., п. пр. Ос­колу (бас. CiB. Д1нця). Верхня — на вщмшу вщ Нижня Двор1чна (див.), з якою одним гирлом впадають в Оскш. Св1й початок В.Д. бере пн., вище вщ Нижньо! Двор1чно! в nopiBHHHHi з теч1ею Ос­колу. Двор'тна — вщ географ1чного терм1на двор1ччя. В rapni рр. розташоване смт. Двор1чна.

Верхняки (кол. Верхобори) — сх. частина Авратинсько! вис. у Хмельницькш обл., м1ж м1стами Красил1в, Меджиб1ж i Старо- костянтин1в. Кол. назва вщ верхнш 6ip (розташований на вис.). Шсля знищення лicy в першш половин1 XIX ст. д1стали суч. на­зву [Теодор., 5201.

Верхня Лозуватка — р., пр. Омельника (бас. Дншра). Назва утворена за допомогою суф. -уватка вщ лоза. Верхня на вщм1ну вщ Нижня Лозуватка — пр. Сухого Омельника.

Верхня Терса — р., л. пр. Вовчо! (бас. Самари). 6. Отш виво- дить п з тюрк, прикм. *ters, teris «неправильна», а саме за вели­кий тулий кут, пщ яким вона впадае в р. Вовчу. Доапвно: «Та, що неправильно тече». Inini гадають, що назва походить вщ тюрк, ters «протилежна, зворотна». Як вказуе дослщник, таку назву вона одержала тому, що перша на шляху з Криму, на вщм1- ну вщ шших р1чок, теме на пн., тобто в зворотному напрям1 [Фо­менко]. Таке тлумачення ймов1рне. Перша частина складного riapoHiMa вказуе, що р1чка, на вщмшу вщ шшоУ — Мало! Тецси, впадае вище по течи р. Вовча. Звщси ж назва Нижня Терса — л. пр. Мало! Терси i Середня Терса — п. пр. Нижньо! Терси.

Верхньовшьхова (Ольхова, Верхня Ольхова) — р., л. пр. CiB. Дшця (бас. Дону). Первинна назва Вшьхова (Ольхова) походить вщ выьха (ольха) (Almus Gaezth) — рослина з родини березових. Назва вказуе на мюцеву флору. Згодом р1чка вщома як Верхня Ольхова. Нова назва на вщмшу вщ шшо! р. Вшьхова, яка впадае в CiB. Донець нижче за теч1ею. 3 виникненням на р. Верхня Вшьхова с. Верхньовшьхове складна назва поселения перейшла на р1чку.

Верхньодншровськ — м., рц. Дншропетровсько! обл. Розташо- ване на р. Самоткань, на бер. Дшпродзержинського вдсх. Ви- никло 1680—1690 як запор1зький зим!вник на Micui польського управлшня. Шсля лпсвщаци Запор1зько! Ci4i земл1 по р. Само­ткань вщйшли князю Г. Потьомкшу, який 1780 заснував на Mic- щ зим1вника слободу i назвав it сво!м 1м’ям — Григор1вкою, 1785 слободу перейменували на Ново-Григор1вку, а 5 червня 1806, на вщмшу вщ Нижньодн1провська,— у Верхньодншровськ. Утво- рення з суф. -ськ.

Верхня Хортиця — див. Хортиця.

Верхнячка (кол. Яворовець) — смт. Христишвського р-ну Черкасько!’ обл. Розташоване в eepxie 7 р. Уманка (бас. Швд. Бу­гу). Звщси й назва. Утворена суф. -ячка вщ основи прикм. верх- нш. Кол. назва вщ neip та складного суф. -овець. Вперше згаду- еться в документах пщ 1648, хоча гадають, що воно засноване значно рашше, а саме наприюнц1 XVI ст.

Верховина — 1) народна назва високопрно! частини Укра'ш- ських Карпат. Вододшьна область у BepxiB’i Днютра, Сгрия, Ла- ториц1 й Ужа. Назва вщ верх — синошм терм!на «шпиль, верши­на, височина, прський край» [Юрков., 198\. Досл1вно: «Висои гори, високопрна область». Так називали nepeicHO смуту Карпат на Бойшвщиш бшя головного вододшу, але не дуже високу, з до- сить густим землеробським населениям. Згодом назва пошири- лась на високопрш област1; 2) (кол. Жаб’е) смт., рц. 1вано- Франювсько! обл. Розташоване на р. Чорний Черемош, л. пр. Черемошу (бас. Дунаю). Вперше згадуеться пщ 1424. Назва вщ верховина. Старе найменування — Жаб’е — вщбиття тваринного CBiTy: назви з основою жаб- дуже поширеш по всш Укра1н1. Пор.: Жаб’янка, Жабор1чка, Жабокрячка тощо.

Верховинський хребет — верш. Украшських Карпат. Розташова- на на пн. зх. Закарпатсько! обл. Походження назви див. Верховина.

Вершниця (Вершиниця, Верешница) — р., п. пр. Griyni (бас. Прип’ят1). Назва вщ верх, вершок «яр, водоршна, розточчя, бал­ка, звщки випкае ручай» [Даль, 1, 186], утворена за допомогою давнього гщрошм1чного суф. -иця.

Весела Долина (Весела) — р., л. пр. Ворскли (бас. Дншра). Назва означав «красива долина, мальовнича долина, долина, вигляд яко)' тшить око». В Укранй близько 200 сш, долин, ба­лок, назви яких походять вщ прикм. веселий (весела, веселе). Пор.: Весела Гора, Веселе Поле, Веселий Гай, Веселий Кут, Веселий Подш, Весел1вка тощо. Звщси, треба думати, i назва р. Веселуха — п. пр. Прип’ят1 (бас. Дншра), суф. утворення на -уха. _f

Веселе — смт., рц. Запор1зько1 обл. Засноване 1812 обаб1ч улоговини Малий Менчикур, на яюй колись юнувало степове мальовниче озеро. За народними переказами, чумаки, подорожу- ючи до Криму, завжди зупинялися бшя нього, напували вол1в, вщпочивали. Вони шбито й назвали цю м1сцев1сть Весела. Засно­ване згодом поселения одержало назву урочища.

Веселий Подш — с. Семешвського р-ну Полтавсько! обл. Роз- ташоване бшя р. Хорол, п. пр. Пела (бас. Дншра). Батьювщина видатного украшського поета-байкаря JI.I. Гл1бова (1827—1893). Походження iM. частини складного топошма див. Пощл. Прикм. частина вказуе на мальовничють мюцевосп в означенн1 «гарне, чар1вне».

Веселинове (кол. Олександр1вка) — смт., рц. Микола1всько1 обл. Розташоване на правому бер. р. Чичикл1я, п. пр. Швд. Бу­гу. Виникло наприюнщ XVIII ст. на землях, одержаних полков­ником Веселиновим в дарчу вщ царського уряду. У друпй полови- Hi XIX ст. перейменоване на Олександр1вку за 1м’ям шшого по- м1щика. Стара назва вщновлена наприк1нц1 XIX ст. Приев, утво­рення на -ове.

Вигода — смт. Долинського р-ну 1вано-Франивсько! обл. Розташоване на правому бер. р. Св1ча (бас. Дшстра). Засноване 1883 на землях сусщнього с. Пацикове (ниш входить до складу

В.). Виникнення с-ща пов’язане з бущвництвом водяно! л1со- пилки австр1йським капггалютом Поппером. За euaidne господа- рювання, збудовану зал. ст. поштовий вщщлок було названо Вигодою. Згодом назва поширилась на прилеглу територ1ю [1МСУ, 1Ф, 216].

Видринка — р., п. пр. Случ1 (бас. Прип’ятО. Утворення на -инка вщ кореня видр-. Свою назву р., очевидно, одержала за поширення в минулому на и берегах водолюбних тварин видр (Lutra) — рщ ссавшв родини куницевих. Пор. з Видрижа — л. пр. Сож1, яку Топоров i Трубачов виводять вщ балт. udra «видра» [Топ., Труб., 181]. Звщси Видриця (Видра) — р., п. пр. Десни. Назва утворена за допомогою пдротьпчного суф. -иця.

Виженка (ВЬкенка, в КРУ — Виженька) — р., п. пр. Черемошу (бас. Пруту). Вперше згадуеться 1783. Ю.О. Карпенко вказуе на неточшсть подач1 гщрошма в КРУ: Виженька. Дослщник виводить назву вщ Вижниця (див.). Звщси ж с. Виженка Вижницького р-ну Чершвецько! обл. Под1бне походження назви с. Вюганв Слав- ського р-ну Льв1всько1 обл., розташованого в верх1в’1 р. Прут (Карп., ТБ, 109—110).

Виж1вка (Вижевка, Вижовка, Вижва) — р., п. пр. Прип’яп (бас. Днлра). Назву виводять вщ терм1на вижнш «верхнш», «горшшш» {див. Вижниця). Утворилася вщ основи вижн- за допомогою суф. ~1вка. Назва, ймов1рно, зумовлена тим, що р. випкае з найвищо! частини Волинсько! вис. Первинна назва р. Вижва. 3 виникнен- ням н. п. Вижва (шзнше Стара Виж1вка) i Нова Вижва значения р. значно зменшилося, що спричинило змшу ii найменування на суч., яке набрало вигляду залежносп — Виж1вка [ЕСУМ, 1, 372].

Вижл1в — див. Виженка.

t

Вижниця (В1жнща, Вишниця, В1жниця, В1жница) — м., рц. Чер- швецько! обл. Розташоване бшя пщн1жжя Карпат, на правому бер. р. Черемош (бас. Дунаю). Вщоме з кщця XV ст. Назва галька раз1в видозм[нювалась. Походить вщ д1ал. вижнш «верхнш». Вважають, що топон1м е протеставленням назв1 якогось iHraoro поселения, яке тут лежало нижче за теч1ею Черемошу. Нашмов1рнше, йдеться про зникле тепер с. Хмелеве, згадуване в грамотах XIV—XV ст. Назва ут­ворилася вщ прикм. кореня Вижн- за допомогою суф. -иця. бйш- ше тлумачення того ж дослщника щодо походження назви, а саме творения iT вщ термша здвижниця [Карп., ТГР, 21; Карп., ОГС, 191].

Вилкове (кол. Липованське, Вилив) — м. i порт К1л1йського р-ну Одесько! обл. Розташоване на наносних остр1вцях у гирл1 Ду­наю, за 10 км вщ Чорного моря, там, де дельта Юлшського гирла ро- бить розгалуження — вилку на три рукави: Бшгородський, Очагав- ський i Старостамбульський. Звщси й назва. Утворена за допомогою суф. -ове. Час заснування вщносять до 1746. Однак Ф.В. Тумиле- вич у CBoix дослщженнях показав, що воно засноване дещо рань ше: теля придушення Булавшськош повегання частина донських козагав пщ проводом Гната Некрасова втекла з Дону спочатку на Кубань, а звщта в турецьга володшня — гирло Дунаю, де й осели- лися в 1740—1742. Спочатку поселения називалося Липованським. Ця назва виникла вщ переселенц1в-старообрядц1в, яких називали липованами. 1775, теля зруйнування Запор1зько! Ci4i, туг поселили - ся запор1зыа козаки, яи називали його Вилюв, а згодом Вилкове. Перша згадка про В. в юторичних документах вщноситься до 1762.

Вилок (кол. Шртелек, Уйлок, Вуйлок) — смт. Виногращвсько- го р-ну Закарпатсько! обл. Розташоване на правому бер. р. Тиса (бас. Дунаю). У старод. часи на мющ с-ща було с. Шртелек, яке в кшщ XIII ст., як гадають, було знесене Тисою пщ час повеш. У 1304 на цьому Micui виникло нове с. пщ назвою Уйлок, що на угор. MOBi означае: «Нове поселения». Згодом с. почали називати Вуйлок, а ще шзшше назва трансформувалася на Вилок.

Вилувате — оз., на пд. зх. Чершпвсько! обл. Прикм. суф. -ува- те вказуе на конфтурашю берегово! лшп озера; вщ слова вила. Доагпвно: «Под!бне до вил». Утворення за допомогою суф. -ува- т(е). Пор. Катлабух.

Вимуипвка — р., п. пр. Дшстра. Назву пов’язують з молд. имаш «пасовисько» та запозиченим вщ нього укр. д!ал. шаш з тим же значениям. Форма шаш у мюцевого укр. населения мог­ла фонетично розвинутись у в'шаш. Гадають, назва первинно стосувалася мюцевост! [Карп., ТБ, 110\.

Винники — м., пщпорядковане м. Львову. Засноване в дру- гш половин! XIII ст. Розташоване неподалж вщ Львова на ав­тошляху Льв1в — 1вано-Франк1вськ. Назва походить вщ мно- жинно! форми антропошма Винник.

Виноградов (кол. Угочей, Севлюш) — м., рц. Закарпатсько! обл. Мае тисячолггню ieropiio, вщоме з IX ст. Виникло бшя д.-р. фор- Teui — замку Каньковград. В X ст. називалось Угочей, в XIII — Севлюш (запозичення з угор.), що означало «виноградний». Роз­ташоване на правому бер. Тиси в пщн1жж1 Чорно! Гори, здавна багато! на виноградники, за що й дютало назву [1МСУ, Зк].

Виноградне — смт., пщпорядковне Ялтинсьюй MicbKpaai АРК. Назва вщ виноград, утворена за допомогою суф. -не, вказуе на поширення виноградниюв. Засноване 1971.

Вир — рр.: 1) (Вирь, Вири) л. пр. Сейму (бас. Десни); 2) п. пр. Гориш (бас. Прип’ятО; 3) п. пр. Сожу (бас. Дншра). Назва вщ вир «глибоке мюце в р1чщ, безодн1, де бувають коловорота» [Мурзаеви, 55; Фаем., 1, 370\. Звщси ж Вир!вська — р., п. пр. Стиру (бас. Прип’ятО.

Вирва — рр.: 1) л. пр. Тетерева (бас. Дншра); 2) п. пр. Biropy (В’яру) (бас. Вюли). Назва вщ вирва «вимоша». Дана за характер течи. Звщси ж Вирка — рр.: 1) л. пр. Бобра (бас. Горин!); 2) л. пр. Гориш (бас. Прип’ятО [Посп., ТОН]; Бирок — рр.: 1) п. пр. Здвижу (бас. Тетерева); 2) рук. Стиру (бас. Прип’ятО. Демшути- вне утворення за допомогою суф. -ок.

Вирвихшст — див. Урвихвют.

Висачшвський горб — поодиноке пщняття, розташоване на Придшпровськш низовиннш piBHHHi в ПолтавськШ обл. поблизу

с.   Висачки, вщ якого й одержало назву. Утворена суф. -вськ(ий). Найменування села, в свою чергу, походить вщ розташування на пщвищенш MicueBOCTi (височиш).

Високе (кол. с-ще шахти № 18) — смт., пщпорядковане Пр- няцькш MicbKpaai Донецько! обл. Засноване в 1957 у зв’язку з буд1вництвом вугшьно! шахти. Назва вщ прикм. высокий, дана за розм1щення с-ща на бшьш пщвищенш вщносно шшо! мюцевос- Ti — на вододш р1чок Кальм1ус i його пр. Грузько! (бас. Азов- ського моря).

Високий — смт. Харювського р-ну Харювсько! обл. Курорт. Роз- ташований на автострад! Москва — Омферополь. Назва, за свщ- ченням мюцевих краезнавщв, метафорична. Час заснування 1903.

Високий Верх — див. Великий Верх.

Високошлля (до 1915 — Кронау) — смт., рц. Херсонсько! обл. Засноване 1869 переселениями з шмецьких колонш Тавршсько! губ. Розташоване на високому вододш Дн1пра та Гнгульця, на пд. вщрогах Придн1провсько! вис. Звщси й назва. Утворилася вщ словосполучення високе поле.

Висунь (Висуш, Висунъ, Исунъ, Исунь) — р., п. пр. 1нгульця (бас. Дн1пра). ВиДкае з пд. схшйв Придн1провсько'1 вис. Первин- на назва Вицунь. Назва вщ *-иц «пити» (тат.), чув *ёс < д.-тюрк. *ic, тат. щ «пий», авар, ицу — «джерело». Висунь < *vicun (*vicun) 3i значениям, близьким до укр. «водоп1й; Micue для напування худоби» [Железняк, ГКТУ].

Вишгород (Вышьгород, Вышегород, град Вользин [ЕСЛИ, 38\ —

м.  Вишгородського р-ну Кишсько! обл. Велике давне поселения час1в Ки1всько1 Pyci, резиденц1я княгин1 Ольги, яку ш подарував князь Олег. Вщоме як «град Вольгин (Вольжич)». Уперше згаду- еться в «Пов1ст1 временних лт 946. Назва вщ вышьгород «акро­поль, верхн1й замок, кремль, детинець» [Тихом., 294\. Утворена i3 пор1вняльного ступеня приел, выше (вщ высоко) + город [ЕСЛИ, 39, Нероз., 54\.

Вишнева гора — державний заказник, крайня пн.-зх. дшянка степу на територц Украши поблизу м. Р1вного. Тут ростуть рщ- KicHi степов1 рослини, серед яких степова вишня (Gerasus fruticosa

1. W), вЦ яко! й походить назва.

Вишневе — смт.: 1) (кол. Ераспвка) П’ятихатського р-ну Дншропетровсько! обл. Розташоване на зашзнищ Днтропет- ровськ — П’ятихатки. Час заснування 1926. Кол. назва вщ при- належност1 с. магнату Ерасту Бродському, 2) (кол. с-ще зал.

 

ст. Селщйвка) пщпорядковане Селщйвськш мюькрад1 Донецько! обл. Розташоване в BepxiB’i р. Солона, п. пр. р. Вовча (бас. Са- мари), на зал1знищ Донбас — Кривий Pir (засноване 1880— 1883). У 1962 вщнесене до категорп смт. пщ суч. назвою; 3) Кн- ево-Святошинського р-ну Кшвсько! обл. Розташоване на зал1з- нищ Ки1*в — Фаспв. Засноване 1887 пщ час буд1вництва зал1з- ниц1. Назва вщ прикм. вишневый. Найменування вказуе на роз- ташування₍ н. п. серед вишневих сад1в.

Вишшвець — смт. Збаразького р-ну Тернопшьсько! обл. Роз­ташоване у BepxiB’i р. Горинь (бас. Прип’ятО. Перша письмова згадка пщ 1395. Назву виводять вщ вишня (Gerasus Juss) — рщ де­рев чи купив з родини розоцвшшх. Утворена вщ основи вишн- за допомогою суф. чвець. Гадаемо ймов1ршшим утворення назви вщ виштй «верхнш, вищий, той, що лежить на ropi або вище за теч1ею pi4KH, верховий» [Даль, 1, 322\. В. лежить у Bepxie’i р. Го­ринь, звщси й назва. Утворена вщ основи вишн- i того самого складного суф. -1вець. Пор. Вишшвш у Закарпатсыай обл., у ми- нулому вщом1 як Вишневець. Утворена вид виштй + двоелемент- ний суф. -iB-ець. Не виключено утворення В. вщ ойкошма Выш­нее [Франко 3., 35\.

Вишня — рр.: 1) п. пр. Швд. Бугу; 2) п. пр. Сяну (бас. Вюли). TeipHa основа не ясна. Ii виводять по-р1зному. Одн1 в ocHoei ii творения бачать терм1н виштй, «верхнш». Тод1 досл1вно: «Р1чка, що тече з височини». Б.Я. Дум1н висловлюе думку, що в гщрош- Mi вщбито найменування степово1 рослини — вишт {див. Вишне­ва гора) [Думш, Р.].

В1йт1вш — смт. Волочиського р-ну Хмельницько!' обл. Розта­шоване на р. Вштовина — п. пр. Швд. Бугу, вщ яко! й перейняло назву. Найменування р. вказуе на приналежшсть ii берепв яко- мусь вшту. Термш войт, войт, вот «в1йт» увшшов з п. мови — у м1стах на н1мецькому npaei — виборний (а не призначений) го­лова м1ського самоврядування i мюького суду [ССМ, 1, 188]. Назва м. утворена вщ основи вшт та суф. -ieni; найменування р. вщ Tiei’ ж основи спочатку за допомогою прикм. суф. -ова, а по- TiM суф. -ина. Под1бне походження назв сш Райки, Райювщ — вщ райця «радник» i райки — «нащадок райця». Час заснування невщомий.

Biклина — рр.: 1) п. пр. Швд. Бугу. Назву одержала вщ eimo «глибока незаросла дшянка болота». Вщ нього спочатку назву одержало поле, на якому лежало болото, а вщ поля — pi4Ka. I хо- ча цього вйсна, як засвщчуе Ю.О. Карпенко, вже давно немае, згадка про нього залишилася в найменуванш р1чки; 2) п. пр. Со- винщ (бас. Пруту). Назва вщ грузького болота В1книна, з якого

81

 

 

 

вона вшткае. Найменування болота вщ наивности впсон; 3) л. пр. Серету (бас. Дунаю). Назва в1д вжнина — трясовина, де розташо- вано кшька джерел, з яких бере початок р1чка.

Внйя — рр.: 1) (Билля) л. пр. Горит (бас. Прип’яп); 2) л. пр. Oiyni (бас. Горит); 3) (вона ж Дубовик) п. пр. Тетерева (бас. Дншра). Походження назви остаточно не з’ясовано. Ii виводять вщ балт. хвиля. iHiui тлумачать п походження з i.-e. *печ- у зна- neHHi «глибина». Назву В. виводять 3i слов, велъя «велика» [Жучк., ТБ, 138\. Бшышсть дослщниюв пщтримуе припущен- ня, що назва походить з i.-e. *(S)uei, де не/ «витися, плести», nepeicHe «вода, текучий попк» [Rozw.]. Це, в свою черту, спону- кае бачити в riapomMi «звивиста, буйна, швидка р1чка». Проте етимолопя велика, швидка iMnoHye тшьки названим р1чкам на vel-. Bci ж шнй pi4KH i3 щею основою маленыа й болотист!. Пор. *Wilija в систем! Шману: *Velbnja в бас. Сожу [ЕСЛИ, 40; Карп., ТБ]. Звщси Вишня — р., п. пр. Buii'i (бас. Гори Hi). Назва похщна вщ Выш, утворена вщ основи Вш- за допомогою гщрон1м1чно- го дем1нутивного суф. -идя [Пура, НРГ, 15~18\.

Вшьний nopir (Гадючий nopir, Вовчак) — останнш, дев’ятий за л1чбою nopir на Дншрь Виступав i3 води проти гирла р. Вшь- нянка. Назва Выьний в означенн1 «спокшний, повшьн1ший вщ iHmnx». Проте В. п. був також небезпечним для проходження су­ден, особливо в Micui, яке носило назву «Вовче горло», звщси ш- ша назва — Вовчак. Гадючим, очевидно, названий був за поши- рення на грядах гадюк [УРЕ, 2, 461]. Щодо походження назви Выьний icHye й шша думка. О.С. Стрижак вбачае за можливе ен- дем1чний ланцюг: р. Выьна (впадае в Днтро з правого боку про­ти порога В.) -» пори Выьний -> р. Выьнянка (л1вобережна). Вра- ховуючи BapiaHT до р. Вщьна, поданий у джерелах у форм! Woltiiow, дослщник гадае, що можна припустити народноетимо- лопчне пристосування з якогось iHmoro, можливо, посесивного утворення [Стрижак, НРЗХ, 91; Яворницький-Дншр, 99]. nopir затоплений водами вдсх.

Вшыюпрськ — м. Верхньодн!провського р-ну Дншропетров- сько! обл. Розташоване на зал!знищ Дн!пропетровськ — П’ятихат- ки. Виникло 1956. Прикм. частина складного топошма Выьно — вщ зал. ст. Вшьш Хутори (давня назва Вшьнянське), розташо- вано!' поруч. Остання перейняла назву вщ xyTopie пщ Tiero ж назвою, розташованих в р-ш зал!зниц!. 1м. частина топошма -прськ вщ zipcbKe, ripcbKi виробки — MicTO виросло навколо прських виробтв титанових руд. У мюцевосп зд1ймаеться од­на з антиклшалей Укра'шського кристал1чного щита, i июня­ми рельеф справд! схожий на прський.

 

Вшьнянка — рр.: 1) (Волнянка, Вольнянка, Вольненька) — л. пр. Дншра, гирло проти затопленого порога Выьного, назву якого, iMoeipHo, й перейняла. Утворення вщ основи Вшьн- за до- помогою суф. групи -ян i -ка; 2) (Вольнянка, Вшьна, Вольная, Вильненька) — п. пр. Самари (бас. Дшпра). Назва, очевидно, вщ с. Выьне (Вольное), розташованого на pinui. Поселения згадуеть- ся 1743 (див. Вшьний nopir).

Вшьнянськ (кол. Софпвка, Червоноарм1йське) — м., рц. Запо- pi3bKoi обл. Розташоване на пн. облает!, в верив’! р. Выънянка, л. пр. Дншра. Засновано Софнвку 1840 вихщцями з центральних р-н1в Pocii. Суч. назва вщ р. Выънянка.

Вшьха — рр.: 1) (Ольха) л. пр. Гн1зни (бас. Серету); 2) пр. Фо- си (бас. Швд. Бугу). Назва вщ выьха (д1ал. ольха, ыьха) (Alnus Goerth.) — рщ дерев i купив з родини березових. Ця рослина по- ширена по вс1й територй Украши, особливо в Полюсц у Карпа­тах i по Дшстру, росте по берегах р1чок, болгг. Ус1 назви типу Ольха, Ольховка, Олыпанка та iH., розповсюджен1 у межах всьо- го 1сторичного слов’янського простору, вщносять до похщних вщ назви дерева [Rozw., 152\. 1м. безсуфжсне утворення; Вшьх1вка — рр.: 1) (Ольховка) л. пр. Кривалю (бас. Гориш); 2) (Ольховая) п. пр. Гнилого Тисичу (бас. П1вд. Бугу); 3) (Ольховка) п. пр. Трубежа (бас. Десни); 4) (Ольховка) п. пр. Церему (бас. Горит); 5) п. рук. Днш­ра в Херсонськш обл.; смт., пщпорядковане Харцизькш мюькрад1 Донецько! обл. Розташоване на р. Вышвка, п. пр. Вшьхово!, вщ яко! й перейняло назву. Назва утворилася вщ выьха (див. Вшьха) за допомогою складного суф. ~1вк(а). Звщси ж. Вшьхова — рр.: 1) (Ольхова) л. пр. Борово! (бас. Cie. Дшця); 2) (Ольховка) л. пр. Кринки (бас. Miycy); 3) (Ольхова, колодязь Ольховий) л. пр. Cie. Дшця (бас. Дону); 4) (Ольхова, Ольх1вка, Ольховка) п. пр. Вшь- 4i (бас. Прип’ятт); 5) п. пр. Лугаш (бас. Cie. Д1нця). Назва вщ выьха (див. Вшьха), утворена за допомогою суф. -ов(а); Вшьхова Говтва — р., л. пр. Говтви (бас. Пела). Походження прикм. ча- стини складного гщрон1ма див. Вшьхова, iM. — див.: Говтва; Вшьховець — рр.: 1) п. пр. Пруту (бас. Дунаю); 2) п. пр. Poci (бас. Дншра). Утворена назва за допомогою суф. -овець вщ выьха (див. Вшьха); Вшьховий Дшпро — п. рук. Дншра в Херсонськш обл. Назва за поширення на берегах выьхи (див. Вшьха i Дшпро).

в1льча (Вильча, Вялча, в КРУ — Вальча) — 1) р., п. пр. Luii (бас. Прип’ят1). Назва польського походження i означав «вовча». Уточнена СГУ, стор. 108. Зараз мюцев1 жител1 називають ii Вял­ча; 2) смт. Полюького р-ну Ки!всько1 обл. Розташоване на р. Вшьча, вщ яко! й одержало найменування. Час заснування не- вщомий. До категорй смт. вщнесено у 1947.

6 *

Вшыпана — рр.: 1) (Ольшанка) л. пр. Осколу (бас. Qb. Дш- ця); 2) (Ольшана) л. пр. Пела (бас. Дншра); 3) (Олыиана)

п.   пр. Ворскли (бас. Дншра); 4) (Ольшана) п. пр. Многи (бас. Пела); 5) (Ольшана) п. пр. Хоролу (бас. Пела); 6) (Ольшанка, Ольшаний колодязь, Олешанка) п. пр. Уди (бас. CiB. Дшця); 7) пр. Многи (бас. Сули). Вщ вмъха (див. Вшьха) за допомогою суф. -ана; смт.: 8) Городищенського р-ну Черкасько! обл. Розта- шоване на р. Вмьшанка (Ольшанка, Вшыпана). Вщоме з лггопи- су XII ст. [ГПР, 475\. Назва вщ р. Шльшанка, на якш розташова- не. Вшьшани — смт. Дергач1вського р-ну Харювсько! обл. Роз- ташоване неподалш вщ р. Уда (бас. CiB. Дшця). Засноване близько 1665 переселениями з Выъшани на Кшвщиш, звщки й принесли назву. Вшьшанка — 1) смт., рц. Клровоградсько! обл. Розташоване на р. Синюха, л. пр. Швд. Бугу. Засноване 1774 61- ля выьхового мсу переселенцями-втжачами вщ кр1пацького поне- волення та болгарами-переселенцями. Пор.: балт. (полаб.) Vilsna у тому ж розумшш; 2) р.: усього до СГУ внесено 29 pinoK пщ щею назвою. Утворено вщ втъха за допомогою суфнссацп (спочатку -ан, a noTiM -ка).

Вшьшанський Д1а — верш. Украшських Карпат. Розташована бшя с. Лумшори Закарпатсько! обл. Перша частина назви похо­дить вщ выьхи, яко! багато росте в щй м1сцевосп; друга частина вщ din — «гора, що роздшяе два села, дв1 р1чки тощо» [Лящук, КГТ, 165] (див. Д1л).

Вшниця (кол. Венница, Вшиця) — м., обл. i рц. Вшницько! обл. Розташоване при впадшш у П1вд. Буг з л!вого боку р. BiH- ничка i з правого — р. Вишня. Вперше згадуеться як фортеця В'кница 1363. Походження назви остаточно не доведено. € кшька припущень. Одш дослщники за основу слова В. беруть ст.-слов, в'кно, вмо «придане, посаг, придбання, дарована зем­ля», маючи на уваз1 той факт з icTopii, що Подшля, а отже i BiH- ниця, було придбане князями Кор1отовичами. 1нш1 походжен­ня назви виводять вщ винокурень (винниць) (М.С. Боднар- ський), яких у минулому було багато у щй мюцевость Гадають, назва м1ста походить вщ р. Втничка, на берез1 яко! було побу- довано фортецю. Як i в шших М1сцях, очевидно, 3i стратепчних м1ркувань, фортеця збудована не на основнШ piuui — П1вд. Бу- 3i, а на його пр. Вшничщ. Пор.: Харюв — пр. Лопаш у гирл!

р.   Харюв, Суми — пр. Пела у гирл1 р. Суми, л1топ. Воинь при впадшш Сули у Дншро тощо. До 1825 р. Втничка вщома як Вшнща [СГУ, 112]. Походження назви р. В. не встановлено. Имов1рно, вона утворилася вщ слов, термша втнт — «низови- на». Доагпвно: «р1чка на низовиш». Пор.: р. Втогробль (Рос1я), де перший компонент Вмо- виводять з того ж вттк [Ан.]. 1з зрос- танням м1ста значения р. Вшнищ значно зменшилося, що й спри- чинилося до змши назви. За допомогою демшутивного суф. -ичк перетворилася на похщну вщ м. — Вшничка [Ян., НМ, 72—73].

Вгга — рр.: 1) п. рук. Десни (бас. Дншра); 2) п. пр. Дншра (впадае нижче Киева). В.П. Петров назву вважае балт. Пор. лат. vieta «Micue, MicneeicTb», лит. «мюце, npociip, округа». Запропо- нована вероя походження гщрошма В. не обгрунтована фоне- тично. BapiaHTH B-kma, В-кть вщсилають до i.-e. *voi- > праслов. ve-t > vk-t в означенш «звивиста». Звщси ж Binca — р., л. пр. Ужа (бас. Прип’ятт); оз. В’етка в с. Смородськ Дубровицького р-ну Ивненсько! обл. та ш.

Вовковинщ (кол. Волковинщ) — смт. Дережнянського р-ну Хмельницько! обл. Розташоване на зал1знищ Хмельницький — Жмеринка, на вододш р1чок — правих приток Швд. Бугу — Вовк, Pie i Згар. Р. Вовк (у минулому Волк) волоком з’еднувала- ся i3 рр. Згар i Pie. На шляху волока в 60-х роках XIV ст. теля зруйнування тат.-монг. с. СНтанове його жите л i побудували тут слободу. Спочатку ix звали вовковинцями (волковинцями) вщ урочища Вовкове, Волкове за допомогою складного суф. -инщ. Згодом назва закр1пилася й за слободою.

Вовнизький nopir (Вовн1зький, Вовн1г, Вовшговський, Вол- жинський, Волницкий nopir, Внук nopir) — шостий за л1чбою nopir на Дншр1 проти с. Вовниг — ниш Солонянського р-ну Дншропетровсько1 обл., вщ якого, як гадають, й одержав на­зву. Bi3aHTieub Костянтин Багрянородний (X ст.) у cboix пра- цях називав nopir слов, назвою «Вольни праг», тобто Вшьний nopir. Так, очевидно, називали його Hami далею предки в озна- ченн1 «повшьний, тихшшй, не такий бурхливий, як Ненаси- тець». Скандинави називали його Варуфорс «Тихий nopir» [УРЕ I, 2, 521\ «Россия», 14, 12, 946; Яворницький-Дшпр, 65—66]. Щодо походження назви с. Вовниг (старод. Вовньг) icHye думка, що вона похщна вщ найменування порога, що бшьш iMoeipHO.

Вовча — рр.: 1) (Волчьи Воды, Вовча Вода, Вовчанка)

п.   пр. Самари (бас. Дншра). Походження назви остаточно не доведено. 1снуе кшька гшотез. А.А. Скальковський виводить и вщ волок [Скальк., ТЕ, 21]. У минулому з Дншра через Са­мару та П пр. Вовчу i дал1 волоком до р. Кальм1усу, а ним до Азовського моря водили байдаки барж^ струги. Генуе ще од- не пояснения назви, а саме: в XII ст. на берегах uiei р1чки жила половецька орда по iMeHi Бурчевич1 (вщ тюрк. ЬйгйШ «вовча»). Своши покровителями (тотемою) орда вважала сте- пових BOBKie [Плетн., 57]. Цшком можливо, що р1чка одержа­ла свою назву вщ ще! орди, а згодом те найменування набу- ло шшого семантичного значения; 2) (кол. Вовч1 Води) л. пр. Cie. Дшця (бас. Дону). Назва вщ Вовк (Canis lupus) через ут- ворення вовча (назва урочища, де водилися вовки). Ще в не­далекому минулому по долиш р1чки, в л1сах водилося багато вовюв. У СГУ подано 32 балки, розташоваш у р1зних м1сцях Украши з аналопчними назвами, i 23 потоки та яри пщ най- менуванням Вовчий.

Вовчанськ (кол. Вовч1 Води, Вовчий) — м., рц. Харшвсь- ко! обл. У 1674 козаки-переселенщ з Правобережно! Укра!- ни на чол1 з Мартином Старочудним заснували слободу на

р.    Вовч1 Води, вщ яко! вона й дштала назву [ICOX, 4, 273]. Шзшше слобода перетворилася в м. Вовчий, яке 1780 стало повпювим центром Харшвського намшництва пщ назвою Вовчанськ. Утворення вщ основи Вовч- за допомогою спо- лучення суф. -ан + -ськ.

Вовче Горло — р., л. рук. Дншра в Черкаськш обл. О.С. Стри- жак виводить назву як метафоричну, виражену словосполучен- ням прикм. (вовче) + iM. (горло). Терм1н горло означае «протока».

Вовчинець — р., л. пр. Гнилоп’ят1 (бас. Тетерева). Назва вщ вовк, через вовчий, iMOBipHO, перейшла вщ урочища, в якому во­дилися вовки. Утворена за допомогою суф. групи -ин + -ець. На н1й с. Вовчинець, ниш Козятинського р-ну Вшницько! обл. Пор. пот. Вовчинець в бас. Серету [Карп., ТБ, 112].

Вовчок — 1) р., п. пр. Вовка (бас. Швд. Бугу). Демшутивне ут­ворення за допомогою суф. -ок вщ найменування р. Вовк; 2) оз. на сх. Чернтвсько! обл. Назва, iMOBipHO, вщ апелятива вовчик, вовчок «нашвкругла балка чи яр».

Вовчояр1вка — смт. Лисичанського р-ну Лугансько! обл. Роз- ташоване на автошляху Лисичанськ — Попасна в урочииц Вов­чий Яр, вщ якого й перейняло назву. Найменування урочища вщ вовк (див. Вовча). Виникло у 1783.

Водиця — р., п. пр. Дншра. Назву виводять вщ i.-e. *ued «во­да» > слов. *voda > укр. вода, утворена давшм гщрошм1чним суф. -иця. Лопчнше виводити й вщ апелятива водиця. На В. роз- ташоване₍передмютя Киева Пуща Водиця (див.).

Водолага (Адалага, Адалаг, Одалагь, Отдалага, Водолаки, Водолажки, Водолаги [СГУ, 116]) — р., п. пр. Можу (бас. Cie. Д1нця). Вперше згадуеться пщ 1572. € припущення, що гщро- н1м тюрк, походження й утворився вщ тюрк, прикм. *adal, котрий мае кихька означень, серед яких поняття «чистий, чиста вода, чиста р1чка». 1м. *ada означае «пан, володар» [Радл.]. Не виключено, що в основ! гщрошма лежить тюрк. *aidala «джерело» [див. Мурз., ОТ, 170] та формант *-ga. В укр. Moei в обох випадках назва як незрозумша трансформу- валася на Водолага, де основа твориться вщ вода, внаслщок чого звук i випадае; лага служить формантом. Звщси ж Водо- лажка — пр. Водолаги. Назва утворилася за допомогою демшу- тивного суф. -к(а).

Водоспадна (Учан-Су) — р., впадае в Чорне море поблизу м. Ялти в Криму. У гирл1 утворюе чотиристушнчастий водоспад. Звщси назва, утворена за допомогою суф. -на. Верхнш стушнь мав назву *Ucan su (тат.) — «летюча вода», Кремасто неро «вися­ча вода» (гр.).

Водянське — смт., пщпорядковане Добропшьськш м1ськрад1 Донецько! обл. Виникло на бер. р. Водяна (ниш б.) — п. пр. Маячки (бас. Ов. Дшця), вщ яко! й перейняло назву. Утворе­на за допомогою суф. -ськ вщ основи водян-. Н. п. засновано у 1909.

*                                                  9

Вознесенськ — м., рц. Микола!всько! обл. Розташоване М1Ж р. П1вд. Буг та й пр. Мертвоводом. Виникло на Micni запор1зько- го зим1вника Соколи, бихя якого запор1жц1 утримували т. зв. Со- колинську переправу. У 1789 царським урядом було виршено побудувати тут м. Вознесенськ [«Россия», 14, 608\. Збудоване 1795, назване на честь релцшного свята Вознестня. Утворення за допомогою суф. -ськ.

Воинь (Воин) — м.-фортеця, що юнувала в часи Кшвсько! Ру- ci на оборонит лшп по р. Сула (л. пр. Дшпра), яке розкопували 1956—1959, нин1 залите водами Кременчуцького вдсх. Назва В. — приев, утворення вщ антропон1ма Воинъ.

Войкове — смт.: 1) пщпорядковане центральнш райраш м. Макпвки Донецько! обл. Засноване 1938. Розташоване на зал1знищ Донецьк — Шахтарськ; 2) пщпорядковане Харци- зьшй MicbKpaai Донецько! обл. Засноване 1957; Войковський (кол. Копаш) — смт. Амвроснвського р-ну Донецько! обл. Роз­ташоване у верх1в’! р. Сухий Яланчик (бас. Азовського моря). Засноване в XIX ст. у зв’язку з буд1вництвом цегляного заводу, якому присвоено 1м’я П.Л. Войкова. Кол. назва вщ копаш — «ями, вирит1 для збору води; кринички». Найменування на- званих н. п. вщ пр1звища д1яча кол. радянсько! держави П.Л. Войкова. Закшчення -е виконуе роль суфшса як слово- творчого засобу.

Волинська височина — вис., розташована на 1Щ. Волинсько! i Р1вненсько! та на пн. Льв1всько!, Тернопшьсько! i Хмельницько! обл. Походження назви див. Волинь.

Волинь (Волинська земля) — давньоруська юторико-геогра- ф[чна обл. на пн. зх. республши, у бас. правих приток Прип’ятс i верх1в’я Зах. Бугу, що охоплюе суч. Волинську, Р1вненську i Житомирську обл. Украши, сх. частину Хелмського та Замой- ського воеводств Полыщ. Перша згадка пщ 1077. «...Всеволод же (иде) противу брату Изяславу на Волынь» [ПСРЛ, 1, 11; ЕСЛИ, 34]. Походження слова Волинь точно не встановлено. Вщомий рос. учений-лшгвкт О.О. Шахматов виводить назву вщ valhuni «краша волох1в», що малоймов1рно. Найбшып прийнятне тлума- чення, за яким назва Волинь походить з п. vol «пташине воло» в переосмисленн1 «горбаста краша». В основ! лежить праслов. *vole(s)mel — воле, волье «воло, пщгруддя» [Нероз.]. Утворене за допомогою д.-р. суф. -инь.₍ Пор.: Горинь. Звщси ж Волинська об­ласть, Волинська височина, Волинське Полшся. Звщси ж лггоп. Волинська земля. Релятив на -ськ вщ Волинь.

Волноваха — м., рц. Донецько! обл. Розташоване бшя витоку р. Мокра Волноваха (бас. Кальм1усу). Засноване 1883 як зал. ст. пщ час буд1вництва зал1зниц1 Ясинувата — Запор1жжя. Назва вщ однойменно! р.Волноваха, нин1 Мокра Волноваха, у BepxiB’i яко! розмщене Micro.

Воловець — смт., рц. Закарпатсько! обл. Розташоване у доли- Hi р. Вича (бас. Дунаю) биш пщнгжжя Плаю i Темнатика. Вперше в письмових джерелах згадуеться пщ 1433. Виникло на важливо- му старод. шляху з Pyci до Угорщини. За народними переказами, назва с-ща походить вщ пот. Вол1вчик, в якому пастухи-верхо- винщ в давнину напували вол1в. Утворена вщ кореня вщ- (вол-) за допомогою двоелементного суф. -овець.

Воловецький (Скотарський) перевал — один з найбшыпих пе- ревал1в в Украшських Карпатах. Перетинае хр. Вододшьний, Верховинський i Полонинський. Проходить повз смт. Воловець Закарпатсько! обл., вщ якого й одержав свою назву. Паралельне найменування Скотарський — вщ с. Скотарське, назва якого, в свою чергу, вщ скотар, худоба. Цим перевалом здавна перегоня­ли скот з прських пасовиськ.

Володарка — смт., рц. Ктвсько! обл. Розташоване на р. Рось,

п.   пр. Дншра. Вщоме з 1150 пщ назвою Володарь, Володарев. На­зва вщ д.-р. особового iMeHi Володарь, утвореного вщ д.-р. волод’кти «володгги». Пор. болг. володаць [Нероз., 44—45]. Утворення на -ка. [УРЕ, I, 2, 563]. Звщси ж Володарка — р., л. пр. Poci (бас. Дншра). Назва вщ ойкон1ма Володарка, яка в щй napi первинна i мае в ai- Tonnci niTKO засвщчену icTopiro [Железняк, Рось, 21].

Володарськ (до 1923 — с-ще шахти № 10) — смт., пщпоряд- коване Свердловсьюй MicbKpaai Лугансько! обл. Розташоване на

р.   МедвЬка, п. пр. Велико! Кам’янки (бас. Cie. Дщця). Заснова- не у 1905. Назва вщ пр1звища В. Володарського — д1яча кол. ра- дянсько! держави.

Володарськ-Волинський — смт., рц. Житомирсько! обл. Роз- ташоване на р. 1рша (бас. Дншра). В 1545 вщоме пщ назвою Олександрополь (по iMeHi одного з магнатов). У 1607 магната Сапеги дали назву Хорошки, яка згодом змшилася на Горош­ки. 3 1912 по 1921 — Кутузове, а 1921 було перейменовано у Володарськ-Волинський. Походження першо! частини склад­ного топошма див. Володарськ; Волинський — за розташування на Волиш на вщмшу вщ Володарська на Волгоградщиш.

Володарське (кол. с* Кальчик, Нжольське) — смт., рц. До- нецько! обл. Розташоване на р. Калька, п. пр. Кальчику (бас. Кальм1усу). Виникло на мющ х. Гладкого, заснованого 1831 Азовським козацьким в1йськом, яке складалося з козаив, що по- вернулися з Дунайсько! Ci4i, i названого по iMeHi кошового ата- мана И. Гладкого. 3 1885 х. почали називати Школьським. Про походження суч. назви див. Володарськ.

Володимир-Волинський (кол. Володим'Ьрь, Володимир Во- линськ) — м., рц. Волинсько! обл. Засноване на р. Луга (бас. Bic- ли) за князювання Володимира Святославича i назване його 1м’ям. Уперше згадуеться в лггопиа 988 як м.-фортеця Володимир. У 1795 м. увшшло до складу Pocii. Волинський — вщ розташуван­ня на Волиш на вщмшу вщ Володимира-на-Клязьм1 (РосLa). В ос- HOBi назви спшьнослов. 1м’я-композит. Волод + -мир- // -мер- [Фасм., 1,₍ 326, 341; ЕСЛИ, 34].

Володимирець — смт.: 1) рц. Волинсько! обл. Розташоване на р. Луга, п. пр. Зах. Бугу (бас. Вюли). Вщоме з 1570. На терито- pii В. збершаються рештки давньоруського поселения, ймов1рно, м. Володимира, заснованого Володимиром Мономахом на по­чатку XII ст. На початку XIV ст. був центром Галицько-Волин- ського княз1вства. Назва вщ д.-р. власного iMeHi Володимир. Ут- ворена суф. -ець; 2) рц. Р1вненсько! обл., розташоване на р. Бе- режанка (бас. Стиру). Вщоме з 1570. В. заснував промисловець Володимирко, який мав у волод1нн1 руды, де плавили метал з Mic- цевих болотних руд [Пура, 98—99]. Див. Володимир-Волинський.

Володимир1вка — смт. Волноваського р-ну Донецько! обл. Розташоване в Bepxie’i Кашлагача (бас. Самари). Засноване 1840 переселениями з Харивсько!, Курсько! та Орловсько! губ. Назву виводять вщ пр1звища землевласника Владимирова. Утворена за допомогою суф. -к(а).

Волоська Балаклшка — р., л. пр. Балаклшки (бас. CiB. Д1нця). 1м. частина складного гщрон1ма походить вщ назви р. Балаклш- ка, в яку вона впадае. Прикм. частина вщ волох — загальна на- зва середньов1чного романського населения княз1вств у Приду- нав’1, Трансшьванп, з якого в друпй половин! XIX ст. остаточно сформувалися молдавська та румунська наци. В 1711 мюцевють у теп. ХарювськШ обл. вщшшла до волоського стольника Дмит- ра бнакаю, що прийшов на чол1 переселенщв з Молдови. Оче­видно, населения навколишшх слобщ почало називати р1чку по iMeHi eonoxie — Волоською на вщмшу вщ iHrnnx приток Балаклш- ки — Середньо! Балакл1йки i Крайньо! Балаклшки.

Волочиськ (кол. Волочища, Волочиська) — м., рц. Хмель- ницькоУ обл. Розташоване на л1вому бер. р. Збруч (бас. Днютра) при перетиш його зал1зницею Хмельницький — Тернопшь. Тут у давнину проходив важливий торговельний шлях. Уперше зга- дуеться в документах пщ 1463. У мину/н часи поблизу м1ста зна- ходився волок м1ж рр. Збруч i Швд. Буг. Човни волочили 3i Збру- ча у верх1в’я р. Случ (пр. Горин1) i з не! у верх1в’я р. Бужок, пр. Швд. Бугу. Топооснова волок вщ д.-р. географ1чного термша волок, вълък «npocTip земл1, вододш м1ж двома судноплавними р1чками i шлях, по якому перетягають судна, вантажЬ. Походить вщ загальнослов. *ио1къ, *volciti «волок», «волочити» [Нероз., 46\.

Волянське — оз. в Любеинвському р-ш Волинсько! обл. З’еднане з р. Прип’ять i оз. Бше, через як1 постачае воду в Дншровсько-Бузький кан. Назва вщ iM. частини найменуван- ня с. Щитинська Воля, розташованого на його берегах, та суф. групи -янськ(е).

Воргол (Ворогл, Воргла, Воргов, Варгов [СГУ, /27]) — р.,

п.   пр. Клевет (бас. Десни). В основ! назви, ймов1рно, лежить рос. слово ворга «болотиста лощина, вкрита чагарником» [Даль, 1, 276]. Досшвно: «Ичка, що проикае серед боли, вкритих чагар­ником». Утворення вщ основи ворг- за допомогою форманта -ол. iHiui дослщники назву здогадно виводять вщ морд, апелятива vir «лю» i kaldems «текти, сочитися, протжати». В такому pa3i В. ети- молопзувалося б як «л1совий потж» [Топ., Труб., 223]. Таке тлу- мачення в1рогщн1ше.

Ворголь — оз. на пн. сх. Сумсько! обл. Походження назви не з’ясовано. Очевидно, вона утворилася аналопчно до наймену- вання р. Воргол, що протжае в т1й же м1сцевост1.

Ворзель — смт., пщпорядковане 1рп1нсьий мюькрад1 Кшв- сько! обл. Розташоване на зашзнищ i автомапстрал1 Кшв — Ко- ростень. Час заснування 1900. На землях помйцика Пеховського був цегляний завод, який належав фон Ворзелю. Пщ час прода­жу земельних дшянок Пеховський в пам’ять про свого друга на­полю на присвоенш с-щу, що почало рости, 1м’я Ворзеля (з по- вщомлення пращвншав Держ. icTop. б1блютеки Украши I. Дудко та I. Ашщенко).

Ворггський перевал (кол. Веретський, Верецький) — один з найбшьших перевал1в в Укра!нських Карпатах. Перетинае Водо- дшьний i Верховинський хр. i сполучае шосейною дорогою Му- качеве i Стрий. Назва вщ ворота. Так називали та ще й доел на- зивають важливий py6ix, дорогу, шлях, що веде до значних еко- ном1чних чи оборонних центр1в. Тут, iMOBipHO, у значенш «про- хщ, шлях». Утворено вщ основи за допомогою суф. -ськ. Звщси ж найменування с. Нижш Ворота Воловецького р-ну Закарпат- сько! обл., яке лежить нижче BopiT, i с. BepxHi Ворота, розташо- ваного вище в горах, а також назва сс. Привороття Кам’янець- Подшьського р-ну Хмельницько! обл. та Коростиппвського р-ну Житомирсько! обл.

Вороник — смт. Шосткинського р-ну Сумсько! обл. Розташо- ване на пн. зх. обл. Походження назви тлумачать по-р1зному: од- Hi виводять и вщ ворона (птах), iHmi — вщ д.-р. воронь «чернь, чорна земля», що бшьш ймов1рно. Пор. назву р. Воронеж у Ро- cii i одно1менне MicTO, на нш розташоване. Не виключено, що ця назва занесена в минулому переселениями. Походження pi4KH також остаточно не з’ясовано. Одш виводять вщ ворона (птах), ший пов’язують з кольором води в pinui (вщ д1есл. воронити). Ряд вчених найменування пов’язують з морд, вирьнеже «люовий захист», iHiui — з власним старод. 1менем Воронег [Загор., 73—74\: Ворон’кг > Ворон’кжъ > Ворошж [Дем., 65\.

Вороновиця — смт. Вшницького р-ну BiHHHUbKoi обл. Розта­шоване поблизу р. Ворона, пр. Швд. Бугу, на автошляху Вшни- ця — Тульчин. Ймов1рно, що назва походить вщ найменування

р.   Ворона, бшя яко! розташоване [1МСУ, Вн]. Топон1м утворив- ся за допомогою складного суф. -ов + -идя вщ ворон-. Час засну- вання 1545.

Ворохта — смт. Надв1рнянського р-ну 1вано-Франювсько1 обл. Розташоване в Карпатах на р. Прут, л. пр. Дунаю. Заснування В. вщносять до XVII ст. За народними переказами, у першопоселен- щв Мочернягав був слуга на пр1звище Варохта — розумна, зд1бна людина, до яко! жител1 навколишнк сш часто зверталися за пора- дами, приказуючи: «1ду до Ворохти» (I. Фальковський).

Ворскла (Въръсъкьлъ — 1105, Ворсить, Ворскло, Върьскла, Воръсколъ, Ворскола [СГУ, 123]) — р., л. пр. Дншра. Вщома ще в Кшвськш Pyci. Перша згадка про не! вщноситься до 1105. На­зва не зовс1м розгадана. 6 кшька припущень щодо походження назви. О. Погодш, I. Гурж1й, Л. Макаренко, П. Жевахов лггоп. форму Върьскла подшяють на дв1 частини: алан, wors «бший» i тюрк. *kol, *ку1 «вода», «бша вода». Таку назву !и могли дати за геололчну будову берегових круч, що складаються з бших шскзв i крейдяних вщклад1в. В.Н. Топоров i О.М. Трубачов пропону- ють гшотезу, за якою назва В., як i Воргол, походить вщ морд, апелятива vir «лю» i морд, koldens «текти, сочитися, протнсати». В такому тлумаченш назва означала б «люова р1чка», що бшьш BiporiflHO. Припускають, що правдопод!бшше виводити назву В. вщ праслов. «ворчати» [Франко 3., 76]. Вщ основи Ворскл- за допомогою суф. -идя утворилася назва п. пр. В. — Ворсклиця.

Воскресенське (до 1947 — Воскресенськ) — смт. Жовтневого р-ну Миколатсько! обл. Розташоване неподалш вщ злиття р. Мертвовод з Швд. Бугом. Засноване 1789 як адм1ралтейське поселения. Назва культового походження, пов’язана з назвою церкви св. Воскресмня.

Вошива — рр.: 1) п. пр. 1нгулу (бас. Швд. Бугу); 2) п. пр. Кам’янки (бас. Дншра); 3) л. пр. Берестово! (бас. ОрелО; 4) л. пр. Старов1р1вки (бас. Орел1). Назву виводять вщ водяна вошера (народна назва — водяш вопи) — комахи, що водяться у стоя­чих та слабопролчних водах. Гщрошм твориться за допомогою суф. -ива вщ вош-.

Врадпвка (до 1964 — Велика Врадпвка) — смт., рц. Миколат­сько! обл. Розташоване неподалж вщ р. Кодима, п. пр. Швд. Бу­гу, на пн. зх. обл. Засноване селянами-втпсачами в друпй поло­вин! XVIII ст. Назву одержало вщ пр1звища вахмютра I. ВрадЫ, який сприяв забудов1 н. п. Утворена за допомогою суф. -Гвк(а), який мае вщносно-приев, значения.

Вруб1вка (кол. Угольщик) — смт. Лисичанського р-ну Луган- cbKo'i обл. Розташоване на зал1зниц1 Лисичанськ — Первомайськ. Виникло 1948 на Micui одного з найбшьших радгосшв УРСР «Угольщик» (нин1 радгосп «Вруб1вка», неподалж вщ с-ща), який було засновано 1922; Вруб!вський (кол. шахта «Над^я») — смт. Лутугинського р-ну Лугансько1 обл. Розташоване на зашзнищ Родакове — Лутугине. Виникло 1897. Назви вщ прничого терм1- на вруб1вка.

Вуглепрськ (до 1958 — смт. Хацапепвка) — м. Донецько! обл. Пщпорядковане бнакивсыай мюькрад1. Розташоване на загпзни- щ Горл1вка — Дебальцеве. Виникло 1878 в зв’язку з буд1вництвом зал1знищ. Перша частина складного топон1ма вЦ вугшя, друга — вщ eipnuK,_tyтворена суф. -ськ. Пор. Вугляр, Прник.

Вугледар (кол. «С-ще буд1вничих П1вденно-донецьких шахт») — смт. Мар’шського р-ну Донецько! обл. Розташоване на автошля­ху Донецьк — Велика Новосшка. Пщпорядковане Донецькш мюькрадь Засноване в 1966 у зв’язку з буд1вництвом шахт для видобутку кам’яного вугишя. Перша частина топон1ма вщ вугиг- ля, друга — елемент дар виступае як формант, що вже сформу- вався рашше. Пор.: Краснодар, Свшюдар, Енергодар.

Вугляр (кол. Вугшьник) — смт., пщпорядковане Макивськш MicbKpaai Донецько! обл. Розташоване на сх. вщ Донецька, непо- далш вщ зал1знищ Макпвка — Моспшо. Назва вщ вугляр', досл1в- но означае: «виробник вугшля». Поселения виникло у 1965 у зв’язку з буд1вництвом шахти.

Вузлове (кол. Батева) — смт. Берепвського р-ну Закарпатсько! обл. Вузлова залшична станщя, вщ яко! щуть шляхи на Чоп, Му- качеве. Звщси й назва. До категорн смт. вщнесено у 1971.

Вулкашчш Карпати (Вулкашчний хребет) — пд.-зх. пасмо Ук- рашських Карпат. Розташован1 на меха i3 Закарпатською низ. Долинами рр. Тиса, Боржава, Латориця й Уж розподшпоться на окрем1 масиви: Верхнш Ды, Синяк, Маковиця, Тупий та ш. Скла­ден! виверженими вулкашчними породами. Звщси прикм. части­на орошма. Походження iM. частини див. Карпати.

В’язовий — р., п. пр. Сули (бас. Дншра). 1мов!рно, назва вщ- бивае особливосй MicneBoi' рослинност!. Старожили свщчать, що в минулому по берегах В. росло багато в’язу (Ulmus L.) — рщ де­рев i кущ1в з родини в’язових, р1зновидшстю яких е берест {див. Береста). Назва утворилася за допомогою суф. -ов вщ в ’яз. Звщ­си ж В’язовок (у XVIII—XIX ст. — В’язова, В’яз1вка) — р., п. пр. Самари (бас. Дншра). Назва за допомогою дем!нутивного суф. -ок вщ В’язова. Гадають, що назви з коренем в’яз- (*< жзъ-) мохсуть указувати на грузький характер дна чи берепв р!чки, проте пере- важно в шшш афшсацп, напр.: Вязьма (в бас. Верхнього Дншра), В’язоватка (в бас. Дону) тощо [Стрижак, ГП, 154\.

 

 

 

 

ташоване на р. Уда, п. пр. CiB. Дшця (бас. Дону). Виникла 1650. Назва вщ iMeHi видатного рос1йського поета Гаврила Державма, утворена суф. -isica.

Гайворон — м., рц. Юровоградсько! обл. Розташоване на л1во- му бер. П1вд. Бугу, на зал!знищ В1нниця — Первомайськ. Виник­ло у першш половин! XVIII ст. як козацький зим!вник. Щодо походження назви н!яких документ!в до нашого часу не дШшло, отже, науково не обгрунтовано. На думку вчених, вона походить вщ д.-р. воронограй > укр. грайворон, трансформоване на гайво­рон. Топошм складаеться з двох частин: у першш грай вщ «грая- ти, каркати»; в другУй «ворон, крук» (corvus). Пор.: с.-х. epajamu. Назва, очевидно, виникла за мУсцем (nic, гай, Micue кол. бойо- вищ), де збиралися ворони [див.: Младенов, 108; Преображ., 1, 91; Фаем., 1, 451\, У спочатку, ймовУрно, була дана урочищу, а вже вщ нього MicTy.

Гайове' — оз. на пд. зх. СумськоУ обл. Назва вщ розташування серед гаю, утворена за допомогою суф. -ове вщ гай. 3 термшом гай пов’язане походження назв ряду cm: Гai, ГаУвка, Гайки, Зе- лений Гай тощо.

Гайчур (Гайчул, Янчул, Анчу, Ганчул) — р., л. пр. ВовчоУ (бас. Самари). Назву виводять вщ тюрк. *gai, chai «вшьно, легко» i cyl «степ». ДослУвно: «Р1чка на степовому роздоллЬ. Таке тлумачен- ня вважають сумшвним, вказуючи, що форма Ганчул е звуковим р1зновидом первинноУ форми Янчул. Остання являе собою сло- восполучення *jan «сторона, бж» + терм1н cul — «боковий степ» на вщмшу вщ просто cyl (col) — «територ1я, де були Bci головнУ поселения ногайщв». «Боковим степом, стороною» спочатку на- зивався степовий npocTip на пн. сх., звщки починалися волод1Н- ня запорожщв. Утворення суч. гщронУма Г. — процес роздрУб- нення цих двох однакових за назвою pinoK [Опн, ГСУ, 64—65].

Галицька низовина — див. Галичина.

Галич — м., рц. 1вано-Фран1авськоУ обл. Розташоване поблизу городища лггоп. м. Галичь, яке вперше згадуеться пщ 1084. Зруй- новане монголо-татарами Суч. Г. виник у XIV ст. Походження назви точно не встановлено. 1снуе галька тлумачень. Одн1 назву виводять вщ д.-р. гола, гал «низовина, болотиста MicneeicTb» [Марус.]. Петров пов’язуе ГУ з укр. гола в означенш «велига купини на piniii» [Петров, ТВН, Ж5]. Ще iHini утворюють ГУ вщ iMeHi пле­мен! галичани, яке пов’язане з видобутком сол1 (вщ кельт, гал «ешь»), досл1вно «соляники». Про це евщчать i д.-р. лггописи. В такому pa3i назва утворилася вщ основи гал- та суф. -ич.

Галичина (Галицька земля) — Усторична область у верхн1й час­тит бас. Дшпра, Дн1стра i Вюли, займала територУю суч. ЛьвУв- ськоУ, 1вано-ФрангавськоУ У ТернопшьськоУ обл. та територУю Полыц!, що прилягае до УкраУни. Назва у значенш «Земля галичан» (див. Галич). Суф. утворення на -ина. Звщси ж Галицька низови­на, розташована у верхУв’ях Зах. Бугу. Назва вщ Галицька земля.

Галка — рр.: 1) л. пр. Лисогору (бас. Сули); 2) п. пр. Удаю (бас. Сули); 3) пр. Тростянця (бас. Сули). Назву виводять вщ балт.- слов. основи гола — одне i3 слУв, що служило для означения не- проточностУ русла рУчки, болота; гола, гало «низовина, болотиста мУсцевУсть» [Марус., 222]. Пор. бшор. гола «драгва». За спостере- женням геоботан1гав, яких цитуе В.П. Петров, гадами в ПолУссУ називають MixpiqKOBi обшири з вщкритими калюжами, заростя- ми очерету i комишу, подушки рослинно! маси, що плавають на вод1 й коливаються пщ ногами, велиы купини [Петров, ТВН, &5]. Назва утворена за допомогою суф. -к(а). Звщси Галочка — л. пр. Лисогору (бас. Сули), утворення за допомогою суф. -очка.

Гаспра — смт., пщпорядковане Ялтинськш м1ськрад1 АРК. Розташоване на Пд. 6epe3i Криму Mix Ялтою i Алупкою. Виник- ло в середин! XVIII ст. Назву виводять вщ гр. аспра «бший». Да­на за вщшарування свгглих прських порщ. До категорн смт. вщ- несено у 1930.

Гатка — рр.: 1) л. пр. Зв1зда;и (бас. Прип’ятО; 2) л. пр. 1рпе- ня (бас. Дншра); 3) л. пр. Швд. Бугу; 4) п. пр. Пела (бас. Днш- ра). Назва вщ гать «гребля (плотина), пщпружена греблею вода», утворена за допомогою суф. -ка. Звщси ж Гатна — л. пр. Моль- ниш (бас. Пруту), назва вщ гать за допомогою суф. -на; Гать —

п.   пр. Случ1 (бас. Гориш), безсуф. утворення вщ апелятива гать [Лящук, КГТ, 166\.

Гварддйське — смт.: 1) Новомосковського р-ну Дншропетров- сько! обл. Розташоване на л1вому бер. р. Самара (бас. Дншра). До категорн смт. вщнесено у 1958; 2) (кол. Сарабуз) Омферопольського р-ну АРК. Розташоване на р. Салгир. Назва на честь радянських вошв-гвардшщв, яи визволяли с-ще вщ фа- шистських загарбниюв. Так, у ci4Hi 1944 бшя кол. Сарабуза то- чилися запекл1 6oi, в ход1 яких радянсью гвард1йц1 зломили укр1плену оборону фашиспв на пщетупах до Омферополя. На честь uiei поди спочатку овоче-молочний радгосп було наймено- вано «Гвардшський». Згодом назва була перенесена на с-ще. До категорн смт. вщнесено у 1957 [1МСУ, Крм, 458—467\.

Гега — верш. Украшських Карпат (Mix Микульчином i Вер- ховиною, на 1вано-Франювщин1). Назва вщ румун. hegnes «гост- роверхий» [Лящук].

Гешчеськ (кол. Tem4i, €Hi4i, Усть-Азовськ) — м., рц. Херсон- ськоТ обл. Розташоване на узбережж1 Утлюцького лим. Азов- ського моря i прот. Тонко!, яка з’еднуе лим. i3 Сивашем. Вели­кий порт. Виник 1784 в р-ш видобування кухонно! сол1. Назва вщ тат. *dzenice — «тонкий», походить вщ назви прот. Тонко!. Звщси ж назва Гешчеського озера, яке знаходиться за 12 км на пд. вщ м. Гешчеська, на n-oei Семен1вський Кут, що е частиною Арабатсько! Стрщки, а також Гешчесько! протоки, Mix Азов- ським морем i зат. Сиваш. Назва утворена вщ старо! форми топонша €тче > Гент + суф. -ськ.

Геройське (кол. Прогной, Прогно!) — с. Голопристанського р-ну Херсонсько! обл. Розташоване на КшбурнськШ Koci, на бер. Дншровського лим. Стара назва вщ прогнойсъких озер. Суч. дана на честь геройських nodeuzie радянських солдат у часи Ве­лико! ВНчизняно! вшни в боротьб1 за визволення Юнбурн- сько! коси вщ фашиспв. Назва утворена вщ апелятива герой та суф. -ськ.

Герцушка (Герца, Херцушка) — р., п. пр. Пруту (бас. Дунаю). Демшутивне утворення на -к(а) вщ ойкошма Герцуга, ниш м. Герца Глибоцького р-ну Чершвецько! обл. [Карп., ТЦР, 19\.

Гирло — 1) л. рук. Днтра бшя с. Дншряни Херсонсько! обл.;

• 2) р., що протшала до створення Каховського вдсх. з р. Конки, л. пр. Дншра, в Бшозерський лим. Пор. гирла Дунайсью: Кшй- ське {див. Кшя), Сулшське, Георгивське. Географ!чний термш гирло з румун. girla «pi4Ka, ручай», запозичений у слов’ян.

Прне — смт.: 1) пщпорядковане ХарцизькШ мюькрад! До- нецько! обл. Розташоване на Зу!вськш антиюпнал1 — одному з пд.-сх. вщропв Донецького кряжа. Засноване 1957 i3 с-ща шахти № 20; 2) пщпорядковане Краснодонськш м1ськрад1 Лу- гансько! обл. Назва вщ мюцевого географ1чного термша гора. Невисою горби, пщвищення на Донецькому кряж1, як i на Подшл1 та в шших м1сцях Украши, називають горами. За роз- ташування на Зу!вськ1й ropi i дана назва. До категорп смт. вщ- несено v 1957.

Прник — 1) (кол. Соцмютечко) м., пщпорядковане Селид1в- сьюй м1ськрад1 ДонецькоТ обл. Розташоване на правому бер.

р.   Вовча (бас. Самари). Засноване 1939; 2) смт., пщпорядковане Червоногвардшськш м1ськрад1 Льв1всько! обл. Розташоване на автострад! Червоноград — Жовква. Виникло 1954; 3) с-ще, пщ­порядковане Ровенювськш мюькрад! Лугансько! обл. Розташова­не неподал!к вщ автомапстрал! Харюв — Ростов. До категорй смт. вщнесено у 1969. Безсуф. топон1м. Звщси ж Прницьке — смт.: 1) пщпорядковане ОрджошкщзенськШ MicbKpaai Дншро- петровсько! обл. Засноване у 1928; 2) (кол. с-ще шахти № 1), пщпорядковане Сн!жнянсыай мюькрад! Донецько! обл. Заснова­не у 1912. Назва утворена за допомогою прикм. суф. -цьк(ий) вщ ггрник (шахтар).

Прське — м., пщпорядковане Первомайськш мюькрад! Луган­сько! обл. Розташоване на nepexpecri зал!знищ Харюв — Лу- ганськ i автостради Лисичанськ — Комунарськ. Виникло у 1938 У зв’язку з буд1вництвом заводу. Назва походить вщ апелятива го­ра через прикм. г1рський, зумовлена розташуванням м. на пщви- щенн1 (ropi). Пор. г{рне.

 

Прський Тисич — р., п. пр. Тжичу (бас. Швд. Бугу). У багатьох мюцях русла виступають кристал1чт породи Украшського щита, внасл1док чого темы р1чки мае г1рський характер. Звщси назва прикм. частини складного гщрошма. Про походження друго\' частини див. Tiiois.

Глеювата — р., п. пр. Бшого Черемошу (бас. Пруту). Назва вщ глей «глиняста грязюка» [Карп., ТБ, 775]. Суф. утворення на -ювата.

Глибинець — рр.: 1) п. пр. Очеретянки (бас. Тетерева); 2) п. пр. Виж1вки (бас. Прип’яи). Назва вщ глибина, глибокий i3 суф. -ець. Таке найменування Г. одержав за характер русла: мюця- ми BiH пропкае в глибоких ущелинах. Глибока — рр.: 1) (Гшбока) л. пр. Великого Бюкова (бас. Пруту); 2) л. пр. Погранично! (бас. П1вд. Бугу); 3) п. пр. Хоролу (бас. Пела). Назва вщ прикм. глибо­кий, утворення без спещального топошм1чного форманта. Назви стосуються неглибоких р1чок i мають вщносний характер: у деяких мюцях щ piniai мають заглиблення, яких немае в cycinHix pinxax [Карп., ТБ, 77(5]. Звщси ж Глибочок — рр.: 1) л. пр. Ipuii (бас. Те­терева); 2) п. пр. Тетерева; 3) л. пр. Хомори (бас. СлучО; 4) л. пр. 1в’янки (бас. Тетерева). Утворення вщ того ж прикм. за допомогою дем1нутивного суф. -чок. Глибока Долина — рр.: 1) л. пр. Гни- лоп’яп (бас. Тетерева); 2) пр. Горит (бас. Прип’яп). 1м. частина складного TonoHiMa вщ географ1чного термша долина. Прикм. частина — вщ глибокий. Досл1вно: «Р1чка, що пропкае в глибокш долит». Глибоке — оз.: 1) в середнш частит Полгавсько! обл.; 2) на пд. зх. Чернтвсько! обл.; 3) на зх. Чертпвсько! обл. Назва вщ глибини в nopiBHHHHi з сусщшми озерами. С. р. назви opieHTo- ваний на лексему озеро.

Глинка — р., п. пр. Тетерева (бас. Дншра). Назва вщ глина — характерно! осадовоК породи, поширеноУ в русл1 р1чки [Нероз., 55]. Утворена за допомогою суф. -ка. Звщси ж Глингавка — р., пр. Дн1стра, утворена вщ глинк- складним суф. ~1вка; Глинна — рр.:

• 1) л. пр. Лисогору (бас. Сули); 2) л. пр. Лохвищ (бас. Сули), утво­рена суф. -н(а); Глинник — р., л. пр. Cnyni (бас. Горит), утворе­на суф. -ик; Глинниця — рр.: 1) л. пр. Пруту (бас. Дунаю); 2) пр. Сейму (бас. Десни); утворена суф. -иц(я); Глинничка — р., пр. Корчика (бас. Горит); утворена суф. -ичк(а); Глинська — р., п. пр. Ворскли, суф. утворення на -ськ; Глиняк — р. пр. Сули, утворен­ня вщ Tiei' ж основи суф. -як; Глиняна — р., п. пр. Ужа (бас. При- п’яп), утворена суф. -яна; Глинянка — рр.: 1) п. пр. Бобрика (бас. Прип’яп); 2) п. пр. Cny4i (бас. Горит), суф. утворення на -янка.

Глинськ — с-ще Роменського р-ну Сумсько!' обл. Розташоване на правому бер. Сули (бас. Дншра). Вперше згадуеться в лггопи- ci 1320 пщ назвою Глинеск. У т. зв. Замковш Topi, розташованш на пд. с-ща, здавна видобувають високоякюну червону глину для виготовлення посуду. Назва лггоп. Г. вщ д.-р. прикм. glitibskb > Глинеск вщ глина i суф. -ськ [Срезн., 1, 519\. Ойконш означае: «Поселения на глинястш землЬ. Звщси ж назва Глиняни — смт. JlbBiBCbKo'i обл. Розташоване на р. Перегнотка (бас. Вюли). Од- не з найстар1ших поселень Льв1вщини. Вперше у документах зга- дуеться 1379. Назву, очевидно, спочатку було дано жителям мю- цевостц яю, на вщмшу eia шших поселень, хати будували з гли- ни, хоч навколо були люи [1МСУ, Лв, 386]. Назва утворена вщ глин- за допомогою суф. -ян(и).

Глинська — див. Глинка.

Глиняк — див. Глинка.

Глиняна — див. Глинка.

Г                                                              9

Глинянка — див. Глинка.

Глобине — м., рц. Полтавсько! обл. Розташоване на р. Сухий Омельничок. Виникло на початку XVIII ст. на Micui х. Малень­кий Кагамличок. Поселения заснували украшсыа козаки на чо- л1 з Глобою. Звщси назва.

Глодос — пот., п. пр. Черлени (бас. Пруту). Назва вщ молд. глод «грязь» [ССМ, 1, 244\, глодос «повний грязюки» [Карп., ТБ, 116\. Звщси Глодянка — пот., п. пр. Квасного (бас. Тиси), утво­рена вщ основи глод- та суф. -янк(а).

Глумча (Глумецка) — р., л. пр. Убортт (бас. Прип’ятО. О.М. Трубачов гщрошм вщносить до ст.-слов, типу з суф. -ja/-4a вщ *glumbcb [Труб., ПУ, 257], очевидно, в розумшш «забавна, пустуха» [Даль, 367\. Пор.: неподалш р. Веселуха — п. пр. Прип’ять

Глух1в — м., рц. Сумсько! обл. Розташоване на р. Есмань, пр. Клевеш (бас. Десни). Вщоме з 1152. За народною етимолопею, назву виводять вщ словосполучення глухе мкце. Bipornwinie, в основ! ойконхма лежить дохристиянське 1м’я Глух. Пор. ст.-слов. глоух i3 праслов. *glwa «глухий» [ЕСЛИ, 42; Нероз., 59\.

Гнила — рр.: 1) л. пр. Бистрищ-Тисьменницько! (бас. Дшст- ра); 2) л. пр. Стрипи (бас. Дн1стра); 3) л. пр. Стрия (бас. Дшст- ра); 4) п. пр. Збруча (бас. Днютра); 5) п. рук. Дншра в Дшпро- петровсьий обл. Назва утворена вщ гнилий, у шй вщображено особливост1 води: вщ слабо! проточност1 вона мюцями застою- еться^ загнивае. Ж. р. назви ор1ентований на лексему р 'тка; Гни­ла Липа — рр.: 1) л. пр. Дншра; 2) л. пр. Золото! Липи (бас. Дшс- тра); 3)₍ л. пр. Стиру (бас. Прип’ятт). Походження назви див. Гни­ла i Липа; Гнила Прип’ять — рр.: 1) п. пр. Прип’ят1 (бас. Днш­ра); 2) л. пр. Простиру (бас. Дншра). Походження назви див.

 

Гнила i Прип’ять; Гниле море — див. Сиваш; Гнилий Pie — р.,

п.   пр. Buii'i. Про походження гщрошма див. Гнила i Pie; Гнилий Ташлик — р., п. пр. Тясьмину (бас. Дншра). Пояснения назви див. Гнила i Ташлик. Гнилий Тпсич — р., л. пр. Тйсичу (бас. Швд. Бу­гу). Походження назви див. Гнила i Tiiois; Гнилий Тясмин — р.,

п.   пр. Тясмину (бас. Дншра). Походження гщрошма див. Гнила i Тясмин; Гнилий Яланець — р., л. пр. Швд. Бугу. Походження гщ­рошма див. Гнила i Яланець; Гниловщ — рр.: 1) л. рук. Дншра;

• 2) п. пр. Здвижу (бас. Тетерева); 3) п. пр. Дншра. Вщ zuunoeid — «болото, поросшее сеном и лесом» [Гршч., 7]. Звщси ж Гнилово- ди — р., п. пр. Стрипи (бас. Дшстра). Досл1вно: «гнила вода» [Труб., ПУ, 183\; Гнилуша — р., л. пр. Пела (бас. Дншра), утво- рення за допомогою суф. -уша; Гнилюха — р., п. пр. Швд. Бугу, утворення на -юха.

Гнилоп’ять — рр.: 1) (Гнилопядь, Гнилопят) — п. пр. Тетере­ва (бас. Дншра); 2) (Гнилые Пяты, Гнилые Пяти) п. пр. Посто- лово1 (бас. Швд. Бугу). Назву пр. Тетерева виводять вщ i.-e. *pent «шлях» [Rozw., 186—189\. Дослщник топограф» Ц. Нейман вка- зував, що в давнёх документах п ’ятою (рос. пята) називали мю- це, де сходились кордони трьох pi3HHx трунив або маетюв. При- пускають, що Гнилоп’ять Швд.-Бузьку названо так за те, що во­на була кордоном з Болех1вською землею [Mac., HP, 32\. Звщси ж назва Гнилоп’ятка — р., л. пр. Гнилоп’яп, утворена вщ основи Гнилоп’ят- дем1нутивним суф. -ка. Основним ареалом поширен- ня rlapoHiMa Г. вважають бас. Тетерева [Железняк, Рось, 149\.

Гнилуша — див. Гнила.

Гнилюха — див. Гнила.

Гшздич1в — смт. Жидач1вського р-ну Льв1всько! обл. Розташо- ване на р. Стрий, прав1й пр. Дн1стра. Перша згадка вщноситься до 1491. Достов1рних ведомостей про походження назви немае. За народним переказом, тут були володшня боярина ГнЬдича, вщ якого шби й п1шло найменування. Утворилося за допомогою приев, суф. -ie.

Гшзна — рр.: 1) (Н'кзда, Гн'кздна) л. пр. Серету (бас. Дшстра); 2) (Гн'кзна) пр. Трубежа (бас. Дншра). Походження назви оста- точно не встановлено. 1снуе кшька тлумачень. Ппотетично з праслов. *gn^rkzdo «заглиблення, оточене пёдвищеннями» [Росп.; ЕСЛИ, 93].

Говда — верш. Украёнських Карпат. Назва вщ д1ал. говда «ма- сивна гора».

Говерла — найвища верш. Украёнських Карпат в 1вано-Фран- ювсыай обл., у х. Чорногора. Назва вщ румун. howirla «важко- прохщне пщняття» [Лящук]. Назва верш, поширилась на р. Го- верлу — п. пр. Бшо1 Тиси (бас. Дунаю), а також вдсх. Говерла на однойменшй pinui. Звщси ж Говерлянський масив. — Див. Укра- шсыа Карпати.

Говтва (лггоп. Гълта, Голтивъ, Гълть, Голта) — 1) р., л. пр. Пела (бас. Дншра). Походження назви остаточно не встановле- но. 1снуе ряд ппотез. О.С. Стрижак назву виводить з тюрк. *ol «болото, трясовина», близького до тур. *gol «озеро, став» i3 суф. -ty. Словен. TonoHiMicT Ф. Безлай словен. пдрошм Golt виводить вщ апелятива golt «безодня». Вбачаючи епшьну назву у словен. гщрошма з дншровським, цю загальну основу в1дносять до пра- слов. *ght/gblt «безодня» [Труб., ПУ, 75]. Пор.: р. Голта в Слове- ни. Ця ппотеза найбшын iMOBipHa; 2) (лггоп. Гъолтавъ) с. Ко- зельського р-ну Полтавсько! обл., одне з найстарод. поселень УкраУни. Вперше згадуеться в лтшищ 1097 як значне укршлен- ня Кшвсько! Pyci. Назва вщ найменування р1чки, на якШ воно розташоване.

Гоголеве — 1) смт. Великобагачанського р-ну Полтавсько! обл. Розташоване на зал1знищ Кшв — Полтава. Виросло навко- ло зал. ст. Гоголеве; 2) (кол. х. Купчинський, с. Яновщина, Ва- сил1вка) с. Шишацького р-ну Полтавсько! обл. Назва на честь видатного рос1йського письменника, нашого земляка М.В. Гого­ля. Утворена за допомогою приев, прикм. суф. -ев. Походження кол. назви х. Купчинський невщоме. Яновщиною називалося за другим пр1звищем Гоголя — Яновський; утворена за допомогою суф. -щина. Коли в права володшня ввшшов батько письменни­ка Василь Панасович Гоголь, його почали називати Васшйвкою. В с. Гоголеве письменник npoeie свое дитинство.

Гогол1в (Оглав) — старод. с. Броварського р-ну КиТвсько! обл. Розташоване в межщпчч1 Дншра i його л. пр. Труб1жа. Гадають, що Г. виник на мющ старод. поселения nia Tiero ж назвою, яке було зруйноване татаро-монголами. У 1628 вщоме nia назвою Хо- хол1в, Гогол1в. За народними переказами, назва походить Bia го­голь — красивий нирок (Fuligula), круглоклюва дика качка (Anas clangula). Назва утворена за допомогою приев, суф. -ia. Гогол1 й тепер водяться в болотах niel мюцевосл. У Т.Г. Шевченка Г. зу- стр1чаеться пщ назвою Оглав (Шевченко Т.Г. Кобзар. — К., 1967, стор. 378). Пор.: болг. топошм Гоголани, н.-луж. Cogolow [див. ЕСУМ, 1,543].

Гола Долина — р., л. пр. Сухого Торця (бас. Cie. Д1нця). На­зва вщ прикм. голый. Таку назву р1чка д1стала тому, що в й доли- Hi немае деревно! рослинност1 на В1дм1ну вщ 1нших долин CiB. Д1нця i Казенного Торця, вкритих л1сами i чагарниками. 1м. час- тина гщрошма походить в1ц апелятива долина.

Гола Пристань (кол. Голий Перев1з) — м., рц. Херсонсько! обл. Розташоване на р. Конка, л. пр. Дншра. Перин вщомосп вщносяться до 1786. Колись через Голий Перев1з запорожщ та чумаки возили ешь з Ягорлицьких соляних промисл1в. Micue- в1сть була гола, без будь-яко! рослинност1, без жител. Звщси й назва. У кшщ XVIII ст. тут почали поселятися кршаки-втжач1 з Полтавщини, Кшвщини, Чершпвщини. Згодом була побудова- на пристань, п1сля чого iM. частина складного топошма — посе­ления, що тут виросло, одержало суч. назву. Назву мюта пере- йняло оз. Голопристанське, розташоване неподалж.

Головашвськ — смт., рц. Юровоградсько! обл. Розташоване на обох бер. р. Кайнари. Засноване кршаками-втжачами з По- дшля та Кшвщини. Перша письмова згадка вщноситься до 1764. Назву виводять вщ пр1звища одного з ватажк1в селянсько-ко- зацького повстання — Колнвщини — Голованя. Утворена за допомогою суф. -iBCbK.

Голованка — р., п. пр. Дшстра. Назва не з’ясована. Можливо, походить вщ того ж кореня, що i в народному географ1чному тер- MiHi головищ «джерело» [Гршч., 1, 302\. Ймов1рно, основою гщро- н1ма е мюцевий географ1чний топон1м голова «верх1в’я р1чки, по­чаток» [Юрков., 199, Труб., ПУ, 53]. Утворена вщ основи голов- за допомогою суф. -анк(а). Вщ uiei ж основи, iMOBipHO, Головенька — р., л. пр. Сейму (бас. Десни), утворена суф. -еньк(а); Головесня — р., п. пр. Десни, утворення за допомогою суф. -есня.

Голопрка — р., п. пр. Полтви (бас. В1сли). Б.Я. Думш вважае, що назва вщ с. Гологори, яке лежить бшя пщвищення Гологори, вщ котрого й одержало назву.

Гологори (у XV ст. — Голыгоры) — пщвищення пн.-зх. части- ни Подшьсько! вис. Назва вщ словосполучення гол/ гори, яке вказуе, що пщвищення голе, тобто позбавлене деревно! рослин- ност1. Суч. форма Гологори з 1нтерфжсом -о- виникла за анало- пею до продуктивно! модел1 композит1в [Кас., 67\. Л1топ. назва Голые горы [ПСРЛ, 2, 1962\.

Голом’янка — р., п. пр. Poci (бас. Дншра). Назва похщна вщ д.-р. голомя, голомець, вщ праслов. *gol-men. Очевидно, звщси рос. д1ал. голомя, голянь, голомень «вщкрите м1сце в озерЬ в ро- зум1нн1 «не поросла рослиншстю» [див. Железняк, Рось, 36]. Пор. укр. голий [Фаем., 1, 431).

Голопристанське — див. Гола Пристань.

Голуба Затока — смт., пщпорядковане ЯлтинськШ мюькращ АРК. Розташоване на пд. Кримського п-ова. Виникло на Micui поселения тавр1в, що шнувало в першому тисячол1тт1 до н. е. Назване по iMeHi затоки, розташовано! неподал1к, води яко! в теши мюящ мають переважно голубий ксшр. До категорп смт. вщнесено у 1971.

Гонтар{вка — р., п. пр. Гнилого Тжичу (бас. Швд. Бугу). На- зву пов’язують з термшом гонтар «покр1вельник» у функцп влас- Hoi назви. Утворилася за допомогою суф. -1вка. Звщси ж виво- дять Гонтарка — пот. у бас. Серету. Бшя потоку знаходилася са- диба якогось гонтаря [Карп., ТБ, 117].

Го'нпвка (кол. Сербах, Серби) — с. Вшницько! обл. Вщоме з XVI ст. Шсля жорстоких тортур тут було страчено i поховано lea- на Гонту — одного з кер1вниюв народного повстання — Колпв- щини — проти польсько-шляхетського гн1ту на Правобережнш УкраМ в 1768. На честь його i названо село. Антропошм1чне ут- ворення на мвка. Стара назва, за народним переказом, походить вщ етнон1ма серби, яи оселилися тут у XVIII ст.

Гончариха (кол. Дортоба) — найвища верш. Приазовсько! вис. на територй Донецько! обл. У минулому тут були виробки гон- чарно! глини. Назва вщ основи Гончар- та суф. -иха. Кол. назва вщ тюрк. *dort «чотири» та *oba «горб». Верш, мае чотири горби, що виступають з р1зних и стор1н.

Гора (шзшше Старокшвська гора) — одна з найдавшших час- тин Киева. Розташована м1ж Володимирською вул., Десятинним пров. та Андривським узвозом, високо зд1ймаючись над Подо­лом. Уже в другш половин! першого тисячолптя до н. е. тут бу­ло слов, поселення-укршлення, про що свщчать археолопчн! знахщки. Згодом поселения стало дитинцем давнього Киева. За лггоп. переказом, належав полянському Князев! Кию — одному з трьох брат1в легендарних засновниюв Киева. Назва вщ д.-р. апе- лятива гора як опозиц!я до Подолье (Подшля) [ЕСЛИ, 44].

Горгани — права сторона середньо! частини Украшських Карпат — м!ж долинами р. Мизунка та PiKa на зх. i р. Прут та Яблуницьким пер. на сх. Разом з Чорногорою е найвищою н частиною. Мають вигляд диких зубчастих скель, вщ руйнування яких у багатьох мкцях утворилися розсипи. Назву виводять вщ MicueBoro географ1чного термша горган — «висока кам’яниста гора» (вщ румун. gorgati), «курган» [Лящук, КГТ, 165], «хребет прського ланцюга» [Юрков., 196], «прська верховина» [ЕСУМ, 1, 563]. Останш досл!дження вказують на i.-e. походження оро- шма, утвердження його в слов, мовь *Gbrgam членуеться на ко- реневу морфему *gbrg та суф. *-апъ, де основа означае «кривиз­на, опуюнсть, вигин». Стосовно фонетично! i словотв!рно! структури основа *gerg похщна з детерм!нативом -g- вщ кореня >*gbr- в ступеш редукцп його вокал!зму < i.-e. *ger «крутити, верти, гнути» [Козл.].

Горинь (Горина) — р., п. пр. Прип’яп (бас. Прип’ятт). Щодо походження назви icHye илька гшотез. Одш виводять i"i з гот. garunja «джерело». Деяи вчеш дотримуються думки, що вона ут- ворилася вщ д.-р. горина в розумшш «прська мкцевкть» [Срезн., 552\. I справд1, в далекому минулому р. звалася Горина. В Inari- 1вському лггопиш пщ 1150 говориться, що 1зяслав Мстиславович «перейшов Горину i тут став табором». Суч. назва вщома з 1450, коли вона згадуеться в однш з укр. грамот. Трубачов назву виво- дить вщ uuiip. gerin/gerun «джерело». BiH розглядае Горинь в ети- молопчному ряд1 Горина (Гериня, Докурит) < шйр. gerin/gerun як похщш вщ i.-e. guer «пожирати, жерло, горло», основи, вщ яко! шшли назви джерела в р1зних i.-e. мовах. Пор. праслов. *zerad- lo, п. zrodlo, укр. джерело [Труб., 234—235]. Таке тлумачення не- переконливе. Biportamuie тлумачення походження гщрошма Го­рит, в якому вщстоюеться слов, етимолопя в означенш «р1чка з rip». Давн1й (до XV ст.) BapiaHT Горина зктавляеться 3i ст.-р. горина «гориста MicueeicTb». Пор.: i.-e. *guer, *guor «гора, покри- та л!сом». На окра'нй Волинсько! гряди зд1ймаються висои ус­тупи, i теч1Я р. у верхнШ i середн1й частинах мае натвпрський характер. Формантне утворення на -ина, як i -ьнь у ст,-слов. горънь — «прський». Доогпвно: «Ичка бере початок з гори (Кре- менецького кряжа) i долае значний гористий шлях» [Пура, НРГ, 6~9\. Звщси ж Горинка (Горинька) — р., л. пр. Горит. Назва ут- ворена за допомогою демшутивного суф. -ка(-ька).

ropixoea — р., л. пр. Poci (бас. Дн1пра). Гщрошм походить вщ назви рослини — укр. болотш горгхи (котелки, рогульки) (trapa natans L.) [Рогов., 139; Железняк, Рось, 71].

Горл1вка — м. обласного пщпорядкування Донецько!' обл. Розташоване на Головнш Донецыай антиюинал1 (опуклому ви- raHi напластованих верств, який е головним вододшом Донець- кого кряжа), на зал!зниц1 Харив — Ростов. На початку XVIII ст. на територй суч. Г. з’явились хутори, де оселилися 3anopi3bKi ко- заки i селяни-в^кач}. У 1754 на мкщ теп. KaniHiHCbKoro р-ну MicTa виникло в1йськове поселения Государ1в Байрак (9-та Рота; див. Луганське), в якому була розмпцена в1йськова частина. У 1776 хутори i зим1вники, що лежали в урочний Жований Лк та в б. Сухий Яр, утворили сл. Зайцеве, пд. частина яко! носила назву Микштвка по iMeHi десятника буд1вництва Микити Дев ’ятилова. У цей же час виникла сл. Зал1зна. 1867 почалось розвщування ву- гшля. До цього року вщносять заснування Г. За 6 км вщ Мики- TiBKH виникло робкниче с-ще i зал. ст., назван! !м’ям таланови- того прничого !нженера П.М. Горлова — тонера вугшьно! про- мисловост1 на Донбась

ГорностаГвка — смт., рц. Херсонсько! обл. Розташоване на ль вому бер. Каховського вдсх. Гадають, засноване в кшщ XIX ст. переселениями з с. Горностатки Чершпвсько! губ. [1МСУ, Хрс, 415\. Однак даних Чершпвського обларх1ву про переселения не- мае. Цшком можливо, що походження назви пов’язане з антро- noHiMOM. Вщомо, що назва згаданого села походить вщ пр1звища його власника Горностая [Похил., НМ]. До основи горностай до­дано суф. -1вк(а).

Городенка — м., рц. 1вано-Франювсько1 обл. Розташоване на правобережий Дшстра. Виникло в кшщ XII ст. Назва вщ д.-р. го­род — слово по кореню i за значениям праслов. Походить вщ i.-e. кореня *gher/*ghor «оточувати, охоплювати», праслов. *gordb, ут- ворення з суф. -d-ъ. Город — первинно «огорожа, 3a6i(o)p» > «об- несене огорожею мюце» > д.-р. город «огорожа, 3a6i(o)p». Город — «укршлення», ст.-слов, град «стша». Город — «населений пункт» [Циг., 90]. У Кишсыйй Pyci поняття «город» означало й земл1, що до нього прилягали [ССМ, 1, 253]. Назва Г. утворена вщ основи город- за допомогою суф. -енк(а) (пор. Bi л город). Походить вщ апелятива Городня.

Городець (Городец, Городок) КиТвський — лггоп. м., згадуеть- ся пщ 1026. Назва вщ д.-р. городець — «городок, кршосця, укрш- лене тином мюце, поселения» [Даль, 1, 940]. В руських землях було вщомо 7 м1ст пщ назвою Городець. Утворення вщ город- суф. -ець. — Див. Городенка.

Городище — рр.: 1) п. пр. Десни (бас. Дншра), на нШ розта- шований н. п. Городище; 2) п. пр. ШщаноТ (бас. CiB. Д1нця); оз. на сх. Чершпвсько! обл.; м., рц. Черкасько! обл. Розташова­не на р. Вшьшанка, п. пр. Дншра. Перша письмова згадка вщ- носиться до XVI ст. Назва вщ апелятива городище «стародавне земляне укр1плення, городище, залишки стародавнього м1ста». Найменування озера i м1ста вказують на те, що вони розмщеш поблизу городища; смт. Перевальського р-ну Лугансько! обл. Засноване у XVIII ст. кршаками-втшачами вщ пом1щицького гн1ту, поблизу руш городища, як виявилося згодом, ск1фського (IV—III ст. до н. е.). Звщси й назва. Пор.: аналопчний топошм на -i5te/-iSce Giradisce в Сербй, Хорвати, Словенп. Утворення на -ище (див. Городенка).

Городниця — смт. Новоград-Волинського р-ну Житомирсько! обл. Розташоване на р. Случ, п. пр. Гориш (бас. Прип’ят1). Ви­никло на Micui городища — руш старод. м1ста пер1оду Кишсько! Pyci. Г. вперше згадуеться 1685 у скарз1 магната Вержбицького на вшсько козацького полковника Макухи, яке опустошило йо­го маеток. Назва вщ кореня город- i суф. -иця.

Городня — м., рц. Чершпвсько! обл. Розташоване на р. Чибиш, л. пр. Смячу (бас. Десни). Засноване на початку XVII ст. шляхти­чем Хвощем як х. Хвоща, що являв собою великий фшьварк. Суч. назва вщ д.-р. город, утворена суф. -ня. Див. Городенка.

Городок — м.: 1) рц. JIbBiBCbKoi' обл. Розташоване на р. Вере- щиця, л. пр. Днютра. Виникло в перюд Кшвсько! Pyci. Вперше згадуеться пщ 1213 як Городок Солоний, згодом Соляний горо­док, тобто мюце соляних склащв. 3 часом прикм. частина топо- HiMa вщпала; 2) (кол. Бедрих1в, Новодвор, Бедрих1вка) — рц. Хмельницько1 обл. Розташоване на р. Смотрич, л. пр. Днютра. Назва вщома з 1392. У документах XV ст. стае володшням маг­нате Бедрих1в i одержуе нову назву — Бедрих1в. 3 переходом до магнат Новодворських — Новодвор. 3 кшця XVI ст. — Бедри- х1вка, Бедрих1в Городок. Шзшше означальна частина топошма вщпала. Назва утворена вщ топооснови город {див. Городенка) за допомогою демшутивного суф. -ок. Доагпвно: «Невелике укрш- лене поселения». Назва вщ д.-р. городок — «невелике укр1плене поселения», утворена за допомогою суф. -к- вщ город (*gordb) [ЕСЛИ, 45]. Див. Городенка.

Topoxie — м., рц. Волинсько! обл. Розташоване на перетиш автошлях1в Луцьк — Paaexie та Нововолинськ — Берестечко. Вперше згадуеться пщ 1487 як назва маетку у Волинськ1й земл1 [ССМ, 1, 253]. Назва вщ д.-р. антропон1ма Горох, похщного вщ апелятива горох — трав’яниста рослина з родини бобових, д.-р. горох «зерно гороху» [Срезн., 1, 559]. Пор. назву лггоп. м. Горо- ховець у Суздальсьюй земль Утворено за допомогою суф. мв. [Нероз., 63—64].

Горохуватка (Гороховатка, Хороковатка, Гороховатна, Горо- хованка, Гороховка, Ольшаниця [СГУ, 151]) — р., л. пр. Poci (бас. Дн1пра). Назва темна. Припускають, що вона могла утвори- тися вщ ойкон1ма Гороховатка, вщомого з 1804, тод1 як пара- лельна назва Ольшаниця — вщ назви с. Ольшаниця [Железняк, Рось, 48—49].

Горошине — с. Семешвського р-ну Полтавсько! обл. Кол. ль топ. м. Горошин (Грошин, Горошино) в Переяславсыай земл1, вперше згадуеться пщ 1096. Утворюють назву вщ антропон1ма Го­рошке, Гороша, очевидно, похщного вщ д.-р. гороха «прчиця» < праслов. *goruxa [ЕСЛИ, 46].

Гостомель — смт., пщпорядковане IpniHcwcifl MicbKpaai Ки!в- сько! обл. Старод. поселения. Розташоване на автошляху Кшв — Коростень. Назва походить вщ антропошма Гостомъ, який е yci- ченою формою iMeHi Гостомиръ або Гостомыслъ, Гостомылъ з приев, суф. -jb. Вставив л законом1рно виникло внаслщок 36iry -j- з губним звуком м, вставне е — шзнього походження. Ця назва з 1795 р. вщома в форм1 Гостомль. Шлях трансформацп ойкон1ма: * Гостом] ь > Гостомль > Гостомель.

Гоша — смт., рц. йвненсько! обл. Розташоване на р. Гориш (бас. Прип’ят1). Старод. поселения. Вщоме з XIV ст. Назва топоос- нови не ясна. Вважають, що в основ! лежить д.-р. слово гость — «чужинець». Основа назви: * гостя (<*zocmja): гост(ь) (+jb) > гощь -> гощ + ja — гоща — «петь, чужинець» [Пура, 12]. Звщси гоща — «мюце торпвлЬ. Пор. назви сс. на Хмельниччиш: Дорогоща, Добригоща (нин1 Добригорща), Мирогоща-Перша, Мирогоща- Друга Ивненсько! обл. Не виключено походженш! назви Г. вщ антропошма Готк з формою Гощ. Звщси ж Гощанське плато — кряж на пн.-сх. окра'нй Волинсько! вис. у Ивненсьюй обл. На­зва вщ м. Гоща, яке розташоване на вис., утворена суф. -анськ. Термш плато (франц.) — «пщвигцена р1внина, обмежена крути- ми схилами або уступами».

Грабова Балка — заповщник грабового лгсу. Розташований на сх. Донецько! обл. у BepxiB’i р. Miyc (бас. Азовського моря). Крайне сх. мгсцезнаходження грабу в Украш1. Назва вщ граб (Carpinus L.) — дерева з родини березових. Утворена за допомогою суф. -ов(а). Дру­га частина складного топотма вщ апелятива балка — «суха або з тимчасовим водотоком долина з пологими схилами».

Грабовське (кол. ПушкарО — с. Краснопщьського р-ну Сум- сько! обл. Розташоване на зашзнищ Суми — Бщгород (Рос1я). Час виникнення невщомий. Назване на честь видатного украш- ського поета-демократа П.А. Грабовського.

Градиськ (кол. Городище, Градище) — смт. Глобинського р-ну Полтавсько! обл. Розташоване на л1вому бер. Кремечуцького вдех. Стару назву Городище, Градище Катерина II наказала ймену- вати по-рос1йськи Градижск. До категорп смт. вщнесено у 1957.

Гребшка — м., рц. Полтавсько! обл. Розташоване на р. Гнила Оржиця, л. пр. Оржищ (бас. Дншра), при перетин1 п зал1зницею Ки!в — Полтава. Засноване 1895. Назва на честь укра'шського письменника 6.П. Гребшки, який народився поблизу — на х. Убь жище (ниш с. Мар’яшвка), розташоване пн.-зх. вщ м. Г.

Греб1нки — смт. Васильивського р-ну КиУвсько! обл. Заснова­не на початку XVII ст. пщ назвою Гребшники, Угребенники. Розташоване у верхнш течп р. Протока, л. пр. Poci (бас. Дншра). Назву виводять вщ давнього мюцевого терм1на греб «горб»: посе­ления виникло на гребнях (горбах). Не виключено, що ойкошм мае антропошм1чне походження.

Греб1нь — 1) хр. в Украшських Карпатах. Назва вщ географ1ч- ного термша гребть «верх хребта»; 2) р., л. пр. Сарати (бас. Че- ремошу). Бере початок вщ однойменно'У гори, вщ яко'У й пере- йняла назву [Карп., ТБ, 1Щ.

Грем’ячка — р., л. пр. УшицУ (бас. Дшстра). Назву виводять вщ грем ’яч — д1ал. термша «джерело, що спкае по кам’янистих поро­дах». Утворена за допомогою суф. -к(а). ДослУвно: «Тучна р1чка».

Грес1вський — смт., пщпорядковане ЗалУзничшй райрадУ м. Симферополя. Розташоване на р. Салгир (бас. Азовського мо­ря). Назва вщ розмУщення бшя потужноУ ДРЕС (рос. ГРЭС). За- сноване у 1962.

Гривка — р., п. пр. Стоходу (бас. Прип’ятО. М. Фасмер назву виводить вщ латин. griva «гирло рУчки». Утворена за допомогою демУнутивного суф. -к(а). 1снуе й iHine пояснения. О.М. Труба- чов здогадно пояснюе назву з i.-e. *gur/guer — «пожирати, горло, жерло, гирло». Таю тлумачення видаються сумшвними. НайУмо- BipHiuie, гщрошм походить вщ щентичного мУсцевого апелятива гривка в означенш «височина». Згодом назва орошма перейшла в гщрошм. Приклад метошмУУ.

Гриняви — хр. УкраУнських Карпат. Розташований на пд. 1ва- но-ФранювськоУ обл., мУж рр. Чорний Черемош i Бший Чере- мош (бас. Пруту). Назва похщна вщ с. Гринява (кол. Гриньова) КосУвського р-ну 1вано-ФранкУвськоУ обл., розмУщеного в пщ- нУжжУ хр. Г., на бер. р. Бший Черемош. Назву села виводять вщ власного iMeHi Гринь (ГригорУй).

ГрицУв — смт. ШепетУвського р-ну ХмельницькоУ обл. Розта­шоване при впадУнш р. Бшка в Хомору (бас. СлучУ). Гадають, що Г. дуже старод. поселения й Уснувало ще за часУв КиУвськоУ Pyci. Припускають походження назви вщ власного УменУ Гриць (Григо­рУй) князя Треблянського, якому село належало наприюнщ XI i на початку XII ст. [1МСУ, Хм, 627\. АнтропонУмУчне походжен­ня на -ie.

t

ГродУвка — смт., пщпорядковане КрасноармУйсьюй мУськрадУ Донецько'У обл. Кол. Козацький пУкет, оборонив укрУплення в Дикому полУ. Засноване в друпй половинУ XVIII ст. городовими козаками — вихщцями з Полтавсько! губ. В основУ топонУма ле- жить апелятив городовий «мУський» [ОтУн, 87\.

Грузенька — р., л. пр. Берди (бас. Азовського моря). Назва­на так тому, що в XVIII—XIX ст. у документах розглядалася як пр. Грузько1, а суф. -еньк вказував на означения здрУбш- лост1. ДослУвно: «Маленька Грузька». Приклад топошмУчноУ демУнутивацУ'У.

Грузька — рр.: 1) п. пр. 1нгулу (бас. ПУвд. Бугу); 2) л. пр. Ка­зенного Торця (бас. CiB. ДУнця); 3) п. пр. Кривого Торця (бас. CiB. ДУнця); 4) л. пр. КальмУусу (бас. Азовського моря); 5) л. пр.

Чорного Ташлика (бас. Швд. Бугу). Назва вщ ж. р. прикм. грузь- кий «топкий, в’язкий» [Гршч., 1].

Грузька' Го'втва (Голтва-Грузька, Шишацька Говтва) — р., пр. пр. Говтви, вщ яко! перейняла iM. частину. Про походження прикм. частини див. Грузька. Шишацъкою звали за протжання и бшя с. Шишаки Полтавсько! обл.

Грузький Яланчик — р., впадае в Таганрозьку зат. Азовського моря. Про походження прикм. частини складного гщрошма див. Грузька, про походження iM. частини див. Мокрий Яланчик.

Грузько-Зорянське — смт., пщпорядковане Макивськш мюьк- рад1 Донецько! обл. Розташоване на зал1знищ Макпвка — Мось- пине. Г.-З. виникло у 1938 у зв’язку з бущвництвом вугшьно! шахти «Холодна Балка», неподашк вщ р. Грузъког, л. пр. KaubMi- усу (бас. Азовського моря). Звщси перший компонент складно! назви. Другий компонент вщ зоря — символу кращого життя. Назва утворена за допомогою складного суф. -янськ(е).

Грузько-JIOMiBKa — смт., пщпорядковане Советськш paftpaai м. Макивки Донецько! обл. Розташоване на р. Грузька, л. пр. Ka/ibMiycy (бас. Азовського моря). Назва складаеться з двох частин: перша дана за розташування поселения на р. Грузька, друга — вщ пр1звища землевласника Ломова. Рис вщнесення до категорп смт. — 1938.

Грунь — 1) верш. Украшських Карпат. Назва вщ MicneBoro гео- граф1чного термша грунь «невисока гора з м’якими контурами» [Лящук, КГТ, 165\\ «вершина гори», «прський хребет», «гора», «прське поле, висока поляна» вщ роман, gruiu «пригорок» [Юр­ков., 196\\ 2) р., п. пр. Пела (бас. Дншра). Назва вщ грунь. У цьо- му pa3i «р1чка, яка витйсае з-пщ гори». Звщси ж Грунька — р., л. пр. Морозово! (бас. Пела), назва утворена за допомогою суф. -к(а). Контактний перехщ назви: орошм Грунь > гщрон1м Грунь.

Грунь-Ташань (Ташанська Грунь, Груня, Грунь Ташанська [СГУ, 159\) — р., л. пр. Пела (бас. Дншра). Гщрошм являе со­бою приклад «пбрида», в якому кожен з елемешзв вщноситься до pi3HHx мов: перша частина складного гщрошма вщ укр. тер- MiHa грунь. Ще О.О. Потебня вщзначав, що в Схщнш Укра!н1 за- гальне слово грунь у значенш «покрите лком пщвищення» не зустр1чаеться [Потебня, 174\. Треба думати, що цей термш зане­сений i3 зах.-укр. лексики. Друга, означальна, вщ тюрк. *tas «ка- мшь», утворена укр. суф. -ан (див. Ташанка), дана на вщмшу вщ Грунь-Черкес (Грунь-Черкаська).

Грунь-Черкес (Грунь-Черкаська) — р., п. пр. Грунь-Ташаш (бас. Пела). Назва першо! частини складного гщрон1ма вщ грунь. Другу частину Л.В. Падалка пов’язуе з черкесами, як1 в XV ст. Hi- бито переселилися з Кавказу [Пад., 71]. В.С. Петренко виводить п вщ рослини черкез. О.С. Стрижак — вщ слова черкас, так на- зивали в минулому в Pocii украшщв [Стрижак, ПСГ, 179—180], що найбшыы iMOBipHO. — Див. Черкаси. Дана на вщмшу вщ Грунь-Ташаш (Ташансько! Груш).

Грушеваха — р., п. пр. Береки (бас. CiB. Дшця). Назва вщ гру­ша (Purus L.) — рослини з родини розових. У долиш р. ще й те- пер ростуть дию rpyiui. Утворена за допомогою суф. -аха вщ Гру- шева. Звщси ж Грушевиця — р., п. пр. Стиру (бас. Прип’ятО, ут­ворена за допомогою суф. -иця вщ Грушева; Групивка — рр.:

• 1) л. рук. Дншра в Дншропетровськш обл.; 2) п. рук. Днтра в Дншропетровськш обл.; 3) п. пр. Мокро! Сури (бас. Днтра), ут­ворена за допомогою складного суф. мвка вщ груша. Аналопчне походження ряду н. п.: Группе, Грушеватка, Грушеваха, Группв- ка, Грушове, Грушки та ш.

Губиниха — смт. Новомосковського р-ну Днтропетровсько! обл. Розташоване на зал1знищ Днтропетровськ — Красноград. Перша письмова згадка вщноситься до 1704. Походження назви точно не встановлено. За народним переказом, тут був зим1вник козака Губина, вщ якого шби й походить найменування. Бшып iMOBipHO, що воно опосередковане i походить вщ пр1звиська жь ночо! CTaTi, утвореного вщ пр1звища Губин чи Губина та суф. -иха. Пор. с. Коржиха вщ Корж (неподалж вщ Губинихи), р. Вирищи- ха вщ антропошма Виришко [Карп., ТБ, 110] та ш.

Губишвка (1776 — Губиниха, 1850 — Губиха) — р., л. пр. Кшь- чен1 (бас. Самари). Походження назви можливе вщ поширення губ — загальна назва epu6ie, походить вщ праслов. *gqba — «щось випукле, вигнуте», спорщненого з групою огив у балт. та ipaH. мовах з под1бним значениям: лит. gumbos «нарост», афган, yumba «шишка», що свщчить про дуже давне походження термша — з i.-e. мовно! cnuibHOCTi. Досл1вно: «Грибна р1чка; р1чка, в долин1 яко! росте багато гриб1в». Утворена за допомогою складно! су- фжсацй -ин + -iBKa вщ кореня губ-. Пор. Грибиха — р. в бас. Су­ли. Гадаемо, походить вщ апелятива грибна «icTiBHi гриби, всщя- Ki oBoni... ягоди» [Даль, 1, 415]. Утворення вщ основи губин- i суф. -iBKa у значений «Pi4Ka, долина яко! багата грибами, р1зни- ми дикими фруктами». Не виключено, що назва походить вщ то­го ж праслов. *gpba через можливе антропошм1чне посередницт- во [Железняк, Рось, 53].

Гуляйполе — м., рц. 3anopi3bKoi обл. Розташоване на р. Гай- чур, л. пр. Вовчо! (бас. Дшпра). Г. виникло п1сля спорудження Дн1провсько! укр1плено! aiHii. Перш! поселенщ — KpinaKH-BTi- Kani з Правобережжя, з с. Гуляйполе (суч. с. Златопшь Софпв- ського р-ну Дншропетровськсн обл. на р. Базавлук). Засноване 1785. Сама назва — це топошм1чна модель, яка складаеться з дь есл. наказового способу гуляй i географ1чного термша поле, тоб- то перв1сне значения назви: «гуляще (незаймане) поле, на яко- му випасують худобу».

Гумена (Гума) — р., л. пр. Малого Серету (бас. Дунаю). Назву пов’язують з молд. хумэ «глина». Остання була первинною на- звою, згодом трансформувалася на прикм. гумена. Назва дана за глинясп береги р1чки [Карп., ТБ, 120\.

Гурзуф — смт., юпматичний курорт АРК. Розташоване на Пд. бер. Криму, Mix Ялтою i Алуштою. Тут було поселения тавр1в. У VI ст. в1зантшщ побудували фортецю, що захищала м. Гурзувп^-. У XIV ст. тут господарювали генуезщ; на середнышчних ггалшських картах м1сто позначаеться пщ назвою Гразуч, Горзатум [«Россия», 14, 766]. В 1745 перейшло до турив i дютало суч. назву.

Гуркалабан1 — р., п. пр. Днютра. Перетинаючи мюцевють з твердими криспийчними породами, р1чка створюе шум, гурит. Звщси й назва. Термш гуркало — з мюцево! гов1рки на Буковиш — «невеликий низький водоспад». Другу частину виводять вщ ка­лабаш «калюжа» [Карп., ТБ, 120].

Гусь — рр.: 1) (за термшолопею КРУ — Хусь) п. пр. Сули (бас. Дншра). У 1647 ведома як Усть (д!ал. усь «устье ржи»);

• 2) п. пр. Ствиги (бас. Дншра). Вказують на ймов1ршсть ряду: Усть > Усь > Хусь > Гусь [Стрижак, ГП, 166].

Гусятин (кол. Всятин, Усятин) — смт., рц. Тернопшьсько! обл. Розташоване на р. Збруч, пр. Днютра. Час заснування невь домий. Тут юнувало поселения д.-слов, доби, про що свщчать за- лишки городища, пщ час розкопок якого було знайдено кам’яну статую д.-слов, бога сонця Святовита. В 1сторичних документах вперше згадуеться в XVI ст. [УРЕ II, 3, 222]. Походження назви не встановлено. У 1559, коли Г. дютав магдебурзьке право, н. п. згадуеться як Всятин. Згодом змшився на Усятин, а ще тзшше народна етимолопя додала Г — Гусятин, що «зрозумшше» для широких юл населения. Ймов1рно, назва вщантропошм1чного походження — вщ пр1звища чи пр1звиська Всята. Пор. Снятии, Дшятин. Прикм. утворення на -ин.

Гусяче — оз. на пн. Чернтвсько! обл. Назва, очевидно, вщ гусь, гуска (Anser) — рщ тшйв родини качачих. На o3epi з дав- Hix час1в оселяються гуси. Назва утворилася вщ основи гус- за допомогою суф. -яч(е). Приклад переходу прикм. у власну назву.

Гути — смт. Богодух1вського р-ну Харювсько! обл. Розташо­ване на р. Мерло (бас. Ворскли). Засноване в середин! XVII ст. Назва вщ гута, термша, яким в У крапп здавна називали мюце виготовлення скла i скляних вироб1в, а в польсыай MOBi, кр1м то­го, i металурпйне виробництво. Ойкошм досить поширений в УкраМ, Бшорусп, Полыщ, Чехи, Словаччиш та iH. слов, землях. В УкраМ (1960) близько 90 н. п. пщ назвою Г. або назвами, по- хщними вщ цього слова [УРЕ I, 3, 538—539].

Гуцульсыа Альпи — див. Чорногора.

Гуцульщина — 1сторико-етнограф1чна обл. Карпат. Розташова- на у Бескидах, по обох схилах Чорногори — найвищого ланцюга Украшських Карпат, займае сх. частину Гвано-Франювсько!, Чершвецько! та пд.-сх. Закарпатсько! обл. Назва вщ гуцули — ет- шчна група украшщв. Утворена за допомогою суф. -щина.

д

Дарниця — 1ндустр1альний р-н Киева. Розташований на л1вому бер. Дн1пра. 1снувало поселения в ГУ ст. до н. е. Воно ма­ло значну кшыасть населения i досить високий р1вень матер1аль- но! культури. Вперше в документах назва поселения згадуеться пщ 1508. Походження назви остаточно не з’ясовано. 1снуе юль- ка г1потез. Одна з них зводиться до того, що за час1в Кшвсько! Pyci в Д. знаходились постоял! двори, де зупинялись шоземш поели й купш, яи при!жджали до кшвських княз!в. Вони приво­зили i3 собою дари. Як зазначаеться, icHye тлумачення, що саме слово Дарниця складаеться 3i сл1в дар i ниць: прибу/п сюди перед княжими дов!реними падали ниць, пщносячи сво! дари. Таке тлумачення не переконливе, е прикладом народно! етимологп. За !ншим тлумаченням (М.П. Рибаков), княгиня Ольга бущмто дала в дар своему синов1 Святославу озеро, розмйцене на л!вому бер. Дн1пра. Згодом назва озера — Дарниця — шбито пошири- лась на навколишню MicueeicTb. Ми гадаемо, що найбшьш iMO- BipHe угворення назви вщ дар i складного суф. -ниц(я).

Дворище — с. Володарсько-Волинського р-ну Житомирсько! обл. Назва вщ дворище — тип поселения в УкраМ в XIV—XV ст., що склад ал ося з небагатодв1рних розкиданих займищ. У XV—XVI ст. дворище — «земельна дшянка з садибою» [ССМ, 1, 287—288]; згодом почали називати ещьце, а поттм село. До цього типу назв, шов!рно, вщноситься с. Дворець на Житомирщин! i Хмельниччиш, Дворик на Хмельниччин1, Дворович! на Р!вненщин! — вщ пр!звшца чи npi3- виська переселенщв за ознакою розеелення.

Дворщна — смт., рц. Харивсько! обл. Розташоване в межир1ч- 4i Осколу та в гирл1 його приток Верхньо! Двор!чно! i Нижньо! Двор1чно1, яи утворюють одне гирло. Засноване близько 1661 козаками i селянами-переселенцями з Правобережно! Укра'ши як сторожовий пост i добре укршлена слобода [Матер., 170\. Назва вщ термша двор1ччя — за розташування м1ж двома р 'тка- ми, утворена вщ основи Двор1ч- за допомогою суф. -н(а).

Двор1ччя (кол. с-ще шахти iM. Свердлова) — смт., пщпорядко- ване Артем1вськШ мюькрад! Донецько! обл. Розташоване при впадшш р. Мокра Плотва в Бахмут (бас. CiB. Дшця). Виникло у зв’язку з буд1вництвом соляно! шахти. Суч. назва з 1964 дана за розмшення бшя двох pinoK. Утворена вш апелятива двор1ччя. Пор. Двор{чна.

Дебальцеве — м. обласного пщпорядкування Донецько! обл. Розташоване на сх. облает!, в зх. частит Дебальцевсько-1ва- HiecbKoro кряжа. Виникло у зв’язку з буд1вництвом 1878 До­нецько! зал!знищ, яка зв’язала чотири напрямки: Зв1р1вський, Попаснянський, Луганський i Микипвський. Як евщчать документа, зал. ст. побудували на земл1 Мазараки (в шшому документ! Мазарак!я), куплешй ним у нащадшв воронезького помщика АЛ. Дебальцева (чи Дебальцова). 1мов!рно, назва зал. ст. була дана вщ найменування с. 1ллшка-Дебальцовка (ниш 1ллшка), розташованого поблизу. Остання названа Дебальце- вим !менем свого батька 1лль Флекс!я -е служить словотвор- чим засобом.

Деменка — р., л. пр. Десни (бас. Дншра). Назва, ймов!рно, вщ демня — синошм терм!на рудня, причому, гадають, старший вщ останнього. Утворилася за допомогою суф. -енк- вщ основи дем-. На бер. Д. виплавляли зал!зо. Пор. Руденка — р., л. пр. Язвинки.

Демердаа — 1) верш. Кримських rip. Назва вщ *тюрк. demerdzi «коваль»; 2) р., впадае в Чорне море. Назва вщ однойменного прського хр.

Демердою-яйла (Фуна) — хр. Головного прського пасма в Кримських горах, розташований пн.-сх. вщ Алушта. *Demerdzi в переклад! з тюрк, «коваль» (пор.: тур. *demir «зал!зо»); *jaila «па- совище, лине пасовище». Досл!вно: «Лине пасовище коваля». Греки називали масив Фуна — «Димуча».

Демишвка (кол. Демщйв) — смт. Млин!вського р-ну Р!внен- сько1 обл. Розташоване на автошляху PiBHe — Берестечко. Впер- ше згадуеться пщ 1570 як Демищв. Найменування, очевидно, ан- TponoHiMinHoro походження, утворене вщ Демид за допомогою приев, суф. -ie, -iBK(a).

Дем1р-Капу — верш. Кримських rip. Розташована на Бабуган- Яйл1. У переклад! з тур. *demir «зал!зо», *кару «ворота». Досл!вно: «3aiii3Hi ворота».

 

Демурнне — смт. Меяавського р-ну ДншропетровськоУ обл. Роз- ташоване на зал1знищ Красноармшськ — Синельникове. Заснова- не 1894 у зв’язку з бущвницгвом КатерининськоУ зал1знищ. Назва станцн пов’язана з пр1звшцем шсцевого селянина Демури, х. якого був поблизу. Утворена назва вщ основи Демур- та приев, прикм. суф. -ин(е). Шзниые назва закршилася за пристанцшним с-щем.

Деражня — смт., рц. ХмельницькоУ обл. Розташоване на

р.   Вовк, п. пр. Швд. Бугу. Засноване на початку XVI ст. вихщця- ми з КальноУ Деражн1. Слово деражня д.-р. походження i озна­чало «мюце первинного обробггку деревини до винайдення пил­ки» [Жучк., ОТ, 2Щ. Звщси ж назва Дераженка — р., пр. Кор- чика (бас. Гориш). Утворена вщ основи Дераж- суф. -енк(а); Де- ражка — р. в бас. Гориш, утворена вщ Tie'i ж основи суф. -к(а); Деряжна — р., п. пр. 1воту (бас. Десни).

Дергач! (кол. Деркач1) — м., рц. ХаргавськоУ обл. Розташоване поблизу р. Лопань (бас. Cie. Дшця). Засноване близько 1660 пе­реселениями з Придншров’я. Шрогщних даних про походження назви немае. Генуе кшька народних переказ1в. За одним i3 них, назва походить вщ деркач (рос. дергач), вщ же коростель (Creix creix) — «водяна болотяна курочка». За шшим переказом — вщ пр1звища атамана Деркача, який очолював у той давшй час пе- реселенщв. Таке тлумачення в1рогщн1ше. Роль словотворчого за- собу виконуе флекс1я -i. 3 часом кол. назва Деркач1 трансформу- валася на суч. Дергачи

Деревичка (Деревная) — р., л. пр. Случ1 (бас. Прип’ятО. На­зва, ймов1рно, похщна вщ с. Деревич1 (суч. Велий Деревич1 Лю- барського р-ну ЖитомирськоУ обл.), утворилася за допомогою суф. -ка. Назва походить вщ д.-р. дерева «група дерев», «терито- р1я, поросла люом» > д(е)ревляне (союз племен) <wiicoBi люди». Р. Деревичка протшае по територп кол. древлян, вщ якоУ, ймов1р- но, i перейняла назву.

Дереглуй (Дерлуй, Дерехлуй, Дерелуй) — р., п. пр. Пруту (бас. Дунаю). Назву виводять з тюрк. *ddrdn «дерево», вщносячи до групи rlapoHiMiB з аф1ксною частиною *-li-ui [Вейганд: цит. з Карп., ТБ, 12Т\. 1нш1 дослщники, на основ! вивчення гщрон1м1в на -луй, вважають гщрон1м1чний суф. -луй формою родово-да- вального вщм1нка ч. р. в роман, мовах, зокрема в молд. [Карп., ТБ, 120—121]. 1снують iHmi пояснения форманта -луй. Можли- в1сть виникнення його залишаеться не зовйм з’ясованою [Же­лезняк, Рось, 81\.

Дерекойка (Дерекой) — див. Бистра.

Деркул (Деркуль, Колодезь Дерколовь) — р., л. пр. CiB. Д1н- ця (бас. Дону). Назва вщ крим.-тат. *dere «долина, ущелина, яр, •Ленина» i *Ау/«озеро, р1чка». В означенш «р1чка, що тече в гли- богай долиш». Звщси ж Деркульський степ — заповщник у Лу- ганськш обл. Розташований Mix рр. Комишна, Нагольна i Дер- кул. Вщ основи за допомогою суф. -ськ(ий) i одержав назву. Створений 1892 за шодативою видатного рос. грунтознавця i географа В.В. Докучаева.

Дерло — р., л. пр. Дшстра. Припускають походження основи дерл- з балт. derlus «дорщний, родючий» [Корепан., 183\. Назва утворена вщ основи дерл- та слов, флекей -о.

Деряжна — див. Деражня.

Десенка — рр.: 1) (Десьонка, Десянка, Десенка) л. пр. Десни (бас. Швд. Бугу); 2) п. рук. Дшпра в Кшвськш обл. Неподалш вщ впад1ння Десни в Дншро; 3) п. рук. Десни в Чершпвсыай обл. Назва похщна вщ Десна. Утворена за допомогою демшутивного суф. -енк(а). Досл1вно: «Маленька Десна».

Десна — рр.: 1) (Десна, Дисна, Дистна, Дясна) л. пр. Дшп­ра, 2) (старод. Десниця, Бугова Десна, Деснянка, Десшка, Дес- ниця) л. пр. Швд. Бугу. Походження назви не встановлено. 1с- нуе кшька ппотез. Акад. О.О. Шахматов вважав ц походження 3i слов, слова десьнь «правий». Вш гадав, що слов’яни повше- тю жили в гирл1 Дунаю, звщки рухалися на пн. — на Волинь i Середне Подншров’я. Одна з найбшьших пр. Дшпра виявляла- ся праворуч ixHboro руху i вони, мовляв, назвали i! Десною («Правою») [Шахм., 45\. Це припущення пщтримали шип [Шахм., 49—51; Фаем., 1, 506\. Бшышсть TonoHiMicTiB дану ri- потезу ставлять пщ сумн1в. О.М. Трубачов висунув гшотезу, за якою Десна одержала свою назву не вщ слов’ян, яш н1бито ру­халися на niBHin, залишаючи Д. праворуч, називаючи л. пр. Дншра правою. Дослщник вважае це малов1рогщним з Tiei причини, що схщн1 слов’яни, яи тут селилися, н1коли не Ма­ли (як i захщн1) у свош MOBi слова *desn «правий»; воно вщо- ме як д1алект лише пд. слов’янам. Д., вказуе Трубачов, свою назву одержала вщ балтсв, для яких, у ix pyci на схщ, вона три- валий час була «правою або швденною» р1кою. Пор. лп. *desinas «правий» [Труб., РСЕ, 49—50\. Таке тлумачення, гада- емо, малообгрунтоване. Найбшьш сприйнятною вважаемо ri- потезу, за якою гщрошм Д. виводять з i.-e. *d-/de «яскраво бли- щати, свинти», до якого згодом приеднався ipaH. елемент -зьа- /-sa-, епшьний для гщрошм1в Де-сна, Сн-ов, Сн-опоть, Пере- те-сна та iH. [ЕСЛИ, 50\. Назва р. Десни, л. пр. Швд. Бугу, ftMOBipHo,_f перенесена переселениями.

Джанкой — м., рц. АРК. Розташоване на пн. обласп, на 3aai3- нищ i aBTOMaricrpaai Москва — С1мферополь. Перша згадка вщно-

 

ситься до 1855. Назву виводять вщ ipaH. dzan «душа, дух, житгя» i тюрк. *koi «поселения». Доошно: «Миле, приемне поселения».

Джур-Джур (Кремасто-Неро) — вдсп., розташований в Кара- 61-Яйл1 бшя с. Генеральського, пщпорядкованого АлуштинськШ мюькращ АРК. Назва вщ тюрк. *dzur-dzur — звуконаслщування. Назва Кремасто-Неро — з гр.: «висяча вода».

Джурин — р., л. пр. Дншра. Про походження назви див. Горинь.

Дзвонецький nopir (Звонець, Звонецький nopir, Дзв1н-пор1г) — четвертий nopir на Дншрь Виходив з води за 2 км вище с. Зво- нецького Солонянського р-ну ДнтропетровськоУ обл. У старод. Pyci називали Дзвш-порог. Скандинавщ1менували його Геландр «Гулкий». Ниш затоплений водами вдсх. Назва вщ апелятива звонець в розумшш «дзвшкий» [УРЕ I, 4, 118; Яворницький- Дншр, 43\.

Дзержинськ — 1) м. обласного пщпорядкування Донецько! обл. (до 1938 — Щербишвка). Розташоване поблизу р. Кривий Торець (бас. СЛв. Дшця). Виникло неподалж вщ с. Щербишвки в зв’язку з початком промислових розробок кам’яного вугшля (Горн, журн., т. 3, стор. 252) у 1906. Щербишвку, за народним переказом, засновано богуславським козаком Щербиною у XVII ст., який згодом загинув у бою з татарами; 2) смт., рц. Житомирсько! обл. (до 1924 — Роман1в). Розташоване на р. Дю­на, п. пр. Тетерева (бас. Дншра). Перша письмова згадка вщно- ситься до 1471. У сиву давнину в цш мюцевост1 жило слов, плем’я древляни. Кол. назва н1бито вщ iMeHi першого поселен­ия Романа, який, за легендою, оселився тут наприюнщ XV ст. [Жит., 113]; Дзержинський — смт., пщпорядковане Ровеньшвсь- юй MicbKpaai Лугансько! обл. Назви вщ пр1звища Ф.Е. Дзержин- ського — д1яча кол. радянсько! держави.

Диканька — смт., рц. Полтавсько! обл. Розташоване в пн.-сх. частиш обл., неподалж вщ р. Ворскла. Вщоме з середини

• XVII ст. Спочатку це був невеликий xyrip серед непрохщного дикого л1су. Щодо походження назви е дв1 верен. Одн1 дослщ- ники пов’язують и з диким лком, в якому було засновано посе­ления; iHiui — з пр1звищем Дикань, що бшьш Це npi3- вище й дос1 тут зустр1чаеться. Утворена за допомогою суф. -ка.

Дике поле — юторична назва територй стешв м1ж Доном i Дн1стром, котра здавна належала КиУвсыай Pyci i була на трива- лий час значно обезлюднена внаслщок спустошливих набтв ко- чових войовничих племен печешпв, y3iB, aeapie, половц1в (кума- Hie) i татаро-монгол1в. Поняття «Дике поле» зникло в KiHui

• XVIII ст., коли було розгромлено тур.-тат. панування в Причор- номор’У та ПриазовТ [УРЕ, 4, 158]. Назва дике в po3yMiHHi «не- заселене, небезпечне вщ страшних Ha6iriB, яю приносили з со­бою нелюдсыа страждання».

Димарка — р., л. пр. Дншра. Назва вщ слова димарка, яке в XVII—XVIII ст. означало шч рудт, в котрШ за допомогою мшв виплавляли заюзо з руди. Вщомо, що на бер. Д., яка входила до Черншвського полку, в 1754 виплавляли загпзо [Фед., 225].

Димер — смт. Вишгородського р-ну Кшвсько! обл. Розташо- ване на автомапстрал! Киш — Овруч на вододин Дншра, 1рпеш i Здвижу. Виникло 1582. Назва — трансформована форма з пер- BicHoro Здемарь < антропошма *8ъйётёгъ.

Димитров (до 1937 — Грод1вський рудник, з 1937 по 1957 — Новий Донбас) — м., пщпорядковане КрасноармШсыай мюькра- д1 Донецько! обл. Розташоване на вододш р. Солона i Казенний Торець, на зал1знищ Донецьк — Дншропетровськ. Виникло у 1912. Димитрове — смт., пщпорядковане Олександр1вськш мшьк- рад1 Юровоградсько! обл. Виникло 1947 пщ час освоения Семе- швсько-Головювського буровугшьного родовища. Назва вщ пр1звища болгарського д1яча Г. Димитрова.

Дихтинець (в КРУ назва не точна — Дугенець) — пот., л. пр. Путали (бас. Пруту). Назву виводять вщ дяоть, за заняттям на­селения — Д1гтинець. Ця початкова назва змшилася внасл1док топон1м}чно1 метошмп [Карп., ТБ, 122].

Ддброва — смт. Олевського р-ну Житомирсько! обл. Розташо­ване на пн. зх. обласп, на зал1знищ Сарни — Коростень. Назва вщ апелятива di6poea — тип л1су, в деревосто! якого переважае дуб (Guercus L.) — рщ дерев з родини букових. Засноване в к1н- щ XIX ₍СТ.

Д1виця — рр.: 1) л. пр. Jloiui (бас. Десни); 2) (Д’Ьвичь-р'Ька, Новый Поток) л. пр. Остра (бас. Десни). Назву виводять вщ 1.-е. слова *dheuina «джерело, потж, теч1я» [Ящен.]. Пор. назву трьох р1чок Д1виця в Липецькш обл. (Рос1я). Hi назви формувалися на територи Сумсько! i Черн1пвсько1 обл. i перенесен! переселения­ми в Липецьку обл. [Прох., 44]. Назва утворена за допомогою суф. -иця. Звщси, очевидно, i гщрон!м Д1вичка — р., п. пр. Удаю (бас. Сули), утворений вщ основи за допомогою суф. -к(а), що виражае вщтшок здр!бнщосп.

Дшич — г., одна з наймальовничших верш. Товтр1в (Медобо- pie). Розташована над р. Збруч, л. пр. Днютра. Назва вщ д1вочо- го монастиря, який стояв колись на ropi i був зруйнований тур­ками, а жител1в слободи, що лежала пщ горою, i черниць забра­ли в полон. 3 Д1вич-горою пов’язано ряд легенд.

Девичка — див. Д1виця.

Дйтяр! (кол. Мшяйли, Мшяйл1вка) — смт. Ср1бнянського р-ну Чершпвськох обл., розташоване на р. Удай при впадшш в не! Лисогору (бас. Дншра). Перша письмова згадка вщноситься до 1666. Назва вщ dixtwp, dixiwpi — робтшки, як! займаються ви- готовленням дьогтю. У сел1 здавна був розвинений цей проми- сел. У Д. 1845 перебував Т.Г. Шевченко. Тут вш написав повють «Музикант», в яый змалював тяжке життя кршахав.

Дш — хр. Украшських Карпат в p-Hi м. Борислава. Назва вщ м1сцевого географ1чного терм1на дт — «гора, що роздшяе (дшить) два села, дв1 р1чки тохцо» |Лящук, КГТ, /65]. Звщси i хр. Великий Дщ бшя Борислава; Верхних Дш — хр., розташова- ний на Закарпатп Mix рр. Латориця i Боржава (бас. Тиси). Верх­нш вщ верх «вершина, висоха гори» {див. Верховина).

Дшятин — смт. Надв1рнянського р-ну 1вано-Фрашавсько1 обл. Розташоване на р. Прут (бас. Дшстра). Вперше згадуегься в документах 1578. Назву виводять вщ iMeHi першого поселения Дшта (Дшета). iHini дослщники вказують, що в податкових ре­естрах того часу згадуеться пр1звище шляхтич1в Стецька та Кос- Ti Дтятинських, вщ яких н1би й походить назва, що менш eipo- гщно. Скорше пр1звище шляхтич1в похщне вщ н. п. Д.

Дшпро (Дншр, Дшпер, Славутич, Славута) — головна pixa Ук- рахни, бере початок на Смоленщиш (в Роса), протшае по Росп, Buiopycii i впадае в Дн1провський лим. Чорного моря. Найдавш- ша з писемних назв Борисфен (Бористен) згадуеться Геродотом (V ст. до н. е.), Птоломеем (И ст.) та ш. як латин. Borysthenes. Ця назва загальноприйнята з ipaH. (авест.) Vourustana — «широке мкце». В лггературх вказуеться як на назву схафську. Це поясню- еться тим, що вони першими з ipaHOMOBHux народ1в з’явилися на flHinpi (VIII ст. до н. е.). На думку вчених, назва вщноситься не до само! piioi Д., а до широкого лиману в понизз1 рйси. Деяха дослщники печен1зьку назву Д. Barobx (Барух), мхшохщь згаду- вану в1зантшським 1мператором й юториком Косгянтином Баг- рянородним в одн1й 3i CBoiix праць, як i санскрит. Вагах, а також назву, дану 1раномовними племенами, Baras, Baras-don i гунсысу назву uiei piiax Var, пропонують вважати найдавншою назвою Д., яка означала Вепр «дикий кабан». Цю думку пщтверджують тим, що культ вепра посщав особливе мюце у старод. м1фологп давн1х — д.-гр. назва Борисфен (Бориспен) е переосмисленням д.-1вд. гщрон1ма Вагах через його ipaH. переробку Барз-дон «Вепр-piKa» i що вщ uiei назви утворилися д.-гр. пдрон1ми Барос (Барис), Борис-тен «Вепр-piKa» i Bapiaxrr Данапер, який означае навпаки — «ржа Вепр» [Наливайко]. Про походження суч. назви Дшпро icxxye кшька гшотез. Одш п виводять вщ схаф.-балкан.

Дапа-арага, достнвно «Ржа-задня» в po3yMiHHi «дальня ржа» при тлумаченш назви Дшстра як Дапа-nardu «ближня ржа» (по вщ- ношенню до р. 1стр, ниш Дунай). Таке тлумачення малоймов1р- не. 1снуе шше м1ркування, за яким гадають, що фрак., за сюф. традищею, назви Дншро i Дшстер позначали односкладовим словом dun «ржа», але з додатком природних opiemnpie по 1ст- ру стосовно Дшстра i по 1бру (в бас. Тетерева) — стосовно Дшп- ра. За цим тлумаченням назви р1чок визначають i'x положения: Dun 1стр1вський (бшя 1стра) — Дшстер, Dun 1бр1вський (бшя 16- ра) — Дншро. Згодом дослов. гщрошм Duneibr трансформувався на слов. Дънепръ [Труб., ПУ, 216—2Щ. Таке тлумачення не пере- конливе. BiporlflHime тлумачення, пщтримуване бшышстю вче- них, за яким назви веж великих р1чок Пн. Причорномор’я, в то­му числ1 й Дншро, мають переважно i.-e. (i.-ipaH.) походження. Середню течда Д., на вщмшу вщ царських сюф1в, KOTpi жили в понизз! р1ки, отже i i"i назву, вщому як Дана апара в розумшш «водна глибоч1нь», осво'ши сгафи-землероби. Ця ж назва у фор- Mi Данапер в IV ст. н. е. згадуеться в Аношмному nepnicni (noci6- нику для мореплавщв). П1зн1ше, в VI ст., в xpoHiui в1зант1йсько- го 1сторика Менандра Протиктора подано цю ж назву. Тод1 ж готський icTopHK, за походженням алан, 1ордан (1орнанд) подав BapiaHT Danapris, латишзовану форму Danaper, похщну вш сиф. Dana-apara. Пор1в. осет. (а вони вщносяться до 1раномовних народie) don-arf «глибока ржа». Гадають, що гщрошми Dana- pris/Danaper походять вщ дак.-фрак. пром1жка Danu-ipr-os, де Dana — «вода, piKa» та i. е. Inp (1бр) i3 значениям той, що розливаеться»; отже, «широкий» > Dunipr-Duneanar (на фрак, ос- Hoei) > Dmeprb — в тому ж розумшш «глибока ржа» [ЕСЛИ, 55—5(5]. Отже, бшышсть вчених у cboix дослщженнях назву Д. ви- водять з найдавнше заф1ксованих BapiaHTiB Danapris/Danaper, витлумачуючи з латин. Bapianra Danapris (Дапарег) > пн.-сх.- слов. *Дапаръ > д.-р. Дьн’кпръ, Дън’кпръская река, рос. Днепр, укр. Дшпер, Дшпро, бшор. Дняпр. Паралельш назви Д. — Словута (Славута), Словутич (Славутич) значно давший вщ найменуван- ня Дшпро, вщносяться до праслов. гщрошми. Походження назви Словута (Словутич) остаточно не з’ясовано. Гадають, це 1м’я утворилося вщ i.-e. *Шец > праслов. *slou — «текти» [Rozw.; Стри- жак, «БД»]. На думку О.С. Стрижака, первинне значения гщрош- ма *slava означало «чиста, прозора, ясна» [Стрижак, там же]. Га­дають, що гщрошм Словутич Mir виникнути або з дослов. flieorc. основи *slovgt — основи i3 значениям «текти», або вщ праслов. Д1есл. *sluti «славитися, бути вщомим» i спорщнений з лексемою Слава (Трубачов) «носш слави». 1нш1 вважають 1м’я Словутич егатетом Дншра, виводять його вщ д.-р. словутичъ, похщне вщ словять «знаменитей» [Фаем., 3, 673\. Похщною назвою вщ гщрошма Словута (Славутеч) — м. Славутич Рткинського р-ну Чершпвсько! обл. Розташоване в межир1чч1 Дншра i Десни — MicTO чорнобильських енергетайв. Засноване 1987.

Дншров! пороги (Дншровсьй пороги) — пороги, яп були роз- ташоваш в pycai р. Днтро м1ж Дншропетровськом i Запор1жжям. Пороги — кам’янисп дшянки в pyoni piiai 3i значною швидйстю течи, яй спричинилися внаслщок неоднакового розмивання р1зно- рщних порщ. Перший описав пороги, 1х назви, а також весь Днш- ровський шлях в1занпйський iMnepaxop Костянтан Багрянородний (X ст.). Шсля збудування Дншрогесу залип водами вдех. Пороги служили перешкодою для судноплавства в Запор1зыой обл.

Дшпровське — смт. Верхньоднтровського р-ну Дншропетров- сько1 обл. Засноване 1951. Розташоване на бер. Днтра (Дншро- петровського водоймища), за що й дютало назву.

Дшпровський лиман — зат. на пн. Чорного моря в Херсон- ськж i Микола\'всыай обл. Вщ Чорного моря вщокремлений Клнбурнською косою. Назва похщна eia гщрон1ма Днтро, який впадае в цю затоку. На пн. у лим. впадае р. Швд. Буг, за що ic- нуе паралельна назва. Про походження слова лиман див. Лиман.

Дшпровський луг (Великий Луг, Великий Луг Запор1зький, Луг, Великая Плавня, Плавня, Великий Луг или Плавня) — розмйце- ний на Л1вобережяа нижче о. Хортищ, переважно залитий Кахов- ським вдех. Вперше згадуеться пщ 1190 [ПСРЛ, 2, 1962\. Слово плавш означав «надм!рно зволожен1 дшянки заплавно! тераси, вкрито! водно-болотною i болотно-луговою рослиншстю». Назва прикм. частини похщна вщ гщрон1ма Днтро. Про походження назви Великий Луг Запор1зький див. Великий Луг Запор1зький.

Дшпровсып пороги — див. Дншров! пороги.

Дшпродзержинськ (до 1936 — Кам’янське) — м. Дншропет- ровсько! обл. Розташоване на правому бер. Днтра. Вперше зга­дуеться 1750 як с. Кам’янське (назва вщ каменоломень, що були розташоваш поблизу). 3 1936 — Дшпродзержинськ. Таку назву дютало на честь Днтра i Ф.Е. Дзержинського (див. Дзержинськ).

Дшпро-Донбас — канал м1ж рр. Дн1про i CiB. Донець, вщ яких i перейняв назву. Початок бере з Дншродзержинського вдех., 61- ля с. Шульпвка Криничанського р-ну Дншропетровсько! обл., i з’еднуеться з CiB. Дшцем.

Дншропетровськ (до 1926 — Катеринослав) — м., обл. ц. Днш- ропетровсько! обл. Розташоване на Дншрь У 1776 за наказом Г.О. Потьомкша там, де Кшьчень впадае в Самару, на мющ сл. Половищ, засновано! в середин! XVII ст., було закладено Mic-
то, назване на честь Катерини II Катеринославом. Низовинне ль вобережжя, на якому будувалося MicTO, навеет затоплювалося водою, тому в 1784 за наказом Катерини II перенесено на пра- вий бер. Дншра у Кайдаки. Закладка MicTa вщбулася 9 (20) трав- ня 1787 на ropi, де ниш розмщена Жовтнева площа. 1797 Пав­ло I перейменував м1сто на Новорос1йськ. У 1802 йому поверне- но стару назву. 3 1926 — суч. назва. Перша частина складного топошма вщ Днтро, на якому розташоване мюто; друга дана на честь Г.1. Петровського — революцюнера, д1яча кол. радянсько'У держави, кол. робшшка одного i3 завод1в Катеринослава.

Дшпрорудне — м. Васил1вського р-ну Запор1зько1 обл. Розташо­ване на л1вому бер. Дншра. Засноване 1961 в зв’язку з освоениям Bi- лозерського зал1зорудного р-ну. Назва вщ Днтро i руда — мшераль- на речовина, з якоУ добувають метал, у даному раз1 руда загазна.

Дншряни (до 1946 — Британи) — смт., пщпорядковане Ново- каховсыай м1ськрад1 ХерсонськоУ обл. Розташоване на л1вому бер. Дн1пра. Засноване 1791 кршаками-переселенцями з р1зних губернш — ПолтавськоУ, КурськоУ, ОрловськоУ та ш. Назва похщ- на вщ Днтро, утворилася за допомогою суф. -яни. Щоб кршаки не тлсали, Ум голили (брили) голови. Звщси виводять стару назву Британи (брил) [Юдешч, 197\. Приклад народно!' етимолопУ. Бшьш iMoeipHe УУ походження вщ географ1чного термша Бретань. Вщомо, що в шй мюцевосл по Днтру оселялися французи {див. Велика Лепетиха), очевидно, вихщщ з п-ова Бретань, розмще- ного на пн. зх. Францп, назва якого, в свою чергу, походить вщ кельтського племен! бритти, витюненого з Бретан! германськи- ми племенами в V ст. Пщ впливом переосмислення в укр. Moei е було замшено на и. Звщси, iMOBipHO, Британ — два л!вих рук. в понизз! Дншра, о. Британ поблизу Нжополя на Дн!пропетров- щин1. 1снуе також думка, за якою назва Британи тюрк, похо­дження (ДЛ.Яворницький (Эварницький) та ш.) й утворилася вщ

«один» + *itan «зниклий», що менш iMOBipHO.

дшстер (Дьи-Ьстръ (-ь?), Дн!стро) — р., впадае в Днютров- ський лим. Чорного моря. Походження назви остаточно не з’ясоване. Й слщ вщнести до найдавн!ших час1в. Pi3Hi народи i племена, просуваючись у басейш piicn, по-новому сприймали назву i щоразу и видозм!нювали. Вперше згадуеться Геродотом у V ст. до н. е. як прикордонна 3i Сюф!ею р1чка пщ назвою Tipic. П!зн1ше Страбон i Птоломей називали УУ сюфською назвою Ti- рас; назва з ipaH. turns «швидкий» (Фасмер; Брюкнер; Лер-Спла- винський). Цей давнШ географ1чний терм1н походить вщ ipaH. прикм. (а А.О. Бшецький вважае floipaH.) turn «швидкий», курд. tur «дикий, неприборканий». Назву Turns турки переосмислили
на *Turla (iMOBipHO, пщ впливом тюрк. *turla «пасовище»), яка вживалася укр. мюцевим населениям аж до XIX ст. Суч. назва вперше згадуеться в IV ст. Ам\паном Марцеллшом як Danastius. Готський icTopHK 1ордан називас р1чку Danas ter. Походження щ- е! назви дослщники виводять no-pi3HOMy. Одш i"i виводять вщ авест. danu narduu «ближня ржа» при тлумаченш назви Дншро як Dana апага «задня ржа». Таке тлумачення не переконливе. Бшьш ftMOBipHe тлумачення, за яким Danastris розглядаеться як двочлен- на назва, що становить сполучення двох апелятив1в — дан + стрий. У св01Й нижнш течи ржа мала назву Дон у значенш «вода», «р1ка», а в верхнш — Стрий, що означае «швидкий» (Петров). Та­ке тлумачення пщтримуеться бшышстю дослщниюв, етимологйо й можна вважати встановленою. Сюфи говорили щось на зразок «don Istros», як ми ниш говоримо: «ржа Волга» чи «ржа Дшстер», а згодом це словосполучення злилося в одне слово. Дослщники припускають, що слово Icmpoc i на MOBi фраюйщв означало «швидкий», тобто те, що й Tipac на MOBi сюф1в [Карп., ТБ, 122—124; ГДДТ, 11—14\. Молдовани i румуни pixy здавна назива- ли Hicrpy. В старод. Pyci piKa спочатку була вщома як Дъшкстръ. Ця назва, як первинна, зайшла i в Украшу. Згодом тут вона стала вщома як Дшстр, Дшстер, паралельна пщ молд. впливом — Шстр. Таким чином, назва ржи Д. не сюфська, як про це тлумачили ряд дослщниюв, а досюфська. Суч. фонетичний вигляд Дшстер нале- жить Moei слов’ян. У м1сцевого (у вузькому розумшш) населения Д. вщомий ще пщ назвою Берег [Карп., ТБ, 123; ЕСЛИ, 56—58\.

Дн1стровський лиман — зат. (лим.) у пн.-зх. частиш Чорного мо­ря — розширене русло Дшстра, найбшьший пр1сноводний лим. Ук- раши. Кол. назва Овццеве озеро. Й пов’язували з 1менем давньо- римського поета Публш Овщ1я Назона, вважаючи, що вш жив у цих Micuax у засланш. У молдован лиман був вщомий пщ назвою Ви­дов, Видовул, лакул Овщулуй; у турюв *Turla, у pociflH — Лиман Б'Ьлгородський. Суч. укр. назва походить вщ iMeHi Дшстер, утвори- лася вщ топооснови Дшстр- за допомогою суф. -овський. Б’клгород- ським лим. називали за 1менем найбшьшого поселения на Д.Л. — Б'кдгорода. У запор1зьюй nicHi лиман подано у форм1 Дшстровий лиман [ГНП, 30—34]. Про походження слова лиман див. Лиман.

Добра — рр.: 1) (Добрая, Красная, Добрянка) — л. пр. Сухо­го Ташлика (бас. Швд. Бугу); 2) (Добренька, Добрая) п. пр. Ви- cyHi (бас. 1нгульця); 3) п. пр. Гнило! Липи (бас. Дшстра); 4) п. пр. Конопельки (бас. Прип’ятО. Назва вщ прикм. добрий, вказуе на яюсть води. Аналопчне походження назв Добра Вода — р., пр. Свидш (бас. Десни); Добривщка — рр.: 1) (Доброволка, Добри- водка, Добровод1вка) л. пр. Коропця (бас. Днютра); 2) (Добро­водка) л. пр. Пруту (бас. Дунаю). Прикм. утворення без спещ- ального топон1м1чного форманта.

Добровеличювка — смт., рц. Юровоградсько! обл. Розташоване на р. Добра, л. пр. Сухого Ташлика (бас. П1вд. Бугу). Виникло в другш половин! XVIII ст. За народними переказами, тут була чу- мацька зупинка. На нш поселився кртак-втйсач коваль Величко. Згодом переселенщ заснували xyrip, який назвали Д. Назва вщ гщ- ронша Добра i пр1звища коваля Величко за допомогою суф. -iBK(a).

Добромиль (кол. Вашина) — смт. Старосамб1рського р-ну Льв1всько1 обл. Розташоване на зал1знищ Старий Самб1р — Ни- жанковичг Засноване одним з дворових перемишлянського кня­зя — Вашем, звщси первинна назва. Як гадае 6.М. Черштвська, суч. назва вщ д.-р. iMeHi Добромил + суф. -j, тобто MicTO Добро­мила. Перша згадка про Д. вщноситься до 1374, за шшими дани- ми, до 1566.

Доброшлля — м., рц. Донецько! обл. Розташоване на р. Бик, л. пр. Самари (бас. Днтра). Виникло у 1953 на Micni х. Параско- впвки, вщомого з першо! половини XIX ст. Сюди в 1914—1915 у нововщкритий район залягання кам’яного вугшля було прокладе- но зал1зницю. Зал. ст. за rapHi чорноземш поля, серед яких вона виросла, була названа Добропшлям. Неподал1к вщ станцп були вщкрит1 рудники — Ераспвський i Святогор1вський. У 1922 руд­ники об’еднаш в один — Червоноармшський. У 1953 перетворе- но в м1сто Добропшля. Назва вщ словосполучення добре поле.

Добротв1р — смт. Кам’янсько-Бузького р-ну Льв1всько1 обл. Розташоване на л1вому бер. Бугу. Виникло у 1952. Нове с-ще створено у зв’язку з буд1вництвом Добротв1рсько! ДРЕС. Свою назву одержав вщ найменування с. Добро те ip, розташованого не- подал1к, а згодом перейменованого на Старий Добротв1р. Перша письмова згадка про село 1417. Походження назви не встановле- но. Ймов1рно, вона виникла вщ словосполучення добро творити. Назва новозбудованого Д. виправдовуе це найменування: ДРЕС даруе електроенерпю навколишшм поселениям.

Добрянка — смт. Рткинського р-ну Черн1пвсько1 обл. Виник­ло у кшщ XVII ст. Розташоване на пн. Украши на зал1знищ Чер- HiriB — Гомель, на невеличкш однойменн1й р. Добрянка, п. пр. Откильш (бас. Сожу), вщ яко! й перейняло назву. Найменуван­ня ршки вщ л1су Доброго, де бере початок [СГУ, 775].

Довбуша печера — печера в Карпатах поблизу м. Яремче 1ва- но-Франювсько! обл. Названа на честь видатного народного ге­роя захисника поневолених у XVIII ст. Олекси Довбуша, який, за словами 1.Я. Франка, «був окрасою, князем i владикою тих rip, орлом того повггря, оленем тих 6opiB, перед ким дрижали

CMUiHBi й силып, корилися гордь надшялись слаб!, бщш i приг- ноблеш». Звщси ж назва гори Довбуша поблизу м. Збаража Тер- нопшьсько! обл. над р. 'Гнезною, л. пр. Серету (бас. Дшстра).

Довга Сага — р., л. пр. Хоролу (бас. Пела). Про походження iM. частини назви див. Сага. Прикм. частина довга вказуе на роз- м1ри р1чки в nopiBHBHHi з сусщшми струмками.

Довге — оз., розташоване в Шацькому р-ш Волинсько! обл. i вщноситься до групи Шацьких озер. Назва являе собою субстан- тивований прикм. довгий(-е), узгоджений у род1 з номенклатур- ним словом озеро.

Довжанка — рр.: 1) л. пр. Завадки (бас. Дшстра); 2) п. пр. Се­рету (бас. Дншра). Назва вщ прикм. довгий. Утворилася вщ основи довг- з переходом гуж, суф. утворення на -анк(а). Звщси ж Дов- женька — р., пр. Яловичари (бас. Пруту), утворення на -еньк(а); Довжик — рр.: 1) п. пр. Кам’янки (бас. Тетерева); 2) п. пр. Нет- риусу (бас. Пела); 3) л. пр. Бабки (бас. CiB. Дшця); 4) п. пр. Нет- риусу (бас. CiB. Дшця). Назва вщ прикм. довгий з переходом г у ж, утворена демшутивним суф. -ик. Звщси ж Довжик Грузький —

р., л. пр. Лисогору (бас. Сули). Про означальну частину гщро- HiMa див. Грузька.

Докучаевськ (до 1954 — с-ще Олешвсью Кар’ери) — м. Вол- новаського р-ну Донецько! обл. Розташоване на р. Суха Волно- ваха (бас. KaiibMiycy). Засноване у 1898 у зв’язку з початком до- бування кар’ерним способом долом 1ту для металурийно! про- мисловост1. У 1954 назване на честь видатного рос1йського грун- тознавця-географа В.В. Докучаева.

Долина — м., рц. 1вано-Франювсько! обл. Виникло в друпй половин! X ст. Розташоване в Bepxie’i р. Сивка (бас. Дшстра), в глибоий долиш. Приклад переходу апелятива у власну назву. До­лина, пор!внюючи з довжиною, вузька заглибина в земнш по- верхн!, спричинена розмивною д!яльшстю текучих вод.

«Долина нарцис!в» — мальовнича долина, один з найкрасивших куточюв в Украш!, державний заповщник. Розташована на Закар- nani в урочищ! Kipem поблизу м. Хуста, на правобережнш Tepaci р. Тиса (бас. Дунаю). Навесш бщьше як на 30 га мюцевклъ В1фива- еться нарцисами (Narcissus L.) — рщ трав’янистих рослин з родини амарилюових. Походження першо!^- частини топон!ма див. Долина.

Долинська — м., рц. К!ровоградсько! обл. Виникло 1871 пщ час буд!вництва зал!знищ Харюв — Микола!‘в. Спочатку зал. ст. i пристанщйне с-ще називалися Казанкою. Суч. назва вщ npi3- вища пом!щиц1 Долинсъкои

Домашвка — смт., рц. Микола!всько!‘ обл. Розташоване на р. Чортала, п. пр. Швд. Бугу. Виникло на початку XIX ст. на Mic- щ х. моддованина Худобашева. Назва вщ прйзвища польських зем- левласниив Доматвських. Назва вщ основи доман- та суф. -1вка.

Домаха — рр.: 1) пр. Кальм1усу (впадае в Азовське море); 2) пр. Кушугуму (бас. Дншра); 3) у межир1чч1 Дшстра i Турунчу- ка; рук.: 4) л. Дшпра в Дншропетровськш обл.; 5) п. Дншра в Ки- 1всыай обл.; 6) п. Дшпра в Херсонсыай обл.; 7) (кол. Яське) — оз. на Турунчуку, поблизу с. Яськи Бшпвського р-ну Одесько! обл. Звщси ж Домашка — р., л. пр. Дншра. Назва Домаха пов’яза- на з розселенням запор!зьких козаюв. Словом домаха (дом + аха) козаки називали свое стале Micne перебування, житло [Отш, 125—127\. Гадають, що назва оз. Яське занесена з Придшпров’я козаками-чорноморцями в перюд 2-1 рос.-тур. вшни. Кол. назва походить вщ дуже давнього с. Яськи [ГНП, 35]. Див. Ясыавка. Ге­нуе цший комплекс Наддншрянських Домах.

Домоткань (Демохан, Демоткань, Демокан) — р., п. пр. Днш- ра. Назву виводять з ipaH. danu-han, danava-han «р1чковий коло- дязь, колодязь поблизу велико! р1чки» [Труб., ПУ, 207].

Домузла (Домузгла, Домузли, Домузлу [СГУ, 181]) — р., впа­дае в Азовське море. Назву виводять вщ тат. *toniz «дика свиня» та форманта -1и. Досл1вно: «свиняча». Пор.: Аталикова, Донуз- лав, Койсу, Свинарська, Свинтвка.

Дона — р., л. пр. Пруту (бас. Дунаю). Назва вщ алан, дон, дона «вода, ршка».

Донбас — див. Донецький кам’яновупльний басейн.

Донець — 1) р., п. пр. Тетерева (бас. Дн1пра). Назва вщ алан. дон «текуча вода, р1чка» (див. Сюерський Донець); 2) (Донщй) м.-фортеця, що 1снувало за час1в Ки'шськоГ Pyci на схщних и рубе­жах, ниш городище. Знаходилось над крутим урвищем правого бер. р. Уда, неподалпс вщ и впадшня в Cie. Донець (бас. Дону), на вщ- стан! одного км вщ теп. зал. ст. Карач1вки. Було знищене в HepiB- нш бою пщ час навали Батия 1240. Назва похщна вщ р. Донець (див. С1верський Донець). Назва вщ топооснови дон- та укр. суф. -ець.

Донецьк (до 1924 — КМвка, з 1924 до 1961 — Сталшо) — м., обл. ц. Донецько! обл. Розташоване у BepxieT р. Кальм1ус (бас. Азовського моря). Перш1 поселенщ на територп нин1шнього Mic- та, в урочищ! Олександр1вщ, з’явилися наприк1нц1 XVIII ст. Це були запорожщ. Одн1 з них заснували зим1вники, 1нш1, заможн1- ш1, разом i3 с1м’ями й наймитами оещали хуторами. Так виник- ли х. Овечий, Олександр1вка, а нижче за теч1ею KaiibMiycy — зи- м1вник Мандрикине, заснований козаком Мандрикою. Останн1й з 1803 став помщицьким маетком Авдотыних. Згодом поряд ви- никли невелию слободи — Олександр1вка, Олексйвка, Григор1в- ка. 3 буд1вництвом у 1869—72 англ1йським кап1тал1стом Джоном

Юзом бшя х. Овечого металурпйного заводу виникло с-ще, яке невдовз1 злилося з шахтарським с-щем Олександр1вкою, а гпзшше й з шшими поселениями. Так виникла КМвка, назва угворена вщ скорочено! форми найменування КЫвський завод (власником яко- го був анппець Юз (Хьюз)). Отже, назва заводу виникла ранше. Де- що тзнше, в кшщ 60-х i на початку 70-х poidB XIX ст., виникло поселения з Tieio ж назвою. В основ! суч. найменування Д. ле- жить перша частина складного топошма Донецький басейн, похщ- на вщ р. Cie. Донець. Вона утворена вщ скорочено! форми прикм. Донець- за допомогою суф. -ськ. Назви Micr Донецьк у гирл! Cie. Дшця (Ростовська обл. Рос»), Северодонецьк, СЛверськ (кол. Яма), розташоваш на Cie. Дшщ, мають безпосереднш зв’язок з цим гщрошмом.

Донецький кам’яновупльний басейн (Донбас) — шдустр!альний р-н Украши, який охоплюе Донецьку, Луганську, частково Днш- ропетровську обл. Украши i частково Ростовську обл. Рос». До­нецький — вщ назви р. Cie. Донець. Басейн — в географа: npocrip, з якого води стпсають до Cie. Дшця; в геолога: область залягання корисних копалин. Звщси — Донецький кам’яновугшьний басейн. Донбас — складноскорочене слово вщ Донецький (кам’яновупль- ний) басейн. Пор. Кривор13ький зал13орудний басейн (Кривбас).

Донецький кряж (Алансыа гори, ni3Hime — Оленяч! гори) — горбасте плато в межах Донецько!, Лугансько! обл. Украши та Ростовсько! обл. Роса. Розташований на пд. середньо! течп CiB. Дшця. Кряж — видовжене пщвищення або система пщвищень, що являе собою залишки складчастих rip давнк геологзчних епох, внаслщок ерозп перетворених майже на р1внину. Араби Д. к. (IX сг.) називали Венендерсыа гори по iMeHi племен! ве- нендери (онногундури), яю жили в сх. частиш кряжа [Рыбаков, КР, 214—215]. Кол. назва Алансыа гори пов’язана з !раномовним племенем алани — предками осетин, яи жили в ц1й икцевост! в I тис. н. е. Оленячими горами звалися ще у XVIII ст. за поши- рення в Л1сах кряжа олетв.

Донське — смт. Волноваського р-ну Донецько! обл. Розташо- ване бшя витоку р. Калка, л. пр. Кальм1усу (бас. Азовського мо­ря). Засноване 1946 [1МСУ, Днц, 227]. Назва вщ Дон за допомогою суф. -ське. Принесена вихщцями з Дону.

Донузлав — оз., найбшьше й найглибше в Криму, утворилося з морсько! затоки. Розташоване в зх. частит Кримського п-ова, ниш з’еднане каналом з морем. Назва вщ тэт. *toniz «дика сви- ня» (див. Домузла), вказуе на поширення в минулому диких сви­ней. Гщрошм досл1вно перекладають як «свиняче». Звщси ж найменування р. Донузлав, яка впадае в оз.

Дорогань — р., п. пр. Cnyni (бас. Гори Hi). Назва вщ д.-р. до­рога «путь, шлях» [Срезн., 1, 7071. Утворена вщ топооснови за допомогою суф. -ань. Звщси ж Дорогинка — рр.: 1) п. пр. 1рпеня (бас. Дншра); 2) п. пр. Тетерева (бас. Дншра), утворення за до­помогою суф. -инка [Нероз., 68\.

Дорогобуж — с. Гощанського р-ну Р1вненсько!' обл. Розташо- ване на л1вому бер. TopHHi (бас. Дншра), неподалж вщ автома- ricTpaiii PiBHe — Житомир. Одне з найстарших поселень УкраТ- ни. Поблизу Д., на високому 6epe3i TopHHi, лежить старе горо­дище з високими валами, що сягають 10—12 м, — залишок Mic- та Дорогобужа — столиц! удшьного княз1вства Кшвсько! Pyci. Перша згадка в лггопиа датуеться пщ 1084. Назву виводять вщ фрази дорога на Буг, тобто лежить на дорозц що веде i3 Захщно- го Бугу на Швденний Буг. Бшьш iMOBipHO, вщ антропошма До- рогобуд + суф. з приев, значениям -jb, звщки Дорогобуж/-д/>ж/. Пор.: Дорогобуж — Micro в Смоленсыай обл. Pocii.

Дохна (Дохно) — р., п. пр. Швд. Бугу. Д.-слов. *дъс1гъ, eboengti, з шшими сполученнями чергування *doch/duch. В укр. д1ал. Bi- домий апелятив вщ праслов. *duch в розумшш «болото», «здухо- вина», «топке мюце на болотЬ»; Д. дае замулене дно i болотист! береги [Мас.,НР1, 38—39].

Драб1в — смт., рц. Черкасько! обл. Розташоване у BepxiB’i р. Золотоношка, л. пр. Дншра. Перша письмова згадка вщно- ситься до 1680, коли багатий козак, згодом переяславський полковник, захопив щ земл1 разом з х. Драб1в. Назва хутора по­ходить вщ Дробового nicy, що pic поруч. Походження назви люу невщоме. Ймов1рно, приев, утворення на -ie вщ антропон1ма — пр1звища чи пр1звиська Драб, що походить i3 драб «o6ipea- нець, жебрак».

Дражище (Дражвде, Драб1ще) — р., п. пр. Рашвця (бас. Ду­наю). Ю.О. Карпенко назву пов’язуе з коренем драг-, вцццесл1в- ною назвою болота, трясовини [Карп., ТБ, 125; у Б. Гршченка — «драгва, драговина, драглина, драгно», т. 1, 439]. Звщси похо­дження племшно! назви одного i3 схщнослов. союз1в племен дрегович^ названих вщ численних дрегв або дрягв «болт> [Мав- род., 21]. Стара форма Драб1ще, яку вказуе дослщник, не ясна. Вш припускав й утворення вщ драб «об1рванець, жебрак», мож- ливо, мала метафоричне значения.

Дракуля (Дракуле, Драгуля) — р., л. пр. Дунаю. Очевидно, то­го ж похо­дження, що й Деркул (див.) (бас. CiB. Дшця) [ГУ, 179].

Древлянська земля (земля древлян, д.-р. Дерева, Деревьска земля) — «...Послуша их Игорь, иде в Дерева в дань» [ПСРЛ, 1, 1962]. Назва вщ д.-р. дерева «група дерев», «територ1я, поросла люом» [ЕСЛИ, 49]. Звщси назва д.-р. союзу племен Д(е)ревллне або Д(е)ревлАны — <wiicoBi люди» [Фаем., 1, 501].

Дрестна — р., п. пр. Ревни (бас. Десни). Назву виводять вщ Д1ал. дрезна «драговина, мочар, болото». Досл1вно: «р1чка i3 забо- лоченим руслом». 1снують й iHiiii тлумачення, менш Biporigm.

Дрогобич — м., рц. Льв1всько'| обл. Розташоване на р. Тисме- ниця, п. пр. Бистрищ (бас. Дтетра). Виникло в XI ст. За народ- ним переказом, поблизу суч. поселения було м. Бич, зруйноване пщ час тат.-монг. навали. ГНзшше на цьому Micui виникло нове MicTO, яке називалося Другобич. Вщ uiei форми шбито й утвори- лась суч. назва. За шшою вершею, назва Micia, вщображаючи значну заболоченють MicueBOCTi, на яюй виникло давне городи­ще, походить вщ MiKpoTonoHiMa Дреговина/Дроговина. Утворений приеднанням до основи Дрегов-/Дрогов- суф. -ич. Термш дрего- вич/дрогович законом1рно став означати спочатку мешканця Tiei Дроговини, а поттм i (його) поселения. Перехщ звуюв в — б по- яснюють фонетичними тенденщями бойювських roeipoK, пщеи- леними впливом уряд о во! латиш (на яюй здшснювалось в давни- ну MicbKe дшоводство), для яко! змша в — б е досить частим яви- щем [Ольх., Д]. Найбщьш BiporuiHe припущення, за яким назву вважають антропон1м1чного походження, утворилася вщ iMeHi До- рогобыт чи Дрогобыт i мала такий розвиток: Дрогобыпуь / Дорого- быпуь > Дрогобычь > Дрогобич [Пон., ОБ; Дем., 65].

Дружба — 1) (кол. Xyrip Михайшвський) м., пщпорядковане Шосткинськ1й м1ськрад1 Сумсько! обл. Розташоване неподалж вщ р. 1вотка, п. пр. Св1си (бас. Десни), на перехрееп зал!зниць Суми — Унеча, Конотоп — Брянськ. Засноване у 1962: 2) смт. 1чнянського р-ну Чернтвсько! обл. Засноване у 1963. Розташо­ване на зал1зниш Прилуки — Бахмач; 3) смт. Олевського р-ну Житомирсько! обл. Розташоване на залшнищ Сарни — Корос- тень. Утворене 1961; 4) печера, найбшыиа з yeix вщомих печер в Украшських Карпатах. Розташована бшя с. Мала Уголька Тяч1в- ського р-ну Закарпатсько! обл. Назва вщ дружба — приязн1 сто- сунки на основ! взаемно! прихильност1 i вщданост1.

Дружывка — м. обласного пщпорядкування Донецько! обл. Розташоване бшя злиття р. Казенний Торець з ii пр. Кривий То- рець (бас. CiB. Д1нця). Пщ час побудови Курсько-Харювсько- АзовськоТ зал1знищ збудовану тут зал. ст. назвали по iMeHi с. Дружтвки (ниш ОлекЫево-Дружшвка), розташованого за 6 км. 3 часом ця назва поширилась на пристанщйне с-ще, а згодом на MicTO, що виросло з поселень Hw^iBKH, Карл1вки i Гавршнвки, яю лежали поблизу. Назви цих поселень похщш вщ пр1звищ або iMeH землевласниюв [Ян., ОКД].

Дубана — р., л. пр. Лисогору (бас. Дншра). Назва вщ дуб (Quersus L.) — дерево з родини букових. Утворення за допомо- гою суф. -ана. Вказуе на поширення в долит piioi дубу. Пор. рр. Березина, Вшьха та ш. Hami предки завжди прихильно ста- вилися до дуб1в, з великим бажанням селилися бшя них, пере­носили назву цього дерева на сво! поселения, ржи, озера. В Ук- pami е понад 130 гщрошм1в i понад 100 н. п., назви яких похо- дять вщ слова дуб. Звщси ж Дубина — р., л. пр. Удаю (бас. Су­ли). Утворена за допомогою суф. -ина; Дубиця — р., л. пр. Соло- ниц! (бас. Тиси). Назва вщ дуб утворена суф. -идя; Дубки — р. в бас. Убортц Дубниця — р. в бас. Корчика (бас. Горит).

Дуб1вський (кол. Гром1вка) — смт., пщпорядковане Антраци- Двськш мюькрад! Лугансько! обл. Розташоване неподалж вщ м. Антрацит, на зал1знищ Дебальцеве — Новошахтинськ. Виник- ло в кшщ XIX ст. на мющ с-ща шахти № 26, яка належала ка- шталюту Громову. Звщси кол. назва. Суч. найменування вщ бал­ки Дубова, вздовж яко!' вир1с новий мжрорайон.

Дубки — див. Дубана.

Дубляни — м.: 1) Нестеровського р-ну Льв1всько1 обл. Розта­шоване неподалж вщ автоииигав Льв1в — Нестеров i Льв1в — Кам’янка-Бузька. Засноване у 1968; 2) Самб1рського р-ну Льв1в- сько! обл. Розташоване за 15 км на сх. вщ районного центру. Перша письмова згадка вщноситься до 1432. За переказами, на­зви походять вщ дубових Aide, яких багато було колись у цих Mic- цевостях [1МСУ, Лв, 683]. 1мов1рно, спочатку так звали жител1в, а згодом ця назва закршилась i за 1хн1м поселениям.

Дубниця — див. Дубана.

Дубно — (кол. Доубень, Дубен, Дубна) — м., рц. Ивненсько! обл. Розташоване на р. 1ква, п. пр. Стиру (бас. Прип’ятО. Пер­ша лггоп. згадка про Д. вщноситься до 1099 як про Д'^бънъ >Ду­бен. Тод! пщ Киевом зустрщися русьи княз1 i запропонували во- лодимирському Князев! Давиду 1горевичу вщмовитися вщ княз!в- ства, а натомють вщдали йому юлька поселень, в тому числ! й Дубен. М. Дубно мае три pi3Hi фжсацп: Дубен, *Дубна, Дубно. Перша, скорочена форма прикм. ч. р., Bia д.-р. ДМбьнъ (-jb) у функцп означуваного ад’ектива до утраченого десигната (*«Ду- бен город», «дубовий город»); друга ж. р. (Дубна — Дубная) по- годжена з десигнатом типу «крепость», «осада»; третя, нин! д!ю- ча, — i3 *Дубное (м!стечко, село) -* «дубове Micro (через дубов! споруди, дубов! л!сомасиви)». Пор.: Дубовий Гай, Бший Город, i в тому перегукуеться з народною етимолопею: «На месте этого города в глубокой древности стояла среди дубового леса дере­вушка Дубенка, на месте которой возник город под названием

 

Дубно» [Теодор., 2, 857\. Менш iMOBipHa антропошм!чна основа назви [Пура, 79}. Звщси ж назви рр. Дубень, Дубня в бас. Днют- ра i Дубниця в бас. Дншра. Суф. -н-о теля приголосного вказуе на давшсть топошма.

Дубове — смт. Тяч1вського р-ну Закарпатсько! обл. Розташова- не в долин! р. Тересва, п. пр. Тиси (бас. Дунаю). Назва вщ дуб (див. Дубана). У центр! поселения росли велию старезш дуби. Утворене за допомогою суф. -ове. Виникло в першш половин! XVI ст.

Дубовець — рр.: 1) л. пр. Айдару (бас. CiB. Д!нця); 2) (Дубо- виця) л. пр. Деркулу (бас. Cie. Дшця); 3) п. пр. BLriii (бас. Тете­рева). Утворена вщ дуб через дубовый за допомогою суф. здр1бш- лост! -ець; звщси Дубок — рр.: 1) п. пр. Дншра; 2) л. рук. Днш­ра в Полтавсыай обл. Утворена вщ дуб за допомогою суф. здр!б- нйюст! -ок; Дубравка — р., п. пр. Ceini (бас. Дн!стра), утворення за допомогою складного суф. -авка: Дубр1вка — р., л. пр. Дшст- ра, де словотворчим засобом е суф. мвк(а).

Дубов’яз!вка — смт. Конотопського р-ну Сумсько! обл. Розта- шоване на вододш €зуча i Ромена (бас. Дн!пра). Засноване в се­редин! XIX ст. Назва, очевидно, вщ заснування н. п. серед люу, в якому переважали дуб (Quersus L.) та в ’язь (Ulmus L.).

Дубок — див. Дубовець.

Дубравка — див. Дубовець.

Дубршка — див. Дубовець.

Дубровиця — м., рц. PiBHeHCbKoI обл. Розташоване на р. Го- ринь (бас. Прип’ятО. Виникло на мющ лггоп. Домбровиця, пер­ша письмова згадка про яке вщноситься до 1183, за шшими да- ними до 1005. В основ! теп. назви юнуе юлька етимолопй: 1) вщ д.-р. дуброва «л!с, гай» [Срезн., 1, 470[\ 2) вщ дуброва (д!брова) «дубовий л1с» [Фаем., 1, 548\\ 3) вщ лит. dumblas, лат. dumbas «болото», dumbrava «грузька MicneeicTb» [Фаем., там же]; 4) вщ апелятива дубровиця «невеликий дубовий гай». Останню етимо- лопю вважають найбшьш прийнятною [див. Пура, 87}.

Дуванка — р., п. пр. Красно! (бас. Cie. Дщця). Назва могла виникнути вщ тюрк. *duvan «вщкрите високе Micne» [Мурзаевы, 76]. Досл!вно: «Р1чка, що протжае по пщвищен!й MicneBocri». Не виключено, що назва походить вщ тат. *duvan «дшьба полонених i полонянок» [Фил., 4, 1(7, 5, 236]. В укр. Moei — дуванка. На Ду- ванц1 був великий приплив тат. осушниюв.

Дутби — с.: 1) Волинсько! обл.; 2) Льв!всько! обл. (два). На­зва вщ слов, племен! дул1би, попередня назва бужан, яй жили в щй MicneBOCTi серед !нших етн!чних труп. Звщси ж назва с. Ду- ляби на Тернопшыциш. Найменування племен! дул1би (дулеби, дульбы), як доводить О.М. Трубачов, походить вщ HiM. Dudl-eiba «кра'ша волинок (дудок)». Такий же термш icHye i в захщних слов’ян. BiH гадае, що цю назву дали готи, яю в VI—VII ст. про­ходили через бас. Зах. Бугу, де в той час жило слов’янське плем’я, серед якого була досить поширена гра на волинках (дуд­ках). 1х готи i називали дударями (дулебами).

ДунаТвш — м., рц. Хмельницько! обл. Розташоване на р. Тер- нава (бас. Дшстра). Вперше згадуеться в юторичних джерелах 1403 як Дунай-город. Гадають, що назва походить вщ слова ду­май «став, розлив води». Так, в народнш nicHi сшваеться: «Ой, за горами, вода дунаями». Утворена за допомогою суф. -iBiii. Вщ даного термша виводять i Дунаець — рр.: 1) п. пр. Дншра, утворена суф. -ець з вщтшком зменшеносп; 2) п. пр. Есмаш (бас. Десни), треба думати, перенесена переселениями з Приднш- ров’я. Вважають, що назви, похщш вщ р. Дунай, е лексико-се- мантичним йому протиставленням; звщси, з середньо! течи ржи, покинувши свою батыавщину, слов’яни рознесли в район свого розселення його iM’n [Стрижак, ЕГС, 202\.

Дунай — рр.: 1) друга за величиною в Сврога, впадае в Чорне море. До територи Украши прилягае своею нижньою теч1ею (Ki- лшським гирлом). У pi3Hi часи у р1зних народ!в називався по- р1зному. Греки в VIII—V ст. до н. е. верхню и частину вщ почат­ку до поропв («Зал1зш ворота»), тобто ту, що протжала через Да- ию, — Данув1ем, нижню частину, в облает! гет1в, — 1стром (Istros) (у Геаода, VII ст. до н. е.); сифи (нижню течно) Maxods; кельти — Dunavius (I ст. до н. е.); римляни Dunabios (все русло) (Цезар, I ст. до н. е.); готи — Tucnoha, Tusnova; давн1 слов’яни *Doynabb, IX ст. — Доунай; HiMui — Donau; yropui — Duna; че­хи — Dunay; румуни — Dunaprea; болгари — Дунав; турки — Tuna; д.-р. (XII ст.) — Дунай, 1стр, в XV—XVII ст. — Дуна; укра- 1нщ — Дунай. Походження назви остаточно не з’ясовано, i’i тлу- мачать по-р1зному: вщ дуже д.-слов, апелятива *dunajb «велика вода» з наступним зм!шуванням з неслов. назвою Дунаю: обое з i.-e. dheu — «6iiTH, текти» [Никон., КТС, 130\. Пор. з п. dunaj «глибока ржа з високими берегами, велика вода, болото, став», рос. думай «pi4Ka, море, струмок», укр. думай «велика повенева вода, р1чка, поттк» [ЕСЛИ, 53—54]. Отже, гщрон1м Д. вважають дуже давшм, до!.-е. утворенням [Фаем., 1, 552—553: Никон., КТС, 130]. Звщси ж Дунайсып плавш — едина в Укра'йй дшянка nepeicHoro плавневого ландшафту, створеного природою впро- довж стол1ть, розташований у понизз1 Кш1йського гирла Дунаю, займае частину остров1в й акваторп Чорного моря. Площа 14,8 тис. га, з них 5,6 тис. га водних npocTopie. 3 1973 — финал Чорноморського заповщника. Мета — охорона ун1кальних в Св-

 

poni ландшаф'пв Дунайських плавшв; 2) л. пр. Многи (бас. Су­ли). Суч. назву делю дослщники пов’язують з назвою р. Дунай. Таке тлумачення не мае серйозно! доказовость Гадають, що на- зва походить вщ укр. апелятива дунай, який мае велику кшьюсть значень: «розлив води», «далека незнайома р1чка, море», рос. д1- ал. «ручеек из-под земли». Ймов1рно, назва р. означае «невели­ка р1чка, яка утворюе велит повеш» [Железняк, Рось, 31]. Звщ- си ж Дунайка — р., л. пр. Роставищ (бас. Днтра). Утворилася вщ основи дунай- за допомогою суф. -ка. Пор. с. Дунайка Сквир- ського р-ну Кшвсько! обл.

Дупа — р., п. пр. Серету (бас. Дшстра). Назву виводять вщ ш- л1р. duapa, де перша частина du «два», ара — апелятив «р1чка». Ди-ара — «Micne роздвоення р1чки». Д.-шд. гщрошм *dvipa > dvidra > dviapa теж означае «дв1 piKH, дв1 води» [Труб., 158\.

Дурна — р., п. пр. Днтра. Гщрошм з означениям, що мае не- гативний характер: р1чка i3 слабопротсчною затхлою водою. Пор.: Розумна — б., пр. Лозово! (бас. Самари).

Е

Еюнз^Бурун — верш. Кримських rip. Розташована на масив1 Чатир-Даг. Назва гр. походження через тат. *eklisi «церква», *Ъигип «мис, гора». Досшвно: «Гора-церква» або «Церковна го­ра». Назва дана за конфшурацш, схожу на баню церкви.

Енгельсове — смт., пщпорядковане Краснодонсыай MicbKpaai Лугансько)' обл. Розташоване на пд. сх. обласп, неподалпс вщ зал1з- HHui Лутугине — Свердловськ. Виникло у 1938. Назва вщ пр1зви- ща фиюсофа, одного з основоположниюв науково\' щеологп марк­сизму — Фр1др1ха Енгельса. Утворена за допомогою суф. -ов(е).

Енергодар — смт. Кам’янець-Дншровського р-ну Запор1зько1 обл. Розташоване на л1вому бер. Каховського вдсх. Виникло у 1970. Назва вщ словосполучення дарувати енергт. Кшцеве -дар те саме, що i Вугледар (див.).

Ecid-Богаз — прохщ через Яйлу в Байдарську долину, по якш проходить шосейна дорога Ялта — Севастополь, АРК. Назва вщ тюрк. *eski «старий» i *bogaz «паща, гирло, прохщ» — «Старий прохщ».

Ecid-Кермен — печерне м. у Кримських горах, яке виникло у V—VI ст. як ущйплення в р-ш Середнього пасма. У переклад! з тюрк. *eski «стара», *кегтеп «фортеця» [Гурж., 1966, № 11].

Есмань (по КРУ — Ссмань; вар!анти — Осмонь, Эсмонь, Ос- мань, Ясмань, Кам’янка Осмонська) — рр.: 1) л. пр. Десни (бас.

Дншра); 2) (Ясмань) п. пр. Клевеш (бас. Десни). Назва, iMoeipHo, вщ ipaH. asman «камшь» в означенш «р1чка з кам’яним ложем». Пор. Усмань — р. в Курсыай обл. Росй, назву якоУ В.А. Прохоров выводить вщ цього ж ipaH. апелятива. Ю.С. Виноградський назву виводить вщ есмяник (ясменик, смолка) — луговоУ трави, якоУ ба- гато росте в долинах р1чок, що менш в1рогщно [Виноград.].

Есхар — смт. ЧугуУвського р-ну ХарювськоУ обл. Розташоване при впадшш р. Уда в Cie. Донець. Виникло у 1927 пщ час бушв- ництва електростанцй для обслуговування Харювського промис- лового р-ну. Назва являе собою абрев1атуру вщ сл1в Електрична станщя Хартвщини.

Ечю-даг (Козина гора) — верш. Кримських rip. Розташована на сх. Кримського п-ова, неподалж вщ смт. Судак. Тут з давн1х час1в водяться козул1 (*ecki — по-мкщевому «дии кози» + тюрк. *dag — «гора»). Звщси й назва.

е

€впатор1я — м. республжанського пщпорядкування АРК, KJii- матичний i грязьовий курорт. Розташоване на бер. КаламггськоУ зат. Чорного моря. На Micui 6. в VI—I ст. до н. е. юнувало гре- дьке м1сто-колон1я, яке в pi3Hi часи мало pi3Hi форми назви — Коронтс або KipmHiT, Керюштща, Керкш1та, Карюн1та. За свщченням Страбона, у I ст. до н. е. Дюфаном (Дюфантом), пол­ководцем царя понт1йського Mimpidama Genamopa, який посилав в1йська в Тавриду проти тавроск1ф1в, тут була заснована форте- ця, за якою н1бито й закр1пилося \м’я царя, — 6впатор1я. Щодо заснування щеУ фортещ, KpiM запис1в Страбона, доказ1в немае [«Россия», 14, 682—683]. Суч. мюто вщоме з юнця XV ст. як тур. фортеця Гезлев, яке украУнц1 i рос^яни перетворили в Козлов. П1сля приеднання Криму до Pocii' (1784) перейменовано в Свпа- Topiro на згадку про давне Micro Свпаторда. У кримських татар називалася Гезлеве вщ тат. *Isleve — «пщземний хщ». У Micri пщ багатьма буд!влями знайдено пщземн1 тайники, в яких жт^ в HecnoiciftHi часи ховали скарби i ховалися caMi. У КБЧ трансфор- мовано^на Козлев, iMoeipHo, поклавши в основу апелятив козел.

Свсуг (Евсуг, Евсух, Евсюг, Явсюг) — р., л. пр. Cie. Дшця (бас. Дону). Назву виводять з тюрк. *ev «д1м, хата», *sy, syg «во­да, pi4Ka». Досгивно: «Домашня pi4Ka»: УУ вода придатна для при- готування йа.

Сланець (до 1810 — Гнилий Сланець, до 1858 — Новомос- ковськ) — смт., рц. МиколаУвськоУ обл. Засноване козаками з

Кшвщини, Полтавщини i селянами-кршаками Курсько! i Воро- незько! губ. на початку XIX ст. Розташоване на р. Гнилий Яланець, л. пр. Швд. Бугу, вщ якого й перейняло назву. Про походження найменування р. див. Гнила i Яланець; назва смт. вщ тюрк. термь на *jalan «степ, piBHHHa, долина» [Радд., 3, 157, 1879], з голов- ним значениям «пасовище». Цьому термшу вщповщае тюрк. *dzailay,jaila. Утворене за допомогою суф. -ець вщ елань.

блисаветградка (кол. Миха!швка) — смт. Олександр1вського р-ну Юровоградсько! обл. Розташоване у eepxiB’i р. 1нгулець, при впадшш в нього Сурчака i Чабанки (бас. Дншра). Засноване в 30—40-х роках XVIII ст. козаками та селянами-втжачами вщ пан- ського гноблення i називалося Михайл1вкою, треба думати, по iMe- Hi одного з першопоселенщв. 1830 теля розгашування в слобод! блисаветградського полку и перейменовано на блисаветградку.

бмшьчине (кол. Межир1ччя) — смт., рц. Житомирсько! обл. Розташоване у Bepxie’i р. Уборть, п. пр. Прип’ят! (бас. Дншра). Походження назви точно не встановлено. За народним перека- зом, вона пов’язана з !менем дочки землевласника Уварова — ЕмыН, якш BiH подарував с. Межир1ччя. Кол. назва вщ розташу- вання в Межир1чч1 Убортт та п пр. Телиш.

бнаюеве — м. Донецько! обл. Розташоване на р. Булавинка (бас. Miycy). На мющ суч. €. в 1783 виникли слободи — Роздо- л!вка i Софпвка. У 60-х роках XIX ст. тут збудували прим1тивний чавуноливарний завод, який незабаром було закрито. У 1883 по- будували декшька вугщьних шахт, а в 1895—1897 — металурпй- ний завод. У 1898 с-ща заводу i шахт об’еднали в одне пщ на- звою бнаюеве. Назва вщ iMeHi вотизняного 1нженера Ф.€. €на- Kieea — одного з засновниюв акцюнерного товариства. Заинчен- ня -е служить словотворчим засобом.

(шика — р., впадае в Гасанську зат. Чорного моря. Назва вщ тур. *eni «нова» та форманта -к(а).

бшкале — мне на сх. Кримського п-ова. У переклад! з тур. «но­ва фортеця». У 1706 тут було збудовано фортецю бткале, ру!'ни яко! збереглися до наших дшв. Назва фортещ поширилась на мис.

брик — рр.: 1) (€piK, Срок) л. пр. Борово!' (бас. CiB. Дшця); 2) (Ерик) п. рук. Дншра. Назва являе собою народний географ1ч- ний термш ерик, який означав «затока, стариця, глуха протока, мертве русло». Доагпвно: «Р!чка з глухою теч!ею».

брки — смт. Катеринопшьського р-ну Черкасько! обл. Розта­шоване на р. Шполка, п. пр. Гнилого "Пкину (бас. Швд. Бугу). Назва вщ арх. ерик «невелика р1чкова протока, стариця». Доагпв­но: «MicneeicTb, багата ерками». Вщоме з першо! половини XVIII ст.

ж

Жабина (Жабиха) — р., п. пр. Оржищ (бас. Сули). Назва вщ жаба (Rana esculanta). Утворена за допомогою приев, суф. -ин(а). У riapoHiMi вщбито характер тваринного евпу. Звщеи ж Жабине Око — р., п. пр. Оржищ (бас. Сули). О.С. Стрижак вказуе на вщ- биття тваринного евггу (Жабине вщ кореня жаб-), а також мета­форичного означения — характеру яко!сь частини русла, схожо- го на око; дослщник пор1внюе з гщрошмом Волове Око — оз. у с. Цибл1 на Переяславщиш (Кшвська обл.); Жабник — р., п. пр. Binoi (бас. Зах. Бугу). Утворена спочатку за допомогою суф. -н- вщ жаб -> жабне, а пот1м суф. -ик; Жабниця — р., п. пр. Корми- ну (бас. Прип’ятО, утворена давшм гщрошм1чним суф. -иця; Жа- бор1чка — р., п. пр. Случ1 (бас. Прип’яп). Словосполучення до- опвно означае: «Жаб’яча р1чка». У нш, KpiM вказ1вки на мкцеву фауну, прихована ipoHia в розумшш: «Р1чка — тшьки жабам жи- ти»; Жаб’янка — р., п. пр. Гнилого Тжичу (бас. Швд. Бугу). Ут- ворення вщ жаб- та складного суф. -янк(а).

Жадцвка — р., п. пр. Серету (бас. Дунаю). Назва похщна вщ

с.   Жадова, розташованого у Bepxie’i р1чки. Утворилася за допо­могою суф. -к(а) [Карпен., 127\.

Жариха — р., л. пр. Корчику (бас. ГоринО. Назва вщ д.-р. жа- риха «згар, гар». Назва вказуе, очевидно, на вщновлювання на­шими предками орноТ земл1 в лю1 поблизу р1чки.

Жван (Дзван, Зван, Вербова) — р., л. пр. Дшстра. Назву ви- водять вщ ijuiip. zuan, zuen в понятп «яма» [Труб., ПУ, 208\. Звщ- си ж Жванець — р., л. пр. Днютра; Жванчик — р., п. пр. Ушищ (бас. Дн1стра). К.С. Баценко топошми Жванець, Жванчик виво- дить вщ жван (з д.-р. чьбан) «глиняний посуд для води» [Бац., 95]. Можна припустити, що останне також походить з L/uiip. zuan. Назви утворен1 вщ основи жван- за допомогою демшутив- них суф. -ець та -чик вщповщно. Назва — Вербова вщ верба, за поширення uie'i рослини в долин1 р1чки.

Жвирка — смт. Сокальского р-ну Льв1всько1 обл. Розташоване на л1вому бер. Зах. Бугу. Засноване 1884 у зв’язку з буд1вництвом зал1знищ Сокаль — Рава-Руська як виселок зал1зничних роб1тни- юв — пригород Сокаля. У 1929 без1менне поселения одержало суч. назву п1сля загибел1 пщ час ав1акатастрофи польського льот- чика Жвирка разом з борДнженером Birypora [1МСУ, Лв, 750].

Желание (кол. с-ще зал. ст. Желанна) — смт. Ясинуватського р-ну Донецько! обл. Розташоване неподалж вщ вит. р. Вовча, л. пр. Самари (бас. Дншра), на зал!знищ Ясинувата — Красно- армшськ. Засноване 1880 у зв’язку з бущвництвом зал1знищ. Назва дана переселениями i походить вщ рос. желанное «бажане, спод1ване».

Желань — р., л. пр. Стугни (бас. Дшпра). Щодо походження назви icHye кшька тлумачень. За одним, и виводять вщ слов, ос- нови *zel-//zal- з i.-e. *gel-/*gol-. Пор. с.-х. «узбережжя, берег, ni- сок, шщана м1сцев1сгь, невисокий берег»; звщси, очевидно, с.-х. топошм Жадна. Бшьш iMoeipHO, гщрошм Ж. е типовим слов, ут- воренням, що виникло на баз1 географ1чного терм1на желень: по- л1ська д1ал. лексема желень реконструйована з гь1ьпь < Ыпь zblnpti < zblbnpti «низовина, улоговина, оболонь» [Карпен.].

Желем’янка (Зелемйанка [СГУ, 194—195]) — р., п. пр. Опору (бас. Дшстра). Шм. дослщник Р. Арумаа назву Ж., а також Зе­лемйанка, виводить вщ праслов. *zerme/zerm «\'сти, жрати» — д.-слов, назва бобрового угщця. iHiui вважають Ж. слов, похо­дження, невщомий_ апелятив якого спорщнений з балт.: лит. gelme, лат. dzetme/dzetnenis «глибина», д.-прус. Gilmen з тим же коренем. Доогнвно: «Глибока». Утворена суф. -янка [Труб., ПУ, 120\. Пор.^Желомка — пр. Оки (бас. Волги).

Жел1зниця — див. Задана.

Жердь (Бшосток) — р., п. пр. Десни (бас. Швд. Бугу). Гщро- н1м умоглядно виводять вщ балт. основи 2ёг-/2ег- «виблискува- ти». BapiaHT Бшосток пщтверджуе гшотезу. Назва, очевидно, пе­ренесена з пн., з бас. Прип’ят1 [див. Топ., Труб.]. 1снуе шше, Bi- рогщшше пояснения. Назва Ж. основана на вихщному *zerdja (*zyr) «джерело». Пор. жередити «течь струей, как из гвоздя, из жерла» (Даль, 1, 536) [Пура, НРГ, 26—27\.

Жеребець — рр.: 1) (Черный Жеребець) л. пр. Ов. Д1нця (бас. Дону). Назва виникла за аналопею до назви р. Бахмут, що впа- дае в CiB. Донець проти гирла Ж.; 2) (Жереб’яча) п. пр. Кшсько! (бас. Дншра). Назва також утворюе суплетивну гщрошм1чну па­ру. Пор. ще р. Селезень, п. пр. Утки. Отже, назви вказують на можливнлъ виникнення гщрон1м1в на баз1 б1нарно\‘ (подвшно!) опозицн: Жеребець — Юнська. Назви являють опосередковане вщбитгя MicueBoi^- фауни [Стрижак, НРЗХ, 56\.

Жер1В — рр.: 1) л. пр. Тетерева (бас. Дшпра); 2) (Жерева, Же- ревиця) л. пр. Ужа (бас. Прип’ятО. Назву виводять вщ д.-слов. жерева «журавель» — «Журавлина р1чка». О.М. Трубачов вважае п утворення вщ слов, основи *2ег- «пожирати, жерло» з первин- ною семантикою «гирло», що бшьш в1рогщно [Труб., ПУ, 253].

Жидач1в — м., рц. Льв1всько! обл. Одне з найстарших м1ст Укра'ши. Розташоване на правому бер. Стрия. Вперше згадуеть- ся 1164 в Тпатпвському л1топис1 пщ назвою Удеч1в. У документах

XIV—XVII ст. згадуеться польською мовою як Cynanie, Зудач1в, Зшач1в, Жидач1в, Жидечув [1МСУ, Лв, 323]. Сум. назва закрти- лася з XVII ст. Походження и не з’ясовано. За народними пере- казами, через поселения проходив торговий шлях 3i сх. на зх. ToproBi люди iHOfli довго чекали тут перевозу через р. Стрий. Звщси, шби, й шшла назва Ждач1в, яка шзнше видозм!нилася на Жидач1в. Пояснения надто примггивне — типова народна етимо- лопя. М. Фасмер назву виводить вщ румун. judet, що означав «район, префектура, адмшютративна одиниця». Бтын в1рогщно, первинна назва Удеч, Удечгв. Вона дае пщставу виводити назву вщ 0\[&кХ «надш» [Франко 3., 35\.

Жижава — р., п. пр. Стрия (бас. Дшстра). Походження назви не встановлено. Ю.О. Карпенко гадае, що нашмов!ршше вона утворилася вщ спшьного слов, кореня жид-, напр., рос. жидкий, жижа, i"i давне смислове значения, очевидно, под1бне до Текуч, Сучава. Назва вщ жижа i форманта -ва.

Жиж1Я (Жеж1я) — р., п. пр. Пруту (бас. Дунаю). Походження гщрошма, очевидно, аналопчне до Жижава (див).

Житомир (д.-р. Житомер, Житомель, Житомль) — м., обл. ц. Житомирсько! обл. Розташоване на р. Тетерев та його пр. Кам’янщ (бас. Дншра), на мющ залишюв давнього руського городища «Соко­лина Гора». Час заснування невщомий. Вперше згадуеться в лггопи- ci 1240 в зв’язку з татаро-монгольською навалою. Походження на­зви остаточно не розв’язане. 3 цього приводу icHye юлька тверджень. Чеський слав1сть Я. Шафарик гадае, що Micro Ж. було центром од­ного з древлянсысих племен життгав. За його припущенням, назва означае «мир (Micro) житич1в». 1нш1 назву Ж. виводять вщ термша житомирник «той, що Mipne жито» [Фаем., 2, 57|. 1снують й 1нш1 тлумачення. Найбшьш BiporioHO, суч. назва е вторинною скороче- ною формою iMeHi Житомир, що пов’язана з власним iMeHeM Жи- тор. Пор. с.-х. Житомир.

Жмеринка — м., рц. Вшницько! обл. Розташоване на вододш рр. PiB i Мурафа (бас. П1вд. Бугу), за 47 км на пд. зх. вщ Вшнищ. Час заснування нев1домий. 1793 було невеликим мютечком Подшьсько! губ. 3 побудовою в 70-х роках XIX ст. зал!знищ Кшв — Одеса Ж. пе- ретворюеться на значний зашзничний вузол. Зал. ст., що була побу- дована Mix сс. Велика Жмеринка i Мала Жмеринка, була названа Жмеринкою. Згодом навколо станци виросло с-ще. Походження на­зви не з’ясовано. Поблизу Ж. знайдено залишки трипшьсько! культу- ри, яку пов’язують з кшершцями. Гадають, що Жмеринка могла утво- ритися за фонетичними законами слов, мов i3 *gbnibr- або *gbmer-, у якому редукований переднього ряду ь може походит тшьки з i. 3aMi- на знагав ь на i дае Gimir-, тобто те, що на ассирШськш Moei назва Ki- мершщв gim(m)ir— гт(м)1р- [Соб., РСЕ, 65; Стрижак, ГНР, 18~19\. Звертають увагу на той факт, що в ешшсгичний перюд у бас. Дшст- ра були могили юмершських цар1в. Етимолопю Ж. Соболевського вважають непереконливою [Труб.; Фаем., 2, 59\.

Жовква (до 1597 — Винники, до 1991 — Нестеров) — м., рц. JlbBiBCbKoi' обл. Розташоване на р. Свиня (бас. Бугу), на автошля­ху Льв1в — Рава-Руська. Час заснування невщомий. Вперше згаду- еться 1368 як с. Винники. Винниками поселения називали за ви- курювання горшки. Назва Жовква вщ приналежносп його поль- ським магнатам Жолкевським. Кол. назва — на честь вщомого рос. льотчика П.М. Нестерова, який 9.IX.1914, пщ час першо! евггово! вшни, недалеко вщ м1ста над с. Воля-Висоцька загинув геро!чною смертю, здшенивши перший у евт таран ворожого л1така.

Жовнине (л1топ. м. Жьл^тЬнин(ъ)) — старод. с. i порт на Кремен- чуцькому вдех. Градизького р-ну Полтавсько! обл. Засноване 1116 князем Ярополком як м1сце для полонених дручан i назване Же- лЪ’ди, за 1ншими л1топ. записами, Желаний, Жельний. На баз1, оче­видно, не виразного прототипу Жыгкнин(ъ) виникло укр. Жовнин [ЕСЛИ, 59—60\. Припускають, що ойкон1м утворився вщ назви птаха жьлъны, мовляв, у «стародавнш Украйп дручани прозивали- ся желнами» [Максимович, 2, 344\. Деяи вчен1 гадають, що назва балт. походження. (пор. з лит. zelt «зелешти», zelteins «золотистий») i може бути пов’язана з гщрон1мами балт. походження Желань, Желонька — назви р1чок у бас. Прип’яп i Десни, в систем! Зах. Бу­гу, н. п. у Льв!всыай обл. — за кольором мюцевосп, де розташова- Hi с. i порт. Найбшьш iMoeipHo, що найменування походить вщ особового iMeHi Жьлъна/Желна [Туп., 147\, похщного вщ назви дятла й вившьги Иволги) [Стрижак, ППНП, 83; ЕСЛИ, 59~60\.

Жовта — рр.: 1) (Жовта р1чка) л. пр. 1нгульця (бас. Днютра); 2) л. рук. Дшпра в Херсонсьий обл.; 3) п. пр. Згару (бас. Швд. Бугу). Назва вщ прикм. жовтий, що вказуе на mriip води, спри- чинений розчиненими у нш м!неральними речовинами. Звщси ж Жовтенька — рр.: 1) п. рук. Дншра в Черкаськш обл.; 2) л. пр. Кал!янки (бас. Дншра), утворена вщ Жовта за допомогою дем!- нутивного суф. -еньк(а).

Жовтень (до 1939 Сзупшь) — смт. Галицького р-ну 1вано- Франивсько'! обл. Розташоване на правому бер. Днютра при впа- fliHHi в нього р. Бистриця. Жовтневе — смт.: 1) Лугинського р-ну Житомирсько'! обл. Розташоване на пд.-зх. схилах Словечансько- Овруцького кряжа. Засноване 1980; 2) (кол. Микола!'вка Bnpie- ська) Бшопшьського р-ну Сумсько!' обл. Розташоване м!ж вер- х!в’ями рр. Сула i Вир (бас. Дншра). Засноване в друпй половин! XVII ст. козаками i селянами-кр!паками з Правобережно! Укра- ши; 3) пщпорядковане Нововолинсыай мюькрад1 Волинсько! обл. Роэташоване в межах Льв1всько-Волинського кам’яновугшьного басейну. Виникло 1954 у зв’язку з буд1вницгвом вугшьних шахт [УРЕ I, 5, 91\. Назви вщ Жовтнева революция.

Жовт1 Води — 1) (Жовта Ичка) р. бшя м. Жовт1 Води Днш- ропетровсько! обл.; 2) (до 1957 — Жовта Ржа) — м. обласного пщпорядкування Дшпропетровсько! обл. Роэташоване на р. Жов- mi Води (бас. Дшпра). Виникло в кшщ XIX ст. у зв’язку з вщ- криттям i розробкою на р. Жовт1 Води родовищ зал1зно! руди, на Micui рудниив Краснокутського, Коломойцевського (Гатне) та Весело-1вашвського (належав бельгшському прничопромисло- вому товариству «Жовта Ржа»). Вщ назви р. через пром1жок цьо- го товариства i походить кол. назва поселения. Суч. назва вщ р. Жовт1 Води. Ж.В. вщом1 переможною битвою козаыв пщ про­водом Б. Хмельницького над польським вшськом.

Жолоби — рр.: 1) л. пр. Люно! Кам’янки (бас. Тетерева); 2) п. рук. Дншра в Дншропетровськш обл. Назви пщ жолоб, вка- зують на особливосп piK — вузьких, глибоких, под1бних до жо- лоба [Гршч., 1, 490\. Звщси ж Жолобниця — р., л. пр. Сввд1вця (бас. Прип’ятО. Структура назви Жолоб + -ниц(я); Жолоб’янка — р., л. пр. Церему (бас. Гориш), назва утворена за допомогою складного суф. -янк(а).

Жупани (Жупан1я) — рр.: 1) л. пр. Сарати (бас. Дунаю); 2) п. пр. Перкалабу (бас. Пруту). Як вказуе Ю.О. Карпенко, р1ки течуть в протилежних напрямках вщ г. Жупани (Зупани), вщ яко! й одержали назви. Назва гори вщ жупан «начальник жупи» — так на Закарпагп називалася адм1н1стративно-територ1альна одини- ця (до 1919). Початкова форма на -1Я, зазначае той же дослщник, заступилась множинною формою пщ впливом множинност1 об’ект1в. Паралельна назва гори Зупана е помилковий переклад н назви з австр1йських карт [Карп., ТБ, 128\.

Журавець — р., п. пр. Убед1 (бас. Десни). Назва, iMOBipHO, вщ основи термша журавка (див. Журавка) журав- утворена за допомогою суф. -ець.

Журавка — рр.: 1) п. пр. Свсугу (бас. Ов. Дшця); 2) л. пр. Деркулу (бас. Cie. Д1нця); 3) л. пр. Лисогору (бас. Сули); 4) л. пр. Удаю (бас. Сули); 5) л. пр. Свсугу (бас. Ов. Дшця); 6) п. пр. 1во- ту (бас. Десни); 7) п. пр. Оржищ (бас. Сули); 8) п. пр. Тшпгулу (впадае в Тилйульський лим.); 9) пр. Синюхи (бас. Швд. Бугу). Назва, iMOBipHO, вщ апелятива журавка. К.К. Цшуйко засвщчуе, що на Дн1пропетровщин1 журавкою називають будь-яке джерело води [Цшуйко, ТП, 137\. Под1бний терм1н нами занотовано на Донеччинь

3

Забара — р., л. пр. Горит (бас. Прип’ятО. В основ! назви ст.-р. бара «болото». Пор. гр. borboros «твань». Досл1вно: «Забо- лотна» [Пура, НРГ, 726].

Заболотзв — смт. Снятинського р-ну 1вано-Франювсько! обл. Розташоване на л1вому бер. р. Прут, пр. Дунаю. Вщоме з 1579. Назва вщ болото. Утворена вщ кореня болот- за допомогою преф. за- та суф. -ie. Назване, очевидно, жителями старшого су- сщнього поселения за розташування по вщношенню до них за болотом.

Заболотив (кол. Чоботарка) — с. Крижопшьського р-ну Вшниць- ко1 обл. У 1866 тут народився, а в 1929 похований ввдатний укра'ш- ський вчений-мкробюлог, президент АН УРСР акад. Д.К. Заболот­ный. На честь ученого й назва. Кол. назва Ч., за народним перека- зом, походить вщ пр1звища одного з першопоселенщв Чоботаря.

Заболоття (кол. Заболотье) — смт. Ратшвського р-ну Волин- сько! обл. Розташоване на бер. оз. Тура, на за/пзнищ Кшв — Брест. Уперше згадуеться в документах 1583 як село, що пере- бувало пщ владою шляхетськоУ Польщ1. Назва вщ болото (див. Заболот1в). Мюцевють навколо с-ща — один з найбшыних забо- лочених р-н1в Украши.

Завалля — смт. Гайворонського р-ну Клровоградсько! обл. Розташоване на л1вому бер. Швд. Бугу. Вщоме з 1462. В основ! назви лежить слово вал — «оборонив земляне укршлення, яке створювало надшний захист вщ ворога». За валом кожного вели­кого середньов1Чного м1ста селилися рем!сники, тут же велась жвава торпвля. Досл1вно: «Селище за валом».

Задубр1вка — р., л. пр. Шурбанця (бас. Дунаю). У XVIII ст. Bi-

КЛ

дома пщ назвою Язовецул, Иозавэцул, укр. Язовець — вщ яз «гребля» та суф. -овець. Нова назва вщ с. Задубргвки, через яке вона проткае. Найменування села вщ розташування за д1бровою (д1ал. дубрава [Карп., ТБ, 729]). Утворена вщ словосполучення за дубравою.

Зайцеве — смт., пщпорядковане Микштвськш райрад1 м. Гор- л1вки Донецько! обл. Розташоване у верх1в’1 р. Бахмутка — п. пр. CiB. Дшця (бас. Дону). Виникло як запор1зький зим1в- ник на початку XVIII ст. У 1778 сюди переселено ciM’i' селян з Чершпвщини, Полтавщини i Молдови. Назву, за твердженням мюцевих краезнавщв, виводять вщ найменування урочища За- яча балка, бшя яко! виникло поселения. Морфолопчна будова топон1ма вказуе на бшьш iMoeipHe 'fi антропошм1чне поход- ження — вщ пр1звища Зайцев. Словотв1рним засобом служить

флекс1я -е.                            _{f                                 t}

Закарпатська УкраТна, Закарпаття (Пщкарпатська Русь) — ic- торична територ1я, до складу яко! входила суч. Закарпатська обл. Частина земель, на яких створювалося схщне слов’янство [УРЕ II, 4, 71]. Назва вщ розташування за Карпатами. Утворена вщ ос- нови Карпат- преф. за- i суф. -ськ(а).

Закупив — смт. Гусятинського р-ну Хмельницько! обл. Розта- шоване у Bepxie’i р. Жванчик, п. пр. Днютра, на зал!знищ Горо­док — Гусятин. Засноване на початку XVIII ст. Назва, ймов1рно, вщ купина «невелик! горби, бугри на болотних i торфових Грун­тах». Саме на дшянщ з таким ландшафтом засноване с. Купин Го- родоцького р-ну Хмельницько! обл. 3. по вщношенню до жител!в Городка лежить за купиною. Топошм утворився вщ кореня куп- за допомогою преф. за- та суф. -н(а). Пор. Куп’янськ.

Залщна (Железна, Железная) — рр.: 1) п. пр. Кривого Торця (бас. CiB. Дшця); 2) пр. Кагамлика (бас. Дншра). Назва вщ залко, пов’язана з покладами i обробггком зал1зно! руди — л1монпу — мшералу класу гщроксщцв. Звщси ж Жел!зниця — р., л. пр. Ваб- л1 (бас. Тетерева); Залипши — р., л. пр. Стиру (бас. Прип’ятО. Утворення на -идя; Зал1зняк — рр.: 1) п. пр. Прип’ятц 2) п. пр. Сироватки (бас. Пела). Вчеш приходять до висновку, що в минулому в Украпп, переважно в Полюсл, шнувало близько 1000 рудень.

Зал1зш1чне — смт.: 1) пщпорядковане Дзержинсьшй райрад1 м. Кривого Рога Дн1пропетровсько! обл. Розташоване за 8 км на пд. сх. вщ Кривого Рога, неподалж вщ П!вденного вдех. кан. Днтро — Кривий Pir. Виникло 1937 пщ час буд1вництва зал. ст. Назва за розташування бтя зал1зницг, 2) (кол. XX-pi4- чя Жовтня) Гуляйшльського р-ну 3anopi3bKo! обл. Назва за розм1щення на зал1знищ (Синельникове — Пологи). Виникло у 1858.

Залшне — смт., пщпорядковане Сн1жнянськш MicbKpani До- нецько! обл. Засноване в 1958 з бугцвництвом вугшьно! шахти. Розташоване за 6 км вщ Сн1жного за люовим масивом. Назва вщ словосполучення за лком. Утворилася вщ кореня лк-, преф. за- та суф,₍ -н(е).

Зал!щики — м., рц., юнматичний курорт Тернопшьсько! обл. Розташоване на л1вому бер. Днктра. Час заснування невщомий. Вщомо, що 1340 знищено татарами i вщбудовано на початку XVIII ст. Напевно, спочатку залщиками називали людей, що жили за лкком, a noTiM ця назва закршилася i за н. п.

Заложщ (Загпзш) — смт. Збор1вського р-ну ТернопшьськоТ обл. Розташоване на берегах р. Серет (бас. Дшстра). Вщоме з 1483. Назву виводять вщ слова залога «стоянка во'йнв, постш». Однак п. форма Zalozce дозволяв трактувати, пояснювати залоз1 — «за лозами».

Залозний шлях (лггоп. Залозьний пЛъ; Залозник) — шлях i3 Киева на Кашв, даш гшотетично Середньодншровським Jlieo- бережжям, виходячи на Муравський шлях, через Дон, Тмута­ракань до Чорного моря (XII—XVII ст.). Назву виводять вщ за лозами (плавнями). Пор. урочище Лози поблизу давнього Кие­ва [ЕСЛИ, 60\. '

Залуцька печера — велика карстова печера в долит р. Смот- рич, поблизу с. Залуччя Хмельницько! обл. Топошм вщ назви с. Залуччя, яке назване так тому, що лежить за луками по вщно- шенню до cui ЮрЧвки та ш.

Замглай — 1) болото в Ршкинському р-ш Чершпвсько! обл. Розташоване вузькою смутою м1ж рр. Десна i Сож, неподалж вщ Чершгова. Вченими встановлено, що це заболочене дно кол. ши­роко! долини пра-Дншра; 2) р., п. пр. Десни, витжае з болота Замглай, вщ якого перейняла назву. Назву болота виводять вщ слова мгла, гмла, мла, бо по берегах болота тяглися колись вели- Ki люи з непрохщними натвтемними хащами; 3) смт. Рткинсь- кого р-ну HepHiriBCbKoi' обл. Розташоване на зал1знищ Чернтв — Гомель неподал1к Bia болота Замглай. Спочатку назву було дано зал. ст. пщ час побудови зал1знищ, згодом вона перейшла i на пристанцшне с-ще. _{t                                                t}

Заповщник Мис Мартьян — див. Мартьян.

Запор1жжя — 1) 1сторична область в Укра1ш XVI—XVIII ст. Межувало на зх. i пн. зх. з Литвою i Польшею, на сх. з донськи- ми козаками, на пд. з Кримським ханством. 3. вцйгравало важ- ливу роль у боротьб1 народних мае проти сощального i нащо- нального гн1ту шляхетсько! Польщ1 та агреей Криму i Туреччи- ни. Назва виникла в XVI ст. у зв’язку i3 заснуванням Запорпько1 Cini — центру запор1зького козацтва. Запор1зькою й називали то­му, що вона знаходилась за днтровсъкими порогами; 2) (кол. фор- теця Олександр1вський форштадт, Олександр1вськ) м., обл. i рц. 3anopi3bKo'i обл. Виникло в зв’язку з бущвництвом Дншровсько! укр1плено! л1нп м1ж рр. Дн1про i Берда для захисту пд.-сх. части- ни Украши вщ турк1в i кримських татар. 1770 почалося буд1вниц- тво одше! з семи фортець. I! назвали Олександр1вським форш- тадтом на честь командуючого 1-ю рос1йською арм1ею Олексан- дра Голщина. Форштадт вщ iTan. fora «вперед», HiM. stadt «Micro». 3 1906 по 1921 — Олексащцявськ. Суч. назву д1стало вщ мюця розташування — нижче дшпровських поропв (ниш затоп- лених), тобто за порогами-, 3) смт., пщпорядковане Краснолуць- ий мюькращ ЛуганськоУ обл. Виникло 1913 навколо шахти № 153. Суч. назва закр1пилася п1сля того, як 1957 комсомольщ За- порЬкжя будували тут шахту «Запор1зька-комсомольська».

Запор1зька р1внина — пд. окра'Уна ПридшпровськоУ низ. вщ м. Запор1жжя до Донецького кряжа. Назва вщ розмщення п на Запор1жж1.

Запор{зька Оч — суспшьно-полггична i вшськово-адмшютра- тивна оргашзащя украшського козацтва. Виникла в кшщ 30-х роив XVI ст. i3 розр1знених с1чей — засж, укр1плень за днтров- ськими порогами. Звщси й назва. Спочатку З.С. знаходилася на

1. Томагавка, поблизу суч. м. Марганець. В 1563 теля зруйну- вання З.С. татарами козаки влаштували и на о. Базавлук (Чор- томлик). Козаки З.С. подшялися на заможних, яга мали своУ ху- тори, наймит1в та голоту. З.С. вщграла велику роль у боротьб1 народних мае проти феодально-кршосницького гн1ту, з кримсь- ким ханством та Османською iMnepiero [УРЕ II, 4, 104\. У 1990 в Украпп широко вщзначалося 500-р1ччя Запор1зько1 Cini.

3api4iie (кол. Погост, до 1946 — Погост Зар1чний) — смт., рц. Квненсько! обл. Вщоме з 1480. Розташоване на л1вому бер.

3. Стир (бас. Прип’ятО. Кол. назва Погост означае «поселения», Погост Зар1чний — «поселения за ржою» (по вщношенню до старших поселень). Таке перейменування, зроблене у 1946, нез- багненне. Давня ушкальна назва Погост походить вщ ст.-слов, апелятива погост — «поселения». I хоч сам апелятив давно вий- шов з ужитку, його зберш для нащадпв тшьки ойкошм. Не було Н1яко1 потреби ушкальну назву Погост зм1нювати на Зар1чне, аналопчних яий в Укра'ш1 22 [Франко 3., 44—46\.

Заруб — залишки споруд лггоп. м. Кшвсько! Pyci (Лаврентйв- ський л1топис 1096). Розташоване на високому правому бер. Дншра биш г. Зарубина, проти гирла Трубежа. Звщси утворюеть- ся словотв1рний ряд: м. Заруб, г. (пщвищення) Зарубина, с. За- рубинщ Кан1вського р-ну ЧеркаськоУ обл. (вщ зарубинщ — назви людей за мюцем Ух поселения — бшя Зарубини), Зарубинський перекат (мщина), на Дншр1, в1домий тим, що саме тут переходи­ли через Славутич дружини кшвських княз1в, виступаючи проти коч1вниив. Тлумачення, що icHye про походження назви суч. с. Зарубинщ вщ пр1звища козака Заруби, могила якого з великим кам’яним памятником до цього часу збер1гаеться на околищ се­ла, не мае пщетав, 1сторично не узгоджуеться. 3 приводу цього можна припустите думку, що пр1звище, a iMOBipHime пр1звисько, козака було дане йому за походження його i3 Заруба (чи Зару- бинщв). Пор. с. Зарубинщ Скалатського р-ну Тернопшьсько! обл., згадуване пщ 1521 як с. Заруб. Слово заруб вщ д.-р. ЗарХб (заруб) «засжа, укр1плення з повалених дерев». Пор. укр. д1ал. за­руб «перегородка Mix током i заптлям» [ЕСЛИ, 60—61], склада- еться з основи руб- i преф. за-. Пор. заака. У Euiopyci термш за- сйса означав те саме, що й заруб [Нероз., 74].

Засна — рук. Дн1пра нижче впад1ння Десни. О.М. Трубачов вбачае в слов1 слов, побудову за + цна > засна > «за Десною» [Труб., ПУ, 253].

Заставна — м., рц. Чершвецько! обл. Розташоване на правому бер. Дшстра. Вперше в документах згадуеться 1583. Ю.О. Карпенко назву виводить вщ словосполучення за ставом. MicTO й справд1 лежить за ставами вщносно пн., звщки, як га- дають, прийшли засновники 3. Однак юнуе iHUie тлумачення, а саме: творения його вщ слова застава. Як вказуе Б.О. Тимо­щук, у галицько-волинському лтшиш повщомляеться, що на шляху Mix Василевим, кол. важливим торговим центром, i Чер- швцями в зручному для переправи через р. Совиця мющ стоя­ла застава, «загорода на дорозЬ, де брали з купщв мито. Посе­ления, яке виникло бит застави, i одержало суч. назву. Таке тлумачення бшьш iMoeipHe.

Затишшя — смт. Фрунзенського р-ну Одесько! обл. Розташо­ване на зал1знищ Котовськ — Роздшьна, неподалж вщ рц. Зас- новане у 1865. У TonoHiMi, очевидно, вщображено природно-ге- ографшн1 особливосД MicueBOCTi.

Затока (кол. Бугаз) — смт., курорт Одесько! обл. Засноване 1909—1912. Розташоване на Koci Mix Чорним морем та Дшстров- ським лим., на узбережэю невелико! морсько! затоки, вщ яко! й утворено TonoHiM. Назва безсуф. 1дентичне значения кол. найме- нування Бугаз. _t

Захщна Укра!на — 1сторична назва земель Украши, що були розташован1 на територи Галичини (теп. Льв1всько!, 1вано-Фран- KiBCbKo! i Тернопшьсько! обл.) та зх. частини Волин! (теп. Во- линсько! i PiBHeHCbKoi обл.) i в перюд Mix двома св1товими Bift- нами входили до складу Полыщ. Назва вщ розташування на зх. Украши. Возз’еднана з Украшою у 1939.

Захщний Буг (Бог, Боугъ, у XII ст. як латин. графжа Armilla) — р., п. пр. В1сли. Назва остаточно не розгадана. Ii виводять по- р1зному. Розвадовський вщ д.-в.-HiM. boug «перстень», звщси ц.-слов. «браслет», звщси ж латин. переклад-калька Armilla «браслет» [Rozw., 59—61]. С. Роспонд виводить з праслов. *bag//*bog «затоплене Micue; теч1я, потж», спорщнене з праслов. *bag-no, п. buga «велика заплава», рос. буга «низький берег» [Росп., 20]. Назву виводять вщ i.-e. *bheug(h) — «гнути, згина- ти»; пор. праслов. *bbgati, спорщнене з д.чнд. bhoga-h «вигин, закрут; перстень» [ЕСЛИ, 25]. О.С. Стрижак припускае, що пер- винна форма буг означала «кривий, 31гнутий». Таке доведения найв1рогщшше. У лггературних джерелах назва р1чки виступае бшьш-менш однаково: лшш. Буг (шод1 Боу г), укр. Буг, бшор. Буг, п. Bug, тод1 як Швд. Буг вщомий i як Буг, i як Бог.

Збараж (Збариж) — м., рц. Тернопшьсько! обл. Розташоване на р. Гшзна (бас. Дшстра). У цьому мгсш сходилися вщом1 з ic- торй шляхи — Кучанський i Чорний. Вперше згадуеться 1211. Однак археолопчш дан1 вказують, що слщи цього поселения вщ- носяться до IX ст. Назву виводять по-р1зному. Одш дослщники вбачають в шй реконструйоване слов, власне 1м’я Збарадъ або Збирадъ на -j(b). iHiui виводять и вщ праслов. *Ъага «болото». Пор. укр. бар «мокре мюце м1ж узпр’ями», с.-х. бара «болото», словен. barje «торф’яне болото» [Нероз., 75—76; Франко 3., 35]. Назва ут- ворилася вщ основи бар- за допомогою преф. з- та суф. -аж.

36opie — м., рц. Тернопшьсько! обл. Розташоване у BepxiB’i Стрипи, л. пр. Дшстра, на автошляху Тернопшь — Золоч1в. Пер- ш1 згадки про поселения, яке було зруйноване татаро-монголами в XIII ст., вщносяться до 1166. Суч. 3. вперше згадуеться в XV ст. Походження назви не встановлено. Одш виводять вщ збор — за­бор «огорожа». В.А. Никонов вважае, що топошм походить вщ власного iMeHi Збор, Забор [Никон., КТС, 145], що iMOBipmuie.

Збруч — р., л. пр. Дшстра. Етимолопя не ясна. Гадають, що назва походить вщ д1ал. слова збруч — «болото, багно». Р1чка справд1 вит1кае з болотистих луив, яи називаються збручами. 1нш1 гщрон1м виводять вщ бруя, брути «текти, струмувати» [Фаем., 2, <?5]. Пор. лит. briautis «продиратися, протискуватися».

Збур’Твка (Прогной Збур’евський) — л. рук. Дншра м1ж Се- редньою i гирлом Збур’1вським в Херсонськш обл., вщ якого, iMOBipHO, i перейняв назву. Слово прогной — префше. утворення вщ гнити {див. Пропни). Найменування гирла вщ д1есл. збурити- ся «розбушуватися». Вщ гирла, очевидно, i назва с. Стара Збур’Кв- ка, розм1щеного неподалж. Утворена за допомогою суф. мвк(а).

Звараш — р., л. пр. Серету (бас. Дунаю). Назва похщна вщ болг. извор «джерело, витж». Запозичена схщними романцями, якими утворено дем1нутив i3eopaw, на укр. rpymi зазнала фоне- тично!' слов’ян1зацн. Звщси ж Зварашик — пот., л. пр. Серету (бас. Дунаю), який тече поруч i3 Зварашем. Утворена за допомо­гою демшутивного суф. -ик [Карпен., 130].

Звенигород Галицышй (Червенський) — старод. руське м. в Галицькш земл1 {див. Галич), лежало на р. Бшка, п. пр. Полтви

 

(бас. Зах. Бугу). Тепер с. Звенигород Пустомштвського р-ну JlbBiBCbtcoi обл. Перша лггоп. згадка пщ 1086 [ПСРЛ, 61—62]. Кол. столиця Звенигородського кшшвства, найдавнйиа столиця на суч. Льв1вщиш. Галицьким назване за розташування в Гали­чин! на вщмшу вщ 3. Кшвського (див. Звенигородка). Утворила- ся назва семантичним способом вщ д.-р. (спшьнослов. характе­ру) 3eeHueopod/*zvbnigordi «укр1плене Micue, де дзвонили пщ час наближення ворога». В ochobI *zvbn//*zvon (пор. праслов. *zvoni- ti) i *gordb > город [ЕСЛИ, 62; АЮЗР, 7, 1, 143].

Звенигородка — м., рц. Черкасько! обл. Розташоване на р. Гнилий TiKH4 (бас. Швд. Бугу). Вперше згадуеться 1545 як давне мшто з укр1пленим замком, проте гадають, що воно ви- никло ше за чашв Кшвсько! Pyci. За народними переказами, во­но лежало за 3 км вщ суч. 3., навколо т. зв. Дзвш-гори, де на ви- сокш веж1 вис1в дзвш; у цей дзвш били на сполох пщ час напа­ду воропв. Отже, назву м1ста виводять вщ словосполучення зве­ни гора [Похил., НМ, 377\; вщ д.-р. Звенигород < спшьнослов. *zvbtiigordb «укр1плене м1сце, де дзвонили пщ час наближення ворога» [ЕСЛИ, 62\. Могутня держава схщних слов’ян знала де- кшька Звенигород1в. Невелике суч. с. Звенигород, розташоване неподалк вщ Львова, в XI ст. було вщоме як Звенигород Галиць- кий. 3 1125 було навпъ столицею Галицького княз1вства. Другий Звенигород Галицький лежав на бер. Днютра, м1ж рр. Збруч i Се- рет. 3 домонгольських час1в юнуе Звенигород пщ Москвою. 1сну- вав також зруйнований татаро-монголами Звенигород, який, як гадають, лежав бшя теп. с. Хотова Киево-Святошинського р-ну Кшвсько! обл., а за 1ншими припущеннями, бшя с. Дзвонкового Василыавського р-ну Кшвсько! обл. — Звенигород КМвський. Перша л1топ. згадка 1097.

Згар — рр.: 1) п. пр. Швд. Бугу; 2) л. пр. Золотонохш (бас. Днш- ра). Колись для розширення плоиц орних земель спалювали значт дшянки л1су. Micue це називалося згарище, згар. Очевидно, р1чки i дютали нрву вщ того, що проткали через згар. Звщси ж noxiflHi назви Згарка — р., п. пр. Згару (бас. Щвд. Бугу), утворена за допомогою демшутивного суф. -к(а); Згарок — р., л. пр. Згару (бас. Швд. Бугу), демшутивне утворення за допомогою суф. -ок.

Здвиж — рр.: 1) (Съдвижьнь, Здвижень, Въздвижень) п. пр. Тетерева (бас. Дншра); 2) (Уздвиж, Вздвиж), пр. Лебед1 (бас. Десни). Назва вщ апелятива (з)движ «трясина» [Гр1нч., 2, 143; Корепан., Т, 67], здвижовина «трясовина», «болото з 1ржавою водою» [ЕСЛИ, 36].

Здолбун1в (до 1629 — Долбун1в) — м., рц. Р1вненсько! обл. Розташоване за 12 км на пд. вщ PiBHoro. Вперше в юторичних джерелах згадуеться 1497. Походження назви точно не з’ясова- не. Деяи дослщники п виводять вщ власного iMeHi Здолбун, про що свщчить приев, суф. -ie. 1нш1 вважають, що вона походить вщ д1есл. неозначеноУ форми довбати (кам1нь, глину, якими славиться MicueeicTb). Таке тлумачення в1рогщшше.

Зелена — рр.: 1) (Зеленча, Зелешвка) л. пр. Пруту (бас. Ду­наю). Як вказуе Ю.О. Карпенко, Bci вар1анти гщрошма вщ най- менування с. Зелене, назване за розмщення серед розюшноУ де- ревноУ рослинносД. За розкшну зелень берепв одержали назви рши; 2) л. пр. 1нгульця (бас. Дншра); 3) л. пр. П1вд. Бугу;

• 4) л. пр. Poci (бас. Дншра); 5) п. пр. Дншра в ЧеркаськШ обл. Прикм. утворення без спещального топошм1чного суф.

Зелене — смт., пщпорядковане 1нгулецькш райращ м. Кривий Pir ДншропетровськоУ обл. До категорп смт. вщнесено у 1938. Розташоване на правому бер. 1нгульця (бас. Дншра). Назва за розташування серед сад1в.

Зеленопрськ — смт. Любанйвського р-ну ОдеськоУ обл. Розта­шоване на р. Кодима (бас. Швд. Бугу). Засноване 1957. Назва вщ словосполучення зелеш гори. Горами тут, як i в шших м1сцях Ук- раУни, називають горби. Неподалж вщ с-ща розташоваш незнач- Hi за висотою горби, вкриД багатою рослиннютю.

Зеленодольськ — смт. Дншропетровсько! обл. Виникло 1961 пщ час буд1вництва Кривор1зько1' ДРЕС-2. Назва — складне сло­во, утворене вщ словосполучення зеленый ды/дол (див. Пошл).

Землянки — смт., пщпорядковане Макпвськш мюькрад1 До- нецько\' обл. Розташоване на зал1зниц1 Костянтишвка — Ясину,*- вата. У минулому — хуДр, заснований вихщцями з Правобереж- Hoi Украши (XVII ст.) на запор1зькому займищ1. 1777 за розпо- рядженням азовсько! губернсько! канцелярп перетворено на дер- жавну вшськову слободу. Назва вщ землянки — характерн1 на той час буд1вл1 козаыв-зим1вник1в i селян-переселенщв.

Зеремлянка (Зереминка, Зеремелька, Зеремянка [СГУ, 214]) — р., п. пр. Смщки (бас. Дн1пра). Назву виводять вщ праслов. *zerme/*zerti «Усти, жрати». Такими словами старод. слов’яни на- зивали бобров1 угщдя. Досл1вно: «Ичка бобрових угщь», «бобро- ва колон1я». Утворена за допомогою суф. -янк(а). О.М. Трубачов гщрон1м також вщносить до праслов., але вщ *zerd/*zord, вщ нього *zerdme «огороджене» як назва м1сця проживания 6o6pie- буд1вник|в [Труб., ПУ, 121].

Зимопр’я (кол. Черкаський Брщ, Черкаське) — м. Слов’яно- сербського р-ну ЛуганськоУ обл. Розташоване обаб1ч р. Лугань,

п.   пр. Cie. Д1нця (бас. Дону). Перил поселенц1 — запор1зьш ко- заки, яких тут оселив росШський уряд 1645—1647. В офщшних актах росшсько! держави в XVI i в першш половин! XVII ст. ук­раинце називали черкасами. Звщси CTapi назви — Черкаський Брщ (до 1764), тобто козацька переправа на р. Лугань, i Черкась- ке (до 1961). У 1910 тут було побудовано зал1зницю. Бшя х., де в давнину жили зимогори — д1ал. назва сезонних роб1тник1в, — по- будували зал. ст. пщ назвою Зимопр’я. Згодом и назву було пе­ренесено i на Черкаське. Утворилася вщ рос. зимогор i суф. -j(a) [Отш, ГСУ].

Зшыав — м., рц. Полтавсько! обл. Розташоване на р. Ташань, л. пр. Пела (бас. Дншра). Вщоме з XVII ст. Походження назви не встановлено. У М. Боплана воно значиться як нове поселен­ия. Владиславом IV було видано прившей на заселения урочища Змыйв. Вважають, що 3. був заселений вихщцями з Подшля, з однойменно! м1сцевост1 [ЖКС, 125; Гран., 229], що в1рогщшше.

Змкве — оз. в rpyni Прогнойських озер на Юнбурнськш ко­ей За переказами мюцевих жител1в, на берегах озера водилося багато змш (Serpentes Orhidia). Утворена суф. -ев(е).

Зм1евиця — верш, в Карпатах (бшя смт. Верховина 1вано- Франювсько! обл.). Назва вщ змш «гадюча гора, гадюче м1сце».

3m1cbi вали — народна назва старод. техшчних захисних спо- руд — численних земляних вал1в довжиною до двох тисяч км i висотою 16 м, що простягалися на пд. вщ Киева через значн1 простори Украши i Модцови, вздовж Дншра, його пр. Трубежа, Стугни, Poci та ш. Залишки З.в. й дос1 збереглись у багатьох Mi- сцевостях Украши. Як доведено вченими (А.С. Бугай, М. Брай- чевський та ш.), землян1 споруди створювались починаючи з друго! половини II ст. до н. е. i кшчаючи VI ст. н. е., вщновле- Hi в VII ст. н. е. антським союзом схщнослов’янських племен (предив полян i древлян) для захисту вщ нападу завойовнишв, зокрема могутнк тод1 aeapie. При цьому вали були не лише обо- ронними спорудами, а й умовним кордоном сво!х земель з зем­лями завойовниив, яи уособлювали собою образ страшного Змш. Це, очевидно, i послужило причиною 1х метафорично! наз­ви — Зм1ев1 вали. Утворена вщ змш за допомогою суф. -ee(i).

Змнв (з 1976 по 1990 — Готвальд) — м., рц. Харивсько! обл. Розташоване при впадшн1 р. Мож у Ов. Донець. Вщоме з час1в Ки!всько! Pyci (XII ст.). У лггопис1 говориться, що новгород-ci- верський князь 1гор Святославич для охорони швденних кордо- Hie Pyci вщ половц1в заснував 1180—1185 ряд укршлень, у тому числ1 й Зм1еве городище. Побудоване в урочищ1 Зминому, вщ якого й отримало назву. Назва урочища обумовлена, ймов1рно, тим, що в навколишн1х люах водилося багато зм1й. Укр1плення 3. зруйноване монголо-татарами в XIII ст. В XVI ст. на цьому ю*

Micui побудовано Змивський сторожовий пост. 3 1656 тут дшла пост1йна фортеця пщ назвою Змив.

Змн'ний ocipiB — розташований на Чорному Mopi, за 40 км на сх. вщ гирла Дунаю (Одеська обл.). У минулому тут було багато змш. Звщси й назва. Старод. греки називали його Левкое «Бший».

Знам’янка — м., рц. Юровоградсько! обл. Розташоване на во- додш Гнгулу та 1нгульця. Виникло на галявиш Чорного люу в зв’язку з буфвництвом 1869 зашзнищ Харюв — Одеса. Побудо- вана тут зал. ст. одержала свою назву вщ с. Знам ’янка, що лежа­ло за 3 км вщ не!₍[«Россия», 7], нин1 смт. Знам’янка Друга (див.).

Знам’янка Друга (кол. Знам’янка) — смт., пщпорядковане Знам’янськш мюькрад1 Юровоградсько! обл. Зашзничний вузол на зал1зницях Олександр1я — Юровоград, Смша — Микола!в. Засноване на початку XVIII ст. старообрядцями, вихщцями з Центрально! Рос!!, яю лкали вщ переслщування. Назва культово­го походження i пов’язана з релтйним святом Знамения.

Золота Липа — р., л. пр. Дшстра. Утворюеться злиттям Захщно! Золото! Лили i Сходно! Золото! Лили. Назви вказують на можлив1сть зв’язку прикм. частини гщрошма i3 золотом (aurum); р1чка пропкае по територн згущення географ1чних назв «золотого циклу». Тут роз- MimeHi сс. Золотий Полк, Золота Слобода, Бщьче-Золото, Золотни­ки. Можливо, в минулому в цьому кра! знаходили золото. Береги Золото! Бистрищ (Солотвинська Бистриця) заявили про його юну- вання. Походження iM. частини гщрошма див. Липа [Стрижак, НР].

Золоте — м., пщпорядковане Первомайсыай MicbKpaai Луган- сько! обл. Розташоване на пот. Комишуваха, л. пр. Лугаш (бас. CiB. Дшця). Засноване 1878 у зв’язку з буд1вництвом шахти «Зо­лота», найменовано! так за потужш пласти високояисного вугш- ля, прозваних «золотим дном». Пор. Алмазна. Назва шахти защи­тится за с-щем. Закшчення ж. р. -а замшено заюнченням сер. р. -е, яке i служить словотворчим засобом.

Золотий Полк — див. ЗолотуЬса.

Золол ворота — головна (тр1умфальна) брама старого Киева. Створеш на зразок однойменно! царградсько! (константино- польсько!) брами, вщ яко! й перейняла назву. Як вважають, таке найменування пщтримуеться й позолотою мщно! бляхи, якою була оббита верхня частина брами. В 1984, до 1500-р1ччя Киева, З.в. реставровано.

Золотоноша — м., рц. Черкасько! обл. Розташоване на р. Зо- лотоношка, л. пр. Дншра. Час заснування невщомий. Вперше згадуеться в документах 1576. Походження назви остаточно не доведено. Спочатку було вщоме як Глинщина за приналежшеть князям Глинським. У 40-х роках XVII ст. входила до складу ма­етностей I. Вишневецького. За народними переказами, його ук- р1плення-фортеця було мюцем, куди надходили податки тшьки золотом з 56 мют i сш Полтавщини, Чершпвщини i Кшвщини. Вщ цього шби й утворилася нова назва мюта, що перейшла й на

р.    Золотоношку, на якш воно розташоване [Максим., 366]. Билли BiporiaHo, що первинна назва належить р. Золотоноып, яка дштала й за характер свого ложа, вкритого nicKOM, серед якого пйцинки польового шпату виблискують под1бно до золота.

Золотуха — верш, в Украшських Карпатах, розташована в Чивгинських горах на 1вано-Франгавщиш. Назва вщ золото, да­ли й в давш часи гуцули. Утворена вщ основи золот- за допомо- гою суф. -ух(а). У 1950 геологи знайшли тут шматки коршного золота. Знайдено золотоносну гальку i nicoK. Звщси ж назва стр. Золотим Поик, що протшае неподал1к.

Золотча (Золочье, Золотечь, Золотьчя, Золотчя [СГУ, 216\) — р., л. пр. Днтра. Назву виводять вщ сл1в зола + тече (пор.: рр. Малотеча, Нетеча) з шзшшим переосмисленням у Золоть + -чя [Фаем., 2, 103]. Таке тлумачення прим1тивне. Вважають за можливе утворення назви вщ антропон1ма Золотько на -j(a) [ЕСЛИ, 62—63], що Biporuwiine.

Золоч1в — 1) м., рц. Льв1всько1 обл. Розташоване на автошля­ху Льв1в — Тернопшь, на р. Золоч1вка, л. пр. Зах. Бугу. Перша згадка вщноситься до 1442, проте гадають, що воно юнувало за час1в Кшвсько! Pyci. Походження назви не встановлено. 1снуе ряд ппотез i народних переказ1в, однак достов1рного тлумачення немае, Вважають, назва мае алегоричне значения й утворилася вщ прикм. золотий i3 внутршньою формою «чудовий, гарний», була дана спочатку урочищу, а пот1м i н. п. Проте бшыи iMOBip- не походження топошма вщ антропон1ма Золоч чи Золот + д.-р. суф. з приев, значениям -jl -> Золочь (форма не заф1ксована Hi- де), до якого згодом приеднано традицшний ойкон1м!чний суф. -ев (укр. -ie); 2) смт. Золоч1вського р-ну Харивсько! обл. Засно- ване у 1677. Серед топошмют1в icHye припущення, що назва пе­ренесена на Харшвщину переселениями з Галичини. Очевидно, разом перенесена i назва р. Золоч1вки.

Золоч1вка — рр.: 1) л. пр. Зах. Бугу (бас. Вюли); 2) пр. Уди (бас. Cie. Дшця). Назва, ймов1рно, похщна вщ м. Золоч1в Льв1в- ськоГ обл., утворена за допомогою суф. -к(а).

Зольня — р., л. пр. Уборт1 (бас. Прип’ятт). Назву виводять з балт. через д.-прус. solen/Soalis «трава» [Топ., Труб., 189]. Мож- на припустити, що в riapoHiMi 3. лежить той самий коршь, що i в слов1 зола. Вщомо, що ран1ше в Полюс1 виготовляли золу, з яко! в зольнях (попшьнях) виробляли поташ, миюч1 речовини.

Вщ цього апелятива могла виникнуги назва дшянки р1чки, бшя якоТ були зольш. Шляхом контактного перенесения назва поши- рилась на все русло р1чки. Пор.: Попшьня. Звщси ж Золя — р., п. пр. Гориш. Етимолопя 3. близька до д.-прус. Soleti «трава». Bi- домо, що зола-трава (болотиста) йшла на виготовлення поташу. Звщси може бути осмислення гщрошма як балто-слов. [Пура, НРГ,_г 21-22].

Зоринськ — м. Перевальського р-ну Лугансько! обл. Розташо- ване на зал1знищ Дебальцеве — Комунарськ. Виникло в 1930 внаслщок з’еднання с-щ шахти «Никанор» i с-ща зал. ст. Оле- швка. Сум. назва з 1963 вщ зоря — символ нового життя. Утво- рена за допомогою складного суф. -инськ.

Зубравка — р., л. пр. Славки (бас. Дшстра). Назва, iMOBipHO, вщ MicneBOCTi Зубра, на якш колись водилися зубри (Bison bana- sus); утворена за допомогою суф. -авк(а). 3 поширенням у ми- нулому 3y6pie пов’язана, очевидно, i назва Зубри — р., п. пр. Poci (бас. Дшпра). Звщси ж Зубра — р., пр. Гнилого Лкичу (бас. Швд. Бугу); Зубря (Зубра) — р., л. пр. Дшстра. Ад’ектив на -j(a) вщ д.-р. зХбрь «зубр» [Срезн., 1, 998; ЕСЛИ, 63]. Звщси ж Зубринець (Шубранец) — р., л. пр. Серету (бас. Дунаю). За Ю.О. Карпен- ком, первинна — назва мюцевосп бшя смт. Берегомета i сусщ- Hbo'i люово? дшянки, на якш колись водилися зубри [Карп., ТБ, 131]. Утворення вщ зубр та суф. -инець. Пор. Вовчинець, Бобринець.

Зугрес — м., пщпорядковане ХарцизькШ MicbKpaai Донецько! обл. Розташоване на р. Кринка, пр. Miycy (бас. Азовського мо­ря). Виникло наприкшщ 20-х роюв XX ст. у зв’язку з буд1вниц- твом 3yi'BCbKoi ДРЕС як робтиче с-ще. Назва являе собою абрев1атуру вщ рос. «Зуевская государственная районная элект­ростанция» [1МСУ, Днц, 729].

Зу1вка — смт., пщпорядковане ХарцизькШ мюькращ Донець- koY обл. Розташоване на л!вому бер. р. Кринка за 8 км на пн. сх. вщ зал. ст. Харцизьк. 3. виникла у 1775. Назву поселения пов’язують з нап1влегендарним ватажком народних месниыв, вихщцем i3 3anopi3bKoi‘ Cini — Зуем.

Зульня (Зулька, Зульна, Зольна, Зильня) — р., п. пр. Гориш (бас. Прип’ятО. Назва Зульня (<*Зольня), як i п eapiamn, за Пу- ром, мае вщношення до пол1сненого зол-. Пор.: зольный «к золе относящийся, золу или части ее содержащий»; золоватый (о поч­ве). Пор. шшськ. д1ал. Зулак, Золака «убога земля». Пор. р. Золь- ня [Пура, НРГ, 24-25].

I

1бр (1бра) — р., л. пр. Тетерева (бас. Дншра). Гщрошм дуже давнього походження. Його ототожнюють з кол. фрак, назвою р. Марща в Болгарп — Еброс, Гебрус, Ебрус (VI ст. до н. е.), вер- хня течгя яко! до цього часу вщома як Шар, 1бър. Сюди ж вщно- ситься Шар — р., п. пр. Морави в Югослава. Останню дослщни- ки вважають док-е. середньоморським найменуванням, котре че­рез i.-e. *iebhras/*eibhras осмислене фракшцями в значенш «заплщнювач, козел»; це nuncpiiunoe болг. назва 1бър. У Придшп- ров’я прийшло як назва болг.-фрак, походження [Труб., 214\. 1н- uii дослщники припускають, що болгари успадкували фрак, ви- мову riapoHiMa jbbr(os) з е у слов, передач! УьЬгъ, а це дало фор­му Шр — спшьну для Bcix слов’ян. Отже, первинною е фрак, назва [Rozw., 87]. Деяи дослщники вказують, що назва Ибър оз­начав «вода, р1чка» (Дячев).Тако'! ж думки дотримуеться i болг. дослщник С. Младенов [ЕСЛИ, 42~43\. Припускають, що гщро­шм 1бр в Украшу занесений фракшцями. Пор. назву с. Шрови- щ на р. Серет, яке етимолопзуеться як фрак. Назва р. Шр (бас. Тетерева) мае точш вщповщники на Балканах, у ЦентральнШ Сврош, на Шренеях [Железняк, ЕС, 25—26].

1вана Франка — сс.: 1) Полопвського р-ну Запор1зько1 обл.; 2) (до 1952 — НагуевичО Дрогобицького р-ну Льв1всько! обл. Розташоване в долин! р. 36ip (бас. Дшстра) м!ж вщрогами Кар- патських rip. Уперше згадуеться пщ 1424. Виникло на Micni слов’янського поселения, що мало назву Солоне (тут мюцев! жи- тел1 добували сыь), зруйноване татаро-монголами. На його мющ виникло с. Башеве. Шсля захоплення земель польськими феода­лами село потрапило у власнють короля, той подарував його шляхтичу Нагуевському, який перейменував на Нагуевич! [1МСУ, Л в, 286—287]. У сел! народився i npoeie сво! дитяч! роки великий поет-револющонер 1ван Якович Франко, на честь якого i названо село. На його честь i назва села на Запор!жж!.

1вани — р., л. пр. Мерли (бас. Ворскли). Назва р. вщ наймену- вання н. п., до того ж не одного, а кшькох: у друпй половин! XIX ст. вздовж р. 1вани, у кол. Богодух!вському повт Харювсько! губ., було юлька н. п. по iMem 1вани; 1вани (Зм!евсыой), 1вани (Мойсе- енковъ), 1вани (Шкарлатовъ), 1вани (Гузневъ), 1вани (Ковалев- ськш), 1вани (ГолубничШ), 1вани (Дегтяревъ), 1вани (Варваровка), 1вани (Отхоже-Попасный), 1вани (Варецкш). Суч. — Вшницыа lea- ни й Корбин! 1вани Богодух!вського р-ну Харювсько! обл. [СГУ, 218]. Розташування сш 1вани вздовж русла р. i дало ш назву.

1вашвка — смт.: 1) Антраципвського р-ну Лугансько! обл. Розташоване на р. Вшьх1вка (бас. Дону). Засноване в другш по­ловит XVIII ст. (1771); належало полковнику 1вану Штеричу. Звщси й назва. Утворена за допомогою суф. мвк(а). Поблизу найбшыиа верш. Донецького кряжа — Могила Мечетна; 2) (до 1946 — Яшвка) рц. Одесько! обл. Розташоване на правому бер. Великого Куяльнику. Виникло наприкшщ XVIII ст. на землях магната Баранова пщ назвою Новобарашвка. 3 1858, теля того як власником села став шляхтич Ян Лемпер, перейменовано на Яшвку, а згодом було змшено на 1вашвку; 3) рц. Херсонсько! обл. Розташоване на автошляху Велика Лепетиха — Партизани. Засноване наприюнщ XIX ст. Назву виводять вщ iMem першопо- селенця 1вана Гтдаша.

1ваншв — смт., рц. Кшвсько! обл. Розташоване на р. Тетерев, п. пр. Дншра. Перша письмова згадка про мюцевють пщ назвою «Земля Трудишвська», якою волод1в кшвський боярин Юхно- вич, вщноситься до XV ст. 1524 кшвський мщанин Тишка Прос- кура одержав «Землю Трудишвську» як дарчу вщ польського ко­роля Сипзмунда I. 3 1589 власник 1ван Проскура назвав поселен­ия CBOiM 1менем — спочатку 1вашв, 1вашвка, яка згодом видозмь нилась на 1ванюв (Похилевич).

1ванова гора — пщвищення в м. Полтав1, на якому розм1ще- на садиба видатного украшського письменника, зачинателя ново! украшсько! л!тератури 1вана Петровича Котляревського. Звщси вийшли в безсмертя «Енеща», «Наталка Полтавка» та ш. На самому урвииц 1ваново! гори стоггь ротонда Дружби («Бша альтанка»).

1вано-Франювськ (до 1962 — Сташслав) — м., обл. ц. 1вано- OpaHKiBCbKo! обл. Уперше в юторичних документах згадуеться 1611, в грамот1 польського короля Сипзмунда III, в якш дозво- лялося шляхтичу Яну Свошовському заснувати тут м1стечко. Кол. назва вщ iMeHi польського магната Статслава Потоцъкого. Суч. назва на честь великого украшського письменника, вчено- го i громадського д1яча 1.Я. Франка.

1вано-Франкове (до 1945 — Яшв) — смт. Явор1вського р-ну Льв1всько! обл. Розташоване на р. Верещиця (бас. Дн1стра). Час заснування нев1домий. Тут вщпочивав 1.Я. Франко, на честь ньо- го i дана суч. назва. До категорп смт. вщнесено у 1940.

1вотка (1вот, 1вод, 1воть, Глибець [СГУ, 219\) — р., л. пр. Десни (бас. Дншра). Назву пов’язують з лат. ivasl вщ ivatis i да- л1 з д.-прус. Iwanthii «ручай». Пор.: 1вата, 1вота — в бас. верхньо- го Дншра; 1вот, 1вотка — в бас. верхньо! Десни в тому ж значен- Hi [Топ., Труб., 189]. BapiaHT Глибець дано за повноводшсть р.

l3Bip — пот.: 1) п. пр. Совищ (бас. Пруту); 2) п. пр. Вит (бас. Пруту); 3) (1звор, часто у множит — 1звори) п. пр. Дшстра та ш. Назви з молд. шор «джерело». До молд. мови термш потрапив вщ швденних слов’ян [Карп., ТБ, 132], походить вщ праслов. *jbzvorb [Труб., 272]. Пор.: р. 1зворська, впадае в Мандренське оз. неподалж вщ м. Бургаса в Болгарй. Велику кшыасть назв pi- чок, яй походять вщ номенклатур слова 3eip, 'aeip та шших eapi- анйв, мае Карпатський ареал.

1з Греки по Дшпру (д.-р. — Изъ Грькь по Дън'кпрЬ') — водний шлях («пйъ») у Кшвсьюй Pyci («... бе путь из Грек по Днепру и вверх Днепро...»,— говориться в «Повют! временних ли»), вщ Причорноморських грецьких володшь Днтром до його витоив. Висл1В «i3 варяг у Греки», що закршився в лггератур1 (йдеться про великий дншровський шлях i3 Балтики до Дшпра, яким варяги начебто добиралися до Константинополя), у лггопиа не згадуеть- ся. Не згадуеться i варязька земля. Був тшьки шлях «из Грек» (тобто з Грецп). Порядок опису шляху аж н1як не вщповщае шля- xoei «i3 варяг у Греки» [Рибаков, КР, 145—146]. ПЫменникове сполучення, що вказуе на вихщну точку шляху з Греци (Грькы) та його основну трасу — Дншр (Дшкпр) [ЕСЛИ, 63]. Шлях <чз ва­ряг у Греки» йшов Балтшським, П1вн1чним морями, Атлантич- ним океаном через протоку Пбралтар i Середземним морем.

ГзмаТл — м., рц. Одесько! обл., порт на Дунаь Як свщчать ар- хеолопчн1 дан1, у IX—X ст. на берегах Дшстра i до самого Дунаю жили ocizyii сх.-слов. племена тиверщв та улич!в, згодом понево- лен1 татаро-монголами. У кшщ XIV ст. ув!йшло до складу Мол- давського княз1вства. У той час на територй суч. I. юнувало слов, поселения Смш. У молдован воно вщоме було пщ назвою CiHUi. П1сля загарбання мюцевосп турками-завойовниками була побу- дована фортеця. I'i назвали тур. словом, звучания якого наближе- не до Смы-/§тае1 «почуй боже», згодом назва трансформувалася на 1зма‘щ. 1нш1 вважають, що фортецю назвали по iMeHi тур. пол- ководця 1змаы-бея, що бшьш в1рогщно. У 1810 бщя фортеш I. виник посад Тучков, згодом перетворений у м. 1зма'ш.

1зюм — м., рц. Харивсько! обл. Розташоване на СЛв. Д1нц1 (бас. Дону) при впадшш в нього р. 1зюмець, на автомапстрал1 Харктв — Ростов-на-Дону. Руська сторожа, що була побудована там, де проходив 1зюмський шлях, згадуеться в лш>пис1 1571. Шзшше (до 1651) 1зюмський окоп. Поселения засноване 1681 козаками Херсонського полку як фортеця на 1зюмському шляху (Татарсыай сакм1). А.Г. Слюсарський назву I. виводить вщ р. Ъюмецъ (бас. Дону), яку пов’язують з тюрк. географ1чним терм1- ном ozon «р1ка». При цьому вш також вважае, що спочатку назва стосувалася л. пр. Cie. Дшця — суч. р. 1зюмець, на що вказують ф1ксац1я «Книги Большому Чертежу» [КБЧ] i рукописи! карта XVII^-XIX ст. Шсля перенесения назви на н. п. змшилася форма гщрошма: суф. -ець, виконуючи диференщюючу роль, перетво- рив найменування р1чки у похщне вщ назви поселения.

1зюмець (Мокрий 1зюмець, 1зюм) ~ р., л. пр. Cie. Дшця (бас. Дону). Походження назви див. 1зюм.

1зюмське пасмо (1зюмська гора) — пасмо на пн. зх. Донецько- го кряжа в Харивськш обл. Прикм. частина топошма вщ 1зюм. Географ1чний термш пасмо означав «витягнуте пщвищення».

1зюмський шлях (Татарська сакма) — шлях у давнину, по яко- му кримськ1 татари робили набши на Украшу i Pociro. Починав- ся бшя верх1в’я Орел!, де вщдшявся вщ Муравського шляху та йшов до 1зюму, де була переправа (перелаз) через Cie. Донець, а звщти вододшом Дшця i його л. пр. Осколом до теп. Курсько! обл., де знову з’еднувався з Муравським шляхом. Назва вщ 1зюм (див.) за допомогою прикм. суф. -ськ(ий), що вказуе на вщно- шення до мюця. Паралельна назва — вщ слова татари за допо­могою суф. -ськ(ий). Сакма — вщ тат. *Sakma — «слщ, протопта­ний вершниками, шлях».

1зяслав (кол. 1зяславль, Заслав) — м., рц. Хмельницько! обл. Розташований при впадшш р. Гуска в Горинь (бас. Дншра). Час заснування MicTa точно не встановлено. Вперше згадуеться в 980. Назва походить вщ д.-р. iMem Ъяслав (1зяслав Ярославич). Осно­ва назви: 1зяславъ -> изя (<ст.-слов. изяти «взята», «придбати»), слав (+jb -> славль — слав). У комплекс! !м’я 1зяслав могло вира- жати: «Нехай буде славним». У XIII ст. знищене монголо-татара- ми. Згодом на новому мющ виникло нове поселения п!д Tieio ж назвою [ЕСЛИ, 64\.

1ква — рр.: 1) п. пр. Дншра; 2) (1кава) л. пр. Швд. Бугу;

• 3) л. пр. Караш (бас. Дн!пра); 4) п. пр. Стиру (бас. Прип’ятО. По­ходження назви остаточно не з’ясовано. О.М. Трубачов етимоло- гтзував гщрошм I. як назву, похщну вщ i.-e. кореня *ei- «йти» [Труб., ПУ, 65~66\. Таке твердження видаеться сумн!вним. Точки зору про гщрошм I. викладеш О.С. Стрижаком, А.П. Не- покупним, Я. Розвадовським [ЕСЛИ, 64\. Я.О. Пура вбачае в гщ- poHiMi I. звуконаслщувальне /к, пор. 1каве «болото, джерело» [Пу­ра, НРГ, 31\, що не переконливо. В.Е. Орел пропонуе як пара- лель до назви 1ква назву р. Kwa в бас. Варта на пд. Полыщ, вка- зуючи, що назви цих р1чок мають бшьш давню форму Уькъиа [Орел, 112\. Гадають, що ця верс!я !нтерпретуе назву 1ква як слов, з арх. приставним *jb-. Коренева ква < *-kbva <*kbvati < i.-e. *keu- : ku — «хитатися, коливатися» < укр. «рухатися» [Шульгач., ГБС, 78—79\. Сюди ж вщносять 1квиця — р., л. пр. 1кви, утворена за допомогою суф. -иц(я); Гкопоть — р., л. пр. Случ1 (бас. Прип’ят1).

Гпарюнове (до 1899 1вашвка) — смт. Синельниивського р-ну Днтропетровсько! обл. Розташоване на зашзнищ Дншропет- ровськ — Синельникове. Виникло 1875 пщ час буд1вництва за- л1зниц1 i станцн, названо! за пр1звищем вщставного оф1цера lea- нова. Шзшше перейменоване за 1менем землевласника 1ларюна Воронцова-Дашкова. Утворена за допомогою суф. -ов(е).

1лл1ч1вськ — смт., пщпорядковане Кшвськш райрад1 м. Одеси. Порт на Чорному Mopi. Розташоване бшя Сухого Лиману. Наз- ване 1менем B.I. Лента. Виникло 1950.

Гповайськ — м., пщпорядковане Харзицькш м1ськрад1 До- нецько! обл. Розташоване за 40 км на пд. сх. вщ м. Донецька. Виник на Micni зал1зничного розЪду № 17 1869 пщ час буд1в- ництва зал1зниц1 на землях помщика i кашташста I. 1ловайсъко- го. Звщси й назва.

1льтиця (Льтиця, лтш. Льтьць) — р., п. пр. Трубежа (бас. Дншра). Про походження назви див. Альта.

1нгул (Ангул) — р., л. пр. Швд. Бугу. Назва остаточно не роз- гадана. Роблять припущення, що вона могла утворитися вщ тур. *angiil «тихий», «лшивий» [Фаем., 2]. Бшыи в1рогщне it тлума- чення з тюрк. *eni- -gul «нове озеро» [Скальк., 102\. У середнш течи I. дуже розширюеться, нагадуе озеро. Д.Яворницький виво- див назву з тур. ien-kul «широке озеро». О.С. Стрижак, О.О. Вер- жбовський, О.М.Трубачов гадають, що тюрки швденно-руських степ1в, в свою черту, запозичали i засвоювали д.-р. MicneBi наз­ви, зокрема, д.-р. Угол — «кут», або ще давнниу його форму ggolb, перетворивши й на гщрошм 1нгул [Труб., 206]. Ранше, щоб вщр1знити вщ р. 1нгулець, I. називали Великим 1нгулом, а 1нгулець — Малим 1нгулом.

Гнгулець — 1) (Малий 1нгул) р., п. пр. Дшпра. Греки назива­ли и Герое. Утворена вщ компонента 1нгул за допомогою змен- шувального суф. -ець. Досл1вно: «Маленький 1нгул»; 2) м., пщ­порядковане Кривор1зькШ MicbKpaai Дн1пропетровсько1 обл. Ви­никло на початку XX ст. Розташоване на р. Ыгулецъ, п. пр. Днш­ра, вщ якого й перейняв назву.

1рдинь — рр.: 1) (Рдень, Ерден, Кшрка, 1рдень [СГУ, 223]) — л. пр. Тясмину (бас. Дшпра); 2) (1рдина, 1рдинка, 1рдень) — п. пр. Вшыпанки (бас. Дншра). Назву виводять вщ д.-р. Ръд-инъ, де основа Ръд- «красний», -инъ — д.-р. суф. з розвитком почат- кового i теля занепаду редукованого ъ в першому склад1 (п1сля XII ст.). Пор.: ръжа > iржа, мъгла > гмла тощо; 3) смт. Черкась- кого р-ну Черкасько! обл. Засноване у 1930. Розташоване у вер- xiB’i' p. Тясмин, п. пр. Днтра. Найменування похщне вщ р. 1р- динь. Звщси Грдинське болото на р. 1рдинь у Черкаськш обл.

1ржавець — рр.: 1) (Собницька Рудка) л. пр. Остра (бас. Дес- ни); 2) (Ржавець, Оржавець) п. пр. Зал1знищ (бас. Прип’ятО;

• 3) л. пр. Сули (бас. Днтра); 4) (Ржавець) п. пр. Прип’ятс (бас. Днтра). Назва вщ слова 1ржа (ржа) — рудуватий вщтшок грун­ту у вищих дшянках русел, мшцями вода вкриваеться 1ржею; в обох випадках присутшсть болотного зал1зняку (л1мошту), який утворюеться на дш водойм. Структура назви: 1ржав / <(ржава/ + -ець. Звщси ж назва оз. на пн. зх. Чершпвсько! обл. Пор.: Ржавець — с. в Курськш обл. Poci'i на вщрогах Курсько! магшт- но1 аномалп, на бер. Дшця, бшя берегових схшпв якого виступають ipxaei плями.

1рклш — рр.: 1) л. пр. Днтра; 2) п. пр. Тясмину (бас. Днт­ра). Одш дослщники назву виводять вщ тюрк. */> «звивина, ме­андра» (Глянський, Шахматов та ш.). 1нш1 вважають, що назва походить вщ ст.-слов. *ръкл^гки чи рькл’Ьи «пшрлива». В основ! гщрошма I. д1есл. *irk-/urk-/erik- «затримувати, стояти, застою- ватися (про загачену воду), зупинятися тощо». Досл1вно: «Pi4Ka 3i спокшною теч1ею».

IpniHb (1рпень, Рьпень, Pierna, Rpien, П1рна) — 1) p., п. np. Дн1пра. Походження назви остаточно не з’ясовано. Перша назва у форм1 1рпень пщ 1159. П1зн1ш1 вщомост1 пщ 1320 як Рьпень, Pierna, Rpien [ПСРЛ, 17, 312\. Гадають, в pi3Hi часи р1чка мала дв1 назви — Ирпень и Рьпень. В XVI ст, вщома як Шрна. Пор. с. Шрнове i оз. Шршвська Старуха на Л1вобережж1 якраз напро- ти гирла 1рпеня; Перна гора i оз. П1ренове (в Чорнобильському p-Hi КиУвсько! обл.), назви яких похщш вщ Шрна. Пор. також прський хр. Пирин-План1на в Волгари. Назва гщрошма_ Шрна (1рпть), гадають, походить з i.-e. основи *pf- (*po)i-: *рТ «trinken» < праслов. *pT-ti «пити». Вважають, що обидва вар1ан- ти назви Шрна та 1рпшь генетично тотожн1. Первюна * Pinna, ni3Hima форма *Яъртъ, що виникла як наслщок метатези — пе­рестановки звуюв у слов1 [Железняк, ГКП, 141~144\; 2) м. об- ласного пщпорядкування Кишсько! обл. Виникло 1902 у зв’язку з буд1вництвом зал1зниц1 Кшв — Ковель. Бшя зашзничного мос­ту через р. IpniHb було побудовано розЧзд IpniHb, бшя якого з ча­сом виникло с-ще. Згодом воно злилося з селами Ромашвка, Се- верин1вка та хуторами Любка, Рудне i Стоянка пщ загальною назвою 1рпшь.

1рша — р.: 1) л. пр. Тетерева (бас. Днтра); 2) п. пр. Снову (бас. Днтра). Назва, очевидно, вщ тюрк. *ir «закрут pi4KH, зви­вина» i са «русло». В такому ж гщрошм1чному ряду рр.: 1ршава — п. пр. Боржави (бас. Дунаю), шсшрно, утворена вщ ipuia за до- помогою форманта -в(а); 1ршиця — л. пр. Ipiui (бас. Тетерева) (дв1), утворення за допомогою гщрошм1чного суф. -иц(я).

1ршава — м., рц. Закарпатсько) обл. Розташоване в передир’) Карпат на р. 1ршава (бас. Дунаю). У лггературних джерелах впер- ше згадуеться 1341. Назву виводять вщ р. 1ршава, обаб1ч яко) розташоване с-ще.

1ршанськ — смт. Володарсько-Волинського р-ну Житомирсь- ко) обл. Розташоване на р. 1рша, л. пр. Тетерева (бас. Дншра), вщ яко) й одержало назву. Структура назви: 1рш + суф. -анськ. Виникло у 1953.

t                                                                         Г

1ршиця — див. 1рша.

1цунь — р., рук. Дншра в середньодюпровському Правобе- режжц хазар, мовний рел1кт репона пн. Киева. Тюрк, термш /цунь «водопШ» [Железняк, ЕС, 37—38].

1ченька (1чень, 1чня, 1ченка) — р., л. пр. Удаю (бас. Дншра). Назва вщ тэт. *icen «нап1й». Утворена за допомогою суф. -к(а) [Стрижак, НРП].

1чня — м., рц. Чершпвсько) обл. Розташоване на зал1зниц1 Бахмач — Прилуки на р. 1ченька, л. пр. Удаю (бас. Сули). Час заснування невщомий. Вперше згадуеться в записях XVI ст. як власнють князя Вишневецького. Проте гадають, що поселения дотатарського пер1оду, його ототожнюють i3 зруйнованим татар- ською навалою с. Яськовим, походження назви останнього див. Ясыйвка. Суч. назва вщ р. 1ченька (1ченъ).

К

Каврас (Коврас) — оз., розташоване м1ж Днютром i Турунча- ком. Назву виводять вщ молд. ковру «нора» [ГНП, 42[.

Кагамлик (Каганлик, Кагальник, Каганличка) — р., л. пр. Дн1п- ра. Вперше згадуеться 1671. Назва, можливо, вщ тюрк. *kagan-lyk. Каган — найвищий титул ватажюв старод. тюрк, племен, luk (lak, lyk, lik) — тюрк, формант. Досл1вно: «Каганство, Каганова» [Стри­жак, НРП, 86\. Каганами називали також хазарських xaHie i упра- вител1в окремих адм1н1стративних одиниць. TepMiH каган був дуже поширений на Pyci з початку IX ст. на означения князя [Маврод., 81]. Але бшьш в1рогщним здаеться походження назви вщ тюрк, ге- ограф1чного термша *karga {*korga) «очерет, очеретяний» [Желез­няк, Рось, 84]. Пор. рр. Очеретяна, Очеретянка.

Кагарлик — 1) смт., рц. Кишсько) обл. Розташоване на р. Рось, п. пр. Дншра. Вщоме з 1590. Гадають, що первинна назва висту- пала у фор\й *Kaganlyk (див. Кагамлик) [Стрижак, НРП, 86\. Внаслщок дисимшяцн замши одного звука шшим народною го- в1ркою була засвоена як Кагарлик; рр.: 2) л. пр. Синюхи (бас. Швд. Бугу); 3) п. пр. Дншра. Припускають, що пдрошм К. Mir утворитися вщ тюрк. *korga «ворона» + суф. *-luk у значенш «MicneeicTb, багата воронами, гайвороняче». Пор.: Гайворон, донсью гщрошми — Гайворон, Грачевик. Таке тлумачення менш iMoeipHe. Гадають, що в основ! гщрошма К. д.-тюрк. *kogar «ро- битися сишм, блакитним» [Луч., 34\. У такому pa3i гщрошм озна­чав «pi4Ka з чистою прозорою водою».

Кагул (Кагульське) — оз. на пд. зх. Одесько! обл., на л1вому бер. Дунаю. Назва вщ тюрк. *kagyl «кругле озеро».

Кадовба — р., л. пр. Десни (бас. Дншра). Назва вщ геогра- ф1чного термша кадовб «джерело, польова криниця (р1чка)».

Казанка — смт., рц. Микола!всько! обл. Розташоване у Bepxie’i

р.   Висунь (бас. Дншра). Засноване на початку XIX ст. казенними селянами з Курсько! губ. Поселения спочатку називалося Казен- ним, а пот1м трансформувалося на Казанку [1МСУ, Мк].

Казантш — мис, розташований на зх. Казантшсько! зат. Азов- ського моря. Назва вщ тюрк. *kasan «котел» + *tip «дно», зумов- лена тим, що мис мае глибоку западину, под1бну до котла.

Казанлпська затока — на пд. Азовського моря. Назва на зато­ку поширилась вщ мису Казантт. Утворилася суф. -ськ(а).

Казарська — р., л. пр. 1рпеня (бас. Дншра). О. Стрижак вва- жае за ймов1рне походження назви вщ етнон1ма козари (хозари), що жили на територп теп. Украши починаючи з VII ст. Назва утворена вщ основи казар- за допомогою суф. -ськ(а). Звщси ж, гадае дослщник, рук. Дн1пра Козарка, бщя якого розташоване

с.   Келеберда на Полтавщиш, Козарка — р., л. пр. Росави (бас. Poci); Козаришвка — р., л. пр. Висл1вки (бас. Десни) [Стрижак, ГНР, 59—60[. Проте Козарка — р., п. пр. Смшистого на Букови- Hi, тече вщ г. Козарка, названо! вщ «козар» — пастух рз [Карп., ТБ, 140\. Под1бне походження, очевидно, мае Козарка — р., п. пр. Oiyni (бас. Гориш).

Казенний Торець (кол. Тор, Салница, Сална, Тор Казенний, Казенна Торец, Казенний — у BepxiB’i, Красний Торець — в се­редин! течи до гирла р. Сухий Торець, Большой Торец — КБЧ, Швшчний Торець — СГУ, 227) — р., п. пр. CiB. Дшця (бас. До­ну). Походження назви не з’ясовано. Назву пов’язують з тюрк, народшстю торки (узи або огузи), яш жили в X—XI ст. у серед- нШ течп Дн1пра i в бас. CiB. Дшця (Яворницький, Чубенко). Бшьш BiporiflHe творения гщрон1ма вщ праслов. *tor, як гадають (АЛ. Соболевський та ш.), генетично близького до гр. toros «до- шкульний, pi3KHft, стр1мкий» або ж д.-шд. toras «пронизливий». Такий еп1тет вщповщае швидкш, мюцями досить стр1мкш течи pi4KH. Не виключено, що гщрошм Mir утворитися вщ слов, сло­ва тор «кол1я, шлях» (див. Торунський перевал). Пор. рос. прото­рить', по К.Т. ще на початку XVIII ст. ходили струги i баржт nic- ля заснування у 1645 на р. Тор фортещ пщ там же найменуванням, навколо яко! згодом виросло мгсто-укршлення, одне з найдавш- ших MicT Донбасу (ниш м. Слов’янськ), назва р1чки набула форми, похщно! вщ Micra, за допомогою дем1нутивного суф. -ець. BiH на- дав 1й вщтшку здр1бншост! i водночас ознаки диференщацй — вщ- м1ни вщ назви мюта Тор. Отже, маемо: Тор (р1чка) > Top (Micro) > Торець lpi4Ka). Звщси ж найменування л. пр. Сухий Торець i п. пр. Кривий Торець [Ян., ГНР, 92]. Казенним назвали за те, що нижня його теч1я протжала по землях, яи починаючи з 1701 бу- ли казенними (належали казш). Згодом ця назва поширилась на все русло.

Kalp — р., л. рук. Дншра в Херсонсьий обл. Вперше згадуеть- ся 1541. Назва вщ тур. i крим.-тат, *kair «др!бний шсок», «вщ- мшь» [От1н, ГСУ, 19]. Подшяеться на три рукави: Узун-Ka'ip вщ тат. прикм. ozon «довгий», Мечеть-Ka'ip вщ араб, мечеть «мечеть, капличка» i Бююк-Kaip вщ тат. прикм. «великий». Звщси ж най­менування о. Кафська Плавля та о. Кафський, а також Кафський Луг, Кафський Брщ (бшя смт. Горностшвка на ХерсонщинО, кшькох pinoK у тому ж p-Hi: Кафка-Мечетаа, Кафка-Довга, Ка- Трка-Захщна, КаТрка Четверта, Кафка П’ята.

Каламтька затока — на зх. Кримського п-ова. В останш сто­лбя до н. е. тут, за 60 км пн.-зх. ввпаторй, був порт Колос М- мен — гр. «Прекрасна Гавань». Вщ нього, як гадають, назва по­ширилась на затоку. Дещо видозмшеною вона збереглась до на­ших дшв. Бшьш в1рогщно, що назва походить вщ найменування фортец1 Каламти, яка виникла в VI ст. н. е. неподалж вщ теп. Севастополя в p-Hi печерного MicTa 1нкермана (див. Бшо- кам’янськ), розм1щеного на МонастирськШ ropi. Згодом в XIII—XV ст. фортеця була опорним пунктом Мангупського кня- з1вства (Феодоро). 1427 кшшвство створило св1й порт в гирл1 Чорно! pi4KH, а гавань на честь свое! фортещ назвали Каламггою. У KiHui XV ст., пюля пщкорення Мангупського княз1вства, га­вань одержала тур. назву Ак-Яр («Вша Скеля»). У рос. мову наз­ва перейшла в переосмисленому вигляд1 i була вщома довгий час як Ахт1ярська. На и берегах було побудовано Севастополь, а зго­дом i саму гавань почали звати Севастопольською. Цшком мож- ливо, що кол. назва гаваш Каламин поширилась i на затоку по- д1бно до того, як найменування о-ва Березань на Чорному Mopi поширилось на Березанський лим. Дехто припускав походження назви Каламггсько! зат. вщ гр. каламос — «очерет».

Каланчак — смт., рц. Херсонсько! обл. Розташоване на р. Ка- ланчак (бас. Азовського моря). Засноване 1794 висланими сюди кршаками — учасниками вщомого повстання в с. Турба! на Пол- тавщиш. Назва вщ тюрк. *ка1а(п)-за, тур. kala «фортеця», «укрт- лення» [Радл., 2, 224\. Пор. тадж. кале «фортеця», груз, калат «Micro». У рос. i укр. мови ввшшло у форм1 каланча, де Е.М. Мур- заев бачить зменшувальний суф. -ча. Досгпвно: «Невелике укрщ- лення». Термш кала — дуже давнш елемент в географ1чних наз- вах, вш вщноситься до античного минулого [Мурзаев, ГН, 56—57].

Калипрка (Калигорка, Красний Пруд, як дв1 р1чки Калипрка Суха i Калипрка Мокра — СГУ, 229) — р., п. пр. Велико! Bnci (бас. Швд. Бугу). Складне слово калиггрка складаеться з двох частин: кал «грязь» [Гршч., 2, 211—212] (див. Кальниболотка) i г\рка «пщвищення». Первинна назва, iMoeipHO, належить пщви- щенню, вщ якого перейняли назву pi4Ka i, очевидно, поле Кали- ripcbKe в с. Потоки Катеринопшьського р-ну Черкас ько! обл. Ут- ворюеться демшутивний ряд: пщвищення Калипрка < поле Ка- липрське < р. Калипрка.

Калило — р., л. пр. ЮнськоТ (бас. Дшпра). Назва вщ кал «грязь», утворена формантом -ило. Там же оз. Калило.

Калишвка — рр.: 1) (Калинова) п. пр. 1нгулу (бас. Швд. Бугу); 2) л. рук. Дшпра; 3) л. пр. 1рпеня (бас. Дншра);4) л. пр. Тетере­ва (бас. Дншра); 5) л. пр. Локоп (бас. Десни). Назва вщ калина (Viburnum L.) — рщ кущ1в чи невеликих дерев з родини жимо- лостевих. Росте на вологих мюцях по берегах piK по всш Укра!- Hi. Утворення за допомогою суф. -1вк(а); смт.: 6) Васильивсько- го р-ну Кшвсько! обл. Засноване в KiHui XIX ст. Розташоване на зал1знищ Киш — Фаспв; 7) рц. Вшницько! обл. Розташоване на р. Жердь (бас. Швд. Бугу). Засноване в першш половит XVIII ст. Назва вщ калини.

Калинове (кол. 13-та рота) — смт. Попаснянського р-ну Лу- гансько! обл. Розташоване на р. Лугань, п. пр. Cie. Дшця. Вщоме з 1753. Шсля того як в середин! XVIII ст. тут розмютилася 13-та рота Бахмутського гусарського полку, звалося Тринадцятою Ро­тою [1МСУ, Лг, 488\. Суч. назва вщ калина (див. Калишвка).

Калка (Кала, Калак) — рр.: 1) лпоп. р., яку бшышсть дослщ- ниюв вважають тепер р. KaibMiyc; 2) л. пр. Кальчику (бас. Каль- Miycy). Походження назви тлумачать по-р1зному. Одн1 виводять и вщ тюрк. *Halka (Калка) «коло, воронка» в означенш «р1чка, багата воронками». 1нш1 вщ тюрк. *Qalgi, *Qalag, вщ яких похо­дить i д.-р. л1топ. Калка, Калак «мюце, поросле очеретом». Ще iHiui припускають, що назва Кала (Калка, де суф. -к- мае вщнос- не значения) виникла на основ! слов.-сюф. мовних контакт!в з i.-e. *kel (kal) «чорний», яку слов’яни сприймали в означенш «брудна р1чка», «р1чка з каламутною водою» [Отш, ГСУ, 10—12]. Пор. Калець — р., п. пр. Кальчику (бас. Кальм1усу), Калило — р., л. пр. Юнсько! (бас. Днтра), Кальничка — р., л. пр. Собу (бас. Швд. Бугу), Калище — пр. Свидш (бас. Десни), Кальна в бас. Одри (Польша), Кальница (Угорщина).

Калуш — м. обласного пщпорядкування 1вано-Франк1всько! обл. Розташоване на р. Сивка (бас. Дшстра). Перша лггоп. згад- ка пщ 1241 [УРЕ II, 4, 420\. Походження назви остаточно не встановлено. Одш виводять и вщ тат. *kalus «таб1р», 1нш1 топо- н1м пов’язують з покладами калшних солей, якими К. славиться здавна. Найбшьш iMOBipHO, що назва пов’язана з д.-р. словом кал «грязь, багно», утворена суф. -уш. Пор. назву найдавншого в Полыщ, згадуваного в румунських джерелах, мюта Калш, у римлян Kalisia. У в1зантшських письменниюв згадуеться укрепления Kalisia на Балканах, назва якого пов’язана з коренем кал «грязь». — Див. Калюс.

Кальм1ус (Калькь, Калка, Кала, Калак, Miyc, Miioiii, Кальмь юс) — р., впадае в Азовське море. Походження гщрошма оста­точно не встановлено. Одш дослщники назву виводять вщ тюрк. *kil «волосина» i mtijtiz «pir». Досл1вно: «Тонка, як волосина, i покручена, як pir» [Ев., 158—159]. IHiui брали за основу тюрк, композит kalamujuz «перед MiycoM», зважаючи на те, що ржа протжае поблизу велико! р. Miyc, що й вщбилося в назв1 [Фо­менко, ТП, 25]. Проте тюрк, мовам властив1 не прийменники, а п1слялоги (було б Miyc кала). Под1бшсть и до русла р. Miyc, ба- гатого меандрами, послужила тому, що тюркомовне населения надало К. щентичну назву. Отже, pi4Ka довгий час була вщома пщ двома назвами: Кала (Калка) i Miioc. Згодом обидв! назви злилися в словосполучення Кал(а)-М1юс, яке noTiM перетвори- лось на единий гщрошм Калм1юс > Кальм1ус [Отш, ГСУ, 48—49]. Первинна назва перейшла в найменування и приток, утворених вщповщними cy(J).: Каль+-чик, Кал+-ка, Кал+-ець.

Кальмёуська сакма — шлях у давнину, по якому кримчаки ро- били набёги в Украшу i Pociro. BiH вщдшявся вщ Муравського шляху, 1шов вщ Молочних Вод, пролягав вздовж узбережжя Азовського моря, дал1 через Ka/ibMiyc, перетинав Cie. Донець 6i- ля впадшня в нього р. Борово! та йшов дaлi в Чорноземний Центр через броди на р. Тиха Сосна i дал1 до м. Швни (тепер Ор- ловсько! обл.), де BiH знову зливався з Муравським шляхом. Про походження слова сакма — див. 1зюмський шлях.

И — 83110

Кальниболотка (Калноболотщ, Кални болото) — р., п. пр. Гнилого Тжичу (бас. Швд. Бугу). Назва вщ кално, калъно «грязь» [Гршч., 2, 211—212]. Утворена за допомогою суф. -к(а). Досл1вно: «Болотиста». Звщси ж Кальничка (КРУ — Кальника) — р., п. пр. Собу (бас. Швд. Бугу). Утворена за допомогою суф. -ичк(а); Калыпвка (Кальновка) — р., пр. Сшьнищ (бас. Швд. Бугу). Утво­рена за допомогою суф. ~1вк(а). Звщси назва потоюв Кальновець та Кальновий Ярок у бас. Тиси.

Нальчик (Калець, Калка, Калец, Калак) — р., п. пр. Кальм1у- су (бас. Азовського моря). Назву виводять як похщну вщ Kcuimi- ус. Гнил вважають, що вона походить вщ тюрк. *kal «притока, ру­кав р|чки», що в1рогщшше. Утворення з суф. -чик [Фоменко].

Калюс — р., л. пр. Дшстра. Гщрошм мае KopiHb кал-, який зустр1чаемо в словах укр. калюжа, рос. калуга, серб, калюга, ч. калуз. Назва гщрошма темна. Гадають, що вона обумовлена каламутною водою р1чки, утворена за допомогою форманта -юс. Звщси ж Калюсик — р., л. пр. Калюсу, вщ якого походить назва. Утворилася за допомогою демшутивного суф. -ик.

Камшь Довбуша — 1) скеля, розташована поблизу с. М1жпр’я Терношльсько1 обл. на бер. р. Серет. Це один з дуже небагатьох жертовниюв язичниюв в Укра1ш, який юнував уже дв1 тисяч1 ро- юв тому i збер1гся до наших дн1в. За народним переказом, 1744 на- родний месник ОлексаДовбуш прийшов i3 загоном cboix опришюв, щоб помстится польському магнату Костянтину Золотницькому за наруги, яю вш чинив над своши кршаками. Бшя цього каменя Довбуш роздавав грош1 бщним селянам, яю вш вщбирав у пашв; 2) шший К.Д. розташований на околиш м. Яремче 1вано-Франк1в- сько! обл., а неподал1к знаходиться Довбуша печера (див.) — мюця пов’язан1 з житгям i боротьбою народного месника.

Камула — найвища верш. Гологор i Bciel ПодщьськоУ вис. Во­на ж найвища верш. м1ж Дшстром i Уралом (яюцо не брати до уваги Кримських rip). Розташована у Льв1всыай обл. Походжен- ня назви остаточно не з’ясовано. Ii виводять з кельт, kamb «доли-

КМ

на». Имов1рн1ше ii походження вщ слов, камы «камшь» + -ула — формант [Фаем., 2]. Термшом коми на Житомирщиш, КМвщиш i в ряд1 областей Pocii називають також горби з шщано-гравш- ними та валунними вщкладами [Никон., КТС].

Кам’яна — рр.: 1) (Каменка) л. пр. Пруту (бас. Дунаю); 2) л. пр. Бритаю (бас. Cie. Дшця); 3) (Камена) л. пр. Пруту (бас. Дунаю); 4) (Каменна) л. пр. Сукел1 (бас. Дшстра); 5) (Камена) л. пр. Дереглую (бас. Пруту). Назва являе собою прикм. ком ’яний i дана за кам’янист'1 русла цих р1чок або 1х оточення. Звщси ж Кам’яна Балка — р., л. пр. Гнилого Тжичу (бас. Швд. Бугу),

в якШ iM. частина назви — приклад переходу апелятива у влас- ну назву; под1бне походження назви Кам’яний Брщ — р., пр. Тясмину; Кам’яний — р., п. пр. Болух1вки (бас. Дшпра); Кам’яниця — рр.: 1) л. пр. Мурафи (бас. Дшстра); 2) п. пр. Дню- тра. Гщрошм утворився вщ основи за допомогою пдрошм1чного суф. -иц(я); Кам’яничка — р., п. пр. Ужа (бас. Дунаю); Кам’яну- вата — рр.: 1) л. пр. Лугаш (бас. Cie. Дшця); 2) л. пр. Солоно! (бас. Базавлука); 3) п. пр. Грузького Сланчику (бас. Азовського моря). Назва вщ основи кам’ян- за допомогою суф. -уват. В СГУ внесено 43 р1чки пщ ще! назвою. Ж. р. назви ор1ентований на лексему ргчка. Назви виникли на слов. piBHi, теля правильного сприйняття !х гщрограф1чних характеристик. Вщ апелятива ка- мшь в СГУ внесено близько 150 гщрошм1в.

Кам’яна Могила — геолопчна i археолопчна пам’ятка бшя с. Тершння Мелпопольського р-ну Запор1зько! обл. у заплав1 р. Молочно!. Це кам ’яне нагромадження — грани^-, cieHiT та mini тверд! породи, що вийшли завдяки денудаци на поверхню pie- нинно! MicHeBoeri i являють собою останець — залишок зруйно- вано!, бшьш високо! noeepxHi. Taxi !зольоваш горби називають могилами. Звщси iM. частина складного топошма.

Кам’яне — смт., пщпорядковане Антрацит!вськ!й MicbKpaai Лу- гансько! обл. Розташоване неподал!к вщ зал!знищ Дебальцеве — Довжанська, за 10 км на пн. сх. вщ рц. Виникло в 70-х роках XVIII ст. Назва за виходи кам ’яних nopid.

Кам’янець-Подщьський (Каменьць, кол. Кам’янець-Подшьськ) — м., рц. Хмельницько! обл. Одне з найдавшших MicT Украши. Вперше згадуеться в 1пат1!вському лнопис! пщ 1196. Розташова­не на р. Смотрич, л. пр. Днютра, у тому мкщ, де вона робить ве­лику петлю (меандру), утворюючи майже ocrpiB з кам’яними eid- слоненнями. Звщси перша частина складного топошма — вщ д.-р. iM. камень за допомогою демшутивного суф. -ьц(ь)/ец(ь). Друга частина вщ Подшля i3 суф. -ськ. Пор.: Камшь-Каширський у Во- линсыай обл. [ЕСЛИ, 66\. _t

Кам’яний — див. Кам’яна.

Кам’яний Брщ — 1) смт. Барашвського р-ну Житомирсько! обл. Розташоване на р. Бистривщ, л. пр. Мики (бас. Тетерева) в тому Micui, де вона мае незначну глибину (6pid). Pi4Ka npoTi- кае пом1ж великих кам ’яних скель, звщси прикм. частина топо­шма. Засноване у 1862; 2) р., пр. Тясмину. Про походження назви due. Кам’яна.

Кам’яниста — р., л. пр. Омельника Другого (бас. Дншра). Назва утворена за допомогою суф. -ист(а) вщ кам ’яний. У бага- тьох м1сцях русла виходи кам ’яних nopid.

И *

f                                                                   t

Кам’яниця — див. Камяна.₍

Кам’яничка — див. Кам’яний.

Кам’яш Могили (Бесташ-гора) — державний заповедник НАН Украёни у Запорёзькёй та Донецькш обл., по течи' л. пр. Верди Каратишу (бас. Азовського моря). Заснований 1927. Тут серед рёрнинного степу на плоил 356 га двома паралельними пасмами пщноситься нагромадження темно-ciporo кам1ння — грантв, гнейс1в тощо. Звщси й назва. Стара назва Бесташ вед тюрк. *bes, bes «п’ять», tas «камшь» вщповщно до п’яти головних граштних вершин К.М.

Кам’янка — м., рц. Черкаськоё обл. Засноване на початку XVII ст. втшачами-кршаками з Киёвщини, Полтавщини, Подш- ля. Розташоване на кам ’янистих берегах р. Тясмин, п. пр. Днш- ра. Звщси й назва. Таку ж назву мае ряд р1чок Украёни, зокрема: рр.: 1) л. пр. Айдару (бас. Дону); 2) п. пр. Базавлука (бас. Днт- ра); 3) п. пр. Вовчоё (бас. Днтра); 4) л. пр. Дшстра; 5) л. пр. Зах. Бугу (бас. Вюли); 6) л. пр. 1нгулу (бас. Швд. Бугу); 7) л. пр. 1н- гульця (бас. Дншра); 8) л. пр. Poci (бас. Днтра); 9) п. пр. Синю­хи (бас. Швд. Бугу); 10) п. пр. Ужа (бас. Дншра). У руслах цих рёчок або ёх оточенш спостерпаються виходи кам’яних порщ. Найбшьше гщрошм1в К. зосереджено в бас. Дн1пра. Всього в Ук- раён1 60 н. п., що носять назву «Кам’янка». Утворилася вщ прикм. кам’яна за допомогою суф. -к(а). Шлях розвитку назви: Кам ’яна р 'тка > Кам ’янка.

Кам’янка-Бузька (до 1944 — Кам’янка-Струмилова) — м., рц. Льв1вськоё обл. Розташоване при впадшш р. Кам’янки в Буг. Уперше згадуеться в документах 1406 пщ назвою Димошин. По- ходження кол. назви Д. неясне. Micro було побудовано серед каменистого ландшафту i являло собою укрёплення з бшниця- ми, обкопане ровами, яю наповнювались водою. Центральна частина була обнесена частоколом. У 40-х роках XV ст. поселен­ия вже називалося Кам’янкою, в 1485 (за шшим джерелом — 1448) — Кам’янкою-Струмиловою (вщ прёзвища мёського ста­рости Юрёя Струмила). У суч. назвё складник Бузька вщ р. Буг, на якш розташоване м1сто.

Кам’янка-Дншровська (кол. Мала Знам’янка, Кам’янка, Кам’янка-на-ДншрО — м., рц. Запорёзькоё обл. Розташоване на л1вому бер. Каховського вдсх. Територёя заселялася в найдавшип часи. У V ст. до н. е. тут юнувало усиления — сюфське посе­ления, вщоме тепер пщ назвою Кам’янське городище — значний зал1зоробний i торговельний центр степовоё Сюфп. Заснована К.-Д. 1786 державними селянами 3i Знам’янки Слисаветградсь- кого повёту Катеринославського намюництва, як1 й дали ёй наз- ву Мала Знам’янка. KpiM того, тут селилися кршаки-втжач1 i вщ- ставш солдата. До спорудження Каховського вдсх. л1вий бер. складали rpaHirai масиви Приазовсько! вис., за що мюцевють на- зивали Кам’яним Затоном (вщ затон — «р1чкова затока, мюце зим1вл1 або постшно! стоянки суден» [КБЧ, 3]. Суч. назва з 1944.

Кам’янський пщ — природне понижения на л1вобережж1 Дш- пра у Кам’янсько-Дн1провському p-Hi Запор1зько! обл., плоска степова западина, де весною збираеться вода. Назва К. вщ ка- мть, утворилася вщ кореня кам- за допомогою складно! суфжса- цн -ян- ськ(ий). Термш nid — «низ, дно, основа». Назва зумовле- на заляганням на незначшй глибин1 кам’яних порщ Украшсько- го кристал1чного щита.

Кам’янувата — див. Кам’яна.

Кам’януватий (Скелястий) — о., на р. Дншро нижче м. Днш- ропетровська. Назва утворилася вщ основи прикм. кам’яний — кам’ян- за допомогою суф. на означения неповного вияву ознаки -уват(ий). Дано за виходи на o-Bi кам’янистихnopid. Про це ж го­ворить i парад ел ьна назва Скелястий.

Кашв (Каневь градъ) — м., рц. Черкасько! обл. Розташоване на правому гористому бер. Днтра. Вперше згадуеться в 1патнв- ському лггопиа 1144 [ЕСЛИ, 66]. Походження назви остаточно не встановлено. Одш дослщники вважають, що вона тюрк, по­ходження i означае «мюце кровЬ>. Назва ця н1бито виникла у зв’язку з кровопролитними вшнами, як1 колись вщбувались тут м1ж слов’янами i коч1вниками — половцями [Ляск., 9\. 1нш1 наз- ву виводять вщ тюрк, «ханський перев1з», тобто за розташування на nepenpaei через Дншро, де сид1в татарський хан [Тихом., 302]. В.А. Никонов вважае, що топошм походить вщ власного iMeHi Кань або Кан, утворений за допомогою суф. належност1 -ie [КТС, 173—174]. Походження назви К. пояснюють вщ термша каган «титул верховного правителя», д.-р. каган, коган, кан. Досл1вно: «Мюто кана, правителя» [Менг., 107—108]. Гадаемо, що свою назву м1сто одержало вщ р. Кашвка, п. пр. Дн1пра, при впадшш яко! лежить К. У давш часи вона, ймов1рно, була вщома пщ наз- вою Кан чи Кана — вщ i.-e. *kan < ipaH. кап, д1есл. форма якого мае багато значень: «рити, копати, сипати тощо», а також озна­чае «водний потж, ржа» [Мурзаеви, 98, 242, Мурз., ОТ, 291]. Термш утворюе численш назви в Азп. Пор. перс, хам «джерело», авест. хан «джерело». Пор. р. Кан, п. пр. Снюею, в тому ж розу- MiHHi i м1сто Канськ на шй, Kanijew у Югославн. Згодом, i3 зрос- танням поселения К., найменування р. за допомогою демшутив- ного суф. -к(а) набуло форми залежносп вщ мюта. Пом1чено, що мюта одержували сво! назви часом не вщ велико! р1ки, а вщ и

притоки, бита гирла яко! виникали. Це, очевидно, обумовлюва- лось стратепчним значениям. Пор.: м. Самара, що лежить на Волз!, назву отримало не вщ не!, a eia р. Самари, в пцш яко! бу- ло засновано. Те саме стосуеться мм. Сум, Харкова, Остра та ш. [Ян., КОД].          _f

Кашвський запов!дник — державний геолопчний заповедник на середньому Дншр1 в Черкаськш обл., пд. м. Канева. Звщси й назва. Заснований 1923.

Кашвсыа гори (Кан1всько-Мошнопрський кряж, Мошногора) — пщвищення в Черкасьюй обл. Простягаеться вздовж Днтра на його правому бер. з пн. на пд. вщ с. Трахтемирове до с. Мошни. Назва вщ найбшыиого м1ста, розташованого на пщвшценш, — Канева. Паралельн1 назви пов’язан1 з найменуванням с. Мошни. К.г. вщом1 у свгговш геолопчнш лггератур1 як р-н класичних ка- н1вських дислокац1й осадових морських порщ юрського, крейдо- вого, палеогенового i неогенового перюд1в.

Капггашвка — смт. Новомиргородського р-ну Юровоградсько! обл. Розташоване на зал1зниц1 Черкаси — Одеса. Перша згадка вщноситься до 1774. Назву виводять вщ каштан. Шбито якийсь капкан, котрий стояв на чол1 польського загону жовшр1в, Hie тут охоронну службу. Утворена за допомогою суф. мвк(а).

Kapa-Baip — rpe6iHb на Ай-Петринсьий яшп Кримських rip. Назва вщ тюрк. *kara «чорний» i *bair «схил, пагорб, урвище, по- росле деревами».

Карагач — хр. у Кримських горах. Назва вщ тюрк. *karaagac «в’яз». Дана за поширення на хр. цих дерев.

Карадаг — 1) прський масив на Кримському n-oei М1Ж Кокте- бельською i Щербеттвською долинами; 2) верш, в Кримських горах. Назви з тюрк. *kara «чорний, темний, похмурий» (дана за виходи чорних вулкан1чних порщ) i *dag «гора». Досл1вно: «Похмура гора».

Кара-Кал — хр. у Кримських горах. Назва вщ тюрк. *kara «чорний, темний, похмурий» i *kale «фортеця». Обриси хребта cxoжi на фортецю.

Каракурт (Карасулак) — р., впадае в оз. Ялпуг. Назва з тур. *kara «чорний», *kurt «черв’як». Досл1вно: «Чорний черв’як». Па- ралельна назва в переклад! з Tiei ж мови означае досл1вно: «Чор- не болото». Pi4Ka мае замулене болотяне дно, гнилу застояну во­ду, велику кшыасть земляних черв’яюв, п’явок тощо [Бевз., 108\. Можливо, «Чорний черв’як» мае метафоричне значения в розу- мшш «Чорна замулена pi4Ka».

Карань (л1топ. — Корань, XIX ст. — Курань) — р., п. пр. Трубежа (бас. Дншра). Назву тлумачать вщ тюрк. *kara «тем­ний», -ань — формант. Однак е шша, гадаемо, бшьш в1рогщна, ппотеза: гщрошм виводять вщ д.-р. корь «дерево», про що засвщ- чуе форма Корань в летописи пщ 1140 [СГУ, 240\. Звщси, iMOBip- но, й назва Каранька (Коранька) — р., п. пр. Случ1 (бас. Гориш), утворена вщ корь через Корань (Карань) за допомогою демшутив- ного суф. -к(а). Пор. Деревичка, л. пр. Случь

Карань-Узень — р., бас. Чорного моря в Криму. Назва вщ тюрк. *kara «чорна» (вщ розчинних мшеральних часток, див. Чорна) та форманта -ан(ь) i ozon «невелика р1чка» [Мурзаеви, 100, 160\.

Карасика (Карасу) — р., п. пр. Салпру (бас. Азовського моря). Кол. назва вщ тюрк. *karasu «джерельна вода», а потзм переосмис- лена на укр. мовному Грунт! як «Р1чка, батата карасями». Звщси ж Карасу — р., впадае в оз. Ялпуг. 3 д.-тюрк. *karasu — «земляна во­да», тобто тчка з Грунтовим (джерельним) живленням.

Кара-Тау — верш. Кримських rip. Розташована в КарабьЯй- ль Назву виводять вщ тат. *kara «чорна» i *tau «гора». «Пщ такою назвою, — вщм1чае В.М. Мурзаев, — розумйоть пор1вняно низь- Ki гори i хребти, яю влетку не мають пометно! вертикально! зо­нальность [ОТ, 198, 217, 284].

Каратиш — р., л. пр. Верди (бас. Азовського моря). Назву 6. Отш виводить вщ тюрк. *kara «чорний» i *tis «зуб». Топошм1ч- на метафора. Р1чка протжае серед чорних кристал!чних утворень «Кам’яних Могил». В pyorii ржи под1бно до 3y6iB виступае чор- не камшня. Пор. Каратиш — один з вщропв Уральських rip.

Каратул — верш. Подщьсько! вис. бшя Микулиншв Теребов- лянського р-ну Тернопшьсько! обл. Б.Ф. Лящук назву виводить вщ румун. curat «безлюий».

Каратуль — р., л. пр. Трубежа (бас. Дншра). Назву виводять вщ тюрк. *kara «чорний» i *tul «клобук, шапка». На берегах pi4- ки в XI—XIII ст. жили тюрксью племена «чорш клобуки». Гада- ють, вщ них i назва [Стрижак, НРП, 25—26]. Однак не виключе- но, що назва К. являе собою слов’яшзм i походить вщ праслов. *kortulb «кривий, з1гнутий». Pinxa й справд1 багата закрутами.

Каратюк (Карачик, Карачук) — р., л. пр. Верди (бас. Азовсь­кого моря). Назву виводять з тюрк. *kara «чорне» i *tekne «кори- то». Доапвно: «Земне корито».

Караул (Караулан, Каравул) — оз., з’еднуе Великий Турунчук i Малий Турунчук. Назву виводять вщ тюрк, апелятива *karaul «сто- рожовий пост». В p-Hi с. Маяки, розташованому на ДшстрЬ в 1421 було споруджено замок Малий Каравул, пам’ять про який залиши- лася в Ha3Bi оз. Кол. назва Караулан, гадають, являе тюрк. 1зафетну конструкцио з означениям -ян (-ан) «бис, сторона». Досл1вно: «Ка- раульний 6iK», тобто бис Дшстра, де знаходиться караул« [ГНП, 45].

Карачокрак (Карачекрак, Чекра, Каратупрак) — р., л. пр. Дншра. Згадуеться в «Книге Большому Чертежу». Назву виво- дять вщ старод. тюрк. *кага в означены «земля, суша» [Мурзае- ви, 102] i сокгак «джерело», тобто «вода, що йде i3 землЬ, або ж «джерело, джерельна вода», що, як говорить О.С. Стрижак, ма- лопереконливо. BiH справедливо, слщом за €. Койчубаевим, вбачае в топошм1чному тюрк. *kara, kir, kira, kirat «гора, сопка» (а<ы) i *сокгак (чохрак) «джерело, здорова вода» в розумшш «придатна для пиття». Досл1вно: «Р1чка, що протжае пщ горою i мае питну воду». На берегах р1чки лежить с. Щцпрне [Стри­жак, НРЗХ, 42—43].

Кар’ери — с-ще Городоцького р-ну Хмельницько! обл. Розта- шоване в р-ш подшьських Товтр (Медобор1в), багатих на покла- ди вапняюв — осадових прських порщ морського походження. У 1958 тут було вщкрито кар’ери по !х видобутку. ГОзнше бшя Kap’epiB виросло с-ще, за яким закршилась назва Кар ’ери. Прик­лад переходу апелятива у власну назву. Слово кар ’ери вщ франц. carriere — «обладнання для видобування корисних копалин вщ- критим способом, пщприемство по видобутку корисних копалин». Звщси ж Кар’ерне — смт. Великоолександр1вського р-ну Херсон- сько! обл. Розташоване на зашзнищ Апостолове — МиколаТв, не- подал1к вщ р. 1нгульця. Виникло поблизу вапнякових Kap’epie у 1958, вщ яких i походить назва. Утворене за допомогою суф. вщносного прикм. -н(е).

Карюштська затока — розташована на пн. зх. Кримського п-ова. У старод. грек1в КаркШта колпу, де колпос «затока»; у римлян Каркшту стус, де стус — «затока». Назва вщ сюф. м. Керкйп- тида (Керкан1та), згадуваного давньогрецькими 1сториками Гека- теем i Геродотом, 1снувало в VI—V ст. до н. е. в р-ш суч. Свпа- торн. Значения слова невщоме. Назва утворена за допомогою суф. -ськ(а) [Мельх., 43].

Карл1вка — м., рц. Полтавсько! обл. Розташоване на р. Орчик, п. пр. Орел1 (бас. Днтра), на автошляху Полтава — Красноград. Найменування м1ста пов’язане з фельдмаршалом, фаворитом рос. царищ Анни 1оашвни, Карлом МЫЬсом, який в першШ по­ловин! XVIII ст., теля побудови Украшсько! оборонно! л!нн, одержав тут дарчу на землю. Назва утворена вщ основи Карл- за допомогою вщносно-присвшного суф. -iBK(a).

Карло-Марксове (до 1924 — Софнвка, до 1965 — с-ще Карла Маркса) — смт., пщпорядковане Снакнвськш MicbKpaai Донець- ко! обл. Розташоване за 8,5 км на пн. зх. вщ Снаюевого. Засно- ване 1783. Кол. назва антропошм!чного походження. Суч. най­менування по iMeHi видатного фщософа Карла Маркса.

Кармалюкова гора — верш. Подшьсько! вис., розташована Mix сс. Приворотгя i Гуменщ на л1вому бер. р. Мукша, л. пр. Дшст- ра, Кам’янець-Подшьського р-ну Хмельницько! обл. Державний заказник. Визначна своими краевидами i численними легендами про не!. За народним переказом, тут д1яв видатний кер1вник бо- ротьби селянства проти помодигав на Подшй — Устим Якимович Кармалюк (у першш половин! XIX ст.). Звщси й назва. За пр1зви- щем народного месника назване також с. Кармалюкове (кол. Го- ловчинщ), де 27 лютого 1787 у ciM’i кршаюв Якима i Олени Кар- малююв народився i жив у тяжких злиднях Устим Кармалюк. 3 1менем народного героя пов’язана також назва печери на пд. схшп Кармалюково! гори. Утворена за допомогою суф. -ов(а).

Карматура — хр. в Украшських Карпатах. Розташований в 1вано-Франювськш обл. Назва вщ румун. camitura «закрут, кри­визна». Звщси ж назва г. Карштури [Лящук, 114\.

Кармелгганка — р., л. пр. Жванчика (бас. Дшстра). Назва вщ католицького чернечого ордену кармелт1в, монастир яких ко­лись був розташований на 6epe3i uiei р1чки. Утворена вщ осно- ви кармелк- за допомогою суф. -анк(а).

Карпати — див. Украшсыа Карпати. _t

Карпатський заповщник — див. УкраТнсыа Карпати.

Карпатський природний нащональний парк — розташований у пн.-сх. част. Украшських Карпат, у Bepxie’i Пруту, в межах 1вано- ФранювськоУ обл. Засновано у 1980. Загальна площа 50,3 тис. га. Мета утворення К.П.Н.П. — збереження унжальних для Централь­но! €вропи природних ландшафт1в, пщтримання еколопчного ба­лансу в perioHi. Назва iM. част, парк — вщ п1зньолатин. parricus «вщгороджене мюце». Про означальну частину Карпатський — див. Укра!нськ1 Карпати. Назви природний i нацюналъний — npo3opi.

Карпил1вка — р., п. пр. Случ1 (бас. Горин1). Основа назви *Карпило_г (<Карпо) [Пура, НРГ, 73].

Кастель — куполопод1бний масив, одна з найбшыних труп ла- колтв Пд. берега Криму, Mix Гурзуфом i Алуштою. Назва вщ латин. castellum «укр!плене Micue, фортеця». Але суч. вигляду ця назва могла набути тшьки через npoMixHy стад1ю 1снування в як1йсь шшш MOBi (скор!ше — iTaniflcbKifl). Татари називали ма­сив Кастель-даг «Кршосна гора» i Кючюк-Кастель «Мала форте­ця». Пор.: Кастельверано в Ггалй, Кастельхльм у Швецп.

Катеринопшь (до 1795 — Калниболото) — смт., рц. Черкась- ко! обл. Розташоване в долит р. Гнилий TiKH4. Уперше згаду- еться в середин! XVI ст. як Калниболото. 1795 перейменоване по iMeHi Катерини II. Кол. назва походить вщ кально «грязь» [Гршч., 2, 211—212] i болото, що колись було на околищ поселения.

Катлабух — оз. на пд. зх. Одесько! обл. Назва вщ тюрк. *kat- labuch «рогатка». Назву дютало за свою конфнурацт.

Каховка — м., рц. Херсонсько! обл. Розташоване на л1вому бер. Дншра в зош Каховського вдсх. Засноване 1791 на мющ зруйно- вано! турецько! фортещ 1слам-Кермен «Свята фортеця», збудова- но! 1492. Сум. назва вщ пр1звища росшського генерала В.В. Нечуй- Каховського, якому шсля розгрому турив i татар у Криму (XVIII ст.) було «пожаловано» зешп в Приднтров’!, де вш засну- вав слободу К. Назва утворилася за допомогою суф. -к(а) вщ ос- нови Кахов-. Вщ К. назва Каховське водосховище — на р. Дншр вище гребл1 Каховсько! ГЕС, м. Нова Каховка (див.).

Кача — 1) р. (кол. Бшк-Узень, Бююк-Езен — у BepxiB’i) на Кримському n-oei, впадае в Чорне море; 2) смт. (кол. Олексан- дро-Михашпвськ), пщпорядковане Севастопольсьюй мюькрад1 АРК. Засноване 1912. Розташоване на пд.-зх. узбережж1 Кримсь- кого п-ова, неподалш вщ гирла р. Кача, вщ яко! й одержало наз­ву. Остання, iMOBipHO, походить вщ тюрк. *kaca, kaci «кочовище, Micue проживания кочових народ1в» [Мурзаеви, 105\. За шшим тлумаченням, назву К. виводять вщ iMeHi Кача, Кач1, що менш в1рогщно. Про кол. назву див. БЬок-Дере.

Качан1вка — с., пам’ятка парково! культури, курорт на Черн1- пвщин1. Виникло в першш половин! XVIII ст. Назва вщ пр1зви- ща землевласника Качановського. Вщоме тим, що тут, у маетку помщиюв Тарновських, бували в свш час Т.Г. Шевченко, М.В. Гоголь, 1.Ю. Реши, МЛ. Глшка, М.М. Ге, М.О. Врубель, I.M. Прянишников, В.6. i К.6. Маковсьш та шип видатн1 д1яч1 л1тератури i мистецтва. Антропон1м1чне походження на мвка.

Качик — оз. на пд. Керченського п-ова. Назву виводять вщ тюрк. *kaca i укр. суф. на означения здр1бниюст! -ик. Проте мож- ливе його походження вщ тюрк. *кйсйк «мале».

Кашлагач — р., п. пр. Мокрих Ял'т (бас. Самари). Назву виво­дять по-р1зному. Одн1 вбачають в нш тат. *kacly «зимове селище, зим1вник» i agac «л1с». Досл1вно: «Ичка, що прот1кае биш зим1в- ника в люЬ>. 1нш1 [Отзн, ГСУ, 57~58\ виводять вщ тюрк, апеляти- ва *кас «край, сторона, межа, руб1ж, берег» i тюрк, форманта *1и. Agac «крайтй (що знаходиться збоку)». Досл1вно: «Пограничний (межовий) гай». Таке тлумачення 1Мов1рн1ше.

Каяла (Kayaly — ПСРЛ, 2, 131) — лпчэп. р., на берегах яко! 1185 вщбулася битва руських воМв пщ проводом князя 1горя з половцями. М1сцеположення К. cnipHe, точно не встановлено. Деяю дослщники р. Каяла ототожнюють з Макатихою, пр. Голо1 Долини. 3 тюрк. *kajaly «скеляста». Кшцеве -ла пояснюеться на тюрк, грунтк -1у — прикм. тюрк, суф., перетворений на -ла пщ впливом гщрошм1Чного оточення [див. Мурз., ОТ, 3& Отш 26-40]. '

Кваашв — смт. Здолбуювського р-ну Р1вненсько! обл. Роз- ташоване на зал1знищ Р1вне — Здолбушв, бшя р. Уел, л. пр. Го- риш. Основа назви: антропошм Квасило (вщ укр. квасити «ро- бити щось кислим, незадовшьним»). Очевидно, першопоселе- нець [Пура].

Кегич1вка — смт., рц. Харювсько! обл. Розташоване на зал1зни- щ Лозова — Красноград. Утворилося з двох х. — Добро!вашвки i 6ropiBKH, що виникли в другш половин! XVIII ст. i належали по- м1щиков1I.M. Апостолу-Кегичу. Вщ друго! частини цього складно­го пр1звища за допомогою суф. -iBK(a) й утворилася назва К.

Келеберда — сс.: 1) (кол. Калеберда) Кременчуцького р-ну Полтавсько! обл. Розташоване на л1вому бер. Дшпра; 2) Кашв- ського р-ну Черкасько! обл. Назва вщ латин. callibertus «вшьно- вщпущений, npncnimHHK, прихильник». «Кшвська Русь, — пи­сав акад. Б.Д. Греков, — користувалася вшськовими загонами ко- 4iBHHKie, з якими наш П1вдень був зв’язаний безперервно протя- гом багатьох вгав» [Греков, 837]. Перебуваючи пщ захистом русько1 держави, тюрксьи коч1вники почали вести осший cnoci6 життя, поступово входячи до складу руського суспшьства. Саме такими поселениями i були суч. села К. До nie'i категорп топош- Mie вщносять i Куман1вку, Торчеськ, Печешжин та iH.

Келеберда (Кереберда.Келебердянка) — р., л. пр. Дншра. IIpoTiKae в Кременчуцькому p-Hi Полтавсько! обл. Назва похщна вщ с. Келеберда — Кременчуцького р-ну. Bapiam^- Кереберда — перекручення гщрон1ма К. BapiaHT Келебердянка вказуе, що на­зва р. походить вщ найменування с. Келеберда. Утворена вщ ос- нови Келеберд- та суф. -янк(а).

Кельменщ — смт., рц. Черн1вецько! обл. Розташоване на авто- MaricTpaiii Черн1вщ — Сокиряни. Вщоме з 1559. За народними пе- реказами, назва вщ власного iMeHi першопоселенця — корчмаря Кельмана. Утворена за допомогою форманта -щ [Карп., TCP, 27].

Кемаль-Бгерек — верш. Кримських rip, в Ялтинськш яшп. У nepeioiaai з тат. означав «Гирло Кемаля».

Керамш (кол. с-ще керам1чного заводу № 25) — смт. Ясину- ватського р-ну Донецько! обл. Розташоване на зашзнищ Горл1в- ка — Красноармшськ. Засноване у 1957 у зв’язку з буд1вництвом керам1чного заводу. Назва вщ керамта — вироби й матер1али, що !х одержують епканням вогнетривко! глиняно! сировини, а також р1зних м1неральних сум1шей, — через керам1чний завод > керамш — назва професп; спещалют, який виготовляе керам1чн1 вироби. Безсуф. утворення.

Керч (Панткапей, Кърчев, Корчев) — м.-герой республкан- ського пщпорядкування АРК, морський порт. Розташоване бшя пщн1жжя г. Мпрщат, на 6epe3i пщковопод1бно! затоки на сх. Керченського п-ова. У першш половин! VI ст. до н. е. на мющ суч. К. греки заснували м. Панткапей, або Панткапайон. Назва його, як гадають, походить вщ згадувано! в свш час р. Пантйсап, що впадала в Меотиду (Азовське море). Бшьш iMOBipHe поход- ження назви Панткап вщ кол. найменування Керченсько! про­токи Пантанкапа, яке дали 1й сюфи i яке означало: «Шлях, про- хщ для риби». Назва pi4iai, слщ гадати, також походить вщ най­менування протоки. В ранне середньов1ччя Боспорос — столиця Боспорського царства. В XI ст. мюто пщ !менем Кърчева згаду- еться в руських лггописах. У перюд кримського ханства — Герчь. Походження назви остаточно не з’ясоване, cnipHe. Гадають, що вона походить вщ д.-р, корч або керч «гори». Проте е пояснения ще кшькох етимолопй назви. И виводять вщ основи крч (пор. криця), що вказуе на розвиток металургп в р-ш К. 1снують й ш- ini верен, менш Biporkm. Звщси ж Керченська протока (кол. Пан­танкапа, Боспор Юмершський, Тавршська протока, 6н1кальська протока) — з’еднуе Чорне та Азовське моря. Суч. назва похщна вщ Керч, утворена за допомогою складно! суфксацп -ен + -ськ. Кол. назва Пантанкапа дана сюфами i означала «Шлях, прохщ для ри­би». 1м. частина назви Боспор Юмершський, за акад. А.О. Бшець- ким, походить вщ гр. bos «вщ» та foros «nepeBi3». Доошвно: «воло­вий (чи коров’ячий) брщ»; прикм.частина Юмер!йський, очевидно, дана греками на вщмшу вщ Боспора Фракшського (теп. Босфор). У кол. назв1 Тавршська вщбилась назва народу таврш, Юмершська — KiMepiftuiB. Назва Снкальська вщ д.-тат. *jenikale «широке озеро». За шшим тлумаченням, вщ тюрк. *eni — «новий», араб, кале — «озеро»; Керченський nieocTpiB — сх. частина Кримського п-ова.

Кетроса, рщше у мн. Кетроси — р., п. пр. Днютра. Назва по­ходить вщ молд. прикм. петрос «кам’янистий», ж. р. петроаса. Множинне Кетроси з’явилось, гадають, як вщгщрошмне найме­нування прилегло! до р1чки горбасто!, кам’янисто! MicueBocTi [Карп., ТБ, 136\.'

Киз(Кизил)-Аул — мис, на пд. Кримського п-ова. Вщ тат. *kizil «червоний», *aul «поселения».

Кизил-Кая — верш. Кримських rip у тому Micui, де шосе CiM- ферополь — Алушта перетинае р. Ангару. Назва вщ тат. *kizil «червоний» i *kaja «скеля». Складена з червонуватих глинястих конгломерате.

Кизил-Коба — 1) трупа печер у Кримських горах. Розташо- ван1 на зх. cxnni Долгоруювського прського масиву неподалк вщ с. Перевального на висот1 500 м у вапняковш ущелиш. Наз- ва вщ тат. *kizil «червоний» i *kobe «печера». Дана за червону- вато-рожевий кол1р вапняку, що стр1мкою стшою здшмаеться над ущелиною. Перни вщомосп про К.-К. вщносяться до по­чатку XIX ст.; 2) р., п. пр. Салгиру (бас. Азовського моря). Наз- ва похщна вщ найменування печер Кизил-Коба, неподалйс вщ яких бере свш початок.

Кизилтаський Струмок (Кизил-Таш) — р., п. пр. Отузу (бас. Чорного моря). Прикм. частина складного гщрошма — сполу- чення двох тат. сл!в: *lcizil «червоний» i tas «камшь», «скеля», ут- ворена за допомогою суф. -ськ. 1м. частина — апелятив, що пе- рейшов у власну назву. Доопвно: «Невелика р1чка, що тече вщ червоно! скелЬ.

Кизил-Яр — оз., розташоване на узбережж1 Калам1тсько1 зат. Чорного моря в Криму. Назва з тюрк. *kizil «червоний», *jar «ур- вище», «яр».

Ки!в (Кыев, «малъ градьць», «градысь мал», «градьць», «го- родъкъ», «город», «град», «великий град») — м., столиця Кшвсь- koY Pyci, суч. MicTO-герой, столиця Укра'ши. Розташоване на по­чатку середньо! течи Дншра, нижче гирла Десни. Основна час­тина К. розташована на правому високому, досить погорбовано- му березг К. — одне з найдавшших MicT свггу, виникло в епоху формування слов. народ1в. Час його заснування, згщно з архео- лопчними даними, вщноситься до V ст. [1ст. К., 5]. 1сторш ви- никнення К., його назви бере свш початок вщ лггоп. переказу, заф1ксованого лггописцем Нестором у «Пов1ст1 временних лгг» [ПСРЛ, 1, Лавр. л1топис, 9\: «Поляномъ же живущемъ особ-Ь и волод'кющемъ роды своими, иже и до сее брать’к бяху поляне, и живяху каждо съ своимъ родомъ и на своихъ M’fecrfex, влад'Ьюще каждо родомъ своим. Быша 3 братья, единому имя Кш, а друго­му Щекъ, а третьому Хоривъ, сестра их Лыбедь (...) и створиша градъ, во имя брата своего стар’кйшаго, и нарекоша имя ему Ki- евъ». Це була перша спроба пояснити виникнення К. i поход- ження його назви. Нестор намагався також визначити сощальну приналежнють Кия, зазначити, що вш був князем, а не простим перев1зником на flHinpi, як твердили деяш його сучасники. Но- Bi дослщження вказують, що Кий мусить пов’язуватися з чов- ном, який вщ1гравав велику роль у в1руваннях праслов’ян, — в обрядах, що вщбувалися на BOfli i бшя води. 3 човном асощюеть- ся народ, яким керуе човняр-цар [Наливайко, ДСК]. Дослщни- ки сп1вставляють л1топ. легенду про Кия, Щека i Хорива з Bip- менською легендою про трьох 6paTie — Куара, Мелтея i Хореа- на, що в походження Киева вносить шдшський струм!нь. Л1топ.

слов’янська легенда i легенда в1рменська, очевидно, пщносяться до спшьного, надзвичайно давнього джерела чашв ранньодер- жавних утворень [Наливайко, там же]. К. був центром могутньо! держави середньов1чно! бвропи — Кшвсько! Pyci, вщграв вели­ку роль у становленш та жигп украшського, росшського, бшо- руського та iH. слов. народ1в. Упродовж часу К. у р1зних народ1в мав pi3Hi назви. В кландських сагах (I ст. н. е.) поселения, що кнувало на Micui К., було вщоме пщ назвою Данапардпдгцр або Данапарста — «Мкто на ДншрЬ. Птоломей (II ст.) згадуе м1сто на Дшпр1 Метро полк, яке, як гадають, також було розташоване на Micui суч. К. У в1зантШських записах (VI ст.) — Самбатос, в IX ст. — Клоава, Куква. Середньов1чний географ Адам Бремен- ський MicTO називае Киве, перси в IX—X ст. — Kyjava, Kyjane, араби — Kuyava, Kuyava тощо. Трудноиц в доведенш реальное™ Кия породили т. зв. куявську концепщю походження наймену- вання К. Вона спираеться на схожють деяких захщноевропейсь- ких BapiaHTiB назви К., на тюрк.-араб. топошми, а також на д.- p. слово куява, що збереглося у деяких слов, мовах: укр. куява «вершина гори», п. kyjawy «тщаний горб» i под. [ЕСЛИ, 77~80\. Лггоп. верс1я виникнення К. i походження його назви в дослщ- женнях видатних вчених набула принципово ново! ощнки. «Та, незважаючи на очевидну легендаршсть Кия,— говорить Б.Д. Греков,— ми все ж i зараз не можемо o6ift™ його мовчан- кою, якщо хочемо BipHO поставити перед собою завдання вив- чення пол кич но! icTopii Киева з найдавшших час1в» [Греков, 439\. Посесив (Киевъ) на -ев- вщ iMern Кый, як i !хне слов’янсь- ке походження, не викликають сумшву й не суперечать типовим моделям: кторичним (ранньосередньов1чним) — «територ1ально- родовий союз i3 MicTOM... у uempi й очолюваний його стар!йши- ною князем» [ЕСЛИ, 77~80\.

Кшвська Русь — 1сторична назва держави схщних слов’ян. Сп1льна батьк!вщина украшського, росшського i бшоруського HapofliB. Назва давнього походження. 1м. частина складного то- пошма походить вщ Русь, прикм. — вщ назви центрального Mic- та — Киева, утворена суф. -!вськ(а).

Кириювка — смт. Великописар1вського р-ну Сумсько! обл. Розташоване на р. Ворскла (бас. Дн1пра). Засноване в кшщ XVII ст. втжачами з Правобережно! Украши на чол! з осаву- лом Кириком. Bia цього iMeHi за допомогою суф. мвк(а) й ут- ворилась назва.

Кирил1вка (кол. Горше) — смт. Яким1вського р-ну 3anopi3bKoi обл. Розташоване на узбережж1 Азовського моря, на nieocTpiBHo- му плато, яке з пн. омиваеться Молочним лим., а з пд. зх. i зх. —

Утлюцьким. Засноване 1805 переселенцами з Тамбовсько! i Во- ронезько! губерн1й. Назва вщ iMeHi першопоселенця Кирила Ка- пустша. Утворилася за допомогою суф. мвк(а).

Кирнаавка (кол. Красносшля) — м. Тульчинського р-ну Вш- ницько! обл. Розташоване на автошляху Тульчин — Тростянець. Перша згадка вщноситься до початку XVII ст. як Красносшля, назва якого, ймов1рно, утворилася вщ словосполучення красне (чудове, гарне) село. Суч. назву виводять вщ д1ал. слова кирноси, так називали в цш м1сцевост1 Benpie, яи колись тут водилися. Утворена вщ основи за допомогою суф. мвк(а).

Китай — оз., розташоване в плавнях р. Дунай, на пд. зх. Одесько! обл. Назва вщ родового iMeHi ногайщв Къытай [Бас­как., 48\. Зв^дси, ймов1рно, назва с. Китай Сакського р-ну АРК.

Кнк-Коба (Кийикин Кобаси) — печера, розташована в Крим- ських горах, бит верх!в’я р. Зуя, п. пр. Салгиру (нeпoдaлiк вщ с. Шсна). Назва з тюрк. *kiik «дикий, дикун», *kobe «печера». Досл1вно: «Печера дикуна». У 1924 тут уперше в наций кра'пп знайдено поховання неандертальщв: дорослого i дитини. Ймо- BipHO, nofli6m рештки знаходили рашше, за що й було дано та­ку назву.

Кшя — м., рц., порт Одесько! обл. Розташоване на л1вому бер. Кшшського гирла Дунаю. Вперше згадуеться в юторичних доку­ментах кшця VII ст. до н. е. як д.-гр. м.-колон1я .Шкостом — «Вов- ча печера». У 1041, пщ час походу князя 1горя на Bi3aHTiro, тут бу­ло засновано м. Киевець. У лггоп. джерелах Kuiia згадуеться пщ назвою Нове Село (XIV ст.). Назву К. виводять no-pi3HOMy: вщ тюрк. *killi «глинястий», вщ румун. chillie в po3yMiHHi «пристани­ще», проте найбшьш iMOBipHe тлумачення, за яким назву К. пов’язують з Александром Македонським. На ознаменування пере­моги над фракшцями в 334 до н. е. на одному з остров1в, що ле­жать у гирл1 Дунаю, за розпорядженням Македонського було збу- довано храм на честь м1ф1чного героя Ахша. Назва мюта н1бито й походить вщ цього iMeHi. Потзм вона була змшена на Aidriiro, а тзнпие — на Kifiiio [Никон., КТС, 190\. Вщ назви MicTa походить найменування Кшйського гирла Дунаю — одного з трьох основ- них рукашв гирла piKH, вщомого пщ назвою Шлшський Дунай.

Юльчень (Кильчень, Кильчен, Килчин та ш.) — р., п. пр. Сама- ри (бас. Дшпра). Походження назви остаточно не доведено. Отш припускав походження гщрошма з крим.-тат. *kol «розгалуження» i суф. *-сеп. Досл1вно: «Р1чка, що мае багато приток» [Отш, ГСУ, 86\.

Юнбурнська коса — шщана обмшина на Чорному Mopi, М1ж Дншровським i Ягорлицьким лим. в Херсонськш обл. Поход­ження назви див. Шнбурнський мис.

Юнбурнський мис — на Чорноморському узбережю, в Херсон- сьюй обл. Назву виводять вщ тур. фортещ *КП-Витп (Kil-Burn, Kil-Borri), яка знаходилась на кшщ коси аж до XVIII ст. Найме- нування фортещ вщ тур. *Ш «глина» i *byryn «мис, Hie» та укр. суф. -ськ в розумшш «Глиняний мис». Назва поширилась i на Юнбурнську косу. Утворилася вщ дещо змшено! складно! осно- ви за допомогою суф. -ськ(ий).

Юнська (Конка, Консьи Води, Конские источники, Заливы Конских Водъ, Илкисуй, Йилка) — р., л. пр. Дншра. До XVIII ст. вщома пщ назвою Конськ! (Юнсью) Води. Старод. греки нази- вали а ПпакГрю. У XVIII ст. по р. К. проходив кордон з Туреч- чиною, де вона була вщома як Илкису (Йолки-су). Bci ni назви пов’язаш 3i словом кть (Eguus). Вщстоюючи думку про зв’язок гщрошма 3i словом кть, пщкреслюють, що назва, без сумшву, суто слов’янського укратського походження [Труб.]. 1нип назву виводять вщ тур. *konaka «стоянка», «стойбище» [Отш, ПК], що менш ймов1рно. «Юнський ареал» доповнюють гщрошми: Жере- бець (див.) — п. пр. Конки, Суха Конка — п. пр. Конки, а також Юнсыа (Консью) плавш, вщом1 як Великий Луг Запор1зький (див.) — розташоваш в бас. р. Юнська, вщ яко! перейняли наз­ву. Назва, ймов1рно, зумовлена тим, що в давш часи тут водили- ся дию KOHi. У другш половин! XVIII ст. акад. Паллас у бас. р. зусттмчав багато диких коней. Вони водилися в щй MicueBOCTi аж до кшця XIX ст.

Юровоград (кол. Слисаветград, Kipoee) — м., обл. ц. Юрово- градсько!' обл. Розташоване на р. 1нгул (бас. Швд. Бугу). Засно- ване 1754 за наказом 1мператрищ влизавети Петр1вни як форте- ця св. влизавети для захисту пд. кордон1в крайни вщ наскоюв турив i кримських татар. У 1775 фортеця i н. п. бшя фортец1 д1с- тали назву блисаветград. 3 1934 — Юрове, а з 1939 — Юровог­рад. Суч. назва вщ пр1звища С.М. Kipoea — одного з кер1внипв кол. Радянсько! держави.

Юровськ (до 1934 — Голуб1вка) — м. Лугансько! обл. Кол. наз­ва вщ пр1звища сербського офщера П. Голубова, що прийняв рос. пцщанство. Засноване 1764. Суч. назва вщ пр1звища С.М. Kipoea. Антропошм1чне утворення з суф. -ськ.

Юровське — 1) (кол. Ново-Кресттвка) м., пщпорядковане Шах- тарсьий мюькрад1 Донецько! обл. Розташоване на сх. облает!. Ви- никло 1954 поблизу х. Крестового (звщеи кол. назва) в зв’язку з буд!вництвом кам’яно-вугшьних шахт; смт.: 2) (до 1915 — 1слам- Терек, 1слам-Д!рек) рц. Кримсько! обл. Розташоване в степов!й частиш Кримського п-ова. Перша письмова згадка вщноситься до 1788; 3) (до 1938 — Обух!вка) Дншропетровського р-ну Дншро- петровсько! обл. Пристань на Дншрь Засноване в другШ поло­вин! XVIII ст. Назви вщ пр1звища С.М. Kipoea — дшча кол. Ра- дянськоТ держави.

ычера — верш. Украшських Карпат. За словником Б. Грщ- ченка, кичера — «гора, вкрита люом», мюцевий географ1чний терм1н — просто «гора», напр., «кичера, звана Тропа» [Думш, ТУК, 159~160\.

Шчкас — р., л. пр. Дншра. Назва з тюрк. *kucuk + *as «мала pi4Ka» [От1н, ГСУ, 60\. Звщси ж назва кол. м. Ючкас, значна час- тина якого з побудовою Дншрогесу затоплена водами вдсх., а решта ввШшла до складу м. Запор!жжя. У кшщ I тис. н. е. тут бу- ла переправа через Дншро, в1дома на Pyci пщ назвою Краршсь- кого перевозу, «де перевозиться на Русь херсошти [тобто купш з Криму], а печении в Херсошт».

Шшка (Бака) — верш. Кримських rip. Розташована на пд. зх. (Лме1за. Вщома залишками бущвель i поховань тавр1в — одних з найдавн!ших поховань на Кримському n-oei. Назва за схож1сть п o6pnciB з кшкою, що лежить. Паралельна назва нин1 вживаеться рщко. Походить вона вщ тюрк. *baka — «жаба» i дана була, оче­видно, за те, що схожа своею конф1гуращею на жабу.

Клавдаево-Тарасове — смт. Бородянського р-ну Ки1всько1 обл. Розташоване на зал1знищ Ки1в — Коростень. Засноване 1900 в зв’язку з буд1вництвом зал. ст. Перша частина складного топошма 36epirae iM’n 1нженера-буд1вельника КлавдЫ Немшаева, друга — за назвою села, розташованого неподалж. Утворена за допомогою приев, суф. -ев(о), -ов(е).

Клебань-Бик — 1) (Клебан-Бик, Клеб1н-Бик, Клепан-Бик, Кльопан-Бик та iH.) р., л. пр. Кривого Торця (бас. Cie. Дщця). Назва вщ д!ал. клебань «ковбаня» i тюрк, прикм. *biijuk «вели­кий» (див. Бик); 2) с-ще Костянтишвського р-ну Донецько! обл. Заснування почалося 1946 в зв’язку i3 спорудженням тут Кле- бань-Бикського водосховища, одного з найбшьших в Донбасс Назву перейняло вщ р. Клебань-Бик, на яюй, в межах Клебань- Бикського вдсх., розташоване.

Клевань — м. Р1вненського р-ну Р1вненсько1 обл. Розташо­ване на зал1знищ Ивне — Луцьк, неподал1к вщ р. Горинь. Зга- дуеться у 1446. Назву виводять i3 ст.-п. kleban, pleban, латин. plebanus «параф1альний священник», а значить, i «мшце пара- фн». Звщси ж Клебановищ (в тш же Волинсьий земл1) [Франко 3., 36\.

12 - 83110

Клевень (Кливань, Клевна, Кленна, Кленушка — С ГУ) — р., л. пр. Сейму (бас. Десни). Назву виводять з балт., пор1внюючи з лит. klewac, лат. k\ava — «клен». Пор.: Клева — пр. Березини (бас. Дншра) в тому ж розумшш [Топ., Труб., 191]. Bapiamn Кленна, Кленушка являють собою кальку (переклад) балт. назви.

Клецька (Гутянка, Межир1чка) — р., л. пр. Oiyni (бас. Гори- Hi). Назва, iMoeipHO, вщ арх. укр. клець, клецька «чурбан, обру­бок, колода». Досл1вно: «Коротка (куца) р1чка». Кол. назва Гу­тянка вказуе на розмщення на й берегах в минулому гути — примггивного пщприемства з виробництва скла. Межир1чкою звали за й положения м1ж двома р1чками — Случ i Стави.

Клива — верш. Украшських Карпат. Назва вщ запозиченого з румун. мюцевого географ1чного термша клива «незалюнена гора (вершина)» [Лящук, КГТ, 165].

Клобук — згаслий вулкан в Украшських Карпатах. Назва, га- даемо, вщ тю^к. *klobuk — «шапка».

Княжа гора — 1) верш. Кан1вських rip. Тут, бшя К.г., у пер- uii ст. н. е. юнувало слов. м. Родень. Назва К.г. дана на честь кшвського князя Святослава, для pari якого роденщ виготов- ляли чepвлeнi щити i сталев! мечц 2) пщвищення у м. Львову на якому галицький князьДанило Галицъкий 1240—1250 побуду- вав м.-фортецю i назвав и Львовом.

Княждв1р — Княждв1рський тисовий заповщник — державний заказник тисового л!су в Карпатах, розташований бшя с. Верх- нього 1вано-Франювсько1 обл. Створений у першш половин! XIX ст. За народним переказом, в урочииц, де тепер знаходить- ся заказник, колись були хороми князя Данила Галицького, де вш вщпочивав,— княз1в дв1р. Звщси й назва. Проте, як вказуе Б.Я. Думш, назва могла i не мати жодного вщношення до князя Данила Галицького. В Карпатах i Прикарпатп князем називали не лише руського юторичного князя, а й сшьського старосту — при поселенш на «волоському правЬ>.

Княже — оз. у центр! Полтавсько! обл., в гирл! р. Сл!порщ. Княж1 Байраки — р., п. пр. Омельника II (бас. Дншра). Княжна — р., п. пр. Водолажки (бас. Дону). Назви свщчать про те, що зем- л!, на яких прот!кають р!чки чи розташоване озеро, належали князям (див. Княждв!р).

Кобеляки — м., рц. Полтавсько! обл. Розташоване на правому бер. Ворскли, при впадшш в не! р. Кобилячок, вщома в минулому як Кобеляк, Кобеляка. 1з зростанням поселения значения р. Ко- беляк, Кобеляка значно зменшилось, що й спричинилося до 3Mi- ни й назви: за допомогою дем!нугивного суф. -ок перетворилася на похщну вщ мюта (див. Кобилячок). Вщ останньо! Micro й д!с­

 

тало назву. Засноване на початку XVII ст., в 1647 згадуеться як MicTO, що належало Полтавському козачому полку.

Кобилецька Поляна — смт. Рах1вського р-ну Закарпатсько! обл. Розташоване при злитп рр. Крайня i Шопурка (бас. Тиси). Назва протягом часу кшька раз1в змшювалась. Шсля возз’ед- нання Закарпаття з Радянською Украшою йому повернули ста- ру назву. Перша частина складного топошма вщ хребта Кобила, неподалш вщ якого воно розташоване, за допомогою суф. гру­пп -ецьк(а). 1м. частина — вщ апелятива поляна, що перейшов у власну назву,

Кобилячок — рр.: 1) (кол. Кобыльник, Кобылякь, Кобилянек) л. пр. Дншра; 2) (кол. Кобылячка, Кобеляка, Коб’ил’л’а Вод’а [СГУ, 256—257]) п. пр. Ворскли (бас. Дншра). Назву вщносять до зоогеограф1чного семантичного ряду. Утворилась вщ основи ко- бил- за допомогою форманта -ячок [див. Стрижак, ГП].

Кобрин (Кобрина) — р., п. пр. Маньки (бас. Дншра). О.М. Трубачов назву виводить вщ слов, словосполучення *коЬгып з преф. ко- та д.-слов, основою брънык «грязь» [Труб., ПУ, 210\. Пор. м. Кобрин Брестсько! обл. Buiopyci [ГУ, 38—39}.

Ковель — м., рц. Волинсько! обл. Розташоване на р. TypiB,

п.   пр. Прип’яп (бас. Дншра). Вперше згадуеться в документах пщ 1310 як с. Ковле. Походження назви не встановлено. В.А. Ни­конов виводить вщ власного iMeHi (пр1звиська), в основ! якого лежить д.-слов, ков «зрада, засада». *Kov-je > Ковле (село) > мю- то Ковель.

Ковжига — р., л. пр. Ворскли (бас. Дншра). Назву виводять вщ полошзоецно! форми укр. апелятива коврига [Стрижак, ННПП, 183}. 1снуе iHme тлумачення (див. Коврай).

Коврай (Каврай) — рр.: 1) л. пр. 1рклш (бас. Дншра); 2) л. пр. Сулою (бас. Дншра). Назву виводять вщ д1ал. каурай «сухий ко- миш» [Пон., ГЗ, 28}. iHiui гщрошм Каврай виводять вщ основи слов. д1есл. *оыо, *verti «текти, протшати» та преф. Ко-/Ка-, оформления суф. -ай. Пор.: Кавер1я (Ковер) — р., п. пр. В. Ве­рейки у Воронезькш обл.

Ковсуг (Ковсюг, Ковсюх, Ковсюга, Койсуг, Койсу [СГУ, 259}) —

р.  , л. пр. Свсугу (бас. CiB. Дшця). Назва вщ тюрк. *koj — «в1вця», *su, sug — «вода, р1чка». Досл1вно: «Овеча р1чка» (р1чка, в якш напувають овець). Звщси ж: Койсу — р., п. пр. Альми (бас. Чор- ного моря).

Когильник (Кундук) — р., впадае в лим. Сасик (Кундук), роз- ташована м1ж рр. Прут i Дн1стер. Припускають, що назва е транс- формащею д.-тюрк. *kaganluk «каганат, княз1вство» [Стрижак, НРП, 86} (див. Кагамлик). Бшьш в1рогщно, що походження гщ- рошма таке саме, як i Кагальника — р. в бас. Дону в Ростовск­ий обл. Pocii: тюрк, (ногай.) кьогьольон «трава». Р. тече по трав’яному ложе.

Кодацький пори — перший nopir на Дншрь Виступав з води бшя с. Cmapi Кодаки, за 18 км нижче вщ Днтропетровська. Звщ- си й назва. Д.-р. назва «Не спи», тобто будь насторожь Затопле­ний водами вдсх. [УРЕ I, 6, 327\.

Кодима — рр.: 1) (Кодимь, Кудимь, Кодома) п. пр. Швд. Бугу; 2) (Кодимо, Кодемо, Кодемка) п. пр. Бахмуту (бас. Cie. Дшця); 3) п. пр. Висун1 (бас. 1нгульця). Походження назви остаточно не з’ясоване. О.С. Мельничук припускае, що вона походить вщ удм. д1ал. куд «болото», «р1чка, що протжае болотистою мюцевю- тю». На користь етимологп вченого говорить те, що в бас. Коди- ми знаходиться ойкошм Балта — сх.-роман. Балтэ, укр. болото. Назва Кодима, на думку дослщника, була занесена в гщрошмио ПравобережноУ УкраУни кочовими племенами, до складу яких входили фшно-угри. 1нш1 виводять назву вщ алт. Катунь i, на Ухню думку, вона була перенесена коч1вниками з Алтаю. Слово *kadun походить вщ монг. хатин — «ж1нка, цариця» [Фаем., 2, 276; Маштаков]; 4) м., рц. ОдеськоУ обл. Перша письмова згадка вщноситься до 1784, коли К. була селом, через яке проходив шлях i3 Подшля до БшгородськоУ орди i Кримського ханства. Розташоване на зал1зниц1 Одеса — Жмеринка, на р. KoduMi (п. пр. Швд. Бугу), вщ якоУ й перейняло свое найменування.

Кодра — р., п. пр. Тетерева (бас. Дншра). СдиноУ загальноУ етимолопУ гщрошма К. поки що немае. Назву пов’язують з молд. кодра «др1мучий л1с», вважаючи, що К. протжае серед лклв [По- хил., НМ, 49\. Пцрон1м К. пов’язують також з румун. codreana, алб. kode, з uuiip. ^снови codr [ЕСЛИ, 37\. О.М. Трубачов виво- дить eia i.-e. kuendhor — праформи, яка об’еднуе ряд назв рос- лин: лат. combetum — близька до полину, болг. д1ал. (релжт фрак.) къндра — болотна рослина. Вш реконструюе такий шлях розвитку гщрон1ма К.: i.-e. kuendhor > болг. къндра > укр. кодра [Труб., ПУ, 160-161]. Отже, назва, очевидно, дана за поширення в pyarii болотноУ рослинность

Козак — рук. у понизз1 Дн1пра. За народними переказами, так називали цей рукав турки в XVI—XVII ст. Боячись частих напа- д1в запор1зьких козаив, вони контролювали цю територ1ю i го­ворили: «Не ходи на Козак, там небезпечно». Приклад переходу апелятива у власну назву.

Козаришвка — див. Казарська.

Козаршська — р., л. пр. Ропочева (бас. Серету). Назва вщ ан- тропон1ма Козар: долина належала Козарев! [Карп., Тб, 140\.

Пр1звище — вщ апелятива козар «пастух юз» [Гршч., 2, 265]. Назва угворилася за допомогою двоелементного суф. -1вськ(а).

Козарка — рр.: 1) л. пр. Росави (бас. Дншра). Щодо поход- ження назви icHye юлька тлумачень. Бшьш в1рогщне те, за яким rlapoHiM виводять вщ казара, казарка (Brantd) — рщ maxie з ро- дини качачих, яю в минулому водилися на берегах р1чки. Саме слово казарка в укр. мову ввшшло з тур. *kaz «гуска»; 2) п. пр. Смшистого (бас. Серету). Бере початок вщ г. Казари, звщси й виводять назву pi4Kn. Назва г. Казари вщ козар «пастух юз»; 3) л. рук. Дншра в Полтавсьюй обл. Бшя рук., супроти лггоп. фортещ Родня — одного з опорних пункпв КиУвськоУ Pyci, як га- дають, було стшбище хозар (казар), кочових племен, KOTpi жили в степах пд.-зх. бвропи в юнщ I тис. н. е. [Стрижак, ГНР, 59—60]Утворення за допомогою суф. -к(а).

Козацька (Козацьке Р1чище) — р., п. пр. Дншра; Козацьке (Криве) — р., п. рук. Дншра. Тут же с. Козач1 Лагерь Назва вщ ко- зак (див. Козак). Дана за розташування у минулому на берегах р. козацьких з’еднань, про що говорить вар1ант Козацьке Ичище i с. Козач! Лагерь BapiaHT Криве — за конф1гуращю рук. (р1чища). Прикм. утворення на -цька.

Козацьке — смт. Бериславського р-ну Херсонсьюм обл. Розта- шоване на правому бер. Дншра. Засноване 1782 селянами-пере- селенцями з КурськоТ, Рязансько!, Тамбовсько!, МогильовськоУ губ. Назва вщ невелико)' степово) р. Козак, бшя яко) було засно­ване поселения.

t                                   t

«Козацыа Могили» — музей-заповщник, пам’ятник незламно) мужност1 наших предюв. Розташований на стику трьох областей: Волинсько), PiBHeHCbKoi i JIbBiBCbKoi, неподал1к вщ м. Берестеч- ко Горох1вського р-ну Волинсько) обл., на тому мшщ, де в 1651 вщбулась вщома 1сторична битва запориъких козак'ш з польською шляхтою. Триста козаюв, оточеш з ycix боюв, вщстоюючи сво­боду i незалежнють укра\'нського народу, полягли в жорстоюй ci- 4i, але збро) не склали i ворогов! не здались.

Козача Лопань — смт. Дергач1вського р-ну Харювсько) обл. Розташоване в верх1в’1 р. Лопань, л. пр. Уди (бас. Ов. Д1нця). Звщси назва iM. частини складного топошма. Означальна — вщ прикм. козачий: с-ще засноване козаками-переселенцями у 1760.

Козелець — смт., рц. Чернтвсько) обл. Розташоване на р. Ос­тер (бас. Десни). Час заснування невщомий. Вперше згадуеться на початку XVII ст. Гадають, що назва походить вщ д.-р. козелъ, козьлъ «козел», звщси козелеск «козиний лю». У давш часи в ль сах Пол1сся водилося багато юз. Пор.: м. Козельськ КалузькоУ обл. Pocii в тому ж розумшш.

Козелыцина — смт., рц. Полтавсько! обл. Спочатку це було укршлення для захисту пд. земель Переяславського княз1вства вщ напад1в тюркських племен. Саме ж поселения виникло в дру- rift половин! XVIII ст. Назву виводять вщ пр1звища землевласни- юв Козелъсъких. Утворилося за допомогою суф. -щин(а) вщ коре- ня козел-.

Козин — р., л. пр. Стубли (бас. Горин!). Прикм. утворення на -ин вщ антропон!ма коза. Звщси Козгвка — р. в бас. ГПвд. Бу­гу. Суф. утворення на чвка.

Козли — верш, в Украшських Карпатах. Розташована в Чор- Horopi. Складена з т. зв. магурських твердих nicKOBUKiB i мае форму заокруглених скель, схожих на прських козл1в. Звщси й назва.

Козлгвка — р., п. пр. Poci (не вв!йшла до СГУ [Железняк, Рось, 198\). Назву пов’язують з рос. д!ал. козел «омут, водоворот в реке» [Машт., 48\. Не виключаються вар!анти тлумачення вщ найменувань рослин: укр. козел (Heracleum sibizicum L.) або «борщ» (козлики, бедринець) (Pimpinella Saxifraga L.), або вщ ан­тропонима Козел [Железняк, Рось, 43~44\.

Козятин — м., рц. Вшницько!' обл. Розташоване у Bepxie’i р. Гуйви, п. пр. Тетерева (бас. Дшпра). Виникло в зв’язку з бу- д!вництвом зал!знищ Ки1в — Одеса 1870. Збудовану зал. ст. бу­ло названо !менем с. Козятина, розташованого поблизу, яке вперше згадуеться за чашв гайдамаччини як село, однак, слщ га- дати, воно !снувало задовго до того. Назву виводять вщ ст.-слов, власного iMeHi Козята на зразок Путята (пор. с. Путятинщ 1ва- но-Франювсько! обл.) тощо. Назва утворилася вщ основи козят- i суф. -ин.

t                                                                                                                                              t

Койсу (Кой-Су) — про походження назви див. Ковсуг.

Коктебель (з 1944 по 1997 — Планерське) — смт., пщпорядко- ване Феодосшськш мюькрад1 АРК. Кл!матичний курорт. Розта­шоване на узбережж! Чорного моря, на автошляху Феодос1я — Алушта. Назву виводять з д.-араб., причому по-р1зному: одн1 як «долина син!х rip», iHini — «серед сингх скель», ще шип — «по­селения серед сингх вершин». Назва Планерське вщ планер — ль тальний апарат, що не мае власно! механ!чно! тяги. Починаючи з 1923 тут вщбуваються змагання з планерного спорту.

Колки — смт. Волинсько! обл. Розташоване на р. Стир (бас. Дншра), серед березових га!'в — колк1в, звщси й назва. Шз наз- вою Колк поселения згадуеться в писемних пам’ятках першо!^- половини XVI ст. (1545). Проте залишки городища X—XII ст., що натвкруглими валами примикають до р. Стир, свщчать про бшьш давне виникнення К.

Колодяжне — с. Ковельського р-ну Волинсько! обл. Розташо- ване на зал1знищ Ковель — PiBHe i автострад! Ковель — Луцьк. Назва вщ укр. термша «колодязь», «джерело», «р1чка» [Фаем., 2, 293]. В с. Колодяжне жила видатна укр. поетеса Леся Украшка (Лариса Петр1вна Косач-Квшса).

Колодяжьный — лггоп. м. Колодяженъ («город», «град») на р. Случ у Волинсыай земл1 [Ук. ПСРЛ, 2, 150]', «1240 повде самъ (Батый) Во- лодимиру и прииде к... Колодяжьноу» (1425 р., ПСРЛ, 2, 1962. 1пат. лггопис). Назва походить вщ д.-р. колодезь в означены «р1чка».

Коломак — 1) р., л. пр. Ворскли (бас. Дншра). Походження наз- ви точно не встановлено. О.С. Стрижак припускае, що вона утво- рилася вщ тур. *kol «р1чка», «вода притока» i форманта *-mak. Але може бути, зазначае дослщник, що назва виникла вщ тур. *kol- /kalmak — «розгалуження» або вщ узб. *kylmak «ковбаня». К.К. Ць луйко вважае, що назва походить, як i Коломна, Коломенка, вщ слов, слова *ко1такь > коломени, коломення «прикордонна», що бшыи eiporiaHO. Вщомо, в пер1од Кшвсько! Pyci К. була поруб1ж- ною р.; 2) смт. Харшвсько! обл. Виникло в другш половин! XVII ст. на мющ Коломацького городища, яке вперше згадуеться 1571. За- сноване переселениями з Правобережно! Украши. Назва вщ р. Ко­ломак, на якш розташоване с-ще.

Коломийка — рр.: 1) л. пр. Бистрищ (бас. Днютра); 2) л. пр. Пруту; 3) л. пр. Тлумачика (бас. Пруту). Назви походять вщ то­го ж д!ал. термша, що й Коломия (див.). Утворена вщ основи ко­лом- за допомогою форманта -ийка.

Коломия — м., рц. 1вано-Фран1авсько! обл. Розташоване на л1вому бер.р. Прут при впад!нш Коломийки (бас. Дунаю). Час засну- вання невщомий. Вперше К. згадуеться в 1пативському л!топис! 1240 як Micro Галицько-Волинського княз!вства. Давнш центр добування сол!. Деяы дослщники виводять назву вщ iMem галицького короля Коломана. Однак це тлумачення не переконливе. Спростована i вер- с1я походження назви eia словосполучення коло + мия, де Мия тби- то давня назва Пруту. Найбщьш iMoeipHe пояснения топотма К. вщ д!ал. коломия «глибокий вибш, наповнений водою» [Марус., 232].

Комарне — 1) оз. у центральны частин! Льв!всько! обл., в зап- лав! р. Верещиця. Назва вщ комар (комар звичайний, кулекс (Culex pipiens)) — комаха родини комарових. Найменування ут- ворене за допомогою суф. -н(е). Колись ця мюцев!сть була забо­лочена i кишша комарами; 2) м. Городоцького р-ну Льв!всько! обл. Розташоване поблизу р. Верещиця (бас. Днютра). Виникло в 1442. Назву виводять вщ найменування Tie! ж мюцевосп, вщ яко! назване оз. Комарне [1МСУ, Лв, 243]. Пор. Micro Комарно на пд. Словаччини в тому ж розумшш.

Комарня — р., п. пр. Oiyni (бас. Прип’ятО. Назва вщ комар (Culex pipiens) — комаха родини комарових. Р1чка здавна npoTi- кае по заболоченш мюцевост!, де в минулому було багато комар- Hi. Назва утворена вщ апелятива комарня (див. Комарне).

Комишани (кол. Арнаутка) — смт., пщпорядковане Комсо- мольсыай paftpaai м. Херсона. Розташоване на правому бер. Днтра в його нижшй течи. Засноване 1860 переселениями з Ал- бани. Кол. назва вщ арнаут, тобто албанець. Суч. назва вщ ко- миш, назви водолюбно! рослини (Scripus lacustris L.). Утворена за допомогою суф. -ан(н). Ойкон1м сформувався вщ жител1в н. п.: урочище комишне > комишани > сл. Комишани. Звщси ж Ко- мишня (кол. Комишанка, Комищенка, Комишно) — смт. Мирго- родського р-ну Полтавсько! обл. Розташоване на р. Комишанка, пр. Хоролу (бас. Пела), вщ яко! й перейняло назву. Найменуван- ня р. вщ комиш. Утворена за допомогою суф. на означения 36ip- ност1 -ня. Виникло до XIV ст. Комишувата — рр.: 1) л. пр. Берез- негувато! (бас. П1вд. Бугу); 2) л. пр. Кшьтичч1 (бас. Азовського моря); 3) л. пр. Орчика (бас. ОрелО; 4) л. пр. Чорного Ташлика (бас. Швд. Бугу); 5) впадае в Азовське море; 6) п. пр. Кшсько! (бас. Днтра); 7) п. пр. Томаювки (бас. Днтра). Назва вщ комиш, утворена за допомогою суф. -уват(а). Звщси ж Комишуватка — рр.: 1) п. пр. Мертвоводу (бас. Швд. Бугу); 2) впадае в Азовське море. Назва вщ Комишувата, утворена за допомогою демшутив- ного суф. -к(а). Комишуваха — 1) р., л. пр. Орел1 (бас. Днтра); 2) смт.: 2) Лисичанського р-ну Лугансько! обл. Розташоване на за- л1знищ Лисичанськ — Попасна. Засноване 1910; 3) пщпорядкова­не Краматорсыай мюькрад1 Донецько! обл. Розташоване на пд. зх. вщ м. Краматорськ. Засноване в друпй половин! XVIII ст. в уро­чищ! Комишуваха, вщ якого перейняло назву. У 1962 вщнесено до категори смт.; 4) Оршвського р-ну 3anopi3bKoi обл. Розташоване на р. Юнська, л. пр. Дншра, при впадшш в не! Комишуватог, вщ яко! перейняла назву. Засновано у 1770 як солдатську слободу.

Комиш-Бурун — мис, на сх. Кримського п-ова. Назва вщ тат. *komis — синошм очерету (див. Комишани) i *burun_f «мис, pir», тобто «комишевий мис». Звщси ж похщна назва Комиш-Бурунсь- ке озеро на сх. Чорноморського узбережжя, неподалж вщ мису Комиш-Бурун [Мурзаеви, 49].

Комишева бухта — зат. Чорного моря на зх. Кримського п-ова. Прикм. частина складного гщрон!ма вщ комиш (див. Комишани). Термш бухта вщ HiM. bucht «невелика затока».

Комиш-Зоря — смт. Куйбишевського р-ну Запор!зько! обл. Розташоване в BepxiB’i б. Кам’янки, л. пр. Гайчура (бас. Самари). Виникло в зв’язку з буд!вництвом 1899—1905 зал!знищ Юз1вка (Донецьк) — Олексаьццнвськ (Запор1жжя) як зал. ст. Царекос- тянтишвка. Свою назву одержало вщ найближчого с. Царекос- тянтишвка (ниш смт. Куйбишеве), котре до 1837 було вщоме пщ назвою Кам’янка — вщ р. Кам’янка, на якш розташоване. У 1837 одержало назву, пов’язану з 1менем брата царя — Костянтина, який зупинявся тут разом з поетом Жуковським. У 1909—1910, як свщчить мюцевий краезнавець А.С. Гутнев, пд. зал. ст. на схшп б. Комишево!, назван1й за поширення в шй комишу, виник х. Ко- миш. У 1935 пн. зал. ст. у зв’язку з буд1вництвом елеватора та МТС виникло с-ще пщ назвою Зоря, яка була дана на означен­ия нового життя. У 1938 с-ще Зоря, зал. ст. Царекостянтишвка i х. Комиш було об’еднано в одне с-ще — Комиш-Зоря.

Комишня — див. Комишани.

Комишувата — див. Комишани.

Комишуватка — див. Комишани.

Комишуваха — див. Комишани.

Компановка — смт., рц. Клровоградсько! обл. Назва вщ т. зв. компаншських полкхв. Це найман1 («охотницыа») в1йськов1 пщ- роздши, створен1 гетьманською адмппстращею в 70-х роках XVII ст. у зв’язку i3 загостренням класово! боротьби. Використо- вувались головним чином для придушення народних антифео- дальних pyxie, а також для охорони пд. i зх. кордонiB Швобереж­но! Укра'ши.

Комсомольськ — м., пщпорядковане Кременчуцыай м1ськрад1 Полтавсько! обл. Розташоване на пд. сх. облает! неподашк Bia Кременчуцького вдех. Виникло 1960 як наметове мютечко ком- сомольц1в — буд1вниюв ГЕС. Вщцаючи данину буд1вникам м. Комсомольська-на-Амур1, молод1 гщрббуШвники встановили на Micni майбутнього м1ста щит з написом: «Тут буде спорудже- но м1сто Комсомольськ-на-Дн1пр1». Комсомольське — м.: 1) (кол. Каракуббуд) Старобенпвського р-ну Донецько! обл. Розташова­не на р. Кальм1ус (бас. Азовського моря). Виникло 1933 в зв’яз­ку з початком видобування вапняюв; 2) Змпвського р-ну Харюв- сько! обл. Розташоване на зал1знищ Змнв — Балакл1я. Заснова- не 1956 в зв’язку з бущвництвом ДРЕС. Комсомольський — смт.: 1) пщпорядковане Свердловськш м1ськрад1 Лугансько! обл. Роз­ташоване на автошляху Свердловськ — Краснодар. Засноване 1932; 2) Волноваського р-ну Донецько! обл. Розташоване у вер- xiB’i р. Кашлагач, п. пр. Мокрих Ял1в (бас. Самари). Засноване у 1956. Утвореш вщ абрев1атури комсомол за допомогою суф. -ськ.

Конопелька — рр.: 1) п. пр. Стиру (бас. Прип’ятО; 2) л. пр. Стоходу (бас. Прип’ятО. Назва вщ конопля (Cannabis L.) — пря- дивна й олшна культура. Утворена за допомогою суф. -к(а). Сло­во конопля, за свщченням Лазаревського, вважаеться спшьнослов. утворенням. Звщси ж Коноплянка — рр.: 1) п. пр. Берез1вки (бас. Дншра); 2) п. пр. Сугокли (бас. Швд. Бугу); 3) п. рук. Дншра в КшвськШ обл. (2), п. рук. Дншра в Дншропетровськш обл. Наз- ва вщ основи конопл- за допомогою складного суф. -янк(а). Най- менування р1чок, очевидно, пов’язаш з мочтням конопель.

Конотоп — 1) р., п. пр. бзучу (бзусу, бас. Десни); 2) п. пр. Це- рему (бас. Случ1). Гщрошм виводять вщ д.-р. TepMiHa конотоп «вир у pi4ui». Звщси ж Конотопи — р., л. пр. Прип’ятй Конотоп­ка — п. рук. Дншра; 3) м., рц. СумськоТ обл. Час заснування не- вщомий. Вперше згадуеться 1638 як опорний пункт шляхетсько! Польщ1 для arpecil проти Pocii. Розташоване на р. €зуч (бас. Дес­ни) бшя впад1ння в не! р. Конотоп, вщ яко! й одержало назву. Пор. кол. назву с. Блистова Менського р-ну Чернтвсько! обл. — Конотоп, с. Конотоп ГомельськоТ обл. Buiopyci, назву якого В.А. Жучкевич тлумачить як «м1сце, де тонуть кош». Неподалж вщ м. Конотопа село пщ назвою Грузьке, яка говорить про спо- рщнешсть природних умов мюцевостй Аналопчш назви мют зустршаються в Польщ1, Чехи, Словаччиш з тим же значениям.

Конча (Конта) — р., п. рук. Дншра (м1ж рр. В1та i Стугна). Припускають, що назва з дой-е. *kontia > *konca. Перехщ — *-ntia > -n5(j)a заф1ксовано в i.-e. гщрошм1щ балт. репону. В Придншров’я, очевидно, занесена з Балкан [ЕСЛИ, 37—38], хоч не виключено кельт, посередництво у д.-р. i ст.-укр. мовах, де конча означало «кшцева» (вщ ганець). Пор. ст.-р. кончий «окончательный», «кончее мнение» (XVII ст.). Пор. у Болгари с. Конча в тому ж розумшш, р. Конта у Полыщ i оз. Конта на зх. Словенн, Конча-Заспа [ГУ, 37—38].

Конча-Заспа — заказник-риборозплщник у заплав1 Дн1пра в КиТвськш обл., науково-дослщна станц1я i музей м1сцево! фауни. Засновано 1921. Назва вщ двох великих озер — Конча i Заспа, що тут розташованй Про найменування Конча див. Конча. Заспа — «мшководне, мальовниче озеро, заросле водяною рослиншстю».

Корабельна — р., п. пр. Дншра, впацае нижче м. Херсона. Про походження назви див. Велика Корабельна.

КореТз — смт., кл1матичний курорт в АРК. Розташоване м1ж Ялтою i Алупкою. Вщоме з VIII ст. У XIV ст., за чашв пануван- ня генуезщв, тут був монастир Кюризу. Звщси й суч. назва, дещо трансформована. Пор. ОмеТз.

Корець (Коречьскъ, Корчевъ) — м., рц. Р1вненсько'( обл. Роз­ташоване на р. Корчик, л. пр. Случ1 (бас. Прип’яп). Вперше зга­дуеться в 1пативському лггопиш пщ 1150. Назву виводять вщ д.-р. корь (кьрь) або корь «мюце, розчищене пщ ршлю» чи «невеликий лю або чагарник, який вирю на мющ старого вирубаного люу» + суф. -ець. Форма Корецъ юнуе з XIV ст. — прийшла на 3MiHy *Корческ пщ д1ею контактних утворень на -ець, пщтримувана апелятивним Грунтом [Пура, 99]. Звщси ж Корчик — р., л. пр. Случ1 (бас. Прип’ятО. Назва виникла на 6a3i ойкошма за допо- могою суф. -чик, доданого до основи кор-. 6 й шше тлумачення, а саме — в1д д.-р. кърчии, корчии, кръчии «коваль» [Нероз., 95—96], що в1рогщшше (Пор.: с. Корчик на Хмельниччиш).

Коритна — р., л. пр. Тростянця (бас. Дшстра). Вщ слов. *koryto > укр. корито — «долина р1чки з пологими берегами» [Бабишин, ТПР, 88\. Утворена вщ основи корит- за допомогою суф. -н(а). Звщси ж Коритниця — р., л. пр. Черемошу (бас. Пру­ту), утворена суф. -ниц(я), де -н------------------------------------------------------------------- штерфжс — частина слова,

що служить для з’еднання основи з суф.; Коритня — р., п. пр. Синюхи (бас. Швд. Бугу). Назва утворена вщ корит- за допомо­гою суф. -н(я).

Кормин (Кармин) — р., п. пр. Стиру (бас. Прип’ят1). Дослщ- ники вважають, що назва дуже давня. К виводять вщ i.-e. *киутт/кцутрп — «червоний». Назва вщ кольору порщ, яю розми- вае i виносйть pi4Ka. Недалеко вщ К. протжае р. Червона, назва яко! мае аналопчне походження. Пор. фарбу червоного колюру кармт.

Королеве — смт. Закарпатсько! обл. Розташоване на л1вому бер. Тиси (бас. Дунаю). Вщоме з 1262. Поселения належало угорсько- му королю Стефану V. Ру!ни його замку залишилися до цього ча­су. Назва утворена вщ основи корол- за допомогою суф. -ев(е).

Короп — смт., рц. Черншвсько! обл. Розташоване на сх. Чер- шпвщиш, неподал1к вщ р. Десни (бас. Дншра). Вперше згадуеть- ся в лггопис1 1153 як Хоробор або Хоробр. 3 часом топошм мета- морф1зовано на семантично зрозумшшу суч^ йазву [«Россия», 7, 343\. 1снуе 1нша думка, а саме, що лггописний Хоробор був роз- ташований бшя суч. смт. Макошине (див.).

Коропець — рр.: 1) л. пр. Десни. Похщна назва вщ Короп — смт., яке лежить неподал1к вщ не!. Утворена за допомогою суф. -ець; 2) л. пр. Днютра. Найменування р1чки, iMoeipHo, вщ короп (Cunrinidae) — назва риб коропопод1бних, утворена за допомо­гою суф. -ець. Micueei жител1 засвщчують про значне поширен- ня у К. uiei риби, особливо в минулому.

Коропська Стариця — оз. Розташоване в заплав1 р. Десни (бас. Дншра) на околищ смт. Короп Черншвсько! обл., вщ якого за допомогою суф. -ськ утворена прикм. частина назви в розумшш «стариця Десни бшя Коропа». Друга частина власно! назви вщ апелятива стариця — «старе русло р1ки», утвореного вщ основи стар- за допомогою суф. -иц(я).

Коростень (за чашв Кшвсько! Pyci — ИзъкоросгЬнь, Ис- коръсгЬнь, 1скоростень, з часом — 1скорость) — м., рц. Жито- мирсько! обл. Розташоване на р. Уж (Уша), п. пр. Прип’ят1 (бас. Днтра). Засноване десь на початку X ст. Micro було центром сх.-слов. племен! древлян, являло собою мщну фортецю. У лгго- nHci згадуеться 945 пщ назвою ЬъкоросгЬнь, 1скоростень в зв’язку з вщомим повстанням древлян, коли було вбито кшвсь- кого князя 1горя, який намагався силою примусити ix повторно сплачувати данину. У 946 княгиня Ольга повстання придушила, a Micro спалила. Мюцевють спустша i заросла люом. Тривалий час це урочище називали Древлянкою (треба думати, на знак кол. столищ древлян). У кшщ XIV ст. на його мющ виникло по­селения пщ кол. назвою 1скоростень, а згодом стало вщоме як Коростень. Походження слова I. остаточно не з’ясовано. Пояс­нения В.А. Жучкевича вщ хворост не переконливе. O.I. Соболев- ський виводить назву вщ власного iMeHi скандинавського похо­дження, в ocHoei якого вш вбачае д.-сканд. skorfz «скеля». Гадае- мо, найбшьш iMoeipHe тлумачення Роспонда: вщ праслов. *korta, генетично пов’язаного з п. krosta, chrosta, ч. krasta, chrasta «по- горбована, HepiBHa мюцевють» [Нероз., 79-80; ЕСЛИ, 70].

Короспшпв — м., рц. Житомирсько! обл. Розташоване на р. Тетерев, п. пр. Дншра. Час заснування невщомий. Перша згадка вщноситься до 1499. Першопоселенцями К. були мшчани (вщгалуження, ймов1рно, древлянського племеш), що здавна жи­ли в бас. р. Уша, де було 1хне головне м. 1скоростень (1скорость). Пщ час тат.-монг. навали 1240 К. зазнав велико! руйнацн. У XIV ст. загарбане феодальною Литвою. Гадають, що Micro виникло на мющ д.-р. городища i курганних могильниюв. Походження наз- ви не встановлено. Дехто з дослщниюв п виводить вщ коростель або деркач (Czex czex) — «водяна болотна курочка». Досгпвно: «Коростельне м1сце». 1нш1 пов’язують назву з д.-слов, корость «кам1нь». Вщомо, що в p-Hi К. здавна видобувають мармур. Най­бшьш iMoeipHe походження ойкон1ма вщ антропон!ма — пр1зви- ща чи пр}звиська Коростиш. На користь вщособового iMeHi вка- зуе приев, суф. -ie. Пор. с. Коростятин на Тернопшыциш.

Коротич — 1) р., п. пр. Уди (бас. Cie. Д1нця). У Ha3Bi К. — приклад субстантивацп — переходу прикм. в iM. — власну назву. Вперше згадуеться 1773. Назва походить вщ прикм. коротка «ма­ла протяжнють р.» Утворилася вщ основи корот- за допомогою суф. -ич; 2) смт. Харювського р-ну Харювсько! обл. Розташова­не на р. Коротич, вщ яко! й перейняло назву.

Корсак (Курсак, Буюк-Курзак, Кара-Корсак, Корсак Ачш, Солона Корсак Ачш) — р., впадае в Азовське море. Назва вщ тюрк, термша *karasuk «джерело з грунтовим живленням». Bapi- ант з елементом Буюк вщ тат. *bujiik «великий»; Acil — «солоний, пркий». На це ж вказуе й укр. Солона [Отш, ГСУ, 68\.

Корсунка — рр.: 1) л. пр. Poci (бас. Дшпра); 2) (Корсунь)

п.   _fnp. Кринки (бас. Miycy). Назва обох pinoK вщ Корсунь (див. Корсунь, Корсунь- Шевченювський) за допомогою суф. -к(а).

Корсунь — 1) д.-р. назва м. Херсонеса Тавршського — Корсунь: суч. руши Херсонеса м1ж Карантинною бухтою й Чорним морем у м. Севастополе 2) «Город», «Град» Кшвсько1 земль Зруйнований половцями у 1172. Щодо походження назви icHye кшька тлума- чень. Найбшыи в1рогщним, гадаемо, е тлумачення ойкошма як д.-

р.   назви м. Херсонеса Тавршського [Соб., ЕН; ЕСЛИ, 77—72] (див. Херсонес-Тавршський); 3) смт., пщпорядковане Снакивсьюй мюькрад1 Донецько! обл. Розташоване на р. Корсунка, п. пр. Крин­ки (бас. Miycy), на автошляху Снаыеве — Горл1вка. Засноване 1622 переселениями з Корсуня (ниш Корсунь-Шевченювський) Чер- касько! обл., яю й дали назву слобод!, а вщ не!, за допомогою де- мшутивного суф. -к(а), утворився гщрон1м Корсунка.

Корсунь-Шевченювський (до 1944 — Корсунь) — м., рц. Чер- касько! обл. Розташоване на скелястих берегах Poci, п. пр. Днш­ра. Засноване 1032 Ярославом Мудрим i, за народним переказом, назване так по iMeHi кримського Корсуня (Херсонеса) вихщцями з нього, яи теля хрещення Pyci були священниками кшвсько! десятинно!' церкви. Пщ час збирання данини на Ilopocci вони Hi6nTO й дали назву новозбудованш фортец1, яка згодом перей- шла i на поселения, що виросло навколо не!'. В «Пов1еп времен- них лго> про нього згадуеться: «... в Корсун-к граде» [ПВЛ, 1, 77]. Друга частина назви дана 1944 на честь великого украшського поета i художника Т.Г. Шевченка, який народився неподалш вщ

К.-Ш., у^ с. Моринщ.                                                                                     л

Корчаска — р., п. пр. Малого Серету (бас. Дунаю). Назву пов’язують з молд. утворенням вщ антропон1ма Корча. Форма Корчаска пор1вняна до назви розташованого на pi4ui с. Корч1в- щ, кол. назва Корчаска [Карпен., 143\.

Корчик — див. Корець.

Корюювка (кол. Коруювка) — м., рц. 4epHiriBCbKo'i обл. Роз­ташоване у BepxiB’Y р. Бреч, л. пр. Снову (бас. Десни). Заснова­не 1657 козаками i переселениями з Правобережно! У крайни. Назване по iMeHi одного з першопоселенщв козака Омеляна Ка- рука i вщоме було спочатку пщ назвою Карутвка [Лазар., 725]. Утворена за допомогою суф. -iBK(a).

Космацька Лисина — верш. Украшських Карпат. Розташована в Покутсько-Буковинських Карпатах, неподшпк вщ м. Космач, вщ якого перейняла прикм. частину назви. Лисина — в розумш- Hi «безлюа», тобто вершина, не вкрита люом.

Костинець — р., л. пр. Путили (бас. Пруту). Назва вщ укр. дь ал. коста, запозиченого з молд. коастэ «схил, берег» [Карп., ТБ, 144\. Назва зумовлена характерними для р1чки похилими берега­ми на вщмшу вщ cyclaHix р1чок, що мають круп береги. Утворе- на за допомогою двоелементного суф. -инець.

Кострюгавка (кол. Голодшвка) — смт. Заставнинського р-ну Чершвецько! обл. Розташоване на правому бер, Дшстра. Назва вщ пр1звища першого поселения Олександра Костриша, про якого згадуеться в документах 1783. Пр1звище, очевидно, похо­дить вщ д1ал. кострук «окунь». Утворена суф. -1вк(а).

Костянтишвка — м., рц. Донецько! обл. Розташоване на р. Кривий Торець (бас. Cie. Дшця). На територп суч. К. 1812 по- м1щик Номикос заснував сл. Сантуришвку, в якш поселив 20 ci- мей KpinaidB, куплених у Курськш губ. У 1870 пщ час буд1вниц- тва Курсько-Харювсько-Азовсько!' зашзниш один з нащадюв Номикоса, через земш якого вона мала проходити, погодився продати дшянку земл1 пщ забудову зал. ст., але за умови, що во­на буде названа 1м’ям його сина Костянтина. Примху помщика було задоволено. Назва утворена за допомогою суф. -1вк(а). В УкраУш 36 н. п., назви яких пов’язан1 з 1менем Костянтин.

Котельва (кол. Котельна, Котильва, Мокра Котельва) — 1) р., л. пр. Ворскли (бас. Дншра); 2) смт., рц. ПолтавськоТ обл. Зас- новане селянами i козаками в XVI ст. Розташоване на пн. сх. об­ласти на р. Котельва (бас. Дншра). Походження назви точно не встановлено. Одш за первинну вважають назву р1чки вщ котло­вина «долина з пологими берегами», вщ яко! утворилося найме- нування поселения. 1нш1 гадають, що первинною була назва се­ла, яка шбито походить вщ пр1звища першопоселенця козака на пр1звище Котел, а вже вщ поселения назва перейшла й на р1чку. Найбщьш iMoeipHO, що назва походить вщ терм1на котел «яма, калюжа, водойма» (F.Bezla Slovenska vodna imena, 1, 292), утво­рена за допомогою форманта -ва.

Котовськ (до 1935 — Б1рзолове, Б1рзулове, Б1рзула) — м. об- ласного пщпорядкування, рц. Одесько! обл. Уперше згадуеться в тур. документах 1779. Стара назва вщ молд. 6ip «данина» i фор­манта -зула. Гадають, що поселения було мюцем, де турки i та- тари зосереджували данину, з1брану з жител1в навколишн1х сш. Суч. назва вщ пр1звища радянського полководця кавалер1йських з’еднань пер1оду громадянсько! вшни Г.1. Котовського.

Котурка (Котуръ, Котырь) — р., п. пр. 1рпеня (бас. Дн1пра). Перв1сна назва *Kataro виникла на ochobI i.-e. д1алекпв вщ *kataro — «струмок, канава, потпс». Пор. лит. р. Katare, оз. Katrelka [Железняк, ГКП, 131—132].

Коцюбинське (кол. Берковець, Коцюбинського) — смт., пщ- порядковане 1ршнськш MicbKpaai Кшвсько! обл. Розташоване поблизу р. IpniHb, п. пр. Дншра. Назване на честь великого ук- рашського письменника i громадського д1яча, революцшного де­мократа М.М. Коцюбинського. До категори смт. вщнесено у 1941.

Кош-Коба — печера в Кримських горах. Назва вщ тюрк. *kos «житло, Micue стоянки» i *kobe «печера». Досл1вно: «Печера, при- датна для житла».

Крайня Балаклшка — р., п. пр. БалаклШки (бас. CiB. Дшця). Назва nepuioi частини складного гщрошма Bia розм1щення и першою (крайньою) по вщношенню до двох шших приток Ба- лакл1йки — Cepedmoi БалаклШки i Волосько1 БалаклШки. Пояс­нения iM. частини назви див. Балаклшка.

Г

Краковець — смт. Явор1вського р-ну Льв1всько1 обл. Розташо­ване на р. Шкло, п. пр. Сану (бас. Вюли). Засноване в XV ст. Достов1рних вщомостей про походження назви немае. На думку С.М. Чершшвсько!, назва утворилася вщ Краков за допомогою суф. на означения здр1бншосп -ець; досл1вно «маленький Кра­ков». Ця назва, зазначае вчена, дана К. за його розташування на старод. шляху, що йшов 3i Львова до Кракова. Назву польсько- го м1ста Краюв виводять вщ власного iMeHi легендарного Крака, котрий шбито його заснував.

Краматорськ (кол. Петр1вка, Таран1вка, Бшянська, Бшянських, Краматорка, Краматоровка, Краматорська) — м. обласного пщпо- рядкування Донецько! обл. Розташоване на р. Казенний Торець (кол. Тор), при впадшш в нього рр. Бшенька i Бичок (бас. CiB. Дшця). У 1767, пщ час колошзацй, граф П.О. Таранов одержав дарчий надш вщ царського уряду, заснував поселения кршаюв i назвав його Петр1вкою. Походження назви К. остаточно не з’ясо- вано. 1снуе ппотеза, за якою в минулому бщя р. Тор на чумаць- ких привалах торгували крамом. Вщ словосполучення крам на To­pi або крам торський шбито й п1шла назва. Можна припустити, що найменування Micra пов’язане з шшими 1сторичними реал!я- ми. Вщомо, що саме в цьому Micui у XVIII ст., перетинаючи р. Тор, проходив новий pyбiж (крома, 1фай, руб1жна смута, кордон) РосШсько! держави (див. карту-вкладку до кн. [Слюс.]). Пор. наз­ви р. Крома i м. Крома в Орловсыай обл. (Росin), яю в 1595 були укршленнями для захисту вщ татар на тодшшьому пд. рубеж1 (кром1) Poci'i. Отже, TonoHiM К., ймов1рно, означае крома торська, тобто руб1ж, що перетинае Тор. Згодом в укра'шсыай MOBi звук о перейшов в а. Пор. рос. закром, укр. закрам тощо. Шсля надання с-щу Краматорська рангу мюта назва змшилася на Краматорськ. Утворена за допомогою суф. -ськ [Ян., ГНР, 96—97].

Красил1в — м., рц. ХмельницькоУ обл. Розташоване неподалж вщ зал1зниш Хмельницький — Шепет1вка на р. Случ, п. пр. Го­рит (бас. Прип’яп). Перша письмова згадка вщноситься до 1444, як про великий краси/iie deip (мюце фарбування) литовсь- кого князя Свидригайла. Назва утворилася вщ означальноУ час- тини словосполучення icpacmie deip.

Красна — р., л. пр. Ов. Дшця (бас. Дону). Назва за червону- ватий вщтшок води, якого вона набувае вщ рудого кольору по- рщ, що мюцями складають ложе i береги ржи.

Красна Лука — р., п. пр. Уел (бас. Горит). Означальна час- тина гщрон1ма Красна в означенш «красива»; друга частина — ге- ограф1чний термш лука — «закрут ржи». Досл1вно: «Р1чка з ма- льовничими закрутами».

Красне — оз.: 1) в rpyni Перекопських озер, на пн. Кримсь- кого п-ова; 2) на пд. ОдеськоУ обл., в заплав1 р. Турунчук; 3) на Юнбурнськш Koci Чорноморського узбережжя, в rpyni Прогной- ських озер. Назву виводять вщ прикм. красный. Береги озер скла­ден! червонуватими породами; 4) на пн. сх. ЧершпвськоУ обл. Назва вщ красне в розумшш «хороше»; 5) смт.: Бузького р-ну Льв1вськоУ обл. i зал1зничний вузол. Розташоване на р. Голопр- ка (бас. Зах. Бугу) та на т. зв. Краснянськш р1внит, яка свое найменування одержала вщ с-ща. Вперше пщ назвою Красне згадуеться 1476. Як гадають, вона походить вщ слова красне «красиве, мальовниче»; 6) (кол. Червоноармшське) Кегич1всь- кого р-ну Харк1вськоУ обл. Розташоване поблизу автомапстрал1 Красноград — 1зюм. Засноване 1920. Першими поселениями бу- ли батьки командир1в ЧервоноУ ApMii (так називалися Збройн1 Сили РадянськоУ держави в nepiofl з 1918 по 1946). Суч. назва — символ революцн.

Красний Кут — смт. Антрацилвського р-ну ЛуганськоУ обл. Розташоване на р. MiycHK (бас. Азовського моря). Прикм. час- тина складного топошма вщ красний «красивий, хороший» (стосовно MicueeocTi); кут «юнець, сторона, край села».

Красний Лиман (до 1939 — Лиман) — м., рц. ДонецькоУ обл. Засноване 1667 [МО, 2, 170\ поблизу МаяцькоУ фортещ для охо- рони степового району вщ набтв татар. Розташоване неподал1к Bia оз. Лиман. 1м. частина складного топошма являе собою геог- раф1чний термш лиман — «чисте озеро» [Гршч., 2, 259]. Лиманом також називають приморське озеро, морську зат., приморське оз. з солоною водою. Означальна частина виступае у символ!чному значенш — «революц1йний».

Красний Луч (до 1929 — Криндач1вка) — м. обласного пщпо- рядкування Лугансько! обл. Розташоване на автошляху Луганськ — Макпвка. Засноване у 80-х роках XIX ст. у зв’язку з буд1вництвом шахт. Кол. назва утворена вщ iMeHi власника Криндача. Суч. назва виступае у символ1чному значенн1 — «Новий ясний промшь (рос. луч) життя».

Красн! Окли (до 1920 — Окни) — смт., рц. Одесько! обл. Роз­ташоване на р. Мокрий Ягорлик, л. пр. Днютра. Виникло 1791. 1м. частина назви — ромашзований молд. вар1ант окни «струмок, джерело, карстове озеро». Прикм. частина — символ революцй. Досл1вно: «Джерело нового життя».

Красноармшськ (до 1934 — Гришино, 1934—1938 — Постише- ве, до 1964 — Красноармшське) — м., рц. Донецько! обл. По­селения виникло пщ час буд1вництва зашзниш, яке почалося 1880. Зал. ст. i пристанцшне с-ще назваш по iMeHi слободи Гри­шине, розташовано! за 9 верст [«Россия», 14, 626}. Назва слобо­ди, що виникла на початку XVI ст. як запор1зький зим1вник, за народними переказами, походить вщ iMeHi запорожця Григор1я (Гриш!), котрий перший оселився в зим1внику. Назва Пости- шеве — вщ пр1звища одного з кер1вник1в кол. Радянсько! дер- жави. Суч. назва вщ рос. Красная Армия — так з 1918 по 1946 називалися Збройш Сили в кол. Радянськш дepжaвi. Назва ут­ворена суф. -ськ.

Красногвардшське (до 1945 — Курман-КемельчО — смт., рц. АРК. Вщоме i3 середини XIX ст. Розташоване на зал1знищ i ав­тошляху Москва — С1мферополь. Суч. назва на честь Червоног (рос. красной) гвардп, частини яко! звшьняли мшцевють вщ фа- шистських загарбнишв [1МСУ, Крм].

KpacHoropiBKa — м. Донецько! обл. Розташоване на р. Лозова (бас. Самари). Вщоме з 70-х роив XIX ст. Назва вщ рос. красных глин на схилах Донецького кряжа. За шшим тлумаченням, назва походить вщ словосполучення красна гора в означенн1 «красива», «мальовнича».

Красноград (до 1922 — Костянтиноград) — м., рц. Харшвсько! обл. Розташоване на правому бер. р. Берестова, п. пр. Орел1 (бас. Дшпра). Мюто виросло навколо Бельовсько! фортец1 (споруджена 1731—1733), яка входила до системи оборонних укр1плень Росш- сько! держави на пд. т. зв. Украшсько! л1нй. Назва фортещ вщ м. Бельов, звщки прибув на i"i буд1вництво Бельовський полк [1МСУ, Хрк, 590}. Руши вал1в збереглися до наших дшв. 3 1884 — Костянтиноград, назва вщ iMeHi Костянтин з царсько! ciM’i. На­зва К. символ1чна.

13 — 83110

Краснодон — 1) (до 1938 — Сорокине) м., рц. Лугансько! обл. Розташоване на р. Велика Кам’янка, л. пр. Ов. Дшця (бас. До­ну). Засновано 1910. Стара назва вщ пр1звища землевласника Сорокша; 2) (до 1920 — Катеринодон) смт., пщпорядковане Краснодонськш м1ськрад1 Лугансько! обл. Назва Краснодон спочатку була дана с-щу Катеринодон; згодом першу частину Катерино- замшено на Красно- як ознаку революшйност1, a iM. (за розташування в бас. р. Дон) залишено. Шсля побудови в кол. c-iui Сороюне вугшьно! шахти № 1 його було вщнесено до рангу смт. i надано назву Краснодон. ГОзн1ше це найменування закр1пилося за мютом, що виросло навколо шахти [1МСУ, Лг].

Красн01льськ — смт. Чершвецько! обл. Розташоване на р. Се- ретель, пр. Малого Серету (бас. Дунаю). Вперше згадуеться 1431 як с. Красна (вщ красна «гарна»). В 1696 верхню частину села ку­пив поляк Олександр 1льсъкий з Гродно, i з того часу й почали називати Красна 1льського, а нижню, що належала Путнянсько- му монастирев1, — Красна Путною. 1947 шсля злиття обох cm виникла суч. назва, утворена за допомогою суф. -ськ.

Краснокутськ (кол. Красний Кут) — смт., рц. Харювсько! обл. Розташоване неподал1к вщ р. Мерло, л. пр. Ворскли (бас. Днт- ра). К. — одне з найстарших поселень Слобщсько! Украши. Зас- новане 1651 переселениями з Корсуня (ниш Корсунь-Шевчен- ювський Черкасько! обл.). 1652 збудовано острог для захисту пд. кордон1в РосшськоУ держави вщ напад1в турко-татар. У XVII—XVIII ст. урочище, а згодом i поселения називалося Красний Кут. Означения красний в розумшш «гарний, краси- вий» дано за мальовничу мюцевють, яка сподобалась переселен­иям. Слово кут — «кшець, сторона, край села, поселения». Но­ва назва утворена з двох сл1в за допомогою суф. -ськ [1МСУ, Хрк]. Звщси ж Краснокутський парк — парк-пам’ятник садово- паркового мистецтва. Розташований бшя К., засновано у 1809.

Красноосюльське вдсх. — див. Осюл.

Красноперекопськ — м., рц. АРК. Розташоване в пд. частин1 Перекопського перешийка на бер. оз. Старе. Засноване 1932. Назва вщ слова перекоп (див. Перекопський перешийок) та рос. прикм. красный — символ революцп. Утворена суф. -ськ [1МСУ, Крм].

Красноп1лля — смт., рц. СумськоУ обл. Розташоване у BepxiB’i' р. Сироватка, л. пр. Пела (бас. Дншра). Засноване 1651 козака- ми i селянами, що прибули з Правобережно! Укра'ши. Збудова- ний тут острог-укр1плення одержав назву Краснопшля. Назва вщ словосполучення красний «гарний, красивий» (за мальовничу мюцевють) i поле в розумшш «проспр, край».

 

Краснор!ченське (кол. Кабанне) — смт. Кремшського р-ну Лу- гансько! обл. Розташоване на р. Красна (бас. Дону). Виникло як мюце заслання в 1701. Складне слово утворене на баз1 словоспо- лучення красна р 'тка. Назва дана за розташування на бер. р. Крас­на. Утворена складним суф. -енськ(е). Колись на правому бер. Красно! були непрохщш люи, в яких водилось багато 3BipiB, особ­ливо диких кабашв. Вщ останHix поселения одержало кол. назву.

Красноторка (кол. Краснотори) — смт., пщпорядковане Кра- маторськш мюькрад1 Донецько! обл. Розташоване на р. Казен- ний Торець, п. пр. Ов. Дшця. Засноване в друпй половин! XVIII ст. Гадаемо, що назва вщ кол. найменування середньо! те­чи р1чки до впащння в не! р. Сухий Торець — Красный Торець [СГУ, 287\. Назва uiei частини р1чки за и красив! («краем, ма- льовничЬ) береги.

Кременець (л!топ. Кремяньць, Кремянець) — 1) м., рц. Терно- пшьсько! обл. Давне MicTO Волинсько! земль Вперше згадуеться 1226, коли пщ санами К. русьи воши розгромили угорське вш- сько королевича Андр1я [ПСРЛ, 2, 749]. Назва — iM. на -ьц(ь) вщ д.-р. кремянъ «твердий (кам!нь)» [Никон., КТС, 215\; пор. рос. кремень, укр. кремшь, ст.-слов, кремы — креме’е, болг. кремен i под. [Фаем., 2, 370, ЕСЛИ, 73]; 2) (Кремшна) г., розташована пн.-сх. вщ м. 1зюма Харивсько! обл. Назва вщ кремшь.

Кременецыа гори — пн. край Подшьсько! вис. Розташоваш Mix долинами piK 1ква (бас. Стиру) i Збитнянка (бас. Горит), в p-Hi м. Кременця Тернопшьсько! обл., вщ якого за допомогою форманта -K(i) й одержали назву.

Кременецько-Дубенська низовина — сх. частина велико! Га- лицько! низовини, розташована пд. Волинсько! вис., Mix мшта- ми Кременець i Дубно. Звщси назва.

Кременчук — м., рц. Полтавсько! обл. Уперше згадуеться в ic- торичних документах 1571. Початком його була фортеця, яка ви- сочила на дн!провських кручах. Походження назви остаточно не встановлено. Вважають, що вона походить вщ кремшь — мше- рального утворення, складеного з кристал!чного та аморфного кремнезему, якого багато зустр!чаеться в крейдових вщкладах, що iMoeipHo. Утворене найменування вщ основи кремен- за допомогою форманта -чук [Гурж.]. Назву також виводять eia тюрк. *1сегтеп «фортеця, укр!плення» (М.В. Серпевський). Тако! ж думки дотримуються й iHmi вчеш, пор!внюючи К. з кримсь- ким топошмом Кременчик, утвореним вщ того ж апелятива за допомогою тюрк, форманта *-cik, -cuk [Труб.]. Звщси Кремен- чуцьке водосховище — розмщене вище м. Кременчука на Дшп- pi, створене в зв’язку з побудовою Кременчуцько! ГЕС.

Кремшна' — 1) р., п. пр. Красно! (бас. Cie. Дшця). Назва вщ апелятива кремшна. В русл1 р1чки багато кременцю; 2) м., рц. Лу- гансько! обл. Розташоване на р. Красна при впадшш в не! л. пр. Кремшно!, вщ яко! й перейняло назву. Виникло як сл. К. близь- ко 1680, за 1ншими джерелами, 1712. Засновано козаками i селя- нами-вт1качами, головним чином з Правобережно! Украши.

Кремне — оз. i3 групи Шацьких озер. Розташоване на пн. зх. Волинсько! обл. Назва К. — вщносний прикм. з суф. -н- (<-ьп-) вщ основи крем-, що стввщноситься з укр. крем «кремн1й», «кре- мяха», «гальку», д1ал. кремина [Тутк., 27, 128].

Крива Коса — найбшьш сх. на територй Укра'ши п1щана коса Азовського моря (коса — низька i вузька намивна шщана або ni- щано-черепашкова смуга на узбережж1 моря, озера або р1чки). Приклад переходу апелятива у власну назву. Прикм. частина вщ кривий — назва за конфпуращю.

Криваль — рр., п. пр. Случ1 (бас. Прип’ят1) (дв1). Назва за на- явн1сть велико! галькосД закрупв. Утворилася вщ основи прикм. кривий за допомогою суф. -аль.

Крива Почайна — див. Почайна.

Крива Руда — рр.: 1) л. пр. Говтви (бас. Пела); 2) п. пр. Хо- ролу (бас. Пела). Назва Крива — за звивистють русла, поход- ження друго! частини складного гщрошма див. Руда.

Кривбас — див. Кривор1зький зал1зорудний басейн.

Криве — оз.: 1) на пд. Чершпвсько! обл.; 2) на пн. зх. Пол- тавсько! обл., в заплав1 р. Сули; 3) на пн. сх. Днтропетровсько! обл., в заплав1 р. Самари. Тут 5 озер з однаковою назвою [Нежн., 66\; 4) у понизз1 р. Дунаю в ОдеськШ обл.; 5) на Юн- бурнськш Koci, в rpyni Прогнойських озер; 6) на Чорноморсь- кому узбережж1 в Херсонськ1й обл. Назва вщ прикм. кривий, за конф1гуращю берепв.

Криве Дшприще — п. прот. Дншра в Херсонсьый обл. Наз­ва вщ прикм. кривий. 1м. частина складного гщрошма вщ ос­нови Дшпр- та суф. -ище, що служить для утворення назв Mic- ця за якоюсь ознакою, в даному раз1 вказуе на значш розм1ри протоки.

Криве Озеро — смт., рц. Микола!всько! обл. Розташоване на р. Кодима (бас. ГОвд. Бугу). Засноване в 50-х роках XVIII ст. ук- рашськими селянами-переселенцями. Назва вщ однойменного озера — старищ (старе русло р1чки), яке мае криву форму.

Кривий Pir — м., рц. Дншропетровсько! обл. Розташоване там, де зливаються р1чки 1нгулець i Саксагань. За народними перека- зами, селище — зим1вник 1нгульсько! паланки, яке в XVII ст. бу- ло розташоване на тому мющ, де стоггь К.Р., заснували запорож- щ. Першим поселенцем шби був козак Pir, прозваний Кривим за вщсутнють одного ока. Згодом тут виросло поселения, яке дало початок суч. мюту. Однак, як показали найновШ дослщження, нще в арх1вних матер1алах 1м’я легендарного Кривого Рога не зга- дуеться, навггь у дуже ретельно складеному документ! Запор1зь- кого коша за 1768, де зареестровано пр1звища власниив ycix зи- MiBHHKiB по 1нгульськш паланщ [Гайдуч]. Шсля рос.-тур. вшни 1768—1774 в p-Hi М1ж Днтром i Бугом створено лшю поштових станщй. Одна з них була закладена 8 травня (за н. ст.). 1775 бшя рогу (так козаки називали мис), утвореного при впадшт Саксагат в 1нгулець, де почали селитися люди. Звщси, очевидно, назва по­селения. «Кривий Pir не що шше, як мис, що вийшов мЬк Сак- саганню й 1нгульцем, котрий piKa Саксагань обходить навколо верст на п’ять, а мЬк двома колшами перешийок не буде i чверт1 версти, а тому i називаеться кривий pir» (акад. В.Ф. Зуев).

Кривий Торець — р., п. пр. Казенного Торця (бас. Cie. Дшця). Походження Торець див. Казенний Торець. Кривий — вщ велико!' кшькосп меащцмв (закрупв). Пор. Кривиця.

Кривиця — рр.:’ 1) (Кривица, Крутич — СГУ, 287) л. пр. Typii (бас. Прип’яй); 2) п. пр. Бшоусу (бас. Десни); 3) п. пр. М1зунки (бас. Дшстра). Назва вщ прикм. кривий, утворена за допомогою давнього гщрон1м1чного суф. -иц(я). Дана за звивисп русла. Звщ­си ж Кривич — р., л. пр. Перги (бас. Прип’ятО, утворення на -ич; Криворшка — р., л. пр. Берест (бас. Прип’ятО, назва вщ слово- сполучення крива рхчка\ Кривуля — р., л. пр. Десни (бас. Швд. Бугу). Назва утворена за допомогою суф. -ул(я); Кривуша — рр.: 1) п. пр. Десни (бас. Дшпра); 2) п. пр. Десни (бас. Дншра), ут­ворення на -уша. Не виключено, що в гщрошм1 вщбилися pi3Hi словотв1рн1 BapiaHTH одного м1сцевого географ1чного TepMiHa: кривиця, кривуша, кривуля.

Кривор!зький зал1зорудний басейн (Кривбас) — один з найбшь- ших зал1зорудних басейн1в бвропи. Розташований на зх. Днтро- петровсько! обл. в систем! 1нгульця та його приток Жовто! i Сак- сагаш (бас. Дшпра). Прикм. частина топошма вщ прикм. части- ни назви м. Кривий Pie, який лежить в межах Кривбасу. Басейн — область залягання певних корисних копалин, в даному pa3i за- л!зно! руди. Кривбас — абрев1атура вщ Криворйзький (зал1зоруд- ний) басейн. Пор. Донецький басейн (Донбас).

Кривчанська печера — див. Кришталева печера.

Крижопшь — смт., рц. Вшницько! обл. Розташоване на пд. об- ласп. Виникло у зв’язку з буд1вництвом зал1знищ Ки!'в — Одеса, яке розпочалося 1866. Зал. ст. назву перейняла вщ с. Крижопшь. Га- дають, що найменування останнього пов’язане з його географ1чним положениям: воно лежить на кряэкл — вододш м1ж бас. piK Дншра i ГПвд. Бугу. Бтьш iMoeipHO, ойкошм походить вщ крижове поле «хрестопод1бне поле, на якому було поставлено хрест» (вщ укр. обл. д1ал. криж).

Крим — р., л. пр. Дншра, Голопристанський р-н Херсонсько! обл. Назва вщ Крим (Кримський n-ie); звщси ж Кримка — рр.: 1) л. рук. Дншра, Цюрупинський р-н Херсонсько! обл.; 2) п. пр. Кшьчеш (бас. Самари); Кримська Татарка — р., л. пр. Дншра. Назва вщ прикм. кримський; пор. icT. Кримська — л1вобережна час- тина Нижньо! Наддншрянщини. Про походження друго! складово! частини гщрошма див. Татарина; Кримський (Чумацький) шлях — шов з Полтави на Перекоп через рр. Оршь, Самара, Московка, Кшсыа Води, Янчокрак i Карачокрак [Стрижак, НРЗХ, 93].

Кримський nieocTpie (Крим) — розташований Mix Чорним та Азовським морями i Керченською протокою. На пн. сполучаеть- ся з материком вузьким Перекопським перешийком. У давнину пд. частина п-ова, в той час заселена таврами, була вщома пщ назвою Таврша, Таврида, першу згадку про яку знаходимо в Ге­родота (V ст. до н. е.). Ще рашше, вщ юмершщв — Юмер^я. Зго- дом Крим заселяли сюфи (VII ст. до н. е.), половщ (XI ст.) та ш. У XIII ст. сюди проникли монголо-татари i осши спочатку в сте- повш частин1. Оволод1вши м. Солхат, вони назвали його *kerim (див. Старий Крим), що означав «укр!плення, перекоп, стша» (монг.). Цьому, ймов1рно, сприяла наявшсть куест1в — крейдя- них ycTynie, розм1щених м1ж степовим i прським Кримом, яю завойовники спочатку прийняли за 6Lni фортечн1 стши — *кетт (керим). Згодом назва поширилась на весь n-iB. За середн^х Birae К. п. був вщомий пщ кол. назвою Taepiam, Таврида, Таврия. Пю- ля приеднання Криму до Росй його почали називати Тавридою.

Кримський шлях — див. Крим.

Кримсыа гори (кол. Тавршсью гори, KiMepiftcbKi гори) — го­ри на пд. i гщ. сх. Кримського п-ова. Простягаються вздовж уз- бережжя Чорного моря вщ мису Феодора на пн. сх. до м. Севас­тополя на пд. зх. Кримсыа гори являють собою прське пщнят- тя, яке складаеться з трьох паралельних пасом: Головного, Внут- pimHboro (Середнього) i Зовн1шнього. Кол, назви вщ народ1в maepie i ктершщв, яю населяли n-iB. Походження суч. назви див. Кримський n-ie (Крим).

Криниця — рр.: 1) п. пр. Уборп (бас. Прип’ятО; 2) пр. Джере- ла (бас. Десни). Назва вщ арх. апелятива криниця — синошма ге- ограф1чного₍ терм1на «джерело, pi4Ka».

Кринички (Криничкувате) — смт., рц. Дн1пропетровсько! обл. Розташоване на р. Мокра Сура (бас. Дншра). Засноване у

XVIII ст. Назва вщ криниця «джерело» [ССМ, 1, 519]. Утворе- на за допомогою демшутивного суф. -к(а). Закшчення -и вис- тупае як словотворчий 3aci6. Звщси ж i паралельна назва Кри- ничкувате — утворена за допомогою суф. -уват. Пор. ще апеля- тив криничина «мюцевють, багата джерелами» [ССМ, I, 514]. Звщси ж Кринична — смт., пщпорядковане МакивськШ мкькра- fli Донецько! обл. Розташоване на перетиш зал^зниць Горл1вка — 1ловайськ i Дебальцеве — Ясинувата. Пщ час буд1вництва зал1з- нищ у 1879 тут було побудовано зал. ст. Кринична, названу так по iMeHi слободи, що лежала на р. Кринка, вщ яко! остання пе- рейняла назву.

Кринка (Кринки, Кримка, Чорний Miyc, Кринська) — р., п. пр. Miycy (бас. Азовського моря). Вважають, що назва К. ви- никла у верх1в’ях р., початок яко! живиться джерелами {кринками), згодом поширилась на все русло. Звуковий вар1ант Кримка Mir ви- никнути завдяки тому, що Г! правий бер. був кримський, тобто пщ контролем кримських татар, на вщмщу вщ л1вого — ногайського. У XVII ст. Кринка називалася ще *kara-miijiiz — «Чорним Miy- сом». Пояснения слова Miyc див. Miyc [Отт, КД., 2.11.80].

Кришталева (Кривчанська) печера — одна з найбшьших печер в Geponi. Розташована бшя с. Верхне Кривче Борхщвського р-ну Тернопшьсько! обл. Звщси паралельна назва. Кришталева вщ кришталъ «безбарвний прозорий р1зновид кварцу». Називають за наявшсть у печер1 природних «кришталевих» споруд (сталакти- TiB, сталагмтв, колонад тощо), яи утворюють дивовижне криш- талеве царство.

Кролевець — м., рц. Сумсько! обл. Розташоване на зал1знищ Шостка — Конотоп. Засноване 1601. Назву пов’язують з польсь- ким королем Сипзмундом III. Утворилася вона вщ п. крулъ «ко­роль» шляхом демшутивно! суф1ксацп: спочатку за допомогою суф. -ев, а пот1м -ець [Винофад., 89].

Кропивна — рр.: 1) л. пр. Золотонопп (бас. Дншра); 2) л. пр. Лисогору (бас. Сули); 3) л. пр. Остра (бас. Десни); 4) л. пр. Те­терева (бас. Дншра); 5) п. пр. Buiii (бас. Тетерева). Назва вщ кро­пив а водяна, або кушир (Geratophyllum demersum L.), — рослина, поширена у стоячих i з повшьною теч1ею водах. Пор. Куширува- та. Утворення вщ апелятива кропивна. Ж. р. назви ор1ентований на лексему р1чка. Звщси ж Кропивник — рр.: 1) л. пр. Колодниц1 (бас. Дшстра); 2) л. пр. С1вки (бас. Днютра); Кропивниця — р., п. пр. Горин! (бас. Прип’яп).

Кропивницьке — с. Ново-Укра!нського р-ну Юровоградсь- ко! обл. Розташоване неподал1к вщ верх1в’я р. Чорний Таш- лик, л. пр. Синюхи (бас. Швд. Бугу). Батьивщина видатного укр. драматурга i режисера М.Л. Кропивницъкого (1840—1910). Звщси й назва.

Кропивня — рр.: 1) л. пр. Вересш (бас. Прип’яп); 2) л. пр. Ужа (бас. Прип’яп). Назва вщ кропива (див. Кропивна), додаеться суф. -н(я). Звщси ж Кропив’янка — рр.: 1) л. пр. Остра (бас. Десни); 2) пр. Швд. Бугу.

Кругле — оз.: 1) у Шацькому р-ш Волинсько! обл., в груш Шацьких озер; 2) у груш Перекопських озер, на пн. Кримсько- го п-ова; 3) у груш Прогнойських озер, на Юнбурнськш Koci Чорноморського узбережжя в Херсонськш обл.; 4) на пд. зх. Чорноморського узбережжя Кримського п-ова; 5) i 6) (два оз.) на узбережж1 Чорного моря в Херсонськш обл. Смислове значения назви ясне — <усругле», тобто за конф1гуращею сво!х берепв по- д1бне до круга. Звщси назва Круглик — оз. на Правобережж1 Нижнього Дн1пра, на околищ м. Херсона, утворена за допомо- гою суф. -ик.

Крута — р.: 1) л. пр. Дшстра; 2) п. пр. Вересш (бас. При- п’ят1). Найменування вщ прикм. крутий «дуже вигнутий» в оз- наченш горизонтально! звивини р1чки, а не вертикально! кон- ф1гурацп и берепв [ГНП, 54\. Пор. Кривий Торець.

Крута Ка!р — р., л. пр. Дншра. Про походження iM. частини складного гщрошма див. Kaip. Означальна частина гщрошма вказуе на звивистгсть русла р1чки. — Див. Крута.

Крутий Яр — р., л. пр. Тетерева (бас. Дншра). Назва iM. час­тини гщрошма вщ апелятива яр — «високий крутий берег, що пщмиваеться р1чкою» [«Россия», т. 6]. Термш запозичено з тюрк. Крутий — «стр1мкий», «обривистий». Досл1вно: «Р[чка з стр1мки- ми берегами, що пщмиваються водою».

Крутоярка — р., л. пр. 1нгулу (бас. П1вд. Бугу). Назва являе со­бою складне утворення — прикм. крутий та номенклатурне слово яр. Утворена за допомогою суф. -к(а).

Крушинка — рр.: 1) п. пр. Бобра (бас. Горит); 2) л. пр. Буга- !вки (бас. Дншра). Назва вщ крушина (Frangula Mill) — рщ ку- 1щв чи невеликих дерев, що ростуть по заплавних Micipix майже по всш Украшь Утворення з суф. -к(а).

Кудинка — р., л. пр. Швд. Бугу. Назву виводять вщ тюрк. *kuduk «степовий колодязь, копань». Гадають, утворена вщ ско- рочено! основи куд- за допомогою суф. групи -инк(а). Але бщьш BiporiuHo — вщ антропон1ма Кудин. Пор. с. Кудинка, розташова- не в гирш К.

Кудрявщвка (кол. КолоЫвка) — смт. Веселин1вського р-ну Микола!всько! обл. Розташоване при neperaHi зашзниць Мико­ла!^ — Берез1вка i Вознесенськ — Берез1вка. Засноване у 1910.

Нова назва з 1928 на честь ентуз1аста-землем1ра Кудрявцева, утворена за допомогою суф. -к(а).

Кузнецовськ — смт. Володимирецького р-ну Пвненсько! обл. Розташоване на правому бер. р. Стир (бас. Прип’яп). Виникло в 1977 бшя с. Вараш у зв’язку з буд1вництвом атомно! електростан- ци. 1м’я с-щу дано на честь розвщника Героя Радянського Сою­зу МЛ. Кузнецова, котрий д1яв на Р1вненщиш в роки друго! cei- товоУ вшни. Назва утворена за допомогою суф. -ськ.

Кулига — р., л. пр. Згару (бас. Швд. Бугу). Назва вщ слова ку­лига, яке в XIII—XIV ст. було у вжитку багатозначним i означало «невелика галявина в лкл, розчищена пщ ршлю», «низовинний берег, заплава в закрут1 р1чки», «луки на берез1 р1чки». За низо- винш заплавш береги, iMOBipHO, i дана назва [Смол., ТМ, 32].

Кулиювка — смт., рц. Чершпвсько! обл. Виникло в другш по­ловин! XIX ст. у зв’язку з буд!вництвом зал!знищ Чершпв — Ш- жин. Зал. ст. i с-ще перейняли назву с. Кулимвки, розташовано- го на Десш. Останне засноване в XVII ст. козаками i селянами- кршаками — вихщцями з Правобережно!' Украши. Треба думати, що назва вщ пр1звища Кулик, яке зутр!чаеться в щй мюцевост! i ниш. Утворилася за допомогою приев, суф. мв-к(а).

Куличиха — р., п. пр. Груш (бас. Пела). Найменування утво- рене за допомогою суф. -их(а) вщ назви птаха кулик. У заплав1 piKH i тепер водиться багато кулиюв. О. С. Стрижак припускае за можливе пром!жну антропошм1чну стадш — утворення вщ npi- звища Кулик за допомогою топошм!чного форманта -их(а). Пор.: Коржиха — зал. ст. на JiiHii' Полтава — Красноград та щ.

Кульна (в КРУ — Кульна, наголос дано не в1рно) — р., п. пр. Чорно!' (бас. Дшстра). За Сепинським, в основ! назви лежить молд. колуны «диы кош», що приходили сюди пити воду. Йдеть- ся, як гадають, про тюрк, походження назви кулан «дикий осел», iHOfli «дию конЬ> [ГНП, 55].

Кума — рр.: 1) п. пр. Вшп (бас. Прип’ятО; 2) л. пр. Горин! (бас. Прип’ятО. Назву виводять Bia кума— вир у pi4Hi Горин!; ку- мта — «вар бщя берега, Micue, де вода повертае в напрямку, що супротивний течи» [Пура, НРГ, 48\\ 3) пр. Орчика (бас^Орел!);

• 4) п. рукав Днтра. Назва вщ тюрк. *кит «шеок». Закшчення -а виконуе роль словотв!рного засобу. Пор. р. Кума в бас. Каспш- ського моря.

Куидук — 1) див. Когильник; 2) див. Сасик 2).

Куп’янськ (кол. Купепький, Купчинка, Купенка, Куп’янка, Купенськ) — м., рц. Харшвсько! обл. Розташоване на р. Оскш (бас. Cie. Д!нця). В документах говориться, що поселения зас­новане 1685 в урочищ! Купенка [Матер., 148]. Термш купина оз- начае: «невелим горби» — характерний ландшафт мюцевостц на яюй розташоване MicTO. Про це засвщчують i вар1анти наз- ви К. Дехто походження топошма пояснюе тим, що поселения здавна було важливим торговельним пунктом, де вщбувалися жвава кутвля i продаж краму, тобто було купецьким осеред­ком. Таке тлумачення вважаемо непереконливим. Один з Bapi- аштв — Купецький — е переосмислення Bapiamy Купенськ. Суч. назва утворилася вщ кореня куп-, через BapiaHT Куп’янка, за допомогою суф. -ськ. Пор. назву с. Купини на Хмельниччиш в тому ж означенш.

KypaxiBKa — смт., пщпорядковане Селщцвськш мюькрад1 До- нецько! обл. Розташоване на р. Вовча (бас. Самари). Засноване 1924 в зв’язку з бущвництвом вугшьно! шахти. Назва вщ с. Кура- xiem (ниш с. Зоряне), розташованого вище за теч1ею р1чки. Най- менування села вщантропошм1чного походження — утворилося вщ пр1звища землевласника Курахова за допомогою суф. -к(а).

Курахове (до 1943 — Кураховстрой, до 1956 — Кураховгрес) — м. Мар’шського р-ну Донецько! обл. Розташоване на л1вому бер. р. Вовча (бас. Самари), на автошляху Донецьк — Запор1жжя. MicTO виникло в зв’язку з буфвництвом ДРЕС, яке розпочалося 1936. Назва вщ KypaxieKa (див.).

Курил1вка — смт. Царичанського р-ну Дншропетровсько! обл. Розташоване на л1вобережж1 Дн1пра. За народними переказами, назва вщ пр1звища козака-першопоселенця Курила. Утворилася за допомогою суф. чвк(а). Виникло в середин! XVIII ст.

Куриця — р., л. пр. Терна (бас. Сули). Назва вщ д.-р. термша курья «затон, протока р1чки» [Посп., ТОН].

Куртий — верш. Украшських Карпат, бшя с. Микуличина 1ва- но-Франювсько! обл. Назва — вщ апелятива куртий «короткий» — означае «куца, коротка, невисока».

Курудер (Курудера, Куридира) — р., л. пр. Сарати (бас. оз.- лим. Сасик (Кундук)). Назва вщ тюрк. *kuru «сухий», *dere «до- щовий поДк, що пересихае вл1тку».

Кути — смт. Кос1вського р-ну 1вано-Франювсько1 обл. Розта­шоване бшя пщн1жжя Карпат, де Черемош — п. пр. Пруту — ви- риваеться з rip на р1внину. Вперше в писемних джерелах згаду- еться 1448. Гадають, що назва поселения виникла вщ розташу- вання його в Kymi м1ж вщрогами Карпат i р. Черемош.

Кутуржиха (Кутурчили, Кутурчина, Кутурчиха) — р., п. пр. Хоролу (бас. Пела). Назва, iMOBipHO, вщ тюрк. *kutur «шалений, лютий» i *cil — «русло р1чки, яр». Упродовж XIX ст. вщбувався подальший розвиток гщрон1ма: зам1сть юнцевого тюрк. *cil з’яв- ляеться спочатку -ин(а), п1зн1ше суф. -их(а). Найменування да­не, очевидно, за характер течи — бшьш швидкий, нЪк темп су- сщнЬс piqoK. Гщрошм К. може осмислюватися як слов’яшзм з арх. преф. Ку-.

Куца Бердянка (Куца Берда, Мала Берда, Мала Бердинка, Бердянка) — р., впадае в Азовське море. Друга частина склад­ного гщрошма вщ берда (див. Берда), утворена за допомогою суф. -янк(а), який вказуе на зменшешсть об’екта. Досгпвно: «Ку­ца (Маленька) Берда».

Кучук-Ламбатський хаос — найбшьше за площею на Пд. бер. Криму нагромадження безладного, хаотично розкиданого камш- ня, яке утворилося тут внаслщок вивггрювання i обвагпв марму- ропод1бних скель хр. БабугангЯйли. Назва походить вщ н. п. Ку- чук-Ламбат, що розташоване м1ж Алуштою i Гурзуфом в p-Hi «Хаосу» i входить до складу м. Алушта. Кучук-Ламбат, в свою черту, виникло на Micui старод. гр. м. Лампас, яке разом з сусщ- HiM йому MicTOM Партешт було повшстю зруйноване татаро-мон­голами в XIII ст. Назва з тюрк. *кйсйк «малий» i гр. ламбат — «маяк».

Кучурган (до XVIII ст. — Курчаган) — р., л. пр. Турунчука, впадае в Дшстровський лим. У кшщ XVIII ст. назва набула фор- ми, що зазнала перестановки звуив *5и > ибиг. Назву виводять вщ тат. *кит «сухий» i *cukcur «pie, ложе рши». Досшвно: «Р1чка, що пересихае». Однак з фонетичного погляду це тлумачення не прийняте. Назва К. походить вщ укр. апелятива кучурган — «ве­ликий тщаний горб», кучурганський — «той, що складаеться з кшькох пщаних rop6ie». Гадають, що термш К. утворився внас­лщок контам1нацп, тобто взаемодп сл1в кучугура (див. БЫ Кучу- гури) i курган < слов, kurhan — «висока могила», пов’яз. з тюрк. *kur «спорудити, укртити» [ЕСУМ, 3, 64\.

Куш-Кая — верш. Кримських rip бшя м. Гурзуф. Назва вщ тат. *кис «птах» i *kaja «скеля». Досл1вно; «Пташина скеля».

Кушугум (Кошугум, Кучугум) — 1) р., л. пр. Дншра. Назву ви­водять вщ тюрк. *кисик, *кит «др1бний nicoK» [Труб., 207]’, 2) (до 1780 — Кушугум1вка, до 1927 — Велика Катеришвка) — смт. J3a- nopi3bKoro р-ну 3anopi3bKoi‘ обл. Розташоване за 10 км на пд/вщ обласного центру. Засноване 1770 запор1зькими козаками як сл. Кушугумiвка, названа вщ р. Кушугум за допомогою суф. мвк(а).

Куюк-Тук — о. у Сиваш! (Херсонська обл.). Назва вщ тюрк. *kiijiik «горше, горший» i *tek, tekne «корито» (у значенш геогра- ф!чного термша «западина»),

Куяльницький лиман (Куяльник) — оз.-лим. Розташоване на пн. зх. ОдеськоУ зат. Чорного моря, неподалш вщ Одеси. Назва вщ р. (Великий) Куяльник за допомогою суф. -цьк(ий).

л

Лабич — р., л. пр. Остра (бас. Десни). Топоров i Трубачов назву здогадно виводять вщ балт. Lab-iki-s в означенш «хороший» або ж вщ д.-прус. Labiten «доброр1чка» [Топ., Труб., 192\. Пор. рр. Добра, Добривщка.

Ладан — смт. Прилуцького р-ну ЧерншвськоУ обл. Розташо- ване на р. Удай (бас. Сули). Вщоме з 1619. За народними пере- казами, поселения виникло на Micui божниц1 Ладо (Лад, Рад — м1ф1чна особа у слов’ян, поганський бог сонця, згодом весшля, кохання i добробуту). Звщси, очевидно, й назва.

Ладижин — смт. Тростянецького р-ну ВшницькоУ обл. Розта- шоване на правому бер. р. Швд. Буг. Перша письмова згадка вщ- носиться до 1362. Походження назви остаточно не з’ясовано. 1снуе дв1 ппотези. За одшею, назву одержало вщ старод. лггоп. поселения Лодяжин, що було зруйноване татаро-монголами, по- близу якого виникло суч. с-ще. Назву л iron. Л. виводять вщ iMe- Hi язичеськоУ (поганськоУ) богиш Лади [ПЕВ, 693]. За 1ншою, на­зву виводять вщ слов. ладо. У слов’ян це слово означало «зарос- Ti, що утворилися на Micui запустшого поселения». Пор. ст.-р. ляд «угщдя, сшожать, ршля, що поросли люом» [ЕСЛИ, 87]. Ми га- даемо, що утворення вщбулося не безпосередньо вщ цього тер- мша, а через антропошм1чний промУжок — вщ iMeHi Ладига, за допомогою суф. -ин.

t

Ладижинка — р., л. пр. Коломаку (бас. Днтра). Назва Bia Ла­дижин, принесена звщти переселенцями-вт1качами вщ тур. агре- ci'i (Стрижак), та демшутивного суф. -к(а).

Лази — верш. УкраУнських Карпат. Назва, iMOBipHO, вщ Mic- цевого географ1чного термша лаз «с1ножать (поляна) в люЬ>. Звщси ж Лаз1вщана — р., л. пр. ЧорноУ Тиси (бас. Дунаю). Дос- л1вно: «Р1чка, долина якоУ багата с!ножатями». Утворена склад- ним суф. -1вщан(а).

Лашвщ — смт., рц. ТернопшьськоУ обл. Розташоване на розлогш piBHHHi при впадшш pinox Бугл1вки i Жерд1 в р. Жирак (бас. Прип’ят1). Час заснування невщомий. Вперше згадуеться в докумен­тах 1444. Назва, очевидно, пов’язана з термшом лан — поземельна Mipa в шляхетсьюй Полыщ i феодальн1й Литв! та на загарбаних ни­ми украУнських землях в XIV—XVIII ст.; основне Mipwio феодальних повинностей залежного селянства. Назва вщ лан за допомогою суф. мвець (назва жителя), -mui — множина > Латвщ (ойкон1м).

Ланна — р., л. пр. Орчику (бас. Днтра). Назва вщ лан — на­родна назва поля, ниви. Досл1вно: «Польова, протшае серед ла- н1в». За походженням слово лан (Land) шм., яке в XIV ст. че­рез польську мову було запозичене в укр. у значенш «орна зем­ля» [ССМ, I, 538\.

Ланчин — смт. Надв1рнянського р-ну 1вано-Франювсько1 обл. Розташоване в перед rip’! Карпат, на л1вому бер. р. Прут (бас. Ду­наю). Засноване в X ст. в урочищ! Ланок — великш р1вниншй д1- лянщ серед люу над р. Прут, на якш обробляли землю, з сиро- вищ — соляно! води джерел, що юнують i ниш, — варили ешь. Назва урочища Ланок збереглася до цього часу. Утворена вщ то- пооснови лан- {див. Ланна) i суф. -ин. Лггера -ч- служить штер- фжсом (частиною слова, що з’еднуе основу i суф.).

Ларга — р., л. пр. Пруту (бас. Дунаю). Кол. назва Текуч (вщ текти). На 6epe3i р1чки розташоване с. Джикотяни, яке колись називалося Ларга вщ молд. ларг «широкий» за розтягнутють села вздовж pi4KH. Назва села перейшла й на р1чку [Карп., ТБ, 147\.

Ласпвчине гшздо — ушкальна архггектурна споруда, пам’ятка архггектури. Розмнцена на мис1 Ай-Тодор у Micxopi, в Криму. У 80-х роках XIX ст. вщетавний генерал, який пршхав сюди на лпсування, побудував тут дерев’яний будиночок. Згодом його ку­пила московська купчиха Рахманова, перебудувала i назвала «Ласт1вчиним гн!здом». У 1911 будинок потрапив до нового гос­подаря — бакинського нафтопромисловця Штейгеля. Будинок було знесено i на його мющ пщ кер!вництвом шженера А. Шер­вуда — сина вщомого арх1тектора В. Шервуда, було побудовано орипнальну кам’яну споруду в готичному етши, яка й зберегла­ся до нашого часу. Нова назва «Замок кохання» не прижилася, за буд1влею закр1пилась попередня назва — «Ласпвчине гн1здо». Назва за под1бшсть до ласт1вчиного гн1зда, прил1пленого до CTpiMKoi' CTiHH.

Латориця — рр.: 1) л. пр. Бодрогу (бас. Тиси), вщома з 1248; 2) п. пр. Стиру (бас. Прип’ятО. Походження назви остаточно не з’ясовано. Запропоновано ряд гшотез. В. Банк пропонував виво- дити i"i вщ румун. д1ал. lotru «швидкий, бистрий, бурхливий». На кельт, походженш наголошував О.О. Шахматов, з!ставляючи з гщрошмами Францн Латара, Латера (суч. Lattes) [Шахм., 6]. 1снують й iHiui гипотези. В.П. Шульгач кореневе Лат-/Лот- сп1ввщносить з праслов. д1есл. *lotiti «швидко, стр1мко рухатися (про воду)», вважаючи, що на основ! чергування *latiti/letiti виникло апелятивне латар (з вар1антами). KopiHb lat-/lot-/let- означае «текти». Таким чином дослщник вщносить гщрошм Л. до арх. слов’яшзму [Шульгач, ГБС, 60—62\.

Лебедин — м., рц. Сумсько! обл. Розташоване на р. Вшынанка (бас. Десни). В Дулшському перемир’!, укладеному 1618, згадуеть- ся Лебединсъка сторожа (Лебедян). fi буд1вництво як укр1плення на пд. кордонi росшсько! держави почалося 1616. У 1654, рятую- чись вщ гн1ту польсько! шляхти i напад1в турко-татар, переселен- ui з Правобережно! Укра!ни поселились на Л1вобережж1; на Mic- цях трьох слобщ — Леб’яжий город, Кобища i Довгал1вка — зас- нували Micro пщ назвою Леб’яжий город. Суч. назва дещо видоз- м1нена. Кол. назва походить вщ оз. Лебедин (Лебедине, Леб’яже), котре розташоване на околищ MicTa i на якому, за переказом, во- дилося багато лебед1в. Припускають також, що топошм виник вщ пр1звища Леб1дь [Никон., КТС\, що менш в1рогщно. Словот- ворчим засобом служить суф. -ин.

Лебедине — оз.: 1) на пд. сх. Чернтвсько! обл.; 2) на пд. сх. Сумсько! обл.; 3) на пд. сх. 1вано-Франювсько! обл. Назва вщ леб1дь (cugnus) — рщ maxie родини качачих пщродини гусячих. У минулому на озерах водилися лебедь Утворився гщрошм за допомогою суф. -ин(е). Звщси ж Лебединець — р., п. пр. Гуйви (бас. Тетерева). Утворення вщ основи лебед- за допомогою суф. -инець; Лебединка — р., л. пр. Тясмину (бас. Дншра), назва ут- ворилася за допомогою суф. -инк(а); Лебедиха — р., л. пр. Днш­ра, утворення з суф. -их(а); Лебедишка — рр.: 1) л. рук. Дншра в Запор1зькш обл. Пор. лим. Леб1дь, розташований нижче по Днш- ру; 2) л. рук. Дншра в Херсонськш обл. Пор. оз. Лебедине, розмь щене неподалш. Назви утворилися за допомогою суф. -ишк(а); Лебеддвська — р., п. пр. Дншра, утворення за допомогою склад­ного суф. -iBCbK(a); Лебщь — р., л. пр. Десни. Безсуф. утворення вщ апелятива леб1дь.

Лебедяч! (Лебедин1) острови (кол. Сари-Булатсью) — о-ви, розташован! на пн. зх. вщ Кримського п-ва в КарюштськШ зат. Чорного моря. Фшал Кримського заповщно-мисливського гос- подарства — заповщник бших лебедie. Звщси суч. назва. Кол. найменування вщ назви мису — Сари-Булат.

Лемиць — р., п. пр. Днютра. Ймов1рно, назва вщ лема, леми- ця д1ал. «трясовина, драговина, мочар». Досл1вно: «Р1чка, багата трясовинами». Звщси, очевидно, i Лемля — р., л. пр. Ipiiii (бас. Тетерева).

Ленша — смт. Лутугинського р-ну Лугансько! обл. Розташо­ване поблизу зал1знищ Родакове — Лутугине. Виникло в 1947 навколо шахти iMeHi В. I. Лента. Лешне (кол. CiM Колодя31в) — смт., рц. АРК. Розташоване на зашзнищ Джанкой — Керч. Ви- никло в юнщ XIX ст. Леншське — смт.: 1) пщпорядковане Свердловськш мшькрад1 Лугансько! обл. Розташоване на за- л1знищ Ровеньки — Свердловськ. Засноване у 1900; 2) пщпо­рядковане Дзержинськш м1ськрад1 Донецько! обл. Розташова­не неподалж вщ зашзнищ Костянтишвка — Горл1вка. Назви по iMeHi B.I. Лента.

t

Леншвщ (кол. Леныавш) — смт. Кальменецького р-ну Черш- вецько! обл. Розташоване неподалж вщ Дшстра. Вперше згаду- еться в документах 1488 як Ленцовичеве село, тобто село Ленцо- вича. Утворене за допомогою суф. -iea(i).

Лета — р., л. пр. Стиру (бас. Прип’ятО. Гщрошм вважають мгсцевим дослов. i.-e. рел1ктом. Пор.: р. Leitha на кордош Угор- щини та Австрп, назву яко! пояснюють як «глиниста, брудна», д.-прус, laydis «глина», алб. leth «мокра глина», угор, лейти «брудна вода» [див. Труб., ПУ, 219\.

Либщь (лпоп. Лыб'кдь, ni3H. Лыбедъ, Лыбядь) — р., п. пр. Дншра в м. Kneei, бере початок поблизу зал. ст. Кшв-Волин- ський, гирло б1ля с-ща Корчуватого. У минулому була повновод- ною i використовувалась для Micneeoro судноплавства. Поход- ження назви не ясне, е багато ппотез. Гадаемо, найбшьшо! уваги заслуговуе творения й вщ i.-e. *1уЬЫъ > праслов. *lub- «вода» > Itibidb «багнисте мшце» i3 праслов. суф.                                                                                             пор.: укр. д1ал. вер-

шьидь «верх1в’я (верхня частина бас.) яко'юь pi4KH». Л1топ. зв’язок гщрон1ма з 4менем д1вчини (сестри Кия, Щека i Хорива) — насл1- док шзшшого переосмислення [ЕСЛИ, 83—84\ Железняк, ЕС, 20-21].

t

Лиман — оз.: 1) на Чорноморському узбережж1 в АРК; 2) на пд. зх. Полтавсько! обл.; 3) на пн. сх. Дншропетровсько! обл.;

• 4) на пн. Донецько! обл.; 5) на пн. Полтавсько! обл.; 6) на пд. сх. Херсонсько! обл.; 7) два озера в центральнш частин1 Харив- сько! обл. Географ1чний TepMiH лиман походить вщ гр. limett «га­вань», «бухта, затока при впадшш ржи в море», запозичене в укр. через тюрк. мови. У наш час слово лиман мае подвшне зна­чения: а) затоплене морем гирло ржи або балки. Звщси загаль- на назва багатьох лимашв. Вщ них виникли власш назви пере- л1чених вище лимашв узбережжя Чорного i Азовського Mopie, а також Дн1провський (Дн}про-Бузький), Дшстровський та ; б) затоплен! водами понижения на плоскш низовинн1Й мюце- BocTi. До них вщноситься оз. Лиман у Харювськш обл.; 8) смт.

Змпвського р-ну XapKiBCbKoi обл. Розташоване на автошляху Змив — Балакгпя, пн.-зх. оз. Лиман, вщ якого й перейняло наз- ву. Засноване 1682.

Лиманське — смт. Одеськш обл. Розташоване на бер. лиману, розширеного гирла р. Кучурган. Звщси й назва. Засноване в юн- Hi XVIII ст.

t

Лиманчук (кол. с-ще шахти № 1) — смт., пщпорядковане Сн1жнянсьюй мюькрад! Донецько! обл. Розташоване в бас. р. Miyc (бас. Азовського моря), сх. райцентра. Виникло в зв’яз- ку з буд1вництвом вугшьно! шахти у 1957. Назву виводять вщ урочища Лиман, низовинно! м1сцевост1, яка в минулому залива- лася водою. Утворена за допомогою суф. -чук.

Липа — рр.: 1) л. пр. Днютра; 2) л. пр. Розтоки (бас. Днютра); 3) л. пр. Стиру (бас. Прип’яп). Походження назви остаточно не з’ясоване. Вказують на наявнють в riapoHiMi елемента -па, який е не суфксом, а самостшним словом, що засвщчено в балт. мовах i оз- начае «р1чка». Пор. д.-прус, аре «р1чка», лат. ире «р1чка», лит. ире «р1чка, пот1к, ручай». Пор. назви рр. Свапа (Свопа) — пр. Сейму, Удепа в бас. Оки, Жукопа на верхнШ Волз1, в Латвп — Алупе, Бо- рупе, Нарупе та iH. [Петров, НН, 79}. 1нш1 дослщники гщрон1м Л. вщносять до дослов. шару, вважаючи його щшр. походженням, в якому первинним вар1антом гщрошма був Лупа, де -упа в значенн1 «р1чка» [Труб., ПУ, 154—155; ЕСЛИ, 41—42}. Таке тлумачення вва- жають в1рогщним. В uuiip. мову гщрон1м, очевидно, потрапив з i.-e. *Lupa з наголосом на другому склащ [див. Железняк, Рось, 156}. Звщси ж Гнила Липа {див. Гнила). В укр. мов1 назву переосмисле- но, в нш вбачають слово липа — рщ дерева з родини липових. По- хщн1 вщ Липа: Липець — р., л. пр. Харкова (бас. Ов. Дшця); Липець- ка — р., п. пр. Тшпгулу (бас. Тил1гульського лим.); Липка — р., п. пр. Сзуча (бас. Дншра); Липчик — р., л. пр. Липця (бас. Cie. Дш­ця); Лип’янка — рр.: 1) л. пр. Товмача (бас. П1вд. Бугу) i 2) л. пр. Старов1р1вки (бас. ОрелО, утворилася за допомогою суф. -янк(а).

Липова Долина — смт., рц. Сумсько! обл. Розташоване у вер- xiB’I р. Хорол (бас. Пела). Засноване в друпй половин! XVII ст. Назву виводять вщ долина з означениям липова {пор. Липовець).

Липовець — смт., рц. Вшницько! обл. Розташоване на р. Соб (бас. Швд. Бугу). Перша письмова згадка вщноситься до XIV ст. За народними переказами, назва походить вщ липового гаю, який pic на околиц! поселения i в якому ж и тел! ховалися пщ час та- тарських Ha6iriB. Утворилася за допомогою суф. -ець вщ основи прикм. липов(ий).

 

Липчик — див. Липа.

*                                                                    t

Лип’янка — див. Липа.

Лиса Гора — верш.: 1) Верхньоднютровсько! р1внини у Льв1всь- кш обл.; 2) Придншровсько! вис. у Запор1зыай обл.; 3) Розточчя у Льв!всыай обл. та iH. Назва вщ прикм. лисий, дана за голу (лису), не вкриту люом вершину. Лиса Гора Придншровсько! вис. у XVI ст. була вщома як Бша Гора (так й називали за евши прсыа породи).

Лисичанськ — м., рц. Лугансько! обл. Розташоване на р. CiB. Донець (бас. Дону), в урочиид Лисичий Байрак. Колись тут була i сл. Лисичий Байрак, заснована укр. козаками на початку XVIII ст. як сторожовий шкет. Поселения виникло в 1795. За народними переказами, в урочипй водилося багато лисиць. Назва Л. утвори- лась, очевидно, за допомогою суф. групи: спочатку -ан(и) (лиси- чани), а попм вщ лисичан- + -ськ.

Лисопр (Лисиця, Лисогорка) — р., л. пр. Удаю (бас. Сули). Слов, складне гщрошлпчне утворення. BapiaHT Лисиця вказуе на вщношення його до зоогеограф1чного семантичного (смис- лового) ряду, пов’язаного з лисицею (Vulpes). Назва могла бу­ти перенесена з мжроорошма — невелико! прки, кручц де во- дилися лисицк Пор. Скотувата (див. Верхнеторецьке). Не вик- лючено, що гщрошм Л. походить вщ орошм!чного словосполу- чення Лиса гора.

Лисянка — смт., рц. Черкасько! обл. Розташоване на берегах Гнилого Тжичу (бас. Швд. Бугу). Засноване в XVI ст. втжачами з поневолених литовцями земель. Археолопчн1 пам’ятки вказу- ють на те, що тут в IX—X ст. юнувало городище. Перша пись- мова згадка вщноситься до 1622. Як свщчать документи Лисян- ського районного краезнавчого музею, Л. д1стала назву, очевид­но, вщ назви Лиса Гора, що розташована неподалж. 1м’я гори походить вщ того, що п гола вершина здавна зд1ймалася серед густих, колись непрохщних лк1в. Утворилася назва за допомо­гою суф. -янк(а). В Л. у дячка вчився хлопчаком Т.Г. Шевченко.

Литвинка — рр.: 1) п. пр. Багви (бас. Швд. Бугу); 2) п. рук. Дншра. Протягом XIV ст. украшсьи земл1, за винятком Захщ- но! Волин! i Галичини, опинилися пщ владою Литви. Спочатку литвинами (lithuani, litvani) називали самих литовщв, а шзнше почали називати так бшорушв, тому що Бшорус!я значно paHi- ше ввшшла до складу Литви. Топошми, яю виникли у цей пе- piofl, притаманн! тим районам, де в минулому проходили меж! Литовсько! держави. Назва р!чки вщ апелятива литвин за допо­могою суф. -к(а). На щй же основ! виникли топон!ми: Литвино­ве гирло — одне з гирл Нижнього Днтра. Назва утворилася за допомогою суф. -ов(е).

Лишнш nopir (Личний nopir) (д.-р. — Наперезуй, варяги нази- вали Струвун) — восьмий nopir на Дншрь Виступав з води за 15 км нижче вщ порога Будила. Назва вщ прикм. личний — вгг- рильний мотузок, зроблений з лика. Згодом назва набула семан- тично бшьш ясного для новшого часу означения — лишнш. Л. п. мав глибои природш проходи, а тому не становив перешкоди для судноплавства. Тут можна було трохи перепочити. Звщси назви Наперезуй i Струвун. U,i д1еслова означали «нав’язуй, роз- перезуй» (верила). Ниш Л. п. затоплений водами вдсх. [УРЕ I, 8, 152, Яворницький-Днтр, 55].

Л1вад1я — смт. Ялтинського р-ну АРК. Курорт. Розташоване на пд. узбережш Норного моря. Як н. п. юнувало ще за серед- ньов1ччя. Назва, ймов1рно, вщ гр. livadi «луки». Закшчення -я служить словотворчим засобом.

Л1вобережна УкраТна (Л1вобережжя) — шторико-географ1чна назва частини територй УкраТни, розташованоТ на л'шому 6epe3i Днтра. Звщси й назва. Термш Л.У. вперше згадуеться в XVII ст. як Л1вобережна Гетьманщина. Походження iM. частини топош- ма див. УкраТна. Згщно з АндруФвським перемир’ям (1667), зна- ходилась на автономному положенш в склад1 царськоТ Росй. На чол! стояв гетьман. Звщси Гетьманщина.

t

Л1зна — рр.: 1) (Лозна, Лозная, Лезная, Лозовая — СГУ, 319) л. пр. Деркулу (бас. CiB. Дшця); 2) (Лозная, Лознянка, Лозняна) п. пр. Айдару (бас. CiB. Дшця). Назва вщ д1ал. лша, лозна, лозо- ва (див. Лозова). Звщси ж Л1зниця — рр.: 1) л. пр. Жерева (бас. Прип’ятО; 2) (Лозниця) п. пр. Норина (бас. Прип’ятО; 3) (Лоз- ниця) л. пр. Ужа (бас. Прип’ятО. Назва утворена вщ основи л1зн- за допомогою давнього лдрошм1чного суф. -иц(я).

Л!ск1вець (Л1сковец, Лиск1вець) — р., л. пр. Виженки (бас. Пруту). Назва похщна вщ д!ал. лкка «л!щина». Утворена суф. -ець вщ прикм. лкковий. Пор.: верба — Верб1вець, вшьха — Вшьхо- вець. Приклад стандартно!' на Буковиш модел! для творения гщ- poHiMie вщ назв рослин [Карп., ТБ, 147\. Звщси ж Малий Л1ско- вець — р., л. пр. Люювця (бас. Пруту).

Лйна — рр.: 1) л. пр. Тетерева (бас. Днтра); 2) пр. 1рпеня (бас. Днтра); 3) рук. Днтра на Днтропетровщиш. Назва вщ лк, утворена суф. -н(а), вказуе на розташування русел pi40K у лici. Звщси ж Лйова Кам’янка — р., л. пр. Тетерева (бас. Днтра), ут­ворена вщ основи лк за допомогою суф. -ов(а). Друга складова частина гщрошма — Кам’янка — свое im’h одержала за кам’янис- те русло (див. Кам’янка) [Юрков., 196\.

JlicHe — смт., пщпорядковане смт. Володарське Донецько! обл. До категорн смт. вщнесено у 1964. Розташоване в Азовсъ- кому лкництвг, вщ якого перейняло назву.

Jlicoea Кам’янка — див. Jlicna.

JIithh — смт., рц. Вшницько! обл. Розташоване на р. Згар, 1.. пр. Швд. Бугу. Вперше згадуеться в першш половин! XV ст. Походження назви точно не встановлено. За переказом, його заснував литовський воевода Лтк (Лгга), який побудував тут замок. Найменування Micra виводять також вщ лип «болотис­та MicueBicTb» та суф. -ин. Пор.: лит. lytus «текти», Lietuva (Литва) «краша, батата водою» [1в., 63]. Таке тлумачення менш вюогщне.

Лов’ятин — р., п. пр.Тясмина (бас. Дншра). Назва, ймов1рно, балт. походження. Пор. Ловатъ (впадае в оз. 1льмень, Рос1я), яку М. Фасмер пов’язуе з прибалт.-фш. топон1мами Aluatti, Alvat- tiniemi з ф1н. alve «виводок, риб’яча молодь». Цю ж ппотезу пщ- тримуе А.А. Агеева [Агеева, 97].

Лознище — оз., на пн. зх. Чершпвсько! обл. Назва вщ основи лоз- (див. Лозова) за допомогою суф. -ищ(е). Останнш вживаеть- ся на означения мюця, де колись шось знаходилось, в даному ра- 3i колись росли лози.

Лозова — досить поширений гщрошм. У СГУ внесено 19 pi- чок пщ щею назвою. Утворилася вщ апелятива лоза за допомо­гою суф. -ов(а). Звщси ж Лозовенька — рр.: 1) л. пр. Береки (бас. Cie. Дшця); 2) л, пр. Уди (бас. Cie. Дшця). Назва похщна вщ Ло­зова, утворилася суф. -еньк(а); Лозовок — р., п. пр. Дншра. утво- рення на -ок, що пщкреслюе вщтшок зменшеност1. Лозуватка — рр. Пщ щею назвою в СГУ подано 13 р1чок. Назва утворилася вщ основи лоз- за допомогою суф. -уват + суф. -к(а). Лозова — м., рц. Харювсько! обл. Розташоване на пд. област1 на nepeXpecri важливих зал1зниць. Виникло в кзнщ 60-х роюв XIX ст. у зв’язку з буд1вницгвом Курсько-Харювсько-Азовсько! зал1зниц1 i зал. ст. Назву запозичено у посада Лозова, що був розташований за 3,5 версти вщ зал. ст., бшя витоку р. Лозова. Лозове (до 1949 — Торфорозробка) — смт. Деражнянського р-ну Хмельницько! обл. Розташоване на р. Вовчик (бас. Швд. Бугу). Виникло в 1929 у зв’язку з розвитком торфового промислу, звщси первинна на­зва. У долит ржи неподалж вщ торфорозробок багато лози.

1/1*

Локач1 — смт., рц. ВолинськоУ обл. Розташоване на правому бер. р. Луга, п. пр. Бугу. Перша згадка в документ!, що взно­ситься до 1542, в якому говориться про продаж мютечка Л. Кня­зев! Сангушковь Походження назви не встановлено. 1снуе юль- ка версш. Одн! тлумачать 'и походження вщ д.-р. локы «калюжа, низовинне заболочене мкце» через найменування мешканщв щ- e'i територн локач1в. € й mini гшотези. Найбшьш BiporwHO — це множинна форма вщ антропон!ма Локач, реально засвщченого в слов, ономастикой! (Корепанова).

Локниця — рр.: 1) л. пр. Стоходу (бас. Прип’яп); 2) п. пр. Сви- д!вки (Болотниц!) (бас. Прип’ятО. 1снуе кшька ппотез щодо по­ходження назви Л. Одш виводять УУ вщ д.-слов, локи, локове «ка­люжа, дощ» або ж lukna — «болотяне Micue». iHiui — вщ д.-слов. локня «лшоть, вигин р1чки» в розум!нн! «звивиста», дана за вели­ку кшькють меандр [Прох., 98\, що Biporimriiue. Звщси, ймов!р- но, Локня — рр.: 1) л. пр. Виру (бас. Десни); 2) п. пр. Ворскли (бас. Дшпра); 3) п. пр. Клевеш (бас. Десни); 4) л. пр. PeTi (бас. Десни); 5) п. пр. Пела (бас. Дшпра); 6) п. пр. Сули (бас. Днш- ра); 7) п. пр. Сейму (бас. Десни). Звщси ж Локнянка — р., л. пр. Виру (бас. Десни). Утворилася вщ основи Локн- за допомогою суф. -янк(а).

Лопань (Лопин, Лопина, Лопаюс) — р., л. пр. Уди (бас. CiB. Дшця). В деяких рос. подрках слово лопань означав «колодязь на багш, на болот!». Вважають, що первюно лопань означало «вода, яка б’е назови!», походить вщ лопатись, лопнути [Фаем., 2, 518\. 1нш! дослщники у схожш назв1 — Лопанка, п. пр. Pomui (бас. Десни, Росы), вбачають балт. гщрошм типу Lopin. Звщси д.-прус. Lapino, Lapounen, лит. Lapines, Lapane, лат. Lapaine в розумшш «лисиця». Пор. назву р. Ропша з ipaH. «лисиця», р. Лисиця в бас. Ворскли i Сули. Як вказують дослщники, в цьому район! ми зна- ходимо ушкальне сусщство балт., ipaH. i слов. етн!чних елемен- тзв [Топ., Труб., 193—194]. Суф. -ань вторинного походження на слов, rpymi пщ впливом топон!м!чного оточення.

Лопатин — смт. Радех!вського р-ну Льв!вськоУ обл. Розташова­не на перетиш автошлях!в Paaexie — Броди, Берестечко — Бузьк. Перша письмова згадка вщноситься до 1366. 1снуе кшька ппотез про походження назви. Найбщьш iMOBipHa думка С.М. Чернях1в- ськоУ, яка виводить УУ вщ д.-р. (очевидно, язичеського) iMeHi чи пр1звихца Лопата. Утворення вщ основи Лопат- i суф. -ин.

Лопатина — р., п. пр. 1воту (бас. Десни). Назва вщ укр. д1ал. Лопатина «заглиблення в грунт! невизначеноУ форми» [Черепан., 127\, «низовинне Micne, що затопляеться сшговою водою» [Же­лезняк, Рось, 33]. Досл1вно: «Невелика pinKa, що пересихае». Звщси ж Лопатиха — р., л. пр. Дншра. Назва утворилася вщ ос- нови лопата- за допомогою суф. -их(а).

Лопатник — пот., л. пр. Пруту (бас. Дунаю). Назва вщ укр. дь ал. лопаття «латаття» [Гршч., 2, 577; Карп., ТБ, 148]. Досл1вно: «Р1чка, багата лататтям».

Лопух1вська — р., л. пр. Ворскли (бас. Дншра). Назва вщ лопух (Arstium L.) — рщ рослин родини складноцвггних. Утворена за до­помогою складно^-! суфжсацй -ie + ськ. Досшвно: «PinKa, що про- тзкае через мюцевють, порослу лопухами». Звщси ж Лопушка — р., л. рук. Дншра; Лопушна — ряд потоив, що впадають в Джетер i Прут; Лопушний (КРУ — Лопушня) — р., л. пр. Ржи (бас. Тиси).

Лоска — р., п. пр. Десни (бас. Дншра). Назва вщ д.-р. лоск- «лощина, виярок» [Посп., ТОН, 131].

Лоханський nopir — третш nopir на Дншрг Виступав з води нижче вщ Сурського порога бшя с. Волоського. Бшя правого берега Дншра падав трьома лавами, бшя л1вого — одшею. За чаейв Кшвсько! Pyci називали Островним прагом за те, що ут- ворював три невеликих острова, м1ж якими були проходи. Зго- дом виникла суч. назва вщ Лохам — назви проходу м1ж висту- пом порога i л1вим берегом [УРЕ I, 8, 267]. Назву Лохань лоц- мани пояснювали тим, що вода в npoxofli плещеться, як у ло- xaHiii [Яворницький-Дн1пр, 39]. HnHi nopir затоплений водами вдех.

Лохвиця (*Локвиця) — 1) р., п. пр. Сули (бас. Дншра) (кол. Лохвища, Лохвя, Лохфича, Лохвица). Походження назви не з’ясовано. 1снуе кшька ппотез. За одн1ею з них, гщротм ви- ник вщ лох «самець сьомги в перюд нересту». Тлумачення на- 1вне. iHini назву виводять вщ д.-слов, локы «дощ», локве «калю- жа» [Черных]. Назву виводять вщ ст.-слов, локы — «калюжа, водойма». Пор.: болг. лота «калюжа», с.-х. лота «калюжа, бо­лото, озеро чи невелика глибока яма», ч. lokac «калюжа на ви- битому Micni дороги». Звщси слов. *lokbvica, укр. Лохвиця, болг. Лотица [ЭССЯ, 16, 9—10]', 2) м., рц. Полтавсько!" обл. Розташоване на р. Лохвиця (бас. Дншра), на автомапстрал1 Кшв — Суми. Час заснування невщомий. Вперше згадуеться в лггописах 1320. Назва вщ р. Лохвиця. Утворення вщ лохв- за допомогою mpoHiMinHoro суф. -иц(я).

Лохова — р., пр. Утки (бас. Сули). Утворення вщ рослини лох (Eleagnus anaguistifolia) малопереконливе. Назва, ймов1рно, похо­дить вщ i.-e. *luks, loks через балт. Пор. лат. luksts «мочар, трясо- вина» [Стрижак, ГП, 757].

Лош (Лошь, Лош — СГУ, 327) — р., л. пр. Десни (бас. Днш- ра). Назву виводять вщ балт., звщки лит. Las «лосось» (Salvanidae) родини риб ряду оселедцепод1бних. Звщси Las-upe «pixa лосоЫв» [Корепан., 183]. Пор.: р. Лота — дв1 в Binopyci, одна в Брянськш обл. Роса в тому ж розумшш [Топ., Труб., 9, 194]. Гадаемо, вщ nie'i ж основи Лошенка — р., пр. Десни (бас. Дншра), утворена вщ лош- за допомогою суф. -енк(а); Лошак — рр.: 1) л. пр. Пела (бас. Дншра); 2) п. пр. Кам’янки (бас. Тетере­ва), утворена за допомогою суф. -ак; Лоаавка — р., л. пр. Стиру (бас. Прип’ятО, утворена за допомогою суф. -1вк(а).

Лубни (лггоп. м. — Лубьн, Лубно у Переяславськш землО — м., рц. Полтавсько! обл. Розташоване на р. Сула (бас. Дншра). Назва вперше згадуеться в «Поучении Владимира Мономаха» пщ 1096 [ПСРЛ, 1, 250; Лавр. лш>п. пщ 1107]. Назва — корот­ка форма прикм. вщ д.-р. лХбъ «луб, кора, лико». В основ! праслов. *lub/ljub < i.-e. *loubh [Росп., 26]. Очевидно, субстан- тивований ад’ектив на -ьн- вщ д.-р. лХбъ в значенш «луб’яне, дощане, дерев’яне» [Стрижак, ППНП, 92]. Звщси ж похщш: Лубна — рр.: 1) л. пр. Слоту (бас. Десни); 2) л. пр. Юзки (бас. Ip- пеня); Лубня — р., л. пр. Тш (бас. Гориш); Луб’янка — рр.: 1) п. пр. Случ1 (бас. Гориш); 2) пр. Сули, протжае через м. Л. nofli6Hi гщрошми в бас. Оки (пр. Волги) в Poci'i — Лубенка, Лу- бенской, Лубня, Лубинка тощо; в Buiopyci — Лубень, Лубянка та iH. [Нероз., 103—104].

Луганка — р., л. пр. Каратиша (бас. Верди). Назва утворена вщ гщрошма Лугань, похщного вщ луг, за допомогою складного суф. -анк(а).

Луганськ (кол. Ворошиловград) — м., обл. ц. Лугансько! обл. У 1797 на правому бер. р. Лугань (бас. Cie. Дшця) бшя

с.   Кам’яний Bpia виросло поселения навколо новозбудованого

т.   зв. Катеринославського ливарно-гарматного заводу, перейме- нованого в 1797 в Луганський. У 1883 це поселения було об’една- не з с. Кам’яний Брщ i перейменовано на Луганськ (вщ нззви р. Лугань через словосполучення Луганський завод).

Луганське (до 1923 — П’ятнадцята Рота) — смт. Артемшсь- кого р-ну Донецько! обл. Розташоване на автомапстрал1 Хар- Kie — Ростов, на р. Лугань (бас. Cie. Дшця). Заснування Л. пов’язане з розмпценням у щй MicueBOCTi в 1754 п’ятнадцято! роти Бахмутського гусарського сербського полку, звщси й кол.

назва. Суч. найменування вщ р. Лугань, утворене за допомогою суф. -ськ(е).

Г                                    I

Луганський заповщник — розташований в Лугансыай обл. Зас- нований 1968 з метою охорони рел1ктових 3BipiB: бабака i виху- холя. До складу Л. з. входить Стршьщвський степ та Станично- Луганський финал. Назва вщ найменування р. Лугань, через ой- кошм1чний пром1жок Луганськ, Лугансъка обл.

Луганчик — р., п. пр. CiB. Д1нця (бас. Дону). Назва утворила- ся за допомогою суф. -чик вщ Лугань, похщно! вщ луг.

Лугань — р., п. пр. CiB. Дшця (бас. Дону). Утворення вщ луг за допомогою суф. -ань.

Лугини — смт., рц. Житомирсько! обл. Розташоване на широ­кому луз1 р. Жер1в при впадшш в нього р. Лугинка (бас. Прип’ятО. Перша письмова згадка вщноситься до 1606. Назва утворена за допомогою суф. -ин(и) вщ луг. Подано у форм1 мно- жини, що свщчить, мабуть, про походження и вщ назви жител1в.

t

Вщ назви MicTa Л. походить назва Лугинка — р., п. пр. Жерева (бас. Прип’ятО. Утворена вщ основи Лугин- за допцмогою демь нутивного суф. -к(а).

Лужани (кол. Лукани) — смт. Юцманського р-ну Чершвець- Ko'i обл. Розташоване на р. Совиця (бас. Пруту). Вперше згаду- еться в грамот1 вщ 7 жовтня 1453, в якш говориться, що боярин Фед1р Вггольд купив село у помщика Вранича за 400 тат. злотих. Засноване в долин1 з багатими луками. Назва Л., як вказуе Ю.О. Карпенко, свщчить, що воно е юторичною назвою поселен- шв uiei територн, а вже вщ них п1шла назва поселения. Утворена вщ луг суф. -ан(и) [Логв., 337—342\.

Лужанка — рр.: 1) л. пр. Ceini (бас. Днютра). Вере початок на пд. сх. вщ с. Лужки [СГУ, 3291, вщ якого й походить назва; 2) п. пр. Тересви (бас. Тиси). Протжае через с. Широкий Луг, вщ ocHOBHo'i (iM.) частини якого, iMoeipHo, й походить назва. Обид- ва найменування утвореш за допомогою суф. -анк(а).

Лукава — рр.: 1) п. пр. Дншра; 2) пр. Л1мнищ (бас. Днютра). Очевидно, назва вщ д.-слов, сполучення *lpkava reka «звивиста pi4Ka» [Труб., ПУ, 89\. Звщси ж Лукавець — рр.: 1) л. пр. Бист- рищ-Надв1рнянсько1 (бас. Днютра); 2) п. пр. Вишавки (бас. Го- риш), утворена вщ основи Лукав- за допомогою суф. -ець; Лука- виця — р., пр. Л1мнищ (бас. Днютра), утворена вщ Tie! ж основи суф. -иц(я); Лукавка — р., пр. УборД (бас. Прип’ятО, демшутив- не утворення вщ основи Лукав- суф. -к(а).

Луква — р., п. пр. Дшстра. Походження назви не ясне. К ви- водять вщ лука «закрут, колшо, звивина». Дошйвно: «звивиста» (пор.: луковина «загин» [Гршч., 21). Утворилася вщ кореня лук- i форманта -ва. Вщ Луква назва Луквиця — р., п. пр. Лукви, утво- рена за допомогою суф. -иц(я).

Луки — оз. на пн. Волинсько! обл., у rpyni Шацьких озер. Назва вщ лука «закрут, колшо pi4KH». Зумовлена кривизною конф1гураци берегово! лши оз. Утворилася вщ основи Лук- та флексп -и, яка служить словотворчим засобом.

Лугав (кол. Маце!в) — смт. Туршського р-ну Волинсько! обл. Розташоване у верхв’! р. Виж1вка, п. пр. Прип’ятк Вперше згаду- еться в юторичних документах 1537 як с. Лукове. Шсля заволо- д1ння ним магнатом Мацеевим (1557) одержало назву Маце!в. Суч. назва, очевидно, походить вщ луки {див. Луки).

Лукомль (л1топ. Лъкомль) — суч. с. Луком’я Оржицького р-ну Полтавсько! обл. i бшя нього городище, що на лущ (закруп) Су­ли. Вщ д.-р. л^ка «звивина, вигин» i виводять назву Л. в розумш- Hi «поселения на лущ» [ЕСЛИ, 82]. Найменування суч. с. Л. по- хщне вщ Лукомль.

Лунгул — верш. Украшських Карпат, бшя с. РуськоТ Черш- вецько! обл. Назва вщ румун. lung «довгий» + -ул — поширений формант.

Лупа — р., л. пр. 1рпеня (бас. Дн1пра). Про походження наз­ви див. Липа.

Лугупше — м., рц. Лугансько! обл. (з 1914 по 1925 — Шмид- т1вка). Засноване 1896 у зв’язку з буд1вництвом заводу прокатних валгав. Розташоване на р. В1льх1вка (бас. С1в. Д1нця). Назва на честь росшського вченого-геолога Л.1. Лутугта, дослщника До- нецького бас. Флекс1я -е служить словотворчим засобом.

Луцьк (л1топ. м. Волинсько! земл1 Льчьскь, Луческь, Луческь Великий) — м., обл. ц. Волинсько! обл. Розташоване на р. Стир (бас. Прип’ят1). Давне Micro. Вперше згадуеться в 1патйвському л1топис1 1085 [ПСРЛ, Лавр, л iron., 205], проте польський хрон1ст XV ст. Ян Длугош вважае, що Л. засновано кшвським князем Володимиром Святославичем у 1000. Назву виводять вщ д.-р. лу­ка «кривизна, вигин, затока, берег затоки, берег р1чково! дуги» та д.-р. суф. -ськь, що утворюе вщносний прикм. [Срезн., 2, 50]; пор. укр. лука «вигин, утворений р1чкою», «заплавна лука», «ви­гин лучний або л1совий npocTip у р1чковш дуз1» [Фаем., 2, 53Г, Никон., КТС, 243; Росп., 81; ЕСЛИ, 82-83].

Jlbeie — м., обл. ц. Розташоване на р. Полтва (бас. Зах. Бугу). Засноване галицько-волинським князем Данилом Галицьким, як гадають, у 1247 на честь одруження свого сина Льва, на терито- pii' д.-р. городка, який юнував тут задовго до побудови Л. Упер- ше згадуеться 1256 в опис1 пожела Холма. Отже, назва вщ iMern сина князя Данила Романовича — Льва. Утворена вщ д.-р. iMern Львъ за допомогою приев, суф. -ie [ЕСЛИ, <?5].

Льодова печера (Бузлук-Коба) — одна з великих печер, розта- шованих у Кримських горах, на КарабьЯшп, неподалж вщ р. Су- ат (бас. Салгиру). Назва вщ л1д за допомогою суф. -ов(а). У пече- pi протягом лид збер1гаеться лщ. Паралельна назва вщ тат. *buzlyk «льодова», *коЬё, «печера». Один з приклад1в топошм1чно1 кальки.

Любар (кол. Любартов) — смт., рц. Житомирсько!' обл. Розта­шоване на р. Случ (бас. Прип’ятО. Гадають, що на мкщ суч. Л. юнувало д.-р. лггоп. м. Болох1в. Суч. назва пов’язана з 1менем литовського князя Гедимта Любарта, який в середиш XIV ст. збудував тут свш посад i укршлення, щоб тримати в noKopi се­лян i вщбивати татарсью Ha6im. У документах XV—XVI ст. вщо- ме пщ назвою Любартов [Непокуп., 49—50]. Найменування Лю­бар вперше з’явилося в документах 1604.

Любаппвка (кол. Довгеньке, Чорноморське) — смт., рц. Одесько! обл. Розташоване на пн. облает). Виникло в KiHui XVIII ст. o6a6i4 б. Довгенько1, звщки первинна назва. Суч. назва Л. — вщ пр1звища власниюв поселения Любашських. Утворена за допомогою суф. мвк(а) вщ основи Любаш-.

Любеч (лггоп. Любичь, Любязь в 4epHiriBCbKift земл!) — смт. Ршкинського р-ну MepHiriBCbKo'i обл. Розташоване на по- горбованому мальовничому л1вому бер. flHinpa, при enafliHHi в нього р. Болгач. Уперше згадуеться в лггопиш пщ 882, де роз- повщаеться про те, що князь Олег, щучи з Новгорода до Ки­ева, захопив Смоленськ i Любеч: «Взя Любець и посади мужь свой». Л. вццграв важливу роль в icTopii стародавньо! Pyci. Тут 1077 вщбувся перший з’'(зд руських княз1в. Назву виводять вщ д.-слов. *Ljub-//*<ljab + -ьсь. Пор.: п. Lubsko, Lubszesko, Lu- bienska. HaftiMOBipHime, посесив на *-j(b) вщ iMeHi Любьк- (<*LJub + -ьк-); в основ! *liub->lub- «дорогий, милий, люби- мий». BapiaHT Любьцъ д.-р. д1алект [ЕСЛИ, 86]. Пор. з д.-р. 1менем Любь [Нероз., 105, 106]. Пор. ще з Любеч — назвою зе­мельного володшня у Вшенському воеводств! в 1499 [ССМ, 1, 565] в розумшш «любче, любиме». Назва утворена вщ основи Люб- та суф. -еч.

Любомль (кол. Любин) — м., рц. Волинсько! обл. Розташова- не на перетин1 зал1знищ Ковель — Хелм (Польша) i автошляху Шацьк — Володимир-Волинський. Вперше згадуеться пш 1287 [ПСРЛ, 2, 899\. Щодо походження назви icHye юлька тлумачень. Нашмсшршше утворення: Любомль < антропон1м Любомъ + у'ь.

Люботин — м. Харювського р-ну Харювсько! обл. Зал1зничний вузол лежить на р. Люботинка, п. пр. Уди (бас. CiB. Дшця), на перетин1 зал1зниць Харив — Полтава, Суми — Мерефа. Виросло на Micui слободи, засновано! в середин! XVII ст. переселениями з Правобережно'! Укра!ни. Ойкон!м Л. походить вщ д.-р. антро- пон!ма Любота + суф. -ин.

Люботинка — р., п. пр. Уди (бас. CiB. Дшця). Назву '^ворено вщ ойкошма Люботин за допомогою суф. -к(а).

Люта — рр.: 1) л. пр. 1вотки (бас. Десни); 2) пр. У(бас. Десни). Лютенька — р., л. пр. Пела (бас. Дншра). Лютинка (мю- цева назва Лють) — р., п. пр. Днютра. Лютиця — р., л. пр. Сти­ру (бас. Прип’ят!). Лютичана — р., п. пр. Тисьменищ (бас. Дню- тра). Лютишок — р., л. пр. Жерева (бас. Прип’ят!). Лютка — р., п. пр. Прип’ять Лютянка — р., л. пр. Ужа (бас. Дунаю). Гадають, в основ! riapoHiMiB локальний зах.-пол!ський арха!зм ljut «грязь, болото, мочар» [Шульгач], який поширився й на шил г»^рпони. Назви зумовлен! характером русел pi40K.

Люток — рр.: 1) п. пр. Дншра; 2) пр. Смяч1 (басгДеепя)П! ч- ва вщ д.-р. основи лют- «лютий, дикий» + суф. -ей» (-!ж, -еж) [ГУ, 203\.

Лютка — див. Люта.

Лютянка — див. Люта.

Ляда — р., л. пр. BepecHi (бас. Прип’ят!). Словом лядо слов’яни називали покинуту дшянку земл!, порослу чагарником, — зароет!. Пор.: д.-р. ляда, лядина — «пустонп, густий чагарник». Термш ля­да, лядина мае й шше значения: вш пов’язаний з найстаршим способом niaci4Horo, т. зв. дядиного землеробства [Посп., 142\.

Лядова — р., л. пр. Дн!стра. Назва утворилася за допомогою суф. -ов(а) вщ ляда (див. Ляда).

Лядська — р., л. пр. Уборт! (бас. Прип’ят!). Назва вщ прикм. лядський «польський» [ССМ, 1, 569\.

м

Marepie — смт. HeciepiBCbKoro р-ну Льв1всько1 обл. Розташо- ване на р. Бша (бас. Зах. Бугу). Виникнення М. припадав на пнець XIV ст. 6.М.Чернях1вська назву виводить вщ пр!звища землевласника Яна Магери, що жив тут у XVI ст. Утворилася вщ антропошма за допомогою приев, суф. -ie [1МСУ, Лв, 510; Па- сацька-Черн., ГН].

Магура — илька вершин в Украшських Карпатах, у т.ч.: 1) у Бескидах на меж! 1вано-Франйвсько1 i Льв1всько! обл.; 2) на сх. ЗакарпатськоТ обл., на одному з пд. вщропв хр. Свидовець. Наз- ва вщ румун. magura «пщвищення, висока масивна поодинока го­ра». Пор. румун. Магуретул, Магуреле. Звщси назва кшькох по­топе у бас. Дшстра i Тиси: Магура, Магурицький, р. Магур1вка.

Мажарка — р., п. пр. Орел! (бас. Дшпра). Назву виводять вщ madzar/mazar — так татари називали асимшьовану частину угор- щв, яп кочували разом з ними. У XIII ст. у долит р. Кума на Пн. Кавказ! юнувало городище Маджар. Згодом у Tift же мюце- вост! разом i3 ногайськими татарами кочував Маджар!в Юрт. На думку вчених, Маджар!в Юрт не шзшше XVI ст. перекочував з Пн. Кавказу на .Швобережну Украшу, а пойм i на Правобереж- жя; з його появою виникли нов! топон!ми й антропошми. Одн! з них, напевне походять безпосередньо вщ маджари (мажари), mini — опосередковано: так, назва кута Маджари (Мажари) у Нових Санжарах на Полтавщиш пов’язана з пр!звищем якогось Маджари — козака Новосанжарського, який мав свш xyrip i про якого згадуеться в документах 1731 [Стрижак, ГНР, 86—Дос- лщник припускав, що xewii Mirpanii yrpie (yropuie, мадяр)-вщби- лись у назв! поселень Мажари, Мажар!вка, Мажарка, Маджар та iH. Вихщна назва: мадяр, тур. тасаг (маджар) — «угорець, мадяр» [Стрижак, Г, 14—15\.

MaKapie (кол. Ворон!не) — смт., рц. Ки1всько! обл. Розташо- ване на р. Здвиж (бас. Дн!пра) поблизу автомапстрал! Кш'в — Льв1в. Час заснування невщомий. У минулому називалося Воро- нше. Походження uie'i назви невщоме. Воронше належало ли- товському магнатов! 1ванцевичу. На початку друге!' половини XVI ст. один з представнийв родини 1ванцевич!в — Макар — улаштувався тут жити поеййно. Нащадки цього магната перей- менували BopoHiHe на MaKapie. Назва утворилася за допомогою приев, суф. -ie вщ основи Макар.

Макивка — м. обласного пщпорядкування Донецько! обл. Роз- ташоване поблизу кан. CiB. Донець — Донбас. Виросло на Micui

робггничого с-ща Дмитривського, заснованого 1892 у зв’язку з бу- д1вництвом металургШного заводу товариства «Унюн» та хинно­го заводу бельпйсько! ф1рми «ДюрьБернард», а noriM i прилегло! до нього Макивки, що виникла у 1777. Назва слободи, за перека- зом, походить вщ iMeHi першопоселенця козака Мокея. Замша в основ! топон1ма звука о на звук а викликана «аканням» у розмов- нш рос. мов1. У 20-Ti роки XX ст. вщ об’еднання сл. М. i заводсь- кого с-ща Дмитривського утворилось м1сто Дмитрйвськ, яи у 1931 перейменували на Макивку. Антропотм1чне утворення на -1вк(а).

Маковиця — 1) хр. в Украшських Карпатах. Розташований на зх. Закарпатсько! обл., на вододш рр. Уж, Тур’я i Латориця; 2) г., найвища верш. хр. Маковиця. Назву одержала вщ мюцевого ге- ограф1чного терм1на маковиця «вершина гори» [Юрков., 197\. Назва верш, перейшла i на назву хребта.

Макошине — смт. Менського р-ну Чертпвсько! обл. Розташо- ване на правому бер. Десни (пр. Дн1пра), неподалж вщ залишив л1топ. м. Хоробор (див. Короп). Виникло на початку XVII ст. По- ходження назви остаточно не встановлене. R виводять вщ Мокош — iMeHi язичеського божества. Вважають, що тут вщбувалися об­ряди жертвоприношень. Бшьш в1рогщне imue тлумачення, за яким поселения одержало назву вщ iMeHi першопоселенця Мако- ша за допомогою суф. -ин(е) [див. 1МСУ, Чрг, 439—440\.

Мала Лепетиха — див. Велика Лепетиха.

MaKCHMieKa — с. Збаразького р-ну Терноп1пьськоГоблг-Роз^' ташоване на загпзнищ Тернопшь — Хмельницький. За перека- зами, назване на честь вщважного лицаря — козацького ватаж­ка Максима Кривоноса. Поблизу М. ще й тепер видно слщи ко- зацьких фортифжацш — т. зв. Лисий окоп. Утворена вщ Мак­сим суф. -iBK(a).

Мала Виска (кол. Кудагшвка) — м., рц. Юровоградсько! обл. Розташоване на р. Мала Вись (бас. Пшд. Бугу), вщ яко! i flicTa- ло свою назву (див. Мала Вись, Велика Вись). М.В. заснована у друпй половит XVIII ст. як шанець блисаветградського ni- шнерського полку. Назва Виска утворена вщ Вись за допо­могою демшутивного суф. -к(а). Кол. назва за приналежн1сть noMiumui Kyдaшoвiй.

Мала Вись — р., л. пр. Велико! Bnci (бас. Швд. Бугу). Про по- ходження iM. частини riapoHiMa див. Велика Вись. Прикм. части- на Малв' — на BinMiHy вщ Велика (Вись).

Мала Д1виця — смт. Прилуцького р-ну Черн1пвсько! обл. Роз­ташоване на р. Галка (кол. Д1виця), п. пр. Удаю (бас. Сули). Вперше згадуеться 1628. Засноване вихщцями з с. Велика Ддви- ця, розташованого неподал1к (нин1 с. Прилуцького р-ну Черт-

пвсько! обл.) i вщноситься до давние поселень краю. 1м. частина складного топошма вщ кол. назви р1чки, прикм. — на вщмшу вщ

с.   Д1виця, бшьшого за розм1рами. Остання на вщмшу в!д Мала Д1виця почала зватися Велика Д1виця. Про походження назви Д1виця див. Д!виця.          ₍

Мала Перещепина — див. Перещепине.

Мала Тершвка — рр.: 1) п. пр. Самари (бас. Днтра); 2) пр. Дшпра. Про походження iM. частини гщрошма див. Терн. Мала — на вщмшу вщ шшо! пр. Самари — Велико! Тершвки.

Мала Терса — див. Верхня Терса.

Малах1в курган — курган в p-Hi м. Севастополя (АРК).

Вщомий геро!чними подвигами оборонц!в Севастополя в 1854—1855 i в перюд Велико! Влчизняно! вшни пщ час оборони мюта в 1941—1942. Назва вперше з’явилася в 30-х роках XIX ст. Вона пов’язана з 1менем шюпера Михаила Михайловича Мала­хова. Неподалш вщ кургану знаходився його будинок, а поруч базар. Малахов користувався повагою (в1н сорок рогав прослу- жив на флот1). У народ! говорили: «Идемо до Малахова» (тобто на базар).

Мала Хортиця — о. на Днтр1 нижче затоплених noporie. Наз­ва на вщмшу вщ о-ва Хортиця.

Малеш — верш. Украшських Карпат (бшя с. Шепот 1вано- Франювсько! обл.). Назва вщ румун. molos «брудний, мулястий».

Малий Лшковець — див. Шсшвець.

Малий Утлюк — р., впадае в Утлюцький лим., пн. бер. Азов- ського моря. Про походження назви Утлюк див. Великий Утлюк.

Малишвка — 1) р.: п. пр. Пошвки (бас. Швд. Бугу). Гщрон1м, iMoeipHO, вщноситься до фггосемантичного ряду, утворився за допомогою суф. -к(а) вщ найменування урочища Малинове — мюця в окремШ дшянц1 долини р1чки багат1 малиною (Rtibus idaeus L.). П1зн1ше назва перейшла на все русло; 2) смт. Чугу!в- ського р-ну Харювсько! обл. Розташоване на зал1знищ Харюв — Луганськ при впадшн1 р. Малиновий (кол. Малиновий Коло- дязь) у С1в. Донець (бас. Дону). Засноване 1652 козаками-пере- селенцями з Правобережно! Украши i Дону. За переказом, посе­ления виникло бшя т. зв. Малиновоi кринищ [Фил., 4, 89\. Кри­ницею на Укра!н1 в XIV—XVII ст. називали джерело, пот1к, pi4- ку [ССМ, 490-491].

Малоперещепинсый болота — розташован1 у Новосанжарсько- му p-Hi Полтавсько! обл., на пд. окра!н1 с. Мала Перещепина, вщ якого i походить назва. Найменування с. пов’язане з с. Переще­пине, вихщщ з якого, iMoeipHO, заснували М.П. Найбшьше з бо- niT — Велике болото.

Малорязанцеве — смт. Лисичанського р-ну Лугансько! обл. Засноване 1780. Розташоване на автошляху Лисичанськ — Арте- м1вськ. Назване, очевидно переселениями з Рязансък.01 губ.

Малотарашвка — смт., пщпорядковане Краматорськш мюьк- рад1 Донецько! обл. Розташоване на р. Казенний Торець (бас. Cie. Дшця). Шсля взяття Азова в 1767 граф Петро Таранов одержав дарчий надш — 10 тис. десятин. Там, де струмок Би- чок впадае в Казенний Торець, вш заснував с-ще i назвав сво- \м 1м’ям — Петр1вка (див. Краматорськ), яке називали ще й Та- рашвкою. Шзн1ше недалеко вщ Петр1вки (Тарашвки) на його земл1 виникло шше поселения, значно менше. Звщси назва Малотарашвка.

Малот1чка (Малотечка, л1топ. Молочьная) — р., п. пр. Десни (бас. Днтра). Назва вщ словосполучення мала теч(я, у розумш- Hi «маловодна». Утворена за допомогою суф. -к(а). Л1топ. назва М. вщ д.-р. молочьный обумовлена мутним (молочним) кольором води [Никон., КТС, 272].

Маневич1 — смт., рц. Волинсько! обл. Розташоване на за- л1зниш Ковель — Сарни. Виникло як пристанцшне с-ще у зв’язку з бушвництвом зал1знищ у 1892. Свою назву одержало вщ найменування с. Маневич(, кол. с. Манев (Манев), розта- шованого неподалж (нин1 с. Прилюне). С. Маневиш виникло як присшок с. Чернечний Городок (ниш Городок)ХУперше згадуеться 1545. Micueei краезнавщ вважають, що назва утво- рилася вщ пр1звища поселенщв Маневич у множиннш форм1. Пр1звище похщне вщ Ман, де мани — «вибити, кшалити, при- тягати до себе» [Пура, 33]. Флекшя -i виконуе роль словотвор- чого засобу.

Машвка (Манеевка, Манъвка — СГУ, 351) — р., п. пр. Грив­ки (бас. Прип’ятО. Назву виводять з i.-e. топ-/тат «грива, шия». (Bin цього ж кореня рос. монисто [Труб., ПУ, 95] у зна- ченш «притока».) Таке тлумачення малопереконливе. Бшьш Bi- рогщно, гщрон1м М. походить вщ назви смт. Маневич^ через яке i весь Маневицький р-н протжае р. Утворилася вщ основи Май­за допомогою суф. ~1вка, який здеб1льшого додаеться до основи або до власного iMeHi.

Манченки — смт. Валгавського р-ну ХарювськоУ обл. Розта­шоване на зал1знищ Харюв — Богодух1в. У XVII ст. на Micui те- пер. с-ща 1снувало декщька xyropiB. Один з них, треба думати (а про це засвщчуе форма множини), належав братам (чи шшш рщ- Hi або однофамшьцям) Манченкам. Hi хутори згодом злилися i утворили слободу пщ назвою Манченки. Вщантропошм1чне ут- ворення, -и виконуе роль словотворчого засобу.

Манчул1в — р., л. пр. Дихшнця (бас. Дунаю). Ю.О.Карпенко назву виводить вщ найменування гори Маннул1в, яка названа, як гадае дослщник, власним !менем Манчул [Карп., ТБ, 152\.

Манька — р., п. пр. Дншра. Назву виводять вщ лит. тепк, menkas — «малий, др1бний, нпсчемний» в po3yMiHHi «невелика piq- ка». В укр. MOBi назва була зближена з жшочим !менем Манька (Mapia). Утворилася за допомогою суф. -к(а). (Пор. Маныавка).

Маныавка — 1) р., п. пр. Кишихи (бас. ГПвд. Бугу). I.О.Вар­ченко назву виводить вщ лит. тепк, menkas «малий, др1бний, шк- чемний» в розум1нн1 «невелика р1чка». Згодом в укр. народнш MOBi назва була зближена з похщною формою пр1звища Манько. Вщ основи антропошма та традищйного суф. мвк(а) шбито й бу- ло утворено суч. гщрошм; 2) смт., рц. Черкасько! обл. Уперше згадуеться в XVI ст. Розташоване на р. Маньтвка, вщ яко!, як га- дають. й перейняло назву.

Марганець (кол. Комштерн) — м. Дншропетровсько! обл. Розташоване поблизу Каховського вдсх. Виникло наприкшщ XIX ст., коли на територп Городищенського марганцевого рудни­ка було збудовано зал. ст. Марганець, назва яко! поширилась i на Micro. Приклад переходу апелятива в топошм.

Mapiynoab (до 1780 — Павловськ) — м. обласного пщпорядку- вання Донецько! обл., порт на Азовському Mopi. У XVIII ст. тут був запор1зький шкет Кальм1усько! паланки Домаха (паланка — адмнйстративно-територ1альна одиниця на Hoeifl Ciqi (1734— 1775) — Ред.), а згодом укр1плення з частоколом. Назва, iMoeipHo, вщ слова домаха, яким на Подн1пров’! здавна називали старе рус­ло р1ки, р1чище. Походить цей народний термш, очевидно, вщ дш (дом) — «жилище, дом, местопребывания»; «первый улов, бли­жайший к стоянке рыбаков» [Грш., I], а звщси, можливо, похщ- не домаха в означены! «водойма, близька до житла рибалок». Пор.: Домаха — л. рук. Дншра бщя м. Цюрупинська Херсонсько! обл., р. Домашка в Запор1зыай обл. та iH. П1знше Домаху зруйнували i на цьому Micui збудували (1778) м. Павловськ, назване 1менем си- на i намюника Катерини II. В 1779—1780 сюди з Криму (з бвпа- Topi'i, Балаклави, Бахчисарая, Карасубазара, Феодосй) царський уряд переселив частину греюв, яю дали йому культову назву Ма- р1амполь на згадку про свое християнське с. Мар’ям, що лежало у межипр’! Мар’ямдере биы Бахчисарая. Останне було назване за скитом, вирубленим у скел1 Панаса Успенсько! (тат. — «мати»). Тюркомовн1 християни уруми вимовляли слово Mapifl як Мар’ям (араб.-тур.) [Лав., 89\. KpiM того, бшя Чуфут-Кале, в пщн1жж1 пла­то, лежало с. Майрум [Кен.]. 20 жовтня 1779 i в указ! вщ 24 берез- ня 1780 м. назване Мар!уполь (вщ Mapiy та ноль — «Micro»).

Мар’Гнка — м., рц. Донецько! обл. Розташоване на р. Осико- ва (бас. Дншра). Вперше згадуеться в документах 1791. Колезь- кий асесор Семен Жебуньов скупив навколишн1 земл1 i заснував нове поселения, яке назвав 1м’ям свое! дружини Mapii. Назва ут- ворилася за допомогою суф. групи -Тнк(а).

Мартьян (Март1ан) — мис, заповщник на пд. АРК. Назва вщ гр. iMeHi Мартьян (Mapmian). Аквакомплекс узбережжя Чорного моря — своерщний еталон взаемодп моря i cyini.

MaiipKa — р., л. пр. Днестра. Найменування, iMOBipHO, вщ д1- ал. назви коногон матхрка «конопля, що дае насшня» [Гршч., 2\. Назва, очевидно, пов’язана з культивуванням на и берегах ко­ногон. Пор. Коноплянка, Конопелька.

Маннвка — смт., рц. Полтавсько! обл. Розташоване на пере- тин1 р. Тагамлик (бас. Ворскли) зал1зницею Полтава — Красно- град. Вщоме з 1859. Назва остаточно не з’ясована. За переказа_т ми сшьських старожил1в, земля належала помщищ Машинськш, вщ яко! н1би й гошло найменування М. [Даш., 56]. 1нш1 топон1м виводять вщ iMeHi, пр1звища чи пр1звиська MicueBoro походжен- ня [Пад.]. Цю версш пщтримуе народний переказ, за яким наз­ва утворилася вщ iMeHi помщицько! дочки Mapii (Mauii). Утво- рена за допомогою суф. -1вк(а).                                                                                          ,

Маячка — рр.: 1) л. пр. Карачокраку (бас. Дншра)’ 2) л. пр. ЮнськоЁ (бас. Дншра). Найменування обох pi40K мюцеве насе­ления пояснюе тим, що колись тут проходив Чумацький шлях, позначуваний маяками — нагорнутими буграми земл! висотоющо 1,5 м через кожш 100—200 м з метою наводити на слщ подорож- Hix у темнел, пщ час бурашв тощо. TepMiH маяки був вщомий в XVI ст. [Стрижак, НРЗХ, 63]; 3) л. пр. Казенного Торця (бас. Cie. Дшця). Ця р1чка, ftMOBipHO, npoTiKara бшя одного i3 старод. маятв, за що й одержала назву.

Меганом — мис на пд. Кримського п-ова. У переклад! з гр. «велике житло». Це свщчить про те, що в минулому мис був за­селений. На старих ггалшських картах тут позначалося поселен­ия пщ uiero ж назвою [«Россия», 14, 792\. У тивр1в був вщомий пщ назвою Скелястий.

Медвед1вка — рр.: 1) л. пр. Збруча (бас. Дн1стра); 2) (Медвьд- ка, Медвидка, Медвьдь; по преданию раньше — р. «Медвежье пойло» — СГУ, 357) л. пр. Швд. Бугу; 3) (Медведка, Медведиця) л. пр. Радч1 (бас. Прип’ятО; 4) л. пр. Трубежа (бас. Десни). Наз­ва вщ Medeidb (Ursus arktos) — родина ссавщв ряду хижих 3Bipie. Назваш, очевидно, за поширення в минулому на узбережжях pi- чок ведмед1в. Про це засвщчуе один з вар1аштв р1чки. Слово Medeidb вщоме в зах.-укр. говорах.

 

Медвщка (Медведка) — рр.: 1) л. пр. Пруту (бас. Дунаю). «На щй pinui стопъ с. Медвеже, назва якого зафжсувала давншу форму гщрошма» [Карп., ТБ, 752]; 2) л. пр. Poci (бас. Дншра). Назву виводять вщ Medeidb, утворена суф. -к(а). Гадають, гщро- шми пов’язаш з поширенням у минулому ведмед1в. Бшьш eipo- гщне тлумачення — походження гщрошм1в вщ д.-рус. термша медведка — «неглибока яруга» [Посп., ТОН, 131].

Меденич! — смт. Дрогобицького р-ну Льв1вськ01 обл. Розта- шоване в Прикарпатп на р. Летнянка (бас. Дшстра). Перша письмова згадка вщноситься до 1395, однак юнують археолопч- Hi дан1, як1 свщчать, що воно юнувало до монг.-тат. навали. Наз­ва вказуе на заняття поселян у минулому бортництвом (добуван- ням меду диких бджш). Як засвщчуе Г.б.Розовський, е згадка про те, що в XV—XVI ст. на печатщ Меденич було зображено три вулики [1МСУ, Л в, 297]. Пор.: с. М единя бшя Галича, м. Ме- динь у Калузькш обл. Росй, м. Мел1тополь Запор1зько! обл.

МеджибЬк — смт. Летич1вського р-ну Хмельницько! обл. Роз- ташоване при впадшш р. Бужок у П1вд. Буг. Уперше згадуеться в Гпатйвському лггопиФ пщ 1146 як Меджибожье — м. Волинсь- ко1 земл1. Було зруйноване татаро-монголами. Назва вщ д.-р. ме­жи (межу, межю, меж) «м1ж» i топооснови божье (боужье). Наз­ва дана за розташування М1Ж рр. П1вд. Буг i його пр. Бужок (д.- p. Божек, Божок, Бужок) [Нероз., 107].

Медоборсыа гори (Медобори) — див. Товтри.

Межир1чка — р., л. пр. Тетерева (бас. Дншра). Назву одержа­ла вщ с. Межир1чка Радомишльського р-ну Житомирсько! обл., через яке вона протжае. Найменування села виникло за розм1- щення м1ж ртами Тетеревом, Межир1чкою i Глух1вкою — л. пр. Тетерева.

Межова — смт., рц. ДшпропетровськоТ обл. Виникло в кшщ XIX ст. бшя зал. ст. Межова, збудовано! 1884 у зв’язку з прокла- данням зал1знищ Ясинувата — Синельникове. Розташоване у верх1в’1 р. Кам’янка, п. пр. Вовчо! (бас. Дншра). Назва вщ ме­жа — границ! м!ж кол. Катеринославською губ. i Областю Bift- ська Донського, де була побудована зал. ст.

Межове (кол. Рудник-Дулшка, Шахта 3-6ic) — смт., пщпо- рядковане Макпвськш мюькрад1 Донецько! обл. Розташоване сх. Донецька на зал!знищ Макпвка — Мосьпине. Засноване 1911 у зв’язку з буд!вництвом вугщьно!' шахти i мало назву Рудник-Ду- л1нка (за пр!звищем кап1тал!ста Дул1на). За чаФв Радянсько! вла- ди назва змшена на с-ще «Шахта 3-6ic» (слово 6ic означав «пов­торна»). Суч. найменування вщ межа за розташування на меж! м!ж селищами Холмистим i Високим. Утворена суф. -ов(е).

Мелек-Чесме — р. на Керченському п-овк Назва вщ тюрк. melek «ангел» та *cesme «джерело».

Мелштоль — м., рц. Запор1зько! обл. Розташоване на право­му бер. р. Молочна (бас. оз. Молочного) на автомапстрал1 i зал1з- ниц1 Москва — Симферополь. Назва виникла задовго до побудо- ви м1ста. В 1784 було створено Тавршську обл., до складу яко! входило 7 повтв, зокрема Мелггопольський. Потьомюн у сво!й реляцп (письмовому донесенш) вщ 7 лютого 1784 вказував про необхщшсть «побудувати Micro, назвавши його Мелггополем» [ИТАК]. Однак територш майбутнього м1ста почали заселяти шсля закшчення рос.-тур. вшни 1787—1791. У 1795 у б. Кизильяр з’явилися nepuii поселенц1 — козаки i3 с1м’ями, яы назвали свое поселения Олександр1вкою (на честь рос. полководця О.В.Суворо­ва). У 1842 сл. Олександр1вку офщшно перейменовано на Мел1- тополь [Мих., 38\ вщ д.-гр. melita «мед» i polls «м1сто», тобто «Ме- дове Micro». В р-ш суч. М. здавна займалися бджшьництвом.

Мельниця-Под1льська (до XVII ст. — Мельниця, до 1940 — Мельниця-над-Дшстром) — смт. Борццвського р-ну Тернопшь- сько! обл. Час заснування невщомий. Вперше пщ назвою Мель­ниця згадуеться в XI ст. Поселения зруйноване монголо- татарами. Пщ назвою Мельниця-над-Дшстром вщома з XVII ст. як волод1ння магнат1в Лянцкоронських. Тут на схилах, непода- л1к вщ Дн1стра, ще в давн1 часи були мини (рос. мельцицы) (вгг- ряш). Ще й нин1 мюце, де вони стояли, називають Млцн1вкою. Звщси iM. частина складного топошма — перенесения нЪменк- латурного термша на поселения. Подыъсъка — на вщр1знення вщ 1нших Мельниць.

Мена — 1) р., п. пр. Десни (бас. Дшпра); 2) м., рц. Чернтв- сько! обл., розташоване на р. Мена, п. пр. Десни. Треба думати, первинна назва належить р1чщ. П назва, як i назва р. Мена (кол. Мъня), на яий лежить столиця Binopyci м. Мшськ (л1топ. Мънськ) i яке перейняло вщ не! свою назву, походить вщ i.-e. mei-n/min/meare «йти, текти» [Росп., МО, 29\.

Менчул — 1) верш. Украшських Карпат. Розташована на око­лиц! м. Верховина 1вано-Франк1всько! обл. Назва вщ румун. mencyl «горб, горбок». Звщси ж назви вершин Рахгвський Мен­чул — бит м. Рахова Закарпатсько! обл.; Яс1нянський Менчул — бшя смт. Яс1н1 Закарпатсько! обл.; 2) г. — бит с. Драгове Хуст- ського р-ну Закарпатсько! обл. та ш.

Мерефа (Марефа, Марефе, Марехва — СГУ, 360) — 1) р., л. пр. Можу (бас. Cie. Д1нця). Наукового пояснения немае. Вважа- ють, що вона принесена з Подщля, з берепв Мурафи. Гщрошм може бути одного порядку з утворенням на -в(а), глухим BapiaH-

 

том якого виступае формант -ф(а) [Муром., 40]\ 2) м. Харювсь- кого р-ну Харювсько! обл., зал1зничний вузол. Перша письмова згадка пщ 1645. Засноване як слобода козаками-переселенцями з Правобережно! i Швобережно! Украши спочатку на Муравсько- му шляху бшя р. Мерефи, вщ яко!, можливо, й одержала назву. Гщрошм М., отже й ойкошм, чекають остаточного виршення.

Мерло (Мерля, лггоп. Мърлъ) — р., л. пр. Ворскли (бас. Днш- ра). Перша згадка у лггописних джерелах 1183. Дехто з вчених припускав, що назви р1чок Мерло, Мертвов вщ (л. пр. Швд. Бу­гу), Мертвий Донець походять вщ слов, мьрети, мереть «мерт- вий, мертва р1чка» — «р1чка з надто тихою теч1ею» [Труб., ПУ, 183, Стрижак, НРП, 50\. Пор. ще i.-e. *тог «болото», лат. тога «море. р1чка, вода» [ЕСЛИ, 90—91].

Мечшкове — с. Куп’янського р-ну Харювсько! обл., розта- шоване в пн.-зх. й частит. Тут 1845 народився великий рос. вчений I.I.Мечников. Звщси назва. Словотворчим засобом служить флекшя -е.

Мика (Мик) — рр.: л. пр. Тетерева (бас. Дшпра); 2) п. пр. Гопчищ (бас. Poci). Назви виводять вщ молд. мик, мика «малий». Доайвно: «Невеличка р1чка». Гадають, перенесен! волохами-пе- реселенцями. Звщси ж назва пот. Мик — пр. Щербинщв (бас. Пруту) [Карп., ТБ, 153]. Пор. лит. р. Мике, словен. р. Mikno. iMOBipmuie походження гщрошма М. з i.-e. кореня *ти, що оз­начав звуконаслщування глухого звука, який утворюеться стуле- ними губами. Найдавн!шою формою назви був Bapiam^- Мук. Звщси ж i назва д.-р. м. Микгород на р. Мик, ниш частина м. Ра- домишля Житомирсько! обл. [ГУ, 34—35]. Пор.: р. Миксура у бас. Оки, р. MiKHO на Балканах у бас. Дунаю.

МиколаТв — м.: 1) обл. i рц. Микола!'всько! обл. Розташоване на л1вому бер. Бузького лим. Мюцевють, де розташоване суч. MicTO, була заселена з найдавн1ших чашв. Слов’яни з’явилися тут десь у III—V ст. У помонгольський перюд на цьому Micui було поселения. На карт! Pi44i — Заннот! на Micui Миколаева в(цмь чено «Vithold Hamnani» — митниця литовського короля BifoBTa (XIV ст.) [«Россия», 14, 598]. Проте насправд1 митниця була'шв- денн1ше, на територй теп. с-ща Жовтневого, розташованого на л1вому бер. Бузького лим. (див. Жовтень). Шелл зруйнування За- пор!зько! Cini купець-шоземець Oa6pi заснував xyrip, тзшше зруйнований турками (1787). Суч. назва — на честь взяття штур­мом турецько! фортещ Очакова 6 грудня 1788 (у день Миколи-чу- дотворця — покровителя моряюв). Збудовану тут верф було наз­вано Миколаевом. Згодом назва поширилась на поселения, що з’явилося навколо верф1. Дату офщшного заснування М. вщно-

сять до 5 серпня 1790 — дня спуску на воду першого фрегата «Святой Николай», збудованого на МиколаУвськш верф1; 2) рц. JIbBiBCbKoY обл. Розташований неподалж вщ Дшстра. Вперше згадуеться 1570 у корол1вському привтец що дозволяв польсько- му шляхтичев1, сандо-марському хорунжому Миколi Tapnoei, заснувати тут м1стечко. Вщ iMeHi хорунжого й походить назва. Утворена за допомогою суф. належносп -iB.

МиколаТвка (кол. без назви, НжолаУвка, Миколшвка Друга) — смт., рц. Одесько! обл. Розташоване на р. Чичикл1я, п. пр. ГПвд. Бугу. Засноване в кшщ XVIII ст. Пщ 1792 згадуеться поселения без назви — «поселение полковника князя Николая Волконского». Гадають, що гм’я власника й зумовило назву Нжолашка. Чис/пв- никове означения, що ув1йшло в топон1м у XIX ст., служило для розр1знення однойменних сусщнк поселень [ТПСО, 44\.

Микулинщ (кол. Микулин) — смт. Теребовлянського р-ну Терношльсько! обл. Розташоване на р. Серет, л. пр. Дшстра. Вперше згадуеться пщ 1096 як д.-р. поселения пщ назвою Мику­лин [ПВЛ, 159\. 3 1387 вщоме як Микулинщ. Назва, очевидно, вщ iMeHi Микула, утворена за допомогою спочатку суф. -ин, а згодом доповнене поширеним тут формантом -u(i).

Миргород — м., рц. ПолтавськоТ обл. Розташоване на р. Хо- рол (бас. Дншра). Вперше згадуеться пщ 1575. Першу частину топон1ма виводять вщ мир «мирне, спокшне» [див. ССМ, 1,4595], друга частина — город «Micro». Досшвно: «Мирне, спокшне Mic- то». О.С.Стрижак вважае, що назва походить вщ слова мир в оз- наченш «мюто». Досгйвно: «Micro + мюто» [Стрижак, ППНП], що бшьш iMoeipHo.

Мирна Долина — смт. Лисичанського р-ну Лугансько! обл. Розташоване за 5 км вщ зал. ст. Лоскупвка, що лежить на зал1з- нищ Лисичанськ — Попасна. Засноване 1773 переселениями з- за Дншра, якт й дали назву. Вона походить вщ прикм. мирний в розумшш «споийний», на означения спокшного життя без пан- сько'1 свавол1. Однак через кшька роюв переселенщ знову потра- пили в кршацьке ярмо.

Мирне — смт.: 1) (кол. смт. Шахта №12) Краснодонського р- ну Лугансько!' обл. Розташоване в долиш р. Велика Кам’янка (бас. Дону). Виникло в першш п’ятир!чц1 у зв’язку з буд1вниц- твом кам’яно-вугшьно! шахти. П1сля того як запаси вугтлля були вичерпаш, у 1961 тут створено радгосп пщ назвою «Мирний». Згодом назва перейшла i на колишне шахтарське с-ще [1МСУ, Днц]; 2) (кол. Каранський кам’яний кар’ер) Тельман1вського р- ну Донецько! обл. Розташоване на пд. облает! на автошляху Вол- новаха — Тельманове. Виникло 1951 у зв’язку з початком роз-

робки кам’яних Kap’epiB. Звщси кол. назва [1МСУ, Днц, 628\;

• 3) Каланчацького р-ну Херсонсько! обл. Розташоване на пд. об­лает! на зал1знищ Херсон — Омферополь. Почало забудовувати- ся 1950 навколо зал. ст. Каланчик [1МСУ, Хере, 459]. Назви вщ мир — символ мирного життя радянських людей. Ряд шших н. п. мають аналопчш назви.

Мирошвка — м., рц. Кшвсько! обл. Розташоване на р. Росава, л. пр. Poci (бас. Дншра). Час заснування невщомий, гадають, що воно засноване в першш половин! XVII ст. переселениями з Пол- тавщини i назване по iMeHi першопоселенця хутора козака Миро­на Зеленого [Похил., НМ]. Утворена за допомогою суф. -1вк(а).

Миповка — р., п. пр. Сновки (бас. Десни). Назва, iMOBipHO, по­ходить вщ антропошма Митко. Утворена за допомогою суф. -1вк(а).

Михайл1вка — смт., рц. Запор!зько! обл. Розташоване за 7 км вщ зал. ст. Пришиб, неподал!к вщ автомапстрал! Москва — С!мферополь. Засноване на початку XIX ст. вщ злиття кшькох xyropie, один з яких належав Михайлу Чудновському, нащадку за- пор!зького козака. 1м’ям його й назване поселения. Утворена за допомогою суф. -iBK(a).

Михаймвська щлина — единий в Укра'!ш степовий заповедник в .Шсостеповш 30Hi. Розташований у Лебединському р-ш Сумсь- коё обл., на пн. вщ Лебедина, неподалне вщ с. МихагШвки, вщ яко! й одержав назву. Як заповедник заснований 1928. Утворен- ня вщ назви села за допомогою суф. -ськ(а).

Михайлова Гора — х. поблизу с. Прохор1вки Золотошського повпу Полтавсько! губ., нин1 в склад! с. Прохор!вки Кан!всько- го р-ну Черкасько! обл. Тут була садиба М. О.Максимовича — укр. природодослщника, !сторика, письменника, фольклориста, пер- шого ректора Кшвського ушверситету. Тут Максимович жив з 1845 близько 30 рокёв, !м’ям його названо х. М.Г.

Михайло-Коцюбинське (кол. Козел) — смт. Чернтвського р-ну Чершпвсько! обл. Розташоване на автошляху Чершпв — Чорнобиль. Вщоме ще до тат.-монг. навали. Суч. назву дютало 1939 у день 75-р1ччя з дня народження великого укрф'нського письменника М.М.Коцюбинсъкого.

Мгжпр’я — смт. (до 1953 — Волове), рц. Закарпатсько! обл. Тут знаходиться вщомий курорт «Верховина». Розташоване в rip- сьюй уголовин! Mix Полонинськими горами i Верховинським хребтом, на р. Pixa (бас. Дунаю). Перш! письмов! вщомост! вщ- носяться до 1415, хоча поселения, як гадають, юнувало рашше. За народними переказами, стара назва виникла в зв’язку з тим, що колись жител! поселень Вучкового i Сойму випасали тут свою худобу, зокрема eonie. Тут були i'xHi лггш табори, а згодом i колиби, i зимов! комори для худоби, бшя яких виникло невели- ке поселения. Сум. назва — за розташування мгж горами.

Mi304 — смт. Здолбушвського р-ну Р1вненсько1 обл. Розташо- ване у BepxiB’i' р. Стубла, л. пр. Горит (бас. Прип’ятО. Вперше згадуеться пщ 1322. Походження назви точно не встановлено. 1с- нуе юлька тлумачень. За одним з них, топошм пов’язують з ан- тропон1мом ЛИзич — корчмар, котрий на шляху мЪк Дубно й Ос­трогом поставив корчму, бшя яко! згодом шбито виникло посе­ления. Це народна етимолопя. Назву виводять вщ д.-слов. *Mi3- (*Мез-) + -ок (+jb) > Мезочь > Мезоч, пор1внюючи з болг. осно­вою Мезо (Мезьо) «мезинець» — останнш син у великШ шм’У. Кшцеве -ок (< *-очь) не ясне [Пура, НРГ].

Мшкий лиман — оз., на пд. зх. ХерсонськоУ обл. Назва вщ прикм. мыкий. Озеро справд1 мшке пор1вняно з сусщтми. Про походження слова лиман див. Лиман.                                                                           ⁴

Мшова — рр.: 1) л. пр. КомишноУ (бас. Дону); 2) п. пр. Cie. Дшця. Рос. Меловая (< мел). В р-ш витоку р1чки високим пас­мом залягають крейдяш вщклади. Звщси ж Мшове — смт., рц. Лугансько! обл. Розташоване на р. Мыова, л. пр. КомишноУ (бас. Cie. Д1нця), вщ яко! й одержало назву. Засноване в кшщ XIX ст. у зв’язку з побудовою зал1знищ Воронеж — Ростов-на- Дону (1872).

Мкток — р., л. пр. Горит (бас. Прип’ятО. Назва, ймов1рно, вщ Micm, що перейшла вщ частини р1чки, на яюй був переУзд- м1ст, де, очевидно, збирали мито. Утворилася за допомогою де- м1нутивного суф. -ок вщ основи MiCT-.

Micxop — кл1матичний приморський курорт АР К. Розташо- ваний на Пд. 6epe3i Криму, м1ж Ялтою та Алупкою. Назва вщ гр. misi «половина», hor «м1сто» — «половина Mi ста — невеличке мюто».

t

Мггрщат — г. на сх. Кримського п-ова. Названа 1менем пон- ййського царя Mimpidama VI бвпатора, який в II ст. до н. е. приеднав до Понтшського царства Колхщу, Малу В1рмешю, Хер- сонес, Ольвш i Боспорське царство. Згодом, зазнавши поразки на Кавказ! вщ римлян, вщступив у Пантжапей (теп. Керч), де по- юнчив житгя самогубством.

Miyc (Мйош, Mirac, Mirocb, М!юз) — р., впадае в Азовське море. Бшышсть дослщниюв сходиться на походженн! гщрошма з тюрк. (огуз. або полов.) *mujuz «pir» або ж *miijus «кут», апеля- тив1в, яю в тюрк, мовах зближуються. Назва дана за характер русла, багатого меандрами (закрутами). Досл!вно: «Покручений, як pir». Пор.: Кривий Торець у бас. Cie. Дшця. Гадають, не вик- лючена можливють виникнення назви вщ рогу (кута), утворено- го Mix М. i його п. пр. Кринкою. Пор. старод. назву Орел1 — Угл (Уголь). Вщмшшсть у звуковш форм! гщрошма пояснюють знач- ною д1алектною BapiaHTHicno в тюрк, мовах 1менниюв 3i значен­иям «piD>, «кут» [Отш, ГСУ, 42\.

MiycuucbK (кол. с-ще Штергрес) — м., пщпорядковане Крас- нолуцьюй м1ськрад1 Лугансько! обл. Виникло 1926 у зв’язку з бу- д1вництвом Штер1всько\‘ ДРЕС. Розташоване на автомапстраш Донецьк — Луганськ, на р. Miyc, вщ яко! утворилася назва за допомогою суф. групи -ин + -ськ.

Млишв — смт., рц. PiBHeHCbKo'i обл. Розташоване на р. 1ква, п. пр. Стиру (бас. Дншра). Засноване на початку XVI ст. Основа назви: *Млин (*Млино). За народним переказом, на 1юй в цьому райош було к1яька водяних млин1в [Пура, 87\. На територй с-ща виявлено залишки д.-р. м. Муравинш (Моравинщ), згадуваного в лшшиш пщ 1149 [Тихом., 38\. Млишвка — рр.: 1) (Чернятин, Перевщ) — п. пр. Дшстра. Кол. назви: Чернятин — вщ iMeHi Чернята; Перевщ — за побудову млишв на nepeeodi (шт. рук. Млишвки); 2) п. пр. Дуби (бас. Дшстра); 3) л. пр. Совищ (бас. Дунаю); 4) л. пр. Задубр1вки (бас. Дунаю) та ш. Назва вщ млин за допомогою суф. -iBK(a). Такими терм1нами називали частину р1чки, на яюй споруджували водя Hi млини. Згодом найменуван- ня поширювались на все русло, переходячи у власну назву [Карп., ТБ, 755].

Могила — верш. Сокальського пасма у Льв1всьюй обл. Наз­ва вщ апелятива могила — 1зольований горб останцево-денуда- Ц1ЙНОГО- походження. На Карпатах е вершини з щентичною назвою.

Могила-Бельмак (Горша) — верш. Приазовсько! вис. Розташо- вана у BepxiB’i' б. Бельманки, п. пр. Верди (бас. Азовського моря). Першу частину складно! назви виводять вщ географ!чного TepMi- на могила «горб, окрема невисока гора». Другу — вщ тюрк. *Ь61 «дщити, роздшяти» та суф. *-mak/*-mag, за допомогою якого в тюрк, мовах утворюються вйццеагпвш 1менники (6. От1н). Досл1в- но: «Та, шо роздшяе». Назва могла виникнути вщ того, що М.-Б. служила колись природним кордонним знаком. Саме тут прохо­див кордон двох улуав (повтв) ногайських татар. KpiM того, в середин! XVIII ст. тут проходив кордон Poci! з Туреччиною: по Крайнш Bepfli (л. пр. Обиточно!) через Bepxie’a р. Берда до вер- х1в’я р. Конка i по н руслу до Дн1пра.

Могила Висока — верш.: 1) Донецького кряжа в Харювськш обл.; 2) Приазовсько! вис. у Запор1зькш обл. Про походження назви першо! частини складного орошма див. Могила. Друга час- тина вщ прикм. высокий.

Могила Корсак — верш. ПриазовськоУ вис. Назву виводять в in корсак (Vulpes corsak) — хижа тварина з роду лисиць. Припуска- ють бшьш iMOBipHHM пов’язання орон1ма з найменнуванням од­ного з ногайських род1в Кирк — Курсак, якому територ1ально на­лежала могила. Про походження першоУ частини складноУ назви див. Могила.

t                             t

Могила Мечетна — найвища верш. Донецького кряжа. Розта- шована бшя смт. 1вашвки ЛуганськоУ обл. Про походження iM. частини складного орон1ма див. Могила. Друга частина походить вщ мечеть, яка стояла колись неподалж. Утворена суф. -н(а).

Могила Токмак — верш. ПриазовськоУ вис. Розташована неда­леко вщ р. Токмак (так називаеться верхня теч1я р. МолочноУ — Ред.) Походження назви остаточно не з’ясовано. Одш виводять и вщ найменування р. Токмак, mini ж дотримуються протилеж- ноУ думки, що бшьш iMOBipHO. Припускають, що в opoHiMi при*- хований тюрк, коршь *tou «пщшматися» (про куряву), а другою складовою частиною е суф. -mag/-mak, за допомогою якого в тюрк, мовах утворюються BinniecniBHi iM. Досшвно: «Та, що ку­рить». [Отш, ГСУ]. Якщо погодитися з такою гшотезою, то р. Токмак походить вш найменування орошма. Micneei жител1 називають вершину Синьою за УУ синювато-шрий вигляд, коли на неУ дивитися здалеку.

Могил1в-Под1льський — м., рц. ВшницькоУ обл. Розташоване на р. Дшстер, бшя впадшня в нього рр. Немия та Дерла. У 1595 його заснував брацлавський воевода Стефан Потоцький i назвав 1м’ям свого тестя — молдавського господаря Михайла Могили. Подмьсъкий — вщ його розташування на Под1лли Названо так на вщмшу вш м. Могильова на Дншр! (Binopycin).

Мокра Бшосарайська (Мокра Бшосарайка, Мокра Р1чка) — р., впадае в Бшосарайську зат. Азовського моря. Назва похщна вщ прикм. частини складного топошма Бшосарайська коса, по якш вона прот1кае. Мокра за УУ широю повен1.

Мокра Волноваха (кол. Волноваха, Вольноваха, Волненська, Локноваха, Волновая) — р., л. пр. Кальлпусу (бас. Азовського мо­ря). Топон1м1чш визначення Волненська, Волновая прямо вказу- ють на зв’язок гщрон1ма з рос. словами волнистая, волна. 3 часом, за допомогою традищйного суф. -ах(а) назва набула суч. вигляду. Пор.: Лозова — Лозоваха, Комишева — Комишуваха тощо. Озна- чальна частина назви Мокра — на вщмшу вщ УУ л. пр. СухоУ Вол- новахи. У минулому означения Мокра вщносилося до частини pi4- ки, що нижче гирла ГУ притоки. Гщрошм утворений за допомогою суф. -ах(а). Назву виводять також вщ характеру течй води в pinni — хвилястоУ (рос. волнистой), що залежить вщ горбистоУ MicneBocri.

Мокра Заплавка — р., л. пр. Орел1 (бас. Днтра). Прикм. части - на назви Мокра пов’язана з великими повенями. 1м. частина гщ­рошма, очевидно, вщ заплава — наносне плоске дно долини ржи. Р1чка пропкае в заплав1 Орель Утворена за допомогою суф. -к(а).

Мокра Калипрка — смт. Катеринопшьського р-ну ЧеркаськоУ обл. Розташоване на р. Калиггрка (в минулому вщомо'У як Мокра Калипрка), п. пр. Велико! Bnci (бас. Швд. Бугу), вщ яко'У й пе- рейняло назву. Перша згадка вщноситься до початку XVIII ст.

Мокра Котельва — р., п. пр. СередньоУ Котельви (бас. Ворск- ли). Пояснения iM. частини гщрошма див. Котельва. Мокра — вщ заболочених берепв.

Мокра Московка (Московка, Мокра) — р., л. пр. Днтра. Bi- дома пщ щею назвою ще 1554. В. Фоменко вважае, що назву могли дата московсът стрыъщ за чашв перших поход1в у Крим пщ проводом дяка Михайла Ржевського (1556) або воеводи Да­нила Адашевича (1559). Мокра на вщмшу вщ Суха Московка.

Мокра Сура — р., п. пр. Днтра. 1м. частина складного гщ­рошма Сура походить вщ тюрк. *sarik «висихаюча». Мокра на вщмшу вщ Суха Сура, обумовлена там, що повноводнша ос- танньо'У.

t                                                 t

Мокрий Кагарлик — р., п. пр. Росави ДругоУ (бас. Дн1пра). Пояснения iM. частини гщрошма див. Кагарлик. Мокрий, очевид­но, через те, що pi4Ka мюцями пропкае по низовиннш заболо- \ен1й MicueeocTi на вщмшу вщ Сухого Кагарлика, який пропкае неподалж. Пор. Мокрець — р., л. пр. Малого Серету (бас. Ду- наюУГ таку^к назву мае й частина прилегло'У MicueBOCTi [Карп., ТБ, 156\.

Мокрий Тагамлик — р., л. пр. Ворскли (бас. Дншра). Про по- ходження iM. частини гщрошма див. Тагамлик. Означальна час­тина дана за характер низовинно'У, колись заболочено'! мюцевос- ri, по якш пропкае р.

Мокрий Ташлик — р., л. пр. Тясмину (бас. Днтра). Про по- ходження iM. частини гщрошма див. Ташлик. Мокрий на вщмшу вщ шшоУ пр. Ташлика — Сухий Ташлик (див.).                                                                          (

Мокрий Ягорлик — р., л. пр. Дшстра. Назву iM. частини гщ- рошма див. Ягорлик. Мокрий — на вщмшу вщ невеликого пот. Сухий Ягорлик. який впадае в Ягорлик.

Мокрий Яланчик — р., впадае в Азовське море в Донецькш обл. Назва вщ тюрк. *alan «piBHHHa, пасовисько, луки». Пор.: башк. ялан «поле, piBHHHa, долина». Утворилася за допомогою дем1нутивного тюрк. суф. *-<5ik, cniB3By4Horo 3i слов. Дошйвно: «Невелика рУвнинна рУчка». Прикм. частина Мокрий, очевидно, вказуе не на повноводшсть у nopiBHanni з УУ пр. р. Сухий Ялан- чик, а виражае той же тип вщношень, що й головна р1чка 3i сво­ею однокореневою притокою [ГУ, 178—179\.

MoKpi Яли (кол. Нижш Яли, Велию Яли) — р., л. пр. Вовчо! (бас. Самари). 1м. частина складного гщрошма вщ тюрк. *jaly/<rp. jalos «берег, узбережжя». Ногайщ (i греки-переселенщ з Криму в кшщ XVIII ст.) цим словом називали урочище — широ- ку долину з високим берегом, яка могла служити opiemripoM у степу чи межею древние кочовищ. Згодом назва перейшла й на р1чку [От1н, ГСУ, 29}. Пор. назви рр. Берег у бас. Стиру i л. пр. Карачокраку (бас. Дншра). Прикм. частина MoKpi дана на вщмь ну вщ шшо! пр. Вовчо! — Cyxi Яли. На вщмшу вщ останньо!, значно меншо! за розм1рами, MoKpi Яли в минулому називали Велию Яли. Нижнти називали на вщмшу вщ pi4KH Cyxi Яли, яка впадае вище за теч1ею Вовчо! i вщомо! у XVIII ст. як Верхш Яли.

Молдавка (Молдаванка) — р., л. пр. Швд. Бугу. Назва вщ мол- давани, яю здавна живуть у долит р1чки. Утворилася вщ основи молдав- за допомогою суф. -к(а)/-ан-к(а).

Молниця — рр.: 1) п. пр. Пруту (бас. Дшстра); 2) л. пр. Сере- ту (бас. Дунаю). Назва вщ шфшггива молоти (пор. рос. мельни­ца) з переходом е > о перед л [Карп., ТБ, 156—157].

Молода — рр.: 1) л. пр. Ломнищ (бас Дтетра); 2) п. пр. Уботз (бас. Дшпра). Гадають, назва походить вщ молодило, вона ж мо- лодень, молодильник, молодильна трава, живучка (Sempervi- vum L.) — рщ трав’янистих багатор1чних рослин з родини товсто- листих, поширених в долинах р1чок [Смол.]. 1нш1 вчен1 гщрон1м Молода тлумачать як назву неслов. походження, пор1внюючи з moldan «земля», з назвою Молдова в р1зних формах, а також з гщ- рон1мами 3i значениям «кам’яний», напр. Мелодий Петрос [Труб., 79—80}, шо бшьше ймов!рно.

Молощжне — смт.: 1) Долинського р-ну Юровоградсько! обл. Розташоване на правому бер. р. Берез1вка, л. пр. 1нгульця (бас. Дн1пра). Засноване I960 у зв’язку з буд1вництвом цукрового за­воду. Тут працювала молодь i склада основне ядро населения но­вого поселения; 2) Омферопольського р-ну АРК. Розташоване на автомапстрал1 i зал1зниц1 Москва — С1мферополь. Засноване 1929 молоддю. Звщси назва.

Молодогвард1йськ — м., пщпорядковане Краснодонськ1й MicbKpaai Лугансько! обл. Розташоване на автошляху Краснодон — Луганськ. Бущвництво м1ста розпочалось 1955 молоддю у зв’язку з бущвництвом кам’яновугшьних шахт. Назва на честь пщпщьно! комсомольсько! орган!зацй «Молода Гвардш», яка д1я- ла в Краснодон! проти н1мецько-фашистських загарбнишв. Суф. утворення на -ськ.

Молокиш (ГНП — Малоюш; Окни) — р., л. пр. Дшстра. За О.М.Трубачовим, слов, утворення на -иш (*-у$ь) под1бно до спо­рыш. Коренева частина гщрошма означав «болото». 1нша назва — Окни — вщ молд. окнэ «копальня, кар’ер». Множинна форма вказуе на вторинне перенесения назви шшого об’екта [ГНП, 63].

Молочанськ (до 1914 — Гальбштадт) — м., пщпорядковане Токмацькш мюькрад1 Запор1зько! обл. Назва вщ р. Молочна, на якш воно розташоване, за допомогою суф. групи -ан i -ськ. Ви- никло 1803 як шмецька колон1я Гальбштадт^ Засноване у 1883.

Молочна — рр.: 1) (Молочш води, Сют, Без1менна, Солона, Сютень, Сютен, Сут-Су) впадае в Молочне оз. на пн. узбережж! Азовського моря. Назва теля злиття рр. Токмак i Чингул. Назву виводять з крим.-тат. *sut — «молоко», *su «вода, р1чка». Досл1в- но: «Молочна р1чка». Назву р. пояснюють, як i слов’янську, з се- мантичною мотивашею гщрооснови «мутна», звщеи «молочна, молочш води» [Никон.], що менш в1рогщно. Паралельна назва за кол1р води вщ наявносп велико! юлькоеп м1неральних речо- вин, в тому числ1 й сол1. Звщеи один з BapiaHTiB назви — Соло­на; 2) п. пр. Poci (бас. Дншра). Назва, очевидно, щентичного по- ходження. Проте icHye бшьш в1рогщне тлумачення, за яким пер- в1сне утворення гщрошма вщбувалося вщ сл1в *sogiit та *sojut вщ сокут «верба», яи, зазнавши дп певних фонетичних закон1в, ут­ратили середшй приголосний, що спричинило злиття двох го- лосних звук1в у один довгий: два р1зних слова *sojut > sot «вер­ба» i *sot, *siit «молоко» злилися в одне [Железняк, Рось, 47—48].

Молочне озеро — нашвзакритий лим. на узбережж1 Азовсько­го моря. Державний заповщник. Назва вщ р. Молочна, яка в ньо- го впадае.

Монастириська — м., рц. Тернопшьсько! обл. Розташоване на р. Коропщ, л. пр. Днютра. Виникло в 1454. Назва вщ апелятива монастирська: на тому Micui, де колись був монастир. Утворена за допомогою суф. -иськ(а). Пор. Монастиршце.

Монастирище — смт., рц. Черйасько! обл. Розташоване на зх. област1. Час заснування невщомий. Вперше згадуеться в л1топи- ci в друпй половин! XVI ст. як укр1плене м!стечко Брацлавсько- го воеводства, що перебувало пщ владою шляхетсько! Полыш. Назва походить вщ розташування на територи с-ща Monacmupie [Похил., НМ, 127—130', 1МСУ, Чрк, 459; Велич., 127—130].

Моринш — с. Звенигородського р-ну Черкасько! о^л. Розта­шоване за 35 км на пд. вщ зал. ст. Звенигородка. Дуже давне по­селения, де збереглися залишки оборонних вал1в чаЫв Ярослава Мудрого. Тут 9 березня 1814 року народився великий украшсь- кий поет-революц!онер i художник-академ1к Т.Г. Шевченко. По- ходження назви не з’ясовано. Ймов1рно, в основ! топон1ма ле- жить слов, море «вода» [1в., 71] в розумшш «грязюка, баговина, зелень на поверхш стоячоУ води, заболочена земля». Можливо, походить вщ фрак, man «море, болотиста мюцевють». Пор.: шм. Marsch «драговина, болотисте мюце». Bui фрак, mari виводять назву болг. р. Марща [Агеева, 86]. Пор.: лит. mams у тому ж зна­чений Шзшше термш означав також потолочену мюцевють. Га- дають, назва могла утворитися вщ основи море- через антропо- HiM, пром1жок Моринець. Утворена за допомогою суф. -ець. Пор. Поморяни.

Мороча — р., пр. Виру (бас. Десни). Назва з балт.-лит. merkys (тегка) «вологють» [Топ., Труб., 128]. Bepcin ця застарша, непе- реконлива. Гадають, назва слов, походження. Пор. бшор. геогра- ф1чш термши морочне «низьке, грузьке мюце», морочна — «боло­то або грузька поляна серед люу», укр. морочня, морошна «грузь­ке болото, де колишеться земля», «болото з Уржавою водою». Досл1вно: «Р1чка i3 заболоченою водою». Звщси, очевидно, р. Морочна, п. пр. Стубли (бас. Прип’ятУ).

Моршин — смт., пщпорядковане СтрийськШ мюькрад1 Льв1в- ськоУ обл. Вщомий бальнеолопчний курорт. Розташоване в передпр’У Карпат на р. Бережниця, п. пр. Днютра. Ймов1рно, що назва походить в in угрофш. слова морша «piBHe м1сце»; воно мог­ло проникнута в д.-р. мову за чаав переселения племен волзь- ко-камських болгар у Придунав’я в II—IX ст. Пор. з назвою Моршанськ, ниш ТамбовськоУ обл. Pocii. Його виводять вщ морд, морша «piBHe мюце» («Земля Советская», 1950, 508). Mic- ueeicTb, на яюй розташований М., р1вна у пор1вняннУ з прською мюцевютю, що лежить неподалпс. Утворена суф. -ин.

Московське — смт., пщпорядковане Шахтарськш MicbKpani ДонецькоУ обл. Розташоване на сх. облаеп, неподал1к вщ 3ani3- нищ Дебальцеве — Шахтарськ. Засноване 1939 у зв’язку з будУв- ництвом кам’яновугшьноУ шахта. Спочатку мала назву Шахта № 4/9. Суч. назва з 1958 i походить вщ Москва: найменоване на знак того, що nepuii ешелони вугшля п!сля вщбудови шахта в п1слявоенний nepiofl були направлен! до Москви, зокрема на Московську трикотажну фабрику.

Мостиська (кол. Мостич) — м., рц. JlbeiBCbKo'i обл. Розташо­ване на р. Очня (бас. Вюли). Час заснування невщомий. Перша згадка вщноситься до 1392. Тод1 поселения носило назву Мос­тич. Здавна через цю мюцевють проходив шлях з Перемишля на Льв1в i в райош суч. М., на болотистих м1сцях через pi4Ky, були мости, за пере!зд через яи брали мито. Суч. назва походить вщ Micm, утворена за допомогою суф. -иськ(а), який вщповщае суф.

-ищ(е). Псшбного походження назва с. Мостище Макар1вського р-ну Кшвсько! обл. Розташоване на р. 1ршнь, п. пр. Дшпра. Поселения, що виросло бшя побудованого тут моста, й одержа­ло назву М. Схоже походження назви й с. Мктки (кол. Подмос­тки) nycTOMHTiBCbKoro р-ну Льв1всько1 обл.

Moxie (кол. Моховець) — р., л. пр. Сули (бас. Дншра). Назва вщ д.-р. мъх «мох» в po3yMiHHi «болото», утворена суф. -ie; у кол. назв1 тв1рним засобом був суф. -овець. Звщси ж, iMOBipHo, Мох- на — р., л. пр. Красно! (бас. Дншра). Утворення за допомогою форманта -н(а); Мохова — р., п. пр. Дшпра, утворена суф. -ов(а).

Мочила — р., п. пр. Чорно! води (бас. Тиси). Найменування вщ апелятива мочила «копанка, озерце, взагало Micue для мочш- ня конопель, льону» [ССМ, 617\. Звщси Мочило — рук. Днютра у Льв1вськш обл., кшька пот. пщ т1ею ж назвою. Звщси ж Мочш- ка — р., л. пр. Латорищ (бас. Тиси). Мочуленка — рр.: 1) л. пр. Полохач1вки (бас. Прип’яп); 2) п. пр. Вши (бас. Гориш); 3) п. пр. Глиняно! (бас. Прип’ятО. А.П. Корепанова назву виводить як д ем шутив вщ апелятива мочило (мочула) — «мюце, де мочать ко- ношй» [Корепан., Т, 64 ]. Пор.: с.-х. тосйа, ч. i слц. mocidla, ма- кед. мочило. Утворена за допомогою складного суф. -енк(а). Звщ­си ж Мочулища — р., п. пр. Вшьшанки (бас. Десни), утворена вщ основи мочул- та суф. -ищ(а), Мочулка — р., п. пр. Удичу (бас. Швд. Бугу), утворена суф. -к(а).

Мошногора — див. Кашвсыи гори.

Мукачеве (Мукач1в) — м., рц. Закарпатсько! обл. Розташова­не на обох бер. р. Латориця (бас. Дунаю), на стику вщгор1в Вул- кан1чних Карпат i Закарпатсько! низовини. Час заснування невь домий. Гадають, що воно виникло в IX—X ст. М. входило до складу Кшвсько! Pyci. В письмових джерелах уперше згадуеться в 1196. Походження назви не встановлено. 1снуе кшька легенд i народних переказ1в про и утворення. У хрошкальних записах i в науковШ л1тератур1 зустр1чаемо вар1анти Мункач, Мункач1в, що вказуе на можливють походження назви м1ста вщ угор, мунка «праця, труд» (пор. з укр. Трудовач, Трудниця, Трудолюб1вка). Проте найбшып в1рогщне припущення походження назви мюта вщ iMeHi Мукач, утворена приев, суф. -ie. У наш час не виправ- дано змшено iM. форму назви на прикм.

Мунтель — верш. Украшських Карпат в 1вано-Франк1вськШ обл. Назва вщ румун. muncel «горб».                                                                                       ./

Мурава — р., п. пр. Болотш (бас. Тетерева). Походження наз­ви не встановлено. Одш вважають и щентичною з гщрон1мом бас. Дунаю Морава i вказують на i'i uuiip. походження [Труб., ПУ, 51, 2571. iHiui тлумачать вщ географ1чного терм1на море, вода [1в., 71\. Вважаемо найбшьш прийнятною пропозишю М. Фасмера, який назву М. виводить вщ д. -укр. мурава «зелена соковита тра­ва», вказуючи на спорщнешсть термша з лит. maurus «грязюка, баговиння, зелень на поверхш стоячо! води». Звщси ж Муравин- ка — р., п. пр. Язвинки (бас. Гориш), утворена вщ основи мурав- за допомогою суф. -инк(а).

Муравиця — рр.: 1) л. пр. Cny4i (бас. Гориш); 2) бас. Стиру, суф. утворення на -иц(я); Муравшка — р., л. пр. Десни, суф. ут- ворення на -шк(а); Муравшна — р., п. пр. Свюи (бас. Десни), назва вщ Tie! ж основи, утворена суф. -шн(а); Муравка — р., л. пр. Прип’ят1, утворена суф. -к(а). Пор.: Мурава у BepxiB’i ЕНсли, в бас. Сану (Польша).

Муравський шлях (Муравська сакма) — один з головних шля- xie минулого на територй теп. Украши. Проходив вщ Перекопу по водосхилах CiB. Дшця — праворуч i Ворскли та Сейму — Л1- воруч i дал1 до Тули, не перетинаючи жодно! р1чки. Цим шляхом 1здили украшсыа чумаки, Kynui з р1зних мкт Pocii', посольсьш ка* равани до Криму. У XVI—XVII i на початку XVIII (XVIII) ст. цим шляхом ходили кримсьш орди пщ час Ha6iriB на Украшу i Pociro [БСЭ, 17, 118\. Назва, iMoeipHO, вщ слова мурава {див. Мурава). Шлях проходив переважно Причорноморською низ. i невисоки- ми вододихами, вкритими тод! соковитими цшинними травами. Назва утворена вщ основи мурав- i прикм. суф. -ськ, що виражае ознаку м1сця. Про походження слова сакма див. 1зюмський шлях.

Мурафа (Моракда, Мораха, Мурахва, Мурева —СГУ, 379) — р., л. пр. Днютра. Назва дуже давня, походить i3 зах.-балкан. (можливо, Lruiip.) мови i потрапила в мову слов, через герман. об- робку, про що 1снують письмош пам’ятки [Труб., 51, 257\. G й mini припущення. — Див. Мурава.

Муроваш Курил1вш — смт., рц. Вшницько! обл. Розташоване на р. Сухий Караець (бас. Дн1стра). Перша згадка вщноситься до 1493. Достов1рного наукового пояснения походження назви не- мае. За народними переказами, iM. частина топон1ма походить вщ npi3BHina першопоселенц!в Чурил 'тщв. Згодом приголосний ч зм!нився на к. Прикм. частина вщ мур, звщси мурований — кам’яний, цегляний. Оборонив укртлення, рештки якого icHy- ють до цього часу.

Мурованка — рр.: 1) л. пр. Роставищ (бас. Дншра); 2) п. пр. Дн1стра. Назва вщ мурованка «криниця з мурованими (вимощени- ми каменем) санами». Тут найменування, ймов1рно, мае перенос- не значения: «Pi4Ka з кам’яними, шби мурованими, берегами».

Мухавець — р., п. пр. Ромна (бас. Сули); Муховець — п. пр. Хомори (бас. Прип’ятО. Назва вщ д.-слов, основи *тих з пер- винним широким значениям «зашйснявше» [Топ., Труб., 219; Пад., 29]. Пщтвердженням служить наявшсть в долиш р. Мухо- вець Муховецького торфовища (быя с. Муховець Хмельницько! обл.). Пор.: Муховец — л. пр. Hepy4i i п. пр. Свапи (обидв1 в бас. Десни, Роая) в тому ж розумшш. Утворення вщ Tie! ж ос- нови суф. -овець.

Мценцева — р., л. пр. Десни (бас. Дшпра). Назва вщ Мътъсна, Мъдьсна, з фш. madha, mahna «риб’яча ixpa». Оформлена слов, суф. -08(8) [Корепан., 183].

Мшана — р., л. пр. Молодо!’ (бас. Дшстра). Назву виводять вщ мшана — похщне вщ мох (Mussi Sphagnales). Звщси мшара — мо- хове болото. Пор.: i3 болота Мшара в Смоленськш обл. Pocii бе- ре початок Дншро. Пор. також зал. ст. Мшанка в Рязансыай обл. Pocii, с. Мшана на Льв1вщиш, кшька cm Мшанець — на Льв1в- щин!, Тернопшыциш, Хмельниччинь Звщси ж Мшанка — р., п. пр. Мшано!. Назва утворена Bia основи мшан- та демшутивного суф. -к(а).

Н

Нагольна — р., л. пр. Miycy (бас. Азовського моря). Назва по- хщна вщ найменування Нагольный кряж. Закшчення -а служить словотворчим засобом.

Нагольний кряж — пд.сх. частина Донецького кряжа. Розта- шований у бас. р. Нагольна, л. пр. Miycy (бас. Азовського моря) у Луганськш обл. та Ростовськш обл. Pocii. Назву виводять Bia рос. заст. слова нагольный «шчим не прикритий, голий», в пере­носному розумшш «не вкритий деревною рослиншстю» [Слов., 2, 465]. Гадаемо, бшын iMoeipHe походження назви вгд рос. прикм. нагольный «справжнш, досконалий» [див. Даль², 2]. Щею назвою було п!дкреслено головне положения Н.к. у cioiaai До­нецького кряжа. ₍

Нагольно-Тарайвка — смт., п!дпорядковайе—Ровенивсьшй MicbKpafli Лугансько! обл. Сл. виникла у XVII ст. Розташоване на р. Нагольна, 3Biacn назва першо! частини складного топошма, друга частина ойкошм1чного походження.

Нагольчик — р., п. пр. Нагольной, eia яко! за допомогЬю дем1- нутивного суф. -чик утворена назва.

Надвфна — м., рц. 1вано-Франивсько! обл. Розташоване на правому бер. р. Бистрищ-Надв1рнянсько! (бас. Дн1стра). Засну- вання Н. в!дносять до 1596. Назва, ймов1рно, Bia п. nadwomy «дв!рський, придв!рний» i могла означати належн!сть кopoлiвcь-

кому чи шсарському двору. Словотворчим засобом служить за- кшчення -а.                        _t

Наддесення, Подесення (лггоп. Подес(ь)нье) — географ1чна обл. понад р. Десною, л. пр. Дншра. 1м. на -b(j)e вщ гщрошма Десна, утворено за допомогою преф. По- [ЕСЛИ, 103\.

Наддншрянська Украша (Наддншрянщина) — територ1я, що розташована вздовж обох берепв Дншра, над Дншром. Походжен- ня кожно1 частини складного топошма див. Дншро та Украша.

Нашя — х. поблизу Юровограда, заповщник-музей. Тут у 1886—1907 жив видатний укр. драматург i актор Карпенко-Ка- рий (ЕК.Тобшевич). Тут його й поховано. Назва Н., дана видат- ним драматургом, мае алегоричне значения.

Научний — смт., пщпорядковане Бахчисарайськш м1ськрад1 АРК. Назва вщ рос. прикм. научный (укр. науковий). Тут працюе астроф1зична обсерватор1я НАН Украши. Засноване у 1946.

«Нафтуся» — джерело мшерально! води у м. Трускавщ Льв1в- сько'1 обл., вщоме далеко за межами Укра'ши. Назва вщ слова нафта. н пестлива форма. Утворена за допомогою суф. -ус(я).

Неаполю (Неаполь Сюфський, Неаполь, Керменчик) — за- лишки городища столиц! Мало! Сюфи — шзньо! ск1фсько! дер- жави — сюфського царства в Криму i Нижньому Подн1пров’!, що юнувала з III ст. до н. е. по III—ГУ ст. н. е. Н. був розташо- ваний на схшп глибоко! балки, пд.-сх. околищ суч. С1мферопо- ля. Коли в И—III ст. до н. е. в степи пн. Приазов’я прийшли 3i сх. сармати i почали тюнити ск1ф1в, останн1 стали переселятися в степов1 райони Криму, будувати там поселення-укр1плення. Одним з таких поселень був Неаполю (Неаполь) — назва вщ гр. пеа «новий», polis «м1сто». Цю назву Micro д1стало, можливо, в nopiBHHHHi з попередньою столицею сюфсько! держави, вщомою в л1тератур1 як Кам’янське городище, неподалж вщ Дн1пра. Кер­менчик з тюрк, «маленька фортеця» [1У, 1, 180—184].

Невщьниця — р., п. пр. Дереглую (бас. Дунаю). Походження назви точно не встановлено. Гадають, що вона могла утворити- ся вщ неволя, невольный з неясним значениям. Мюцеве молд. на­селения називае р1чку Маре Левое «велика нужда», запозичене 3i слов, неволя. Поряд з тим у письмових молд. джерелах ця р1чка трапляеться пщ назвою Навалница вщ молд. навалник, запозиче- ного з слов, навала «бурхливий», очевидно, як синошм Н. [Карп., ТБ, 158].

Недра — р., л. пр. Трубежа (бас. Дншра). Назву виводять з ipaH. nada-, пор1внюючи й з перс. д1ал. nad «очерет, трють», д.-1нд. паЭа чи давньою шал формою паЗга, яка або зазнала впливу i.-e. mends (див. Кодра), пор!внюючи з лит. nedre «оче­

 

рет, трють», або ж походить вщ i.-e. д1ал. neH-r-о поряд з i.-e. пеНо «очерет» [Труб., ПУ, 162]. Пор.: рр. Очеретянка, Тростян­ка. Пропонована верс1я застарша, непереконлива. Вважають, назва Н. походить вщ д.-слов. *ne-dbra, коренева частина мо- тивована шесловом *drati, *derq.

Недригашпв — смт., рц. Сумсько! обл. Розташоване на л1вому бер. Сули (бас. Дншра), при впадшш в не! р. Недригашйвка. Час заснування невщомий. Перша згадка вщноситься до 1647. Дос- тов1рних вщомостей про походження назви немае. Од Hi виводять и вщ найменування р. Hedpueawiiefca. iHiiii ж, що бшьш iMoeipHo, вщ пр1звища одного з першопоселенщв Недригайла, а вже вщ назви поселения походить гщрошм. Утворення за допомогою приев, суф. -ie.

Некрасове (до 1946 — Юзвин) — с. Вшницького р-ну Вш- ницько! обл. Розташоване поблизу автошляху Вшниця — Бар. Тут npoeie свое ранне дитинство великий рос1йський поет, рево- люцшний демократ М.О.Некрасов. На честь його й назва.

Нел1швка — смт., пщпорядковане Дзержинсьюй м1ськрад1 До- нецько! обл. Розташоване на р. Кривий Торець (бас. Ов. Дшця), на зал1зниц1 Костянтин1вка — Ясинувата. Час виникнення нев1- домий. Назва антропошм1чного походження, закр1ш1лася вщ пр1звища першопоселенця Нелти та суф. мвк(а). До категорп смт. вщнесене у 1957.

Немир1в — смт.: 1) рц. Вшницько! обл. Розташоване на р. Устя, л. пр. Швд. Бугу. Засноване наприкшщ XIV ст. За народним пе- реказом, у минулому тут було м. Мир1в, яке зруйнували татари. Шзнше виникло нове MicTO, назване He-Mupie. Таке тлумачення малоймов1рне; 2) Явор1вського р-ну Льв1всько! обл. Бальнеолопч- ний курорт. Перхш вщомост1 вщносяться до XIII ст. У документах уперше згадуеться 1580. За легендою, напй предки оточили татар, яга попросили миру. 1м шби вщповши: «Не мир», — i ^озгроми- ли ворога. Побудоване тут село назвали Немир1в. Типовийприк- лад народно! етимологп. Таке тлумачення назви неправдопод1бпе. М.Ф.Пономаренко слушно зауважуе, що посесивне утворення i3 суф. -ie, iMoeipHo, вказуе на основу пр1звища Немирна), досить по- ширеного i вщомого в захщноукрашських землях. Звщси й топо- н1м В1нницько! обл. [Пон., ОВ, 98]. Таке пояснения пщтверджу- ють й шип дослщники. Назву виводять вщ антропон1ма Niemirov (Немира, Немирна, Нем'кричь) [Франко 3., 34].

Немйиаеве («35-ша верства», МикуличО — смт. Бородянсько- го р-ну Кшвсько! обл. Розташоване на зашзнищ Ки!в — Корос- тень. Засноване 1900 у зв’язку з бущвництвом зал1зниц1. Кол. назва «35-ша верства» дана за розташування на вщеташ вщ Ки­ева за 35 верстов. Згодом пристанцшне с-ще було назване по iMeHi с, Микулиш, розташованого неподалж. Суч. назва вщ npi3- вища начальника затзнищ К. С. Немтаева. Заюнчення -е слу­жить словотворчим засобом.

Ненаситецький nopir (Ненаситець, Ревучий, РозбШник, Дщ)

• — п’ятий i найбшьший nopir на Дншрь Виступав з води нижче с. Звонецького Солонянського р-ну Дншропетровсько! обл., па­дав дванадцятьма лавами. На виход1 з останньо! було найнебез- печшше Micixe для проходу суден, за що й звали «Пеклом», Гли- бина в ньому досягала 42 м. Назва Н. п. вщ слова ненасытный i дана за часп випадки загибел! на ньому суден. Ця назва вщома з 4aciB Кшвсько! Звщси ж Розбшник, Дщ (чорт). Утворена за допомогою суф. -ець. Скандинави називали nopir Аефар «Де­лека». Ниш н. п. затоплений водами вдсх. [УРЕ I, 10, 53—54; Яворницький-Дшпр, 52—521.

Нересня (Нересна) — р., л. пр. Уборп (бас. Прип’ятО. 3 балт. Neresna, з досить поширеною балт. основою Ner-/Nar- i -сян(-сна) в розумшш «noTiK, pi4Ka».

Нетеча — рр.: 1) л. пр. Дшстра; 2) л. пр. Рапнвки (бас. Пела); 3) л. пр. Харкова (бас. CiB Дшця). Назва вщ географ1чного TepMi- на нетеча, нет 'т. Приклад негащйного гщрошма. А.П. Корепано­ва вказуе, що «структурно-семантична трупа негацшних TonoHiMiB/ формально характеризуеться наявшетю заперечень без- i не-, ду- же давн1х за походженням i семантикою». Ця трупа топошм1в по­ходить з i.-e. мовно! стльносп, мае вщповщники в багатьох ij-e. мовах. НегацШш топон1ми утворилися на ocHOBi апелятив1в або як заперечення дано! ознаки, властивосп, характеру дй тощо, абсА ж як протилежшеть вже юнуючо! географ1чно! назви. Звщси ж НеНч

• — р., л. пр. Cei4i (бас. Днютра), Нетеч! — р. на 1вано-Франювщи- Hi, р. Netecza — в Полыщ тощо [Корепан., НТУ, 72].

Нетриус (Нггриус, Нетригуз, Нетривус, Нетриус) — р., л. пр. CiB. Дшця (бас. Дону). Вважають, що назва гщрошма Н. похо­дить вщ назви н. п. Нетрыус, позначеного на KapTi в кшщ XVIII ст. Назва останнього, ймов1рно, походить вщ пр1звиська заснов- ника поселения Нетрыус (Нетривус). Пор.: в peecTpi поселенщв, що в 1649 заселяли береги Нетриуса, були пр1звиська Нетришс, Триус — своерщш антошми Нетриуса [Отш, КД, 10.07.83].

Нехворощ (Нехвороща, Нехворощь) — р., л. пр. Poci (бас. Дншра). Назва остаточно не з’ясована. Гадають, семантикою гщ- рооснови може служити д1ал. нехворощ «невеликий люок, гайок» [Черепан., 141]. Не виключено, що назва Н. походить вщ шшо- го д1ал. нехворощ — найменування юлькох poMHH:«Artemisia campestris L», «Artemisia scoparia Waldst et Kit» [Рогов., 112]. Цю

 

ж думку пщтримують mini вчеш [Потебня, 47\. Звщси ж назва Нехвороща — р., л. пр. Орел! (бас. Дншра). Флексия -а служить словотворчим засобом.

Нижанкович1 (кол. Краснопшь, Краснопшь-Нижанкович!) — смт. Старосамб1рського р-ну Льв1всько! обл. Розташоване на р. В’яр, п. пр. Сяну (бас. Вюли). Пщ назвою Загуменники вщо- ме з XII ст. Пщ час монг.-тат. навали в середин! XIII ст. було знищене. Згодом вщбудоване пщ назвою Краснопшь — вщ сло- восполучення Красне Поле (назва м1сцевост1, на якш виникло поселения, в po3yMiHHi «гарне, красиве»). Суч. назву, що знач- ний час проюнувала як частина складного топошма Краснопшь- Нижанкович!, виводять вщ приел, нижче: поселения вцникло нижче за теч1ею р1чки вщ розташування лггоп. Загуменник!в. Од- нак суф. -ов + -H4(i) вказують на походження назви Н. вщ ант­ропонима (можливо, вщ Шжанко, Нежанко).

Нижне — 1) смт. Лугансько! обл., пщпорядковане Первомай- сыай мкькрадн Розташоване за 4 км вщ зал. ст. Тошювка. За- сноване 1754 як вшськове поселения. Назване на вщмшу вщ кол. смт. Верхнього, що лежало вище за теч1ею CiB. Дшця (нин1 зли­лось з м. Лисичанськом); 2) оз. на пд. сх. Закарпатсько! обл. Наз­ва на вщмшу вщ оз. Верхне, розташованого вище в горах. Утво- рена вщ прикм. нижнш за допомогою словотворчого засобу — флексп -с.

Нижш Ворота (кол. Нижн1 Верецьки) — смт. Воловецького р- ну Закарпатсько! обл. Розташоване бшя пщн1жжя Бескидських rip та Верецького (Вор1тського) пер. Уперше згадуеться в пись- мових джерелах XII ст. Стара назва вщ арха!зму, запозиченого з угор., веретки — так називали злегка погорбовану мюцевють се­ред rip, на якШ лежало село. Нова назва вщ ворота. Так назива- ють прохщ, ущелину або русло pi4KH, що прор1зае прське пасмо. Нижш — на вщмшу вщ Верхш Ворота, розм1щен1 вище.

Нижнш Нагольчик — смт. Антраци^вського р-ну Лугансько! обл. Розташоване на р. Нагольчик, п. пр. Нагольно! (бас. Miycy), вщ яко! за допомогою демшутивного суф. -чик одержало назву. Прикм. частина топошма — за розташування Н.Н. нижче за Te4ieio pi4KH вщ с. Нагольник i смт. BepxHift Нагольчик. Смт.

Н.Н. утворено у 1938.

Нижн1 Орогози — смт., рц. Херсонсько! обл. Засноване удру- пй половин! XVIII ст. Розташоване на ерику-глушищ (старому русл!) р. Велит Орогози, вщ яко! виводять назву. Нижш — на вщ­мшу вщ с. BepxHi С!рогози, розташованого вище за теч!ею.

Нижньопрський — смт., рц. АРК. Розташоване на р. Салгир. Час заснування невщомий. Вщомо, що в XVII ст. тут юнувало тат. с. Сейтлер (Сегидлер). Назва вщ словосполучення нижче zip. С-ще розташоване нижче швшчних схил1в Кримських rip.

Нижньоднтровсыа теки — на л1вобережному понизз1 Дншра в Херсонськш обл. (див. Олешка: Олеипавсыа теки).

Нижня Бшенька (Нижня Бта, Нижнш Бший Колодязь) — р.,

п.   пр. CiB. Дшця (бас. Дону). Походження назви див. Верхня Бшенька.

Нижня Двор1чна — р., п. пр. Осколу (бас. Дону). Назва за роз- галуження русла — тече двома рукавами. Прикм. частина склад­ного гщрошма — на вщмшу вщ Верхня Дворхчна (див.), яка впа- дае вище за теч1ею.

I                                 I

Нижня Дуванка — смт., рц. Лугансько! обл. Розташоване там, де зливаються рр. Красна i Дуванка (бас. CiB. Дшця). Вперше про розеелення украшщв i рос1ян по р. Дуванщ згадуеться 1704. Поселения Н.Д. виникло в 30-х роках XVIII ст. Назва — вщ

р.  Дуванка. Прикм. част. Нижня дана на вщмшу вщ назви смт. Верхня Дуванка, що розташоване у BepxiB’i р. Дуванка.

Нижня Кринка (кол. Ханженкова) — смт. Донецько! обл. Роз­ташоване на р. Кринка (бас. Miycy). Засноване запор1зькими ко- заками у XVII ст. 1788 полковник I. Ханженков, одержавши в дарчу вщ царського уряду землю, об’еднав декшька козацьких xyropie у слободу i назвав и Ханженюв-Нижнекринський [«Тру/ ды Обл. Войска Донск. стат. к-та», вып. 2, стор. 55]. Суч. назву с-ще перейняло вщ р. Кринка, на якш воно розташоване. Прикм. частина Нижня на вщмшу вщ с. Верхня Кринка, що лежить ви­ще за теч1ею.                                                                                      1

Нижня Терса (Терся, Мала Терса) — _t р., л. пр. Мало! Терси (бас. ^Hinpa). Походження назви див. Верхня Терса.                                                                                       \

Нижня Хортиця — див. Хортиця.

Низи — смт. Сумського р-ну Сумсько! обл. Розташоване на р. Псел, л. пр. Дншра, в заплавь Засноване 1662. Назва вщ апе- лятива низ, низи. 3 праслов. *niz «р1внина у неглибошй запад и Hi». Тут Псел приймае л. пр. Сироватку i i"i заплава розширюеться до 5 км, з озерами-старицями. Пор.: Низ — у XVI—XVIII ст. так на- зивалося Нижне Подншров’я, де оселилися запорожц!.

Шжин — м., рц. HepHiriBCbKoi' обл. Розташоване на р. Остер, л. пр. Десни (бас. Дншра). Час заснування невщомий. Походжен­ня назви не дослщжено. Одш гадають, що це давне Micro, про яке згадуеться в лпхшиа 1078 пщ назвою Нежата Нива, ni3Hime Не- жатинь, Шжнин. 1нш1 назву виводять вщ л1топ. Унежь, Унежин, Унежен (1147), знищеного монголо-татарами, назва якого, ймо- в1рно, антропон1м1чного походження. Пор. с. Утж Городенювсь- кого р-ну 1вано-Франйвсько1 обл., назву якого пов’язують з д.-р.

1менем Ун'кгь, що е здр1бншо-пестливим вар1антом д.-р. антропо- н1ма Ун'кн’кгъ, успадкованого ще з праслов. епохи, де * -ипе, uni/ь, unejb «кращий» [Буч., 54\. Bapiam Нежатин — вщ особового iMe- Hi Нежата, утворений за допомогою суф. -ин [Нероз., 126, Под., АБГ, 227; ЕСЛИ, 93}. Суч. назва вперше згадуеться nia 1618.

Шгатська яйла — масив у Кримських горах, бшя Ялти. Шкгг- ська вщ назви поселения НШта, заснованого, за народним пе- реказом, першим поселенцем Микитою (рос. Никита). Яйла (тат.) — «лггне пасовище».

Нштський боташчний сад — розташований за 6 км вщ Ялти, 61- ля с. Ниата. Вщ нього й назва ботсаду {див. Шгатська яйла). В 1811 видано указ про заснування Казенного (державного) ботсаду.

Шкополь — м., рц. Днтропетровсько! обл. Розташоване на Дн1пр1, на правому бер. Каховського вдсх. Вирю на мющ коза- цько! переправи Микитин Pie, що згадуеться в джерелах 1530. Названа так по iMeHi козака Микити Цигана, який першим по- селився тут. 3 1652 — Микитине. У 1765 перейменоване на Слов’янське. Суч. назва вщома з 1791 i походить вщ д.-гр. Nike

• — 1м’я м1фолопчно! богин1 перемоги на в1йн1 i в змаганнях i polis
• — «Micro».

Шрка (Норка) — р., п. пр. Полкви (бас. Горит). Назва, оче­видно, вщ д.-укр. нора «джерело, вит1к». Пор. назви ряду потошв на Буковин1 в тому ж розумшш [Карп., ТБ, 159]. Утворення за допомогою демшутивного суф. -к(а). Звщси ж Шрниця (Норни- ця) — р., п. пр. Пантина (бас. Серету). Утворення на -иц(я) вщ прикм. норний [Карп., там же].

Нова Борова — смт. Володарсько-Волинського р-ну Жито- мирсько! обл. Розташоване на зал1знищ i автошляху Житомир — Коростень, неподалж вщ р. 1рша, л. пр. Тетерева (бас. Дншра). Засноване у друпй половин! XVII ст. Назва вщ 6ip — сосновий л1с. С-ще розташоване серед 6opiB. Нова на вщмшу вщ с. Боро­ва, розташованого неподал1к.

Нова Водолага — смт., рц. Харк1всько1 обл. Розташоване в до­лин! р. Вшьховатка, п. пр. Можу (бас. CiB. Дшця). Засноване близько 1675 козаками Харивського полку та селянами-втжача- ми з Правобережно! Украши на т. зв. Муравському шляху. Наз­ва на вщмшу вщ с. Стара Водолага, розташованого при впадшш в Мож р. Водолага, вщ яко! й одержало назву (див. Водолага).

Нова Галещина — смт. Козелыцинського р-ну Полтавсько! обл. Розташоване на зал!знищ Полтава — Кременчук. Засноване в зв’язку з буд1вництвом Харгавсько-Миколшвсько! зал!зниц1 як пристанщйне с-ще. Назва зал. ст. вщ с. Галещина, походження яко! не з’ясоване. За народними переказами, назва походить вщ пр1звища помщика Галецького. Пор.: Селищина вщ Селецький (теж Полтавська обл.). Нова на вщмшу с. Галещина.

Нова Каховка — м. обласного пщпорядкування Херсонсько! обл. Розташоване на л1вому бер. Каховського вдсх. Засноване 1951. Виросло на Micui с. Джерельного (засноване 1891) у зв’яз- ку з бугцвництвом Каховсько! ГЕС. Назва вщ м. Каховка, на вщ­мшу вщ не! Нова. Джерельне — назва за числ води джерел, що били з прибережних скель.

Нова Маячка (кол. паралельна назва — Велика Маячка) — смт. Цюрупинського р-ну Херсонсько! обл. Розташоване непода- л1к вщ Швшчно-Кримського кан. Засноване на початку XIX ст. кршаками-влкачами з Чершпвсько! i Полтавсько! губ. Назву, га- дають, д1стало вщ переселенц1в з с. Маячка Полтавсько! губ. (ни- Hi Новосанжарського р-ну). Нова — на вщмшу вщ с. Стара Ма­ячка, розташованого пд.

Нова Одеса (до 1832 — Федор1вка) — м. i пристань на Швд. Буз1, рц. Микола!всько! обл. У 1776 на цьому Micui козаки-укра- !нщ i молдовани заснували xyrip Федор 'тку, названу по iMeHi пер- шопоселенця осадчого Федора. У 1832 уланський полк, що сто­яв у Oeflopieui, називали Одеським, а Федор1вку — Новою Оде- сою. Ця_? назва й закртилася.

Нова Прага (кол. Петриювка) — смт. Олександр1вського р-ну Юровоградсько! обл. Розташоване на правому бер. р. Бешка, it пр. 1нгульця (бас. Дншра). Засноване на початку 50-х роив XVIII ст. Тут оселилися переселенщ з Сербп, Чорногорп, а також з!слаш старообрядщ з р1зних губ. Pocii'. 1756 перетворено на фортецю Пет- риивську. 1821 розм1щено Малорос1йський инний полк, у склаш якого були чехи, шсля чого посад д1став назву Нова Прага [ГПР,\

т.  5, ч. 2, 221—223]. Назва по iMeHi столищ 4exii — Прага.

Нова Серб1я — адмшютративно-територ!альна одиниця на Правобережж1 УкраУни в XVHI ст. У 1752 з метою подальшо! ко- лон!зацй i захисту п1вденних окраш царський уряд на ocHoei особ- ливих привше!в оселив на правому бер. Дншра мiж рр. Тясмином i Синюхою з Виссю 16 тисяч сербських, а згодом хорватських i во- лоських виходшв. 3 них було сформовано два полки. MicueeicTb, на яий були влаштован1 поселения, названо Новою Серб1ею.

Нова Ушиця (до 1829 — Лтнвщ) — смт., рц. Хмельницько! обл. Розташоване на р. Калюс, л. пр. Дшстра. Вперше згадуеть- ся пщ 1439. Назва вщ с. Ушищ, яке з виникненням Н.У. назване Старою Ушицею.

Новгородка (кол. х. Кущвка) — смт., рц. Юровоградсько! обл. Розташоване на р. Кам’янка, л. пр. 1нгулу (бас. Швд. Бугу), на автошляху Ки!в — Дшпропетровськ. Засноване козаком Куцем у nepmifi половин! XVIII ст. 1770 вщома пщ назвою х. Кущвка. Згодом була заселена кршаками з Полтавсько! губ. Сум. назва з 1882, вщ розташування тут Новгородського Юрасирського полку.

Новгород-Оверське князшство — див. Оверське киязшство.

Новгород-Оверський — м., рц. Чернтвсько! обл. Розташоване на Десш (бас. Дшпра). Одне з найдавнших Micr Кшвсько! Pyci. Час заснування невщомий. Перша лшш. згадка вщноситься до 1098, проте, згщно з археолопчними даними, виникло у 80-х роках X ст. [1У, 1, 387, Куз., Г1, 138\. 1м. частина словосполучення скла- даеться з д.-р. прикм. Новь та iM. городе (-город < городъ < *gord), вказуе на тип поселения та його вщносний вне; означальна части­на — прикм. Оверський — вщ cieepu — назви сх.-слов. племен, що жили в бас. Десни i верхшй течи Cie. Дшця. Утворення на -ськ. Означальна част. Оверський дана на вщмшу вщ Новгорода-Свято- полчського у Кшвсыай земл1 (Святополчь) [Ян., НС].

Новгородське (до 1938 — Нью-Йорк, до 1951 — Фенольна) — смт., пщпорядковане Дзержинськш м1ськрад1 Донецько! обл. Засноване в шиш XVIII ст. Розташоване на Кривому Торш (бас. Cie. Д1нця). Назва вщ словосполучення новый город на означен­ия нових перетворень, яи сталися в с-щ1 в повоенн1 роки. Утво- рена за допомогою суф. -ськ(е). Кол. назва Нью-Йорк у час ви- никнення мала 1рошчний зм1ст. Пор.: перейменування в XIX ст. с. Гончариха, ниш Хмельницько! обл., на Сгипет; виселок бшя

с.  Чемер1вщ в т1й же MicueBOCTi на Варшаву тощо.

Новий Буг (кол. Куца Балка, Семешвка, Новопавл1вка) — м., рц. Миколашсько! обл. Розташоване на автошляху Кривий Pir — Вознесенськ. У друпй половин! XVIII ст. тут був зим!вник запо- р!зького козака Якоби Куцого. Згодом по iMeHi одного з першо- поселенц!в почав називатися Семешвкою; ще п!зн!ше — Ново- павл1вкою. Суч. назва — вщ дислокування в Новопавл!вш Бузь- кого полку улансько!' див!зп. У 1832 Новопавл1вку офодйно поча­ли називати Новим Бугом [Лобода, 136\. Отже, прикм. частина топон!ма залишилась.

Новий Роздол — м. Льв!всько1 обл. Розташоване на Л!вобе- режж1 Дшстра. Засноване 1953 у зв’язку з буд1вництвом Роздоль- ського арчаного заводу. Новий — на вщмшу вщ смт. Роздол, роз- ташованого за 5 км вщ Н.Р.

Новий Cbit — смт.: 1) Старобеийвського р-ну Донецько! обл. Розташоване на р. KaubMiyc (бас. Азовського моря). Засноване 1954 у зв’язку з буд!вництвом Старобе1швсько1 ДРЕС [1МСУ, Днц, 665] поблизу невеликого х. Новий Ceim, названого так ко­лись, задовго до революцп, як над!я на крашу долю. Пор. н. п. Щастя, Райгородок тощо. Н.С. з’еднався з с-щем, що виникло

бим ДРЕС, i назва х. закршилася за новим н. п.; 2) пщпорядко- ване Судацькш мюькрад! АРК. Розташоване на узбережш Чор- ного моря, пд.-зх. Судака. До розряду смт. вщнесено 1978. Як i попередне с-ще, назву мае алегоричну.

Нов1 Санжари — смт., рц. Полтавсько! обл. Засноване у пер- шш половин! XVII ст. Розташоване на р. Ворскла (бас. Днтра). Назва вщ тюрк. *san-car «урочище, брщ», тур. *sandzak «знаме- но, штандарт, адмшютративна одиниця». Вщомо, що 1243 на Ворсюп зимувала тат. орда. Поселения, iMoeipHo, спочатку ви- никло в p-Hi с. Решетники (кол. Санжари, Crapi Санжари) бшя урочища Сан-Чар, Сан-Чар1в, яке згадуеться в однш 3i скарг, пе- реданих кримським ханом 1вану Грозному, стосовно пограбуван- ня тут перекопських (татарських) купц1в [«Россия», 7, 306]. Зго- дом найменування перейшло i на нове поселения, що виникло нижче за теч1ею Ворскли, яке одержало назву на вщмшу вщ ста- , р1шого села — Hoei Санжари.

Hoei Стршища (кол. СтршьчичО — смт. Жидач1вського р-ну JIbBiBCbKoi обл. Розташоване на автошляху Б1брка — Ходор1в, на пд. вщрогах Опшля. Засноване за 1,5 км вщ руш поселения Cmpuibumi, зруйнованого татаро-монголами, про що засвщчують apxiBHi документа пщ 1515. Назву виводять вщ cmpi/ш, cmpuiu, стрыъчий, стрыъцювати. Бшя побудовано! веж1 в дуже давн1 ча- си на важливому торговельному Волоському шляху, шо проходив з Волощини на Галич, Рогатин, Б1брку, Льв1в i дал1 в^ахщну Св- ропу, як м1сце розташування стрщьчого загону для охорони куп- ц1в вщ пограбування виникло поселения, яке й було названо Стршь(чи)ч1. П1сля його зруйнування частина населення вщбу- дувала с., а частина побудувала неподал1к нове с-ще, назване Новими Стрщищами. Под1бне походження назви с. Стрыка Старосамб1рського р-ну Льв1всько! обл., розташованого на тому ж Волоському шляху.

Новоазовськ (кол. Новомиколашка, з 1920 по 1958 — Будьон- н1вка) — м., рц. Донецько! обл. Розташоване на бер. Азовського моря в гирл1 р. Грузький Яланчик. Засноване 1843 як станц1я Новомиколашка на Micui х. старшини вшська Донського Седова, який оселився там близько 1768. Назва вщ розташування на бе- peei Азовського м. Утворилася вщ словосполучення Новий Азов, похщного вщ Азовське море, за допомогою суф. -ськ.

Новоайдар — смт., рц. Лугансько! обл. Розташоване на л1вому бер. р. Айдар (бас. Дону). Засноване Донськими козаками в дру- гШ половин! XVII ст. Назва вщ р. Айдар, на якш розташоване.

Новоамвроспвка (кол. Чернова) — смт. Амвроспвського р-ну Донецько! обл. Розташоване поблизу р. Кринка, п. пр. Miycy

(бас. Азовського моря). Виникло 1895 у зв’язку з буд1вництвом цементного заводу [1МСУ, Днц, 160\. Назва вщ Амвросивка, ут- ворена за допомогою слова нова > ново-.

Новоархангельськ (кол. Архангелгород, ni3Hime Синюхин Брщ) — смт., рц. Юровоградсько! обл. Розташоване на р. Синю­ха (бас. Швд. Бугу). 1742 поблизу мютечка Торговиц1 козак Мир- городського полку Звенигородський оселив 20 родин селян. 3 1753 вщомий як шанець (укр1плення) пщ назвою Архангелгород. Назва культового походження. Поселения увшшло до складу Ново! Серба. 1764 частину жител1в переселили за 20 км на пд., де й було засноване суч. с-ще пщ назвою Новоархангельськ. Ут- ворення на -ськ.

Нововаышвка (Апанли, Молоканськ) — смт. Приазовського р-ну Запор1зько! обл. Розташоване у BepxiB’i р. Апанли (бас. Азовського моря). Засноване 1823 сектантами-молоканами. Звщ- си кол. назва Молоканськ. Ще давнша назва тат. аулу Апанли вщ р. Апанли. Суч. назва вщ iMern воеводи Василя 1стомта. Утворе- на за допомогою суф. мвк(а).

Нововолинськ — м. обласного пщпорядкування Волинсько! обл. Розташоване на автошляху Льв1в — Ковель бшя пр. р. Сту- дянка, п. пр. Зах. Бугу, неподалк вщ того мюця, де було старод. лггоп. м. Волинь. Буд1вниптво Н. почалося 1949 на мющ старо­давне сш Низкинич1в. Ру ович1в, Дорогинич1в i Будятич1в у зв’язку з початком освоения Льв1всько-Волинського кам’янову- гшьного басейну. Суф. утворення на -ськ.

Нововоронцовка (кол. Микола!вка) — смт., рц. Херсонсько! обл. Розташоване на правому бер. Каховського вдех., на Дн1пр1. Засноване в кшщ XVIII ст. на мющ запор1зьких зим1вник1в бшя Дншровського затону Велиш Води пщ назвою Микола1вка. Пер­ша письмова згадка вщноситься до 1795. Суч. назва виникла nic- ля того, як 1821 Микола1вку придбав граф М.Воронцов.

Новоград-Волинський (кол. Возвягель, Взвягель, Звягель)

• — м., рц. Житомирсько! обл. Розташоване на р. Случ (бас. Дшпра). Одне з давшх м1ст Укра'ши. Час заснування невщо- мий. Вперше згадуеться 1257 пщ назвою Взвягель. У 1793 пщ назвою Звягель у склад1 Волин1 було приеднано до Pocii, а 1796 перейменовано на Новоград-Волинський. Д.-р. елемент -град «м1сто» був модним у топошми XVIII ст., Волинський
• — вщ розташування на Волинь Достов1рних вщомостей про походження старо! назви немае. 1снуе кшька народних пере- каз1в, за одним з яких назва пов’язана 3i словом звягель (дзв1- нок), котрий дзвонив тод1, коли розсувався м1ст через Случ для пропуску суден.

Иовогродавка (кол. с-ще Новогрод!всько! групи шахт, Грод!в- _ка) _ м., пщпорядковане Селщцвськш мюькрад! Донецько! обл. Розташоване на зал1знищ Донецьк — Дншропетровськ. Заснова- не 1949 у зв’язку з буд1вництвом шахти «Новогрод1вка» № 1. Наз­ия шахти закршилася за найменуванням мгста.

Новодшстровськ — смт. Сокирянського р-ну Чершвецько! обл. Розташоване неподал1к вщ Дшстра, пн. райцентру. Заснова- не 1975. Назва вщ прикм. новый i гщрошма Дтстер, дана на вщ- м1ну вщ м. Днютровськ у Молдовь Суф. утворення на -ськ.

Новодонецьке — смт., пщпорядковане ДобропшьськШ мюьк- рад1 Донецько! обл. Розташоване на зал1знищ Красноарм1йськ — Дубове. Виникло в 1956 у зв’язку з буд1вництвом гщрошахти. Назва вщ словосполучення нове донецьке (вщ розташування на Донеччин1).

Новоеконом1чне (кол. Каракове, Економ1чно-Нове) — смт., пщпорядковане Красноармшськш м1ськрад1 Донецько! обл. Роз­ташоване у BepxiB’i р. Казенний Торець (бас. Ов. Дшця). Засно- ване в першш половит XVII ст. [УРЕ II, 10, 347\. За шшими да­нями — в кшщ XVIII ст. [1МСУ, Днц, 505]. Серед першопосе- ленщв були й т. зв. економ1чт селяни, переселенщ з с. Потвки Судженського пов1ту Курсько! губ. (тобто Ti, що були в Kpinoc- нш залежност1 у духовенства). Поблизу х. Каракуба (засновано- го переселенцями з грецького с. Каракуби в кол. Мар1упольсько- му noeiTi Катеринослав. губ.) вони заснували сл. Нову, звщси Нова Економ1чна > Новоеконом1чне [ССС, 37].

Новолуганське — смт. Артем1вського р-ну Донецько! обл. Роз­ташоване неподалж вщ зал1знищ Горл1вка — Попасна, в бас. р. Лугань (бас. Ов. Дшця). Засноване в середин! XIX ст. Назва на вщмшу вщ Луганське, розташованого сх.

Новомиргород — м., рц. Клровоградсько! обл. Розташоване на р. Велика Вись (бас. П1вд. Бугу) та на л1вому бер. н пр. Гептур- ки. Засноване 1740 переселенцями з м. Миргорода Полтавсько! губ. на мюш запор1зького зим1вника Тресяги. За наказом росш- ського уряду переселенщ збудували фортецю для оборони вщ наскок!в турюв i татар. Названо як пам’ять про м. Миргород.

Новомосковськ (кол. с. Самарчик, Новоселиця) — м., рц. Днтропетровсько! обл. Розташоване на р. Самара, л. пр. Днш- ра. На мшщ суч. Н. у XVII ст. запорожщ заснували кшька хуто- pie. 1687 за наказом царського уряду було збудовано Богородиць- ку, або Усть-Самарську фортецю (перша назва вщ церкви св.Бо­городиц, друга — за розмщення в гир/ti Самары), яку було зруй- новано 1711 згщно з Прутським договором. 1736 й вщбудовано i названо Самарським ретраншементом (вщ франц. retrancherment

• — вшськове укршлення позаду головно'У позицй того, хто оборо- няеться). Навколо виникла сл. Самарчик, вона ж Новоселиця. Згодом перенесена на нове мгсце. Тут, бшя урочища Кшьчеш, почалося буд1вництво губернського м1ста пщ назвою Катеринос- лав. Однак через те, що води затопляли мюцевють, 1784 Micro пе­ренесено на правий бер. Дншра, а залишене поселения одержа­ло назву Новомосковськ — вщ словосполучення Нова Москва. Невдовз! з Tiei само! причини i його було перенесено за теч1ею Самари на бшыи пщвищене Н. довгий час мав паралель- ну народну назву Самарь [«Россия», 14, 564\. Назва Н. утворена за допомогою суф. -ськ. Див. Дншропетровськ.

Новоозерянка — с-ще Олевського р-ну ЖитомирськоУ обл. Засноване 1963—1965 у зв’язку з буд!вництвом комбшату зал!зо- бетонних конструкцш. Розташоване неподалш вщ с. Озеряни, з найменуванням якого й пов’язана назва. Утворена за допомо­гою суф. -янк(а). С. Озеряни розмйцене бтя озера. Корма, звщ- ки й назва.

Новоолексйвка — смт. Гешчевського р-ну ХерсонськоУ обл. Розташоване поблизу автомапстрал! Москва — Омферополь на зал1знищ Лозова — Омферополь. Засноване 1874 у зв’язку з бу- д1вництвом niei зал1знищ. Назву зал. ст. с-ще одержало вщ с. Но- воолекспвка (ниш Щоравка), розташованого неподал1к. Назву села, очевидно, принесли переселений

\ Новооржицьке — смт. Оржицького р-ну Полтавсько! обл. Роз­ташоване неподал!к вщ р. Слторщ, п. пр. Сули. Засноване 1979. Озцачальна частина складного слова походить вщ прикм. новий, друга — пох^на вщ Оржиця. Утворена за допомогою суф. -(ь)ке.

Новопокровка — смт. Чугу1вського р-ну Харювсько! обл. Розта­шоване на швому бер. Уди (бас. Cie. Дшця). Засноване 1818, коли з Покровки (ниш Стара Покровка) були переселен! вшськов1 посе- ленш на л1вий бер. р. Уда. Нове поселения було назване Новопок- ровкою, а Покровку — Старою Покровкою. Топонш Покровка культового походження i пов’язаний з церквою Покрова Богородищ.

Новопсков — м., рц. ЛуганськоУ обл. Розташоване на л1вому бер. р. Айдар (бас. CiB. Д1нця) при BnaaiHHi в неУ р. Кам’янка. Засноване в першш половин! XVII ст. украУнськими i рос!йськи- ми селянами — втжачами вщ кр!пацького rHiry. Спочатку посе­ления називалося Закам’янкою. За указом Петра I, в 1708 було зруйноване, осильки селяни брали участь у повстанш пщ прово­дом Юндрата Булав1на. 1732 за наказом ВоронезькоУ губернсько'У канцелярй сюди переселено сотню Острогозького полку, а в 1829

• — Kiрасирський полк 3i Пскова (ниш обл. ц. Росп), вщ якого по­селению було дано суч. назву.

НовороЫя — юторико-географччна область на пд. Украши i частково Pocii. Назва виникла у друпй половин! XVIII та кнува- ла до початку XX ст. Назва вщ словосполучення нова Рост. 3 1784 р. включала в себе кол. Катеринославську, Херсонську, а згодом, з приеднанням Криму, — Тавршську губ.

Новосвгпнвка — смт. Станично-Луганського р-ну Лугансько! обл. Розташоване на р. Луганчик, п. пр. Ов. Д1нця (бас. Дону), на автошляху Луганськ — Краснодон. Засноване в 60-х роках XIX ст. переселениями з р1зних губ. Pocii та Украши. Назва але- горична i походить вщ словосполучення нове ceitrwo. Утворена за допомогою суф. -iBK(a).

Новоселиця — м., рц. Чершвецько!' обл. Розташоване на зал1з- нищ i автомапстрал1 Чершвщ — Кишишв, на л1вому бер. Пруту (бас. Дунаю). Вщоме з 1456. Виникло на мкщ запустшого с. Шишювщ. Довгий час було вщоме пщ назвою Верхня Ново­селиця (Новосулица де Сус) на вщмшу вщ iHmoro с. Новосели­ця, розташованого вище за теч1ею Пруту, яке icHye й ниш [Карп., TCP, 40\. Назва вщ географ!чного термша новоселиця.

Новосел1вка (до 1808 — х. Забочанський) — смт. Красноли- манського р-ну Донецько!' обл. Розташоване на правому бер. р. Нетриус, л. пр. Cie. Дшця (бас. Дону). Тут у XVII ст. заснова- но xyrip. Наукового пояснения немае. За народними переказами, х. i3 навколишшми землями було подаровано Катериною II По- тьомюну. BiH виграв у якогось калузького пом1щика 42 родини KpinaKiB i оселив lx на новому мющ, назвавши поселения Ново- сел1вкою. Назва вщ географ1чного терм1на новосел 'шка.

Новосел1вське (кол. Фрайдорф — «Вшьне село») — смт. Роз- дольненського р-ну АРК. Розташоване на зх. Кримського п-ова, неподалш вщ автошляху Роздолля — €впатор1я. Виникло 1928. Перейменоване теля друго! CBiToeoi в1йни. Назва утворена вщ словосполучення Нове село за допомогою суф. -ськ(е).

Новотрощьке — смт.: 1) Волноваського р-ну Донецько! обл. Розташоване на р. Суха Волноваха, л. пр. Мокро! Волновахи (бас. Азовського моря). Засноване 1773 переселениями з Полтав- щини i Дону; 2) рц. Херсонсько! обл. Розташоване на пд. сх. об­лает!. Засноване на Micui тат. аулу Сарибулак («Жовтий стру- мок») селянами-втшачами з р!зних губ. Украши i Pocii. Перша згадка до початку XIX ст. Назва Т. культового походження (вid церкви св. Тройщ).

Новоукрашка (кол. Чорний Ташлик, Павл1вський, Ново-Пав- л!вськ) — м., рц. Юровоградсько! обл. Розташоване на р. Чорний Ташлик та п пр. Грузыай i Пом!чшй (бас. П!вд. Бугу). 1754 на Mic­ui запор!зького зим!вника було споруджено фортецю Павл1вський (найменована 1менем царя Павла) для захисту УкраТни i Росй вщ нападу турив i татар. Фортеця входила в оборонну систему Ново! Серба. 1773 а перетворено в посад Новопавл1вськ, який 1821 пе­редано у вщомство 3-1 украшсько! див1за, i посад 1830 переймено- вано на Новоукрашку. Походження назви вщ словосполучення нова Украта, утворена за допомогою суф. -к(а). (Див. Укра!на).

Новоявор1вське — смт. Явор1вського р-ну Льв1всько! обл. Зас- новане у 1965. Розташоване бшя витоку р. Шкло (бас. Вюли) на зал1зниш Явор1в — 1вано-Франкове. Виникло у зв’язку з буд1в- ництвом х1мкомбшату. Назва вщ словосполучення новый Reopie, де новый — прикм. Явор1в — мюто, розташоване неподалж. Ут­ворена за допомогою суф. -ськ(е).

Норець — р., л. пр. Полтви (бас. Прип’ятО. Назва вщ народ­ного терм1на нора «джерело». Утворена за допомогою суф. здр1б- HuiocTi -ець. Пор.: Нора — пот., п. пр. Коров’! в бас. Пруту в то­му ж розумшш [Карп., ТБ, 159]. Звщси ж Норин (Норина, Но­рин) — р., л. пр. Ужа (бас. Прип’ятО. Утворена вщ того ж коре- ня за допомогою суф. -ин; Нориця — р., п. пр. Ревни (бас. Дес- ни). Утворена давшм гщрошм1чним суф. -иц(я). Назва з внутрнн- ньою формою «багата норами». Припускають, що назва балт. походження, пор1внюючи и з найменуванням оз. Narinis (Литва) [Труб., ПУ, 260\, що малопереконливо. 1снують iHmi тлумачен- ня, менш в1рогщн1.

Нос1вка — /м., рц. Черн1пвсько! обл. Розташоване в пд.-зх. частин1 обл. на вододш рр. Остер i Удай (бас. Дншра). Виникло на Micui д.-р. поселения Кшвсько! Pyci, яке згадуеться в 1патпв- ському л1топис! 1148 пщ назвою Носов, Носовъ. Залишки старод. городища збереглися до нашого часу, вщом1 пщ назвою урочище HociBKa, вщ якого й походить суч. назва мюта. Походження наз­ви л1топ. м1ста можна вивести з апелятива нос «земля, береги, що вдаються в р1чку; мис, коса, гряда» [Даль, 2, 572\. За 1ншими по­яснениями, вщ особового iMeHi Нос [Нероз., 25], що в1рогщн1ше.

О

Обеста (Обиста, Обета — СГУ, 392) — р., л. пр. Клевеш (бас. Десни). Bin лит. Abista «ржа», де основа A- i суф. -(i)sta [Топ., Труб., 175, 199].

Обипчна — 1) (Дженалгач) — р., впадае в Азовське море, в Запор1зьий обл.; 2) зат. на пн. Азовського моря в Запор1зьий обл.; 3) коса на пн. узбережж1 Азовського моря, в Запор1зьий обл. Щодо походження назви icHye илька тлумачень. Найбшьш iMOBipHe те, за яким й виводять вщ iMeHi р. Обитачна, назву яко! виводять, в свою чергу, вщ слов, апелятива *obitok «текти, течу в обихщ» [Труб., Фаем., 3, 101]. Звщси ниш забутий мюцевий ге- ограф1чний TepMiH обток «потж води, що щось огинае», а вщ нього похщний прикм. обитгчний, тобто обтхчний. Утворився то- пошм вщ основи тк, де звук к чергуеться з ч. Р1чку до 1783 на- зивали Дженалгач, що означало «така, що плутаеться», тобто мае звивисте русло. Пщ час кримських поход1в 1737 росшсью моря­ки Обиточну косу називали Шссарюновою, мабуть, на честь одно­го з загиблих CBoi'x товариш1в [Фоменко, 70].

Оболонь — р-н м. Киева. Походить вщ апелятива оболонь < праслов. *Ьо1пъ > «низина» > «низина, вкрита травою».

Обух1в — смт., рц. Кшвсько! обл. Розташоване на р. Кобрин, пр. Стугни (бас. Дншра). Час заснування невщомий. Вперше зга- дуеться в 1сторичних документах XIV ст. як Лукавиця. У 1482 тат. орда кримського хана МенгльПрея зруйнувала поселения. Шс- ля вщбудови воно належало лит. кухм1стру П.Олехновичу i нази- валося Кухм1стр1вщиною. 1588 поселения купив князь Острозь- кий. Деякий час воно належало Обуху, пщданому князя, вщ ньо­го i закр1пилася назва О. [1МСУ, Кв, 464—465]. Походження первинно! назви — Лукавиця, за народним переказом, пов’язу- ють з боротьбою проти татаро-монпшв у XIII ст. Назва Лукави­ця шби походить вщ стршяння з луюв [1МСУ, Кв, 464]. Таке тлумачення малоймов1рне i являе собою приклад народно! ети- мологй. Можна припустити, що в основ! назви лежить коршь лук, як i в гщрошмах Луква, Лукава, Лукавиця, i означае «звиви- на». Ймов1рно, назва дана за розташування поселения на звиви- Hi р. Кобрин [Фаем., 2, 532].

Овеч1 Води — рр.: 1) л. пр. Дн1пра. Початок бере вщ Овечо! гряди у Верхньорогачицькому р-ш Херсонсько! обл., вщ яко! й одержала назву. Найменування гряди, очевидно, за випасання на н1й овець] 2) пр. Самари (бас. Дншра). На берегах р. здавна було розвинене в1вчарство. Звщси й назва.

Овщюполь (до 1789 — ХаджьДере) — смт., рц. Одесько! обл. Розташоване на сх. узбережж1 Дн1стровського лим. Виникло наприюнц1 XVIII ст. Назване так 1793 по iMeHi давньоримсько- го поета Публ4я Oeidin Назона. У свш час поет жив у зacлaннi в м. ToMi, яке, як вважали донедавна, юнувало на Micni суч. О. Згодом доведено, що воно було там, де розташований румунсь- кий порт Констанца. Отже, назва О. е евщченням юторично! не- точност!. Назва дана 1793. Tofli, за 4acie Катерини II, коли оф1- щйна рос. топон1м!я переживала «грецьку моду». Звщси й другий елемент складно! назви — ноль (д.-гр. полк «Micro»). Тур. форте- ця ХаджьДере вщ xadMi «той, хто здшснив ходшня на прощу в Мекку» i дере «долина», «р1чка» [Никон., КТС, 303].

Овруцький (Словечансько-Овруцький) кряж — пщвищення у Floaicci, на пн. Житомирсько! обл. Простягаеться i3 зх. на сх. вщ

с.  Усового до м. Овруча, вщ якого й одержало назву. Паралельна назва вщ м. Овруч i с. Словечно, розташованого на кряжг Утво- рення вщ двоелементного суф. -анськ. Значения термша кряж див. Донецький кряж.

Овруч (кол. Вручий, Вручш, Вручай) — м., рц. Житомирсько! обл. Розташоване на р. Норин, л. пр. Ужа (бас. Дншра). Одне з найдавнших MicT Украши i вЫе! сх. Свропи. Час заснування не- вщомий. Вперше в «noBicii временних л гг» згадуеться 977 пщ назвою Вручий (Вручш) як одне з Mid сх.-слов. древлян, яких пщкорила кшвська княгиня Ольга. «Побегошу же Ольгу с войми 60 град рекомый Вручий», — говориться в лггопиа. Пюля зруй- нування нею 1скоростеня (див. Коростень) Вручий став центром древлянсько! земль Походження назви остаточно не з’ясоване. II виводять вщ д.-р. вьрети «бити ключей, кип1ти». О — протетич- не або з «во Вручий» [Никон., КТС, 303; Росп., 16', ЕСЛИ, 39] — активний д1еприкм. теп. часу з основою *vbrgt вщ праслов. *vbreti «кип1ти, пшитися, клекот™»; пор. с.-х. вруток «джерело» [ЕСЛИ, 39]. Пор.; д.-р. -в(ъ)р#тьць «джерело», а також назву од­ного з найбщьш вируючих дншровських поропв, який називали Вручим (Вьручий) [Фаем., 1, 362; 3, 116; ЕСЛИ, 39]. Ймов1рно, таку назву могла одержати спочатку pi4Ka 3i швидкою теч1ею в тому ж розумшш (нин! руч. Вручий, л. пр. Норина (бас. Прип’ятО, що витжабчЗ Словечансько-Овруцького кряжа), а вже вщ не! перейняло найменування поселения, що на шй виникло. 3 часом назва Вручий Чрансформувалася на Оврицкое место (1437, 1498), Овруч. ЧаепЧ давш слов, записи контексту сприя- ли виникненню вторинних аглютинативних утворень (утворення довшьних сл1в i граматичних форм шляхом приеднання до коре- ня аф1кс1в); Вручий > а(б) Вручий > Овручий > Овруч [Росп., МО, 29, Ян., ОКД].

Оглав — див. Гопшв.

t

Одеса — м.-герой, обл. ц. Одесько! обл., порт на Чорному мо- pi. Гадають, що вже за шлька стол1ть до н. е. i до IV ст. н. е. тут були грецыа присташ IcipiaH та IciaKOB, а на пн. сх. вщ них, 61- ля Тшйгульського лим. — гавань Скопель Ще ран1ше на Micui суч. О. та и околиць були поселения к1мер1йц1в, сюф1в, сармат1в. За час1в Кшвсько! Pyci тут жили сх.-слов. племена тиверщв та улич1в. 1239—1240 татаро-монголи зруйнували слов’янсью посе­ления, а м1сцев1сть приеднали разом i3 Причорномор’ям до Зо­лото! Орди. На початку XV ст. пн.-зх. Причорномор’я перебува- ло пщ владою феодально!' Литви, яка 1396 розгромила татарське вШсько. Шзшше один з татарських военачальнике — Бей-Хадж1 на Micui суч. О. заснував укр1плення пщ назвою Хаджибей, Гад- жибей (а згодом Качибей, Кощбпв). У 1764 турки, готуючись до вШни з Pociero, побудували поблизу Хаджибея фортецю €ш-Ду- нья «Новий св1т». У 1791, за Ясським мирним договором, Хаджи­бей i бш-Дунья вшйшли до Pocii. 1793 за пропозиц1ею видатно- го полководця О. В. Суворова почалось буд1вництво фортещ. 1794 за проектом шженера ФДеволана, пщ спшьним кер1вництвом фельдмаршала О.В.Суворова й адм1рала Й.М.Дер1баса, бшя фор­тещ почалося буд1вництво майбутнього м1ста i порту, яке спочат- ку називали, як фортецю, Хаджибей. У 1795 Хаджибей пщ впли- вом «моди» на д.-гр. топон1м1ю перейменовано на Одесу — вщ назви старод. гр. колони Одес, Одесос, Opdicoc, яка шбито була розташована на бер. Тшпгульського лим. Шзн1ше було встанов- лено, що ця колон1я знаходилась у Волгари, в р-ш м. Варни.

Ожерельна — р., л. пр. Юнсько! (бас. Днтра). Як засвщчуе Л.Т.Масенко, спочатку названа була 1нженерною, вщ лшн укрш- лень на н берегах, побудованих у 70-х роках XVIII ст. Згодом вщ- булося переосмислення [Мае.].

Озерище — п. рук. Днтра в Днтропетровськш обл. Назва ут- ворена вщ апелятива озерище «мюце, де колись було озеро».

Озерна — 1) найдовша печера в Сврош. Розм1щена в межи- pi44i Серету i Збручу в Тернопшьсьюй обл. Названа за наявшеть у нш велико! кшькост1 красивих озер; 2) верш. Укра'шських Кар­пат. Розташована на Горганах, неподалне вщ оз. Синевир, вщ яко- го й одержала назву.

Озернянка — р., л. пр. Теребл1 (бас. Тиси). Назва за розмщен- ня в долиш р1чки, зокрема в п середн1й течп, високопрських озер. Утворилася за допомогою суф. групи -янк(а).

Озеро — рр.: 1) п. пр. Остра (бас. Десни); 2) в бас. Гориш. Назва пщкреслюе слабку прот1чн1сть piK, широк! розливи пщ час повен!; оз.: 1) на Кшбурнськш Koci Чорного моря; 2) в Ювершв- ському р-ну Волинсько! обл.; 3) у Володимирецькому р-ш Во- линсько! обл. Яскравий приклад переходу апелятива озеро у власну назву Озеро.

Озерянське — оз. на пд. зх. Чернтвсько! обл. Розташоване неподалж вщ с. Озеряни Бобровицького р-ну, вщ якого й перей- няло назву. Утворена за допомогою суфжсацп: спочатку -ян, а пот!м -ськ(е). Аналопчне утворення топшпма Озерянський кряж — пщвищення в Житомирсыай обл. Розташований на пд. зх. вщ Овруцького (Словечансько-Овруцького) кряжа бшя с. Озеряни

Олевського р-ну. Суф. -ський вказуе на вщношення до об’екту на мюцевосп — с. Озеряни.

Озоя — верш. Украшських Карпат. Як вказуе Ю.О.Карпенко, це румун. назва, запозичена 3i слов. * otr + sojb. Звщси с.-х osoje «тшисте мюце» [Карп., ТГР].

Окшка — р., л. пр. Стиру (бас. Прип’ятО. У BepxiB’i' с. Оконськ. Пор. окно «открытая полынья в трясине» [Даль, 2, 663], «чиста вода на болотЬ [Нежн., 207]. Утворена вщ основи ок- за допомогою форманта -жка [Пура, НРГ, 96].

Окнище — оз., мальовнича своерщна неповторна водойма. Розташована поблизу с. Оконськ на Волиш. Назва вщ укр. окни — «джерело, невелике озеро з чистою водою». Живиться джере- лами карстових вод, що вшчкають з-пщ стр1мких крейдяних cTiH з глибини бшьше як 15 м. Суф. -ищ(е) вказуе на мюце, де були розмйцеш джерела.

Оконське — оз. на сх. Волинсько! обл. Назва вщ окни (див. О клише). Утворена за допомогою суф. -ськ(е).

Олевськ — смт., рц. Житомирсько! обл. Розташоване на р. Уборть, п. пр. Прип’ят1 (бас. Дншра). Вперше згадуеться 1488, у документ!, в якому кшвський боярин Пирхало прохав кшвсь- кого воеводу дати йому в «держание волость Олевско, отодви­нувши инших бояр» [О., 242]. Назву мюцевост! пов’язують з iMe- нем Овруцького князя Олега Святославича, який жив у друпй половин! X ст. За народними переказами, поселения в давнину називали Олеговим городищем. Згодом назву скоротали до од- HocaiBHoi Олегськ, а ще шзшше, для зручшшо! вимови, транс- формували на Олевськ.

ОлексащцИвка (деякий час Бахметьеве) — смт., рц. Донецько! обл. Розташоване на р. СамараЧбас. Дншра), в пн.-зх. частин! обл. Засноване 1762 на землях генерала Норова, яю BiH одержав у дарчу вщ царського уряду. Походження назви не з’ясовано. За народними переказами, поселения носить !м’я сина одного з магнайв-землевласниюв. Населених пункт!в з назвою антропо- HiMinHoro походження Олександр1вка досить багато. В «Укр.-рос. словнику-довщнику географ!чних назв Укр. РСР» подано най- бшьш! з них загальною кшьюстю 39 [Нежн., 95].

Олександрш —1) м., рц. Юровоградсько! обл. Розташоване на р. 1нгулець (бас. Дншра). У 40-х роках XVII ст. на мющ О. запо- Р1зький козак Ус влаштував зим!вник Ус!вку. 1з заснуванням Но­во!' Сербн Ус1вку в 1754 було заселено сербами i хорватами, а зго­дом волохами i перейменовано на Бечею (паралельна назва Бе- ча, Бечка — по iMern р. Бешки, що впадае нижче в 1нгулець). 1784 слободу перетворено на мюто i названо на честь онука Катери- 17 — 83110 ни II — Олександра Г, 2) дендропарк у м. Бшй Церкв1 Кшвсько! обл. Розташований на р. Рось (бас. Днтра). Закладений напри- KiHui XVIII ст. помщицею Олександрою Браницькою.

Олекаево-Дружювка — смт., пшпорядковане Дружгавськш MicbKpafli Донецько! обл. Розташоване на р. Кривий Торець (бас. CiB. Дшця). На початку XVIII ст. тут, в урочшщ Паршагав- ка, було засновано запор1зький шкет, що входив до Самарсько! паланки (паланка — адмшютративно-територ!альна одиниця в Новш Ci4i 1734—1775), бшя якого почали оселятися кршаки- втшачг У годину лихолггтя, в 1769, пщ час одного з останн1х на- 6irie кримчашв, запорожщ Паршаювки та козаки 3i святогорсь- ких, маяцьких, торських та шших слобщ дружно розгромили та­тар, теля чого Паршагавку на честь дружно! боротьби почали звати Дружгавкою [ССС, 2, 21, 43\ «История парафин Михай- ловск. церкви в Урочище Паршаковка», Бахмут, стор. 6]. Тлума- чення назви Дружювки, а звщси й MicTa Дружгавки, вщ антро- пошма Дружко надумане, н1чим не пщтверджене. Суч. назва ви- никла у 1939 внаслщок об’еднання с. Дружшвки з сусщшм с. Олексивкою, названою по iMem магната Гаврилова [Ян., ГНР, 95-96-_} Ян., ОКД].

Олех (Олега, Ольгов Колодезь, Ользовый Пристень) — р., п. пр. Бабки (бас. CiB. Дшця). Назва вщ мюцевого ботан1чного TepMiHa олех «ольха, ольшаник» (Alnus Gaerth.) — дерева i кущ! з родини березових, що пщтверджуеться 1сторичними документа­ми. iHiui вар1анти — Олега, Ольгов Колодезь — виникли ni3Hi- ше як переосмислення термша олех [Агеева, 116\. Назва Колодязь див. Бьлий Колодязь. Пристень — «крутий схил з глибоко вр1за- ною долиною» (див. 'Барвшкове).

Олешювсыц теки (кол. Олешшя) — територ1я на Л1вобереж- жi Дн1пра, неподал!к вщ впадшня його у Дшпровський лим., вкрита шщаними та суп1щаними Грунтами. В минулому тут рос­ли люи, про яга згадуе д.-гр. icTopHK Геродот у V ст. до н. е. Вщ поширення в цих люах выъхи (ольхи) походить д.-р. назва Olusuje (Олешье) в розумшш «вшьховий л1с». Звщси й виводять теп. наз- ву. 1снують iHiui, менш BiporUiHi тлумачення. Под1бн1 наймену- вання, yreopeHi вщ дано! топооснови, зустр1чаються на значних просторах сх.-слов. територп: Олешка — р., л. пр. Тетерева (бас. Днтра); Олешки — р., л. пр. Дншра; Олешня — рр.: 1) п. пр. Ужа (бас. Прип’ятО; 2) п. пр. Убед1 (бас. Десни); 3) п. пр. Пела (бас. Дншра); 4) п. пр. Ворскли (бас. Днтра); 5) л. пр. Берест (бас. Прип’ятО; 6) л. пр. Сухого Виру, впадае в оз. Замглай (в Чернь пвеьгай обл.). Пор.: р. Алешня, р. Олешня в бас. Оки (Pocin), зал. ст. Олешня на загпзниш Гомель — Чершпв та ш.

 

Олика — смт. КУвершвського р-ну ВолинськоУ обл. Розташо- ване на р. Оличка (бас. Прип’ятО. Перша згадка вщноситься до 1149. Назва, ймов1рно, похщна вщ р. Оличка (в минулому— Оли- ца, Олика). Оличка (Олица, Олика) — рр.: 1) л. пр. Стиру (бас. Прип’ятО; 2) п. пр. Клецьки (бас. Прип’ят1). Назва остаточно не з’ясована. КТ виводять з п. Oloka — Олика (Олича) — Олуча; з тюрк, (осман.) *aloka «ущелина», «яр». ГУ пор1внюють з с.-х. oluk «жолоб, канава, pie, водний шлях на мшиш» [ЕСЛИ, 94].

Ольв1я (Борисфен, MicTO Борисфентв) — м., засноване в VI ст. до н. е. вихщцями з 1ошУ, головним чином з Мшета. Прою- нувало понад 500 роюв. Це було велике грецьке Micro-держава, значний економ1чний i культурний центр того часу. Залишки йо- го збереглися на правому бер. Бузького лим. бшя с. Парутиного МиколаУвськоУ обл. Назва у переклад! з д.-гр. означав «щаслива». Територ1я О. з 1920 — державний заповщник, що перебувае у Bi- данш 1нституту археолоп'У НАН УкраУни. В античнш лггератур1 вщоме пщ назвою Борисфен (за гр. назвою Днтра), iMoeipHO, за те, що О. знаходилася неподалш вщ гирла Днтра [БСЭ, 18, 385; 1У, 207\. _t

Ольшанське — смт. МиколаУвського р-ну МиколаУвськоУ обл. Розташоване на правому бер. гирла Швд. Бугу. Засноване 1957 у зв’язку з бущвництвом цементного заводу. Назване на честь Героя Радянського Союзу Ольшанського, що загинув у цих м1сцях пщ час другоУ свгговоУ вшни, будучи командиром десантного загону.

Омельник — рр.: 1) (Омельник Другий) jn. пр. Дн1пра; 2) п. пр. Пела (бас. Дншра), 3) (Омельник Мокрий) п. пр. Переволоку (п. рук. Дншра) в Клровоградськш обл. НазЬу виводять вщ омели (Viscum L.) — рщ натвпаразитичних рослин з родини омелевих, яких багато росте на берегах цих р1чок. Назва утворена вщ осно- ви прикм. омельний за допомогою суф. -ик [Стрижак, НРП, 89— 92\. Звщси, iMoeipHO, назва Омельниха — два рук. Дншра в Хер- сонськш обл., утворена суф. -их(а); Омельничок — р., пр. Сухо­го Омельничка. Утворена складним суф. -ичок.

ОнуфрПвка — смт., рц. КлровоградськоУ обл. Розташоване на р. Сухий Омельник, л. пр. Омельника (бас. Днтра). Виникло в кшщ XVII ст. [УРЕ II, 7, 494\. Назва вщ iMeHi УУ засновника ко- зака Онуфрш. Утворена за допомогою суф. -iBK(a) вщ основи Онуфрш.

Опака — р., п. пр. Бистриш-ТисменицькоУ (бас. Дшстра). Назва не досить ясна. М.Трубачов виводить УУ з i.-e. *ар «вода, р1чка» [Труб., 261]. Таке тлумачення не переконливе. Бшьш Bi- рогщним е пов’язання гщрон1ма О. 3i слов. *0(в)рока < слов, дь есл. *pekti 3i слов. преф. *Ов- у значенн1 «навколо, з yeix стор1н».

Семантична паралель до слов. *0(в)рока < слов. *0(в)рек 3i зна­чениям «утворення, накопичення, осщати». Отже, опока — це м’яка, в’язка глина, пухка речовина, все те, що осщае, утворюе вщклади, зокрема на дш р1чки; явище, притаманне р. Опака. Звщси назва [Курк., 13—16\ (Див. ще Ошшня).

Опалиха — р., п. пр. Самари (бас. Дшпра). Назва вщ опал, опалиха — спалений викоршений лю [Посп., ТОН, 143], серед якого протжае pi4Ka. Пор. назву р. Згар.

Огалля — частина Подшьсько! вис., найвища i найбшьш роз- членована й зх. частина. Розташована Mix л. пр. Дтетра — Золо­тою Липою i Верещицею. На пд. пщходить до Дшстра, а на пн. до Голопр. Назва вщ термта опшя «мюцевють, вшьна вщ л icy» (тер- мш мав й iHmi значения i широко вщбився в сх.-слов. топошмй).

Onip (Опор) — р., п. пр. Стрия (бас. Десни). ОЛ.Соболевсь- кий назву ототожнюе з античною формою Opharus, яку можна наблизити до фрак. (дак. -para) -phara «брщ» [Соб., РСЕ, 41]. Бшьш iMOBipHe й тлумачення вщ укр. апелятива onip [Труб., ПУ, 215]. Приклад негащйного гщрошма. Пор. Нет1ч, Нетеча.

Ошшня (кол. Опошнь) — смт. 3iHKiBCbKoro р-ну Полтавсько! обл. Розташоване на правому бер. р. Ворскла (бас. Дншра). Час заснування невщомий. Гадають, що воно виникло в XII ст., про- те перша згадка вщома з XVII ст. Назва вщ опока — осадочна легка шарувата свпло-dpa порода, що складаеться з аморфного та др1бнозернистого кремнезему з дом1шками глаукон1ту, пща- них та глинистих частинок. Звщси кол. назва Опошнь — «посе­ления на опокових урвищах» [Пад., 208]. Згодом назва трансфор- мувалася на Опошня > Ошшня. Пор.: м. Опочка Псковсько! обл. Росй, р. Oni4Ha (Опочна) — пр. Синюхи (бас. Швд. Бугу). Най- менування piK i н. п., яю утворилися вщ цього д.-слов, слова, зустр!чаються в Курськш обл. Росй, в Полыш, Чехй, Словаччи- Hi. Д.-слов, опока означало ще «скеля».

t

Орджошкщзе (кол. с. Покровське) — 1) м. обласного пщпо- рядкування Дн1пропетровськ01 обл. Розташоване в noHH33i р. Ба- завлук, п. пр. Дн1пра. Вперше згадуеться пщ 1775 як с. Покров­ське. Згодом Катерина II вщдала його князю Вяземському. 1886 розпочато видобуток марганцево! руди. Виросло декшька рудни- юв, у тому числ! Покровсьш KonanbHi, яю в 1922 перейменовано на Олександр1вську дщьницю Максим1вського рудника, названу по iMeHi с. Олександр1вки, що лежало поблизу. У 1934 Олексан- ApiBCbKy дшьницю перейменовано на рудник iM. Орджон1кщзе. У 1956 внаслщок об’еднання прських селищ i с. Олександр1вки бу- ло створено м. Орджошкщзе; 2) смт., пщпорядковане Феодосш- сьюй MicbKpaai АРК. Розташоване на сх. узбережж1 Чорного мо­ря, на MHci KiiK-Атлам. Засноване у 1900. Назви по mem д1яча кол. Радянсько! держави Г.К.Орджонтдзе.

Ореанда — смт., пщпорядковане Ялтинсыай MicbKpaai АРК, курорт. Розташоване поблизу м. Ялти на узбережж1 Чорного мо­ря. Вважають, що О. виникла в глибойй давниш. Значения наз­ви, як i мовна приналежшсть ойкон1ма, невщомь Припускають, що назва могла бути занесена греками-колошстами, вихщцями з м. Мшета, до якого, за свщченням Помпон^я Мели (1-ша пол. I ст. н. е.), пщходили вщроги малоазШських Taepie, вщом1 тод1 пщ назвою Ороанди. Назва останшх походить вщ д.-гр. oros, ioH. ouros, eos «гора, пщвищення» та ovdaio «дшити, розподшяти». Доопвно: «Прське вщгалуження ТаврШських rip» [Стрижак, ЕГС, 179-181].

Оржиця (Оржица — 1550, Жжица — 1552, Ржица —1645, Сы­рая Оржица — СГУ, 400) —1) р., п. пр. Сули (бас. Дншра). Назву виводять вщ старод. слова рьжиця, коренем якого е ржа <4ржа». Назва, треба думати, дана за кол1р води: теч1я р1чки повшьна, в Г! заплав1 багато бол1т. Утворилася назва за допомогою давнього гщ- рошм1чного суф. -иц(я) [Стрижак, 51—52\\ 2) смт., рц. Полтавсь- ко! обл. Розташоване на високому правому бер. р. Оржиця (бас. Дншра), вщ яко! й одержала назву. У письмових документах упер- ше згадуеться в XVI ст. Пор.: неподалж розташоване с. 1ржавець.

Орж1в — смт. Р1вненського р-ну Р1вненсько! обл. Розташо­ване неподалш вщ впад1ння р. Устя в Горинь (бас. Прип’ятО. Виникло на початку XVI ст. з трьох поселень: Оржева, Дубини i Мшакова. Достов1рного пояснения пбходження назви О. не- мае. Б.Я.Дум1н висловив думку про можливють^зв’язку топон1- ма з д.-р. словом рьжиця > ржа > щжа\Пор. Оржиця.

Ор1ль (л1топ. Лъла, Срель, Орел, OrreL Арел, Орель, Оугль, Угла, Уголь — СГУ, 400, Труб., ПУ, 229) — р., л. пр. Дншра. По- ходження назви остаточно не етимолог1зовано. 1снуе юлька rino- тез. У лггоп. 1152 згадуеться пщ назвою Уголь, Оугль — слов, «кут». Гадають, що слов. Уголь, Оугль е аналоНею полов. €рель, його калькою (перекладом). У лггоп. пщ 1183 при onnci знаме­нито! перемоги Святослава над половецьким ханом Кобяком го­вориться: «Возвратишася Русь и стояша на месте нарицаемом Ерель, его же Русь зовет Уголь...» [ПСРЛ, 2, 128\. Назву Срель виводять вщ тюрк. *dirili «кривий» або airyly «кутастий» [Фаем., 3, 151], дану за вигин русла. Гадають також, що назву О. слщ ро- зумгги не в значенш «вигин р1ки», а в значенш «окраша русько! земл1, що клином заходить в степи коч1вник1в». Виходячи з цьо- го, назву могли дата тшьки руськ1 люди, причому словом, запо- зиченим у тюрк, племен [див. Труб., У].

Оршька — 1) р., л. пр. Орель Назва вщ Орыъ, утворена за до- помогою демшутивного суф. -к(а). Досл1вно: «Маленька Оршь»; 2) смт. Лоз1вського р-ну ХарювськоУ обл. Розташоване на зал!з- нищ Красноград — Лозова, на р. Ор'тъка, л. пр. Орел1 (бас. Днт- ра), вщ якоУ перейняло назву. Засноване 1902.

Opixie — м., рц. 3anopi3bKo'i обл. Розташоване на р. Конка (бас. Дншра). На Micui тат. поселения CiM татарських мечетей ви- ник зим1вник запор1зького козака Лиска, а 1796 — с-ще Opixoea Балка, або Opixoee. 1799 вщомий як Opixie Городок, 1801 — Opi- xie. 1снуе кшька версш щодо походження назви. За одшею, Opi- хова Балка одержала свое найменування вщ водяного горЬса — ро­гульки, рогатого або чортового ropixa (Trapa natans L.). За шшою, О. назвали переселенщ з с. Ортвкы Миргородського повггу Пол- тавськоУ губ. [ЗООД, 203], що бшьш в1рогщно. Цшком можливо, що переселенщ з Оршвки оселилися в урочипй Opixoea Балка.

Оршвка — р., л. пр. Дншра. Найменування, за М.А.Макси- мовичем, вщ назви мкцевих водяных або рогатых гортв (водяный каштан, рос. — рогульнык) (Trapa natans L.) [Максимович, 1, 20], у минулому поширених у pi4Kax Укра'ши, ниш вимираюча водя- на рослина. Назва утворилася вщ основи прикм. opixoea за допо- могою суф. -к(а). Звщси ж Opixoea — п. рта. Дн1пра, в Херсон- сыай обл. Назва утворена суф. -ов(а). Opixoee — оз.: 1) на пн. ВолинськоУ обл.; 2) у Зoлoтoнicькoмy p-Hi ЧеркаськоУ обл. Наз­ви утвореш за допомогою суф. -ов(е). Пор. оз. Opixoee бшя м. Мурома ВолодимирськоУ обл. Pocii. Як засвщчуе В.А.Меркулова, на Pyci в X—XII ст. водят ropixn були у широкому вжитку: Ух су­шили, товкли й додавали до борошна. У XVIII ст. в УкраУш во- дяш ropixn розводили в ставках [Меркулова, 20].

Орчик — р., п. пр. Орел! (бас. Дн1пра). Гщрон1м утворено вщ основи Opitib та демшутивного суф. -чик.

Осинище — р., л. пр. Путил1вки (бас. Гориш. Назва вщ д1есл. осына (осика або тополя тремтяча (Populus tremula) — дерево ро- дини вербових), утворена за допомогою суф. -ищ(е). Останнш вказуе на поширення в долиш р1чки осик. Звщси ж Осишвка — р., п. пр. Осколу (бас. CiB. Д1нця). Назва утворилася за допомогою суф. -iBK(a). Дана за поширення осик (осини) на бе­регах р1чки. Под1бне походження назви Осичка — р., п. пр. Рось- ки (бас. Дншра), утвореноУ за допомогою суф. -к(а), який вказуе на здрШншють гщрон1ма.

Осюл (Осколъ, Оскалъ, Оскулъ, Въсколъ, Оскола — СГУ, 404— 405} — р., л. пр. Ов. Дшця (бас. Дону). Впродовж тривалого часу в пошуках походження гщрошма О. було запропоновано ряд rino- тез, припущень, здогадок. Деяга вчеш етимолопю О. ставили в од­ному ряду з етимолопею р. Ворскла (Ворскол), причому в розу- мшш «пот1к, вода» [Воет.]. iHini пов’язували i3 д.-слов, оскол «ске- ля» [Фаем., 3]. Ще шгш виводили вщ словосполучення О (бшя) скал (скель), досл1вно «pi4Ka, що витжае 3i скель» [Срезы., 2]. I! виводять також i3 тюрк. *Az gol «сто pi40K», де *az — нумератив- ний член, a *gol «рука(в), вщгалуження», «долина». Найбшьш Bi- рогщним е тлумачення, за яким перший компонент Ос ствстав- ляють з назвою народу алани {оси, яси, йаси), KOTpi, як вщомо, тривалий час жили в бас. О. Другой компонент — д.-тюрк. *kol (got) — означав «широка долина, велике русло, рукав р!чки». Дос- л!вно: Ос-кол — «Яська (аланська) pi4Ka» [Доброд., 123—127\. Та­ку назву могли дата не caMi алани, а тюрки — сусщи алан (яав) [Там же]. Звщси ж Краснооскшьське вдех.

Осниця — рр.: 1) л. пр. Горин! (бас. Прип’ятО; 2) (Осина, Бо­лотник) п. пр. Жерева (бас. Тетерева); 3) (Осница, Осниза) п. пр. Oiyni (бас. Горит). Назва вщ д!ал. осниця «болотне Micne», що пщтверджуе i BapiaHt Болотник.

Осока — р., п. пр. Ужа (бас. Прип’ятО. Назва афжеально не оформлена — вщ осока (Сагех) — рщ рослин родини осокових. Дана, ftMOBipHo, за поширення осоки в долин! р1чки.

Осокорника — р., п. пр. Дншра. Назва вщ ocoKip або тополя чорна (Populus nigra L.). Дана за поширення на берегах р1чки ocoKopie. Утворена вщ топооснови за допомогою суф. -инк(а). Звщси ж Осокор!вка — р., л. пр. Плоско! Осокор1вки (бас. Днш- ра). Цша система OcoKopieoK ф!ксуеться у матер!алах XVIII ст. [СГУ, 405]. Утворена суф. -iBK(a).

Остер — 1) (лггоп. Вострь, Въстрь, Острь) — р., л. пр. Десни (бас. Дншра). Вперше згадуеться в JiiTonnci 987 (988), коли ки- 1вський князь Володимир Святославич «нача ставити городы по Десн и по Востри, и по Трубежеви, по Сул'Ь, и по Стугн'к бо рать от Печен'кг» [ПСРЛ, 1, 52]. Назва з е бшьш нов1тня i вщ- носиться до XV ст. У бшьш давшй форм! назви видшяеться ко- piHb -остр-. Пор. слово гострий, укр. д!ал. острий, рос. д!ал. вос­тер, д.-р. остр, ст.-слов, остръ, въеирь, острь, пд.-слов. (словен.) oster, oister. У давнину слово острий мало значения «швидкий» [Стрижак, ЕЕ, 85; Карп., ТБ, 159]; 2) м. Козелецького р-ну Чер- HiriBCbKoI обл. Розташоване при впадшш р. Остер у Десну. Звщ­си й назва. Вчеш гадають, що в околиц! м. Остра юнувало л!топ. м. Городець (Городок) (В)острьскш, eiH же Острь, Острецький, Гюргевъ Городець, котрий згадувався пщ 1098 i являв собою од­ну з фортець, що захищала Кшвську Русь вщ вторгнення коч!в- ниюв. Пщ час тат.-монг. навали мюто було зруйновано. Суч. О. вщомий з XVI ст. Звщси ж Остра — р. в бас. Зах. Бугу (бас. Bic-

ли); Остриця — р., л. пр. Прип’ятч (бас. Дншра), утворена суф. -иц(я).     ,              ,

Остр1в’янське озеро — розташоване в Шацькому p-Hi Волин- ськоТ обл., вщноситься до групи Шацьких озер. Назва вщ с. Ос- Tpie’H, розташованого на сх. бер. оз. Село ж найменоване так то­му, що воно розташоване jшж озер, шби на островк на пд. близь- ко пщступають озера Чорне Мале i Климовське, на сх. — вели­ке плесо Луки, на пн. Шщансью озера, а зх. — кшька невеликих ставив. Назва утворилася вщ острови за допомогою складного суф. -янськ(е).

Острог — м., рц. PiBHeHCbKoi' обл. Розташоване на р. Вш1я, пр. Гориш (бас. Дншра). Час заснування невщомий. Вперше згаду- еться в 1пативському лггопжл 1100 як н.п. Кшвсько! Pyci [ПСРЛ, 2, 1пат. л1топ., 249]. Тв1рна основа не ясна, й виводять вщ д.-р. апелятива острог — огорожа, дерев’яне укр1плення з колод, пос- тавлених сторч i загострених зверху, в’язниця. У рос. держав1 ней терм1н 1снував до XVII ст. Пор. 1ркутський Острог (ниш 1р- кутськ!, Томський Острог (ниш Томськ) тощо.

Отиня — смт. Коломийського р-ну 1вано-Франювсько! обл. Розташоване на р. Опрашина (бас. Дшстра). Вщоме з XIII ст. як Вотьнинь. Походження назви остаточно не встановлено. 1снуе кшька версш. Найбшып в1рогщне утворення вщ антропошма Ота за допомогою суф. -ин. У XV ст. на Покутп мав сво! земл1 якийсь Ioanni Ottha (1493). [Буч., 53].

Отрадне — смт., курорт, пщпорядковане Ялтинсьий мюькра- д1 АРК. Розташоване на бер. Чорного моря сх. Ялти. Назва вщ апелятива отрада — укр. «вщрада, упха», обумовлена розташу- ванням О. серед чудово! приморсько! природи.

Охтирка — 1) р., л. пр. Ворскли (бас. Дн1пра). Походження назви остаточно не встановлено. 1снуе кшька ппотез. Вважа- ють за можливе походження гщрон1ма з ipaH. *ak-tura «бша фортеця» [Соб.]. Ниш назву виводять вщ тюрк. *ak-tir «бша скеля» — пщвищення, розташованого на околиш м. Охтирка, на берез1 р1чки, що бшьш в1рогщно (Стрижак). Пор.: поселен­ия AxTiap («Бша скеля»), на Micui якого було побудовано Се­вастополь; 2) (кол. Ахтирка) м., рц. Сумсько!' обл., розташова­не на р. Охтирка, вщ яко! й перейняло назву. Засноване 1641 селянами i козаками з Правобережно!' Украши. Назва утворе­на суф. -к(а).

Очаыв — м., рц. Микола!всько! обл. Розташоване на пн. бер. Дшпровського лим. Збудоване на Micui старод. гр. м.-колонй Алектора, що юнувало тут у I—III ст. н. е. На початку XV ст. ли- товсыа феодали з метою посилення колон1зацй Причорномор’я
побудували тут фортецю Дагшв. У 1492 кримський хан Менгль Прей зруйнував i'i i збудував фортецю Кара-Кермен («Чорна фортеця»). Шзн1ше фортеця була захоплена Туреччиною i дюта- ла нову назву: спочатку *Ozy-kale, а згодом *Aci-kale. Гадають, назва поступово зм1нилася на рос. основ! на Ачаков > Очаков > укр. Очаюв. В.Никонов припускае можливють утворення топо- н1ма вщ тур. *осак (odzag) «pie, р1вчак».

Очашвське горло (Бугазьке гирло) з’еднувало Дн1стровський лим. з Чорним морем. Назва, ймов1рно, вщ тур. *осак (odzag) «pie, р1вчак». Колишня назва вщ тюрк, богаз (гирло, потж).

Очеретине — смт. Ясинуватського р-ну ДонецькоУ обл. Розта- шоване на зашзнищ Ясинувата — Дн1пропетровськ. Засноване 1880 у зв’язку з буфвництвом niei зал1зниш. Назву зал. ст., а зго­дом i с-ще д1стали вщ урочища Очеретяна балка, неподашк вщ якого будували станцш. Найменування балки вщ очерет (Phragmites Trin.) — рщ трав’янистих рослин з родини злаюв. Ут­ворення за допомогою форманта -ин(е). Звщси Очеретинка — рр.: 1) л. пр. Вершини (бас. Прип’ятО; 2) п. пр. Гориш (бас. Прип’ятз). Назва утворена за допомогою суф. -инк(а) (див. Очеретине); Оче- ретувата — р., л. пр. Кшьчеш (бас. Самари). Назва утворена за до­помогою суф. -уват; Очеретяна — л. пр. Висуш (бас. 1нгульця). Назва вщ апелятива-прикм. очеретяна; Очеретянка — рр.: 1) л. пр. 1рпеня (бас. Дншра); 2) л. пр. Стугни (бас. Дншра); 3) п. пр. 1н- гульця (бас. Дн1пра); 4) п. пр. Саксагаш (бас. 1нгульця); 5) п. пр. Терну (бас. Сули); 6) п. пр. Харкова (бас. Ов. Дшця). Назви утво- рилися вщ прикм. очеретяна за допомогою суф. -к(а).

Павлиш (кол. Бут1вка)

градсько! обл. Розташоване в долин! р. Омельник, п. пр. Дншра, за 16 км на швдень вщ присташ Кременчук. Вщоме з 1776, од- нак гадають, що засноване в XVII ст. козацьким отаманом Пав­лом Бутом, вщомим в icTopii пщ пр1звищем Павлюк, згодом — гетьман нереестрованих запор1зьких козаюв, кер1вник селянсь- ко-козацького повстання 1637, п1сля розгрому якого був страче- ний у Варшавь Спочатку поселения називалося Бут1вкою. Отже, в основ! топон1ма лежить коршь вщ iMeHi Павло.

Павлоград — м., рц. Дн1пропетровсько1 обл. Розташоване на р. Вовча (бас. Днтра). На Micui суч. П. запор1зький старшина Матв1й Хижняк (за шшими даними, Хижняювський) 1770 заклав зим1вник. У 1775 його було перетворено на вШськову сл. Матвь
1вку, яка стала штаб-квартирою Луганського шкшерського пол­ку i була перейменована в Луганку. У 1780 поблизу не! виник шанець — вшськове поселення-укр1плення, назване по iMeHi спадкоемця престолу Павла — Павлоградом. У 1784 населения з укршлення переселено в Луганку, яка з 1979 почала називатися м. Павлоградом [«Россия», 14, 627—628\.

Падшвська — р., п. пр. Старо! (бас. Стоходу), теме по Урочи­щу Падтва, назва якого, ймов1рно, походить вщ географ1чного термша падь, падина «невелика р1внина у западин1» < праслов. *pad-ina в тому ж значенш. Назва утворилася вщ основи Падн- за допомогою складного суф. -iB + -ськ- та флексн -а.

Палнвка (Палавщина) — р., п. пр. Унави (бас. Дншра). Наз- ву пов’язують з 1менем народного героя кшця XVII — початку XVIII ст., кер1вника народно-визвольно! боротьби на Правобе- режн1й Укра!т проти польсько-шляхетського загарбання

С.П.Палш-Гурка. Утворена за допомогою суф. мвк(а) (~1вщин-а).

ПантаТвка — смт., пщпорядковане Олександр1всыай мюькра- д1 Юровоградсько! обл. Розташоване на зал1зниц1 Юровоград — Кременчук i автошляху Смит — Олександр1я. Засноване 1960 внаслщок об’еднання населених пункт1в ПантаУвки i Нового Життя. Пщ час прокладання зал1знищ тут була побудована зал. ст., названа по iMeHi розташованого поблизу с. Пантез1вки, при цьому назву дещо змшили. С. Пантез1вка, як свщчить мюцевий краезнавець ТЛ.Орел, засноване спадкоемцем якогось земле- власника Пантезея, iMeHeM якого й названа. Антропошм1чне ут- ворення на -1вк(а).

Пантелеймошвка — смт. Ясинуватського р-ну Донецько! обл. Розташоване на зал1знищ Горл1вка — Ясинувата. Засноване 1926 у зв’язку з буд1вництвом неподшпк вщ зал. ст. Пантелеймон1вка динасового заводу, бшя якого незабаром виникло с-ще, котре перейняло назву зал. ст. Пантелеймошвка. Остання мае культо- ве походження: вона була вщкрита 1876 у день св. Пантелеймона. Суф. утворення на -iBK(a).

Пантин — р., л. пр. Малого Серету (бас. Дунаю). Походжен­ня назви остаточно не встановлено. Деяю дослщники виводять вщ молд. пантэ «схил». 1нш1 вказують на слов, словотворення гщрошма вщ iMeHi Панта (Пантелеймона) [Карп., ТБ, 160\. Ут­ворення на -ин. Звщси ж Пантинець — р., п. пр. Пантину, утво­рилася за допомогою демшутивного суф. -ець.

Панютине (до 1872 — Лозова-Азовська) — смт. Лоз1вського р-ну Харювсько! обл. Виникло 1869 пщ час буд1вництва Курсь- ко-Харк1всько-Азовсько! зал1зниц1. Назва вщ пр1звища царсько- го генерала Панютта, на землях якого була побудована станц1я.

Флексш -е являе собою словотворчий 3aci6. Кол. назва — вщ р. Лозова i напряму зал1зниш, що веде до Азовського моря.

Папоротня — р., л. пр. Iprni (бас. Тетерева). Назва вщ попо­роть (Pteropsida), сшьвпда плаваюча (Salvinia Mich.) — рослина, що росте в неглибоких водоймах i на заболочених мюцях. Дана за поширення и в русл! р. Утворення на -н(я).

Параска — р., п. пр. Невшьнищ (бас. Пруту). Ю.О.Карпенко назву виводить вщ молд. пэрэси «залишати, занехаяти» в озна- ченн1 «занеяхана». Згодом назва зазнала впливу укр. жшочого iMeHi Параска [Карп., ТБ, 160\.

Парашка — верш. Украшських Карпат. Розташована в Бески- дах. Назва вщ жшочого iMeHi Парашка {Параска). Походження й загадкове, можливо, тут сталося якесь переосмислення [Думш, ТУК, 159].'

Партизани — смт. Гешчеського р-ну Херсонсько) обл. Розта- шоване на зал1знищ Лозова — Омферополь. Засноване 1874 у зв’язку з бугцвництвом uiei зал1знищ. Назва вщ керченських пар- тизатв, розстршяних тут у 1919.

Первомайськ (кол. Ольвюполь) — м., рц. Миколшвсько)' обл. Розташоване при впадшш р. Синюха в Швд. Буг. У XVII ст. польський уряд на правому бер. гирла Синюхи побудував сторо- жове укр1плення Богополь («Боже мюто»). У 1744 в урочищ! Та- тар-Орель, на правому бер. гирла Синюхи, побудував шестибас- тюнний шанець (укр!плення) пщ назвою Орловського або Ор­лик, бшя якого згодом виросло поселения Орлик. Як вказуе В.В.Морачевський [«Россия», 14, 525], ця назва походить вщ розташування тут прикордонного з Польшею стовпа з двоголо- вим орлом. За народними переказами, в цьому/ мющ колись ic- нувало невелике поселения козака Орлика. У 1770 Орлик пере­именовано на Скатериношанц, у 1773 — Скатеринин, у 1781 — Ольвюполь на честь грецько! колони Ольвй, щочюнувала в ста- род. часи на л1вому бер. Бузького лим. У лиПш 1915 н. п. Ольв1- ополь, Богополь i с-ще зал. ст. Голта були об’еднанЬв одне Mic- то пщ назвою Первомайськ. Назва на честь свята 1 Травня. Ут­ворення за допомогою традицшного мюького суф. -ськ. Перво- майське — смт.: 1) пщпорядковане Cнiжнянcькiй MicbKpaai До- нецько! обл. Розташоване на автошляху Сн!жне — Таганрог. Час виникнення невщомий. До категорй смт. вщнесено у 1957; 2) (кол. ДжурчО рц. АРК. Розташоване у BepxiB’i' р. Воронцовка (бас. Чорного моря). Перша письмова згадка вщноситься до 1798; 3) Жовтневого р-ну Микола'1всько1 обл. Розташоване на за- л1зниц! Миколаш — CmrypiBKa. Виникло у 1932. Первомайський — смт.: 1) (кол. с-ще шахти № 2) пщпорядковане Сн1жнянськш

Micbicpaai Донецьксй обл. Розташоване на автошляху Снокне — Таганрог, поруч i3 смт. Первомайське. Виникло у 1910; 2) (кол. Лиханове) рц. Харгавсько!' обл. Розташоване на зал1знищ Харюв

• — Лозова, у eepxiB’i р. Орел1, л. пр. Дншра. Виникло у 1924 на Micui кол. помщицько! економи Лиханова. Звщси стара назва [УРЕ I, 2> 42].

Перевальськ (кол. Селезн1вський рудник, Паризька Комуна)

• — м., рц. Лугансько! обл. Виникло в кшш XIX ст. Розташоване неподал1к вщ р. Бша, на перевал! одного з вщропв Донецького кряжа. Звщси суч. назва. Кол. найменування Селезмвський — вщ назви смт. Селезмвка (див.), розташованого за 6 км.

Перевщ — рр.: 1) л. пр. Серету (бас. Дунаю); 2) п. пр. Лисо- гору (бас. Сули); пот. 3) п. пр. Окопу, л. пр. Пруту. Назва вщ пе- peeid — штучний рукав р1чки, яким переводять воду. У першому i другому гщрошмах воду переводили до млина, в третьому, щоб вода вщ потоку пщ час повет не робила шкоди, було зроблено перевщ — piB, яким воду перевели до Окопу, л. пр. Пруту. Око­пом назвали так тому, що пот1к окопали, тобто поглибили русло [Карп., ТБ,' 161].

Переволок — рр.: 1) п. рук. Дншра в Дншропетровськш обл.; 2) п. пр. Дншра. Назва вщ волок «перешийок Mix двома ржами, через який перетягують човни або товар з одше! р1чки в iHuiy» [Даль, 3, 40]. Утворилася за допомогою преф. пере-. Колись тут перетягали каюки (човни). Звщси: Переволока — рр.: 1) п. рук. Дншра в Дншропетровськш обл.; 2) п. пр. Дншра. Переволочка — р., л. рук. Дншра. Назва вщ Переволока, утворена демшутивним суф. -к(а). Переволочна — смт.: 1) Прилуцького р-ну Чершпвсько! обл., розташоване на р. Удай (бас. Сули). Дослщники вважають, що П. — це лпоп. м. Переволока, яке згадуеться в XI ст. [«Россия», 7, 368—1092]; 2) Кобеляцького р-ну Полтавсько! обл. Розташова­не на л1вому бер. Дн1пра поблизу гирла р. Ворскла. Час заснуван- ня невщомий. Пщ П. 1709 кап1тулювали рештки розгромлено! пщ Полтавою шведсько! армп. Пор. н. п. Перевалочне у Бшорусп.

Перепнське — смт. Рожштвського р-ну 1вано-Франк1всько1 обл. Розташоване на л1вому бер. р. Ломниця, п. пр. Дшстра. Перша згадка вщноситься до друго! половини XIII ст. Гадають, що назва походить вщ переем, утворена за допомогою прикм. суф. -ськ(е); в минулому тут переганяли коней з Галичини до Угорщини, а угорських до Галичини. За шшою Bepciero, також вщ переем, але в шшому значенш: пщ час захоплення в XV ст. кращих земель польськими феодалами селянсыа господарства переплановувались, селян зганяли, переганяли на прш1 земл1,

т.   зв. гони, що в1рогщшше.

Перекоп — с. Валювського р-ну Харювсько! обл. Розташова- не м1ж верх1в’ями рр. Мжа (бас. Дону) i Коломак (бас. Дшпра). Вперше згадуеться в «Смотренной книге» MiCT Охтирського пол­ку пщ 1686. А.Н.Слюсарський припускае, що воно побудоване 1601. У той час П. лежав на Муравському шляху, по якому та- тари часто робили наб1ги. Проти цих наскоюв, як гадають, бу- ло зроблено перекоп — широкий i глибокий pie з валом [ОХЕ, 2, 267\. Однак в «Книге Большому Чертежу», написанш в 20-х роках XVII ст., вказуеться про юнування перекопу Mix нишш- HiM м. Валки i с. Перекоп з давшх час1в: «рву версты с три, а ров в ширину сажени с полторы, а в глубину сажень, а инде и боль­ше. А по сторонам того рву обойти нельзя: пришли леса и бо­лота» [КБЧ, 64]. Цшком iMOBipHO, що назва П. пов’язана з дав- шм перекопом.

Перекопська затока — розташована на пн. зх. Чорного моря, вщгороджуе i3 зх. вщ материка Кримський n-iB. Назва вщ розта- шування бшя Перекопу_t(див. Перекопський перешийок).

Перекопський перешийок — перешийок на пд. Украши, Mix Каркшггською затокою Чорного моря та Сивашем, з’еднуе Кримський n-ie з материком. Назва вщ тюрк. *Ог-кару, де *ог — «вал з ровом», *кару — «ворота». Досшвно: «Ворота у вагкш з ро- вом». У слов, мовах переосмислене на перекоп в означенш «вал з ровом, що перетинае перешийок по всш шириш». П.п. i3 неза- пам’ятних nacie був ущмплений — перекопаний ровом з валом, звщки й назва. 1снуе думка, що pie у давнину був каналом, який зв’язував Чорне й Азовське моря. Як свщчать римський учений Плшш Старший (I ст. н. е.) i в1зантшський iMnepaTop Костянтин Багрянородний (X ст.), ui споруди (вал з ровом) були створеш близько 2 тис. poKie тому для оборони п-ва. 1Шзшше вони не по- новлювались. Вщ назви перешийка походить назва м. Краснопе- рекопськ (див.), затоки i групи озер. За свщченням Страбона i Птоломея_; старод._fгреки П.п. називали Tafros «pie».

Перекопсыа озера — на пн. Кримського п-ова Айгульське оз. (див.), Красне оз. (див.). Походження назви Перекопсъм див. Пе­рекопський перешийок.

Перемишляни — м., рц. Льв1всько! обл. Розташоване на р. Гнила Липа (бас. Дшстра). Перша писемна згадка про П. вщ- носиться до 1473. Назву виводять вщ власного iMeHi Перемисл. Однак суф. -ян(и) може вказувати на поселенщв. Пор. сс. Гали- чани в Городоцькому р-ш Льв1всько1 обл. i в Горох1вському p-Hi Волинсько! обл. — переселенц1 з Галича. Отже, назва П. могла утворитися вщ його засновниюв — вихщщв з Перемисла. Антро- пон1м1чне утворення на -ян(и).

Пересечен — лггоп. м. у Кшвсыай земли Перша згадка пщ 1154. Назва вщ д.-р. географ1чного термша пересеч, пересечка «перел1сок», «перер1зана ярами мюцевють» [Нероз., 133].

Переачна — смт. Дергач1вського р-ну Харювсько! обл. Розта- шоване на берегах верхньо! течи р. Уда (бас. CiB. Д1нця) на ав-

_                                                       и

тошляху Харив — Сумм. Засноване в середин! XVII ст. Имов1р- но, що назва виникла вщ перехрестя (переачення давн1х ишшв): з Харкова на Сумм i з Криму на Бшгород. Утворена вщ основи перес1ч- за допомогою суф. -н-.

Пересопниця — д.-р. лггоп. м. (тепер с. Ивненського р-ну Кв- ненсько! обл.). Розташоване на правому бер. р. Стубла, л. пр. Го­рин! (бас. Прип’ятО. Вперше згадуеться в лггопис! пщ 1149. Наз- ву виводять вщ переспа, присба «гребля, насип, земляний вал» че­рез болота. В основ! лежить д.-р. съпъ сот «насип, вал» [Срезн., 3, 810\. Пор. м!крор-н в Ofleci Пересип. Звщси ж назва с. Перес­па на Волин!. Структура назви: Переспа > Пересоп > Пересоп - н - иця, утворена за допомогою суф. -иц(я) [ЕСЛИ, 98].

Пересута — р., л. пр. Горин! (бас. Прип’ят!). Назву виводять вщ д.-р. сути, с(ъ)пу < ст.-слов, соути, с.-х. са-сути «наливати, сипати» та преф. пере-. Досл!вно: «литися, переливатися» [Шуль- гач, СГ; Фаем., 3, 812, 818].

Перечни — смт., рц. Закарпатсько! обл. Розташоване при впа- дшш р. Тур’я в Уж (бас. Дунаю) на зашзнищ Самб1р — Чоп. У документах 1266 говориться про земл! nie'i мкщевосп, що належа­ли якомусь магнату Переч1, вщ пр!звища якого, можливо, й похо­дить назва. Антропошм!чне утворення на -ин [1МСУ, Зк, 355].

Перечинська улоговина — зниження м1ж вщрогами Украшсь- ких Карпат. Назва похщна вщ смт. Перечим, в р-m якого воно розташоване.

Перещепине — смт. Новомосковського р-ну Дншропетровсь- ко1 обл. Розташоване вздовж л!вого пологого бер. Орел!. Час ви- никнення невщомий. Перша згадка вщноситься до 1764. Про по- ходження назви юнуе юлька верс!й. В усн!й розповщ! колишньо- го запорожця М.Л.Коржа говориться: «Прикордонне це урочи­ще... начебто перещеплювало, тобто роздшяло Гетьманщину вщ Запор!жжя» [Цит. з 1МСУ, Днп, 500—501]. За шшою Bepciero, по­селения названо так тому, що там, де воно лежить, колись була переправа через Оршь, бшя яко! татари «переч!плялиь (переймали) тих, хто тшав вщ i'xHix Ha6iriB, а тзшше царсью BiftcbKOBi — вть KaniB-KpinaKiB. Ще за !ншою гшотезою, назва вщ пр1звища зас- новника П. козака Перещипи [Багалш, ЗП, 30], що найбшьш ei- рогщно. Зв!дси ж Мала Перещепина. Мала на вщмшу вщ П. Б!ля Мало! Перещепини розташован! Малоперещепинсът болота (див.).

Переяславець — м. Кшвсько! Pyci. У 967—971 роках було ре­зидентен) кшвського князя Святослава. Знаходилось бшя теп. м. Тулча в Румуни. Назва похщна вщ одного з найбшыиих м1ст Кшвсько! Pyci — Переяслава, утворена за допомогою демшутив- ного суф. -ець.

Переяслав-Хмельницький (лггоп. Переяславль (Руськый), до 1943 — Переяслав) — м., рц. Кшвсько! обл. Час заснування невщомий. Розташоване бшя злиття р. Альти з Трубежем (л. пр. Дншра). Вперше згадуеться пщ назвою Переяслав 907 у договор! князя Олега з В1зант1ею як одне з чотирьох найбшь- ших MicT Кшвсько! Pyci. Згодом, на вщмшу, очевидно, вщ Преслава (Переяславля) Дунайського (Болгарського), до топо- HiMa додано прикм. частину Руський (Переяслав Руський). Про виникнення назви Micra щнують pi3Hi легенди. Одна з них розповщае, що Micro назване Володимиром Святослави­чем на честь перемоги руського воша-богатиря Кирила Ко- жум’яки (за шшими джерелами — отрока Яна Усмовича) в единоборств! з печешзьким велетнем: «...понеже отрок рус­ский перея славу от печенегов». Звщси, шби, й шшла назва Переяслав. Однак лггоп. пояснения походження назви П. е типовим випадком «народно! етимологп». Переяслав кшька pa3ie згадуеться тим же лшшисцем значно ранние. Як це Mic- то, так i Переяславль-Залеський, i Переяслав-Рязанський сво! назви одержали вщ незасвщченого д.-р. iMem Переяслав i суф. -jb, дос/йвно: «Micmo Переяслава» [Фаем., 3, 241; Росп., МО, 38; ЕСЛИ, 99—100\. Саме 1м’я складаеться з fliecn. основи Пе­рея- (<переяти) i досить поширеного в княжих 1менах д.-р. елемента -слав «слава, честь, похвала». Пор,: Ярослав, 1зяслав, Мстислав, Святослав тощо. 1снуе також думка, що назва П. занесена з Наддунав’я. Шсля вит1снення у VII ст. наддунайсь- ких cieepiB протоболгарами з м. Преяслава на дн!провському Л!вобережж1 згадуються сво! Ывери, а також свое м. Переяс­лав (суч. Переяслав-Хмельницький). Пд.-слов. Пре-~вщповь дае сх.-слов. Пере-. Цшком можливо, що ними принесена i назва р. Лльт(а) (Олт) [ГУ, 105]. На Переяслав-Хмельницький MicTO перейменоване 1943 на честь Богдана Хмельницького, пщ кер1вництвом якого 1654 тут було прийнято ршення про возз’еднання Украши з Pociero.

«Перлина» — найбшьша печера в Товтрах (Медоборах). Розта- шована поблизу с. Крутилова Городоцького р-ну Хмельницько! обл. Вщкрита восени 1969. Утворилася в результат! тектошчних pyxie i робота текучо! та пщземно! води. Складена з твердих вап- няив. Назва вщ перли — дорогощнне кам1ння орган!чного по- ходження. Назву дали тернопшьсыа спелеологи за й своерщну неповторну красу.

Перчем-оба — верш. Кримських rip, бшя м. Судак. Назва вщ тюрк. *регсет «чубата» i *oba «вершина». Досл1вно: «Чубата вершина».

Першотравенськ (до 1960 — смт. Шахтарськ) — 1) м., пщпо- рядковане Павлоградськш мюькрад1 Дшпропетровсько! обл. Засноване 1951 у зв’язку з початком освоения Захщного Дон- басу. Розташоване неподалш вщ зашзнищ i автомапстраш До- нецьк — Дншропетровськ; 2) (до 1934 — Токар1вка) смт. Бара- швського р-ну Житомирсько! обл. Розташоване на р. Хомора при впадшш й в Случ (бас. Гориш). Засноване наприкшщ XIV ст. Назва на честь свята Першого Травня. Утворена форман­том -енськ.

t

Першотравневе — смт.: 1) (кол. Мангуш) рц. Донецько! обл. Розташоване на автошляху Мар1уполь — Бердянськ, бшя рр. Мокра Бшосарайка i Суха Бшосарайка. Засноване 1779 греками- переселенцями з кримського м. Мангуш (ниш с. Партизанське Омферопольського р-ну), яга й принесли кол. назву на нове по­селения; 2) Овруцького р-ну Житомирсько! обл. Розташоване на зашзниш Овруч — Гомель. Засноване 1956 у зв’язку з видобут- ком кварцитсв; 3) (кол. Моквин) Березшвського р-ну Р1вненсь- ко! обл. Розташоване при впадшш р. Сереговка в Случ (бас. Дншра). Час заснування невщомий. Кол. назва вщ моква «мо- чар». Поселения розташоване серед мочаристо! низовини. Суч. назва на честь свята Першого Травня. Утворена суф. -ев(е).

Петриювка — смт. Царичанського р-ну Дн1пропетровсько! обл. Розташоване в понизз1 р. Чаплинка неподал1к вщ впадшня й в Орель (бас. Дншра). Як зазначав ДЛ.Багалш [ЗП, 30], посе­ления виникло 1772 на Micui запор1зького зим1вника — х. коза- ка Петрика, коли сюди переселилися жител1 сусщньо! Курил1в- ки, зруйновано! повшню. Назва утворена за допомогою приев, суф. -1вк(а) вщ Петрик. П. — давнш центр укр. народного мис- тецтва, зокрема розпис1В на етшах жител.

Петр1вка — смт.: 1) (кол. Караяшник, Петропавл1вка) Станич- но-Луганського р-ну Лугансько! обл. Розташоване в понизз1 р. Свсуг, л. пр. Cie. Дшця (бас. Дону). Засноване в друпй поло­вин! XVII ст. донськими козаками пщ назвою Караяшник. За ак- тивну участь козашв у повстанн! Индрата Булав1на 1707—1708 поселения було спалене. Вщновлено 1771 пщ назвою Петропав- л1вка (вщ назви церкви Петра i Павла). Суч. назва закршилася з 1923, як частина старо!; 2) (кол. Балай, Курисове-Покровське, 1зма!ло-Покровське) Ком1нтерн1вського р-ну Одесько! обл. Роз-

 

ташоване на зал^знищ Одеса — Клровоград, на невеличкш р. Ба- лай, вщ яко! первинна назва. Час заснування невщомий. 3 1787 — Курисове-Покровське. Перша частина складного топо- н1ма вщ пр1звища Куриса, друга — вщ церкви св. Покровы. Шелл взяття 1зма'ша — 1зма’шо-Покровське. 3 1921 найменування вщ пр1звища д1яча Комушстично! парти i колишньо! Радянсько! держави ГЛ.Петровсъкого. 3 1937 — Петр1вка. Назва утворена за допомогою суф. -iBK(a).

Петропашпвка — смт., рц. Днтропетровсько! обл. Розташоване при впад1нн1 р. Бик у Самару (бас. Дн1пра). На початку XVIII ст. на територп суч. с-ща жили селяни-вт1кач1. В 1775 сюди було пе­реведено першу роту Луганського пшнерського полку. Вщ назви церкви св. Петра i Павла в1йськову слободу було найменовано Петропавл1вкою. Словотворчим засобом тут служить суф. мвк(а).

Петрос (Петрош) — 1) верш. Украшсысих Карпат. Розташова- на на сх. Закарпатсько! обл.; 2) (Кетроса) р., л. пр. Л1мнищ (бас. Днютра). Назва утворена вщ молд. прикм петрос «кам’янистий», ж. р. петроасе, з характерним молд. переходом п — к. Паралельна назва Кетроса вщ найменування прилегло! до р1чки горбисто! мю- цевосп [Карп., ТБ, 136\. Пор.: г. Петрос у Румунських Карпатах.

Печенеги — кра'ша, зайнята однойменним народом, знаходила- ся в Пн. Надчорномор’! в IX—XI ст. Назва утворилася вщ д.-р. ет- нон1ма Печеньгы/Печеньзи. Етношм П. — народно-етимолопчне утворення вщ тюрк. *bedzenek//badzanek «печешги» [ЕСЛИ, 101].

Печешги — смт., Чугу!вського р-ну Харювсько! обл. Розташо­ване на р. С1в. Донець (бас. Дону). Засноване 1654 укра'шськими переселениями з Опшш (ниш Полтавська обл.) на мющ старод. кочовища печеншв — тюрк, кочових племен, яю жили в степах Причорномор’я в IX—XII ст. Назва вщ етнонша — печешги [ICOX, 4, 99, «Россия», 7, 258]. Звщси ж Печешзьке вдех. на р. Cie. Донець, вище за теч1ею вщ с-ща Печешги, а також Пече- шжина гора бшя м. Чугуева.

Печешжин — смт., Коломийського р-ну 1вано-Франк1всько! обл. Розташоване в передпр’ях Карпат при злит рр. Лючка i Печен1га (бас. Дунаю). Час заснування невщомий. Перша згадка вщноситься до 1443, однак гадають, що воно 1снувало значно ра- Hime. Щодо походження назви icHye дв1 верей. За одшею, топо- н1м пов’язують з печешгами — тюрк, племенами, значну кшьгасть яких, взявши в полон, русыа кшш оселяли на сво!х землях. Од­ним з таких поселень, гадають, i е П. За шшою, бшьш в1рогщ- ною верс1ею, назву м1ста виводять вщ пр1звища Печенка (М.Ф.Пономаренко, Б.ФЛящук), похщного вщ загально! назви печешг, утворена за допомогою суф. -ин.

Печешжина гора — див. Печешги.

Пивиха (Пиво, Пиво-Гора) — найвище пщвищення на тери- торй Полтавсько! обл. Височить над навколишньою р1Внинною мюцевютю на пд. Глобинського р-ну, неподалж вщ смт. Гра- дизька. Назва вщ пиво, утворена вщ основи за допомогою суф. - их(а). Як свщчить пращ вник Полтавського обл. apxiey В.Н.Жук, назва виникла за розташування в минулому пщ горою запор'аъ- Koi пивовары. Згодом тут було засновано Пивог1рсъкий монастир.

Пирогове (кол. Шереметка) — с. Вшницького р-ну Вшниць- ко! обл. Розташоване на зх. вщ Вшнищ на автошляху Вшниця — Бар. Перейменоване 1950 на честь видатного рос. xipypra, анато­ма i педагога, основоположника военно-польово! xipypri! МЛ.Пирогова. Словотворчим засобом служить заюнчення -е.

Пирятин (Пирятинь) — м., рц. Полтавсько! обл. Розташоване на р. Удай (бас. Дшпра). Вперше згадуеться в лаврентпвському лггопиш пщ 1115, в 1пативському лт>пжп 1154 як м1сто-фортеця Кшвсько! Pyci. ОЛ.Соболевський виводить назву вщ iMeHi Пиря- та — скорочено! форми iMeHi кшвського боярина XI—XII ст. Пи­рогоста — i приев, суф. -ин [Соб., М., 256; ЕСЛИ, 101—102\. За шшими тлумаченнями, назву виводять вщ праслов. pir «вогонь», piriti «пировати», тобто Пир + ят + ин [Франко 3., 57}.

Письменне (кол. Кшьмансталь) — смт. Васильювського р-ну Днтропетровсько! обл. Розташоване на зал1знищ Синельникове — Красноармшськ. У зв’язку з бущвництвом залЬнищ 1884 стан- niro назвали за пр1звищем землевласника Письменного, у дещо зм1неному вигляд1. Назва пристанц1йного с-ща Кшьмансталь по­ходила вщ пр1звища н1мецького колон!ста Юльмана, який 1886 побудував тут кшька буд1вель. У 1946 с-ще Кшьмансталь перей- няло назву зал. ст.

Швденне — м. Харивського р-ну Харювсько! обл. Розташова­не на 3aiii3HHni Харив — Мерефа. Виникло 1905. 1963 об’еднане i3 зал. ст. KoMapiBKoio, вщомою з друго! половини XVII ст., в од- не м1сто — П1вденне. Назва за розташування твденнше (точш- ше — на пд. зх.) вщ Харкова.

Швденний Буг (у Mien. вимов1 Бог, Буг, рщше Bir) — р., впадае в Бузький лим. Чорного моря. Вперше згадуе Геродот у V ст. до н. е. пщ назвою Ппашс — «Кшська», на и берегах тод1 водилися табуни диких коней; у 1ордана (VI ст. н. е.) — Vagosola; у Конс­тантина Багрянородного (X ст.) — Воуой; у рус. лггопиа назва Бог вперше занотована 1171. Шзнше на картах XV—XVII ст. — Bog, Boh, Bohus [Машт., 33], те ж саме в актах того перюду — Богь, Бугъ. Турки П.Б. називали *Aksy «Бша Вода». Сдино! загально! етимолоп! назви П.Б. немае. Деяи вчен1 вважають, що найв1ро- гщшшою е назва, запропонована Я. Розвадовським, який виво- дить ii з герм. Baki «потш, ручай» [Mac., 62—63\. Гадаемо, така етимолопя найбшьш вдала, яюцо брата за основу «потйс». Бш>- ппсть учених стоггь на тому, що обидв1 р1чки — П1вд. Буг i Зах. Буг, яю починаються на Подиий недалеко одна вщ одно! i пойм розйкаються в р1зних напрямках, мають спихьне походження назв. Сформувавшись в одному Micui, назва була перенесена в шше, ймов1ршше, з niBH04i на швдень {див. Захщний Буг). Ili3Hiuii най- менування Швд. i Зах. Бугу синхронт балто-слов’янсыай i пра- слов’янсьюй спшьносй з TepHTopiero нижньо! Наддунайщини i межир1ччя Дшстра та Дншра в !х середшх теч1ях [Франко 3., 14\.

Швшчне Причорномор’я — географ1чна й юторична назва те- риторн, до яко! входили суч. Запор1зька, Микола!вська, Одеська i Херсонська обл. та АРК. 1м. частина складного топон1ма вщ сл1в Чорне море, утворена за допомогою преф. При-, Швшчне — за розташування на пн. вщ Чорного моря.

Швшчно-Кримський канал — бере початок з Каховського вдсх. на Дншр1 поблизу м. Нова Каховка, тече через Перекопський перешийок до м. Джанкой i дал1 на Керченсыай n-ie [1МСУ, Крм, 491; 1МСУ, Хрс., 8\. Значна частина траси каналу прохо­дить по територй пн. Криму, звщси й назва.

Пщволочиськ (кол. Волочище, Пщволочисься) — смт., рц. Тернопщьсько! обл. Розташоване на правому бер. р. Збруч, л. пр. Дшстра. Вперше згадуеться в документах середини XVII ст. 3 давшх час1в р. Збруч перетанала важливий торговельний шлях. Згодом на обох його берегах виникло поселения пщ назвою Во­лочище вщ волок — сухопутний вщр1зок шляху, по якому волокли струги i який знаходився поблизу. Шзшше поселения, розм^ще- не на л1вому бер., почали називати Волочиськ, на правому — Пщволочиськ, тобто был {nid) м. Волочиськом. Звщси й назва. Ут­ворена вщ волок за допомогою преф. пщ- i суф. -иськ.

Пщгайщ — м. Бережанського р-ну Тернопшьсько! обл. Розта­шоване у BepxiB’i р. Коропець, л. пр. Дшстра. Вперше згадуеть­ся в документах 1463 вже як Micro. Назва вЩхпреф. пщ- та iM. гай «пщ гаем», «бшя гаю». Дана, iMoeipHO, за виникнення поселения бшя гаю (через пром1жну ланку — назву жител1в).

Пщпрщ — с. Брод1вського р-ну Льв1всько! обл. Одне з най- стародавн1ших сш Украши. Згадуеться в л1тописах пщ 1188 та 1233 [ПСРЛ, 2, 1908, шпальта 661—662, 770\ та в «OioBi о полку IropeeiM» пщ назвами Пльсньск, Пльснеск, Преснеск. Довгий час було вщоме як Плюненсько. Суч. назва вщ положения його nid горами на вщмшу вщ сусщнього села Заг1рщ. Биы П. зберег- лися рештки старод. городища, оточеного валами i ровами дов- 18* жиною близько 7 км. Найкраща i найбшьша пам’ятка д.-р. обо- ронних споруд.

Пщгородна — смт. Первомайського р-ну Микола!всько! обл. Розташоване на автомапстрал1 Кшв — Одеса. Засноване в XIX ст. пщ час побудови зал1зниш Рудниця — Ольвюполь. Назва за розташування поблизу м. Первомайська, тобто «nid городом», «поблизу города (мюта)».

Щдгородне — м. Дншропетровського р-ну Дншропетровсько! обл. Розташоване на р. Юльчень (бас. Дншра). Ilepmi вщомосп про поселения вщносяться до 1600, коли тут був запор1зький зи- м1вник. Походження назви пов’язане з виникненням слободи поблизу Катеринослава (ниш Днтропетровськ) до перенесения його на правий бер. Дншра (див. Днтропетровськ). У той час сло­бода лежала nid (был) мктом (городом).

Пщкамшь — смт. Брод1вського р-ну Льв1всько! обл. Розташо­ване у BepxiB’i^- р. 1ква, п. пр. Стиру (бас. Прип’яп), на автошля­ху Тернопшь — Броди. Перша письмова згадка вщноситься до першо! половини XIII ст. Шсля зруйнування татаро-монголами вперше згадуеться 1441. Назва дана вщ розташування поселения пщ каменем — величезним Ырим монол1том кварцового шскови- ку, що пщшмаеться на околиш м1ста на високому кургаш гост- рим шпичаком висотою 16 м. 3 каменем пов’язано юлька легенд. Утворена за допомогою преф. пщ- вщ iM. камть.

Пщкарпатська Русь — юторична назва територа суч. Закар- патсько! обл. Походження 1менниково1 частини назви див. Ки1в- ська Русь. Прикм. — за розташування nid Карпатами.

Щкшерка — див. Аджамка.

Шнсыи болота — розм1щен1 у Р1вненсыай i Волинсьюй облас­тях та сусщнш Бшорусй. Назва вщ бшоруського м. Птськ. Ос- танне вперше згадуеться в лггопиш пщ 1097 як П1неске, що оз­начав Micmo на р. Шт [БСЭ, 19, 542].

nicKiBKa — 1) (Пясковка, Песчанка) р., п. пр. Тетерева (бас. Дншра). Назва за шщане русло; 2) смт. Бородянського р-ну Ки- i'BCbKo'i обл. Засноване в кшщ XVI ст. Розташоване на р. Шск1вка (кол. Шщанка), п. пр. Тетерева, вщ яко! й перейняло назву. Во­на утворилася вщ тсок через Шскова, за допомогою суф. мвк(а).

Шсочин — смт. Харк1вського р-ну Харювсько! обл. Вщоме з 1732. Розташоване на правому бер. р. Уда (бас. Дону), на зал1з- нищ Харив — Люботин. Як свщчать MicueBi краезнавц1, nepeic- не поселения було засноване на ниш висохлш р. Шсочнш, звщ- си й назва. Утворилася вщ тсок за допомогою суф. -ин. Пор. назву з лшш. м. Песочин у Переяславськш земл1, вщомим з 1092, назва якого також являе коротку форму прикм. вщ д.-р.

тгксьчъный «шсочний, тщаний». Пор. у Биюрусп н. п. Песочня, Песочно, у Полыщ Piaseczno, в Чехи Pise6na [Нероз., 145]. До ка- Teropi'i смт. вщнесено у 1938.

Шсочне — оз., на пн. зх. Волинсько! обл. Державний заповщ- ник. Розташоване поблизу автомапстращ Ковель — Брест в Шацькому p-Hi i вщноситься до групи Шацъких озер. Свою наз- ву отримало вщ прикм. шсочний. Шски пщступають до само! во­ди озера. Аналопчну назву мають ще чотири озера на Волиш, значно мендй за розм1рами.

Шщана бухта — зат. Чорного моря на зх. Кримського п-ова. Назва за п'щат береги. Бухта — невелика, досить глибока зато­ка, захищена вщ бурь i хвиль.

Шщанка — смт., рц. Вшницько! обл. Уперше згадуеться пщ 1734. Розташоване на р. Хрустова, л. пр. Кам’янки (бас. Дшст- ра). Походження топон1ма вщ прикм. тщаний. Звщси ж назва сш Новомосковського р-ну Дншропетровсько! обл., Красноградсь- кого р-ну Харювсько! обл. Назви за розташування на шсках.

Шщанське — оз. на пн. зх. Волинсько! обл., у rpyni Шацъких озер. Назва вщ с. Пща, розташованого на пд. узбережж1 оз. Ут- ворилася за допомогою суф. групи -ан + -ськ. Походження най- менування села не ясне.

Плава — рр.: 1) л. пр. Гнилого Тпсичу (бас. П1вд. Бугу); 2) в бас. Уборть Назва вщ плав «трясовина, де пщ верхн1м рослинним покривом стопъ вода». Утворення вщ топооснови плав i флексн -а, яка служить словотворчим засобом. Звщси ж Плави — оз. на л1вому бер. р. Оршь (бас. Дн1пра) поблизу с. Котсвки Магдали- н1вського р-ну Дншропетровсько! обл. Утворена вщ топооснови та флексй -и, яка служить словотворчим засобом. Пор.: Плавна — р., п. пр. Уни в Тульськш обл. Pocii', Плавиця — р. у Воро- незьий обл. Pocii.

Плес — рр.: 1) п. пр. Мени (бас. Десни); 2) л. пр. Дншра. Наз­ва вщ географ1чного термша плес, плесо. Пор.: д.-р. плес «колшо рйси вщ одн1е!' луки до друго!» [Срезн., 2, 963], укр. плесо — «вщ- крите широке мкце в pi4ni», «наносний грунт бшя р1чки». Звщ­си ж Плесо — п. рук. Дншра (в Херсонськш обл.). Пор. м. Плес на Волзь

Плеч! — верш. Украшських Карпат. Височить над м. Раховом Закарпатсько! обл. К безлю1, вкрит1 травами обриси нагадують людсът плечi. Географ1чний термш плече вщомий i як орошм1ч- ний терм1н — «Binpir гори, и пщнятий край» [Мурзаев, 440].

Плиска — рр.: 1) л. пр. Борзни (бас. Десни); 2) п. пр. Унави (бас. Дншра). Назву виводять вщ д1ал. плисса «чиста поверхня води, не заросла очеретом». Утворена суф. -к-. Пор.: Плисса — назва кшькох р1чок i озер у Ветебськш обл. Бшорусп в тому са­мому розумшш [Жучк., ТБ, 161].

Плоска — 1) верш. Украшських Карпат. Розташована в Над- в1рнянському p-Hi 1вано-Франивсько^-1 обл. Назва вказуе на плос- кктъ вершини гори; 2) р., п. пр. Путали (бас. Черемошу). Як зазначае Ю. О. Карпенко, джерелом гщрошма е назва м1сцевост1 Плоска, яка згадуеться тут з 1502, — р1вна плоска мюцевють, що серед rip трапляеться рщко [Гурж., № 11, 1965].

Плянуль — верш. Украшських Карпат. Розташована бшя смт. Глибока Чершвецько! обл. Назва вщ румун. plan «р1вна, плоска».

Побужжя (Побожжя) — 1сторико-географ1чна обл. сх. части- ни Под'ыля (див.) у бас. Швд. Бугу (верхня i середня течп), у Вш- ницькш i ХмельницькШ обл. У минулому преф. по- означав «по обидва боки». Звщси й назва [Никон., ВТ, 88]. Уперше згадуеть­ся 1257 в 1патйвському летопись Входило до складу Галицько- Волинського княз1вства. Пор.: Поволжя.

Побузьке — смт. Головашвського р-ну Юровоградсько! обл. Розташоване на л!вобережж1 р. Швд. Буг. Звщси й назва. Засно- ване 1959. Утворилася вщ словосполучення по Бугу за допомогою суф. -зьке.

Повна (Польна) — р., л. пр. Деркулу (бас. CiB. Дшця). Назву виводять вщ полна, польна «низыа заливн1 луки 3i старицею» [Жучк., ОТ, 161]. _t

Повчанське плато (Повчансыа висоти) — плато на Волин- ськ1й вис. Назва вщ с. Повча Вербського р-ну Р1вненсько1 обл., розташованого в центральнш частин1 плато. Утворена за допомогою суф. групи -ан + -ськ. Походження найменування села не ясне.

t

Погребшие (кол. Рокитне) — смт., рц. Вшницько! обл. Розта­шоване на р. Рось, п. пр. Дншра. Час заснування невщомий. Суч. назва вперше згадуеться 1570. Перейменоване теля зруйну- вання татаро-монголами. На мющ кол. поселения довгий час чорнши руши, бшя яких люди, що шеля навали залишилися жи- вими, будували землянки або, як 1х тод! називали, погреби. Звщ­си й назва. Утворення за допомогою суф. -ищ(е).

Подесення — див. Наддесення.

Подш — один i3 найбшьших i найдавшших р-н1в м. Киева. Розташований на правому бер. Дн1пра м1ж гирлом колись глибо- Ko'i його притоки р. Почайни, яка в старод. Киев1 правила за га­вань для р1чкових суден, i схилами rip Старокшвсько!, Замково! та Хоревищ й Щекавищ. Назва П. — iMeHHHK на -j(e) вщ д.-р. подолъ «нижня частина мюта» в nopiemnim з горою — пщвище- ною частиною MicTa, де жили княз1 та ixHi присп1шники. Словом

Поды названо також р-н в м. XapKOBi, 4epHiroBi, Полтаву а та- кож кшька сш у Полтавськш та Чершпвськш обл.

Подшля (кол. Полольная земля, Русь Дольная, Пониззя) — юторико-географ1чна обл., розташована м1ж Швд. Бугом i Дшс- тром. Територ1я П. — дольна, тобто являе собою MicueBicTb, роз- ташовану нижче вщносно Покуття i Прикарпаття. Ця територ1я входила до складу Галицького княз1вства i в лггопиш XIII ст. зу- стр!чаеться пщ назвою «Русь Дольная, Понизье». Слово пониззя утворене вщ д.-р. низ, преф. по- та суф. -е. Сх. частина Пониззя, розташована у BepxiB’x Швд. Бугу i його приток, була вщома в той час пщ назвою Побужжя. У другш половин! XIV ст., теля монг.-тат. нашестя, за територ1ею Пониззя закршилася давня л1- топ. назва — Подшля. Найменування виводять вщ д.-р. апеляти- ва дол, подол, синошма д.-р. низ. Подолъ — «нижня частина Mic- та; мюця, розташован! в долит рши» [ЕСЛИ, 103]. Причину зникнення д.-р. назви Пониззя i замши и найменуванням Подш­ля слщ вбачати, очевидно, у появ1 й актив1зацп в цей же юторич- ний перюд територ1ально1 назви Низ, що почала вживатися до пониззя Дшпра [Мае., ПО, 85—86]. П. — територ1я суч. Хмель- ницькоУ i Вшницько! обл.

Пошльська височина — вис. на л1вобережж1 Днютра, на тери- Topi'i Льв1всько1, Тернопшьсько!, Хмельницько! та Вшницько! обл. Простягаеться з пн. зх. на пн. сх. Найвища точка г. Камула. До складу П.в. входять Гологори, Вороняки, Кременецът гори, Тов- три. Назва вщ розташування на Подшль Разом з Волинською вис. {див.) утворюють Волино-Подшьську вис. У давшх протис- тавних у семантичному плат понять з семантикою «верх — низ» ор1ентиром були Карпати, яю вщпрали велику роль у просторо- в1й орюнтацй [Труб., РСЕ, 56; Мае., ПО, 83] {див. Под1лля).

Под1льський уступ (Подшьськихикарниз) — вщносно крутий схил на пн. i пн. зх. Подшьсько! вис., на меж1 з Волинською вис. i Малим Полюсям. На Л1нп уступу утворився столовий рельеф (столов1 гори), це пов’язано i3 заляганням твердих нижньо-сар- матських вапняюв i п1сковиюв. Походження прикм. частини то- пон1ма див. Подхлля.

• 9 .

noAinbCbKi печери — печери, розмпцеш на Подшьсьюй вис., у бас. л!вих приток Дшстра. Печери — пщземн1 порожнини, ям утворилися в легкорозчинних осадових породах — вапня- ках, доломт, кам’янш сол!, rinci — пщ д1ею пщземних вод. Найбшьш1 з П.п. розташоваш в Тернопшьсьшй обл., у межи- pi44i Збручу та Серету — Кривчанська, Млишвська, Вггрова та Вертеба. Походження першо! частини складного топошма див. Пошльська височина.

Подншров’я — див. Придшпров’я.

Подшстров’я — див. Придшстров’я.

Пожина — р., п. пр. Герцушки (бас. Дунаю). Назва вщ румун. д1ал. poji «шлея» [Карп., ТБ, 766].

Покотшпвка — смт. Харювського р-ну Харювсько! обл. Розта- шоване за 8 км на пд. вщ Харкова. Засноване 1818 i3 сш Покоти- л1вки i Карачшвки. П. заснована в першш половин! XVIII ст. ко- шовим атаманом Запор!зько1 Cini К.Покотилом. Звщси й назва. Утворена вщ основи Покотил- за допомогою приев, суф. -iBK(a).

Покровське (кол. Мечетна) — смт., рц. Дншропетровсько! обл. Розташоване на р. Вовча (бас. Самари). У XVII ст. мюцевють, на якш розташоване с-ще, належала Запор!зьюй Cini. Першим посе­ленцем був вщетавний старшина Головко (1760). Шсля лшвщаци Cini сюди було переселено одну з рот Луганського ткшерського полку. Кол. назва Мечетна вщ мечеть. За народними переказами, тут колись стояла мечеть. Назва культового походження i пов’яза- на з церквою Покрова Богородиц!' [Щтуйко, ТПР].

Покутсько-Буковинсыа Карпати — частина Украшських Кар­пат, М1Ж р. Прут i кордоном Украши з Румушею. Походження назви див. Покуття, Буковина Швшчна, Карпати.

Покуття — географ!чна обл., м!ж рр. Прут i Черемош. Займае пд.-сх. частину суч. 1вано-Франк!всько1 обл. Назва вщ слова кут «pir» (кут, що утворився вщ злиття двох р1чок), утворена преф. по-, який у минулому означав «по обидва боки» [Никон., ВТ, 88\. Вперше згадуеться 1395 в однш з молд. грамот.

Полична — р., п. пр. Случ! (бас. Горит). Назва, очевидно, вщ полиця «вщносно низовинн! береги р1чки» [Мурзаеви, 779].

Пол1сся (д.-р. Полесье) — низовинна piemma на пн. Украши i гщ. Бшорусп. Вперше згадуеться в лггопис! 1274. Назву виводять вщ д.-р. iM. л’ке на -ц(е) за допомогою преф. по- [ЕСЛИ, 107\. Пол1сся — люовий край, площа земл!, пишно вкрита деревами. У поняття «л1с» здавна вкладався зм!ст «листаний лю»: «Бяше около града (Киева) Л'кс и бор». Звщси ж Полюька терасова pie- нина — один з найбшьших р1внинних npocTopie Украши. Розта- шована на пн. Украши, в Полюсь Назва терасова вщ тераса (вщ франц. terrasse < латин. terra «земля») — форма рельефу, що мае вигляд устушв з бщьш-менш горизонтальною поверхнею. Ви- никли внаслщок ероз!йно! робота вод.

Полюьке (кол. Хабне) — смт., рц. Кшвсько! обл. Час засну- вання невщомий. Вперше згадуеться в документах 1415 як мае- ток Киево-СофШського монастиря. Розташоване на р. Уж, п. пр. Прип’ятт (бас. Дшпра). Первюна назва вщ д.-р. хабити «ухиля- тися, остер!гатися». Охабне «покинуте, залишене». Можливо, давне поселения виникло на ру!нах ще давшшого поселения, знищеного коч1вниками. Сум. назва, ймов1рно, вщ л/с, утворена через топошм!чний пром1жок Полкся, серед якого воно розта- шоване.

9                                                          9

Пол1Ський заповедник — розташований в Житомирсыай обл. на кордош з Bmopyciero, Mix ршами Уборть, п. пр. Прип’ят1, i Болотницею, п. пр. Прип’ят! (бас. Дншра). Створено П.з. у 1968. Найбшьший за суходшьною площею з ycix заповщниюв Украши. Для П.з. у ландшафтно-географ1чному вщношенш характеры! ти- noei 6opoei люи на пн. та суборов1 люи на пд. Багато релшпв та ендемшв. Назва вщ Полкся, утворена за допомогою суф. -ськ.

Полова — 1) р., л. пр. Удаю (бас. Сули); 2) п. рук. Стоходу (бас. Прип’ят!). Назва, ймов1рно, вщ д.-р. кореня пол-, вщ яко­го й рос. полой «заливний луг, застшш води на низовиш» [Див. Мурзаеви, 179\, пал, пол «болото». Р1чки здавна мають заболоче- Hi русла. Вщомо, що верхшй шар заболочено! поверхш влггку швидко пересихае, надаючи !й св1тло-жовтого, швидше полово­го кольору. Це явище може вказувати на походження назви pi4- ки вщ апелятива полова.

9                                                   9

Половецька земля (Половецький Степ, у старод. Pyci — По- ловьци, Поле Половецьке, у сх. джерелах, зокрема у половц1в, — *Dest- i -Kipcak) — юторична назва територй в IX—XII ст. За ль тописом, и пн. кордон проходив по .Швобережжю — в межир1ч- 4i Ворскли й Орел1, на Правобережж1 — в межир1чч1 Poci й Тяс- мину, на зх. — по лшп 1нгульця, на пд. вона включала швшчно- кавказью, швшчнокримсью i приазовсью степи [1У, 1, 421]. Наз­ва вщ половщ (кумани, кипчаки) — тюрк, народности що з’яви- лася тут у XI ст. i витюнила з пд.-р. CTeniB печен1пв, торив та ш. Походження назви народност1 половщв достов1рно не вщоме. Найбшьшого визнання одержало пояснения слова половщ вщ д.- p. слова половий (ст.-слов, плова — «солома», звщси — полова, по­ловый (блщий). Тюрк, паралельна назва Дешт-i-KumaK у перек­лад! означав «Степ кипчаюв», де Дешт, Дашт — власна назва причорноморських i прикасп!йських р1внин, Кипчак — самоназ- ва половц!в [Мурзаеви, ОТ, 172]. Прикм. половецький перетво- рився на складову частину власно! назви.

Пологи — м., рц. 3anopi3bKo’i обл. Розташоване на л!вому бер. р. Канка, л. пр. Дншра. Виникло наприкшщ XIX ст. пщ час бу- д!вництва зал!знищ Бердянськ — Катеринослав i Волноваха — Олександр!вка, за 3 км вщ сл. Hoei Пологи, заселено! вихщцями з сш Пологи Вергуни i Пологи Яненки Кшвсько! губ. Назва П. вщ полог «р!вна похила MicneeicTb, степова западина, луки». Mic- цев!сть в долин! р. Конка, очевидно, нагадувала переселениям про рщш мюця. Вони й назвали Пологами. iMoeipno, за под1б- HicTb MicueBOCTi назван! й одшмменш села Вшницько!, Кшвсь- ко1, Сумсько!, Полтавсько! обл. С. Пологи Полопвського р-ну 3anopi3bKoi' обл. мае шше походження назви. За франц. мандр1в- ником XVI ст. Г.Л. де Бопланом, у той час у середнш течи Днш- ра проти KOMapie i мошок, яких тут було дуже багато, застосову- вали спещальш намети — пологи [Ляск., 32], схож! на Ti, що й ниш використовуються на швноч! Poci'i.

Половина Красна — одна з полонии в Украшських Карпатах. Розташована на сх. Полонинських rip у Закарпатськш обл. П.К. — складне найменування, в якому обидв1 частини е апеляти- вами, що перейшли у власш назви: Полотна — безлюий плато- под1бний тип рельефу у верхньому пояс1 Украшських Карпат, представлений переважно субальпшськими луками; вщносно ви- р1вняш схили г1рських пасовищ на меж! люу. Красна — в озна- ченн! красива, мальовнича.

Полонина Плай — одна з полонии в Украшських Карпатах. Розташована в Горганах. Назва вщ д!ал. плай «незашснений npocTip у горах, легкопохилий, покритий травою хр.» [Лящук, КГТ, 167]. _t

Полонина Р|вна (Руна) — одна з полонии в Украшських Кар­патах. Розташована на пн. зх. Закарпаття, в зх. частит Полонин­ських rip. Походження назви Полонина див. Полонина Красна. Pieua вщ прикм. pienuu — вона являе собою широке плоскоПр’я.

Полонино-Чорнопрська область — ф!зико-географ!чна обл. в Украшських Карпатах. Розташована в Закарпатськш обл. м!ж кордоном Словаччини i Чорногорами. Походження назви див. Полонина Красна i Чорногора.

Полонинсыи горн — хр. Украшських Карпат, розташований на Закарпатт1. Назва вщ поширення в горах полонии (див. Полонина Красна). Утворилася вщ полонина за допомогою суф. -ськ(0, який служить для вираження узагальнено! ознаки.

Полонка — рр., п. пр. Чорногузки (бас. Прип’ятО. Назву ви- водять вщ д.-р. полоня «вщкритий npocrip, який не nopic дерева­ми i кущами» [ЕСЛИ, 106]. Пор.: полонина.

Полонне — м., рц. Хмельницько! обл. Розташоване при впа- fliHHi р. Хоморець в р. Хомора (бас. Прип’ятО. Старод. м., час заснування невщомий. Перша згадка в 1пативському л!топис! пщ 1171. Походження назви точно не встановлено. 1снуе декшька ги­потез. Нашмов!ршше, що вона походить вщ слова полонь, яке в давн1 часи в д!алект! жител1в Пол1сся означало «чисте безл!се Micne, луг, сшожать, пасовисько» [Толстой, 71]. Пор.: р. Полон­ка, полонина на Карпатах. Утворення с. р. з суф. -н(е).

Полтава — м., обл. i рц. Полтавсько! обл. Розташоване на р. Ворскла при впадшш в не!' руч. (ниш зниклого) Полтавка (ль топ. Лтава, Олтава, бас. Дшпра). Час заснування невщомий. Залишки давшх осель, виявлеш археологами на територй суч. MicTa, свщчать про шнування тут сюф. i слов, поселень у XII— VI ст. до н. е. Назва вщома з 1430 у грамот1 великого ли- товського князя Вгговта [Гурж., № 3, 1965]. Походження назви не з’ясовано. 1снуе ряд ппотез. За одн1ею з них, назва походить з лггоп. Лтава (Олтава) — м. на Ворсюй в Переяславськш зем- л1, про яке згадуеться пщ 1174: «...Игорь Святославичь no'fexa противу Половцем и пере'Ьха Върсколъ оу Лтавы», — говорить­ся в 1пативському л1топис1 про поселения над р. Ворсклою [цит. за ЕСЛИ, 37\. В шших л1тописах того часу поселения називаеть- ся Олтавою. Назву П. виводять з лггоп. форми Пълътава, де ко­ршь Пълът- означав плот — «плетшь, огорожа». Досл1вно Пыътава — (П)лтава означав «М1сто, що вщгороджуе». Знахо- дячись на меж1 з Диким полем, воно було плотом (пор. рос. оп­лот) [Пад.]. Бшышсть дослщниюв сходиться на тому, що ойко- шм П. походить вщ гщрошма Лтава (Олтава) — л. пр. Ворск- ли, яка в наш час зовшм висохла. У лггоп. гщрошмах Лтава (Ол­тава) i Лто (Олто) один слов, коршь — Олт-, що ототожнюеть- ся з праевроп. неозначеною формою д1есл. *ele «текти, пливти, лити» [ЕСЛИ, 77]. Отже, ойкон1м П. Mir утворитися вщ назви р1чки Лтава (Олтава) за допомогою преф. По-. Доагйвно: «Пол- тавЬ>. Поселения П., очевидно, виникло спочатку не на бер. р. Ворскла, як прикордонно! р1чки, а дещо на вщсташ — на н при- тощ, як це спостер1гаеться в шших мюцях. Пор. Воинь, Харте, Сумине Городище (див. Суми). Щодо походження назви П. icHy- ють й mini ппотези. Як 1менник на -ава — Лтава досить поши- рений у балто-слов.-герман. гщрон1мп, вщ кореня *lut- на озна­чения заболоченосп [Стрижак, НВП, 7<У|. *Лтава < *lutawa. Пор. лит. lutum «болото, грязь, глина»; luteus «глиняний, глинистой, кальний, заболочення». Пор. Лйава у ЧершпвськШ земл1. Пор. i.-e. lat — «вологий (Грунт)».

Полтва — рр.: 1) (по КРУ — Пельпв) л. пр. Зах. Бугу (бас. Вюли). Пор.: с. Полтва Бузького р-ну Льв1всько! обл.; 2) (Полк- ва) п. пр. Гориш (бас. Прип’ят1). Походження назви не з’ясова- не. В ocHOBi i"i, ймов1рно, знаходиться слов, коршь Плът- у зна- ченш «плот, плейнь, огорожа» (пор. рос. оплот), досл1вно: «Mic- це, що вщгороджуе» (див. Полтава). PiKH, очевидно, виконували роль кордон1в. 1снуе шше тлумачення утворення гщрон1ма Пол­тва — формац1я У-основи (*Poltbva//Peltbva, втшюючи морфем- не -(t)bv-a вщповщно *pletwa, *plotwa з вихщним *plo < *р!е «плисти (текти)»). Утворення Полква генетично з Полтва. Тут nepeicHe, як вказуе Пура, *pelk < *(polk-ami «полоскати» (щея ру- ху води)) [Пура, НРГ, 23—24\.

Польова — смт. Дергсгшського р-ну Харгавсько! обл. Розташо- ване на вододш Уди i JIonaHi (бас. Дону) за 6 км вщ зал. ст. Пере- ci4Ha. Вщоме з XVII ст. Назва вщ поле, гадають, назва дана тому, що, на вщмшу вщ шших слобщ, П. була заснована серед поля.

Поляни — л1топ. сх.-слов. плем’я або ж група племен, що жи­ли в IX—X ст. на правому бер. Середнього Дншра i на просто- рих полях, вщ яких й одержали назву. Пор. polanie — назва пле­мен! у Великополыщ. Утворилася вщ основи пол- за допомогою суф. -яни. Центром земш полян був Кшв.

Пом1чна — м. Добровеличшвського р-ну Юровоградсько! обл. Розташоване на пд. зх. Виникло в зв’язку з буд1вництвом зал1з- ниц! (1877—1879) Ольвюполь — блисаветград. Зал1зничний розЪд було названо за найменуванням с. Пом1чна, розташовано- го поблизу. Назва с. вщ б. Помощно!, що впадае в р. Чорний Ташлик (бас. П1вд. Бугу). Походження назви б. пов’язують 3i словом мох «помощье», тобто велике мохове болото. 1снують ш- ш1 тлумачення, менш BiporiaHi.

Поморяни — смт. Золоч1вського р-ну JlbBiBCbKo'i обл. Розташо­ване на сх. облает, на вододип рр. Стрип i Золота Липа (бас. Дшстра). Час заснування невщомий. Вперше згадуеться в доку­ментах середини XV ст. (1455) [ССМ, 2, 190\ як опорний пункт, створений шляхетською Полыцею в боротьб1 з народними маса- ми. На Тернопшьщиш ще й тепер можна зустрптс м1сцевий гео- граф1чний терм1н море в означенн1 «заболочена земля». Ймов1р- но, що назва i походить вщ цього термша. Спочатку, очевидно, вона була дана жителям тако! мюцевост1, а згодом i 1хньому по­селению. Суф. утворення на -ян(и). Пор. Моринщ.

Пониззя — див. Под1Лля.

Пониква — р., п. пр. Лапдавки (бас. Стиру). Георпев топон1м Пониква виводить з i.-e.*poni-k(o) «мочар, болото». Топон1ми з основою поник-, понек- поширеш в ряд1 краш, що свщчить про давне (i.-e.) походження. Пор.: Пониква — г. в Серба, Поникве

• — ойкошм в Хорвата, Босна, Герцоговин1, помква — в Словена
• — «м1сце, де вода зникае пщ землею», рос. д1ал. пониковец «ру- чай, який мюцями втрачае течш i перетворюеться на заболоче- ну дшянку або трясовину». Пор.: Пошква, Пон1кв1ца — в Бию- pycii, Пон1ка у Курськш обл. тощо.

Понора — рр.: 1) п. пр. 1копот1 (бас. Прип’ят1); 2) п. пр. 1кви (бас. Прип’ят1). Назва вщ мюцевого географ1чного терм1на поно­ра — округла або видовжена воронкопод1бна заглибина, в якш зникають поверхнев1 води, в тому числ1 й води р1чки; яр. Поно- ри характеры! для карстових областей. П. протжае в Товтрах (Медоборах), де розвинеш карстов! явища. В основ! нур-/ныр-, нор-/нор(а) < д.-слов. *nerti «ховатися, занурюватися». Звщси ж стр. Понора, л. пр. Горин! (бас. Прип’ятО.

Понорниця — смт. Коропського р-ну Черншвсько! обл. Bi- доме з 1654. Розташоване на правобережж! Десни на понорах (див. Понора). Назва вщ прикм. понорна утворена за допомогою суф. -иц(я): Понор-н-иця. Звщси ж Понурка — рр.: 1) л. пр. Дншра; 2) л. пр. Шостки (бас. Десни). Назва на -к(а).

Попадя — р., л. пр. Сули (бас. Дншра). Назву пов’язують з рос. д!ал. попадья (курськ.) «разветвленный глубокий овраг с от­весными стенами» [Ящен., 56; Железняк, Рось, 42]. Гадають, що вщповщна лексема могла юнувати в Посулл!. Звщси, очевидно, i Поладь — р., л. пр. Виру (бас. Десни).

Попасна — м., пщпорядковане Первомайськш м!ськрад! Лу- гансько! обл. Розташоване на зх. обл. Виникло 1878, коли поча- лось буд!вництво зал. ст. за 4 км. вщ х. Попасна, який належав мюцевому помщиков! i був базою для випасу овець. Первюна назва хутора — Кленовый за поширення клену (Acer L.) — рщ де­рев або купив з родини кленових. Станц!я i MicTO дютали назву вщ хутора.

Пошвка — рр.: 1) п. пр. Гнилого Тжичу (бас. Швд. Бугу); 2) п. пр. Случ1 (бас. Дншра); 3) л. пр. Вшыпанки (бас. Дншра). Назви р!чок вказують на приналежнють i'x у минулому попам. До основи гщрошма додано суф. -iBK(a).

Потльня — 1) смт., рц. Житомирсько! обл. Розташоване на зал!знищ Фаспв — Козятин. Засноване як село у 1585; 2) р., л. пр. Бритаю (бас. Дону). Назва вщ слова nonin. Починаючи з XIV ст. в УкраМ, в Полюс! i Л!состепу розвивалось виробництво по­ташу, який виробляли з попелу спалених дерев. Бшя кожного та­кого виробництва була т. зв. попыъня (попельня) — примщення, де збершали nonui i технолопчно його обробляли. Звщси ж наз­ва й кшькох !нших сш Украши. Назва мюцевоеп, де була попщь- ня, могла перейти спочатку на дщянку р!чки, до берепв яко! во­на тяжша, а згодом i на все русло р!чки.

Порняла — р., л. пр. Жупашв (бас. Пруту). Тече вщ хр. Пор- няла, якому й зобов’язана своею назвою. Орошм з молд. порнялэ «вщправлення, вщхщ», iMOBipHO, пов’язаний з в!вчарським гос- подарством [Карп., ТБ, 767].

Порозовиця — р., п. пр. Poci (бас. Дншра). Назва дуже давня, и вщносять до i.-e. мовно!' спшьност!. Значения nepeicHoi гщро- основи «джерело» [Железняк, Рось, 143, 155].

Пот/чка — р., п. пр. Дншра. Назва вщ апелятива nomiK. Являе собою гщрошм ж. р., утворений вщ nomiK + суф. -ка. Звщси ж Полчок — рр.: 1) л. пр. Пруту (бас. Дунаю); 2) п. пр. Poci (бас. Дншра). У СГУ подано бшыие 120 гщрошм1в, пов’язаних з тер- мшом nomiK.

Поча1в — м. Кременецького р-ну Тернопшьсько! обл. Розта- шоване за 25 км на пд. зх. вщ зал. ст. Кременець, поблизу Поча- i'BCbKoi гори. Вперше згадуеться в документах 1450. У кшщ XVI ст. тут уже юнувала ПочаУвська лавра. Назву П. виводять вщ По- чшвсько!гори [Гурж., № 3, 1965]. Ймов1рно, що назва гори вщ по- ча «калюжа, болото, старе русло р1чки» [Кул., 91], що походить вщ д.-слов. *potb- з i.-e. *pet «бути Бологим, текти» [ЕСЛИ, 109— 110]. Утворена суф. -Тв. Тут, бшя пщн1жжя Кременецьких rip, зокрема Почашсько! гори, лежали велий болота. Однак тзншй дослщження вчених вказують, що Поча1вська гора, а звщси й По- ча1в, — суф. дериват вщ власного iMeHi Почай (тип Нечай i под.).

Почайна — р., п. пр. Дншра, що юнувала у Kneei, була Ки- 1вською гаванню. Випкала на Оболош з оз. 1орданського, тек­ла в сх. частиш Подолу i впадала в Дншро нижче урочища Хре- щатик, ниш головно! вулищ столищ [ЕСЛИ, 109]. Вщома в ic- Topii з naciB Кшвсько! Pyci до початку XVIII ст., коли 1712 в ко- ci, що вщокремлювала пониззя П. вщ Дншра, було прорито ка­нал. BiH сполучав Славутич з гаванню на П., внаслщок чого пщ час весняно! повен1 води розмили косу i пониззя П. злилося з руслом Дншра. Назву виводять вщ поча «калюжа, болото, старе русло р1чки»; потна — «р1чкова або озерна заплава, затон, гу­ба». Д.-слов. *potb з i.-e. *pot — «бути Бологим, текти» [ЕСЛИ, 109—110]. Назва могла виникнути з гщрооснови pot-jajb й, оче­видно, певний час означала «рша», «водошйна ршка» [Желез­няк, ЕССП, 12—15]. Пор. ПочаТв. Звщси ж Крива Почайна — р., пр. Почайни; означальна част, гщрошма пов’язана з и пок- рученим (кривим) руслом.

Правобережна Украша (Правобережжя) — юторико-геогра- ф1чна назва територй Украши на правобережж1 Дн1пра. Назва вщ сл1в правый i берег.

Приазовська височина (Азовське плато) — вщповщае приазовсь- йй частиш Азовсько-Подшьського кристал1чного масиву, розта- шована в Запор1зькш i Донецыай обл., поблизу берепв Азовсько- го моря. Звщси й назва. Найвища верш. — Могила Бельмак (див.).

Приазовське (до 1934 — Покровка Друга) — смт., рц. Запор1зь- ко! обл. Розташоване на автошляху Ростов — Одеса, неподалж вщ Азовського моря. Звщси й назва. Засноване 1860 на мющ ногайсь- ких аутъ Ессабей-2 i Шуют-Джурет (Се1ть Джюсет). 1864 по цер-

KBi св. Покрови назване Покровкою. 1925 теля приеднання до то- fliniHboro Мелгшпольського округу, на територп якого вже була шша Покровка, назване Покровкою Другою. Суч. назва з 1935. Вщ Азовське {море) за допомогою преф. при- i флексп -е.

Приазов’я — географ1чна область на пд. сх. Украши, що при- лягае до Азовського моря. Займае частину територп Донецько!, Запор1зько! i Херсонсько! обл. Назва П. вщ топооснови Азов-, преф. при- та флексп -я.

Прибережне — смт., пщпорядковане Снакивськш мюькращ Донецько! обл. Розташоване на р. Булавинка, л. пр. Кринки (бас. Азовського моря). Час виникнення невщомий. Гадають, що по­селения з’явилось одночасно i3 смт. Булавинське, коли тут, на берегах Булавинки, оселилася, рятуючись вщ переслщування царських вшськ, частина козаюв — учасниюв повстання пщ про­водом Кшдрата Булавта 1709—1710. Пк вщнесення до категорп смт. 1964.

Прившля — 1) (кол. Асесорське, П’ята Рота, Прившьне) — м. Лисичанського р-ну Лугансько! обл. Розташоване на правому бер. Cie. Дшця (бас. Дону). Засноване 1753 служилими людьми та се- лянами-вт1качами. Назва вщ апелятива привыля — прившьна сте- пова мюцевють, серед яко! воно розташоване. Асесорсъким нази- валося за приналежтеть поселения одному з acecopie — засщате- л1в казенно! палата. П’ятою Ротою 1менували в часи утворення на Донбас1 вшськових поселень (XVIII ст.). У 20-х роках XIX ст. почало називатися Привщьним; 2) с-ще Трощького р-ну Луган- сько! обл. Розташоване за 25 км на пд. сх. вщ райцентру. Засно­ване 1929 у зв’язку i3 створенням радгоспу «Привыля», вщ якого й перейняло назву. Аналопчн1 найменування мають калька cin в Донецыай, Сумсыай, Юровоградськш та Микола!всыай обл.

Привороття — див. Ворггський перевал.

Прцдеснянське плато — пд.-зхЛокраша Середньорусько! вис. Розташоване в бас. Десни. Назва вщ_чгщротм1чно! основи Десн-, за допомогою преф. при- та суф. групи -янськ(е). ₍

Придншровська височина — див. УкраТнсыщй кристал1чний щит.

Придн1провська низовина — розташована в uempi територп Ук­раши, простягаеться на Л1вобережж1 вздовж Дшпра, вщ гирла Десни до гирла р. Самара. Назва за розташування бшя (при) Днш- ра. Утворена вщ Днтро за допомогою преф. при- та суф. -ськ(а). Друга частина складно! назви вщ апелятива низовина — форма земно! поверхш, яка не перевищуе 200 м над р1внем моря.

Прцдншров’я (Подншров’я) — 1сторико-географ1чна обл., яка займае територ1ю в середнш течи Дшпра. П. у межах Украши по- дшяють на: Швшчне — вщ гирла р. Снов до м. Канева, Середне — вщ м. Канева до м. ЗапорЬкжя i Нижне — вщ м. Запор1жжя до гирла Дншра. Назва вщ гщрошм1чно! основи Дшпр-, за допомо- гою суф. -ов’я та преф. при-.

Придшстров’я (Подшстров’я) — юторико-географ1чна обл., що прилягае до Дшстра. Назва вщ гщрошьйчно! основи Дшстр- за допомогою преф. при- та суф. -ов’я.

Прикарпатська височина — пщвищена р1внина Mix Карпатами та Волино-Подшьською вис. Прор1зана верхньою теч1ею Дшст- ра. Назва вщ основи Карпат-, утворена за допомогою преф. при- i суф. -ськ(а). Звщси ж Прикарпаття — географ1чна область, що прилягае з пн. сх. i пд. зх. до Украшських Карпат. Назва утворе­на вщ основи Карпат-, преф. при- та формантом. -т(я).

Приколотне (кол. Задонська) — смт. Великобурлацького р-ну Харивсько! обл. Виникло в зв’язку з буд1вництвом зал1знищ Вовчанськ — Куп’янськ як пристанцшне с-ще пщ назвою Задон- ське (вщ пр1звища помщика Задонського). ni3Hime переименова­но по назв1 х. Приколотного, що лежав неподалж. Найменуван- ня останнього не з’ясовано. Не виключено, що назва вщ укр. слова приколоток у значенш «снш соломи, CHin, обмолочений не розв’язаним» [Гршч., 3, 420\ через антропон1м Приколотит.

Прилуки (лггоп. ПрилЬ’къ, Прилукъ, Прилуч, Прилука) — м., рц. Черншвсько! обл. Одне з найдавн1ших мют Украши. Вперше згадуеться в документах 1092. Розташоване на р. Удай (бас. Су­ли). В основ! топошма — географ^чний терм1н прилук, прилука < лука < праслов. *lqk-/*luk «волоп, низовинн1 луки, розташоваш у вигин1 (закрут1) piKH», «берег у згиш р1ки». Пор.: рос. прилук «край закруту, луки, також Micue, протилежне мису» [Мурзаеви, 182\, болг. прылука, прылучна, прылук «Micue бшя pi4KOBoi' луки» [Нероз., 141]\ укр. прилук «край закруту, луки, колшо». Дано, ймов1рно, за край великого закруту р. Удай Mix теп. м. Прилуки i с. Кулиийвка. Словотворчим засобом служить флекс1я -и. Пор.: Самарська Лука — закрут Волги (Рос1я). Р. Сула та и пр. Удай, зокрема величезна лука останньоУ, мали важливе значения в обо- poHi сх. py6exie Кшвсько1 Pyci вщ нападу коч1вниюв. Невдовз1 п1сля початку князювання Володимир Святославич, про що по- вщомляеться в л1топис1 пщ 987 (988), «нача ставити городы по Десн'к и по Востри, и по Трубежеви, и по Cyjrfc, и по Стугн^к» для захисту вщ вторгнення войовничих печеншв [ПСРЛ, 1, 52]. Отже, на краю закруту, биш прилуки, i було побудовано одне з MicT-yKpiruieHb П.

Приморськ (з 1780 до 1822 — Обиточне, з 1822 до 1964 — Ногайськ, з 1964 до 1972 — Приморське) — м., рц. Запор1зь- Koi обл. Розташоване на р. Обит1чна (бас. Азовського моря), вщ яко! поселения одержало первинну назву. 1822 перни вщо- мост1 про Micro пщ назвою Ногайсък. Утворена за допомогою суф. -ськ вщ ногайщ, яю жили в цш MicneBOCTi [«Россия», 14, 623]. Суч. назва — вщ розташування на узбережж1 Азовського моря. Утворилася за допомогою преф. при-, суф. -ськ- вщ ос- нови море-.

Приморське (до 1946 — Сартана) — смт. Новоазовського р-ну ДонецькоУ обл. Розташоване на правому бер. Кальм1усу, непода- лж вщ Мар1уполя. Засноване 1870 греками-переселенцями з Криму, ям й перенесли кол. назву. Суч. назва вщ словосполу- чення при Mopi (бшя моря), дана за розташування поблизу Азов­ського моря. Утворена за допомогою суф. -ськ(е).

Приморський — 1) смт., пщпорядковане Феодосшськш мюьк- рад1 АРК. Розташоване на бер. Феодосшсько! зат. Чорного моря. Звщси назва. До категорн смт. вщнесено у 1952; 2) курорт у Бш- город-Днютровському p-Hi ОдеськоК обл. Розташований на пере- шийку, що вщокремлюе Шаболотський лим. вщ Чорного моря. Славиться грязями Шаболотського лим. (озера). Назва за розта­шування бшя моря {див. Приморське). Утворена вщ основи мор- за допомогою преф. при- та суф. -ськ(ий).

Прип’ять (д.-р. Припеть, Препьть, тзн. — Припять, Прип’ять) — 1) р., п. пр. Днтра. Щодо походження назви icHye ряд ппотез. А.Д.Погодин виводить й вщ праслов. *pri-pe-ti. Роз- вадовський — вщ д.мнд. *prapeh «падати, лиги», де реН Mir бути апелятивом у значенш «pi4Ka, потж» [див. ЕСЛИ, 111]. iMOBipHi- ше, в основ! назви i.-e. *-pet — «швидко рухатися» [ЕСЛИ, 111]. Гснують й 4нш1 тлумачення, менш переконливц 2) смт. Чорно- бильського р-ну Ки1всько1 обл. Засноване 1972 у зв’язку з буд1в- ництвом Чорнобильсько! АЕС. Розташоване неподал1к вщ р. Прип’ять, вщ яко! й перейняло назву. Звщси Прип’ятка — р., п. пр. Прип’я^ (бас. Дшпра). Назва\утворена за допомогою де- м1нутивного суф. -к(а) вщ Прип’ять.Х

Прислт — верш. Укра'шських Карпат. Розташована на хр. Боржава, зх. с-ща М1жпр’я Закарпатсько1 обл. Назва вщ д1ал. апелятива прислт «долина, з двох боюв закрита горами» [Лящук, КГТ, 165], в означенш «вершина над присл!пом». Звщси ж наз­ва кшькох пот. на Закарпагп.

t                                                         t                                    t                                   t       t

Притиснинська алюв1альна piBiinna (Притиснинська р1внина) —

частина Середньо-Дунайсько\' низ. Розташована на пд.-зх. перед- rip’i УкраУнських Карпат у межах Закарпатсько! обл. i сусщньо\' Румунп. Перша частина складного топошма вщ розташування при Tuci, понад р. Тисою (бас. Дунаю). Слово алюв1алъна вщ ла- тин. алювш «намив, нанос», тобто р1внина, вкрита алюв1альними 19 - 83110 уламками, пухкими вщкладами пщ д1ею води (водних потогав, розлив1в пщ час повеш та ш.).

Причорноморська низовина (в Кшвськш Pyci — Луце моря). — Розташована на пд. Украши при Черному Mopi — прилягае до Чорного моря.

Пришиб — 1) смт. Михатшвського р-ну Запор1зько1 обл. Ви- никло 1874. Назва вщ д.-р. географ1чного термша пришиб «круча над закрутом ржи, колшо р1ки, яр при крутому поворот! р1чки» [Мурзаеви, 183\. Згодом в укр. мову ввшшло як «пристанище, за- тишне захищене мюце на березу де можна пристати човном» [Гршч., 4, 453\. Назву принесли переселенщ 3i сл. Пришиб Кобе- ляцького повггу Полтавсько! губ. (ниш Кременчуцького р-ну Пол- тавсько! обл.); 2) с. Балаклшського р-ну Харювсько! обл. Тут жив i помер видатний вггчизняний письменник Г.П.Данилевський. Вщ терм1на пришиб назва юлькох cui у ЛуганськШ, ДншропетровськШ, Донецыай, Запор1зыай, МиколаУвськш та Полтавсыай обл.

Пр1рва — рр.: 1) п. пр. Днтра; 2) (по КРУ — Лггнянка) п. пр. Дн1стра. Назва вщ укр. npipea «заглибина з високими обривисти- ми берегами». Апелятив перейшов у власну назву. Ички мають висою скеляст1 береги.

«Провальський степ» — фш1ал Луганського заповщника, мю- цев1сть у Свердловському р-ш Лугансько! обл., на вододш1 рр. Велика Кам’янка, Кундрюча та Бургуста. 1снуе з 1975. Розташо- ваний за 80 км вщ Луганська, на пн. схил1 годрвного вододщу Донецького кряжа, в б. Калинова i Провалля — п. пр. Айдару (бас. Cie. Д1нця). Вщ останнього й перейняв назву. Найменуван- ня б. Провалля за и орограф'тний характер.

Прогн1Й — рр.: 1) л. пр. Днтра; 2) п. пр. Днтра; 3) п. рук. Днш- ра. Назва вщ географ1чного термша прогнш «протока i3 заспйною водою». Звщси ж Прогшйка — р., л. пр. Дн1пра. Дем1нутивне ут- ворення вщ прогнш за допомогою суф. -к(а); Прогшйська — р., п. пр. Дншра, утворена вщ Tiei' ж основи суф. -ськ(а); Прогноець — р., л. пр. Дншра, утворена вщ Tie! ж основи суф. -ець.

Пролетарське (до 1956 — Холодна Балка) — смт., пщпоряд- коване Макйвськш мюькрад1 Донецько! обл. Виникло 1929 у зв’язку з буд1вництвом кам’яновугшьно! шахти. Кол. назва — вщ найменування урочища, розташованого на околиц1 с-ща. Звщси ж Пролетарський (кол. Картушино) — смт. Антрацштв- ського р-ну ЛуганськоТ обл. Засноване в 70-х роках XIX ст. Роз- ташоване на зал1знищ Дебальцеве — Ровеньки за 12 км вщ рай­центру. Назва вщ апелятива nponemapiam, утворена вщ основи пролетар- за допомогою суф. -ськ(е). Кол. назва — вщ найме­нування урочища.

 

Просяна — смт. Покровськго р-ну Дншропетровсько! обл. Розташоване на зал1знищ Дншропетровськ — Ясинувата. Засно- ване 1882—1884 бшя однЫменно! зал. ст. За народними перека- зами, назва станцп вщ просо, i дали й за те, що в р-ш буд1вниц- тва росли велию масиви проса. Утворилася за допомогою суф. - ян(а), що вказуе на ознаку.

Прудянка — смт. Дергач1вського р-ну Харшвсько! обл. Розта­шоване на зал13нищ Харив — Москва. Засноване на початку XVII ст. переселениями — селянами-втжачами з с. Cpi6m Пруди (Стави) Курсько! губ. Спочатку село називалося Прудами, згодом Новосергпвкою, з друго! половини XIX ст. — Прудянкою. Назва вщ пруд за допомогою суф. групи -ян- i -к(а).

Прут — р., л. пр. Дунаю. Походження назви остаточно не до­ведено. Вона дуже давня i вщноситься до i.-e. прабатыавщини. Вперше згадуеться Геродотом (V ст. до н. е.), який називав й сюфською р1кою Пората — «хвиляста вода, хвиляста ржа» (ipaHO- сюф.). На стародав. римських картах П. позначався як Alanus — «Дланська р1ка» [Агеева, 87\. Назву П. тлумачать по-р1зному. Од- Hi виводять й вщ сармат, porav «широкий» або poratu «брщ» (Брюкнер), iHiui вщ гр. poras «переправа, перев1з» [Пет.], ще iHiui вщ гр. poras «лихоманка» в розумшш «нестшка, бурхлива» [Фаем.]. Суч. форма гщрошма П. вперше з’явилася в X ст. у за­писях Константина Багрянородного як BrovTOs. Замша на Прут, що сталася шляхом переосмислення, вщбулася в ст.-слов. Цей процес р1зними дослщниками розглядаеться no-pi3HOMy. Найвь рогщшше, воно сталося пщ впливом праслов. *praut (>pnit), яке виводять з 1рано-сюф. parata «швидкий», «стрибаючий». Назва виникла внаслщок переосмислення чи народно! етимологй i мог­ла бути використана у слов. BapiaHTi цього гщрон1ма [Карп., ТБ, 170—171]. Пор. слова з т1ею~ж основою: рос. прыть, укр. сприт- ний. Пор.: рос. прыткий, п. prqd — «бистрина».

Прящвка (Прядивка) — рр.: 1) л. пр. Дншра; 2) л. пр. Орел1 (бас. Дншра). Назву пов’язують 3i словом прядиво — «пенька, приготовленная для прядения волоки^ пеньки» [Гршч., 3]. О.С.Стрижак вважае за бшьш iMoeipHe походження гщрон1ма вщ д.-р. продлти в означенш «скакать», з яким пов’язують укр. пруд — «швидка теч1я», пор. рос. прыткий, п. prqd «бистрина».

Псел (Псьол, Песелъ, Псола, Псолъ, Пело, Псилъ, Псюлъ — СГУ, 451—452). — р., л. пр. Дншра. Давня укр. назва — Пело. У лггопиш вперше згадуеться 1111 р. Походження назви остаточно не з’ясовано. Одш вважають, що вона походить вщ д.-гр. пселос «темний» [Ящен.], але це не пщтверджуеться 1сторичними дани- ми. IHiui пов’язують й з назвами кавказьких рр. Пса, Псе, Супса, де кабард. псо «вода, pi4Ka», черк. пса «вода». Бтышсть дослщ- ншав сходиться на тому, що назва виникла вщ д.-слов, л/с, пьс, пес «луки, вологе мюце» [Стрижак, НРП, 55 i дал1].

Пулемець, Пульмо — оз., одне з найбшьших на Полюсь Дер- жавний заповщник. Розташоване в Любомльському р-ш Волин- сько/ обл. i вщноситься до групи Шацьких озер. Назву П. виводять вщ д.-прус. географ1чного TepMiHa Palwe {Palme) > зах.-балт. Palwa {Palme) «пустище, часто поросле низькорослим чагарником» > лит. Palwe {Palme) — «ягода, що росте на болоп» > п. Pabvy «cyxi влггку i затоплюваш пщ час весняних повешв низовинш i прибе- режш луки». BapiaHT Palme/Palmy з ним означениям увшшов в украшську гщрошмйсу у винищ назви оз. Пульмо, Пулемець. Ос- таншй утворився за допомогою слов. суф. -емець. Як вказуе акад.

А.П.Непокупний, ареал roBopiB у р-ш Волинських озер мае ви- мову ненаголошеного о як у, особливо у переднаголошених скла­дах. Пор.: Пульво — р., л. пр. Зах. Бугу в Брестсыай обл. (Бшо- рус1я), там же Пола, Пулвина [Непокуп., АА, 142—145].

Пустомити — 1) (кол. Мито) смт., рц. JlbBiBCbKoi' обл. Розташо­ване у межир1чч1 р. Щирка та и пр. Ставчанка (бас. Дшстра), на старод. торговельному шляху, ниш на зал1знищ Льв1в — Стрий. Вперше згадуеться в документах 1441. Кол. назва вщ мито: в ми- нулому бшя поселения була митниця, де з торгових людей за про- 1зд i перевезення крам1в збирали корол1вське мито. Ймов1рно, що це поселения було мюцем збору мита. Пюля зруйнування поселень татаро-монголами ця мюцев1сть надовго залишилася незаселеною — «пустош, пусто» [Даль, 3, 541]. 3 виникненням нових поселень виникли й нов1 назви, до яких як складова частина iHOfli входили назви зруйнованих поселень. Так, гадають, могла виникнути назва Пустомити — Пусто + мито, де заюнчення -и виконуе роль сло- вотворчого засобу. Можна припустите також виникнення ойкон1- ма як наслщок введения певних пшьг на даних митницях.

Путивль — м., рц. Сумсько! обл. Розташоване на правому бер. р. Сейм (бас. Десни), при впадшш в не! Путивльки. Вперше зга­дуеться в 1патпвському лпопиш 1146 як одна з фортець Ки'/всь- Koi‘ Pyci. Походження назви остаточно не встановлено. М.Н.Ти- хомиров й виводить вщ найменування р. Путивлька [Тихом., 346]. Tie'i ж думки дотримуеться М.Фасмер, який гадае, що ойкон1м П. перейняв первинну назву р1чки Путивлька — *Путивъ, наймену­вання яко/ дослщник виводить вщ путь спочатку в означенш «те- чш» [Фаем., 3, 412]. Бшьш в1рогщним вважають походження наз­ви м. П. вщ антропошма. Одн1 вбачають в ньому д.-р. 1м’я ПХтимъ або ПУтивъ, повне 1м’я якого Ш/тимеръ. 1нш1 виводять вщ iMeHi д.-р. тисяцького ПХтяты, повне 1м’я Ш/тимыслъ [ЕСЛИ, 112]. Розглядаючи гщрошми Украши з основою but-, зокрема гщрошм Бутивля, В.П.Шульгач не виключае вщантропо- шмного походження i'x, осюльки пом1чено, що форми на -ля/-ль властив1 слов. арх. топошмн [Див. Топ., Труд., 103—104]; напр.: Теребовля. Путивдь — за Я.Рудницьким, вщантропошмне поход­ження ц;их гщрошм1в найбшын ймов1рне [Шульгач, ТСТ, 94].

Путивлька — р., п. пр. Сейму (бас. Десни). Про походження назви див. Путивль.

Путала — 1) (кол. Путилова, Путшнвка, Путилка, Путилиця)

• — р., п. пр. Черемошу (бас. Пруту). Назву виводять вщ слова путь, шлях. Таке тлумачення ставлять пщ cyMHiB, гадаючи, що гщрошм cKopiiue походить вщ пр1звища Путило [Карп., ТБ, 172]. Звщси ж Пупшвка — р., л. пр. Горит (бас. Прип’ятс), утворена вщ топооснови за допомогою суф. чвк(а) [Нероз., 144—145]', 2) смт., рц. Чершвецько! обл. Вщоме з 1647. До XX ст. — Пути- л1в, Путила, Сторонець (Micneei жител1 й зараз називають Пути- л1в). Путила i Сторонець колись були р1зними поселениями, яю 1920 злилися в одне пщ назвою Путила. Назва вщ р. Путила, пр. Черемошу, на якш воно розташоване. 1м’я Сторонець — вщ л. пр. Путили Сторонця (Сторонецького потоку).

Пуцита — р., п. пр. Дшстра. Вщ молд. пуци «смерд1ти»; дос- л1вно: «смердюча». Так називаеться й прилегла до р. мюцевють [Карп., ТБ, 172]. Назва утворилася вщ основи за допомогою форманта -т(а). Звщси ж Пущвка (Пуцавка, Пусовка, Пуцивка)

• — р., п. пр. Пшд. Бугу. Утворилася вщ основи пуц- суф. -iBK(a).

Пуща Водиця — смт., пщпорядковане Подшьсьюй райрад1

м. Киева. Кл1матичний курорт. Назва вщ праслов. *Pustia «пус- тий» [Фаем., 3, 416], д.-р. — «заповщь, заказ, заповщний л1с» [Даль, 3], тобто «дшянка л1су, де заборонено мисливство i рубан- ня дерев». Про таю пущ1 Володимир Мономах писав: «Конь ди­ких своими руками связал еемь в пущах» [Мер., 71]. Друга скла- дова частина вщ назви х. Водиця.

П’ятахатки (кол. П’ятихатка) — м., рц. Дн1пропетровсько! обл. Розташоване на автошляху Дшпропетровськ — Олександр1я. Виникло в XVIII ст. Засноване у 1886. За народними переказа- ми, цю назву Micro дютало вщ чумаюв, що про!жджали повз то- д1шн!й xyrip до Криму. У той час тут стояло л ’ять хат брайв По- табашних — перших поселенщв. За евщченням м!сцевого краез- навця О.Ф.Павлюка, одна з цих хат збереглася дoнинi й стоТть на вул. Зеленш. Пор. Беш-Кош, Старобешеве.

р

Рава-Руська — м. Нестеровського р-ну Льв1всько! обл. Розта- шоване на р. Рата (бас. Зах. Бугу). Засноване близько 1455 мазо- вецьким князем Владиславом. Назву iM. частини складного ой- кон1ма тлумачать по-р1зному. Одш виводять П вщ лит. rova «rip- ський потж» [Труб., ПУ], mini вказують, що назви Pie, Ровок та ш. у бас. Вюли i Зах. Бугу вщповщають у балт. мовах лит. rova «вода теля водопшля», лат. rava «стояча ipxaea вода, калюжа, болото», «трясовина» (Петров). Гадають, що первинна назва оз­начала «тиха вода» [Splaw.; Rozw.] i вщносили i'i до характеру те­чи р. Рата, на якш розташоване м1сто. Таке тлумачення вважа- ють в1рогщним. Висловлюють припущення, що обидва м1ста — Рава-Руська i польське м. Рава-Мазовецька звалися колись Рава, а при деякш централ1зацп (кшька столпъ тому) для вщйзнення одержали означальш додатки. Пор.: Мшськ i Мшськ-Мазовець- кий, Могшпв i Могшйв-Подшьський тощо [Думш]. Прикм. час- тина ойкошма — Руська евщчить про живу традищю Pyci у мю- цевого населения: етношм «русью» в минулому був самоназвою украшшв, зокрема захщних (до XX ст.).

Радех1в — м., рц. Льв1всько! обл. Розташоване на головному бвропейському вододш1. Вперше в документах згадуеться 1493. Однак гадають, що воно виникло значно paHime — за чашв ро­дового ладу сх.-слов. племен бужан — волинян. Назву виводять вщ слова радий (пор. топошм Manexie Микола/вського р-ну Льв1всько! обл. вщ малый — 1МСУ, Лв.). Типова народна етимо- лопя. Б.Я.Дум1н у неофщ1йн1й рецензи на рукопис цього слов­ника назву PaaexiB в1аносить до вщантропошм1чного походжен- ня: Радех вщ Радослав, Радолюб тощо. Цю в1рогщну думку вис- ловлюе й I.M.Железняк. Словотв1рним засобом служить при- св1йний суф. -ie.

Радзивил1в (з 1939 по 1991 — Червоноармшськ) — м., рц. Ив- ненсько! обл. Розташоване в бас. р. Стир, п. пр. Прип’ят1, на ав- томапстрал1 i зал1зниш Льв1в — йвне. Засноване наприкшш XVI ст. польським магнатом Радзивилом. Звщси й назва. Кол. назва вщ Червона Арм1я — так називали Збройн1 сили Радянсько! дер- жави з 1918 по 1946.

Радомишль (кол. Микгород, Мичьскь, Радомисль) — м., рц. Житомирсько! обл. Одне з найдавшших мют на територи Укра1- ни. Розташоване на л1вому бер. р. Тетерев (бас. Днтра) при впа- дшш в нього р. Мик (див.). Звщси стара назва Микгород, яка вперше згадуеться лшшисцем 1150. У 1241 був зруйнований та- таро-монголами. У «Книге Большому Чертежу» згадуеться Радо- мисль. Назва, iMOBipHO, вщ власного слов. iMeHi Радомисль. Не виключено, що вона запозичена вщ назви фортещ.

Радомля — р., л. пр. Боромш (бас. Дшпра). В.А.Жучкевич наз- ву пов’язуе з племшною групою слов’ян радомичей. Формант -ля надае назв1 ознаки зв’язку з мюцем. Не виключено, що гщрошм походить вщ антропошма Радом (Радомир) + суф. -\а>Радомля. Пор. м. Радом у Полыщ.

Радоробель — р., л. пр. Уборш (бас. Прип’яД). Назву виводять вщ д.-слов, складного антропошма Радороб [Труб., ПУ, 229\.

Радуль — смт. Р1пкинського р-ну Чершпвсько! обл. Розташо- ване на л!вому бер. Дшпра. Виникло наприкшщ XVII ст. Похо- дження назви не з’ясовано. Назва с-ща, за народним переказом, походить вщ найменування оз. Радушье, яке колись тут юнувало. Утворення вщ кореня рад- та форманта -уль. 6 й mini народи! перекази, менш ймов1рш.

Радушие — смт. Кривор1зького р-ну ДншропетровськоУ обл. Розташоване на зашзнищ й автошляху Кривий Pir — Каховка. Пщ час бущвництва зашзнищ на початку XX ст. тут була побу- дована станц1я пщ назвою Радушие. Назва вщ прикм. радушный «прившшй, гостинний, такий, що викликае радють». Названа за природно-географ1чш особливосп MicueeocTi. В 1930 у зв’яз­ку з бущвництвом бшя станцн Р. елеватора виникло пристанцш- не с-ще, на яке поширилось и найменування.

Райгородок — смт. Слов’янського р-ну ДонецькоУ обл. Розта­шоване поблизу впадшня р. Казенний Торець в Ов. Донець (бас. Дону). Вперше згадуеться в документах 1665 пщ назвою юрта (ху­тора) Хрестовського, бшя якого в 80-х роках XVII ст. козаки-пе- реселенш з Правобережжя заснували сл. Райгородок i поруч по- будували укр!плення для захисту вщ набшв турко-татар. Згодом, п1сля того як русла р. CiB. Дшця i Казенного Торця з Min ил и св1Й напрям, слобода була перенесена на нове мюце. Люди, яю засну­вали поселения на новому Micui, жили нашею на краше життя. Гарна мальовнича MicueBicTb, родюч1 Грунти, а головне (тимчасо- ва) воля, зм1цнювали щ надн. У сх.-слов. топон1мн слово рай оз­начав «сад», тобто ойкошм з елементом рай — це назва поселен­ия з садами. Пор.: у боташчнш термшологн — райдерево «рици­на»; шрамщальна тополя — раша [див. Гршч., 4, 3—4\. Аналопч- не походження топошма Райське — смт., п1дпорядковане Друж- гавсьюй MicbKpaai Донецько! обл. Розташоване на р. Казенний Торець (бас. CiB. Дшця). Назва утворена вщ рай суф. -ськ(е).

Рашв — р., л. пр. Вишн| (бас. Вюли), Раювка — р., п. пр. Стугни (бас. Дн1пра); Раковець — назва кшькох пот. у бас. Пру­ту, Черемошу i Серету. Назви виводять вщ рак (Cancer) — клас безхребетних тварин типу членистоногих, за допомогою склад­ного суф. -овець. Досл1вно: «Р1чка, в якш водиться багато раюв». Ми гадаемо також, що назви можуть бути вщособовими.

Ратне — смт., рц. Волинсько! обл. Розташоване на р. Прип’ять (бас. Дншра), на автошляху Ковель — Брест. Уперше згадуеться в документах XIII ст. як прикордонне Micro Ратное, Ратинь, Ратно. Проте поселения виникло значно paHime. Тут збереглися реиггки мурованих буд1вель X ст. Назву виводять вщ рать — вШсько, яке постшно перебувало rottf в прикордонному Micri Галицько-Волин- ського кгошвства. Утворена за допомогою суф. -н(е).

Рафал1вка (кол. Нова Рафал1вка) — смт. Володимирецького р-ну PiBHeHCbKo'i обл. Розташоване на зашзнищ Ки!в — Ковель. Засноване в 1902 у зв’язку з бугцвництвом зал!зничного роз’!з- ду, спочатку пщ назвою Полищ — по iMem села, розташовано- го неподал1К. 1921 до пристанцшного с-ща було перенесено ад- мшютративний центр з с. Рафал1вки i його було перейменовано на Нову Рафашвку, а с. Рафал1вку — на Стару Рафал1вку. Зго- дом прикм. частину Нова було вщкинуто i залишилась суч. наз- ва. Найменування Рафал1вка — вщ iMeHi помщика князя Рафа- ла, утворене за допомогою суф. мвк(а).

Paxie — м., рц. Закарпатсько! обл., центр Закарпатсько! Гу­цул ьщини. Розташоване на обох берегах р. Тиса, л. пр. Дунаю, нижче злиття piK Чорна Тиса i Бита Тиса, м1ж горами. Гадають, що першими поселениями були селяни, що тжали вщ свавол1 феодал1в з Галичини i Закарпаття. Вперше згадуеться пщ 1447. Походження назви Р. остаточно не доведено. 1снуе ряд припу- щень. Найбшьш в1рогщним е тлумачення вщ слов. iMeHi Pax. Пщтвердженням uiei' гшотези е приев, суф. -ie. Звщси ж Paxie- ський масив (Paxiecbid гори) — розташований в межах Закарпат­сько! обл. i сусщньо! Румунп. Назва утворена за допомогою суф. -ськ(ий); Рах1вський Менчул — див. Менчул.

Рахман1вка (кол. паралельна назва Олександродар) — смт., пщпорядковане Центрально-Мшсьюй райрад1 м. Кривого Рогу Дншропетровсько! обл. Розташоване на р. 1нгулець (бас. Дн1п- ра). Засноване 1818 генералом Олександром Рахмановым, який одержав дарчу вщ Олександра I i поселив тут cboix KpinaKiB. Звщ­си стара назва Олександродар, яка юнувала до 1957, i нова, що утворена суф. -1вк(а).

Раппвка — рр.: 1) л. пр. Пела (бас. Дншра); 2) п. пр. Сули (бас. Дншра). Гщрошм пов’язують з власним 1менем Раша, Раш- ко, пд.-слов. походження, утворений за допомогою суф. Чвк(а).

Ревун — рр.: 1) л. рук. Дншра в Запор1зькш обл.; 2) три п. рук. Дншра в Дншропетровськш обл. Назва вщ неозначено! форми д1есл. peeimu, утворилася вщ кореня рев- за допомогою суф. -ун. Дана за характер течи, й бистрину: внаслщок перетинання русел твер^ими породами утворюеться гургат води, ревшня. Звщси ж Ревуха — р., п. пр. Дншра. Утворилася вщ Tie! само! основи за допомогою суф. -ух(а); Ревуча — п. рук. Дшпра в Дншропетров­ськш обл. Утворена за допомогою суф. -уч(а); Ревучий — р., л. рук. Дншра в Полтавсыай обл. Назви вщ омошм1чного апеляти- ва — прикм., що утворився вщ основи рев- суф. -уч(ий).

Рею (кол. Тамаров) — м., рц. Одесько! обл. Розташоване на л1вому бер. Дунаю за 3 км на сх. вщ гирла Пруту. Час виникнен- ня невщомий. Вперше згадуеться в документах 1548 як мюто Молдавського кшшвства. Вщомо, що за чашв Кшвсько! Pyci тут була р1чкова пристань. Вщ д.-р. рень «пристань» й виводять суч. назву. Не виключено походження назви Р. вщ д1ал. рень «прибе- режний nicoK, гравш, галечник, берег р1чки, покритий пюком, гравЁем, галечником» [Лящук, КГТ, 166\. Можливе й антропош- м1чне походження ойкошма Р.

Решетил1вка — смт., рц. Полтавсько! обл. Розташоване на л1во- му бер. р. Говтва (бас. Дн1пра), при перетин1 й автомапстраллю Киёв — Полтава. Вщоме з 1683. Засноване пластуном Решетилом, вщ якого й походить назва. Утворена за допомогою суф. 4вк(а). Пластуном називали козака, який Hie сторожову службу.

Решетники (кол. Санжари, Crapi Санжари) — с. Новосанжар- ського р-ну ПолтавськоУ обл. Розташоване на р. Ворскла непо- далж вщ впад1ння в не! р. Тагамлик (бас. Дншра). Виникло в XVI ст. Назва на честь Героя Радянського Союзу 1.Г.Решетника, який народився поблизу Р. у с. Васшпвщ (ниш с.^Вщьне). Заги- нув 1945. Про походження старо! назви див. Hoei Санжари. За- юнчення -и виконуе роль словотворчого засобу. Форма множи- ни пщ впливом поширення на Полтавщин! ойкошм1в,,у яких функцЁя флекси множини виражае патрон1м1чне значения — вказЁвка на походження назви вщ племен!, роду чи пр1звища од­ного з предюв або ж краянина, напр.: 3y6aHi (вщ Зубань), Лоба- 4i (вщ Лобач), Лазорки (вщ Лазар), Ждани (вщ Ждан), Гарку- шинщ (вщ Гаркуша) тощо.

Ржавець — рр.: 1) п. пр. Сули (бас. Дншра); 2) п. пр. Десни (бас. Дншра); 3) л. пр. Десни (бас. Днтра); 4) л. пр. Сейму (бас. Десни); 5) л. пр. Супою (бас. Дншра). Назва вщ термша ржавець «стояче болото i3 заетшною ржавою водою» (розчинш в вод1 окисли зал1зно! руди — л1монпу, яка утворюеться на дн1 водойм).

Ржиицв — смт. Кагарлицького р-ну Кшвсько! обл. Розташо- ване на правому бер. Дншра. Засновано на мгсш 1ван-города, згадуваного в лггопиЫ 1151 i знищеного 1240 татаро-монголами. Вперше згадуеться в лпописп пщ 1506 [СЛ, 283]. Назву виводять вщ д.-слов, ръжище «мюце вирощування pad (жита)». Приклад псевдоприсвшного топон1ма пщ впливом шших назв ряду. Суф. -ie ni3Hiuie був доданий до географ1чного терм1на. Пор. Рожище.

Рибниця — рр.: 1) л. пр. Дшстра (СГУ — л. пр. Пуцити, бас. Днютра); 2) п. пр. Пруту (бас. Дунаю). Утворення за допомогою старод. гщрошм1чного суф. -иц(я) вщ прикм. рибний [ГНП, 74].

Ринга (в КРУ, 309 — Рингач, прир1вняно до найменування

с.   Рингач, розташованого на цш р1чщ) — р., л. пр. Пруту (бас. Дунаю), на баз1 яко! тепер утворене велике вдсх. Ю.О.Карпенко назву пор1внюе 3i словом ринва. Найменування с. Рингач — вщ даного гщрошма.

Рипа — 1) р., п. пр. Серету (бас. Дунаю). Назва вщ молд. pu­na «npipea, яр» [Карп., ТБ, 174]; 2) верш. Украшських Карпат (у p-Hi с. Рожнева i смт. Кути 1вано-Франювсько! обл.); 3) (Чорна Репа, Чорна Рипа) верш. Украшських Карпат (на стиков1 Льв1в- сько1, 1вано-Франювсько! i Закарпатсько! обл.). Назва вщ запо- зиченого з румун. м1сцевого географ1чного термша рипа: «обри- виста скеля, голий кам’янистий схил» [Лящук, КГТ, 166]. Пор.: румун. ripa «стр1мка скеля».

Рипень — р., л. пр. Путили (бас. Дунаю). Народна назва Pi- пинський Попк. Найменування р1чки виводять не вщ шфшгги- ва punimu (тобто «гов1рка, бурхлива»), як дехто доводить. Пер- винною е назва гори, бшя яко! протжае Р. Назва гори вщ поши- рення на н1й pinu (Brassica тара L.) — коренеплодно! рослини з родини хрестоцвшшх. Таке тлумачення найбшьш ймов1рне [Карп., ТБ, 175].

Pie — рр.: 1) п. пр. Швд. Бугу; 2) рук. Гориш (бас. Прип’ятО. Назву виводять вщ апелятива pie, що згодом перейшов у власну назву.

Р|вне — м., обл. i рц. Р1вненсько! обл. Розташоване на р. Ус­тя (бас. Гориш). Час заснування невщомий. Перша згадка про Р. припадае на 1283. Гадають, що поселения виникло ще ранше. На бер. Устя в Басовому Куп збереглися залишки д.-р. городи­ща [МАПВ, 39]. Назву мюцевосп, де розташоване Micro Р., ви­водять вщ сл1в р'шний, pienuna. [Стрижак, Р., 82—83]. Походить вщ д.-р. основи ровьн. Упродовж багатовжового 1снування м1сто йменувалося як Пене. За радянських 4acie поряд з формою PiB- не часто вживалося Ровно, що суперечило законам укр. мови. У 90-п роки цю помилку виправлено. Отже, Micro PiBHe або об­ласть Р1вненська 1снуе шше тлумачення, за яким назва походить вщ сюф.-алан. мови — мови сюф. цившзащУ. Тим паче гадають, що назв1 понад дв1 тис. роив. Спф. ro-vin-o означав «оточений кршосними ровами», дс го — «pie», vin — «укр1плення, фортеця»,

• 0 — «навколо, оточений» [Дьомш], що менш

PiKa — рр.: 1) п. пр. Сяну (бас. Вюли); 2) п. пр. Тиси (бас. Ду­наю); 3) п. пр. Латориш (бас. Дунаю); 4) п. пр. Черемошу (бас. Пруту). Назва вщ апелятива рта.

Pi ни ста — р., п. пр. Мкидри (бас. Серету). Назва, гадають, яв­ляв собою прикм. форму термша pirn «гравш». Пор.: пот. PiHb, пр. Стрив1гору (бас. Дшстра), а також р. Кремшна в тому ж ро- зумшш. Утворена вщ ршь- за допомогою суф. -ист(а). Не виклю- чено, назва могла утворитися вщ того к термша ршь в розумшш «мшина», вщ д.-р. рьнь «обмшина» (1патпвський лггопис пщ 988).

Ршки — смт., рц. ЧершпвськоУ обл. Розташоване на зал1знищ

• 1 автошляху КиУв — Гомель. Час заснування невщомий. Вперше згадуеться в 1607. Назву виводять вщ однойменного, ниш майже висохлого струмка, що протжае через с-ще. Назва струмка, ймо- BipHo, походить вщ рта — рослини, поширено! в долиш Р.

Р(чиця — рр.: 1) л. пр. Пела (бас. Днтра); 2) л. пр. Стиру (бас. Прип’ятО; 3) л. пр. Мельнищ (бас. Прип’яв); 4) п. пр. Стиру (бас. Прип’ятО. Назва вщ географ1чного терм1на pimea, утворена вщ основи pi4- та суф. -иц(я).

Р1чище — оз.: 1) бшя м. Чорнобиля Ки1всько1 обл. Протокою з’еднуеться з Прип’яттю, п. пр. Днтра, через яку здшснюеться його живлення; 2) бщя с. ГорностаУвки ХерсонськоУ обл.; 3) л. рук. Днтра в Херсонськш обл. (2); 4) л. рук. Днтра в Полтавсь- кш обл.; 5) л. рук. Дн1пра в Черкасьий обл. Утворення вщ гео- граф1чного термша р1чище.

Р1чка — рр.: 1) л. пр. Рибниш (бас. Пруту); 2) л. пр. Стиру (бас. Прип’ятО; 3) л. пр. Збруча (бас. Дшстра); 4) п. пр. Пруту (бас. Дунаю); 5) пр. Стрипи (бас. Дшстра), imui менш значш. Назва являв собою непереоформленишгеографУчний термш pin­na, який i3 загальноУ назви перетворився на власну назву.

Ровеньки — м. обласного пщпорядкування ЛуганськоУ обл. Розташоване на р. Ровеньок (бас. Miycy). У документах 1705 зга­дуеться як Осиновий Ровеньок, у документах 1707 — «городок Ревеньок» — одне з мюць, самочинно заселених донськими ко- заками та селянами-втжачами з ПравобережноУ УкраУни. У 30-х роках XVIII ст. побудовано укр1плення — один з опорних пунк­те для захисту вщ HanaaiB турко-татар. Назву виводять вщ р. Ро­веньок. Утворена за допомогою суф. -к(и).

Ровеньок (Ровенька, Ровенка, Ровенецька — СГУ, 465) — р.,

п.   пр. Нагольно! (бас. Miycy). Назву виводять вщ ст.-укр. народ­ного геогра4»чного термша ровеньок, ровня «р1внинна MicueBicTb» [ССМ, 2, 294\. Доогпвно: «Ичка, що протшае по р1вниншй Mic- цевостЬ. Пор. Ровеньки Бшгородсько! обл. Pocii.

Ровець — рр.: 1) л. пр. Тетерева (бас. Дншра); 2) п. пр. ГОвд. Бугу; 3) пр. Ceini (бас. Дшстра); 4) пр. Сейму (бас. Десни). Наз- ва вщ апелятива pie, утворена демшутивним суф. -ець (див. Pie). Аналопчне походження гщрошма Ровок — р., л. пр. Рову (бас. Швд. Бугу). Утворений демшутивним суф. -ок.

Рогань — 1) р., л. пр. Уди (бас. CiB. Дшця); 2) смт. Харивсь- кого р-ну Харювсько! обл. Розташоване на р. Рогань (бас. Cie. Дшця), вщ яко! й перейняло назву. Найменування р1чки вщ pie (за роздвоене в нижнш течи русло) та суф. -ань. Перша письмо- ва згадка про селище вщноситься до 1736.

Рогатин — м., рц. 1вано-Франк1всько\‘ обл. Розташоване на

р.   Гнила Липа (бас. Дшстра). Вщоме з 1200 [САТД 294]. Поход­ження назви не встановлено. Деяга вчеш назву Micra пов’язують з першопоселенцем, який мав старод. 1м’я — Рогата, д.-р. рог подають у значенш «pir, мис» [Срезн., 3, 131], ст.-укр. pie — «край лку» [ССМ, 2, 294], що найбшьш в1рогщно. Пор. лпоп. м. Рогачов у Кшвсьюй земл1, суч. н. п. Рогачов у Бшоруси.

Рогачик — 1) р., л. пр. Дшпра. У татар вона була вщома як 1р- гачик [Скальк., 71], очевидно, з тюрк, (тат.) *irgak «великий крюк», тобто великий закрут (р1чки). Назва переосмислена в укр. мов1 на Рогачик; 2) зат. на Дшпр1 нижче Каховського вдсх. Да­на за конф1гуращю, схожу на рогач. Назва утворена за допомо- гою зменшувального суф. -ик.

Ропзка (Рогозна) р., л. пр. Снову (бас. Десни). Назва вщ рог'в (Stricus lacustris L.), д1ал. комиш, камиш — рщ трав’янистих бага- тор1чних рослин з родини рогозових. Росте по берегах р1чок, на заростаючих озерах, болотах, по старицях. Гщрошм з суф. -к(а). Звщси ж Ропзна — рр.: 1) (Рогожна, Рогозна, Рогозка) п. пр. Дес­ни (бас. Дншра); 2) (Рогозина) п. пр. Олешш (бас. Пела). Утво- рення вщ апелятива poziena; Ропзня — р., л. пр. 1воту (бас. Дес­ни). Ященко вщносить гщрон1ми типу Рогозна до групи «за харак­тером рослинносп берепв» [Ящен., 17]. Утворення з суф. -н(я); Рогоз1вка — р., п. пр. Дражища (бас. Пруту), утворено за допомо- гою суф. -1вк(а); Рогозянка (Рогозная, Рогозенка, Рогозенець — СГУ, 467)) — р., п. пр. Уди (бас. Cie. Дшця). Утворена за допомогою суф. -к(а) вщ Рогозина.

Родакове — смт. Слов’яносербського р-ну Лугансько! обл., розташоване за 20 км на зх. вщ обл. центру. Засноване 1878 як робггниче с-ще у зв’язку з бущвництвом зал1знищ Дебальцеве — Луганськ. Назва вщ пр1звища мюцевого пщприемця Родакова. Словотворчим засобом служить флексш -е.

Родень — головне Micro слов, племен! рось або родь. Було розташоване на Княжш ropi в р-ш Кашвських rip, у мюш впа- дшня р. Рось у Дншро. Тепер тут с. IleKapi Кашвського р-ну Черкасько! обл. У 980 «...въ град'к Род'кни, на оусть (Реи) реки... и wc'fene Ярополк в Роднь и fvfc град великъ и немь» [ПСРЛ, 77; ЕСЛИ, 115\. Назва вщ найменування племеш род, утворена за допомогою суф. -ень. Назва племеш, ймов1рно, пов’язана з древ- HiM культом слов, язичеського бога Рода — попередника Перуна, який вважався богом родючостц верховним богом неба, земш, покровителем щедрот природи. Родень знищений монголо-тата- рами^у 1239.

Родинське (кол. с-ще шахти «Родинська» № 2) — м., пщпо- рядковане Красноармшсьгай мюькрад1 Донецько! обл. Розташо­ване за 8 км на пн. вщ райцентру. Засноване 1950 в зв’язку з бу- д1вництвом шахти «Родинська», названо!' на честь Батыйвщини (рос. Родина). Назва шахти згодом поширилась на Micro. Утво- рення за допомогою суф. -ськ(е).

Рожище — смт., рц. Волинсько! обл. Розташоване на р. Стир, п. пр. Прип’ят1 (бас. Дшпра). Час заснування невщомий. Перша згадка вщноситься до 1377. Походження назви остаточно не з’ясовано. В.Ф.Покальчук вважае, що в основ! топон1ма лежить слово рож, р1внозначне суч. жито. Досл1вно: «Житне мюце», «Micue, де росло жито». Пор. Ржиицв.

Рожняттв — смт., рц. 1вано-Франшвсько! обл. Розташоване 6i- ля пщн1жжя Карпат поблизу р. Ломниця (бас. Дшстра). Вщоме з XII ст. Походження назви не встановлено. 1снуе галька йпотез. Одн1 виводять i"i Bia iMeHi Рожен, шип вщ пр1звища Рожнятовсь- кий. Не виключено, що TonoHiM походить вщ Рожнята — нащад- ка того ж Рожена. Утворений за допомогою суф. -ie вщ основи Рожнят-.                                                                     V

Розддльна — м., рц. Одесько! обл. Розташованена зх. обласп, виникло в 60-х роках XIX ст. у зв’язку з бущвництвом Одесько- Балт1йсько! зал1знищ. Нову станщю назвали так н1би тому, що тут магютраль роздыяетъея на Одесу i Тирасполь. 1снуе й шше тлумачення TonoHiMa. За переказом, поруч i3 зал1зничною стан- шею було озеро. У посушлив1 роки воно пересихало i утворюва- лося два басейни, що роздшялися смутою суходолу. На тому мю- щ й збудували водокачку, яка давала воду для паровоз1в. Через це станшю й назвали Водо-Роздтьною. Згодом елемент Водо- eia- пав i залишилася тшьки друга Г! частина — Роздыьна [Горож., 202—203]. Вщбувся перехщ (субстантивация) прикм. частини складного топон1ма в iM. Таке тлумачення iMOBipHime.

Роздол — смт. Миколашського р-ну Льв1всько! обл. Розташо- ване на л1вому бер. Днютра. Перша писемна згадка вщноситься до 1569. б.М.Чершшвська назву виводить вщ терм1на роздол (роздолля) — «мюце, де дщ (низовина) розходиться на eci боки, широка долина».

Роздольне (до 1944 — Ак-Шейх) — смт., рц. АРК. Розташова- не на пн. сх. Кримського п-ова, на автошляху 6впатор1я — Пор- тове. Заснована в 60-х роках XIX ст. Назва вщ роздол утворена суф. -н(е). — Див. Роздол.

Роздори — смт. Синельниивського р-ну Днтропетровсько! обл. Розташоване на р. Нижня Терса (бас. Дншра). У 1778 на Micui суч. Р. надв1рний радник Катерини II МЛ.Карабш заснував поселения Карабишвку i Роздори, заселивши к своши кршака- ми. Згодом щ поселения були об’еднаш в сл. Р. Назва вщ мюце- вого географ1чного терм1на роздор — «подш р1чки на рукави».

Роз1вка — смт. Куйбишевського р-ну Запор1зько1 обл. Розта­шоване на сх. области мЬк верх1в’ями рр. Берда i Кальчик, на ав­тошляху Запор1жжя — Mapiymwib. Засноване 1788, за шшими да- ними 1820, н1мцями-колон1стами пщ назвою Розенберг (за npi3- вищем одного з колошспв). 3 1898 в офшйних документах по- чинае 1менуватися як Роз1вка (коренева частина назви *Роз- вщ першого елемента польсько-шмецько! назви Розен-).

Розсипне — смт., пщпорядковане Торезьюй м1ськрад1 Донець- Koi обл. Розташоване на зал1знищ 1ловайськ — Дебальцеве. Ви- никло в 1905. Назва вщ урочища Розсипне, де засноване с-ще.

В.Чубенко вважае, що найменування урочища виникло вщ роз- сипищ, яи утворилися тут у npoueci вив1трювання кам’яних по- рщ. У СГУ внесено 17 балок пщ аналопчною назвою [Чубенко].

Розсоха — рр.: 1) п. пр. Десни (бас. Дшпра); 2) л. пр. Typil (бас. Прип’ят1); 3) система р. Кушугуми, л. пр. Дншра. Назва вщ мюцевого географ1чного терм1на розсоха (розсоша) «роздвоення, розвилка, злиття» [Гр1нч., 4, 55]. Звщси ж Розсохи — р., п. пр. Свин1 (бас. Швд. Бугу). Форма множини пщкреслюе не одну, а кшька розвилок у русл1 р1чки; Розсохувата — р., л. пр. Бахмуту (бас. С1в. Дшця). Назва вщ розсоха за допомогою суф. -уват(а). Розсохуватка — рр.: 1) п. пр. Дншра; 2) п. пр. Водолажки (бас. Cie. Дшця). Утворення вщ Розсоха через Розсохувата за допомогою суф. -к(а).

Розточанка — р., п. пр. Лужанки (бас. Дшстра). Назва вщ роз- тока «мкце подшу р1чки на рукави». Утворена за допомогою двоелементного суф. -анк(а). Гщрошми, похщн1 вщ терм1на роз- тока, в Украйп досить продуктивна В СГУ внесено 22 таю наз- ви тшьки потоюв i рук. pinoK.

Розточчя (Льв1всько-Томашувсысий кряж) — кряж, пн. зх. продовження Подшьсько! вис. Назва походить вщ того, що з цього пщвищення в pi3HHX напрямках сттають pirn басейшв Зах. Бугу, Днютра, Сяну. Паралельна назва вщ розташування лиж Львовом i м. Томашув (Польща).

Рокита — р., л. пр. Bep6iBKH (бас. Десни). Назва вщ апеляти- ва рокита, вона ж iea, вербол1з {див. Лозова). Звщси ж Рокитна — рр.: 1) л. пр. Пруту (бас. Дунаю); 2) л. пр. Ворони (бас. Дню­тра); 3) п. пр. Полтви (бас. Зах. Бугу); 4) п. пр. Poci (бас. Днш- ра); 5) п. пр. Солотвини (бас. Зах. Бугу). Утворилася вщ рокита за допомогою суф. -н-.

Рокитне — смт.: 1) рц. Кшвсько! обл. Розташоване на р. Рось,

п.   пр. Дншра. Час заснування невщомий. Перша письмова згадка вщноситься до 1590. У XV ст. урочище, де лежить Р., називалося Бовкунським люом, або Бовкуном. Назва Р. вщ поширення в мю- цевосп рокити {див. Рокита). Утворена за допомогою суф. -н(е). Досл1вно: «Рокитне мюце»; 2) рц. Р1вненсько! обл. (кол. Охотни­кове — до 1922). Вщоме з 1586. Розташоване на р. Рокитянка. Вщ назви р1чки виводять найменування с-ща. Похщна демшутивна назва Рокитянка — р., л. пр. Унави (бас. Дншра), утворена вщ ос- нови рокит- за допомогою суф. групи -ян-к(а).

Роман-Кош — верш. Кримських rip. Назва вщ тюрк. *игтап «лю» i *koc «загш для скотини». Досл1вно: «Л1сний загш для ско- тини» [ГШ].

Ромен (лггоп. Роменъ, Большой Ромен, Ромон, Сухой Ромен, Ромонь) — р., п. пр. Сули (бас. Дншра). Вперше згадуеться в ль топис1 1095. Назву тлумачать по-р1зному. Археолог Д.Самоквасов пов’язуе й з 1тал1йським Римом, назву якого шбито занесено купцями. Ю.С.Виноградський та I.О.Курилов виводять вщ на­родно!' назви рослини ромашки — роман, ромен. Найбшьш eipo- гщне тлумачення, за яким гщрошм виводять вщ лит. ramus, romus «тих(ш)ий», romial «тихо», romian «тихше» [Стрижак, НРП, 59-— 60\, що вщповщае характеру течи р1чки. Утворена вщ топоосно- ви ром- за допомогою суф. -ень.

Ромни — м., рц. Сумсько! обл. Розташоване на правому бер.

р.   Сула при впадшш в не!' р. Ромен (бас. Дншра). Час заснуван­ня невщомцй. Вперше згадуеться пщ 1096 як фортеця Римьнъ, Роменъ: «...Выреви бяху пришли, Аепа и Бонякь... ко Ромну... со Ольгомь» [ПСРЛ, Лавр. л1топ., 250\. Зруйноване пщ час. монг.- тат. навали. Пот! згадуеться у «Списке русских городов ближ­них и дальних» (XIV—XV ст.) у форм1 Роменъ, у XV—XVI ст. —

Старе Руменське, шзшше — Нове Руменське, наприкшщ XVI — Ромни. Походження назви не встановлено. 1снуе ряд ппотез. Одш дослщники пов’язують и з назвою мюта-фортещ КиУвськоУ Pyci /Рим/ов/ъ, про яке згадуеться в «Слов! о полку IropeeiM»: «Се у Риме крича под саблями половецкими». Назву виводять вщ р. Ромен, на якш розташоваш Р. [Виноград.]. Останшм часом вчеш все бшьше схиляються до думки про перегляд етимологп Ромна (суч. Ромни), вбачаючи, що назву можна реконструювати як Ромьнъ < Ром1н-, пор1внюючи и з утворенням Рим (Рымь) < Лить вщ Roma — латин. форми назви столищ 1талн, звщки по­ходить ст.-слов, роуминь «грек», суч. румун тощо [ГУ, 112].

Ромодан — смт. Миргородського р-ну ПолтавськоУ обл. Роз- ташоване на перетиш зал1зниць КиУв — Полтава i Кременчук — Бахмач. Засноване як пристанцшне с-ще в 80-х роках XIX ст. пщ час бущвництва зал1знищ Кременчук — Бахмач. Назву дютало вщ однойменного села, що лежало поблизу. П.Бшецький-Носен- ко в «Словнику украУнськоУ мови» слово ромодан тлумачить як «велика дорога» [Б.-Н.]. Вщомо, що через Р. проходив т. зв. Ро- модашвський шлях, який в1в до Криму.

Ропа — р., л. пр. ГнилоУ (бас. Дшстра). Ропою в захщних об­ластях УкраУни, зокрема в Надцшстрянщиш, називали нафту (в шших р-нах слово ропа «розсщ», «сукровиця» тощо). Вщ цього слова, iMoeipHO, й походить найменування р1чки. Назва зумовле- на тим, що в долин1 р1чки здавна вид обувал и нафту.

Ропне (Репне, Рапне — кол. Маяцьке) — оз. бшя м. Слов’ян- ська ДонецькоУ обл. Вщоме високояк1сною л1кувальною гряззю. Назву пояснюють по-р1зному. Одн1 посилаються на народний переказ, за яким оз. утворилося на Micui солеварш, яка репнула — провалилася в штучно створений пщземний соляний карст. iHiui (ГО.Гуржш, Л.Л.Марченко, ПЛ.Жевахов) вважають, що в основ! назви лежить слово ропа — «насичена солями вода озера», «соляний розчин високоУ концентраци», що iMOBipHiine. Кол. назва Маяцьке — за приналежшсть в минулому солеварень, роз- м1щених бшя оз., козакам i3 с. Маяки (ниш Слов’янського р-ну ДонецькоУ обл.) [Гурж., № 10, 1966].

Ропоч1в (Селятин, Сельтич, Ропоч1вська, Ропоч1ва — СГУ) — р., л. пр. Сучави (бас. Серету). Вважають за можливе утворення гщрон1ма вщ антропошма Ропот чи Ропоч. Пор. 1м’я Ропотэ. Стара назва вщ iMeHi Селята [Карп., ТБ, 177]. Звщси ж Ропоч1в- ка — пот., п. пр. Ропочева.

Росава — рр.: 1) (Россова, Розава, Русава) л. пр. Poci (бас. Днш- ра); 2) п. пр. Десни (бас. Дншра). Вперше згадуеться в XVII ст. Назва похщна вщ р. Рось, утворена вщ основи рос- за допомогою суф. -ав(а). Звщси ж Росавка — рр.: 1) л. пр. Росави (бас. Poci); 2) л. пр. Хоробро! (бас. Poci). Назва вщ Рось через пром1жну назву Ро- сава, утворена за допомогою демшутивного суф. -к(а); Росинька — р., пр. Роськи, назва утворена за допомогою суф. групи -иньк(а); Роставиця — р., л. пр. Poci (бас. Дшпра), назва утворилася вщ ос- нови рос- через суф. -ав(а), який вщнравав словотарну роль, ха- рактернудля праслов. доби, i праслов. суф. -ica; Роська — р., п. пр. Poci (бас. Дшпра). Назва утворилася вщ основи рос- за допомогою демшутивного суф. -к(а) [Железняк, Рось, 64—68].

Рось (Рьсь, Рсь, Росъ, Рша, Русь, Урсь, Росса та ш. — СГУ, 475) — р., п. пр. Дшпра. Тривалий час гщрошм Рось об’еднува- ли з етношмом Русь, вбачаючи в них спшьне походження. Що- до назви р. Рось юнуе юлька тлумачень, проте незадовшьшсть !х призводила до висновку про и нез’ясовашсть [див. Труб., ПУ]. Найбшьш в1рогщне пояснения гщрошма Р. вщ i.-e. *ros — «вода, волога» > праслов. *ros — «роса, волога, вода» в розумшш «pi4- ка». Вщ pie! основи походять притоки Р. Росава, Роставиця, Роська, а також рр. Росавка i Росинька в систем! Р. [Железняк, Рось, 64—68, 144—146]. Вщхиляеться можливють пов’язання з етноншом Русь [ЕСЛИ, 125; ЕС, 11—13].

Ротило — верш. Украшських Карпат. Розташована неподалж вщ с-ща Верховина 1вано-Франювсько! обл. Назва вщ румун. rotila «колесо, коло» в означенш «кругла» [Лящук].

PoTMicipiBKa — смт. Смшянського р-ну Черкасько! обл. Роз- ташоване на р. Ср1блянка (бас. 1нгульця). Перш1 вщомост! вщ- носяться до друго! половини XVII ст., коли ротмктр Омешинсь- кий заснував тут поселения пщ назвою Ротмютрово, яка згодом, за допомогою суф. -iBK(a), набула суч. вигляду.

Ротундо — оз. м!ж Дшстром i Туринчуком. Назва eia молд. rotund «круглий» [ГНП, 75].

Ротундул — верш. Украшських Карпат (бшя смт. Верховина 1вано-Франювсько! обл.). Назва вщ румун. rotund «круглий» та рум. суф. -ul.                                                                                                -

Руб!жне — м. Лугансько! обл. Виникло 1895 у зв’язку з буд1в- ництвом зал. ст. на зашнищ Куп’янськ — Лисичанськ. Розташо- ване на л1вому бер. Cie. Д1нця (бас. Дону). Назва була перенесена з одно1менного села, що лежало поблизу. Найменування села вщ руб1ж. Засноване поселения запорожцями як застава вщ Ha6iriB татар на рубеж1 (кордон!) Слобщсько! Украши i «Дикого Поля».

Руда — рр.: 1) л. пр. Швд. Бугу; 2) л. пр. Пруту (бас. Дунаю);

• 3) л. пр. Poci (бас. Дншра); 4) п. пр. Хоролу (бас. Дншра); 5) п. пр. 1рпеня (бас. Дншра); 6) п. пр. Griy4i (бас. Горин!); 7) п. пр. Ушиш (бас. Дшстра); 8) пр. Уборп (бас. Прип’ятО. До СГУ вне- 20 - 83110 сено бшьше 300 гщрошм1в з основою Руд*. Походження дано! основи багатозначне, належить до найдавшших гщрошм1чних утвор1в в Укра'пн (О.С.Стрижак). Назву Р. виводять вщ слов, апе- лятива *ruda у значенш «рудий, червонуватий». Ичку Р. у бас. Пруту виводять вщ географ1чного термша руда «аржаве болото» [rpiH4., 4, 85\ Карп., ТБ, 177\. Деяю р1чки з назвою Руда, треба думати, шзшшого походження. У н. п. пщ назвою Рудня, Рудни- ця (в Укра'нп, Poci'i i Бшорусн), достов1рно вщомо, в XIV—XVII ст. працювали рудш — невелик! пщприемства по видобуванню i обробггку болотно! руди (л1монггу), яка утворюеться на дш бол гг i слабкопропчних р1чок внаслщок нагромадження бурого зал1з- няка. Таких назв найбшьше на Житомирщиш — понад 30. Звщ- си ж Руденка — р. в бас. Стиру (бас. Прип’ят1).

Руданське (кол. Хомутинщ) — с. Шаргородського р-ну Вш- ницько! обл. Назва на честь видатного украшського поета С.В.Руданського, який тут народився (1834—1879).

Рудки — м. Самб1рського р-ну Льв1вськоУ обл. Розташоване 61- ля верх1в’я р. Вишня (бас. Вюли), на зал1знищ i автомапстрал1 Льв1в — Ужгород. Уперше згадуеться 1472 як xyrip, що прилягав до с. Бенькова Вишня. Термш рудки, як вказуе польський дослщ- ник Гал1чер, е зменшувальна форма вщ пошерних у слов, племен назв боли, з Грунту яких виступала рудувата або червонувата гли­на — руда [J.Haliczer, Slownik geograficzny. Tamopol, 1933, с. 130, — цит. з 1МСУ, Лв, 660}. Назва утворена за допомогою зменшу- вального суф. -к- вщ кореня руд- (див. Руда).

Рудне — смт., пщпорядковане Зал1зничн1й paftpaai м. Львова. Розташоване на р. Стриховалець, л. пр. Верещищ (бас. Дн1стра). Перша згадка в документах 1395. Назву виводять вщ понижених заболочених дщянок долини з ознаками зал1за у водь Утворена вщ апелятива рудне [Пароб.].

Рудниця — смт. Шщанського р-ну В1нницькоУ обл. Розташо­ване на зал1знищ КиУв — Одеса. Засноване в 70-х роках XIX ст. як роб1тниче с-ще пщ час буд1вництва вузькокол1йно! зал1зниц1 Рудниця — Пщгородня [УРЕН, 9, 371]. Назву одержало вщ с. Рудницьке, що розташоване поблизу. Утворена вщ основи рудн- за допомогою суф. -иц(я). Про походження назви с. див. Руда.

Русь, Руська земля — вщома, ймов1рно, з VI ст. н. е., розта- шована в СереднШ Надцн1прянщин1. У документах Русь як дер­жава вперше згадуеться у IX ст. як Руська земля [1У, 1, 307]. Во­на займала територш вщ Верхнього Подесення — на твноч1 до Poci i Тясмина — на швдш, вщ Сейму i Сули — на сход1 до Ip- пеня — на заход1, тобто охоплювала земл1 полян, с1верян i ули- ч1в. Згодом, у Mipy розширення державних кордон1в Кшвсько!

 

Pyci, територш поширилась до Бшого i Чорного Mopie, на заход1 — до виток1в Дшстра та Зах. Бугу, на cxofli — вщ верх1в’я Волги та Оки до Верхнього Наддоння. Походження назви «Русь» — од- не з найважлившшх питань вггчизняно! icTopii, отже й топошми. На це питания протягом багатьох стоять, починаючи вщ автора «IloBicTi временних лЬ, намагалися дати вщповщь. Генуе чима- ло гшотез, серед яких найбшьш вщом1 варязька, норманська, кельтська, готська, грецька, хазарсько-тюркська, шдо-аршська та iH. Остання запропонована О.М.Трубачовим i пщтримана О.С.Стрижаком. Згщно з нею, у IV ст. н. е. племена роксолани i роси, що жили м1ж Дншром i Доном, вступили до антського со­юзу у боротьб1 проти остгопв. У 555 Захарш Ритер (Псевдо-За- харш) згадуе назву народу H/Ws//Hrus, що е в1рменською транс- крипщею гр. RmC, (рос.). Тод1 ж народ i3 назвою на рос (росци) згадуе i сир1ець бфрем CipiH. Суч. наука походження хорошма Русь шукае саме тут, враховуючи перехщ ks>s на дослов. Групп, в основ1 д.-шд. чик-, чока-, чика- «евплий, блискучий» [ЕСЛИ, 117—124]. I хоч названа ппотеза робить неспроможними ряд ш- ших попереднк ппотез, походження назви Русь залишаеться вщ- критим. «Якщо ця назва не привнесена (хоч це й викликае сер- йознГ сумшви), а тшьки перенесена шляхом лексичних асощацш чи транспонована з шшого семантичного грунту, то и значения чггко не проглядаеться» [Франко 3., 22]. Ймов1рно, назву Rws перейняли поляни, яю жили в Середньому Подн1пров’1 — ядр1 майбутньог КшвськоГ держави; лпописець занотував: «поляне, яко ныне зовомая Русь» [ГУ, 1, 307; Мавродш, 81]. Генуе тлума- чення, за яким назву Р. виводять вщ сюф.-алан. фрази «ри-усь», що означае «п, хто тшов (виступив) у похщ». Назву пов’язують з походом сюф.-алан1в на Царград у 626 [Дьом1н]. Уперше ця назва прозвучала тшьки 860 у бесщах naipiapxa Константино- польського Фопя з приводу нашестя на Царград, коли вш, cei- док цього нападу, назвав Русь «народом сифським, народом численним» [ДьомГн, там же].                                                                                             /

Руська Поляна — смт. Черкаського р-ну ЧеркаськоГ обл. Роз- ташоване на зх. обл. центру. Перша письмова згадка вщносить- ся до 1741. Назва за розташування поселения на лщовш полям. Ниш на пн. вщ Р.П. лежать велии люов1 масиви. Першими по­селениями були украГнщ з Peui посполитоГ, т. зв. русьш люди. Звщси прикм. частина топон1ма.                                                                                   \

Руський путь — перевал в УкраГнських Карпатах. Розташова- ний на хр. Буковецька Полонина. У давнину ним проходив тор- говельний шлях м1ж Руссю i Угорщиною. Звщси назва.

с

Савинщ — смт. Балаклшського р-ну ХаривськоТ обл. Розта- шоване на л1вому бер. Cie. Дшця при впадшш р. Теплиця. Ви- никло на Micui запор1зького сторожового посту Савинського, що стояв бшя Савинського перелазу (броду). Засноване 1671 пересе­лениями на чол1 з сотником Г.Могилкою. За народними перека- зами, назва Савинського перелазу i Савинського посту вщ 'шеш Сава — старшого з тих, хто Hie охоронну службу. Суф. утворен- ня на -инц(1).

Савур-Могила (Саур-Могила) — 1) верш. Донецького кряжа (Донецька обл., за 18 км на пд. вщ м. Сн1жного); 2) верш, у Ток- мацькому p-Hi Запор1зько1 обл. Перша осп1вана в думах i народ- них тенях. Акад. А.Кримський першу частину орошма — Савур — етимолопзував на антропошм1чному групп як дериват, тобто похщне вщ iMeHi Сава за аналопею до Мишура, Сашура та ш. Цю думку пщтримував К.К.Цшуйко. В.Г.Фоменко вважае, що в осно- Bi TonoHiMinHoro компонента Саур лежить тюрк. географ1чний TepMiH *sayr, *sayir — «степовий курган i3 згладженою верх1вкою округло! форми». Його значения — «круп коня» [Мурзаевы, 200\. Складний opoHiM Саур-Могила виник у мовленш слов’ян Пн. Приазов’я. В ньому перша частина, як незрозумша, осмислилась як свое слово, пов’язане з шенем Сава [Фоменко, 64\.

Сага (в КРУ — Сага) — рр.: 1) п. пр. Днтра; 2) л. пр. Трубе- жа (бас. Дн1пра); 3) л. пр. Терну (бас. Сули); 4) оз. на л1вому бер. Дншра у Плавнях. Термш сага «затока на pi4ui» [Гр1нч., 4]. На Буковиш сага — «мокра MicueeicTb, с!ножать, що заливаеться во­дою», на Полтавщиш, Черкащин1 — «озерце бшя р1чки». Сагою також називають вигнут1 видолинки стариц1 в Дншровських nic- ках, npicHe озеро, невелике болото в заплав1 Дн1пра [Стрижак, НРП, 29\, а на Подшл1 — глибоке Micue в pi4ui. П.М.Деркач вка- зуе, що р1чки з назвою С. мають повшьну течш, в русл1 утворю- еться багато заток, особливо пщ час повеш [Дерк., 76]. Гщрон1м, iMOBipHO, означав: «Р1чка з слабо проточною водою, багата озер- цями». Назву також виводять з тюрк, saga «коза», що менш iMO- в1рно [Труб., ПУ].

Сагайдак — р., л. пр. 1нгулу (бас. П1вд. Бугу). Назва вщ укр. арх. сагайдак, сайдак, д.-р. сагадак, запозиченого з тюрк. Пор. тат. *sayadak, *sayidak — «лук i стрши, колчан» [Фаем., 3, 546\ в розумшш «сумка для збереження лука i стрш». Назва, можливо, була дана одшй з дшянок русла за схожють по конф1гурацй до сагайдака, яка згодом поширилась на все русло.

Саги — оз. Mix Дшстром i Турунчуком. Найменування вщ укр. географ1чного термша сага «мокра мюцевють» [Карп., ТБ, 779].

Саган-Дере — ущелина в Кримських горах, в р-ш смт. Суда­ка. В переклад! з тат. означав «Оленяча ущелина».

Садгора (кол. Садгура, Садагура) — Садпрський р-н, м. Чер- швщ. До 1963 — Micro Кщманського р-ну Чершвецько! обл. Ви- никло в KiHiii XVII ст. У документах 1796 повщомляеться про те, що 1771 росшський генерал П.Гантенберг (у документах — рома- шзована форма Gardinbergu) за дорученням фельдмаршала Рум’янцева оргашзував чеканку монет, обравши для цього неза- селене мюце на територп с.Ропвки. У зв’язку з цим тут виникло мютечко (торг), яке за пр1звищем генерала назвали Gardinbergu, що в переклад! на укр. мову означав Садгора [Карпен.]. Проте в записах 1785 вказуеться на молд. походження топоношма вщ cam «село» i гуре «гирло». Досл1вно: «Село в гирл1 pi4KH» [Карп., ТБ, 32\. Назва, ймов1рно, трансформувалася у Садгора.

Саджавка — рр.: 1) л. пр. Бистрищ-Солотвинсько! (бас. Дню- тра); 2) п. пр. Cei4i (бас. Дшстра). Назва, ймов1рно, вщ укр. сад­жавка — «басейн для розведення риби, став» [Гршч., 4, 95\ в ро- 3yMiHHi «Рибна р1чка».

Сажалка — р., л. пр. Ужа (бас. Прип’яп). Назва, треба дума- ти, вщ апелятива сажалка — «запруда або ковбаня для мочшня конопель» [Даль, 4, 128\.

Саки (Сак, Сакське) — 1) оз. на пн. зх. Кримського п-ова, Bi- докремлене вщ Чорного моря вузьким пересипом, через який прорито кан. для поповнення озера морською водою; 2) м., рц. АРК. Розташоване на бер. оз. Саки, на автошляху Омферополь — €впатор1я. Виникло як курортне с-ще на початку XIX ст. По­ходження TonoHiMie не встановлено. Одш дослщники назву оз. виводять з тюрк, sak «м!шок», а найменування м. — похщне вщ назви оз. В.А.Никонов гадав, що вона пов’язана з 1менем iparro- мовного племеш саки, спорщненого з масагетами i сюфами. Назву виводять i вщ сюф. caKi «олень», вказуючи, що одне 3i сюфських племен, яке поклонялося оленю, називало себе сака­ми — «оленями» [Абаев].

Саксагань (Саксаганська) — р., л. пр. 1нгульця (бас. Днтра). Назву виводять вщ тур. *saksayuan «сорока», уйг.-шор. *sayychan, тат., казах. *sauskan «те саме» [Фаем., 3, 547). Яюцо погодитися з таким тлумаченням, то можна припустити, що назва дана за ха­рактер течи р1чки, особливо в й BepxiB’i', де вона, протжаючи по кам’янистому ложев1, утворюе «скрекотання».

Салатрук — р., п. пр. Бистрищ-Надв1рнянсько1 (бас. Днютра). Назва, iMOBipHO, вщ д1ал. ccwamypi, запозиченого з молд., в озна­чены! «Micue, заповнене водою». Утворена за допомогою суф. -ук.

Салгир (Баба-Салгир) — р., бас. Сиваша у Криму. Назва вщ тюрк. *Salgir — чолов!че !м’я, *ВаЬа — «батько». Буквально: «Бать- ко Салгир». Назва зумовлена найбшьшими розм1рами в Криму.

Салиха — р., п. пр. Poci (бас. Дншра). Щодо походження наз- ви icHye юлька версш. Вважаемо найбшьш в1ропдною ту, за якою гщрошм1чну основу сал- виводять вщ i.-e. корення *sal — «р1чка, джерело, вода». Утворена суф.-иха. Не выключена i ре- конструкц!я i.-e. форми *Sal-isa i3 законом1рним виникненням слов. суф. -icha > укр. -иха [Железняк, Рось, 94—140].

Салькове — смт. Гайворонського р-ну Клровоградсько!’ обл. Виникло наприкшщ XVIII ст. Розташоване на л1вому бер. Швд. Бугу. За народними переказами, першим поселенцем був Хома Салько, який побудував хатину на пщвищенш мюцевосп, вщомо! тепер пщ назвою Хомина гора.

Самара — рр.: 1) (Самарь, Самар, Самара Дншровська (на вщ- MiHy вщ Самара Волзька), Самар1вка, Самарка, Снепородь, Снопород — СГУ, 485), л. пр. Дншра; 2) п. пр. Дуган! (бас. CiB. Д!нця). Походження назви остаточно не встановлено. Одн! п ви­водять вщ тат. *Samark «волове ярмо». За народними переказами, на берез! р!чки татари на воловому ярм! розпинали християн, як! не хотши приймати мусульмансько! BipH [1в., 84]. Однак у лггера- турних джерелах форма Сакмара не зустр!чаеться. Найбшьш Bipo- гщне тлумачення гщрошма вщ тюрк. географ!чного TepMiHa *samar «лука» (буквально — «мшок»). Назву, ймов!рно, дало скотарське населения Заволжя пор!вняно невелиюй pinui, що впадае у вели­кий закрут Волги — Самарську Луку, схожу за конф!гуращею до м!шка [Отш, ГСУ, 22]. Bia найменування uiei р1чки походить наз­ва м. Самара. Згодом, на наш погляд, у перюд !снування держави огуз!в (див. «Передмову», Черкаси) назва була принесена на пр. Дншра, яка створюе значш вигини (меацдри). Найбшьший з них, причому за конф!гуращею схожий до Самарсько! Луки на Волз!, е вишн у нижнш течи пр. бшя теп. с. 1вано-Михайл!вка i смт. Гвар- дШське Дншропетровсько!' обл., вщомий ще у XVIII пщ назвою Велика Лука. Первинна назва Самар, Самарь, яка вщноситься до ч.р., за допомогою пом’якшення та юнцево! -ja поступово набула форми ж.р. — Самарь, Самара. Ця зм!на в ряд! випадюв супровод- жувалась його суфжсащею за допомогою форманта -ка — Самар­ка, складного суф. мвка (-овка) — Самар1вка (Самаровка). Назва п. пр. Лугаш (бас. Cie. Д!нця) принесена з Самари, л. пр. Дншра — е вторинним BiaruipoHiMi4HHM утворенням. Похщними вщ С. е:

Самарчик — рр.: 1) п. рук. Самари, назва утворена за допомогою суф. -чик; 2) впадае в Каркшггську зат. Чорного моря, суф. утво- рення на -чик; Самарчук — р., л. рук. Самари, назва утворена за допомогою суф. -чук.

Самарли — р., впадае в оз. Акташ на Керченському n-oei. Назва вщ *samar (див. Самара) i тат. форманта -Iu.

Самб1р (кол. Погонич, Новий Самб1р) — м., рц. Льв1всько! обл. Розташоване у верив’! р. Дшстер. Час заснування вщноситься до XII ст. [САТД, 308\. За стародавшми народними переказами, Mic- то засноване жителями Старого Самбора (див.) теля спалення якого в XIII ст. татаро-монголами частина жител1в переселилася за 18 км на пн. сх. у вже створений на той час посад Погонич, об- несений охоронними валами i частоколом. У XIV ст. Погоничу було дано нову назву — Новий Самб1р, тзнйпе Самб1р. Кол. наз- ву Погонич виводять вщ погон — «обов’язок замкових слуг вико- нувати адмшетративш розпорядження». Походження назви Сам- 6ip остаточно не всановлено. 1снуе ряд ппотез. З.Гнатюк, ОЛопу- шинська, Т.Смирнова назву виводять вщ словосполучення сам/ бори, оскшьки, вказують вони, зелеш бори вкрили майже всю ок­ругу. Пор. назву хорв. м. Самобор, яку виводять вщ словосполу­чення «один 6ip» в розумшш «сам 6ip». Колись ялиновий лю був единим надбанням мюта (газ. «Известия» вщ 10.10.1974). iHini вбачають у найменуванш дослов. *sam-bar «злитгя, епкання», спо- рщнене з uuiip. *Ей Baris у тому ж означенш [Труб., ПУ, 280—281]: бшя С. зливаються дв1 р1чки — Днютер i його пр. Яблонка. Таке тлумачення бшыи ймов1рне. Все ж не виключений зв’язок з осо- бовим 1менем Самборъ — полон1зованим вариантом сх.-слов. Субор < *Sobon (Сувидъ, Сувой тощо). Звщси ж Самб1рське пасмо — роз­ташоване в Прикарпагп, неподашк вщ м. Самбора, вщ якого й пе- рейняло назву. Утворена за допомогою суф. -ськ-е.

Самоткань (Самоткан) — р., п. пр. Дншра. О.М.Трубачов наз­ву виводить вщ ipaH. асма-хан «кам’яний колодязь». Таку-назву р1чка дютала за кам’ян! береги.

Сапун-гора — г. в р-m Севастополя (АРК). Вщома геро!чними подвигами оборонщв Севастополя в 1854—1855 i в перюд Велико! В1тчизняно! вшни — оборони MiCTa 1941—1942. В opoHiMi С.-г. позначився географ1чний термш сапун «слабо мулистий або гли- нястий пюок i3 застояною водою» [Мурзаев, 495\. Можна припус- тити, що opoHiM утворено вщ сабун, яке згодом змшилося на са­пун: вщомо, що крим. татари замють мила використовували глину — мул, який, можливо, добували на цш ropi. За евщченням пра- щвникзв в1йськово-морського музею Чорноморського флоту Зару- 6iHa i Макарова, назва С.-г. походить вщ тат. *sabun «мило».

Сарата — рр.: 1) п. витнс Бшого Черемошу (бас. Дунаю). По- ходження назви тлумачать вщ фрак, cap, сара «потж, р1чка, стру- мок, джерело». Пор. д.-шд. sa rati «тече», sarit «noTiK, р1чка, стру- мок»; 2) впадае в оз.-лим. Сасик (Кундук). Назва вщ молд. сари, cape «ешь», сарат «солоний»; 3) смт., рц. Одесько! обл. Заснова- не в 1822 рощ на Micui кол. тат. поселения Гура-Курудер. Розта- шоване на правому бер. р. Сарата, що впадае в оз.-лим. Сасик (Кундук), вщ яко! й перейняла назву.

Сари-Булат — мис на пн.-зх. узбережж1 Кримського п-ова, у КаркшггськШ зат. У переклад! з тат. «жовтий н1ж»: жовтий — за кол1р теку, шж — за схожють за своею конф!гуращею з ножем.

Сарису — р., л. пр. Велико! Карашвки (бас. Салгиру), в АРК. У переклад! з тюрк. «Жовта р!чка».

Сармати (Sarmatai) — кра!на в Свразй, згодом в Азово-Над- чорномор’!, де вона !снувала з II ст. до н. е. до IV ст. н. е., розгромлена готами i Гунами. Населяв !раномовний кочовий народ, спорщнений 3i сюфами. Вщ назви народу i походить етнон!м С. Назву сармати (савромати) виводять з ipaH. у зна- ченн! «тдперезаний мечем». Зумовлена тим, що меч1 носили пщкр!пленими до пояса. Ц!каве зближення латин. sarmatae з i.-ap. *sar-mat «жшоч!, належн! ж!нкам» [ЕСЛИ, 130]. У С. шнував матр!архат.

Сарни — м., рц. PiBHeHCbKoi обл. Розташоване на бер. р. Случ (бас. Прип’ятО. Виникло 1885 пщ час буд!вництва зал!знищ PiB- не — Луншець. Зал. ст., а згодом i поселения бшя не! одержали назву вщ с. Сарни, яке лежало неподалж вщ буд!вництва. Найме- нування с., гадають, походить вщ сарна (Rupicapra, zupicapra), свистун або чорна коза — тварина з роду антилоп, яю водилися колись у цш MicueBOCTi.

Сасик — 1) (Сасик-Сиваш, Гниле, СвпаторШське) — оз. на Чорноморському узбережж! Криму, сх. м. €впатор!я; 2) (Кундук) оз.-лим. на Чорноморському узбережж! в Одесыай обл.; 3) р., впадае в Березанський лим. (бас. Чорного моря). АЛ.Попов наз­ву виводить вщ полов. *sasi «гнилий, смердючий». Поясненння Сиваш див. Сиваш [Фаем., 3].

Саташв — смт. Городоцького р-ну Хмельницько! обл. Розта­шоване на л!вому бер. р. Збруч (бас. Дшстра). Час заснування нев!домий. Його !стор!я сягае глибини BiKiB. Перша письмова згадка вщноситься до 1404. Походження назви не з’ясовано. 1с- нуе ряд народних переказ!в, за якими назву пов’язують з римсь- кими лепонерами. Проте вони далек! вщ наукових пояснень. Дослщники сходяться на тому, що назва поселения походить вщ молд. словосполучення Сату Ноу в означенн! Нове село, Новосе- лиця, HoeocenieKa. Утворилася шляхом морфолопчного освоения молд. назви за допомогою суф. -ie.

Сахновщина — смт., рц. ХаривськоУ обл. Засноване на почат­ку 90-х рошв XIX ст. як х. Кобелячок переселениями з Кобе- ляцького повггу ПолтавськоУ губ. Пщ час буд1вництва зал1знищ Лозова — Константиноград (1897—1900) на Micui х. виросло пристанщйне с-ще. Воно дютало назву вщ пр1звища Сахновсько- го, на землях якого була збудована зал. ст. Назва оформлена шляхом приеднання до основи пр1звища форманта -щин(а), що утворився внаслщок злиття прикм. суф. -ськ та iM. -ина.

Свалява (кол. Золява, Солява, Соливо, до 1944 — Сольва) — м., рц. ЗакарпатськоУ обл. Розташоване на р. Латориця при впа- дшш в неУ р. Свалявка, бшя пщнгжжя г. Стш. Вперше згадуеть- ся в документах 1263 пщ назвою Свалява, Соливо. Назву виво- дять вщ молд. валя «долина». Однак це тлумачення вважають не достов1рним i виводять топон1м вщ слов, корення сыь. На пере- конлив1сть щеУ гшотези вказуе 1.М.Железняк. Вона вважае, що ойкон1м Свалява вщноситься до апелятив1в слов, назв i.-e. запо- чаткування вщ основи *(S)val— < i.-e.*(S)uol- ( > укр. вал-), що становить значну трупу в топошми УкраУни. Слов, валява е одш- ею з численних ланок великоУ групи лексики. Пор. ст.-укр. вал, волк, валка та ш., укр. д1ал. свал («насипаний холм»). Може йти- ся, стверджуе дослщниця, про слово валява та його синошм1чну форму свалява i3 значениям «горбаста мюцевють», що мае неза- перечне вщношення до ойкошма С. [Железняк, ГКТУ]. Похщ- ною назвою вщ м. С. е найменування Свалявка — р., л. пр. Ла- торицк що протжае через мюто, а також мшерального джерела «Свалява», вщомого далеко за межами Закарпаття. Звщси ж Ва­лява — р. в Черкаськш обл.

Сватове (до 1923 — Сватова Лучка) — м., рц. ЛуганськоУ обл. Розташоване на р. Красна, л. пр. ОвХДшця (бас. Дону). Засно­ване в 60-х роках XVII ст. як Сватова Лучка. В одному з народ- них переказ1в розповщаеться, що назва мюта походить вщ слова сват, оскшьки поселенщ, що жили поряд, були сватами. 1нший переказ, бшьш в1рогщний, вказуе на те, що nepiui поселенщ — козаки — заснували свое поселения на р. Ceaci, яку позначено на плат СватовоУ Лучки 1763. Слово Лучка вщ лука — вигин pi4- ки, утворене за допомогою суф. -к(а).

Свердлове (кол. х. Кооператор) — смт., пщпорядковане мюьк- раШ м. Макпвки ДонецькоУ обл. Розташоване неподал1к вщ ав­тошляху МаюУвка — Харцизьк. До категорГУ смт. вщнесене у 1964.

Свердловськ (кол. Шарапкине, Довжанська) — м. обл. пщпо- рядкування ЛуганськоУ обл. У KiHui XVIII ст. у Bepxie’i р. Довжик (або Шарапки) було засноване поселения Шарапкине, згодом Bi- доме як Довжанська. Сум. назва мюта i с-ща вщ пр1звища д1яча кол. РадянськоУ держави Я.М.Свердлова.

Свидтка — рр.: 1) л. пр. Дншра; 2) п. пр. Убортз (бас. Прип’ят!)- Свцщвок — р., п. пр. Дншра; Свидня — р., л. пр. Peri (бас. Десни)- Свндовець — 1) р., п. пр. Y6opTi (бас. Прип’яп); 2) хр. УкраУнських Карпат. Назва, ймов1рно, вщ рослини сеид, саидина (Comus san- guinae) [Гршч., 4, 105\. Пор. польську назву рослини swid, ч. svid, svida. Утворена вщ основи свид- за допомогою суф. групи -овець. Пор. Свидненький — пот., п. пр. Путали (бас. Черемошу), назву якого виводять у тому ж розумшш [ГУ, 60—61; Карп., ТБ, 198\. Пор/, у СловешУ Svidnik, у Болгари — Свидница.

Свитязь — найбшыпе в УкраУш оз. карстового походження з островом у центрь Державний заказник. Розташоване в rpyni Шацьких озер на пн. зх. ВолинськоУ обл. Походження назви ос- таточно не встановлено. Генуе кшька тлумачень. Одна з ппотез запропонована Г.Я.Спропсом. BiH виводить гщрошм 3 лит. svetus, яке, на думку дослщника, запозичене балт. з uuiip. Ivetuas «бший, евгглий». На шшомовне походження назви вказують О.Соболев- ський та М.Фасмер. Останнш виводив назву з д.-юл. Hviting<hvitr «бщий», зближаючи з лексикою ппзда евггл- [Фаем., 3, 582\. Най- бшын iMOBipHO, що KopiHb л1мношма С. Ьит- походить з праслов. viti «вити, крутати» < i.-e. *uei- (*ueia-, *ui-) «гнути, крутити, ви- ти». Отже, MoraBanifl л4мнооснови свит- пов’язана з особливостя- ми конф1гурацп оз. — «звивисте, криве». Назва С. сягае вщповщ- ного апелятива — sbvit^zb «крива, 3irayra, опукла форма» [Шуль- гач]. Звщси ж назва р. Свитязь (Свггязь), яка впадае в оз. С., а та- кож н. п. Свитязь, пщпорядкованого смт. Шацьк ВолинськоУ обл.

Свггловодськ — м., рц. КУровоградськоУ обл. Розташоване на правому бер. Дншра, на cxwii Табурищенського мису. Засноване 1961 шляхом приеднання заснованого в 1954 с-ща Кременчук- дресбуду, м. Крилова, заснованого в KiHui XII ст. с. Табурище, Bi- домого з другоУ половини XVII ст. та перенесеного i3 зони затоп­ления м. НовогеорпУвська, заснованого у 80-х роках XVII ст. Mic- то назване Кремгес. Суч. назва з 1969. Назва вщ словосполучен- ня ceinuio + вода в розумшш «Свггло, яке дае вода — електрос- танцУя на врдЬ>. Утворена за допомогою суф. -ськ (пор. Вугледар).

Св!тлодарське — смт., пщпорядковане Дебальщвсыай MicbKpa- fli ДонецькоУ обл. Розташоване у BepxHift Te4i‘i р. Луганка (Лугань, бас. Ов. Д1нця), неподалш вщ автомапстрал! Харив — Ростов- на-Дону. Засноване 1970 в зв’язку з буд1вництвом потужноУ Вуг- лепрськоУ ДРЕС. Назва вщ словосполучення ceimao дарити, утво­рена за допомогою суф. -ське. Досгпвно: «Те, що дарить свило».

Св1ча — р., п. пр. Днютра. Назва вщ д.-слов.                                                                              «свшшй»

[ГУ. ¹⁹²\- ,

Святополюв стан — великий затон на Дншр1 для стоянки па- ₀плав1в. Розташований неподалщ вщ Киева, вниз за теч1ею. Назва з’явилася в XII ст. июля того, як на цьому Micui був Ta6ip князя Святополка 1зяславича — онука Ярослава Мудрого. Тут стояло вшсько Святополка разом з вшськами cyciaHix княз1в, що вели об’еднану боротьбу з половцями.

Святославова долина — розташована у Схщних Бескидах (Карпати), понад р. Onip (бас. Днютра). Назва пов’язана з 1м’ям князя Святослава Володимировича, якого вбили тут у жовтш (лис­топад!) 1015 воши його брата Святополка. Святослава поховали бшя пщнЪкжя г. Зелем1ну. Могилу розрито пщ час буд1вництва зал1зниц1 Льв1в — Мукач1в (XIX ст.), тод1 ж i дана назва. Моги­ла збершаеться до нашого часу.

Севастополь — м.-герой республщанського пщпорядкування АРК. Розташоване на узбережж1 Чорного моря, пор1заному чис- ленними бухтами. На окра!ш С., на Сапун-ropi, збереглися за- лишки д.-гр. м.-держави Херсонеса Тавршського, заснованого в инщ VI — на початку V ст. до н. е. вихщцями з гр. колони Ге­ракле! Понтшсько! [«Росссия», 14, 772] i в д.-гр. лггописах вщо- мого пщ назвою Корсунь. Ще ранйпе, в IX ст. до н. е., тут юну- вало поселения тавр1в. Суч. м. С. засноване 1783 як фортеця Ах- •пар поблизу тат. с.-ща AxTiap або Актьяр («Бший Яр»), яке в 1784 перейменоване на Севастополь. Назву виводять вщ гр. sev- astos «величний, царственний, славний», polis «MicTO». Доогивно: «Славне м1сто» [ГШ]. Пор. Себастопол1с — старод. гр. м.-коло- шя, що юнувало в I—IV ст. до н. е. (на Micui м. Дюскур1я, або Дюскорида, в Колхцй, вщомого в V ст. до н. е.), залишки якого знайцено у 1957 на дн1 СухуМсько! бухти (Груз1я).

Седн1в — смт. Талала!вського р-ну 4epHiriBCbKoi обл. Розта­шоване на правому бер. р. Снов, на Micui старод. городища. 1с- нуе припущення вчених, що тут буйо одне з нaйдaвнiшиx MicT Чершпвсько! земл1 — Сновська (Сновеска, Сновейська), яке яв­ляло собою одну з найкращих фортець чашв Кшвсько! Pyci в Подесенн!. Вщомо, що саме в цш мюцевосп 1068 в1йськом чер- HiriBCbKoro князя Святослава було розгромлено полов1Йв, яи за чисельн1стю переважали руських во!шв у кшька раз1в. С. витри- мав тривалу облогу тат. орди, за що жител1в Hi6uTO почали зва- ти седнями, а з XVI ст. i MicTo вщоме як Седн1в. Стара назва вщ Р• Снов [ЗСЧ, 65]. Наукового пояснения назви С. немае.

Сейм (у домонг. добу — ОЬимъ) — р., л. пр. Десни (бас. Днш- Р^а). Суч. форма назви вщома з XVIII ст. У документах зберегли- ся давш форми гщрошма Семь, Ош, Семица. Вщо\п вони i в не- руських пам’ятках давн1х чаФв. Назва не зовшм розгадана. II на- магалися пояснити тим, що piKa бере початок i3 семи окремих джерел. Таке тлумачення розходиться з практикою давнього вжи­вания вщповщного чисгпвника седьмь i найменування рпси в най- давший часи, коли вона мала форми Окмъ, Семь, Сем [Стрижак, ЕЕ, Щ. iHmi, взявши за основу BapiaHT с'кмь, поданий у «Повю- Ti временних л!т», назву пов’язують з авест. syama та д.-шд. syama «темний» [Топор., Труб., 228\. Ще iHmi тлумачать назву вщ ipaH. san «темний» [Никон., КТС, 276], що менш eiporuwo.

Селезшвка — смт. Перевальського р-ну Лугансько! обл. Розта- шоване на р. Бша (бас. CiB. Дшця) за 8 км вщ райцентру. Виник- ло вщ найменування б. (в минулому р1чки) Селезень — п. пр. Ei- Л01 (бас. CiB. Дшця), що впадае в р-ш с.-ща. Утворення на -iBK(a).

Селидове (до 1956 — Селщцвка) — м. обл. пщпорядкування Донецько! обл. Розташоване на р. Солона (бас. Самари). Засно- ване 1782 на Micui невеликого поселения волох!в, яю прийшли з-за Дшстра. Походження назви пояснюють по-р1зному. За на- родним переказом, вона походить вщ iMeHi першопоселенця ко- зака Селида, який Ухав з Приазов’я на Запоргжжя, зазимував тут й залишився на постшне житло. Утворена приев, суф. -ове. Дос- ToeipHoro пояснения немае.

Семешвка — 1) м., рц. Черн1пвсько1 обл. Розташоване в доли- Hi р. Ревна, л. пр. Снову (бас. Десни). Засноване у 80-х роках XVII ст. стародубським полковником Семеном Самойловичем, сином Bi- домого гетьмана; 2) смт., рц. Полтавсько! обл. Розташоване на пд. зх. обласп, на зал!знищ Кременчук — Ромодан. Засноване напри- юнщ XVII ст. як кшно-поштова станц1я на Ромодашвському TpaKTi. Назву виводять в(ц iMeHi одного з син1в магната О.Родзян- ка — Семена. Топошм утворився за допомогою суф. -ieK(a).

Середина Буда — м., рц. Сумсько! обл. Розташоване на зал1з- нищ Конотоп — Брянськ. Виникло в flpyrift половин! XVII ст. Походження назви точно не встановлено. За народним перека­зом, сл. заснували переселенщ на чол1 з козаком Середою. Вони займалися виготовленням дьогтю, поташу, деревного вугщля, побудувавши тут буди (див. Буди). Це кустарне виробництво називали Середина Буда.

Середне — смт. Ужгородського р-ну Закарпатсько! обл. Розта­шоване на aBTOMaricTpani Ужгород — Мукачеве. Час заснування невщомий. Назву одержало, як гадають, вщ свого розташування по cepedmi м1ж двома згаданими мютами. До категори смт. вщ- несено у 1971.

Середнш Куяльник — р., л. пр. Малого Куяльнику (бас. Ха- джибейського лим.). Назва вщ розмщення р1чки Mix Великим i Малим Куяльником. Про походження назви Куяльник див. Вели­кий Куяльник.

Середня Балаклшка — р., л. пр. Балаклшки (бас. Cie. Дшця). Походження iM. частини гщрошма див. Балаклшка. Перша час- тина складно!' назви в розумшш середня притока по вщношенню до Волосько! i Крайньо! Балаклшки, яю впадають у БалаклШку.

Середня Котельва — р., п. пр. Котельви (бас. Ворскли). Прикм. частина складного гщрошма вщ положения й русла Mix Котельвою i Мокрою Котельвою. Про походження iM. частини див. Котельва.

9                                  9

Середня Терса — р., п. пр. Нижным Терси (бас. Самари). Pi4- ка знаходиться Mix Верхньою i Нижньою Терсою (див. Верхня Терса).

Серет — рр.: 1) (на мюцевих пшрках вщома як Великий По- TiK, Велика Pi4Ka) л. пр. Дунаю. У pi3Hi часи мала pi3Hi назви. Як вказуе Ю.О.Карпенко, вперше згадуе и Птоломей (II ст.) пщ наз- вою Йерасос. Константин Багрянородний (X ст.) — Серетос. Болг. TonoHiMicT С. Младенов виводить назву вщ фрак, serita, вщ i.-e. *сег — «литись, текти». Пор. д.чнд. sarit «ржа», sariti «тече». Вщ i.-e. корення *ser- виводять гщрошм Саар у Францй i №меч- 4HHi [Агеева, 87\. Назва була занесена з Балканського п-ова на Дншровське л1вобережжя давшм населениям [Труб.]. Суч. фор­ма С. — наслщок сюф. переосмислення фрак, назви, вона i ввш- шла в д.-р. i укр. мови. В укр. roeipKax XV ст. зустр1чаються фор- ми Сирет, CipeT. Згодом ui форми, як свщчить Ю.О.Карпенко, стали розумггися як румун. назва С., а тому написания CipeT в суч. географ!чнш л1тератур1 та на картах е необгрунтованим [Карп., ТБ, 182—183\\ 2) л\ пр. Дшстра; 3) пр. Гориш (бас. Прип’ят1). Походження гщрошм!в щентичне.

Серетель — р., п. пр. Малого Серету. Назву виводять вщ гщрон}ма Серет 3i сх.-ром. зменшувальним суф. -ель [Карп., ТБ, 183\.'                                                 ^

Серпневе — смт. Тарутинського р-ну Одесько! обл. Розташо- ване на р. Когильник (впадае в оз. Сасик). Засноване 1814 шм- цями-колон1стами i назване Лейпцигом. Суч. назва — на честь визволення с-ща вщ фашистських загарбниюв у cepmi 1944.

Северне — смт., пщпорядковане Сн1жнянськ1й мюькрад1 До- нецько! обл. Розташоване на пн., T04Hime на пн. зх. вщ Сн1жно- го. Засноване 1928 у зв’язку з буд1вництвом вупльно! шахти пщ назвою «Северна» (рудник Северний), укр. — Швшчна. Вщ наз­ви шахти назване i пришахтне поселения.

Северодонецьк (кол. смт. JlicxiMCTpofi) — м. обл. пщпорядку- вання Лугансько! обл. Розташоване на л1вому бер. р. Ов. Донецъ (бас. Дону), вщ яко! й одержало найменування. Утворилося за допомогою суф. -ськ. Ойкошм утворено вщ помилково вживано! на той час назви Швшчний (рос. Северний) Донець. Звщси Се­веродонецьк, а точшше б було — Оверодонецьк. Отже, ойкошм

С.   вимагае замши. MicTO виникло у 1938 у зв’язку з буд1вницт- вом х1мкомбшату. Пор. Оверськ. Див. Сшерський Донець.

Седове (кол. Крива Коса, с-ще Седова) — смт. Новоазовсько- го р-ну Донецько! обл. Розташоване на бер. Криво! Коси Азов- ського моря. Звщси стара назва. Засноване в кшщ XVII ст. запо- р1зькими i донськими козаками. Суч. назва — на честь видатно- го дослщника Арктики Г.Я.Седова, який народився тут i пров1в сво! дитяч1 роки.

Сиваш (Гниле море) — зат. на Зх. Азовського моря, вщокрем- люеться вщ нього вузькою довгою косою — Арабатською стрщ- кою. 3 морем з’еднуеться вузькою Гешчеською протокою. Най- давн1ший опис Сиваша знаходимо у творах д.-гр. географа й ic- торика Страбона (початок I ст. до н. е.), а також у д-римського ученого Плш1я Старшого (I ст. н. е.), який називав його озером Бук. Слово cueaiui тюрк, походження. За Мурзаевими [Мурзаеви, 202], воно означае «западина, затока, лагуна». Термш ствзвучний з 1ншим тюрк, словом *sivas «прилипати», *sivasiluk «прилипчи- в1сть» [Радл., 4, 673]. Назва Гниле море дана за неприемний за­пах шрководню, який утворюеться внаслщок гниття оргашчних решток. 1нод1 терм1н сиваш перекладають з тюрк, як «грязь».

Сиваське (кол. KapaKyi, Пздвянка) — смт. Новотрощького р-ну Херсонсько! обл. Засноване на початку 60-х роюв XIX ст. переселениями з р1зних губернш Росй та Украши на мющ но- гай. поселения KapaKyi, вщомого з 1816. У переклад! з тат. «Чорна копань», iMOBipHO, вщ копанъ — яма для збору тимча- сових вод. За переказами переселеншв, що прибули сюди пе­ред р1здвяними святами, звщси стара назва. Слово Сиваське ут- ворене з допомогою суф. -ськ(е) вщ Сиваш.

Сиволож — лпоп. с. Борзнянського р-ну Чершпвсько! обл. Старод. поселения, вперше згадуеться в лггопиш пщ 1135 як Все- волож. Назва вщ iMeHi князя Всеволод [«Россия», 7, 370—371].

Сигин-дере — одна з наймальовнич1ших ущелин Кримських rip. Розташована неподалш вщ м. Алушти, в долин! р. Ворона. 3 тат. *sagin «олень», *dere «яр, долина, ущелина». Назва дана за поширення в щй MicueBOCTi олен!в.

Сигла (Сегла) — р., п. пр. Серету (бас. Дунаю). Назву виво- дять вщ MicueBoro географ1чного термша сигла «густий прський jiic» [Гршч., 4, 118\. Слово сигла запозичене з молд. сихлэ «моло- дий лю».

Синевир (мкцева назва — Морське око) — оз. на пн. сх. За- карпатсько! обл. Назву виводять вщ сл1в синш (вода в оз. здаеть- ся синього кольору) i вир «пучина, глибока яма, наповнена во­дою, ковбаня». «Морським оком» у Карпатах називають оз., роз- ташоване високо в горах [Цшуйко, 16\. Гадають, назва Морське око перенесена недавно з польських Татр, де вона, зрештою, теж не дуже стара. На Волиш i Подиин «морськими очима» або «во- дяними в1кнами» називають невелик! озера з чистою водою.

Синельникове — м., рц. Дншропетровсько! обл. Розташоване на nepexpecri зал1зниць Дншропетровськ — Ясинувата i Запор1ж- жя — Лозова. Виникло 1869 пщ час бущвництва одше!' з дшьниць Курсько-Харювсько-Севастопольсько! зал1зниц1. Назва антропо- н1м1чного походження i пов’язана з пр1звищем першого губерна­тора Катеринослава (тепер Дншропетровськ) генерала Синельни­кова I.M. [«Россия», 14, 560\.

Синиця — рр.: 1) л. пр. Швд. Бугу; 2) п. пр. Poci (бас. Днш- ра). Назва, ймов1рно, вщ прикм. синш, утворена за допомогою дав. гщрошм1чного суф. -иц(я). Дана за синюватий кол1р води, що спричинений розчинними мшеральними речовинами. Звщси ж Синюха — рр.: 1) л. пр. Швд. Бугу. За Геродотом, носила наз­ву Ексампей, що в переклад! означае «Свят1 шляхи» [1У, 143\. У ДЛ.Яворницького (Еварницького) подано: «...Сенюха иначе Синяя — вода, по тур. Гек-су, т.е. «синяя вода»» [Ев., 138\\ 2) л. пр. Poci (бас. Дншра). Утворена за допомогою суф. -юха вщ кореня сии-. Аналопчне походження Синець — р. в бас. Синю­хи, найменування утворене за допомогою суф. -ець.

Синяк — 1) масив Украшськи^ Карпат. Назва вщ прикм. си­нш — масив здалеку здаеться синЬо-зеленим. Забарвлення утво- рюеться завдяки хвойному люу, що вкривае гори, i пов1трян1й перспектив! — харакгерне явище для ландшафту Карпатських rip; 2) курорт у Закарпатськш обл. Розташований бшя пщн!жжя г. Обавський Камшь. Назва вщ прикм. синш. Дана за синювату на кол!р воду, яка використовуеться для л!кування. Утворена за допомогою суф. -як вщ основи син-.

Синячка — верш. Укра'шських Карпат. Розташована в Горга- нах на пд. зх. вщ м. Яремче 1вано-Франк!всько!' обл. Про похо­дження назви див. Синяк 1). Утворилася вщ корення прикм. си­ти, через пром!жне синяк за допомогою демшутивного суф. -ка.

Сирець — рр.: 1) л. пр. Пела (бас. Дншра); 2) п. пр. Почайни, протшала в м. Киев! (бас. Дншра). Назва вщ апелятива сирець «сире мюце, болото». Р!чки протжали по заболоченш волопй Mic- цевость Похщш вщ р. Сирець (пр. Почайни) — р-н м. Киева, там же зал. ст. Сирець, вул. Сирецька, що йде в напрямку до Сирця.

Сироватка — р., л. пр. Пела (бас. Дншра). Назва вщ народно­го географ1чного термша сироватка — «низовинна заболочена мюцевють».

Сит|вка — р., п. пр. Прип’ят1 (бас. Дншра). Назва, ймов1рно, вщ поширення на п берегах ситнику (Juncus L.) — 6araTopi4Hi, рщше однор1чш рослини з родини ситникових. Ростуть на вщ- критих вологих мюцях, на луках, болотах, на берегах водойм. Назва утворилася вщ кореня сит- за допомогою суф. мвка. Звщ- си ж Ситна — рр.: 1) л. пр. Пела (бас. Дншра); 2) л. пр. Ростави- щ (бас. Poci). Назва утворена вщ Tie! ж основи суф. -н(а).

Оверськ (до 1973 — Яма) — м. Артем1вського р-ну Донецько! обл. Розташоване на р. Бахмут (бас. Cie. Дшця), в глибоюй за­падин! — ям1, за що дютало стару назву. Засноване 1913 у зв’яз- ку з буд!вництвом доломитового заводу. Суч. назва сшввщносить- ся з першою частиною назви р. аверський Донець, неподалж вщ яко! воно розташоване.

Оверське (Новгород-Оверське) княз1вство — д.-р. удщьне кня- з!вство на пн. Л!вобережжя теп. Украши i прилеглих р-шв Poci! у верхнш течп р. Cie. Донець. Назва вщ слов, племет cieepu, ciee- ра, яр жили на т!й територн.

CiBepcbKioi Донець (у старод. греюв Приз, Cipri3, згодом Ма- лий Танащ, (на вщмшу вщ Танащ), Тана!с (теп. Дон), у Кшвсь- ий Pyci — Доньць, згодом С^верський Донець, Донец Окверс- кий, в Укранй — Донець, Донецький колодязь, неправильно Шв- н!чний Донець) — р., п. пр. Дону (бас. Азовського моря). Назва Донець утворилася на слов, ipyrni вщ ipaH. don «вода», алан, don «текуча вода, р!чка», сиф. don, diin у тому ж значенш. На осет. MOBi — единий по прямш л!нп нащадок маловщомо! нам мови алашв — BiaoMi назви pinoK Гардон «тепла р1чка», Курондон «млинова р!чка», Шаудон «чорна р1чка» тощо. Назва Донець — похщна вщ Дон, утворена за допомогою демшутивного суф. -ець. Досл!вно: «Маленький Дон». Пор. кол. назву Малий Танащ, Тана!с. Про походження прикм. частини складно! назви див. Оверське княз1вство. Про походження назви Колодязь див. Бший Колодязь. Бживана ранше прикм. частина складного гщрошма П1вн!чний (рос. Северный) — помилкова: скорочений напис на картах «Сев. (Северский)» пщ час картодрукування було зам!не- но на «Сев. (Северный)», в переклад! на укр. — «Швшчний». Акад. Б.О.Рибаков висловив припущення, за яким у XII ст. се- редня i нижня течи С.Д. мали назву Великий Дон, а Малим До­ном називали верх!в’я ще! ж р!чки. Вперше як Донець Северсь-

 

кий, Северецкий згадуеться пщ 1546. Пор.: у далекому минулому буди вщом1 (двери Балкан (див. Переяслав-Хмельницький). Араб, геогрф 1ндр1з1 (1154р.) CiB. Донець назвав рнсою Pyciero.

Ciepi Оба — верш. Приазовсько! вис. Розмщена в бас. р. Мо- лочна. 3 тюрк. *sivri «гостра», *oba «горб, могила».

Сшь (Сол1) — смт., пщпорядковане Артем1вськ1й мюькрад! Донецько! обл. Розташоване на р. Бахмут, п. пр. CiB. Дшця (бас. Дону). Виникло в другш половин! XIX ст. у зв’язку з початком видобутку кам’яноХ coni. Побудована зал. ст., що сполучаеться з соляною шахтою, була названа С. Згодом ця назва перейшла на пристанцшне с-ще.

С|льниця (в КРУ — Сельниця, уточнена СГУ, 504) — р., п. пр. Швд. Бугу. У XVI ст. вщома як Сшьн1я. Назва пов’язана 3i сло­вом ешь i виникла за допомогою суф. утворення -ниця. Найме- нування С. пов’язують з солонуватим присмаком води.

ОмеГз — смт., пщпорядковане Ялтинськш мюькрад!. Розта­шоване на пд. узбережш Кримського п-ова, бшя Голубо! затоки. Назва вщ гр. сшеос «знак». Скеля, що виступае в море бшя С., колись була ор1ентиром для мореплавщв. Гадають, що на шй стояв спешальний покажчик, схожий на маяк; -!з - формант (пор. Коре!з). Вщоме i3 середньов!ччя.

Омферополь — м., столиця АРК. Розташоване на р. Салгир, у центральнШ частит Кримського п-ова, на кордон! степово! i rip- сько! його частини. Засноване 1784 на мющ невеликого тат. с-ща Ак-Мечеть — «Бша мечеть», вщомого з юнця XV ст. Назва пояс- нюеться юнуванням тут мечеп, побшено! вапном, що було на той час рщкюним явищем у кримських поселениях [«Россия», 14, 676]. У свою чергу Ак-Мечеть виникла на ру!нах головного мюта Мало! Сюфн — Неаполка (Неаполя Сшфського) — «Нове Micro Сюфп», заснованого в III ст. до н. е/ Суч. назва вщ д.-гр. сшферо «збирати до купи, з’еднувати» i поМс «м!сто». Доайвно: «MicTo-збирач». MicTO дютало цю назву за нентрал!зовану роль у господарському жита Кримського п-ова. На!зву також виводять з гр. Simferon «ко- рисний, дох!дливий» [Фаем., 3, 623], що менш в!рогщно.

С1чня (л!топ. Окчница) — р., Д. .пр. Вишн! (бас. Вюли). Назва вщ с'кча «Micue у л!с!, де вирубаний л!с» [Срезн., 3, 903]. Утво­рення на -ня.

Скадовськ (кол. Джарилгацький порт, Аш-Агак) — смт., рц. Херсонсько! обл. Розташоване на бер. Джарилгацько! зат. Чорно- го моря. Звщси стара назва. Засноване 1894 на мющ невеликого рибальського с-ща АльАгак на земл1 пом!щика Скадовського.

Скала-Поддльська (до 1940 — Скала-над-Збручем) — смт. Борщ!вського р-ну Тернопшьсько! обл. Розташоване на правому бер. р. Збруч. Звщси старе найменування. Вщоме з першо! поло- вини XIV ст. як одне з найбшьших М1ст-укр1плень Подшля. 3 пд. сх. укр1плення захищала неприступна скеля, що здшмалася над Збручем. Вщ апелятива скеля, скала i походить суч. назва с-ща. Подшьська — на вщмшу вщ iHuinx opoHiMie Скала, розташова- них на Подшн.

Скалат — м. Пщволочиського р-ну Тернопшьсько! обл. Засно- ване у 1564. Розташоване в долиш р. Гнила, п. пр. Збруча (бас. Дшстра), бшя пщн1жжя вщропв Медобор1в (Товтр) при трьох ска­лах. Bin кореня скал- за допомогою суф. -ат утворено топон1м С.

Сквиля (Сквила, Квила) — р., п. пр. Смотричу (бас. Дшстра). Р1чка тече по горбистш м1сцевост1. Назву виводять вщ неозначе- Hoi форми д1есл. сквилити. Утворена вщ кореня сквил- та заюн- чення -я, котре виконуе роль словотворчого засобу. Долаючи природш перешкоди, вода утворюе постшний одномаштний звук, шби плаче (квилить).

Сквира — м., рц. Кшвсько! обл. Уперше згадуеться 1390 в гра- моД лит. князя Володимира Ольгердовича. У XV ст. — укр1пле- не поселения. Назву виводять вщ р. Сквирка (бас. Дншра), на якш розташована С. [Никон., КТС, 384—385]. У минулому р. Сквирка була вщома як Сквира. Згодом, i3 зростанням посе­ления, вона набула вщ нього залежносп i за допомогою демшу- тивного суф. -к(а) трансформувалася на Сквирка. Звщси ж Сквир1вка — р_у п. пр. Дн1пра. Назва вщ м1сцевого терм1на скви­ра (див. Оширка), утворена суф. -iBK(a). Сквирка (Сквира, Сквира Руда) — р., л. пр. Poci (бас. Дн1пра). Вважають, що наз­ва вщ укр. термша сквира «щщина, тр1щина, розколина». Досл1в- но: «Р1чка, що протщае в глибокому ложев1» [Никон., КТС, 384—385\. Бшыи в1рогщне припущення, за яким riapoHiM С. е балтизмом, що виник на цш територп в nepion максимально! близькосп балт1йських д1алект1в до слов’янських. Гщрооснову назви С. пояснюють як «та, що проймае пщвищений або кам’янистий грунт» [Железняк, Рось, 100—103]. Таке припущен­ня пщтримуеться природними особливостями долини С.: вона дшсно немовби розсжае пщвищену м1сцев1сть [Железняк, Рось, 102\. Про походження Сквира Руда див. Руда.

Скелювата — рр.: 1) п. пр. Кривого Торця (бас. Cie. Д1нця); 2) п. пр. Лугаш (бас. CiB. Дшця). Назва вщ скеля, утворена за до­помогою суф. -ювата. Вказуе на характер русел i3 скелюватими берегами. На берегах С., пр. Лугаш, виходи шсковиюв у вигляд1 скель. Неподалщ вщ с. Скельове Артем1вського р-ну Донецько! обл. знаходиться геолопчний пам’ятник природи «Скелювате», розташований на правому бер. р. С.

9                                                        9

Скельська печера — найбшыпа печера в Кримських горах. Розташована в Куйбишевському p-Hi неподашк вщ с. Роднико­вого (кол. Скельського). Стара назва села вщ розмщення бшя скель. Звщси ж i назва печери. Утворена вщ кореня скел- за до- помогою суф. -ська, який вказуе на вщношення до об’екта мю- цевосп — ске/ii.

Скеля Коцюбинського — великий камшь, скеля. Розташована на бер. Швд. Бугу бшя с. Ca6opiB, за 4 км вщ Вшнищ. Тут писав cboi paHHi твори видатний украшський письменник М.М.Коцюбинсъкий.

Скеля стий — див. Кам’януватий.

Сгаф1я (лшш. «Велика Скуфь») — кторична назва територп Mix Днктром i Доном. Назва вщ ск1фи (сколоти, саки) — наро­ду, який населяв цю мкцевкть у VIII (VII) ст. до н. е. — I ст. н. е. Гадають, що слово ск(ф утворене вщ того ж корення, що й сак. Слово saka Соболевський розшифровуе як «гонщик» (за дикими зв1рями), «мисливець». Останшм часом поширилась думка, за якою самоназва saka означала «олень», а це вказуе на те, що тва- рина була тотемою певно! частини ск1ф1в — сакзв, 1х божеством (О.С.Стрижак).

Сковородишвка (до 1926 — Пан-1вашвка) — с. Харшвсько! обл. Назване на честь видатного украшського поета-фиюсофа Г. С. Сковороди, який пров1в тут останш дш свого життя. Тут вш i похований.

9

Сколе (Сколе) — м., рц. Льв1всько! обл. Розташоване на р. Onip (бас. Дшстра). Перша писемна згадка вщноситься до 1397 р, поте виникло воно рашше, очевидно, десь на початку XI ст. Про походження назви е юлька легенд, проте з науковим пояснениям вони не мають шчого спшьного. 1снуе припущення, що назва виникла вщ слова скеля: Micro, розташоване в долиш Mix скелями.   /

9                                                                 9                                                                   9

Скотарський перевал див. Воловецький перевал.

Славгород — смт. Синбльнигавського р-ну Днiпpoпeтpoвcькoi обл. Розташоване в долиш р. OcoxopiBKa (бас. Дншра). 1675 у пе- рел^ку запор1зьких земель згадуються урочище Осокор1вка i Осо- кор1вський л1с, розм1щен1 на терйторн суч. с-ща. На початку XIX ст. ця земля належала помодику Жебуньову, який заснував тут сл. Жебун1вку, перейменовану на поч. 60-х рок1в XIX ст. у Слав- городку — вщ славний, красивий городок. У 1873 за 3 версти вщ сл. було збудовано зал. ст. Славгород (вщ назви сл.). 3 того часу i кол. сл. почали офщшно називати Славгородом.

Славинка — р., п. пр. Poci (бас. Дн1пра). Назва вщ i.-e. *Tcleu > праслов. *slou — «текти» в po3yMiHi «теч1я, pinxa». Утворена суф. групою -ин + -ка. Звщси ж Славка — р., л. пр. Латорищ 21* (бас. Тиси). Утворена вщ того ж компонента за допомогою суф -ка; Славська — р., п. пр. Опору (бас. Дшстра), утворення з суф| -ська; Славута — рр.: 1) паралельна назва Дшпра; 2) п. пр. у_Жа (бас. Прип’ятО; 3) п. пр. Прип’яй (бас. Дншра). Утворена вщ ос- нови слав- i суф. -ут(а). Див. Дшпро.

Славське (кол. Славсько) — смт. Сокол1вського р-ну Льв1всь- ко! обл. Розташоване в долин! р. Onip та и пр. Славська (бас. Дшстра). Гадають, що nepiui поселенщ тут з’явилися в X ст. У документах вперше згадуеться nia 1483. У середин! XIII ст. щею долиною намагався прорватися в Закарпаття один з тат.-монг. загошв. Битва, яка вщбулася неподал!к вщ суч. С., описана

1. Я.Франком у noeicTi «Захар Беркут». Походження назви оста- точно не встановлено. 1снуе народний переказ, за яким поселен­ия дютало назву вщ прозвиська «славы», яке в давнину люди навколишшх сш дали жителям С. за участь у походах князя Свя­тослава Володимировича. За переказом, дружинники князя Свя­тослава, що залишилися жив!, не повернулися в сво! рщш мюця, а оселилися саме тут i тим шбито дали початок суч. поселению. iMoeipHiiue, що походження найменування с-ща пов’язане з наз- вою р. Славська, кол. Славка, на якш розташоване.

Славута — 1) м., рц. Хмельницько! обл. Розташоване на пра­вому бер. Горин! (бас. Прип’ятО при впадшш в не! Утки. У 1634 князь Сонгушко на Micui сш Деражня i Мокроволя заснував Mic- течко пщ назвою Славутин, яке згодом почали звати Славута. ВЛДаль зазначае, що слово славутин (славутина) означав «гар­на, мальовнича мюцевють» [Даль, 4, 215]. Славута й справд! роз- ташована в одному з наймальовничших куточюв Подщля; 2) (Славутич) — паралельна назва Дшпра (див.).

Славутич — див. Дшпро.

Слатина — пот., л. пр. Путали (бас. Дунаю). Назву виводять вщ молд. слатинэ «солона вода, розсш, ропа». Як вщм!чае Ю.О.Кар- пенко, воно запозичене молдованами в п!вденних слов’ян — у сербохорват, де слово слатина «солоне джерело». У долин| р!чки е солон! джерела i солон! озера [Карп., ТБ, 185]. Пор. Солотвина.

Слатине — смт. Дергач!вського р-ну Харювсько! обл. Розташо­ване на зал!знищ Харюв — Белгород, неподалк вщ р. Лопань (бас. CiB. Дшця). У 1913 тут заснував свою дачу вщомий шанют i дири- гент Ы.Слатин. Згодом назва дач! перейшла на зал. ст. i н. п.

Сл1Порщ — р., п. пр. Сули (бас. Дншра). У лггописах вщома пщ назвою Снопород, Снепород, Слепород. Походження назви вста- новити точно не вдалося. I! виводять i3 сарм, sno, sne «вода, pi4- ка». О.С.Стрижак вважае, що вона вщ дМнд. snauti «текти, лити- ся» або snuta «той, що тече» i осет. ford «велика р!чка, море». Це словосполучення тзшше могло набрати шшого значения, нап- риклад, «Mini джерела» (береги С. мають багато слших (схованих) яжерел, яю його живлять). О.М.Трубачов у riapomMi вбачае ipaH. san-parata або с.-ipaH. san-pord/san-ford «злиття» [Труб., ПУ, 184\, шо BiporiaHime. Снопород (Непородь) — старод. назва р. Самара.

Слобщка — смт. Кодимського р-ну Одесько! обл. Засноване в KiHUi XIX ст. у зв’язку з бущвництвом зашнищ Ки1в — Балта. То- noHiM вщ апелятива слобгдка — невелика слобода. В Украли бшь- ше ста поселень, назви яких пов’язаш 3i словом слобода чи слобгд- ка. Ключевський виникнення перших слобщ вщносить до XII ст. [Ключев., 6, 247—248\. У д.-р. писемних пам’ятках зуспнчаеться слово слободь, що означало маетково-юридичний стан особи на вщмшу вщ невшьника. Згодом цей TepMiH поширився i на посе­ления. У друпй половин! XVII ст. селяни-кршаки, рятуючись вщ поневолення шляхетською Польшею, пкали до швденних окра1н Pocii, знаходячи там притулок. Вони засновували слободи — по­селения, KOTpi одержували тимчасов1 пшьги, за тодшньою укр. термшолопею — слободу {див. Слобщська УкраТна). На Подиин TepMiH слобода з’явився в юнщ XVII — на початку XVIII ст. теля того, як було вигнано турив i татар. Помщики, повертаючись до свопе маетив, закликали й селян повертатися на сво! мюця, o6i- цяючи Ум привше! — слободу протягом юлькох роив.

Слобщська УкраТна (Слобожашцина) — 1сторична обл., до яко! входили суч. Харнвщина, частина територй суч. Донецько!, Лу- гансько!, Сумсько! обл., а також пд. частина Курсько!, Бшгород- сько! i Воронезько! обл. теп. Pocii. Ця територ1я була заселена в основному втжачами вщ rHiry польсько! шляхти i магнайв з Правобережно! i Л}вобережно! Украши. Втткач1-переселeHpi зас­новували поселения — слободи, звщки виникла назва Слобщська Укра'ша. — Див. Слоб1дка.                                   _t

Словечансько-Овруцький кряж — див. Овруцький кряж.

Словечна (Славечна, Словешна, Словечанка, Словешня — СГУ, 510) — р., п. пр. Прип’я™ (бас. Дншра). Назву виводять вщ дуже давнього слов, корення слав- (слов-) «текти» в означенн1 «pi4Ka» [Стижак, ГНР, (див. Славянка). Утворена за допомогою суф. -ечн(а).

Словута (Словутич) — див. Дшпро.

Слов’янопрськ (кол. CBBTi гори, Святопрськ, Тетяно-Банн1в- ський, Банне) — м. Слов’янського р-ну Донецько! обл., курорт на Cie. Дшщ (бас. Дону). Час виникнення невщомий. Вперше згадуеться пщ 1526 С. Гербериггейном як «сторожа вщ татарсь- ких набтв». Згодом, 1624, з побудовою монастиря, CBHTi гори перейменовано на Святопрськ. Суч. складний ronoHiM сшввщ- носиться з назвами Слов’янськ, Слов’янський р-н, де розташова- ний С., i opieHTauiero на другий компонент старо/ назви Свят1 гори. Тетяно-Баншвський — за найменуванням двох сш — Тетя- н/вки i Банного. Останне назване за розмщення тут монастир- ських лазень (рос. бань).

Слов’яно-Cep6ia — адмшютративно-територ!альна одиниця на л!вобережж! середнього Придншров’я i пд.-сх. частини Укра- 'ши в середин! XVIII ст. 3 метою подалыно/ колоьпзацй i захисту пд. окраш царський уряд на основ! особливих привте!в поселив на л1вобережж! середнього Придншров’я та в басейнах JlyraHi i Бахмута (Бахмутки) виходщв i3 Серба, а згодом з Хорвата i Во- лощини. У поселениях були створенш гусарсью полки, розбит1 на роти, а територш, на якш виникли щ н. п., було названо Слов’яно-Серб1ею. Перша частина топошма Слов’яно спричине- на тим, що у XVIII—XIX ст. у книжнш рос. та шших слов, мо- вах були поширеш склады! прикм., утворен! вщ найменувань pi3- них слов. народ!в (етношм!в), початкова частина яких м!стила елемент Слов’яно- [Отш, КД, 15.11, 1981].

Слов’яносербськ — смт., рц. Лугансько! обл. Розташоване на правому бер. Cie. Дшця. У XVIII ст. на його мющ було с. Пщ- прне. Назва за розташування aid горою. 1753 тут розквартирува- лась 8-ма рота Бахмутського полку; село почали називати «8-ю ротою». У 1784 перейменоване на Донець, а 1817 — у Слов’яно­сербськ на честь перших поселенщв — cep6ie та xopeamie. Топо- шм сшввщноситься з назвою Слов’яно-Сербы (див.). Утворена за допомогою суф. -ськ.

Слов’янськ (кол. Тор, Соляний, Солеванськ, Словенськ) — м., рц. Донецько! обл. Розташоване на р. Казенний Торець (бас. CiB. Дшця). У p-Hi суч. м. на Торських (ниш Слов’янських) озе­рах виникли солят промисли, вперше згадуванш в «Описании к карте 1527 года» («Книга Большому Чертежу»). У 1645 для спостереження за Торським перелазом (мюцем на р. Тор, ниш Казенний Торець, де переходили кримсью татари) було побудо- вано острожок Тор. 1676 на мющ укр!плень збудовано город Тор (Соляний, Солеванськ), який в 1784 перейменовано на Сло­венськ, а ще шзшше за ним закршилася народна назва Слов’янськ [1МСУ, Днц, 594\. Проте головною причиною поя- ви ще! назви е, очевидно, приеднання Криму до Pocii, коли ве- личезн! Простори Пн. Причорномор’я i Приазов’я ввшшли до складу Росшсько! держави. В назв! м!ста вшбився факт повер- нення слов’ян на сво! одв!чш п!вденн1 земл1. Утворено топон1м вщ слова слов ’яни за допомогою «мюького» суф. -ськ.

Слошвка — р., п. пр. Принял (бас. Дншра). Назва, гадають, вщ слон, утворена за допомогою суф. -1вка. Пор. щентичш назви кшь- кох pinoK у Тульськщ обл., а також с. Слошвку бшя Нового Оско­лу в Бшгородськш обл. Росй, походження яких пов’язують 3i сло­вом слон [Никончук]. При цьому дослщник вказуе, що слонами у давнину називали мюцевих тварин — лоав (Alces). Пор. «Слоны сохаты» — про лосей [Тихон., ВТ, 55—56]. Словотворчим засобом служить суф. -iBK(a). Нашмов1рнше, назва Слошвка, пр. Прип’ял, мае зв’язок з ойкошмом Слоте — назва села у понизз! р. С. 1сну- ють mini тлумачення, на наш погляд, менш переконливь

Случ (Случь, Южная Случь, Швденна Случ — С ГУ, 511) — р., п. пр. Горит (бас, Прип’ятО. Гщротм не етимолопзовано. Щодо його походження юнуе ряд ппотез. Одш вчеш вбачають у назв1 вщбиття слов, сълончь, пор. слукий «вигнутий, викривлений» [Фаем., 3, 679}; д.-р. с(ъ)лькъ «те саме» [Фаем., там же]. 1шш наз­ви виводять вщ праслов. lok-//luk [Росп., 25}, очевидно, з лею ж основою, що й у слов! *съл&шти «з’еднувати» [ЕСЛИ, 152}. Вщо- мо, в д.-р. держав!, а може, й рашше, з Галичини у Кшвське Придшпров’я т. зв. «Соляним шляхом», а також шшими шляха­ми, прокладенню яких сприяло розташування р1чок, возили ешь. До верх1в’я С. пщходять три судноплавн1 р1чки — Збруч, Смотрич та Швд. Буг з пр. Бужок, з якими С. з’еднувалися кшькома воло­ками. Отже, С. вщгравала з’еднувальну роль, роль с-луч1. BapiaHT Швденна Случ дано на вщм1ну вщ Случ1, розташовано! пн. — л. пр. Прип’яп (бас. Дн1пра в Биюрусп), верх1в’я яко'!, ймов1рно, сполучалося волоками з рр. Н1ман i Птичь. Можна припустити, що гщрошм С. мае об’емну ад’юктивну основу. Пор. ст.-р. слу- кый/сълХкый «кривий, горбатий» [Срезн., 3, 413} «ламаний, кри- вий, вологий» -» «заболочена pi4Ka, примикаюча багатьма згина- ми до головно1 артери». В такому pa3i переконливше бачити в riapoHiMi С. прасл. *Sb-pdb<*Sb-lpk-jb «слуковата» — «мочариста р1чка з багатьма закрутами» [Пура, НРГ, 9—11}.

См1ла — м., рц. Черкасько! обл. Розташоване на р. Тясмин при впадшш в не! Ср1блянки (бас. Дншра). Вперше згадуеться в документах XVI ст. У 1536 якийсь Юсько чи Ясько Тимкевич одержав у дарчу вщ короля Сиг1змунда I земл!, на яких побуду- вав xyrip, прозваний у народ! Яцьковим-над-Тясмином. Напри- KiHui XVI ст., на Micni зруйнованого татарами хутора, козаки за- снували слободу i назвали и Тясмином (за розташування на Тяс­мин!) [1МСУ, Чрк, 483—484}. Суч. назву виводять вщ лит. smill «шеок». Отже, С. означае «Ппцана».

См1лка — р., л. пр. Случ! (бас. Горин!). Суф. демшутивне ут- ворення вщ смола. Назва зумовлена розвитком у минулому смо- локуршня в кшькох мюцях узбережжя piMKii. Назва Смыка пест- ливе до смола. Звщси ж Сшлка — р., л. пр. Хомори (бас. Гориш).

Смолинка — р., л. пр. Десни (бас. Дншра). Назва вщ смола, утворена за допомогою суф. здр1бншост1 -инка. Дана, очевидно, за те, що в минулому на бер. р. було розвинене смолокуршня. Однак тут слщ пщходити обережно, бо смола рашше означала i поняття сосна, сосновий лю. У Гршденка читаемо: «Смоловий, сосновий» — подаеться як синошм. Звщси Смол1вка — р., п. пр. Буймару (бас. Тетерева), суф. утворення вщ -iBK(a); Смолянка — рр.: 1) (Смолинка) — л. пр. Десни (бас. Дншра); 2) (Смолинка) — П. пр. Остра (бас. Десни); 3) п. пр. Савранки (бас. Швд. Бу­гу); 4) (Смоленка) п. пр. Свеси (бас. Десни). Назва утворена за допомогою демшутивно! суфжсацн — спочатку вщ смол- i суф. -ян > Смоляна, а потш суф. -к(а).

Смолинська Стариця — оз. на зх. Чершпвсько! обл. 1м. части- на складного гщрошма — Стариця — утворена вщ апелятива стариця (старе русло р1чки). Прикм. частина, можливо, вщ смо­ла в розумшш синон1ма сосни (див. Смолинка).

Смотрин (Смотричь) — 1) р., л. пр. Дшстра. Походження наз- ви остаточно не встановлено. Ю.О.Карпенко у слов1 смотрин вбачае охоронну споруду, звщки попереджали про наближення воропв (турив) [Карп, ПДГ]. Звщси ж виводять найменування р. Смотрище — п. пр. Козаив (бас. Пруту); 2) смт. Дунаевецького р-ну Хмельницько! обл. Розташоване на р. Смотрин. В X—XI ст. тут було д.-р. MicTO-yKpimieHHH, слщи якого збереглися дотепер. Час заснування С. невщомий. Вперше згадуеться наприюнш XIV ст. як резиденц1я намюника Подшля князя Федора KapioTO- вича. Назву перейняло вщ р. Смотрин.

Смуга — р., л. пр. Вирки (бас. Прип’ятО; CMyrapie (стара наз­ва — Смугар) — пот., п. пр. Черемошу (бас. Дунаю). Ю.О.Кар- пенко назви виводить вщ смуга «риска, линя» в розумшш «ме­жа». Так, р. CMyrapie (смугар), вказуе дослщник, здавна служить межею м1ж н. п. Розтоками i Пщзахаричми. Гщрошм CMyrapie утворився вщ компонента смуга, де видщяеться KopiHb смут-, за допомогою суф. -IB. В.А.Жучкевич назву тлумачить як «повщьна теч1я, плинь» в заболоче1пй pinui чи болот!, що менш в1рогщно.

Снивода — р., л. пр. П1вд. Бугу. 1.Гуржш та iH. назву виводять вщ сарм, sno, sne «вода, р1чка». Складний гщрон1м е прикладом «пбрида», в якому pi3Hi елементи належать до р1зних мов. При цьому обидва елементи являють собою апелятиви, що перейшли у власну назву. Досл1вно: «Вода + вода».

CuirypiBKa — м., рц. Микола!всько! обл. Розташоване на пра­вому бер. 1нгульця, п. пр. Дн1пра. У 1812 на казенних землях по- селилися 12 с1мей, переселенц1 з двох бшоруських сш — Смгу- pieKU i НенадШювки Климовицького пов1ту Могилевсько! губ. як повщомила директор Сшгур1вського краезнавчого музею О.Без- пала, сшгур1вчани економ1чно були бшьш заможними, поступо- во стали брати верх у поселенш, через що його тзшше почали називати Сшгур1вкою.

СнЬкне (до 1864 — Васшпвка) — м. обласного пщпорядкуван- ня Донецько! обл. Розташоване на пщвищенш частин1 Донець- кого кряжа, на сх. обл. Засноване 1784 козачим старшиною вш- ська Донського 1ваном Васильевим, який бшя урочища «Стжне мкце» вщкрив заскджий дв1р. Первинна назва В. вщ пр1звища засновника, суч. назва — в1д назви урочища.

Сштка (Снитка) — р., п. пр. Унави (бас. Днютра). Назва, iMo- вфно, вщ снить — так у народ1 називають ргзш ictibhi зонтичн1 рослини, найчаст1ше яглицю (Aegopodium podagraria), що колись вживалась як овоч. Походить вщ сх.-слов. *snetb /*snitb «зонтич- на рослина» < праслов. *snefo/*snetb «стовбур» [Мерк., 62—65]. Назва, ймов1рно, дана за поширення в долиш р1чки снит1. Утво- рена за допомогою дем1нутивного суф. -ка вщ основи снит-.

Снов (Снъвь, Сновль, Сновь) — р., п. пр. Десни (бас. Дшп- ра). Назву тлумачать по-р1зному. Найбщьш прийнятне пояснен­ия, за яким i'i вщносять до д.-1нд. гщрошм1чного шару на сх.- слов. територп: Снов < i.-e. *(S)nau: паи — «пливти, текти», з наступним розвитком *sriU>sny>smve>snwb [Росп.]. Пор. рр. Сни, Сна, Снавадна у бас. Оки в Росй [Нероз., 160—161]. Заслу- говуе на увагу тлумачення, за яким, спираючись на д.-1нд. слово sriauti «сочиться, тече», вбачають в riapoHiMi ipaH. sauti «текти, со- читися, струмувати» [Фаем.]. Цю ппотезу пщтримують 1нш1 [Труб., ПУ, 149], вказуючи на можливють тлумачення С. в розу- MiHHi «текуча вода». У старих документах р1чка С. згадуеться пщ назвою Съсновка (Сосновка), що /е переосмисленням старод. найменування.

Сновьск (Снъвскь, Снов'кскъ) — лггоп. м. Черн1пвсько1 земл1. Згадуеться вперше пщ 1203. Назва шд р. Снов та суф. -ьск.

Снятии (кол. Кснятин, Сокнятин\Сньтин, Сштин) — м., рц. 1вано-Франк1всько! обл. Розташоване ца л1вому бер. Пруту (бас. Дунаю). Вперше згадуеться 1158 [САТД, 294] як мюто Галицько- Волинського княз1вства. Назву виводять по-р1зному. 1снуе ппо- теза, за якою топошм творять вщ слова стт (сштарство) — «ре­месло каретника-р1зьбяра». Biporiamine, що поселения назване 1м’ям його власника — воеводи Константина Cipocnaema, який вщомий в лггопис1 як Кснятин (у форм1 Коснята i3 суф. -ин). [ПСРЛ, 2, 488—494, Франко 3., 35]. На Снятии назва могла зм1- нитися пщ впливом слова сшт, яке для населения тзншого пе- рюду було зрозумипшим.

Соболиця (Суболиця, Сублиця) — р., л. пр. Днтра. 1снуе кшька тлумачень щодо походження назви. Гадаемо, найбшьш iMOBipHHM е запропоноване О.М.Трубачовим, за яким гщрошм являе собою словосполучення слов, типу *So-bol-ka з основою, невщомою в слов, апелятивнш лексищ, при цьому пор1внюе з розширеною основою bol-t-o, укр. «болото». Пор. лит. bala «бо­лото». [Труб., ПУ, 231, 263].

Совиця (Велика Совиця, Шипинська Совиця) — р., л. пр. Пруту (бас. Дунаю). Гадають, що гщрошм дослов. (фрак), поход­ження i узгоджуеться фонетично з балкан. пдрон1мом Сава, зго- дом переосмисленим в укр. Moei i утвореним вщ д1есл. совати, маючи на уваз1 зсування русла р1чки внаслщок розмиву берепв [Карп., ТБ, 186]. Цю думку вщстоюе й Б.Ф.Лящук. Кол. назва Велика Совиця на вщмшу вщ Совищ — пот., л. пр. Пруту, що протшае неподалш. Шипинською р. називали за те, що протшае через с. Шипинщ.

Сож (Съжь, Ръжь, Сжь, Рсьть, Сожъ, Съжа, Сожа — С ГУ, 515) — р., л. пр. Дшпра. Назву тлумачать по-р1зному. Фасмер ви- водив и з д.-пруськ. suge «дощ». ОЛ.Соболевський доводив, що назва С. пов’язана з назвою саше (сюф1в) [Соб., РСЕ, 27, 282], що малоймов1рно. Найбшьш iMOBipHe тлумачення, за яким ста- род. назву Съжь зютавляють з найменуванням поселения Сужа — лат. suz, Suzis, що, в свою черту, походить вщ фш. susi «вовк» (Canis). Цю ппотезу пщтримують Топоров i Трубачов, вказуючи ще на р. Созь — л. пр. Волги, назву яко! з фш. susi «вовк» пояс­нив у св1Й час Фасмер. У бас. Сож1 юнують й mini назви, пов’язаш з «вовк» [Никон., КТС, 388; ЕСЛИ, 151—152].

Сокиряни (до 1944 — Секуряни) — м., рц. Черн1вецько1 обл. Розташоване в долиш р. Сокирянка (бас. Днютра). Вперше зга- дуеться в документах 1666. Про походження назви е кшька на- родних переказ1в. Один з них розповщае про перших поселенщв, як1 прийшли сюди з сокирами i розчистили густий л1с; ix нази­вали сокирянами. Згодом сокира було зам1нено вщповщним молд. секуре, звщки вар1ант Секуряни. Приклад народно! етимо- логп, яка шчого спшьного з наукою не мае. Знаряддя для рубан- ня пщ такою назвою на той час у цш MicueBOCTi не було вщоме, як вказуе Карпенко. Ймов1ршше, зазначае в1н, найменування походить вщ яко!сь м1сцевост1, можливо, вщ поля, вщомого пщ назвою Сокира, що лежить бшя с. Романювш, розташованого не- подал1к вщ Сокирян. Похщна вщ назви С. — Сокирянка — р., п. пр. Днютра [Карп., ТБ, 187].

Сошл — верш. Подшьсько! вис. бшя м. Кам’янця-Подшьсько- го. Назву мюцеве населения пов’язуе з пр1звищем народного месника, кер1вника селянського повстання Сокола.

Соколина Скеля — верш, в Товтрах (Медоборах), здшмаеться над р. Збруч, неподалж вщ смт. Сатанова. Назва вщ мгсцевого геог- ра4пчного термша сокы «сщммка скеля над р1чкою», утворена за допомогою суф. -ина. Друга частина топошма вщ апелятива скеля.

Соледар (до 1991 — Карло-Шбкнехпвськ) — м., пщпорядкова- не Артем1вськш м1ськрад1 Донецько! обл. Розташоване на р. Мокра Плотва, п. пр. Бахмутки (бас. Cie. Дшця). У кшщ XVII ст. навколо соляних промисл1в, яи тут почали розвиватися, козаки 1зюмського полку та переселенщ з п1вн1чних м1сцевостей Украши заснували сл. Брянц1вку. 1879 у зв’язку з буд1вництвом першо! соляно1 шахти — Брянщвсько! копальн1 (нин1 шахта iM. Карла Шбкнехта) — i осбливо п1сля побудови 1897 Деконсь- кого алебастрового заводу населения слободи швидко зросло; ви- никли поруч роб1тнич1 с-ща Нова Величка, рудншав Харлам1всь- кого, Голландського та ш., яю разом з Брянщвкою створили ос­нову суч. м., що виникло 1965. Кол. назва на честь шм. д1яча ро- бтшчого руху Карла Шбкнехта. Суч. назва вщ словосполучення сть дарити. Тут видобувають найбшьше сол1 в Укра'нй.

Солоне — оз.: 1) на пд. сх. Херсонсько! обл; 2) на пд. Запо- pi3bKo'i обл.; 3) на пд. зх. Кримського п-ова; 4) на сх. Кримсько- го п-ова. Назва вщ прикм. солоний. Озера розташоваш вздовж морських берепв i Сиваша, вщокремились вщ моря внаслщок ут- ворення п1щаних пересип1в; 5) смт., рц. Дншропетровсько! обл. Розташоване зх. вдсх. на Дшпрг Засноване XVIII ст. кр1паками- викачами i звалося Новосел1вкою. У 80-х роках XIX ст. слободу було перейменовано за назвою невелико! р1чки (ниш балки) на Солоненьке, а наприкшш XIX ст. — на Солоне. Найменування р. вщ наявност1 в русл1 солонуватих джерел.

Солоний Лиман — 1) оз., розташоване на Л1вобережж1 р. Са- мари (бас. Дн1пра), в нижнш й течй. На дш оз. залягають л1ку- вальн1 гряз1, вщ яких вода солона на смак. Звщси назва прикм. частини гщрошма. Назва iM. частини походить вщ загального ге- ограф!чного термша лиман {див. Лиман); 2) курорт у Новомосков- ському p-Hi Дн1пропетровсько! обл., на бер. Солоного Лиману, вщ якого перейняв назву.

Солоний шлях (путь) — i3 Киева Дншром, Самарою, Вовчими Водами (ниш Вовча), Кальм1усом до Перекопа (умовно) i соля­них озер Криму (XII—XVI ст.). Назва вщ праслов. *solm вщ апе­лятива сыь [Стрижак, ЕЕ; ЕСЛИ, 144\. Цим шляхом возили ешь i3 Криму.

Солониця — рр.: 1) л. пр. Сули (бас. Дншра); 2) л. пр. Дншра. Назва eia прикм. солоний ж. р. Утворена за допомогою дав. гщ- poHiMiMHoro суф. -иц(я). Вода р1чок мае солонуватий присмак [Копшь, 307\.

Солотвин (кол. Солотвина) — смт. Богородчанського р-ну Гвано-Франювсько! обл. Розташоване на р. Бистриця-Солотвин- ська (бас. Днютра). Вперше згадуеться у галицьких лшшисах XII ст. пщ назвою Краснопшь (в розумшш «гарне, красиве поле»). У друпй половин! XVI ст., i3 розвитком соляно! промисловост!, назва MicneeocTi змшилася на Солотвина, яку йому дали магна­та Яблонсьи. Найменування вщ апелятива слатина, солотва, со­лотвина «мюцевють, на якш просякае ешь», «джерело i3 солоною водою» [ССМ, 2, 368\. У горах навколо С. значш виходи кам’яно! соль Згодом с-ще набуло суч. назви.

Солотвина — рр.: 1) п. пр. Голопрки (бас. Зах. Бугу); 2) п. пр. Зах. Бугу (бас. В юли). Про походження назви див. Солотвин; 3) (Кол. Акнаслатина, Мараморська Солотвина, Слатинсью Доли) — смт. Тяч1вського р-ну Закарпатсько! обл. Розташоване на пра­вому бер. Тиси (бас. Дунаю), м1ж прськими хр. Склаваном та Ма- гурою. Засноване у 1360. У р-ш С. значш поклади кухонно! сол1, внасл1док чого в околиц! с-ща багато виход!в солоно! води, непо- далйс розташоване солоне болото. Про походження назви див. Со­лотвин. Пор. Слатина. На околиц! С. до цього часу збереглися ями, в якгос римляни в I—II ст. добували ешь вщкритим способом.

Соляний шлях — торговельний шлях, яким возили ешь 3 м. Коломи! на Правобережне Придншров’я в XVI—XVII ст. [УРЕ, 15, 311\. Люди, Koipi доставляли ешь, звалися «соляники», а шлях, яким вони !'здили, — Соляним шляхом (не плутати з Со- лоним шляхом).

Сосниця — смт., рц. Черншвсько! обл. Розташоване на р. Убщь (бас. Десни). Вперше згадуеться в 1пативському лнопис! 1234. С. ви- росла в глухому сосновому лт, частина якого е ще й тепер (вшома пщ назвою Bip). Назва вщ основи соси- та суф. -иця. Сосшвка — 1) м., пщпорядковане Червоногвардшськш мюыфада Льв!всько! обл. Розташоване неподалж вщ впадшня р. Рата в Зах. Буг. Виникло 1955 у зв’язку з освоениям Льв!всько-Волинського вугшьного басейну. Назва з 1958, вщнесено до рангу мют у 1968; 2) кл!матичний л!сний курорт у Черкаськш обл. Отже, назви вщ розмиценя в сосновому л/с/.

Соснове (кол. Людвипшь) — смт. Березшвського р-ну Р!вненсь- ко! обл. Розташоване в понизз! р. Стави, л. пр. Случ1 (бас. Прип’ят!). Засноване 1708 жителями мютечка Губкова; на терито- pii BiHHHUbKoi, Кшвсько!, Житомирсько!, Полтавсько! та iH. облас­тей Укра!ни е кшька десятюв сш i3 назвами, утвореними вщ осно- ви сосн-. Назви утвореш вщ д.-р. сосна (Pinus L.) за допомогою вщ- повщних суф.: -иц(я), мвк(а), -ов(е). Найменування вказують на ха­рактер мюцево! флори: н. п. розташоваш в соснових люах.

Софивка — 1) дендропарк на околищ м. Умаш Черкасько! обл., пам’ятка садово-паркового мистецтва в УкрашО Створений в садиб1 польського магната Ф. Потоцького в кшщ XVIII ст. — на початку XIX ст. кртаками пщ кер1вництвом видатного apxi- тектора-сад1вника KpinaKa-самоуки Заремби. Вщкриття С. вщбу- лося 1800. Названа 1м’ям дружини магната Софи на початку йо- го буд1вництва 1796. 1.Н.Гершенгорн у книз1-календар1 писав, що Заремб1 п1сля вщкриття парку вщрубали праву руку i виколо- ли oni, щоб в1н не 3Mir бшьше створити под1бного сада; 2) смт., рц. Дншропетровсько! обл. Розташоване на автострад! Днтро- петровськ — Кривий Pir. Засноване м1ж 1791 i 1796 царським ге­нералом, який назвав його на честь свое! наречено! Софи. Суф. утворення на мвк(а).

Спартак — с-ще i зал.ст. на зал1зниц1 Ки!в — Коростень в 1ванювському p-Hi Кшвсько! обл. Назва на честь Спартака — римського раба, який у 74 (або 73) — 71 до н. е. очолив величез- не повстання pa6ie. Помер у 71 р. до н. е.

Ср1бне — смт., рц. Чершпвсько! обл. Розташоване на р. Ли- corip, л. пр. Удаю (бас. Десни). Виникло на Micui урочища Cpi6- ного, вщ якого й одержало назву. На Micui урочища, як встанов- лено, юнувало лшш. м. Кшвсько! Pyci Серебрене, Серебряный Го­родок, згадуване 1174. Походження назви старод. м. невщоме. 1с- нуе кшька народних переказ1в про и походження. За од шею, в MicTi н1бито були cpi6Hi ворота. За шшою — найменування вщ р. Ср1бнянка в бас. Сули.

Став — рр.: л. пр. Виж1вки (бас. Прип’ятО; 2) л. пр. 1кви (бас. Прип’ятО; 3) л. пр. Giyni (бас. Прип’ят1); 4) л. пр. Стиру (бас. Прип’ятО; 5) п. пр. Гориш (бас. Прип’ятО; 6) п. пр. Стиру (бас. Прип’ятО. Приклад, коли апелятив переходить у власну назву. Найменування зумовлене слабою протсчшстю pinoK. Для багатьох р1чок Пол1сся характерна таха споюйна теч1я i значн1 розливи, схож1 до став1в. Звщси: Стави — р., л. пр. Клецьки (бас. Горит). Тут форма множини, де флекшя -и виконуе роль словотворчого засобу; Стависька — рр.: 1) л. пр. Швд. Бугу; 2) л. пр. Здвижу (бас. Тетерева). Назви утвореш вщ терм1на Стависько за допомогою флекси -а; Ставок — рр.: 1) л» пр. Стоходу (бас. Прип’ятО; 2) п. пр. Здвижу (бас. Тетерева); 3) п. пр. Унави (бас. 1рпеня). Назви утвореш вщ компонента став за допомогою суф. -ок; Став- чанка — р., пр. Полтви (бас. Зах. Бугу). Назва утворена вщ ста­вок за допомогою суф. -анк(а).

Ставище (кол. Любомир) — 1) смт., рц. Кшвсько! обл. Розта- шоване на р. Гнилий Т1кич (бас. ГИвд. Бугу). Час заснування точно не встановлено. Вщомо, шо на землях, яю належали бшо- церювському старосп Любомирському, наприюнщ XVI ст. ви- никло поселения Любомир, зруйноване згодом кримськими та­тарами. Шсля зруйнування залишилися лише OKpeMi осел1 м1ж кол. ставами. На початку XVII ст. (1622) у nepennci володшь маг­ната Лужинського називаеться i Ставище [1МСУ, Кв]. Назва вщ апелятива ставище «мюце, де був став чи були стави» [ССМ, 2, 377\. Утворення вщ топооснови став- та суф. -ище (пор. Кчище).

Станично-Луганське (кол. х. Луганський, станиця Луганська) — смт., рц. Лугансько! обл. Розташоване на л1вому низинному бер. CiB. Д1нця (бас. Дону), проти впадшня в Ов. Донець р. Лу- ганка. Звщси назва друго! частини складного топошма. Перша частина вщ апелятива станиця — тип сшьського поселения на Дону. Засноване в друпй половин! XVII ст. селянами-втжачами i посадськими людьми як х. Луганський. На початку XVIII ст. перейменований на станщю Луганську. 1708 Г! було зруйновано царськими каральними загонами за участь жител1в у антифео­дальному повстанш (1707—1708) пщ проводом К.Булавша. У 30- х роках XVIII ст. почала вщбудовуватись. 1921 перейменована на Станично-Луганське [1ВД, 10].

Стара Виж1вка (кол. Вижва, Стара Вижва) — смт., рц. Волин- сько! обл. Розташоване в долин1 р. Вижгвка, п. пр. Прип’ять Вперше згадуеться в документах 1508. Назву виводять вщ р.Ви- ж1вка (1МСУ, Вл, 639). Ратше i р. була вщома пщ назвою Виж­ва. 1з зростанням поселения назва р1чки набула форми, похщно! вщ назви села, що утворилася за допомогою дем1нутивного суф. -iBKa. 3 1946 це нове утворення перейшло й на ойкон1м. Пор.: Вижниця. Прикм. частина складно! назви Стара — на вщмшу вщ

с.   Нова Вижва Старовижн1вського р-ну Волинсько! обл.

Стара Десна — 1) р., л. пр. Десни (бас. Дншра); оз.: 2) на сх. Чершпвсько! обл.; 3) на пд. зх. Черн1пвсько! обл. I р1чка, i озе­ра являють собою залишки старого русла Десни. Звщси назва.

Стара Некраавка — с. Одесько! обл. Засноване донськими козаками, яю втекли сюди теля поразки Булав1нського повстан- ня 1707—1708. Назване на честь соратника Юндрата Булавша — Гната Некрасова. Стара — на вщмшу вщ с. Ново! Некрашвки ц1- е! само! обл. У сел1 розмщено обелюк на мерид1ан1, вщр1зок яко- го вщ Дунаю до Швн1чно-Льодовитого океану вшшряли геомет- ри Pocii, Норвегп та ШвецГ! в 1816—1852.

Стара Сшь — смт. Старосамб1рського р-ну Льв1всько! обл. Розташоване на автошляху Льв1в — Нижанкович1. У кшщ IX ст.

— на початку X ст. тут гснував сторожовий пункт. Поселения вперше згадуеться 1255. У р-ш с-ща здавна видобуваласъ сыъ. Звщси обидв1 складов! частини назви. Пор. Сшь.

Старий Дшпро — р1чище Дшпра, рук.: 1) л. рук. в Херсонськш обл.; 2) л. рук. у Запор1зькШ обл.; 3) п. рук. у КшвськШ обл.;

• 4) п. рук. у Херсонськш обл.; 5) п. рук. у Дшпропетровськш обл.; 6) п. рук. у КшвськШ обл. Назва означае: старе русло, стариця — див. Дшпро.

Старий Крим — 1) м. Юровського р-ну АРК. Розташоване на р. Чурук-Су. Там, де знаходиться суч. С.К., на початку I тисячо- лггтя було ТаврШське поселения Карш. Походження його назви не з’ясовано. У кшщ першого тисячолггтя поселения вже нази- валося Сурхат, а в XII—XIII ст. — Солхат, Солкат. Останш наз­ви — вщ BipM. сурбхач «святий хрест». Ще й до цього часу на око­лиц! м1ста збереглися ру!ни BipM. монастиря Сурб-хач. Пщ час навали на Русь ciM тат.-монг. улушв вщШшли вщ основного по­току i вдерлися до Криму. 1239 вони об’едналися в Юрт, столи­цею якого став Солхат, переосмислене тюрк, як *sol «апвий», *chat «сторожа». Монг. *kerim, згодом *Eski kerim: тюрк. *eski «старий», *kerim «перекоп, укр!плення». Вщ останнього весь n-ie згодом одержав назву Крим; 2) смт., пщпорядковане 1лл!ч!вськШ райрад1 м. Мар!уполя Донецько! обл. Розташоване на р. Каль- чик, п. пр. Кальм!усу. Засноване 1780 греками-переселенцями з м. Старий Крим, ниш АРК.

Старий Мерчик — смт. Валювського р-ну Харювсько! обл. Зас­новане у 60-х роках XVII ст. Розташоване у Bepxie’i' р. Мерчик, л. пр. Мерл1 (бас. Ворскли), вщ яко!' й одержало назву. Означальна частина складного топошма Старий на вщмшу вщ с. Новий Мер­чик, що лежить неподал!к i засноване значно тзшше. П!сля йо­го виникнення до назви Мерчик було додано «Старий».

Старий Самб1р (кол. Самб1р, Старе MicTo) — м., рц. Льв1всь- ко! обл. Розташоване в Прикарпатп, у BepxiB’i Дн!стра. Заснова­не в другш половин! XI ст. У 40-х роках XIII ст. було спалене та­таро-монголами. У 1553 тут виникло нове поселения. Про похо­дження назви див. Самб1р.

Старик — рук. Дншра (7) у КшвськШ обл. Назва означае «старе русло р1чки». Яъляе собою апелятив старик у функцц гщ- рон!ма_г. Пор.: Стариця.                  \

Старицький Срик — р., л. пр. Сш. Д1нця (бас. Дону). Про походження назви другого елементащвочленного найменуван- ня див. Срик. Означальна частина вщ Стариця — рши, непода- лж вщ яко! впадае С. Утворення вщ Стариця за допомогою суф. -ськ(ий).

Стариця — рр.: 1) п. пр. Трубежа (бас. Дншра); 2) л. рук. Днш- ра, м. Переяслав-Хмельницький; 3) л. пр. Cie ^шця (бас. Дону). Назва означав «старе русло р1чкт. Пор.: Старик. Апелятив ста- риця у функци гщрошма.

Старобешеве (до 1896 — Бешеве) — смт., рц. Донецько! обл. Розташоване на р. Кальм1ус (бас. Азовського моря). Засноване 1779 греками-переселенцями з кримського с. Бешув, Бешев. Наз­ва вщ тюрк. *bes «п’ять» i *ev «хата». Досл1вно: «П’ятихатка». Пор.: м. П’ятихатки. У 1896 неподалж виникло нове поселения, засноване вихщцями з Бешеве, — Новобешеве. Шсля цього ста- pime поселения Б. одержало суч. назву.

Старобшьськ — м., рц. Лугансько! обл. Засноване 1686 на р. Айдар (бас. Дону) i назване Стара Бша. 3 1708 — Бельський Го­родок, названий так на честь воеводи Белъсъкого. 1797 Micro дю- тало суч. назву, яка вказуе на наявнють виход1в битах крейдяних порщ в долиш р. Айдар. Утворена Bia словосполучення Стара Бта за допомогою суф. -ськ.

Старокшвська гора — див. Гора.

Старокостянтишв — м., рц. Хмельницько! обл. Розташоване на р. Случ при впадшш в не! р. 1копоть. Колись це було с. Ко- лищенщ. У XVI ст. украшський магнат Константин Острозъкий побудував тут фортецю. Разом i3 селами Грибенинщ, Сахшвне i Колищенщ було перетворено на MicTO i перейменовано на Константин1в (вщ iMern його власника). На вщм1ну вщ м. Ново- Константинова, побудованого шзшше К.Острозьким бшя Лети- чева, на початку XVII ст. Константишв став називатися Старо- Константиновом.

Стаханов (кол. Кадпвка, Серго) — м. обласного пщпорядку- вання Лугансько! обл. Розташоване на правому бер. р. Луганка (бас. Cie. Дшця). Засноване в 40-х роках XIX ст. Кол. назву дю- тало вщ пр1звища начальника поштово! контори Kadieea, який працював тут довгий час, був прогресивною людиною. Наймену- вання утворене за допомогою суф. -к(а) вщ Кад1ев. Серго — по iMeHi Орджонтдзе. Суч. назва вщ пр1звища вщомого шахтаря О. Г. Стаханова.

Стебл1в — смт. Корсунь-Шевченювського р-ну Черкасько! обл. Розташоване на р. Рось, п. пр. Дншра, при впадшш в не! двох струмюв — Боровищ та Хоробро!. Час заснування невщо- мий, виникло десь теля тат.-монг. навали. Дехто з дослщниюв дотримуеться думки, що на Micni С. у домонг. перюд 1снувало л1- топ. м. Торчеськ, засноване Ярославом Мудрим 1036 [АЮЗР, 4, 5; т. 2, 137]. Назву пов’язують з антропошмом Стебло — пр1зви- щем козака-переселенця, що малоймов!рно, бо документально

 

не пщтверджено. Гадаемо, що бшьш втогщно тлумачити и вщ д.-р. стьбл (стебло) «очерет». Пор. Очеретине.

Стебник (кол. 1здебник) — м., пщпорядковане Дрогобицьгай MicbKpaai JIbBiBCbKo'i обл. Розташоване на зашзниш Дрогобич — Трускавець. Вперше згадуеться пщ 1433. Походження назви ос- таточно не доведено. Одш термш *jbstbbbnikb вважають слов, по­ходження, яке в укр. увшшло з п. як izdebna [Труб., ПУ, 263]. 1н- mi однЫменний пот., л. пр. Серету, етимолопзують i3 слов. стъблъникъ «стебло» [Карп., ТБ, 190]. 1снуе ще таке тлумачення, бшьш в1ропдне, а саме: назва С. походить вщ д.-р. издеба, издовб, издовбник «шахта», зумовлюючи наявшсть тут давнк соляних ко- палень. Найдавшша форма назви поселения, наведена в юторич- них документах, — 1здебник, в якшсь Mipi пщтверджуе цю гшо- тезу [Ольх., С].

Степань — смт. Сарненського р-ну Пвненсько! обл. Розташо­ване на л1вому бер. р. Горинь (бас. Прип’яп). Вперше згадуеть­ся в XV ст. (ПСРЛ, 1, 163). Посесив на *-j(b) вщд.-р. християн- ського власного iMeHi Степань [ЕСЛИ, 145].

Стир — рр.: 1) п. пр. Прип’яп (бас. Дншра); 2) пр. Роставищ (бас. Дншра). Походження назви остаточно не встановлено. I! ви- водять вщ i.-e. *sthuas «великий, могутшй» > праслов. *stu-z-i-s, *stbrp, *sterti «розширятися», звщки прикм. *styn > гщрон1м *Styn> [ЕСЛИ, 747; Железняк, Рось, 79].

Сиг — верш. Украшських Карпат. Розташована у Свидовець- кому прському масив1. Назва вщ апелятива cmiz. Дана за схо- ж1сть на сиг.

Ст1жк1вське — смт., пщпорядковане Шахтарсьий мюькрад1 Донецько! обл. Розташоване за 13 км на пн. сх. вщ Шахтарська. Засноване 1954 у зв’язку з буд1вництвом шахти «Ст1жк1всъкоЪ, названо! так вщ х. Ст1жкове, розташованого неподалж. Назва С. вщ найменування шахти, утворена вщ кореня спжк- за допомо- гою суф. -iecbK(e).

Ст1жок — верш.: 1) Украшських Карпат. Розташована побли- зу с-ща Берегомета Вижницького р-ну Черн1вецько! обл.; 2) Кре- менецьких rip Подшьсько! вис. у Тернопшьсьий обл. Назви вщ апелятива ст1жок. Дан1 за схожкть вершин на ст1жок.

Сторожинець — м., рц. Черн1вецько! обл. Розташоване бшя пщн1жжя Карпат на л1вому бер. Серету (бас. Дунаю). Час засну- вання невщомий. Вперше в гсторичних документах згадуеться 1448. Назву виводять вщ старод. апелятива сторожинець, який, як гадають, колись тут юнував i походить вщ «сторожа, варта, охо- рона» (Карп., ТГР, 77). Оформления за допомогою суф. -инець.

Стохщ — р., п. пр. Прип’яп (бас. Днтра). Колись р1чка в ба- гатьох мщцях мала паралельш русла. Звщси, очевидно, й назва в означенш: «Pinna, що мае сто xodie». Цшком можливо, що суч. найменування р1чки — це переосмислення яко'юь старо! назви [Никончук, 395].

Стривнор — р., л. пр. Дшстра. Назву виводять вщ д.-шйр. форми stixiingos, strum-gos, яке перейшло до слов, як *stru, *struja в розумшш «струмшь, текуча вода».

Стрижень — рр.: 1) п. пр. Десни (бас. Дншра); 2) п. пр. Здви- жу (бас. Тетерева). Гщрооснова пов’язана з д.-р. стрьжьнъ «сере­дина течи р1чки; найбшьша и глибина, бистршь» [Срезн.]; укр. стрижень «бистршь р1чки», «фарватер р1чки, середня частина 3i швидкою теч1ею» [Дзен., 25]. Загальновживане в укр. MOBi слово стрижень вщоме i3 значениям «найглибше мюце в pinui, з най- бшьшою теч1ею» [Железняк, Г1]. Пор. Старий Стрижень — р1чи- ще в Кшвськш обл.

Стрий — рр.: 1) п. пр. Видринки (бас. Гориш); 2) (СтрШ, Стри) п. пр. Дшстра. Походження назви остаточно не з’ясова- но. Ii тлумачать по-р!зному. Одн1 Г! виводять вщ сиф.-сарм. стр. «швидкий» (зв1цси стрыа, струмшь та ш.) [Соб.]. 1нш1 вважають, що гщрон1м С. мае cnuibHiCTb кореневого стр-/-ср у rpyni назв Стрий, Стрипа, Стир, Струга, Стрив1гор [Петров, ЕС, 112], але кожна з них дютала iHme фонетико-морфолопч- не оформления [Франко, 3., 15]. Елемент -sr, який на слов. Групп дав -str, тобто в значенн1 «теч!я, бистринь, крутизна», ймов1рно, i поширився на назву Стрий [Франко 3., там же]. Морфолопчна структура гщрошма Стрий i3 флекс1ею -й могла утворитися як наслщок лексико-семантичного ряду по лшн струя — струй — стрий [Франко 3., там же]. Слова з аналопч- ним коренем е i в лат. мовь Пор.: straute «попк», straujs «швид­кий»; 2) м., рц. Льв1всько! обл. Розташоване у Прикарпатп, на л1вому бер. р. Стрий, пр. Дшстра, eid яко\ й одержало назву. Вперше згадуеться в документах 1385 [С., АТД, 308]. Звщси ж Стрийський парк — парк-пам’ятник садово-паркового мистец- тва. Один з найкрасивших ландшафтних парив Прикарпаття з мальовничим рельефом, озером, рщисними екзотичними по­родами дерев. Розташований у м. Львов1 там, де починаеться шлях на Стрий. Звщси назва, утворена суф. -ськ(-ий). Парк засновано у 1876.

Стримба (Стримбал — КРУ) — 1) р., л. пр. Ворони (бас. Дню- тра). Назва молд.-румун. походження. I! виводять вщ strimb «кри- вий». Досл1вно: «Р1чка i3 звивистим (кривим) руслом (багата ме­андрами)». [Труб., ПУ, 263]. Пор. Тисьмениця, Кривий Торець;

2) верш. Украшських Карпат. Розташована в Горганах, у Закар- патсьгай обл. Назва вщ того ж strimb «кривий», дана за и форму.

Стрипа — рр.: 1) л. пр. Днютра; 2) л. пр. Луги (бас. Зах. Бугу). Генуе галька тлумачень походження гщрон1ма. Гадають, що в слов., отже й укр. мову назва потрапила з шйр. stri-(a)pa, stru- ара. Про перший компонент двочленного гщрошма див. Стрий. Друга частина -ра, -ара — балт. компонент, що також означае «pixa». Пор.: ipaH. гщрошм Арака; фрак. Burd-apa; шйр. — Col­apis, Sol-apa.

«Стршыцвський степ» (кол. Старобшьський степ) — фшал Лу- ганського заповщника у Луганськш обл. Заснований 1948. С.С. — це залишки великих Старобшьських стешв, яга простяглися по хвиляспй piBHHHi, розр1занш притоками Cie. Дшця — Оско­лом, Красною, Айдаром, бвсугом i Деркулом. Назва вщ

с.   Стрыъщвка Мшовського р-ну Лугансьюм обл., до яко! близь- ко пщходить територ1я заповщника. Найменування села — вщ пр1звища землевласника Стрельцова.

Стубла (Стубель, Стубаска) — р., л. пр. Горшй (бас. Прип’ятО. Як географ1чний термш стубло, а вщ нього й гщрошм та mini йо- го словотворч1 вар1анти, вщм1чений у багатьох слов, мовах. Пор. у курських говорах стубло — «улоговина з тимчасовою водотечею» [Ящен.]. Пор.: болг (flian.) стубла «джерело», д.-ч. stbel «джерело, колодязь». На nonicci апелятив стубла (стубло) означае «грузьке болото, де трясеться, коливаеться земля», «болотисто-трясовинне Micue, заросле травою, очеретом». Звщси ж Стубелка — р., п. пр. Стубли (бас. Прип’ятт), дем1нутивне утворення вщ Стубла: Стуб­ло — р., п. пр. Стиру (бас. Прип’яп). Пор.: Стубло — яр (бас. Cie. Дшця), [Пура, НРГ].

Стугна — р., п. пр. Дншра. Походження гщрон1ма не доведе­но. М.Фасмер пов’язуе з д.-р. стугнуть «холонути» в розумшш: «Р1чка з холодною водою». К.Мошинський виводить вщ стугна, востугна, вьстугна — похщш вщ праслов. *sbtgga — «стр1чка» [Фаем. 3, 786]. Таке тлумачення переконливше.

Студениця — рр.: 1) л. пр. Днютра; 3) л. пр. Лемл1 (бас. Тете­рева); 3) л. пр. Швд. Бугу; 4) л. пр. Рову (бас. Швд. Бугу); 5) п. пр. Вюгавки (бас. Прип’ятО; 6) п. пр. Ствиги (бас. Прип’ятп). Тв1рна основа гщрон1ма студен i3 значениям «колодязь» [TpiH., 4, 22\ (Див. Бший Колодязь). Як вказуе А.П.Корепанова, ця лексема зус- тр1чаеться в багатьох назвах по веш територп УкраТни, а також за рубежем. Пор. Studzanka — в Полыщ; Студенец, Студениця — в Болгарп [Корепан., Т, 64—65]. ГщронЫ С. утворено вщ основи Студен- та дав. гщрон1м1чного суф. -иц(я). Звщси ж Студенка — рр.: 1) п. пр. Жерева (бас. Прип’ятО; 2) пр Гориш (бас. Прип’ятО; 22* 3) пр. Мало! Ушищ (Ушки) (бас. Дшстра). Найменування утворе- не за допомогою суф. -к(а). Звщси ж Студна Долина — р., л. пр. Тясмину (бас. Дншра), утворена вщ кореня студ- та форм, -на; друга частина складного гщрошма вщ апелятива долина. Студян- ка — р., п. пр. Зах. Бугу (бас. В юл и), утворена вщ кореня студ- та суф. -янк(а).

Ступна — р., п. пр. Десни (бас. Дншра). Назву виводять вщ укр. д1ал. ступ «мюце, до якого пщходить р1чка пщ час повеш». Назва зумовлена частими розливами р1чки. Не виключено, що в ocHOBi назви лежить укр. д1ал. ступ «водна поверхня серед болотяноУ дра- говини» (Черепанова). Р1чка й справд1 мюцями заболочена.

Суба (Суботь, Субота) — р., п. пр. Тясмину (бас. Дншра). Гщ- рошм Суба, як i Субот (Нетеча), е мовним рел1ктом у гщрошмь ni УкраУни, становить собою один з ел вменив складноУ i дуже давньоУ гщрошм1чноУ системи Середньонадцншрянського Пра- вобережжя. Гадають, що назва походить з i.-e. мовноУ спшьносп > кельт. > слов. *suba «канава» [Железняк, Рось, 122—125J. У гирл1 С. лежить м. Cy6omie.

Субот (Субодь, Собгг, Субота, Нетеча — СГУ, 538) — р., п. пр. Кам’янки (бас. Poci). Походження назви аналопчне до Суби. Значна кшьюсть гщрошм1в з основою Sob-/Sub- вщома на широ- кш територн УкраУни, Биюрусп, Литви, Латвн, пн. частини вв- ропейськоУ Pocii i являе собою дуже давш утворення. Припуска- ють, що назва С. з основою *suba означав «канава» (див. Суба). BapiaHT Нетеча е виразною характеристикою водноУ артерп в ро- 3yMiHHi «водопк з уповшьненою теч1ею». Семантична характе­ристика обох назв збиаеться [Железняк, Рось, 122—125\.

Субоив — с. Чигиринського р-ну ЧеркаськоУ обл. Розташова- не на правому бер. р. Тясминта його пр. Суби, вщ яко'У й одер­жав назву. Утворена за допомогою суф. -ie. Перша згадка в1дно- ситься до 1616 як про xyrip, що належав козацькому сотнику Михайлу Хмельницькому. У С. пров1в своУ дитяч1 роки Богдан Хмельницький. Звщси вш керував збройними силами УкраУни [1МСУ,₍ Чрк, 689].

Суворове (до 1941 — Шикирликитай) — смт. ОдеськоУ обл. Розташоване на пн.-сх. бер. оз. Катлабух. Засноване 1815 пере­селениями з Болгарн на мющ тат. кочовища Шикирликитай. Суч. назва на честь видатного рос. полководця О.В.Суворова.

Сугоюня (Сугайл1я, Сугоклей) — р., п. пр. 1нгулу. Вперше зга- дуеться пщ 1697. Назва тюрк, походження, гадають, вщ д.-тюрк. *sogag «сайгак, дика коза», д.-тюрк, sogsgliy — «мюце, де багато сайгаив (сугаюв)», ув1йшло в укр. апелятивну лексику: сайга — сугак — дика коза [Гршч., 4, 225]. За свщченням Боплана, в

XVII ст. у степах Украши водилося багато сугаюв. Назва утвори- лася вщ основи за допомогою тюрк, форманта -1у. Звщси ж Су- гокшя-Березнувата — р. в с. Семешвщ; прикм. — означения Бе- резнувата — утворено вщ береза, в основ! — назва дерева, за допомогою суф. -уват(а); Сугоюня-Кам’янувата — р., п. пр. 1нгу- лу, в складному гщрошм1 прикм. Ком ’янувата вказуе на особли- BOCTi берепв р.; Сугоюия-Комишувата — р., л. пр. Сугоклц. Про значения прикм. див. Комишани.

Судак (лiron. Офожь) — м., пщпорядковане ФеодосШськш MicbKpaai АРК. Час заснування невщомий. Розташоване на узбе- режж1 Чорного моря, на автострад! Феодосия — Алушта. 6 юль- ка eepcift про заснування с-ща. Одш вважають, що воно засно- ване 212 мшетськими греками, яю створили тут колонш Сугдею. На думку шших, ця мюцев!сть була заселена значно рашше ви- хщцями з Аттики (VI—V ст. до н. е.). Ще ший, беручи за основу легенду, доводить, що на мющ суч. С. у 212 алани збудували фортецю, яка називалася Согда або Сугда [«Россия», 14, 788]. Назву виводять вщ осет. sugdoeg «священний» i3 булг. переходом д > г [Фаем. 3, 807] > Sugdak; ipaH. Suydak, д.-перс. Suguda. Пор. Согд, СогЫана — назва облает! в Азй. У pi3Hi часи фортеця i по­селения бшя не! мали pi3Hi назви: у грегав — Согдайя, Сугдабон; у половц1в — Сугдейя; в генуезщв — Солдайя; у схщних народ1в — Сурдак, Сурак; у татар — Су-даг; у народ1в давньо! Pyci — Су- рож. Вщ Сурожа i Азовське море наий предки називали Сурозь- ким. Напевно, суч. назва походить вщ Сугдейя, згодом перекру­чена татарами в *Su dag.

Судова Вишня (до 1545 — Вишня) — м. Мостиського р-ну Льв1всько1 обл. Розташоване на р. Вишня (бас. Вюли). Виникло на початку XV ст. на мющ дав. городища лггоп. м. Вишш, вщомого ще пщ 1230, проте, як гадають, заснованого ран1ше. 1м. частина складного топон1ма походить вщ однЫменно! р1чки (див. Вишня). Прикм. частину виводять по-р1зному. Вважають, що вона похо­дить вщ судави — назви одного з балтшських племен, яю посели- лися на землях суч. Льв1вщини [Дяч., 157—164]. В даному посе- ленн1 Вишня, на вщмшу вщ шших з ттею ж назвою, вщбувалися суди, за що й названа Судовою, що бшыы в!рогщно [Дум1н].

Сушль (Сукел) — р., л. пр. Св1ч1 (бас. Дн1стра); Суюл — пот. п. пр. Малого Серету (бас. Дунаю). В минулому вщомий пщ наз­вою Sucun, Sucan. В гщрошм1 Сукы вбачаютЬ\СЛОв’янське утво- рення вщ сучити, в розумшн1 «звивистий». Суй* форма — молд. словотворча перебудова.                                                                                \

Суда — рр.: 1) л. пр. Дншра; 2) л. пр. Клевеш (бас. Десни). Походження назви остаточно не з’ясовано. 1снуе ряд запропоно- ваних етимолопй, яга залишаються стрними: тюрк. *sulay «мок- ре мюце»; в переклад! з балт. «ciK дерева»; з шм. «загрязняти»; з ipaH. «сильний»; з тур. «рщкий» [Стрижак, НРП, 33—35; Никон., КТС, 398\. Звщси ж Сулиця — рр.: 1) п. пр. Сули; 2) п. пр. Лох- виц! (бас. Сули). Назва утворена вщ кореня сул- та дав. гщрош- MinH. суф. -иця. Звщси ж Сулка — р., л. пр. Сули (бас. Дншра). Назва утворена за допомогою демшутивного суф. -к(а).

Сума — р., п. пр. Пела (бас Дншра). Походження гщрошма не встановлено. Не виключено, що вш стввщноситься з д.-шд. сло­вом *syama «темний». Назва могла бути дана за темний кол!р во­ди в пор1внянш з водами Пела. Пор. р. Темна [Ян., НМ, 72—73]. Звщси ж кол. назва р. Сумка (теп. Стрижа), утворена вщ основи Сум- за допомогою демшутивного суф. -к(а); звщси ж Сумине го­родище, розташоване в минулому на бер. р. Суми [Ян., НМ].

Суми — м., обл. i рц. Сумсько! обл. Розташоване на правому бер. Пела (бас. Дншра), при впадшш в нього р. Сума. 1652 у дав- ньому Суминому городиир, на тат. шляху, переселенщ з мютечка Ставище Бшоцергавського полку на чол! з Герасимом Кондра- тьевим заснували м. Суми [Слюс., 33]. 1653 побудовано укрш- лення. Походження назви остаточно не встановлено. 1снуе галь­ка вереш. За одшею з них, н!бито на бер. р. Сума знайшли три мисливсът суми. 1х навггь було зображено на rep6i MicTa. iHini найменування виводять вщ укр. iM. сум або ж д!есл. сумувати: перш! поселенщ, мовляв, сдували за свош рщним краем, на оз­начения чого буц!мто й назвали поселения. Тага тлумачення ic- торично не обгрунтоваш, являють собою народну етимолопю. Найбшьш iMoeipHe походження мгста С. i Сумина городища вщ р. Сума. Назва утворена вщ кореня Сум- та флекси -и, яка слу­жить словотворчим засобом [Ян., НМ].

Супш — р., л. пр. Дн!пра. Походження назви остаточно не встановлено. И виводять вщ слов. преф. *Sp-pojb [Труб., ПУ, 195, 204; Стрижак, НРП, 93] > укр. неозначена форма д!есл. спити (съпити) «ст!кати» [Стрижак, НРП, 92—93].

Сурський nopir — другий nopir на Дн!пр!. Виступав з води пд. Кодацького порога, бшя с. Волоського, розташованого нижче гирла р. Мокра Сура, п. пр. Дншра. Вщ р!чки й назва порога. Ни- Hi вш затоплений водами вдех. [Яворницький-Дншр, 38].

Суха — л. рук. Дншра в Черкасьгай обл. Назва вщ апелятив- ного прикм. сухий. У складних схщнослов’янських гщрон!мах з топошм!чним прикм. Мокра(ий) або Суха(ий) перш! компонен­та не завжди вказують на наявн!сть чи вщсутн!сть води. Вони можуть виступати як лексичш виразники топон1м!чно! вщнос- ност!: «головна р1чка — и притока». Таким прикладом може слу- жити даний гщрошм. Гщрошми, пов’язаш з цим прикм. — Су­ха, Сухенька, Сухий, Cyxi тощо, дуже продуктивна головним чи­ном у степовш частин1 Украши. До СГУ внесено понад 330, з них ттьки Суха — 87.

Суха Аджамка — р., п. пр. Аджамки (бас. Швд. Бугу). Похо- дження назви див. Суха i Аджамка.

9          9

Суха Альма — р., л. пр. Альми (бас. Чорного моря). Похо- дження назви див. Суха i Альма.

Суха Балакл1Я — р., бас. Балаклп (бас. CiB. Дшця). Походжен- ня назви див. Суха i Балаклшка.

9                                9 *                                 9                                                                                                                                                              9

Суха Березанка — р. Походження назви див. Суха i Березанка.

Суха Берез1вка — р., л. пр. 1нгульця. Походження назви див. Суха i Берез1вка.

Суха Бшосарайська — р., л. пр. Мокро! Бшосарайсько!. По­ходження назви див. Суха i Бшосарайська коса.

Суха Волноваха (Волноваха, Сухая Волноваха) — р., л. пр. Мокро! Волновахи (бас. Кальм1усу). Протжае по карстовШ Mic- ueBOCTi. Вода мюцями по кшька кшометр1в протжае по пщзем- ному руслу, за що, на вщмшу вщ Мокро! Волновахи, Г! звуть Су­хою. Див. Мокра Волноваха.

Суха Грунь — рр.: 1) п. пр. Груш (бас. Пела); 2) л. пр. Груш — Черкеса (бас. Пела). Походження назви див. Суха i Грунь.

Суха Юнська — руч., п. пр. Кшсько! (бас. Дн1пра). Про поход­ження назви див. Суха i Юнська.

9                                              9

Суха Котельва — р., п. пр. Ворскли (бас. Дн1пра). Походжен­ня назви див. Суха i Котельва.

Суха Сура — рр.: 1) л. пр. Мокро! Сури (бас. Дншра); 2) п. пр. Мокро! Сури (бас. Дшпра). Про походження назви див. Суха i Мокра Сура.

Сухий Кагарлик — р., л. пр. Росави Друго! (бас. Дн1пра). Про походження назви див. Суха i Кагарлик.

Сухий Омельничок — р., л. пр. Омельника (бас. Пела). 1м. час- тина гщрошма похщна вщ Омельник, утворена за допомогою зменшувального суф. -ок. Про означения Сухий див. Суха.

Сухий Ташлик — р.: 1) л. пр. Синюхи (бас. Швд. Бугу); 2) п. пр. Синюхи (бас. Швд. Бугу). Пояснения походження iM. части- ни див. Ташлик. Означения Сухий — вщ прикм. сухий. Назва да­на за пересихання русла влггку на вщмшу вщ Мокрого Ташлика, який залишаеться повноводшшим.

9                                9

Сухий Торець — р., л. пр. Казенного Торця (бас. Дону). Про походження назви iM. частини складного гщрошма див. Казенний Торець. Сухий — за характер пересихаючого маловодного русла.

Сухий Яланчик — рр.: 1) п. пр. Мокрого Яланчика (бас. Азов- ського моря); 2) впадае₍ в Азовське море. Про походження назви див. Суха i Мокрий Яланчик.

Cyxi Яли — рр.: 1) (Cyxi бли, BepxHi Яли) л. пр. Вовчо! (бас. Самари); 2) л. пр. Мокрих Ял1в (бас. Самари). Про походження назви див. Суха i Moxpi Яли. У деяких н. п. Мар’шського р-ну Донецько! обл. Сухими Ялами називали Bci безводш русла ви- сохлих ршок та руча!в [СГУ, 549\.

Сухолуцький Старик — р., п. рук. Дшпра у Киево-Святощин- ському p-Hi Кшвсько! обл. 1м. частина назви вщ народного гео- граф1чного термша старик «старе русло рши». Означальна скла- даеться з двох частин: прикм. сухий i географ1чного термша лука вщ праслов. *lqk-/luk- «волоп низовинш луки, розташоваш у ви- гиш ржи». Дословно: «на сухш лущ».

Сучава (Сучява, Сучева) — р., п. пр. Серету (бас. Дунаю). Похо­дження назви не встановлено. Дослщник Вейнганд творить и з укр. сукати, сучити. Ю.О.Карпенко гщрон1м вважае слов, утворенням вщ дав. кореня сок- «рщина, сочитися, текти» [Карп., ТБ, 193\. 1н- iui назву виводять вщ укр. сочава, сочва — вщ даесл. сочитися, що, гадаемо, iMOBipHime [Смол.]. Оформления за допомогою суф. -ав(а).

Схщниця (Сходниця) — 1) р., л. пр. Стрия (бас. Дшстра). По­ходження назви остаточно не з’ясовано. Можна припустит, що вона походить вщ д1есл. сходити (з височини). Пор. Сходня в бас. Оки в Pocii у тому ж розумшш [Мурз., ОТ, 106; Агеева, 6Г\. Утво- рення гщрошма С. можливе також вщ того ж д1есл. сходити (пщ- Н1матися з вантажем вверх за теч1ею i дал1 волоком до Тисьмен- нищ, до Дн1стра) [див. Агеева, 62\; 2) смт., пщпорядковане Борис- лавсыай мюькрад1 Льв1всько1 обл. Розташоване на р. Схщниця, вщ яко! й перейняло назву. До категорп смт. вщнесено у 1946.

Сян (Сан) — р., п. пр. Вюли (бас. Балт1йського моря). Похо­дження назви остаточно не встановлено, й тлумачать по-р1зно- му. Вальде i Покорни С. виводять з i.-e. *sna//*seh(a)//*sdha в значенн1 «текти, волога». Лер-Сплавинський тлумачить його як uuiip. гщронш, пор1внюючи з р. Сана в бас. Драви i р. Сан в бас. Сави, обидв1 на Балканах [Splaw., 62, 71—72\. Про неслов. (ш- л1р.?) походження С. говорить i Трубачов [Труб., ПУ, 202—203, 262\. Звщси ж Санок — р., п. пр. Ворскли (бас. Дшпра), як i гщ- рон1м Вюла, занесена на Л^вобережжя i3 Зх. [Труб., ПУ, 262].

т

Тавшьжанка (Таволжна, Таволжина, Яр Таволжаний) — л. рук. Дншра. Назву виводять вщ рослини таволга (Spiraea L.) з родини розоцвггних, поширенсн в цш мкщевосп. Утворена за допомогою суф. групи -анк(а). Звщси ж Таволжинський (Тавол­жаний) — о. на Дншр! i там же nopir Таволжанський, затоплений водами оз.-вдсх.

Таврида (Тавргя) — гр. антична назва Кримського п-ова: у широкому розумшш весь n-ie, у вузькому — прська його части- на. Назва вщ племен maepie, як1, за свщченнями Геродота, жили в горах, у передпр’ях i на узбережж! Таврши (Криму), вщ суч. Свпаторп до Керченського п-ова, де вщомо близько 100 залиш- ив поселень тавр1в. Походження назви племен тавр1в не ясне. О.М.Трубачов вщносить i‘x до шдшських племен. Старод. греки виводили назву вщ гр. бики\ у них юнував м1ф про походження цього народу вщ бика. Проте це м1фолопчне тлумачення. В.А.Никонов гадае, що не виключена можливють походження назви вщ найменування rip Тавр у МалШ Азп, яке, в свою чергу, тлумачить по-р1зному: вщ араб.-семп\ thaur «бик», фшйс. tcor «скеля», сир. tiir «гори» [Никон., КТС, 403—404\. Найбшып iMO- BipHe тлумачення назви в розумшш «Ti, що живуть в горах, горя- ни». У XVIII ст. назва вщновлена в Pocii', при цьому Кримський n-ie називали Тавридою, а п1вд. частину теп. Херсонсько! обл. — Taepiero.

Тагамлик (Тагамлак, Тамлик, Великий Тамлик — С ГУ, 552) — р., л. пр. Ворскли (бас. Дншра). Назву виводять вщ тюрк. *kagan-, luk Kagan — найвищий титул ватажюв старод. тюрк, племен; luk, lyk, lik — тюрк, формант [Стрижак, НРП, 86]. — Див. Кагамлик. Трансформац1я каган — кагам не стщьки фонетична, скшьки сло- BOTBipHe пристосування тюркизма на слов. Грушт. [Труб., ПУ, 200— 201]. Тагамлик могло утворитися i вщ тюрк. географ1чного TepMiHa *taganlyk «мюце, де багато rop6iB» (з переходом у кореш н > м). У тюрк. TonoHiMil основа *tam- «хата, житло» широко розповсюд- жена. Суф. -luk вказуе на велику кшыасть жител у данШ MicueBoc- ii; *tamluk Mir бути урочищем.

Талова — рр.: 1) л. пр. Дшстра; 2) л. пр. Деркулу (бас. Qb. Д1нця); 3) л. пр. Кундрючо! (бас. CiB. Дшця); 4) п. пр. KanbMiy- су (бас. Азовського моря); 5) п. пр. Грузько! (бас. Азовського мо­ря). Сдиних погляд1в щодо походження назви немае. Одш до- слщники виводять вщ тюрк. *tala «поляна, степ, вщкрита волога piBHHHa, плоска MicueBicTb» [Мурзаев, 220]. 1нш4 [Фасмер] пов’язують з тюрк. *tal (талина, тальник) «верба, вербсшз» у ро- зумшш «р1чка з берегами, порослими вербами» (чи верболозом, або тим й шшим), що бшьш BiporwHO. У цьому випадку гщрошм утворено з тюрк, основи i укр. суф. -ова.

Талове — смт. Краснодонського р-ну Лугансько! обл. Розта- шоване на р. Талова (бас. Дону), вщ яко'У й одержало назву. До категорн смт. вщнесено у 1938.

Таль — р., л. пр. Тетерева (бас. Дншра). Назву виводять вщ тал, талина, тальник «вербй, вербол1з». Гщрошм Mir утворитися вщ слов. *tak — укр. «талий» [Топ., Труб., 220\. За шшою rino- тезою, перв1сне значения гщрооснови пов’язують з тим фактом, що р1чка бере початок з двох великих струмюв, яю, об’едную- чись, утворюють досить значну р1чку. Звщси припускають, що назва походить вщ i.-e. *tal «та, що збшыыуеться, виростае з ш- ших» [Железняк, Рось, 147—148]. Вважаемо, що ця ппотеза бшьш в1рогщна. Звщси ж Тальнянка (Тальна) — р., п. пр. Прсь- кого Тшичу (бас. Швд. Бугу). Назва утворилася вщ гщрооснови Тал- за допомогою складного суф. -нянка.

Тальне — м., рц. ЧеркаськоУ обл. Розташоване в гирл! р. Таль­нянка (у 1593 вщома як Тальна — СГУ, 553), пр. Прського Тйси- чу (бас. Швд. Бугу), вщ якого й перейняло назву. Утворилася вщ основи Тальн- та флексп -е.

Тальянська — р. у бас. Серету. В мюцевосп, де протшае Т., за час1в Австро-Угорщини оселяли засуджених ггалШщв. Назва Т. — народне переосмислення термша й означав «талшська» [Карп., ТБ, 193].

Танискава — р., п. пр. Тагамлика (бас. Ворскли). Назва не- слов. походження. Виводять здогадно з герм. Taniska ah(w)a, де ah(w)a «вода, р1чка», da пи «велика» [Труб., ПУ, 52].

Таракташ — хр. у Кримських горах. Розташований в i'x схщ- Hift частин1. Назва вщ тюрк. *tarak «rpe6iHb» i *tas «кам!нь». До- сл1вно: «Кам’яний rpe6iHb» [ГУ, 171].

Тарама — р., л. пр. Сухих Ятъ (бас. Самари). Назва вщ тат. апедятива *tarama — «степова балка». Аналопчне походження мае Тарамська — р., л. пр. Дн1пра, утворена за допомогою суф. -ськ(а).

Тарасова (Чернеча) гора — верш. Кашвських rip, на якш по- ховано Тараса Григоровича Шевченка. Паралельна назва Чернеча — прикм. ж. р. вщ чернечий. Дана за розташування в минулому жшочого монастиря.

Тарган (Таргань, Tarchan) — рр.: 1) п. пр. Росави (бас. Poci); 2) п. пр. Poci (бас. Дншра). Перший компонент пов’язують з тюрк. *tar «вузький, тонкий, др1бний» [Радл., 3, ч. 1, 835—836], а другий з *kan «pi4Ka» [Молч., 49—50], «вода», що запозичене тюрк, мовами з корейсько! [Мурзаеви, 99, Железняк, Рось, 87— 88\. Очевидно, звщси й Тарганка — р., п. пр. YcTi в бас. Горинь

Таромське — смт., пщпорядковане ЛеншськШ райрад1 м. Дншропетровська. Розташоване на правому бер. Днтра, на зал1знищ Дншропетровськ — Дшпродзержинськ. Старод. посе­ления. Час заснування невщомий. Походження назви не з’ясова- но. 1снуе кшька версш, з яких найбшып в1рогщна та, яку виво- дять з тюрк. *taram «розгалуження р1чки бшя гирла; дельта». Ут- ворене за допомогою прикм. суф. -ськ(е) (О.С.Стрижак).

Тарутине — смт., рц. Одесько! обл. Розташоване на р. Анчок- рак (бас. оз.-лим. Сасик). Засноване 1814 вихщцями з Полыщ на мющ турецького с-ща Анчокрак. Назва вщ с. Тарутина Калузь- ко! губ., яке вщоме тим, що пщ час в1йни 1812 звщси почався пе- реможний наступ росШсько! армп проти французьких загарбни- ыв. Звщси й назва села Нове Тарутине Тарутинського р-ну Одесько! обл.

Тархан — мис на пн.-сх. Кримського п-ова. Назва вщ поши- реного в минулому в Росй монг. слова *tarchan «звшьнений вщ мита, безподатковий». Слово це залишило глибокий слщ в то- noHiMiui. Були тарханш земл1, тарханш села, тарханн1 промис- ли. Звщси ж назва Тарханкут — мис на зх. Кримського п-ова. Слово кут, очевидно, додано кршаками помвдика Попова, яю були переселен! сюди в кшщ XVIII ст. з Укра’ши, i означало «Ki- нець, край села, сторона» [Мурзаеви, 128\. Звщси Тарханкутсь- кий n-iB, розташований на зх. Кримського п-ва, Тарханкутська височина — на однойменному n-oei. Пор. Тархановське болото в МосковськШ обл., р. Тарханка на правобережж! Волги, пн. Симб!рська, на нш с. Тархани, Астрахань — з ногай. Ас-Тархан (Ас-Тархань}.

Татарбунари — м., рц. Одесько! обл. Розташоване на оз.-лим. Сасик (Кундук), неподалж вщ гирла р. Когильник. Кол. рези- денц!я половецьких xaHiB, яка називалася тод1 Карабуна. Час заснування невщомий. Вперше згадуеться в документах XVI ст. Суч. назва — тат. походження. Перша частина складного топо- шма з тюрк. *tatar. Друга складова частина топон1ма — вщ тат. *bunar «колодязь», «джерело», «струмок». Досл!вно: «Татарське джерело». Пор. Ташбунар.

Татарина (Татарин, Татаринова) — р., п. пр. Хоролу (бас. Пела). Назва вщ татарин. Флекс1я -а виконуе роль словотвор- чого засобу. Кримсыа татари робили хижацью напади на Укра!- ну i пд. Poci'i. Деяю з них потрапляли в полон i оселялись, за- сновуючи села. 1нод1 феодали наймали татар для охорони сво!х волод1нь i за це видшяли !м Kpajni с!нокоси, дшянки земл1 бшя pi40K тощо. Виникли топошми, в основ! яких був етнон1м тата­ры. Звщси Татар1вка — р., п. пр. Р1вчака (бас. Сули). Назва утво- рилася вщ основи Татар- за допомогою суф. -iBK(a); Татарка — рр.: 1) л. пр. Самари (бас. Дшпра); 2) л. рук. Дшпра в Херсонсь- кш обл., утворення вщ основи за допомогою суф. -к(а).

Татарська сакма — див. 1зюмський шлях.

Г I  ft

Татарський перевал — див. Яблуницький перевал.

Ташанка (кол. Ташан) — р., л. пр. Сулою (бас. Дшпра). Наз- ву виводять вщ тюрк. *tas «камшь». Свою суч. (вторинну) назву одержала вщ попередньо! за допомогою суф. -к(а).

Ташбунар — р., впадае в оз. Катлабух в Одесыай обл. Назва вщ тюрк. *tas «камшь» i *bunar «колодязь, джерело». Доагйвно: «Невелика р1чка з кам’яним ложем».

Ташлик — рр.: 1) л. пр. Ал1яги (бас. оз. Китай); 2) л. пр. Чор- ного Ташлика (бас. Швд. Бугу). Назви вщ тюрк, термша *tas «ка- м1нь», *1ик — тюрк, формант. Досл1Вно: «Кам’яний». Пор. тат. *tas-lyk «кам’янистий, кам’яниста земля» [Радд., 3, 941]. Звщси також назва Ташличка — р., л. пр. Швд. Бугу_; утворена за допомогою суф. здр1бншост1 -к(а). Звщси ж Ташдочка-Верхня — р., п. пр. Синюхи (бас. Швд. Бугу) i Ташличка-Нижня — р., п. пр. Шлях1вки (бас. Швд. Бугу). Суф. утворення на -ичка. Назва за розташування нижче за теч1ею П1вд. Бугу вщ Ташлички Верхньо!.

Ташли-Тарама (Ташлик, Тарама, Ташлик Тарама, Тешлек Та- рама, Кам’янка, Каменная — СГУ, 556) — р., п. пр. Кальм1усу (впадае в Азовське море). Походження назви див. Ташлик i Тара­ма. BapiaHTH Кам’янка i Каменная — слов, кальки тюрк. Ташлик.

Тащенак (Таш, Ченак, Ташченик) — р., впадае в оз. Молочне в Запор1зыай обл. Назва вщ тюрк. *tas «кам1нь» i сепак «запади­на». Досл1вно: «кам’яна чашка, блюдце, миска» [Радл., 3, 856].

Тельманове (до 1935 — Остгейм) — смт., рц. Донецько! обл. Розташоване на автострад! Донецьк — Новоазовськ. Засноване в першШ чверт1 XIX ст. н!мцями-колон!стами — вихщцями з Пру- cil i Бадену — в б. Харцизьий. Суч. назва — вщ пр!звища д1яча Комунютично! партн Н1меччини Ернста Тельмана, закатованого фашистами у 1944.

Темна — рр.: 1) л. пр. Ташлички (бас. Швд. Бугу); 2) п. пр. Збруча (бас. Днютра); 3) п. рук. Дншра в Дншропетровськш обл. Назва, ймов1рно, за темный KOAip води вщ наявносД в нш завис- лих розчинних мшеральних частинок.

Тендр1вська коса (Тендра, Тендра-ocTpie) — р. бшя пн. узбе- режжя Чорного моря в Херсонськш обл. Тунман у XVIII ст. наз­ву виводив вщ латин. Dandarium, Dandareon, котру, на думку О.М.Трубачова, слщ тлумачити з вдоаршськ. dand-arya «очере- тяш apiiV — найменування арш (i.-ipaH.) племеш дандарив, що жили тут у кшш III i на початку II тис. до н. е. Звщси ж Тенд- piecbKa затока — розташована у пн. частит Чорного моря в Хер- сонськш обл.

I

Теофтоль (кол. Камшь, Човганський KaMiHb) — смт., рц. Хмельницько! обл. Розташоване на л1вому бер. Полтви, п. пр. Горин! (бас. Прип’ятО. Вперше згадуеться в документах 1420 як фортеця лит. феодашв пщ назвою KaMiHb, Човганський Камшь (Човгань). У 1770 помшиця Теофшя Яблуновська перейменувала його, утворивши назву в in свого iMeHi + полк «Micro».

Теплопрськ — м., пщпорядковане Стахановсыай MicbKpaai Луган- ськоТ обл. Розташоване на затзнищ Попасна — Дебальцеве. Засно- ване 1977 у зв’язку з буд!вництвом ДРЕС, що працюе на вуплль Назва вщ словосполучення memo i рос. город, горек, укр. г!рсък.

Теплодар — смт. Бшп'вського р-ну Одесько! обл. Розташова­не у BepxiB’i р. Барабой (впадае в Чорне море). Виникло у 1983 у зв’язку з бущвництвом ТЕЦ. Структура назви: memo + дар (пор. Вугледар, Енергодар тошо).

Теребля (Теребла, Тирибла, Тарабул, Теребелька) — р., п. пр. Тиси (бас. Дунаю). Назву виводять вщ д.-слов. Д1есл. *terebiti «те- ребити», «корчувати» в розумшш «pi4Ka, яка тече по мюцевосп, де розкорчовано лю». Утворена вщ основи за допомогою фор­манта -ля. Назва вщома у зах. i niBfl. слов’ян [Труб., 188\.

Теребовля (л1топ. Теребовль) — м., рц. Тернопщьсько! обл. Розташоване на р. Гшзна (бас. Дн1стра). Перша лггоп. згадка вщ- носиться до 1097 як Теребовель. Назву виводять вщ д.-р. mepe6i- mu «розчищати, корчувати лю» > д.-слов. *terebiti. Про м. Т. в 1пативському л1топис! пщ 1277 говориться: «...се же изнашед место таково... и оулюби место то над берегом р*Ьки Лысны, и теребие, и потом сроуби на нем город» [цит. по Нероз. 169]. Пор. болг. требя «корчую», с.-х. тризебити «очишати», ч. tzibiti «про- аювати, очищати» тощо. Досл1вно: «Мюце, очищене вщ зарос- тей i придатне для оранки». Пор.: н. п. Теребня, Теребовка на Ощ в Poci'i, Теребель в Бшорусй та ш. [Нероз., 168], а також м. Теребовля на Подиш в XIV ст. [ССМ, 2, 428]. Див. ще Тереб­ля. 1снують mini тлумачення, менш BiporiflHi.

Тересва — смт. Тяч1вського р-ну Закарпатсько! обл. Розташова­не на л1вому бер. р. Тересва, п. пр. Тиси, вщ яко! й одержало наз­ву. Засноване в першШ половин! XIV ст. на Micui теп. русел Буко- вий, Букунчик, Лужки як поселения прського типу. Шзшше, внас- лщок зм1ни русла Тиси, яка протйсае поблизу, жител1 почали пере- селятися в долину. Походження назви р. Тересва не з’ясовано.

Терн — р., п. пр. Сули (бас. Дншра). СвШ початок pi4Ka бере з урочища, вкритого терновыми заростями. Звщси й назва — вщ терен, терн (Prunus L.) —рослини родини розоцвггних. Пор. с. Терни в Tift же область Под1бне походження назв мають Терна- ва — р., л. пр. Дншра. Найменування утворене вщ основи терн- i суф. -ава; Тернавка — рр.: 1) л. пр. Сучави (бас. Серету); 2) п. пр. Тернави (бас. Дшстра). Гщрошм утворено вщ Тернава за допомогою демшутивного суф. -ка. Тершвка — рр.: 1) л. пр. Уди­ну (бас. Швд. Бугу); 2) л. пр. Синюхи (бас. Швд. Бугу); 3) п. пр. Самари (бас. Дншра). Назва утворена за допомогою суф. -iBK(a).

Терни — смт. Недригашшвського р-ну Сумсько! обл. Заснова- не 1663 селянами-втшачами вщ пансько! свавол1 з .Швобережно! Укра'ши. Розташоване на р. Терн, вщ яко! й перейняло назву. За- кшчення -и служить словотворчим засобом.

Тершвка — смт.: 1) Жовтневого р-ну Микола!всько! обл. Зас- новане 1791—92. Розташоване на р. Мокра Тершвка, вщ яко! й одержало назву (див. Терн); 2) пщпорядковане Павлоградськш мюькращ Дншропетровсько! обл. Розташоване на р. Велика Тер­швка, п. пр. Самари (бас. Дншра). Засноване у 1777. Назва вщ iM. частини гщрошма.

Тернове (кол. х. Затишшя) — с. Клровоградсько! обл., в якому жив видатний укра'шський драматург М.Л.Кропивницький. Наз­ва вщ розташування в однойменному урочиин, порослому ко­лись терном. Утворилася вщ апелятива-прикм. Кол. назва вщ апелятива затишшя «споюйне затишне мюце», дана М.Л.Кро- пивницьким.

Тернопшь — м., обл. i рц. Тернопшьсько! обл. Розташоване на р. Серет (бас. Дшстра). Виникло в XVI ст. навколо польського замка-фортещ. Перш! письмов1 згадки про Т. вщносяться до 1540, коли польський король Сипзмунд I дав грамоту краивсь- кому магнату Яну Тарновському на володшня землями в Тере- бовлянському noeiTi з умовою, що той побудуе там оборонну фортецю. Мюцевклъ, де було засноване мюто, називалася Тарно- поллям. Ця назва походить вщ п. tarn «тер(е)н». В укр. транс- крипцй з’являеться BapiaHT Тернополля — «Тернове поле», з яко- го i виводять суч. назву м1ста. Тернополлям мюцевють називали за те, що вона довгий час була поросла терном. 1снуе шше тлума- чення, за яким назву Miera виводять вщ пр1звища магнате Тар- навських i гр. скороченого заинчення -поль вщ полк «м1сто». Пор. Севастополь, Мелтополь тощо, що менш в1рогщно.

Тернувате (до 1946 — Гайчур) — смт. Новомикола!вського р-ну 3anopi3bKoi обл. Розташоване на р. Гайчур (бас. Дншра), вщ яко! походить кол. назва. Виникло 1898 у зв’язку з прокладанням за- лёзниш Чаплине — Бердянськ. У цш мюцевоеп, в долин! р1чки i по балках, багато чагарниюв, серед яких переважае терен. Утво- рене вщ апелятива тернувате [СГУ, 562].

TeTepie (Тетеревь — 1150, Тетеровь, Тетерка) — р., п. пр. Дншра. Походження назви не з’ясовано. 1снуе кшька версш. Од- Hi дослщники ёё пов’язують i3 слов, коренем *и>Ыы — душнкащя вщ *tbr «жерти» (Мошинський). 1нхш вважають, що це переос- мислення якоёсь старод. назви [Никончук]. Ще ший етимолоп- зують й вщ тетеря (праслов. *tetervb — родина maxie ряду куря- чих [Труб., ПУ, 180\). Назву обумовлюють поширенням у прибе- режних люах тетерев1в. Утворена вщ топооснови за допомогою суф. -ie. Однак i це тлумачення вщхиляеться [ЕСЛИ, 158\.

TeTiiB — м., рц. Киёвськоё обл. Розташоване на р. Роська (бас. Дншра). Час заснування невщомий. Вперше згадуеться в доку­ментах 1514. Назва, очевидно, вщантропошмёчного походження. 1снуе народний переказ, за яким найменування Т. пов’язують з пр1звищем першого поселения Temi. 6 й шше тлумачення, за яким Т. вщноситься до старод. мют перюду Киёвськоё Pyci, а йо- го назву пов’язують з 1менем полов, хана Temin, який згадуеться в лпюпиа пщ 1185, що менш переконливо. Утворений топошм вщ основи Тетш та приев, суф. -ie.

Tnepie — смт., рц. BiHHHUbKo’i обл. Розташоване на правому бер. Швд. Бугу. В юторичних актах згадуеться в документах 1505. Назва мае епшьний коршь i3 назвою сх.-слов. племенного союзу тиверщв, яю жили на територп м!ж Днютром, Прутом i Дунаем, перша згадка про який вщноситься до середини IX ст. Утворена за допомогою приев, суф. -ie. 1мов1рно, поселения було заснова- не тиверцями, яш окремими вкраплениями жили i в Побужж!.

Тилёгул (Дел1пол, Делё-Гьоль) — р., впадае в Тилёгульський лим., розташований на Чорноморському узбережжё. Назва вщ тюрк, (кипч., KapaiM.) *iale, *deli, тур. *dali «дурний, скажений» i монг. *gal «рёка» [Радд., 3, 1384\. Досшвно: «Буйна р1чка» в розумшш: «Рёчка з неспокёйною течёею». Назва дана за и буйн1сть пщ час весняних повенёв у пор1внянш з и спокшною течюю протягом yeix шших пе- рюдёв року [Труб., 206\. Звщси ж Тешгульський лиман — лим.-оз. на Чорноморському yзбepeжжi, на межё Одеськоё i Миколаёвськоё обл. Назва вщ однойменноё р. Тил1гул, яка в нього впадае.

Тиса (Tipac) — р., л. пр. Дунаю. Бере свш початок на пн. вщ м. Рахова у Midi злиття рр. Бша Тиса i Чорна Тиса. Походжен­ня назви остаточно не встановлено. 1ё виводять вщ тис (Taxus L.) — рщ хвойних рослин з родини тисових, поширених у бас. р. з давнк час1в. Припускають, що найдавн!ша згадка про Т. вщно­ситься до I ст. н. е.: у Naturali Historia римського вченого Пл1н1я

Старшого згадуеться як Pathisus. Ця назва, очевидно, означала область — Притисся [див. СГУ, 564]. Преф. Ра- те саме, що в укр. Moei При-, По- (Подншров’я), а Тисас — назва ржи, мож- ливо, фрак, або слов, походження [Агеева, 88]. Припускають, що старод. назва Tiros, згадувана в V ст. н. е. В1зантшським icropn- ком Пр1ска Фракшцем, — спотворена форма Tusos (Тиси) [СГУ, 564}. Звщси iM. частина назв. р. Бьла Тиса (див.) i Чорна Тиса (див.). Прикм. частину кожного з цих гшрошм1в виводять вщ ко- льору води, и прозорост1. Б.Я.Думш вважае, що щ означения мо- жуть вказувати на сторони горизонту, а саме: Чорна Тиса б1жить i3 Зх., Б1та Тиса 3i Сх. Вщ назви дерева тис через промЬкний прикм. етап тисовий утворилася назва Тисовець — р., л. пр. Де- реглую (бас. Дунаю).

Тисьмениця (Тисьмяниця, Тисмениця) — 1) р., п. пр. Бистри- щ-Тисьменицько! (бас. Дшстра). Щодо походження назви icHye юлька тлумачень. ОЛ.Соболевський виводить и, як i Тясмин, вщ тюрк. *tas «кам1нь»; доошвно: «Кам’яниста». Отже, гщрошм яв- ляе собою слов, утворення вщ тюрк, основи i укр. гщрошм1чно- го суф. -идя. ГРозвадовський вважае походження назви вщ i.-e. *teus «тихий» [Rozw., 300\. 3 таким тлумаченням погоджуеться С.Роспонд при умов! видозмши основи *tys-tysz/ *tqch-tuch [Росп., 74] Труб., 276]. Таке тлумачення менш переконливе; 2) смт. 1вано-Франювського р-ну 1вано-Франювсько'1 обл. Розта- шоване на р. Ворона, л. пр. Бистрищ-Тисьменицько! (бас. Дшс- тра). Вперше згадуеться в 1патпвському л1топис1 nia 1144. Назву одержало вщ р. Тисмяниця (Тисмениця), утворилася вщ топоос- нови Тисмян- i суф. -иц(я). Пор. Сосниця. Б.Я.Думш висловив думку, за якою р. Стримба, що впадае у Ворону неподалж вщ Т., колись називалася Тисменицею. Вщ не! с-ще й перейняло назву. Пор. р. Tysmenica — л. пр. Одри в Полыщ.

Тиха — р., п. пр. Poci (бас. Дншра). Назва вщ прикм. тихий. Одержала за тиху споюйну течш. Звщси ж: Тихань — р.; л. пр. Стугни (бас. Дн1пра), утворена з допомгою суф. -ань; Тихенька — р., п. рук. Дшпра, утворена суф. -еньк(а); Тихинка — п. рук. Дншра. Назва за спокшну теч1ю в пор1внянн1 з п. рук. Дншра Старий Ревун, що знаходиться неподалж. Утворена суф. -инка; Тихшка — р., л. пр. Случ1 (бас. Горин1), утворення на мвк(а).

Тжич (Тикич) — рр.: 1) п. пр. Синюхи (бас. Швд. Бугу); 2) л. пр. Прського Т1кичу (бас. П1вд. Бугу). Назву виводять вщ д1есл. текти.

Tipa — д.-гр. м1сто-держава. Розташувалося на зх. бер. Дшст- ровського лим., у пн. части Hi суч. м. Б1лгород-Дн1стровський. Назва вщ найменування р. Tipic (Tipac), теп. Дшстер.

 

t

Тлумач (Толмачь, Толмач, Толмачи) — м., рц. 1вано-Франк1в- ськоУ обл. Розташоване на р. Тлумач (бас. Днютра). Одне з най- давшших поселень Украши. Вперше згадуеться в 1патпвському лггопиа пщ 1213 як Толмачь. Проте вважають, що воно виник- ло ранше — у другш половин! XII ст., за чаав князя Ярослава Осмомисла, на важливих торговельних шляхах неподал1к вщ Дн1стра [АЮЗР, 1,3]. Походження назви остаточно не доведене. 1снуе кшька тлумачень. II виводять вщ апелятива толмач «пере­клад ач». Гадають, що поселения Т. було мюцем проживания товмач1в (перекладач1в), як1 вели переговори з представниками шоземних краш [Срезн., 3, 1046\. Таке тлумачення не перекон- ливе. Найбшьш в1рогщно, що топошм е похщним i3 суф. -jb вщ д.-р. антропон1ма Толмачь, що е суф. здр1бншо-пестливим утво- ренням вщ д.-слов. iMeHi Толимир [Буч., 53; Морош., 193; ЕСЛИ, 161], вважаючи назву р. похщною вщ ойкон1ма. Таке тлумачен­ня найбшьш eiporume.

Тмутаракань (Тмуторокан, Мутакань — напис на Тмутаракан- ському камен1 1068) — д.-р. лггоп. Micro i княз1вство на Таман- ському п-OBi на Micui античного мюта-колонп Фанагори i суч. станищ Тамансько! (Краснодарський край Pocii). В античний час тут юнувало поселения Герменасса, у VIII—IX ст. — хазарсь- ке пос. Таматарха. В 965, теля розгрому хазар, ктвський князь Святослав побудував Тмутаракань. В кшщ XI ст. (д.-р. назва Тъмуторокан, Тъмжторкань) Т. захопили половщ, згодом В1зан- т1я, ще п1зн1ше — генуезц1, в XV ст. — Золота орда, згодом зно- ву генуезька колон1я Матрега, зруйнована турками 1475 [УРЕН, 11, 179]. Т. — видозмшена назва з хазар. *taman-tarkan «певний сан». За шшим пояснениям — назва д.-тюрк, титулу *taman- tarkan. Походження титулу не ясне [Нероз., 170—171].

Тня (Теня, Тшя, Тина) — р., п. пр. Случ1 (бас. Гориш). Назву виводять вщ ст.-р. тина «болото, тшисте Micue, грязь» [Срезн., 3, 959]. Пор. ст.-ч. tina «трясовина, грязь» [Тутк., 4, 59]. Спроба зближення з кельт. АчШипоп не переконлива [Пура, НРГ, 18—19].

Тобечиське озеро — на пн. сх. Керченського п-ова. Деяю дос- лщники назву виводять вщ латин. tabes «виснаження» та склад­ного суф. -чиськ. Досл1вно: «Виснажене озеро; озеро, що вми- рае». Бшьш в1рогщне тлумачення вщ тюрк, термша *tabe (tepe) «пагорб, могила» та тюрк, зменшувального суф. *-cik (тобечик «невеликий пагорб» + слов. суф. -ськ(е)). Досл1вно: «Те, що бшя пагорбу» [Отш].

_t Товтри (Товтр, Подшьськ1 товтри), Медобори, Медоборсыа гори — скелясп, дуже розчленован1 пасма на зх. Подшьсько! вис., являють утворений в третинний пер1од бар’ерний риф, складений вапняками. Початок беруть на сх. JlbBiBCbKoi' обл. 61- ля смт. Пщкаменя, перетинають Тернопшьську i Хмельницьку обл. i сво'Уми пд.-сх. вщрогами виходять до Дшстра. Щодо поход- ження назви icHye кшька штерпретацш. Вгговський виводить УУ з п. tolstzy «гостроверх1 скелЬ. iHiui вбачають в назв1 старод. п. tatra або toiitra «прська кам’яна порода». Найбшьш iMOBipHO, що во­на походить з латин. Turtur mons, в свою черту запозичена через фракШщв у греюв у значенш «кшець вютря», в розумшш «гост- pi вершини». В польськШ Moei переосмислене на Tatra «камеш, галька, прська кам’яна порода». Словаки переосмислили на Tatra вщ tati «батько». Ранше Т. вважали сх. вщрогами Карпат. Вони схож1 до Словацьких TaipiB — прський масив, розмщений в uempi зх. Карпат, тому ця назва дещо перекручена i пошири- лась на Т. Паралельну назву Медобори виводять вщ uuiip. Medu- Baris «м1жболоття або м1жр1ччя», де bar вщ uuiip. bar(b) «болото» [Труб., ПУ, 280].

Токмак — 1) назва верхньоУ течн р. Молочна, впадае в Молоч- ний лим. на пн. узбережж1 Азовського моря. Назву вважають по- хщною вщ урочища *tokmak, розташованого у Bepxie’i pi4KH [Фо­менко, 92—93]\ 2) м. обласного пщпорядкування, рц. Запор1зькоУ обл. Засноване 1784 переселениями з м1стечка Hoei Санжари та с. Комар1вки ПолтавськоУ губ. Назву перейняло вщ р. Токмак, на яKiii розташоване.

Токмачка — р., л. пр. KiHCbKoi. Назва походить вщ Токмак, ут~ ворена за допомогою демшутивного суф. -к(а) з чергуванням в ocHoei к/ч.

Томаювка — 1) р., п. пр. Дншра. Назва вщ тюрк. *tamak «гир­ло piKH, горло, вихщ в ущелину». Пщ’Ужджаючи до л1вого бер. Дн1пра, коч1вники бачили на протилежному бер. гирло якоУсь р1чки — *tamak, *tomak. Вщ uie'i тюрк, основи та укр. суф. чвк(а) й утворився гщрон1м; 2) о. на нижньому Дн1прг Назва, можли- во, за розмвдення неподаюк вщ гирла Т.; 3) смт., рц. Дшпропе- тровськоУ обл. Виникло в 1740. Розташоване на правому бер. То- маювки, вщ якоУ й д1стало назву.

Томашлик (Тамазлык) — р., л. пр. Днютра. Назва складаеться з двох тюрк, компоненпв: *tam (з переходом а в о) (тур. *tam «пов- ний») та *as «малий». Семантика цього поеднання не ясна [ГНП, 86—87], можливо, в означенш «невелика повноводна р1чка».

Топила (КРУ — Топило) — р., п. пр. Томаивки (бас. Дн1пра). Назва вщ апелятива топило «мюце, куди стжае весняна вода i де вона застоюеться» [Грщч., 4]. Пов’язана з укр. топило, топыо «трясовина» [Железняк, Рось, 25]. Флекс1я -а служить словот- ворчим засобом. Пор. Конотоп. Звщси — Топило — р. (бас.

 

Прип’ятО, приклад переходу апелятива у власну назву; Топилян- ка (Топильня) — р., п. пр. Вшьшанки (бас. Дншра), утворена вщ основи Топил- та суф. -янка. Звщси ж оз. Топили на Чершпвщи- Hi, болота Топило в Сумськш i Чернтвськш обл.; Тошльниця — р. п. пр. Днютра.

Торез (до 1840 — Олекспвка, до 1867 — ОлекЫево-Леонове, до 1964 — Чистякове) — м. обласного пщпорядкування Донець- ко1 обл. Розташоване на сх. области на автошляху Донецьк — Луганськ. Першими жителями сл. Олекспвки, що виникла на початку 70-х роив XVIII ст., були селяни-вт1кач1 з Украши. Олекс1ево-Леонове — вщ пр1звища власника слободи генерала Леонова. Суч. назва вщ пр1звища д1яча Французько! комушстич- Hoi парти Mopica Тореза.

Торунський перевал — в Украшських Карпатах. М.Рудниць- кий назву пов’язуе 3i слов, тор «шлях» (пор. торувати, протору- вати шлях). Звщси ж виводять назву м. Торунь в Полыщ — бать- ювщина М.Коперника.

Торч — рр.: 1) п. пр. Poci (бас. Дншра); 2) л. пр. Прського Ti- кичу (бас. Швд. Бугу). Назву пов’язують з шорками — тюркомов- ними племенами, спорщненими з печен1гами, як1, зазнавши по- разки Bia половц1в, переселилися в руську землю, в бас. Poci й mini шсця, де й жили в X—XI ст. Згодом послов’янилися (див. Черкаси, Келеберда).

Торчеськ (Торческъ, Торъцьскъ, Торческый город, Торческ, Торьский — ЕСЛИ) — лггоп. м., було розташоване на р. Торч i л. пр. Poci (бас. Дшпра). Гадають, що назва пов’язана з тюрк, ет- ношмом шорки, д.-р. т^рци. Знахщний вщмшок шторки (Пов1сть временних л1т, пщ 1096). Ранше запозичено з д.-тюрк. *tiirk — «тюрок», а також «сила, влада» [Соб., 64, 173\. Утворилася вщ шорки через гщрошм Торч.

Торчин (л1топ. м. Торчев) — смт. Луцького р-ну Волинсько! обл. Розташоване на автомапстрал1 Луцьк — Володимир-Волин- ський. Перша згадка в 1патпвському л1топис1 1231, хоча, як гада­ють, юнувало й ран1ше. Назва вщ топооснови Торч- i суф. -ин [Нероз., 173\. Пор. с. Торчин Коростиш1вського р-ну Житомир- сько! обл. Див. Торч, Торчеськ.

Тризна — р., п. пр. Ствиги (бас. Прип’ятО. Назву виводять Bia найменування урочища Тризна — за переказами, мюце, де eia- значали поминки по убитому древлянами князю 1горю. Пор.: тризна (трызна) — «борьба, состязание», «подвиг», «награда», «торжественные помишэг'Я' честь умершего в языческой Руси», «религиозное торжество» [Срезн., 3, 995—996\ Пура, НРГ, 67}.

Тришлля (лггоп. м. Трьполь) — с. Обух1вського р-ну КШВСЬКО! обл. Розташоване на правому бер. Днтра бшя гирла Стугни. Пер­ша письмова згадка пщ 996 [КС, 69]. Назву тлумачать по-р1зно- му. Одш гадають, що перша частина назви Три- походить з д.-р. трие стена три, у складних словах служило для позначення по- силення, напр., триверхий «з трьома вершинами» [Срезн., 3, 1015—1016]. Друга частина -поль з д.-р. поля «вщкрита мюцевють, галявина, луки, поле, степ». Назву також виводять вщ словоспо- лучення три поля — три хл1боробш р1внини, обмежоваш р1чками: перша — м1ж Дшпром i Стугною, друга — Mix Стугною i Кра­сною i третя — м1ж Красною i Днтром. Поблизу с. Трипшля вщ- крито пам’ятки трипшьсько! культури.

Трощьке (кол. Кальшвка, Калишвка) — смт., рц. Лугансько! обл. Розташоване на р. Уразова, л. пр. Осколу (бас. Дону). За- сноване в 40—50-х роках XVIII ст. переселениями 3i сл. Уразово! Валуйського повггу Воронезько! губ. на чол1 3i столггшм селяни­ном Калиною, прозвании Кальним [1МСУ, Лг, 874]. Звщси кол. назви Кальшвка, Калишвка. Приблизно в той же час поблизу ви- ник xyrip, населений циганами i названий Цигашвським. У 1815 п1сля злиття слободи з хутором i спорудження церкви святоi Тршщ аж до 70-х роюв XIX ст. село називалося Новотрощьким, а згодом Тро'щьким.

Тро1цько-Харцизьк — смт., пщпорядковане Харцизьюй м1ськ- paai Донецько! обл. Розташоване на р. Кринка, п. пр. Miycy (бас. Азовського моря). Засноване в 1786. Перша частина складно! назви культового походження (див. Трощьке). Друга частина вщ м. Харцизьк, неподалж вщ якого розташоване, на вщмшу вщ Трощького Ясинуватського р-ну Донецько! обл.

Троена (Тросне, Тростянка) — р., л. пр. Можу (бас. Qb. Д1н- ця). Назва вщ поширення водолюбиво! трав’янисто! рослини трость, тростина (Phagmites Trin), вона ж очерет, комиш. Пор. Очеретяна, Комишанка. Утворена вщ апелятива-прикм. Слово тростина виводять вщ праслов. *trbstb, *trbstb «палиця» [Мер., 46— 47\. Звщси ж: Тростинка — р., л. пр. 1рпеня (бас. Днтра), утворе­на суф. групою -инк(а). 1снуе iHma думка, а саме: походження гщ- рон1ма Тростинка вщ укр. терм, трктя «болото», що досл1вно оз- начае «болотяна». Пор.: р. Trstenik у Словенп [Железняк, П, 77]. Вщ цього ж кореня назви: Тростець — р., п. пр. Жерева (бас. Прип’ятО, утворена суф. -ець; Тростяниця (Тростянка, Тростени- ця) — р., п. пр. 1рш1 (бас. Тетерева), утворена вщ Тростяна суф. -иц(я); Тростянка — рр.: 1) п. пр. Гориш (бас. Прип’ятО; 2) п. пр. Кодри (бас. Тетерева); 3) п. пр. Стугни (бас. Дншра), утворена за допомогою суф. -к(а) вщ топошм1чного прикм. тростяна.

Тростянець — 1) смт., рц. Вшницько! обл. Розташоване на пот. Тростянець (бас. Швд. Бугу), вщ якого й одержало назву. Перша згадка вщноситься до 1598; 2) м., рц. Сумсько! обл. Роз­ташоване на р. Боромля, п. пр. Ворскли (бас. Дншра). Заснова- не вихщцями з кол. с., ниш смт. Тростянець Вшницько! обл. в середин! XVII ст., звщки й принесли назву; 3) один з найбшыиих i найбагатших за видовим складом в Укра'йн дендролопчний i ландшафтний парк-заповщник НАН Украши в Чершпвськш обл. Заснований 1834 в Тростянецькш балщ, вщ яко! й перейняв назву. Назви утвореш за допомогою суф. -ець вщ прикм. трос- тяний, останнш вщ основи трость за допомогою суф. -ян {див. Троена). Пщ щею назвою ряд сш i потоюв.

Троянов! (Траянов!) вали — залишки давнгх оборонних земля- них споруд, що, як гадають, були побудован! на початку II ст. н. е. На територп Правобережно! Украши розташований т. зв. Нижнш Трояновий вал, що простягаеться вщ р. Прут до оз. Са- сик (Кундук); його довжина понад 120 км i висота близько 8 м [УРЕ, 14, 520}. Под!бш споруди розмпцеш на значних просторах Правобережно! Украши i Молдови пщ назвою 3Mieei вали (див.). 1стор1я виникнення i походження назви сягае тисячолггньо! дав- нини, а тому важко пщдаеться розкриттю. В Укра!ш заевщчено топон!ми з ц1ею назвою: старе русло Дншра Троян (у Вишгород- ському p-Hi Кшвсько! обл.); вал Трояшв (кол. с. Янгавка Василь- ювського р-ну Кшвсько! обл.); Трояшв вал (смт. Рокитне Кшв­сько! обл. — це друга назва Зм!евих вал1в); урочище Трояновщи- на пщ Киевом; г. Троянка на Сумщиш тощо. Природа укр. то- noHiMii з основою Троян, як зазначае 1.М.Железняк, зводиться до наступного: 1) зв’язку з !менем бога Троян, заевщченого в слов. м1фолопчшй систем!; отже, зв’язок з культом Трояна, культом обмежено! групи або навггь одного племен!; 2) впливу особово- го iMeHi Троян, носш якого якийсь д.-р. князь — родоначальник, згадуваний у «Слов! о полку IropeeiM»; пов’язане з ним !м’я Тро­ян в укр. антропошмнеош. Вщ антропон!м!в в Украип заф!ксова- но 29 топонш!в; 3) назви можуть походити вщ апелятивних ос­нов з числ!вниковою семантикою (вщ числ!вниково! ще! три: рослина троян (Trifolium pratease L.) з трьома листками, три си- ни-близнюки — трояни, тр!йка коней тощо [Железняк, ТОТ].

Труб(ж — рр.: 1) (ТрЬ’бежь, Трубеш, Трубиш, Трубайло) — л. пр. Дншра, тече Придншровською низовиною; 2) п. пр. Сно- Bi (бас. Десни). Походження назви не встановлено. 1снуе багато тлумачень. I! виводять вщ д.-р. трМбити, трУблю, шби вщ того, що у давнину тут п!длас__полювання трубили в мисливсыа роги [Стороженко, 292},або ж робили «труб!ж» пщ час воен на знак перемоги або вщбою, що науково не обгрунтовано i являе народ- ну етимолопю. К.Мошинський назву пов’язуе 3i слов, коренем *tr-, ter- — укр. терты. Топоров i Трубачов припускають, що назва в in труба [Топ., Труб., 221] «той, що бгжить трубою», де трХба — «специф1чне русло р1чки або струмка» [ЕСЛИ, 159\.

Трускавець (кол. ТрусковичО — м. обласного пщпорядкуван - ня JIbBiBCbKoi' обл., бальнеолопчний, переважно питний курорт. Найвщомные джерело «Нафтуся». Розташоване в Прикарпатто, за 9 км на пд. вщ Дрогобича. Перша письмова згадка вщноситься до 1462 [С АТД, 308\. Походження назви точно не з’ясовано. 1с- нуе дектька гшотез. Одш назву виводять вщ старод. iMeHi Труш- ко або Трусько (газ. «Радянське слово», 11 ачня 1963). iHiui тво- рять и вщ найменування р. Трускава, що, в свою чергу, як свщ- чать записи вщ 1472, названа вщ поширеноТ в п долин! рослин- ност1 трускави. € гшотеза, за якою назва Т. становить релшт балто-слов’янсько!' мовноУ едносто i близька до суч. лит. термша drusk «ешь» (аналопчне назв1 лит. м1ста Друсюншкай). У найдав- шших актах Трускавця говориться про те, що мюцеве населения сплачувало повиншсть сшно, виварюваною з мюцевоУ сировини. В урочищ! Баньки, розташованому в смуз1 м1ста-курорту, до XVIII ст. д1яла велика солеварня [Ольх., Т]. Археолопчш пам’ят- ки також свщчать, що на територй Т. за чашв Кшвсько! Pyci ic- нував соляний промисел. Вщомо, що в XVIII ст. сюди з р1зних мюць Украши /злили чумацьи валки по ешь. Таке тлумачення, гадаемо, найбщьш iMoeipHe.

Тузли — 1) оз. на Чорноморському узбережж1 в Микола!всь- ий обл.; 2) с. Татарбунарського р-ну Одесько! обл., на зх. оз. Бурнас, за 4 км вщ Чорного моря. Засноване 1787 пастухами-ко- ч1вниками. Micue численних щнних археолопчних пам’яток. Назва вщ тур. *tyz «с1пь» i прикм. суф. *-1и.

Тульчин (кол. Нестервар) — м., рц. В1нницько! обл. Розташо­ване на р. Сшьниця, п. пр. Швд. Бугу при впад1нн1 в не! р. Туль- чинка. Час заснування невщомий. Вперше згадуеться пщ 1607 як замок Нестервар польських магнатов Калиновських. 3 1672 по 1699 значну частину Подшля було окуповано тур. арм1ею Мухам­меда IV разом з крим. татарами. У р-m Нестервара було збудо- вано фортецю — крайшй твн. оплот загарбниив. Походження назви, як суч., так i первинноУ, не встановлено. Суч. назва, за на- родним переказом, походить вщ слова турчин: «в nift фортещ турчин сто’Уть», — говорили про Т. Згодом звук р шбито замшив- ся на пом’якшений л. Така етимолопя удавана. В.А.Никонов га- дае, що не виключена можливють зв’язку топон1ма з тюрк. *telke «лисиця» [Никон., КТС]. Колишня назва, за народним перека- зом, дана по iMeHi першопоселенщв Нестора i Варки. Таке тлу- мачення не мае шчого спшьного з науковим пояснениям. Мож- на припустити, що кол. назва — складна: перша частина и похо­дить вщ найменування р. Дшстер (у XV—XVII ст. вщомий eapi- анти Niestr, Nestr, СГУ, 174, 659), друга частина, очевидно, похо­дить вщ п. warta «застава» або i3 запозиченого з угор, var «фор- теця». Досл1вно: «Дшстровська фортеця, сторожа», «Фортеця на пщступах до Дшстра». Фортеця вццгравала подвШну роль: слу­жила сторожею в ПридшстровТ вщ набМв турко-татар i була оп­лотом гноблення украшського трудового народу. Не виключено, що в основ! суч. ойкошма лежить тур. *tul «буде охороняти». Пор. тюрк. *(и «закривати, перегороджувати», пасивне вщ *tu-tul «буде перегороджувати» в значенш «фортеця, укр!плення» [ДС, 584—585\. Цшком можливо, що турки перенесли назву свое! не­велико! фортещ Тулча, розташовано! поблизу Дунаю (в теп. Ру- мунп). Вона, очевидно, утворилася вщ Tie! ж основи *tul- за до- помогою зменшувального тур. суф. -са, який вказуе на незначш po3Mipn об’екта (див. Каланчак). В укр. транскрипци до тур. ос­нови Тулч- додано укр. суф. -ин: Тулч-ин.

Тульчинка — р., п. пр. Сшьнищ (бас. Швд. Бугу). Б1ля ц гир­ла розташоване м. Тульчин Вшницько! обл., вщ якого й перейня- ла назву. Утворилася за допомогою демшутивного суф. -ка.

Тулий — масив у Вулкашчних Карпатах. Назва характеризуе зовншн! обриси — плоску вершину масиву.

Тур — р., л. пр. Тиси (бас. Дунаю). Назву виводять вщ тур (bos primigenius) — первюний бик — спщьна назва вимерлих ди­ких представншав роду бик. Тури юнували в YnpaiHi до друго! половини XVII ст. Тур — основа багатьох TonoHiMie на територп Украши; лише одних назв поселень, похщних вщ цього слова, близько ста. Початок найменування беруть вщ полювання на цих тварин. Назва вщ д.-р. тур «буйвол» [Нероз., 775]. Проте частина TonoHiMie з основою тур- мають шше походження, а са- ме: TeoHiMi4He (див. Турець), вщантропошм1чне тощо. Не виклю­чено, що назва р. Тур, л. пр. Тиси, похщна вщ ipaH. Шга «швид- кий» (див. Днктер), згодом переосмислена на слов, тур як бшьш зрозумщу, а характером течн pi4Ka вщповщае цьому дикому неп- риборканому 3eipy. Звщси ж Тура - р., л. пр. Ужа (бас. Прип’ятО.

Турець — оз., розташоване поблизу Дшпра на околищ Киева, у Киево-Святошинському р-ш. Н.В.Шарлемань назву виводить вщ тварини тур [Шарл., 9} (див. Тур). 1.М.Железняк переконли- во доводить, що у гщрошма Т., як i вського комплексу ки!вських MiKpoTonoHiMiB з тим же коренем, основою е теошм Тур. У доли- Hi, де розташоване озеро, колись стояло капище язичеського бо­га Тура, по iMeHi якого долина називалася Турець. Ця ж назва пе- рейшла i на озеро, i на однойменну р1чку, ниш пересихаючий струмок [Железняк, ДГК, 11—20]. Звщси ж Туринка — р., л. пр. Свиш (бас. Зах. Бугу), назва утворена вщ основи Тур- за допомо- гою суф. -инка; Туричка — р., п. пр. Тур’! (бас. Ужа), похщна вщ р. Тур’я, утворена суф. -ичка; Туршка — р., л. пр. Жерева (бас. Ужа), утворена вщ основи Тур- суф. -шка; Typia — рр.: 1) (Тур’я) п. пр. Прип’ятц 2) п. пр. Велико! Bnci (бас. Швд. бугу); Турочка

• — рр.: 1) л. пр. Клевеш (бас Десни); 2) п. пр. Пруту (бас. Дунаю), утворена вщ основи демшутивним суф. -очка; Тур’я — рр.: 1) л. пр. Снову (бас. Десни); л. пр. Ужа (бас. Тиси), звук -я служить словотворчим засобом; Тур’янка (Мала Тур’я) — р., л. пр. Cei4i (бас. Дшстра), утворене вщ основи Тур- за допомогою суф. -янка.

Туршськ — смт., рц. Волинсько! обл. Розташоване на р. Тур1я (бас. Прип’ятО. Перша згадка пщ 1097. Релятив на -ьск вщ гщ- рон1ма Typin [Росп., 43; ЕСЛИ, 160\.

Турла — 1) р., рук. Дшстра; 2) з XVIII ст. — назва гирла Дшс­тра, Micne впадшня в Дшстровський лим. Ран1ше ця назва вжи- валася для позначення i нижньо! течи Дшстра. Засвщчена ще Ге­родотом назва Дшстра Tunis (Tipic) переосмислена тюрк, на *Tyrla вщ fyrla, tyrly — «пасовище» [ГНП, 88—89].

Турунчук (Турунчак) — р., л. пр. Днютра (Дшстровський лим.

• — КРУ, 52). Трансформована назва гщрошма У XIV—XV ст. *Turlla, *Turlo, переосмислене пщ впливом тюрк. *turla, turfy «пасовисько». У XVII—XVIII ст. — Niesterals Turla як один з ва- piaHTie назви Дшстра. У живш MOBi * Ту г la, Tyrlu, Tyrly називали гирло, а турки називали р. Днютер [ГНП, 89—90].

Тусталь — р., п. пр. Oiyni (бас. Прип’ят!). Вважають, що це слов, назва, утворена вщ приел, мюця i д!есл. основи, що озна­чало «тут стояти» (тобто «оселитися»). Назва характерна для за- хщнослов. топон1м1ки [Труб., ПУ, 266]. Гадаемо, бшьш eiporia- не походження назви Т. вщ кореня туст- первюне *tht > тлъст, д.-р. tfyst(y) — «повний, об’емний» [Франко, 3., 36], доогнвно: «Поеноводна р 'щка» + суф. -аль.

Тухове — оз., найглибше в Украип (64 м), значно глибше Балхашу. Розташоване на Сарнинськш низовин1 в Р1вненсыай обл. бшя с. Тухове, вщ якого й одержало свою назву. Походжен­ня назви села не з’ясовано. Через оз. протшае р. Льва (Моства), л. пр. Ствиги (бас. Прип’ятО, яка вццграе велику роль у йоге живленш.

Туш-Оба — згаслий вулк. на Керченському n-oei (АРК). Наз­ва вщ тюрк, (ногай.) *tas «какпнь» та *oba «горб». Досл1вно «Кам’яний горб».

Тьма — рр.: 1) л. пр. Швд. Бугу; 2) п. пр. Ташлички-НижньоТ (бас. Швд. Бугу). Не виключено, назва фрак., що походить з i.-e. *tbma «темна (чорна)». Пор.: р. Тимок на Балканському n-oei, Bi- дома в рим. джерелах як Timachus, назву яко! вважають фрак., що походить з i.-e. *tbmakua «темна (чорна) вода» [Агеева, 88]. Пор. ТьмаДТьмака) — р., л. пр. Волги в р-ш Тверь Пор. Темна.

Тясмин (Тесмень, Тясмень, *Tasmin) — р., п. пр. Дншра. О.М.Трубачов назву виводить вщ тюрк. *tas «камшь» [Труб., ПУ, 211]. У багатьох мюцях русла Т. виходи кристал1чних порщ. Точ- н1шим е зв’язок з i.-e. *teks_ > слов, teks, tes з характерною для слов, мов BapiaHTHicno суф. -raen/-ma [ЕСЛИ, 158].

У

Убщь — рр.: 1) п. пр. Десни (бас. Дншра); 2) п. пр. Леглича (бас. Дншра). Стосовно структури лопчно зютавити обидва гщ- рошма з с.-х. De., род. вщм. Dea, завдяки чому в Уб1дь видшяеть- ся фшальне -щь. Гадають, до ряду фонетично под1бних можна вщнести Ублю, ниш Ублянка — р., п. пр. Ужа (бас. Тиси), яка постала з Уб-j-a. Суч. назва Ублянка утворилася вщ основи за допомогою суф. -янка [Шульгач, сг.].

Уборть — р., п. пр. Прип’ятс (бас. Дншра). Назву виводять вщ д.-р. борть «бджолиний р!й (вулик) у души». Слов’яни, головним чином Ti, що жили по берегах р1чок, починаючи з VII ст. займа- лися бортництвом — збиранням меду диких люових бджиь В.А.Жучкевич у назв1 вбачае слов, утворення за типом ландшаф- тних TepMiHiB «у 6opiB» (бшя 6opie) [Жучк., ТБ], що менш Bipo- шно Пор.: с. Бортники, Бортничь                                                                  ₍

Угольський масив — див. Украшсыа Карпати.

Уда (Уди, Удли, Удой) — р., п. пр. CiB. Д1нця (бас. Дону). Назву виводять вщ i.-e. *ud, *ued «вода» [Стрижак. НРП, 66—67]; д.-вд. udan «вода, хвиля» [ГУ, 25]. Звщси ж Удава — р., л. пр. Пела (бас. Дншра). Назва вщ давньо! топооснови ud- «вода» та укр. суф. -ава; Удай (Уда, Уданье) — р., п. пр. Сули (бас. Днш­ра). Вперше згадуеться в документах пщ 1390; назва утворена вщ Tie! ж основи ud- «вода» та суф. -ай^ Удиця — р., пр. Сейму (бас. Десни), суф. утворення на -иця; Удич — рр.: 1) (Удичь, Удич) л. пр, П1вд. Бугу); 2) л. пр. Удичу (бас. Швд. Бугу). Утворення вщ основи _чУд- за допомогою суф. -ич [Железняк, Рось, 30—31]. Не виключено походження вщ ipaH.-авест. oada «джерело», д.-ipaH. udon «хвил!», «вода», «noTiK» [Rozw., 276—277; Труб., ПУ, 52, 81, 178, Мае., ГСП, £5].

Удачне — смт. Красноармшського р-ну Донецько! обл. Розта- шоване на зал1знищ Красноармшськ — Синельникове. Заснова- не в 1890 у зв’язку з бущвництвом зал. ст., названо! Удачне, що в переклад! з рос. «вдале, щасливе». Назва вщ рос. прикм. удач­ный, утворена за допомогою заюнчення -е, що служить слово- творчим засобом. Дана за вдалий виб1р побудови станцй на гар- н1й мальовнич1й м1сцевост1.

Уж — рр.: 1) л. пр. Лаб1рця (бас. Дунаю). Про походження гщ- рон1ма е кшька версш. Найв1рогщшшим е припущення, за яким назва утворилася вщ д.-укр. термша ужина «вузьке мюце» (русло р1чки вузьке, звивисте, затиснуте горами); 2) (Уша, Ужа) п. пр. Прип’ял (бас. Дншра). Походження назви неясне. В.А.Жучкевич вважае можливим зв’язок п з балт. uosis «ясен» (див. Усок) i слов, переосмислене уж (вуж) (Natrix) — рщ змш родини вужевих [Жучк., ТБ, 173], у значенш «вузька i покручена р1чка».

Ужгород (кол. Онгвар, Гунгвар, Унгуйвар, Унгвар, Унгород) — м., обл. i рц. Закарпатсько! обл. Розташоване на р. Уж. Одне з найдавншшх слов’янських мют. Час заснування невщомий. Ар- хеолопчш даш та документа свщчать про юнування тут у VIII— IX ст. слов’янського поселения навколо Замчища — центру кня- з1вства племеш бших хорвате. Початкова назва Mi ста до нас не дшшла. На рубеж1 IX—X ст. У. зазнав нападу кочових угорських племен, а наприкшщ XI ст. остаточно пщпав пщ владу угорсь­ких феодал1в. Це призвело до мадяризацп як населения мюта, так i його назви. Воно стало називатися Унгвар — вщ угор. р. Унг (Уж) i вар «город, фортеця». Поряд з uiero назвою були слов’ян- CbKi i нап1вслов’янсью назви — Суггород, Унгоград, Ужгород. Вважаемо, що остання назва, яка набула найбшьшого поширен- ня, виникла вщ назви р. Уж, на якш лежить м1сто, в розум1нн1: «Укр1плення на УжЬ.

Ужоцький перевал — один з найбщьших перевал1в в Украшсь- ких Карпатах. Розташований М1Ж горами Бескидами i Верховин- ським хр., у Bepxie’i р. Уж, п. пр. Латорищ (бас. Дунаю), побли- зу кордону i3 Словаччиною. Тут же лежить с. Ужок, назване по iMeHi р1чки. Вщ не! через пром1жне найменування села i походить назва перевалу. Утворена за допомогою суф. -цьк. Через перевал проходить автошлях i зал1зниця Ужгород — Самб1р — Льв1в.

Узин (Узка, Узиня, Гудзинь, Узинь, Узень, Уза) — 1) р., л. пр. Вузько! (бас. Poci). Л1топ. назва Бъзяниця (Безяниця) — 1161 [ПСРЛ, 2, 433]. Походження найдавншо! форми Бъзяниця < д.-р. бъвъ < праслов. bbzb пов’язують з назвою рослини укр. бзина «бу­зина» (Sambucus ebulus). Назва, ймов1рно, виникла у зв’язку з язичеським в1руванням про «мешкання» чорт1в у бузин1 [ЕСЛИ, 25—26\. Суч. назва Узин (Узень) не е первинною, а тюркизована форма nepBicHoi слов, назви Б. Приклад утворення псевдотюр- кизм1в [Железняк, Рось, 88—91]; 2) м. Биюцерювського р-ну Ки- lBCbKo'i обл. Розташоване на р. Узин (бас. Poci). Час заснування невщомий. Вперше згадуеться пщ назвою Узенща. 3 1773 Узеш- цу почали називати Темберщиною. Суч. назва вщ р. Узин.

Узунларське озеро — на пд. Керченського п-ова. Назва вщ тюрк. *ozon «р1чка, долина». Формант *-1аг на означения множини.

Украша — територ1я, суверенна i незалежна, демократична держава. У. розташована на пд. зх. Сх. Свропи, на якш жили схщш слов’яни i була розм1щена 1хня держава Кшвська Русь та сум1жш з нею земль На пд. и територ1я обрамлена Чорним та Азовським морями, нижньою теч1ею р. Дунай, верхньою теч1ею р. Тиса, бас. Днютра, схилами Карпат, а на пн. — бас. Прип’ят1 i Десни. 1з зх. на сх. простяглася вщ Сяну i майже до Дону. Впер­ше назва Украша, у форм1 Оукраина, була зафжсована в 1патпв- ському лггопиш пщ 1187 стосовно до окраш Переяславсько! зем- л1. KpiM Переяславсько! згадуються й шпй укра'ши. В тому ж 1па- тпвському лггопищ пщ 1189 знаходимо у граф1чшй форм1 Оукра­ина Галичькои. У 1213 назва виступае стосовно Галицько-Волин- ського княз1вства. Про походження назви Украша icHye юлька версШ. Бшышсть дослщниюв (О.Потебня, О.Стрижак, В.Нико­нов та ш.) вважае, що вона походить вщ слова край — «кшець», а точн1ше — вщ прийменниково! будови у края, що первюно оз­начало «погранична територ1я». 1нш1 дослщники (М.Андрусяк, В.Русашвський, 31нов1я Франко, В.Скляренко та ш.) назву У. виводять вщ слова край у понято «краша» при первюному зна- ченн1 його «рщний край, краша, земля, населена свош народом i пов’язана з поруб1жним положениям територп стосовно eciei' сх.-слов. землЬ>. Таке тлумачення в1рогщн1ше. Слово край похо­дить вщ праслов. *krajb, первюне значения якого було «вщр1зок, шматок, шматок земл1». Вщ *krajb за допомогою праслов. суф. - ina був утворений iM. krajina — «теоритор1я, що належить племе- Hi». 1м. украша на вщмшу вщ iM. крата виник шсля розпаду праслов. едност1. Спшьносх.-слов. слово Украша утворене за до­помогою того ж суф. Мпа та праслов. iM. *ukrajb — «украй», вщ якого було утворено д1еслово *ukrajati — «вщр!зати, вщдшити». Перв1сне значения iM. украй слщ встановити як «вщр1зок вщ шматка i вщдшена частина територп племеш» [Скляренко]. 1сну- ють 1нш1 тлумачення походження назви У. Заслуговуе на увагу одне з них, а саме^ походження назви У. вщ сюф.-алан. мови — мови ск1ф. цившзащЪ^Сгаф. Uv-kira-ina означае «Пiднiжжя rip» (Карпат) [Дьомш]. У ХГУ—XV ст. починае вживатися термш Ли- товська Украша стосовно переважно Середнього Наддншров’я, загарбованого литовським княз1вством, а в XVI польським коро- л1вством, коли назва мщно закр1плюеться за Середньою i Ниж- ньою Наддншрянщиною, де жили украшш. Одночасно з поси- ленням провщного значения uiei територп в суспшьно-полггич- ному жигп украшського народу, в його 6opoTb6i за незалежшсть назва (Украша — М.Я.) розповсюдилась на Bci земл1, на яких формувався украшський народ, стала його етшчним, нацюналь- ним 1менем [1У, 1, 143]. Остаточно назва Украша закртилась i вщбилась в офщшних документах, в народнш творчосп i лггера- Typi XVI—XVII ст. Поряд з назвою Украша ще довго збериалася назва Русь, зокрема в Галичин! [УРЕ II, 11, 365; 1У, 1, 143]. У XIV ст. з’явилася назва Мала Русь, спочатку стосовно Галиць- ко-Волинського княз1вства, а згодом i Bciei Пд. Pyci, або У край­ни. Вщ терм1на Мала Русь виникла похщна назва Малорос1я, яка з середини XVII ст. стала офщшною. Назва Украша спочатку за- твердилась як народна i розмовна у Середньому Наддншров’!, а в ЗапорЬькш Cini як оф1ц1йна.

УкраТнка — м. Обух1вського р-ну Кшвсько! обл. Розташоване при впадшш р. Стугна в Дн1про. Перша згадка вщноситься до XV ст. Назва вщ Украша, утворена за допомогою суф. -к(а).

Украшськ (до 1963 — JliciBKa) — м. Донецько! обл., пщпоряд- коване Селид1всыай мюькрадь Розташоване неподал1к вщ зал1з- нищ Донецьк — Красноарм1йськ та автошляху Донецьк — Днш- ропетровськ. Виникло на Micui невелико! сл. Л1с1вки у 1963 в зв’язку з буд1вництвом шахти, названо! спочатку JliciBKa, а нев- довз1 перейменовано! на Украша, вщ яко! перейняло назву i Mic- то, що швидко росло. Нова назва шахти на честь Украши. Назва м. утворена вщ топооснови за допомогою суф. -ськ. Походжен- ня кол. назви JliciBKa невщоме.

Украшське Пол1Сся — одна з ф1зико-географ1чних зон Укра!- ни. 1м. частина Полкся означав: «люова сторона, край, др1бний л1с, зарослий чагарником». Прикм. частина складного топон!ма вщ Украша, утворилася за допомогою суф. -ськ(е). Под1бне утво- рення назв: Украшський степ, Украшський люостеп.

Укра!нський кристал!чний щит — пщняття кристал1чного фун­даменту пд.-зх. частини сх.-европейсько! платформи. Простяга- еться з пн. зх. на пд. сх. вщ р. Горинь, п. пр. Прип’ят1, майже до Азовського моря загальною довжиною бшьше 1000 км i шири­ною близько 250 км. У минулому — висока прська краша, яка внаслщок nponecie руйнування перетворилась на вис., до складу яко! ниш входять: Волинська, Подмъсъка, Приднтровська i Приа- зовська вис. 1м. частина складного топошма щит означав: вели­ка дшянка земно! кори, на якш дуже давш (докембрШсьм) крис- тал1чш породи виходять на поверхню. Якщо на Скандинавсько- му кристал1чному щит! вони виходять на поверхню всюди, то на Украшському — тшьки по долинах pi40K. Прикм. частина вщ то- пон!ма Украта, утворення за допомогою суф. -ськ(ий).

Украшсыи Карпати, Карпати (Карпати Укра'шсьга, Карпати JlicncTi) — складова частина прсько! системи Карпат на зх. Ук- ра!ни в межах Льв1всько!, 1вано-Франювсько!, Закарпатсько! та Чершвецько! обл., простягаються з пн. зх. на пд. сх. Походжен- ня назви К. не встановлено. Вона вперше зустр!чаеться у творах гр. !сторика Геродота (V ст. до н. е.) як назва одше! з приток Ду­наю — Kanpic. У старод. римлян — Сарматсью гори. Як назва rip слово Карпати вперше згадуеться у Клавдия Птоломея (II ст. н. е.). 3i старод. Грецн назва потрапила до TBopie араб, вчених як Карбад. У давньоугор. лггературних пам’ятках Карпати вщом1 пщ назвою Русью гори. Щодо походження opoHiMa К. icHye юлька гшотез. Одш назву виводять вщ слова хрб, харбат «хребет». iHmi пов’язують з племенем карте, яю, за даними антично! географп, жили на територй Схщних Карпат. За найновшими дослщжен- нями, вихщним словом для орошма К. е слов. *karpa < праслов. *kbrpatb(jb). OioBOTBipHoio базою е *къгра- з генетичним значен­иям «щось криве, вигнуте; вигин, виступ». Реконструкщя пра- форм *kbrpa/*skbtpa, *къгръ/*зкыръ здшснюеться на основ! слов. матер1алу. Пор. болг. д1ал. карпа «скеля», «велика скеля», карт — «скел1 стр1мчаки». I.-e. *(s)ker- «гнути, згинати» [Коз.] в розу- мшш «скелясп гори». CxiaHi К. майже повн1стю лежать на тери- Topii Укра'ши, тому ix i називають У.К., а за розюшш лки. як1 вкривають цю частину rip, — Люистими К. Звщси ж Карпатсь- кий запов{диик — державний заповедник, розташований на За- Kapnairi сх. м. Хуст, на гщ. сх. Украё'нських Карпат. Мае три фь aiarn: 1) Угольський масив, розташований на л1вому бер. Тереб- л5ки, пн. с. Уголь, вщ якого перейняв назву. Охороняються рщ- KicHi асощацн чистих бучин; 2) Говерлянський масив в р-не с. Го- верли. Охороняються Tunoei природш комплекси високопрного ландшафту Карпат; 3) Чорногорський масив в p-Hi Чорногори (1вано-Франювська обл.). Збереглися природн1 комплекси висо­копрного ландшафту Карпат, здшснюеться охорона рщкюних i зникаючих рослин i тварин.

Улу-Узень — рр.: 1) (Захщний Улу-Узень) бас. Чорного моря протшае по Кримському п-ову; 2) (Схщний Улу-Узень) бас. Чор­ного моря, знаходиться сх. першо!, за що кол. назва. Назва вщ тур. *yly «великий», *6zon «pi4Ka, рукав pi4KH».

Уманка (Л1Т0П. Ума) — р., л. пр. Ятраш (бас. Швд. Бугу). Де­ли дослщники назву тлумачать як похщну вщ найменування м. Умань, посилаючись при цьому на суф. здр1бншосп -к(а), за допомогою якого вона утворилася. Однак лггоп. форма Ума го­ворить про первинн1сть гщрошма, походження якого залишаеть- ся не ясним. Можна припустити, що вона походить вщ д.-р. у ма­ния «покинута земля; закуток, небезпечний для життя». Назва, очевидно, зумовлена частими набнами коч1вниив. Нова форма гщрошма — Уманка виникла шсля заснування MicTa Умань, йо- го зростання, значения якого було значно бшьшим вщ невелико! мшководно! р1чки,

Умань — м., рц. Черкасько! обл. Розташоване при злитп р. Уманка i п пр. Кам’янки (бас. Швд. Бугу). Вперше в !сторич- них документах мюцевють з поселениям, назва якого не вщома, згадуеться на початку XV ст. Згодом поселения, мабуть, було зруйноване татарами: в акл польського сейму вщ 1609 згадуеть­ся «пустот Умань», яка була пожалувана брацлавському старое- Ti Калиновському. Слово умань походить вщ д.-р. умания «поки­нута земля; закуток, небезпечний для життя». У першш полови- Hi XVII ст. на nycTomi виросло м. Умань. Воно вперше згадуеть­ся в судовому документ! 1616. Назва мюта, очевидно, вщ пустот Умань через найменування р. Ума > Умань > Уманка, яка Суп- расльським лггописом згадуеться пщ назвою Ума. Вщ не!, eipo- гщно, походить i назва пустошь Шзшше назва р!чки видозм!ни- лась як похщна вщ найменування мюта, за допомогою суф. -к(а). Досить типове явите в TonoHiMiui.

Унава (Унья, Уновь, Унова — СГУ, 580) — р., п. пр. 1рпеня. Перша згадка пщ 1159 у форм! Унья, тзшше як Оуновь, Унова (1686 р.), згодом Унава. Пор. р. Ун, пр. р. Кама, в Рос!!, р. Una, пр. Сави, в бас. Дунаю (в Югослава). Останню вважають назвою uuiip., яка пов’язана з балт. i слов. гщрон!мами Una, Unia, Unawa. Назва У. бас. 1рпеня е рел!ктовою i.-e. назвою, що походить вщ i.-e. кореня *£ип [Железняк, ГКП, 134—134] д.-р. основи унъ «юний» з допомогою кшшвки -ва (Топ., Труб., 221), у розумшш «чиста, прозора, не вкрита заростями». Юнщвку -ва, гадають, слщ шукати у MOBi племен, яю колись населяли ni земл!, i при- пускають, що в одшй з i'xHix мов вона означала «вода», «рша», «теч!я», «noriK». Звщси Удава, Вирва, Гуйва та ш. Створена на слов, чи протоукр. грунт! [Франко 3., 18].

Уразова — р., л. пр. Осколу (бас. Cie. Дшця). Назву принес­ли селяни-переселенщ 3i сл. Уразовог Воронезько! губ. Назву сл. виводять вщ тюрк, ураз, урас «щастя» [Прох. 179], утворена суф. -ова.

t                                t

Урало-Кавказ — смт., пщпорядковане Краснодонськш М1ськ- рад1 Лугансько! обл. Розташоване за 2 км вщ зал1знищ Лутугине — 1зварине. Виникло 1914 у зв’язку з початком буд1вництва ву- ruibHo'i шахти Урало-Кавказьким акцюнерним товариством. Звщ- си й назва.

Урвихв1ст — рр.: 1) л. пр. Cie. Дшця (бас. Дону); 2) л. пр. Сквирки (бас. Poci). Назву можна пов’язувати з укр. апелятивом eupeu-xeicm «багно, ipxaea вода» [Юрков., 164\ Железняк, Рось, 30]. Звщси ж Вирвихв1ст — назви невеликих рр. у бас. Poci i Дншра.

Усок — р., л. пр. 1вотки (бас. Десни). Пор. Уса, Усса — р1чки на територп Бшоруси. Назву останшх виводять з балт. ohsis «ясен» (Fraxinus L.) — рщ рослин з родини маслинових [Жучк., ТВ.]. Гщрошм Усок утворився, ймов1рно, внаслщок перенесения назви переселениями з Бшоруси i являе собою демшутивне ут- ворення за допомогою суф. -ок вщ основи Ус-.

Успенка (кол. Успенське) — смт. Лутугинського р-ну Луган- сько1 обл. Розташоване на правому бер. Вшьх1вки (бас. Cie. Дш- ця). Засноване 1755 селянами-кршаками, що тжали сюди з pi3- них мюцевостей Росй та Укра'ши. ni3Hime тут була побудована церква Успенш, вщ назви яко! i походить TonoHiM. Згодом до У. приедналися поселения Малюки, Водяне, Куцурб1вка.

Устилуг — м. Володимир-Волинського р-ну Волинсько!' обл. Розташоване в aupni (д.-р. Ь’стье) р. Луга, п. пр. Зах. Бугу. Звщси й назва. У. — одне з MiCT Кшвсько? Pyci. В IX—XII ст. тут було укр1плення. Перша згадка про У. в руських Л1тописах пщ 1150, коли великий князь кшвський 1зяслав Мстиславович пщ час м1жусобно1 боротьби послав У. «на покори» ceoix союзниюв угорщв_г[ПСРЛ, 2, 408]. _t

Устим1вський дендропарк — парк-пам’ятник садово-паркового мистецтва, розташований бшя с. Устим'тки Глобинського р-ну Полтавсько! обл., вщ якого й перейняв назву. Засновано в 1893 у маетку мюцевого помщика Устимовича В.М. Звщси наймену- вання села. Один i3 кращих в Укра1н1 дендропарюв.

Уступ — рр.: 1) п. рук. Дншра (в Херсонськш обл.); 2) п. пр. Переводу (бас. Сули). Смисл той же самий, що i в семеми «ка- мшь» (див. Кам’яна). Назва вщ термша уступ «виступ або вшм- ка в чомусь, що нагадуе схщець» [Карпен., 62]. Слово уступ пов’язують з щеею затримки води — stop < stomp.

Усть-Чорна — смт. Тяч1вського o'-ну Закарпатсько! обл. Роз­ташоване при элита р. Брустурянка' i Мокрянка, яю дають поча­ток р. Тетерев (бас. Дунаю). Micuem жител1 здавна називають це Micue Устям. Звщси перша частина складного топон1ма. Друга частина походить вщ назви пот. — Чорний nomiK, який протшае через с-ще. Походження назви потоку пояснюють тим, що вш вит1кае з тшистого смерекового {торного») nicy. Виникла У.-Ч. у 60-х роках XVIII ст.

Устя — рр.: 1) л. пр. Гориш (бас. Прип’ятО; 2) л. пр. Швд. Бу­гу; 3) л. пр. Собу (бас. Швд. Бугу); 4) п. пр. Гатки (бас. 1рпеня). Назва вщ апелятива устя (гирло) — «мюце, де зливаються дв1 р1чки» [Дзен., 24]. Пор. ст.-слов, оустш — «устя» — д.- болг. оус- тШ «устие на река» [див. Железняк, Г1, 70— 72].

Утка — рр.: 1) (Удка) л. пр. Удаю (бас. Сули); 2) л. пр. Остра (бас. Десни). Назву виводять вщ Уда, утворена за допомогою суф. -ка. Доопвно: «Маленька Уда»: д > т перед к. Пщтримане народно-етимолопчним зближенням 3i словом утка [Стрижак].

Утювка — смт. Харювського р-ну Харювсько! обл. Розташо- ване на л1вому бер. р. Мож (бас. Дону). Виникло в середин! XVHI ст. Перша письмова згадка вщноситься до 1785. Назва вщ пр1звиша помщика.

Утлюк — р., пр. Утлюцького лим. Азовського моря. Про по­ходження назви див. Великий Утлюк.

Утлюцький лиман — зат. Азовського моря, вщгороджена вщ нього косою Федотова i и продовженням — косою Б1рючий o-ie. Розташована у Запор1зьюй i Херсонсыай обл. Назва вщ р. Великий Утлюк. яка в нього впадае. Утворилася за допомогою суф. -цький.

Учан-Су — див. Водоспадна.

Ушиця — р., л. пр. Дшстра. Jliron. назва Оушица. Назву виво­дять вщ ст.-слов, ошую «по л1вий 6iK, л1воруч» в означенш «л1ва притока». В iMeHi У. вбачають спорщнення з гщрон1мом Ужа балт. походження, ще mini виводять вщ лит. uosis, тал. ousis «ясен» [ЕСЛИ, /6Я]. Не виключено, що назва могла утворитися вщ поширення на н берегах рослини оушь, ушь — так напй пред­ки називали один з вид1в дягелю — багатор!чну трав’янисту рос- лину з родини зонтичних, яку з давшх час1в вживали в 1жу i як л1ки [Меркулова, 39—40]. Звщси Ушка — назва двох п. пр. Уши- ui. Найменування утворилося вщ топооснови Уш- i суф. вщпо- вщно -иця i -ка.

Ушьскъ — лпоп. м. в КиУвсыай земл1. Ототожнюють з с. Ушо- мир Коростенського р-ну Житомирсько! обл. Перша згадка в 1патнвському лнопис! пщ 1150. Назва вщ р. Уиш (Уж), п. пр. Прип’ят1, на яюй було розташоване. Утворилася вщ топооснови Уш- i типового д.-р. суф. -ск.

 

ф

Фаспв — м., рц. Кшвсько! обл. Розташоване на р. Унава, п. пр. 1рпеня (бас. Дншра). Час заснування невщомий. Вперше в шторичних джерелах згадуеться пщ 1390. Походження назви ос- таточно не встановлено. За народними переказами, назва вщ слова хвосты «бунчуки», бо !х тут н1бито багато залишилося nic- ля розгрому половщв. Однак лггописи та ший документа не за- свщчують в p-Hi теп. Ф. слщв розгрому половц1в. Тлумачення являе собою типовий приклад народно! етимологп. Можна при- пустити, що Ф. — назва вщантропошм1чна i, ймов1рно, походить вщ iMeHi Фауст (Фаст), яке функщонувало в д.-p., а згодом i в укр. 1меннику в перюд з XI по XVII ст., згадуваного в система- тизованому перел1ку iMeH акад. Ы.Срезневським. Серед цього алфавитного перел1ку, виданого у 1863, зустр1чаемо 1мена — Фа­уст, Феодор, Феодот, Феодул тощо. Под1бно до того, як з часом з метою легшо! вимови в iMeHax Феодор, Феодот, Феодул та ш. зникли звуки о, зник, iMOBipHO, i звук у в iMeHi Фауст. Можна припустите, що ойкошм Фаст'т походить вщ iMeHi Фаст {Фа­уст), утворений за допомогою приев, суф. -ie [Ян.]. Звщси ж по- хщна назва р. Фаспвка, п. пр. Унави (бас. Дншра), на якш роз- ташований Ф.

Фаицвка — смт.: 1) AHTpanHTiBCbKoro р-ну Лугансько! обл. Роз­ташоване на пд. зх. область Засноване 1773 як слобода переселен­иями з Фапдвки Курсько! губ. (ниш Белгородська обл.), яи й принесли з собою назву рщного поселения. Гадають, що в ocHoei назви лежить найменування рослини хвощ (Eguisetum L.) з роди­ли хвощових. Однак бшьш ймов1рно, що назва антропошм1чного походження й утворена вщ прозвища Фащев та суф. -iBK(a); 2) Пе- ревальського р-ну Лугансько! обл. Розташоване на зашзнищ Де- бальцеве — Ровеньки та aBTOMaricTpaai Харгав — Ростов. Виник- ло пщ час бущвництва зал1зниц1 в друг1й половин! XIX ст. Назву зал. ст., а згодом i с-ще перейняли вщ сл. Фащ1вка, яка лежить за 7 км на пд. сх.

t                                   f

Федотова коса — коса на узбережж! Азовського моря в За- пор1зькш обл. Перша частина складного топошма виникла пщ час кримського походу, коли одна з вшськових частил досягла коси, найменування яко! було невщоме. Ця под1я сталася близько 1774, у день релйтйногА свята св. Федота, iMeHeM яко- го i названа коса. Слово коса означае «вузька низовинна намив-

 

Феодоси (кол. Ардабда, Авдавда, Кафа, Кучук Стамбул) — 1) м. республжанського пщпорядкування АРК. Розташоване на пд. сх. Кримського п-ова, на бер. Чорного моря. Одне з найдав- шших мют Украши. У 1971 вщзначалося 2500 роив. За вщомос- тями гр. 1сторика Сюлакса Кар1анського, на мющ Ф. був н. п. i пристань тавр1в. Згодом тут було поселения сиф1в пщ назвою Ардабда, Авдавда, Арданда — «Micro семи бопв» [Никон., КТС, 442—443], у V—VI ст. н. е. — поселения алашв, у инщ VI Ф. пе- ребувала пщ владою хозар1в. За час1в панування генуезц1в (XIII— XV ст.) м1сто називалося Kaofa, запозичене арабами з д.-пер., що означало «прський кряж». Назва за розташування мюта бшя кря­жа. Турки араб. терм1н Kaofa видозм1нили на *Kafa «череп», Hi- би за под1бшсть rip бшя м1ста до черепа. Але справа тут не в по- д1бносп об’екпв, а в под1бностч звучания сл1в: Kaofa — Kafa. Шсля приеднання Криму до Poci'i (1783) вщновлено д.-гр. назву Феодосш. У переклад! з гр. назва teos — «бог», dosis — «дар» i до- сл1вно означае «щаслива, богом дана». 1снуе думка, що назву ста- род. MicTy-колонн дав боспорський цар Левкои на честь свое! близько! родички Феодоси [«Россия», 14, 794\\ 2) джерело мше- ральних вод на пд. сх. Кримського п-ова. Назва похщна вщ Mic- та Феодоси. Звщси ж Феодосшсыса затока — затока Чорного мо­ря, розташована на пд. сх. Кримського п-ова. Назва вщ мюта Феодоси та суф. -ська.

Ф1алка — р., л. пр. Груш (бас. Пела). Вважають за можливе походження назви pimat вщ рослини ф'юлка, з якою вона aconi- юеться i яко! в Укра!ш вщомо ряд р!зновщйв, зокрема тих, що ростуть у сирих Miciwx, напр., ф1алка болотяна (Viola palestris L.), ф1алка собача (Viola canina L.) тощо. Pi4Ka протжае в болотис- тих мюцях, де ростуть назван! види. Як вказуе дослщник, в ук- рашських д1алектах р!зновиди ф1алки — братки або сокирки, берладинка — також вщображеш в riapoHinax: р. Братениця, Со- кирниия, Берладинка [Стрижак, ГП, 161—162].

Форос — 1) мис на пд. Кримського п-ова. Назва вщ гр. faros «маяк». За чашв панування генуезщв (XIII—XV ст.) тут i справд! стояв маяк. Проте бшьш BiporiaHe тлумачення, за яким назву ви- водять вщ гр. foros «данина»; 2) смт. пщпорядковане Ялтинсьий MicbKpafli АРК. Розташоване на пд. 6epe3i Криму поруч з мисом Форос, за 40 км на зх. вщ Ялти. Назва вщ найменування мису Форос. У e-mi вщомий санатор!й «Форос».

Фосенка (Хвосниця, Фосниця, Мала Фосня) — р., п. пр. Нори­на (бас. Прип’ятт). Назва вщ фоса «pie, канава, яма» [Гршч., 4, 378]. Апелятив фоса тепер вщомий лише на Правобережж! й означае «pie, канава» [Марус., 253]; на Льв1вщиш BiH функцюнуе ниш в значенш «болото», у Карпатах — «pie» [Шульгач, ГБС, 28—29\. Назва Ф. утворилася вщ кореня фос- за допомогою суф. -енка.

Фрунзе — смт. Слов’яносербського р-ну Лугансько! обл. Роз- ташоване на р. Лугань, п. пр. CiB. Дшця (бас. Дону). Виникло в 60-х—80-х роках XVIII ст., коли на землях офщера у вщставщ Сентянша були засноваш села Сентяшвка, Красногор1вка i Но- восел!вка. На 6a3i цих сш, а також Таклвки та декшькох xyropiB, у 1930 створено с-ще Фрунзе. Фрунз1вка (до 1927 — 3axapiBKa) — смт., рц. Одесько! обл. Розташоване на р. Кучурган, п. пр. Вели­кого Куяльника (бас. Чорного моря). Засноване в друпй полови- Hi XVIII ст. росшськими та украшськими кршаками-втшачами i молдованами. Фрунз1вське — оз. на пд. зх. Полтавсько! обл. Наз- ви вщ пр1звища радянського полководця М.В.Фрунзе.

Фул — одна з най щкавших печер у Кримських горах. Розта- шована в плато Карабьяйла, на висоД близько 900 м. Назва вщ гр. ful «гшздо».

Фундукли — р., л. пр. Зу! (бас. Салгиру). Назва вщ тат. *fm- duk — «земляний ropix» + *-lu тат. суф. Доопвно: «горкова». Оче­видно, в долин! р1чки колись росло багато диких горшв (apaxicy).

X

Хаджибейський лиман (оз. Хаджибей) — солоний лим. (оз.) на пн. зх. узбережж1 Чорного моря в Одесьюй обл. Назва вщ yxpin- лення (Хаджибей), що юнувало в XIV ст. на Micni суч. м. Одеси i засноване тат. военачальником Бек-Хадж1-беем. Слов, утворен- ня за допомогою суф. -ський. Саме слово хажд1 з араб, i означав Bipyio4oro мусульманина, який ходив на прощу до Мекки — «священного» Mi ста apa6ie.

Хаджидер — 1) оз. на Чорноморському узбережж1 в Одесыай обл.; 2) р., впадае в оз. Хаджидер. Про походження першо! части- ни складного гщрон1ма див. Хаджибейський лиман. Друга частина *dere з тат. «ущелина, долина». Очевидно, назва дана спочатку pi4- ni, в розумшш: «Долина Хадаа», а згодом перейшла i на озеро.

Харанлих-Коба — печера в Кримських горах з найбшьшою в Криму пщземною галереею Кильсечек «церивця». Назва з тат. *haranlih «темна», *kobe «печера».

Харгав (Харкова КБЧ — 1627, Харьково КБЧ — 1670, Харько­ва, Харьковка — 1686, Харьков, Харковь — СГУ, 587) — 1) р., л. пр. Уди (бас. CiB. Дшця). Походження назви доа не д1стало на- укового пояснения. Деяю дослщники вважають и похщною вщ м. Харкова, проте переважна бшьш1сть icropHKiB, етнограф1в, то-

 

noHiMicTie вважають ii первинною. Вперше вона згадуеться в 1627, в КБЧ, тобто рашше на чверть столггтя до заснування м. X., в якш говориться: «... а Лопин пала в Харкову, а Харкова пала в Уды». Треба думати, що назва р1чки юнувала задовго до того. Походження назви р1чки залишаеться нерозв’язаним. Звер- н1мо увагу на той факт, що в минулому р. згадуеться в фор- Mi Харкова, Харькова. Можна припустити, що назва й походить з д.-тюрк, мови й утворилася вщ двох загальногеограф1чних тюрк, термине: *char- (*Kara, *chara) в значенш «земля, суша» та kobi (Kobu, Kobe) — «слщ тимчасового потоку». Отже, первинна фор­ма д.-тюрк, гщрошма могла звучати як Charkobi, що, ймов1рно, досл1вно означало «мшководна, пересихаюча р1чка». 3 переходом у слов, мову тюрк, гщрошм Харкоби Mir видозмшитися на Харко­ва, де частина елемента коби -оби трансформувалася на слов, формант -ова [Ян., НМ, 72—75]; 2) м., обл. i рц. Харгавсько! обл. Розташоване при злитп рр. Харюв, Лопань i Уда (бас. CiB. Дш- ця). Щодо заснування X. i походження його назви icHye ряд ле­генд i ппотез. За одшею з легенд, яка з’явилася у XVIII ст. [1КБ, 7—26\, MicTO започаткував якийсь козак Харко (скорочена фор­ма вщ Харитон), котрий шбито прийшов сюди з групою пересе- ленщв з Придншров’я десь у 20-х роках XVII ст., звщки й назва X. Письменник Г.Ф.Квггка-Основ’яненко переказував легенду, за якою сл. Основу, з яко! шбито започатковано X., було засно- вано його прадщом Андр1ем Квггкою 1646. Згодом встановлено, що останнш сл. Основу купив у козацько! родини Донщв 1713 [Слюс., 37\. Легенди не мають наукових обгрунтувань i були роз- критиковаш Фшаретом [Фш., 2, 5—6] i Д.1.Багал1ем [Багал1й, I, 7—26]. Серйозш заперечення зустршо припущення М.ЯЛристо- ва про те, що давне городище, на мющ якого виник X., являе со­бою залишки полов. веж1 Шарукань, вщ яко! вш виводив назву X. ДЛ.Багалш висловив бшьш BiporiaHy ппотезу. BiH вважае, що згадане городище — це старод. слов. м. чашв Кшвсько! Pyci. До­кументально встановлено, що X. засновано козаками-переселен- цями, як1 т1кали вщ утисюв польсько1 шляхти з Правобережно! Украши. Перша згадка про поселения вщноситься до 1654. До­кумента за цей piK свщчать про те, що сюди прибуло кшька сот ciMeft укр. переселенщв на чол1 з 1ваном Каркачем. У 1655—1656 тут було побудовано фортецю для захисту вщ граб1жницьких на- 6iriB кримських i ногайських татар. Найбшьш iMoeipHO, що наз­ва мюта походить вщ р. Харйв, як походить назва м. Вовчансь- ка вщ р. Вовча, м. Хорола вщ р. Хорол тощо [Ян., НМ].

Харцизьк — м. обласного пщпорядкування Донецько! обл. Розташоване на зал1знищ Горл1вка — Ьловайськ. Виникло у

XVIII ст. на землях генерала 1ловайського, який заснував тут слободу i назвав 1менем балки Харцизько! — п. пр. Кринки. У XIX ст. слобода називалася ще й Кринкою-Трощькою — вщ назви р. Кринка, що протшала неподалш, та побудовано! тут церкви св. Тршщ. 3 побудовою у 60-х роках XIX ст. зал1знищ зал. ст. бу- ло названо по iMern одше! з паралельних назв сл. — Харцизькою. 1з зростанням н. п. i вщведенням його до рангу MicT з’явилася суч. назва — Харцизьк. Звщси ж Харцизька — рр.: 1) п. пр. Грузь- кого Сланчику (бас. Азовського моря); 2) п. пр. Вшьхово! (бас. Miycy). Назва походить вщ харцизи, харцизяки — так називали волелюбних i знедолених селян-KpinaidB, яга тйсали вщ пансько! сваволц i представнигав двох козацысих вольниць — запор13ько! i донсько!, що селилися самоправно на землях Дикого Поля, Mix Запор1зькою СЛччю i Доном, у яругах.

Хвощова — р., п. пр. Ворскли (бас. Дншра). О.С.Стрижак гщро- HiM пов’язуе з рослиною хвйц або хвощ (Eguisetum L.). Утворила- ся за допомогою суф. -ова. У флор! Укражи вщомо 9 вщцв. По до­линах рис, на луках i болотистих мюцях ростуть р1зновиди хвоща: хвощ лучний (Е. praitense Erhr.), хвощ болотний (Е. palustre L.). В укр. д1алектах р1зновиди хвоща — шець (илець), кобильник, скри- пШ виступають в гщрошмах 1льниця, Скрип1вка, Кобильниця.

Херсон — м., обл. ц. Розташоване на правому бер. Дншра. Засноване в 1778 князем Потьомганим на мющ рос. ущмплення Олексаьццнвського шанцю як суднобуд1вна верф i фортеця. За тод!шньою «модою» названий на честь д.-гр. м1ста Херсонеса- Тавршського, який у древнш Pyci носив ст.-слов, назву Херъсон [див. Фаем., 4, 234\.

Херсонес — мне на пд. зх. Кримського п-ова. Назва вщ гр. chersonesos— «швостр1в», «берег».

Херсонес-Тавршський (Херсонесос) — м.-держава, що icHyeaaa в старод. часи на пд. зх. Кримського п-ова, неподалж вщ суч. Се­вастополя. Засноване на мющ невеликого поселения в 422—421 до н. е. переселениями з малоазшського мкта Геракле!. Гр. cher­sonesos означав «твостр1в, берег» [Боднар, 362; ГШ]. Слово Тав- ршський вщ таври — назва народу, який населяв Кримський n-ie у далекому минулому (див. Taepiica). В середн1 в1ки — Херсон, у рус. — Корсунь, у тюрк. — Сари Кермен — «Руда фортеця».

Херсонська бухта — зат. Чорного моря на пд. зх. Кримського п-ова. Походження назви див. Херсонес-Тавршський. Утворена вщ топошма Херсонес за допомогою суф. -ська. Звщси ж назва Херсонський мне — на пд. зх. Кримського п-ова.

Хир — верш. Кримських rip. Назва вщ тюрк. *chir «верблюд». Дана за зовшшню под!бшсть до верблюда.

Хмелевка — р., п. пр. Сули (бас. Дншра). Як засвщчуе Н.Мар­кевич, ще в середин! XIX ст. на р. стояло с. Xjaenie. 1мов1рно, гщ- рошм походить вщ назви цього села. Вона утворилася за допомо- гою суф. мвка. Назва с. вщантропошм1чного походження; Хмыь- чик — р., л. пр. JlicHoi' Кам’янки (бас. Тетерева). Назви вщ хмыъ — рщ трав’янистих рослин з родини коноплевих. Вказуе на по- ширення в минулому хмелю в дикому стань Утворення за допомогою суф. -чик.

Хмельницький (кол. Плоскур1в, Плоскир1в, Проскур1в) — м., обл. i рц. Розташоване на р. Швд. Буг i його пр. Плоскш. Точний час заснування не встановлено. Вперше згадуеться 1493 пщ наз- вою Плоскир1в. За народним переказом, стара назва походить вщ найменування р. Плоска (М.Орловський). Перейменоване в Хмельницький 1954 на честь видатного д!яча i полководця, ке- piBHHKa визвольно! боротьби укра'шського народу проти шляхет- сько! Польиц — Богдана Хмельницького.

Хмшьник — м., рц. Вщницько! обл. Бальнеолопчний курорт. Розташоване на обох бер. Швд. Бугу. Час заснування невщомий. Перша письмова згадка вщноситься до 1434, коли X. було загар- бано польськими феодалами. Наукового пояснения походження назви немае. За народним переказом, поселения було засноване в урочипц Хмтьник, що лежало на невеликому o-Bi м1ж двома ру­кавами Швд. Бугу. O-iB був вкритий лозами, калиною та ш. рос- линами, по яких вився дикий хмшь.

Хмшьчик — див. Хмел1вка.

f               г

Хоба-Тепе — центральна частина Берегового хр. у Кримських горах. Являе собою жерло давнього згаслого вулкана. Назва з тат. *Choba-tepe, де Хоба — «печера», тепе «вершина».

Ходор1в (кол. Ходоростав, Ходор1в-Став) — м. Жидач1вського р-ну JlbBiBCbKo'i обл. Розташоване на р. Луг, п. пр. Днютра. Пер­ша згадка про X. вщноситься до 1394. Назва мюта походить вщ власного iMeHi Ходор (Xeedip) [Никон., КТС, 454\. Утворена за допомогою суф. приналежносп -ie. Очевидно, його засновником був один з нащадюв галицьких бояр. Стара назва Ходopie-Став, або Ходоростав, походить вщ того, що поселения спочатку було розташоване на o-Bi, утвореному ставом i одним з рукав1в р. Луг, на якому в XV ст. було збудовано замок з укр1пленням, вщдще- ний вщ села глибоким ровом.

Холми — смт. Корюювського р-ну MepHiriBCbKoi обл. Розта­шоване на р. Убщь, п. пр. Десни. Засноване в XVI ст. Назва вщ холм (горб), вказуе на погорбовану мкщевють, серед яко! лежить с-ще. Роль словотворчого засобу виконуе флекс1я -и. Пор. поль- ське м. Хелм у тому ж значенш.

Холодний яр — розташований на Черкащиш. Пов’язаний з ба- гатьма юторичними подкми: повз Х.я. проходив Чорний шлях (див.). Виникнення назви вщносять до XIII ст. И пов’язують з 1менем селянки Маланки Холод, яка в роки нашестя татаро- монгол1в рятувалася тут з дпъми. Згодом до не! приедналися й шеш вт1качк Так виникло невелике поселения, яке довгий час називалося Холодне. За народним переказом, що дшшов до на- шого часу, вщ найменування поселения походить иазва Холод­ний яр. BiH остваний Т.Г.Шевченком в його творах — «Гайда­маки», «Холодний яр» та ш.

Хомора (Хомуръ, Хомара, Хоморъ) — р., л. пр. Случ1 (бас. Го- ршн). Вперше згадуеться 1234. Походження назви не з’ясовано. 1\^- вщносять до 1раноск1ф. етимологй [Соб.], вичленовуючи у хо- мор- мор-, прир1внюючи до компонента мор-ава, що етимолоп- зуеться як «болото». Компонент хо- пов’язують з молд. хомар «глинозем» [Див. Пура, НРГ, 19—2Щ.

Хомутець — рр.: 1) п. пр. Хоролу (бас. Пела). Назва вщ кон- ф1гураци русла: вона багата на меандри (закрути), под1бш до хо­мута. Вщ цього м1сцевого термша та суф. -ець i утворилася назва. Це найменування перейняло с. Хомутець Миргородського р-ну Полтавеько! обл., розташоване на однойменн1й рщщ. С. X. вщо- ме ц1кавою пам’яткою парковоё культури — Хомутецьким парком, закладеним у XIX ст. 1мов1рно, звщеи й iHmi однойменн1 гщро- шми; 2) п. пр. Берези (бас. Десни); 3) п. пр. CiB. Дшця (бас. До­ну); Хомутка — р., л. пр. Швд. Бугу, утворена вщ xiei ж основи суф. -ка; Хомутня — р., л. пр. Кобильноё (бас. П1вд. Бугу), суф. утворення на -ня.

Хомупвський степ (Табунний степ, Хомупвська толока) — вщ- д1л Украшського державного степового заповедника НАН Укра- ши в Донецьюй обл. Цшинний р1знотравно-ковильний степ на Приазовських чорноземах. Розташований за 23 км. на пн. вщ м. Новоазовська. Заснований 1926. Назва походить вщ с. Хому­ты, розташованого неподалж вщ заповщника. Утворена вщ ос­нови хомут- за допомогою суф. -1вськ(ий). У минулому населен­ия цього села займалося виготовленням хомут1в, звщеи й похо­дить його назва (вщ пр1звиська жител1в). Табунным степом запо­ведник називають тому, що тут колись донсыа козаки випасали табуны коней.

Хоревиця (л1топ. Хоревица) — гора на територп м. Киева (точ- шше горб). Уперше згадуеться л1тописцем Нестором в його опо- вщанн1 про виникнення Киева, де вш пише «...а третьему Хо- рив...» [ПСРЛ, 1, Лавр. л1т.,\?[. Назва вщ основи Хорив- // Хорев- на -иця [ЕСЛИ, 169—170[. \

Хоробра — рр.: 1) п. пр. Poci (бас. Дншра); 2) пр. Сейму (бас. Десни). Походження назви лишаеться до юнця не з’ясованим. 1снуе кшька тлумачень, найв!рогщшшим з яких е творения ii вщ гщрооснови хоробор i3 можливим значениям «чиста мочежина» [Железняк, Рось, 62—64]. Змшу другого компонента -бор на -бра (Хоробор/Хоробра) пояснюють випадшням останнього о через наявшсть трьох о пщряд у чотирискладовому слов1, що неприй- нятне для укр. мови. Гщрошм Хоробра в живому вжитку щенти- ф1куеться з прикм. хоробра [Там же, 64; Железняк, ЕС, 21—22].

Хорол — 1) (Хороль) р., п. пр. Пела (бас. Дншра). Вперше зга- дуеться в лшшисах гид 1096. Походження назви остаточно не з’ясовано. Ряд запропонованих етимолопй непереконлив1. Одш дослщники назву виводять з ipaH. hu «хороший» [Соб.]. iHuii в основ! пдрон1ма вбачають i.-e. *har «текти» [Топ., Труб., 228]. Найбшыи в1рогщно, що гщрошм походить 3i слов, хрълъ у зна- ченш «швидкий» [Фаем., 4, 265; ЕСЛИ, 171]; 2) м., рц. Полтав- сько! обл. Уперше згадуеться в дух1вниц1 Володимира Мономаха пщ 1083. Лежить на автошляху Полтава — Лубни. Назва вщ од­ноименно! р1чки, неподалж вщ яко! розташоване.

Хорошеве — смт., пщпорядковане ХарювськШ м1ськрад1. Роз­ташоване на р. Уда (бас. Cie. Дшця). Виникло на Micui Хороше- вого Городища, яке згадуеться пщ 1571. Звщси назва. Про похо­дження найменування Городища достов1рних ведомостей немае.

Хортиця (д.-р. ХорьтицА, Хортичев остров, Ортинське, шзш- ше — Велика Хортиця) — найбшыпий о. на Дншр1 в Запор1зьк1й обл., що мютиться перед гирлом р. Хортиця. Перша лггературна згадка у в1зант1йщв у X ст. пщ назвою остр1в св. Георг1я, пара- лельно остр1в св. Григор1я. Руський лггописець пщ 1103 розпов1- дае, що великий князь Святослав 1зяславович пщ час походу на половщв «...приидоша ниже порог, сташа в протоце и в Хорти- чем остров...» У руських записах о. згадуеться ще пщ назвою Ор­тинське. 1снуе кшька ппотез щодо походження найменування о- ва. Одш назву виводять вщ гр. хортое «поляна, луки, пасовись- ко», iHini творять i"i вщ хорт------------------------------------------------------------ вид собак, пов’язуючи з леген­

дою про хорт1в, яких шбито брали з собою ri, що пливли поро­гами Дн1пра. За М.Фасмером, назва о-ва походить вщ тюрк. *orta, *ort «таке, що знаходиться в середин! чогось». Назва о-ва Ортинське, що зустр!чаеться в руських джерелах, i е видозмше- ним тюрк. *orta. Назва Велика Хортиця з’явилась п!зн!ше на вщ- мшу вщ назви о-ва Мала Хортиця, що пщносився на пн. вщ Хортиц1, де був nopir Вшьний, затоплений нин1 водами вдех. Звщси ж назва рр.: Хортиця — п. пр. Дншра; Верхня Хортиця, що впадае в праве русло Дншра — Р!чище, проти пд.-зх. окраёни о-

 

t                         t

ва, i Нижня Хортиця — проти пд. окраши о-ва. Топошм Хорти­ця трансформувався з орта, орт (Ортиця) пщ впливом легенди, пов’язажн з хортами.

Хотин (кол. Хотшь, XyriHb, Хотень, Хотина) — м., рц. Черш- вецько! обл. Розташоване на правому високому, стр!мкому бер. Дшстра. Вщоме з X ст. У X—XI ст. входило до Кшвсько! Pyci; в XII ст. — до Галицького княз1вства. Походження назви остаточ- но не з’ясоване. Гадають, що вона походить вщ д1есл. xomimu в означенш «бажане» (Ю.О.Карпенко). 1снуе також думка, що X. заснував у I ст. н. е. дак. пар Котизон (Хотизон), вщ iMeHi яко- го й шшла назва Micra. 1нип дослщники вважають, що ойкошм походить вщ iMeHi Хот’кнъ (Хотим), *Хота, повне \м’я якого, очевидно, Хотим'кръ (Хотимиръ). Таке тлумачення найбшьш Bi- рогщне [Соб., 240]. Отже, Хотин < *Хота < *Хотамиръ. Звщси ж Хотинська височина — в Прикарпатп в межах ЧершвецькоУ обл., мгж Днютром i Прутом, на зх. вщ м. Хотина.

Храбусна (Хробусна, Харабушна) — р., п. пр. Путили (бас. Ду­наю). Як вказуе Б.Ф.Лящук, назва походить вщ слова храбуст, що в мюцевш roeipui означав «бур’ян». Досл4вно: «Pi4Ka з бере­гами, порослими бур’яном».

Христишвка (кол. Хрестигород) — м., рц. Черкасько! обл. Роз­ташоване на вододш рр. Уманка, Канелка, Удич, Кублич i Пр- ський Лкич (бас. Швд. Бугу). Час заснування невщомий. У дру- ritt половин1 XVI ст. тут уже юнувало поселения пщ назвою Хрестигород, яке вперше згадуеться пщ 1574. У першш полови- Hi XVII ст. було зруйноване кримськими татарами, згодом вщ- роджене пщ назвою Христин1вка [АЮЗР, 7, 2, 395]. Пщ щею назвою поселения вперше згадуеться 1654. Походження назви не встановлено. 1снуе кшька тлумачень, з них найбщын в1рогщне те, яке назву виводить вщ перехрестя двох великих шлях1в: чу- мацького — з Кшвщини i торгового — вщ Дншра на Подшля, на Micui якого виникло поселения.

Хуст (Micu. BapiaHT Густ) — м., рц. Закарпатсько! обл. Розта­шоване при злито рр. Pina i Тиса бшя Червоно!' Скел1. Науково- го пояснения про походження назви мюта немае. За народним переказом, засноване воеводою Хустом. Як усилений н. п. ic- нував в X—XI ст. 1191 збудовано фортецю. 1242 зруйноване та­тарами. Звщси ж Хустець — р., п. пр. Тиси (бас. Дунаю). Назва вщ м. Хуст, який лежить в гирл1 р1чки, утворена за допомогою дем!нутивного суф. -ець.

 

 

ц

Царега — р., впадае в Тшпгульський лим. Чорного моря. Наз- ва, iMoeipHo, вщ молд. царэ «довга», га — формант. Вона й справ- fli довга в nopieHHHHi з шшими р1чками цього бас.

Цареградське гирло — стара назва зх., ниш едино! протоки, що сполучае Днютровський лим. з Чорним морем. Сх. протока, яка з XIX ст. не icHye, була вщома як Очаювське гирло. Назва, очевидно, давня i виникла Toai, коли шлях з Дшстра шов у Константинополь, який називався Цареградом [Карп., ПДГ, 39].

Царилунга (Царелунга, Царалунга, Церилунга, Сара-Лунга — СГУ, 596—597) — р., п. пр. Дшстра. Етимолопзуеться з молд. ца­рэ лунгэ «довга територ1я», «довга земля». На укр. Групп звук э набув^ значения и [Карп., ТБ, 199; Труб., ПУ, 77].

Цата — р., п. пр. Снову (бас. Десни). Назва з д.-ipaH. cat, осет. cad «колодязь» [Труб., ПУ, 267; ГУ, 33] в означенш: «р1чка» (див. Biлий Колодязь).

Цвшя (Цвиля, Цвилька, Цвшь, Гать, Цвиш — СГУ, 596—597) — р., п. пр. Oiy4i (бас. Гориш). Припускаеться можливють по- ходження гщрошма вщ д1ал. балт. kimol-/kimal-, спорщненого 3i слов. сьте1ь, звщки укр. джмшь [Труб., ПУ, 101]. Пояснения ва- piaHTa Гать див. Гатка.

Цвггкове — смт. Городнянського р-ну Черкасько! обл. Розта- шоване на розгалуженн1 зал1зниць Смща — Шпола — Городище. Походження назви вщантропон1м!чне, проте суперечливе. За од­ними вщомостями, побудована тут у 1876 рощ зал. ст. названа вщ пр1звища помшика Цвткова; за шшими — учасника буд1в- ництва зал1знищ топографа Цвткова.

Цвггоха — р., п. пр. Гориш (бас. Прип’ятО. Назва — дериват на -ох(а) вщ цвт «водян1 зарост1, що густо вкривають водойми- ще», «ряска». Пор.: «Обильное развитие водорослей, окрашива­ющих воду в зеленый цвет» [Машт., 111; Пура, НРГ, 23].

Целина — 1) найвища верш., розташована на горбастш смуз1 передпр’я, що прилягае до Украшських Карпат, М1Ж рр. Прут i Серет, захщн1ше м. Чершвцг Державний заказник. Гора вкрита буковим л1сом природного походження. Назва вщ лноп. м., зга- дуваного 1395 як Цепин, яке було назване !менем Цепа за допомогою приев, суф. -ин. У найменуванш верш. флекс1я -а слу­жить словотворчим засобом; 2) р., л. пр. Коров’! (бас. Пруту), бе- ре початок бшя г. Цепина, вщ яко! й перейняла назву.

Цибул1в — смт. Монастирищенського р-ну Черкасько! обл. Перша згадка вщноситься до XVI ст. Розташоване на р. Цибул1в- ка, яка неподашк впадае в Прський "Пкич (бас. Швд. Бугу). Pi4- ка бере початок кшькома струмками в урочииц Цибул1всък1 поля, що в межах с-ща збиаються в одне русло. Назва урочища вщ *cibinlik «болотиста мюцевють, де багато комар1в» [Железняк, 55—60\. Вщ найменування урочища, через гщрошм, назва ойко- шма. Звщси ж назва Цибульник — рр.: 1) п. пр. Дншра; 2) пр. 1н- гульця (бас. Дншра).

Циганка — р., л. пр. Пела (бас. Дншра). Назва походить вщ етнофорошма цыган [Стрижак, Г, 17\.

Цюрупинськ (з 1784 по 1802 — Дншровськ, до 1928 — Олеш­ки) — м., рц. Херсонсько! обл. Розташоване в понизз1 Дншра. Звщси ж первинна назва. Виникло в 1784 на мющ руського ль топ. м. Олешье, вщомого з 1084 [Нероз.]. Звщси кол. назва Олеш­ки. Суч. назва з 1928, пов’язана з 1менем одного з кер1вник1в кол. Радянсько! держави О.Д.Цюрупи.

Ч

t                   t

Чамни-Бурун — верш. Кримських rip. Розташована на пн. сх. масиву Бабуган-Яйла. Назва з тюрк. *сат «сосна», *Ьитп — «го­ра». Досл1вно: «Гора, вкрита соснами». Верш, дшено поросла соснами. Цжаво, що неподал1к вщ верш, е скеля пщ назвою «Скеля трьох сосен».

Чапаеве — смт. Кегич1вського р-ну Харювсько! обл. Розташо­ване на автошляху Кегич1вка — Харюв. Виникло в другш поло­вин! XIX ст. на землях, приналежних царськш династп. 3 1899 дворище Циглер1вського цукрозаводу. У 1925 смт. одержало наз- ву Bin пр1звища радянського комдива B.I. Чапаева.

Чаплина — р., л. пр. Самари (бас. Дншра). Назва вщ чапля (Ardea) — рщ maxi в родини чаплевих. Ще донедавна на деревах i в заростях поблизу рши водилися щ тахи. Утворена за допомогою суф. -ин(а).

Чаплине — смт. Васшйвського р-ну Дн1пропетровсько1 обл. Засноване пщ час побудови КатерининськоУ зал1знищ (1881— 1884). Назву одержало вщ х. Чаплине (ниш с. Хуторо-Чаплине), розташованого в Bepxie’i р. Чаплина, вщ яко! перейняло найме­нування. Флекс1я -е служить словотворчим засобом.

Чаплинка — 1) смт., рц. Херсонсько! обл. Розташоване на пе- pexpecTi автомапстрал1 Нова Каховка — Симферополь i Аскан1я Нова — Каланчак. Засноване 1794 на Чумацькому шляху з1сла- ними селянами-кршаками з с. Турбал, HHHi Глобинського р-ну Полтавсько! обл., за участь у повстанш 1789—1793. Назва вщ найменування Великий Чапелъсъкий nid (див.), неподалш вщ яко- го розташоване.

Чаши — смт., пщпорядковане 1ндустр1альнш райрад1 м. Дшп- ропетровська. Назва пов’язана з поширенням у минулому чапель (див. Чаплина). Подано у форм1 множини.

Чапович1 — смт. Малинського р-ну Житомирсько! обл. Роз­ташоване на л1вому бер. р. 1рша (бас. Дшпра). Вперше згадуеть- ся 1519 як село Овруцького замку. Назву виводять вщ пр1звища Чапович.

Чаав-Яр — м., пщпорядковане Артем1вськш м1ськрад1 До- нецько! обл. Розташоване бшя перетину кан. CiB. Донець — Дон- бас зал1зницею Краматорськ — Артем1вськ. Засноване в 80-х ро­ках XIX ст. у зв’язку з розробкою поклад1в вогнетривких глин i буд1вництвом зал. ст. неподалнс вщ урочища Часового Яру, вщ якого й д1стало назву. Згодом найменування станцн поширилось спочатку на пристанцшне поселения, а згодом на Micro, що з нього виросло. ЧаЫв — за приналежшсть земл1 помйцику Часу, утворено за допомогою суф. приналежност! -ie. Географ1чний термш яр запозичено з тюрк, джар — «урочище, круча». Складна назва набула iM. форми (вщмшюеться як одне слово: Час1в-Яру).

Чатирдаг — 1) верш. Кримських rip; 2) масив у Кримських го­рах. Назва походить вщ тюрк, (з перс.) *catir — «намет», «гора». Справд1, якщо дивитись на верш. i3 зх., то вона нагадуе гзгант- ський намет. Старод. греки називали й Трапезус «Лдальня».

Чевельча — р., п. пр. Оржищ (бас. Днтра). Назва вщ тюрк. *cevel, *cevval «рухливий, жвавий». Оформлена тюрк, прикм. суф. -ёа. Досл1вно: «Швидкоплинна р1чка».

Чемер1вщ — смт., рц. Хмельницько! обл. Розташоване на р. Жванчик, л. пр. Днютра. Час заснування невщомий. Вперше згадуеться в документах 1565. Достов1рних даних про походжен- ня назви немае. 1снуе юлька гшотез. За одн1ею з них, назву ви­водять вщ чемериця (Verat-rum L.) — рщ трав’янисто1 рослини з родини лшйних. Вид чемериш лобеля (V.Cobelianum Berch) се­литься на вогких, злегка заболочених луках. ОЛ.Соболевський KopiHb чемер- виводив i3 kimir (kimmir), що, на його думку, свщ- чить про життя в цьому p-Hi в минулому юмершщв (див. Жме­ринка) [Соб., РСЕ, 165\. Утворена за допомогою суф. -ieui.

Червей (Червенъ) — лггоп. м. у Галицыай земл1. М1сцеполо- ження невщоме. Перша лггоп. згадка пщ 981. Назва Ч. — за фор­мою короткий прикм. вщ д.-р. чръвении, чървеный, червены, праслов. *cbtv(j)jen(jb) — чръвленъ «червоний» [Нероз., 185; ССМ, 2, 549\. Вщ назви MicTa Ч., гадають, назва Червона Русь — д.-р. юторико-географ1чна область, до яко! входили сх. Галичина, Во- линь i Подшля («Пов. врем, ли^-», 981). Вщ назви Ч.Р. — червен- сыа городи (Там же, 1018, 1031).

Червоне — смт.: 1) Андрупйвського р-ну ЖитомирськоУ обл. Розташоване на пд. сх. области на р. Пустоха, пр. Тетерева (бас. Дншра). Виникло у 1737. Назва вщ червоне в означенш «краси- ве»; 2) (кол. бсмань, Лужки) Глух1вського р-ну Сумсько'У обл. Засноване у 1615. Розташоване на лучшй долит р. бсмань,

п.   пр. Клевет (бас. Десни). Звщси колишш назви. Суч. назва — символ революци.

Червоний Донець — смт. Балаклшського р-ну ХаргавськоУ обл. Виникло 1956 у зв’язку з розробкою Шебелинського родовища газу. Донець — вщ розташування на р. CiB. Донець. Червоний — символ революци.

Червоний Маяк (кол. Григор1е-Б1зюгав монастир) — смт. Бе- риславського р-ну ХерсонськоУ обл. 1783 на Micui суч. Ч.М. бшя ПропасноУ б. було засновано Сафротвську пустинь, де жили чен- ц1 у видовбаних дншрових кручах. Згодом сюди було переведено Б1зюгав монастир, який тут дютав назву Григор1е-Б1зюк1в. Навко- ло монастиря виникло поселения. У 1920 на кол. монастирських землях було оргашзовано радгосп, який в 1924 разом i3 с-щем бу­ло перейменовано на Червоний Маяк — символ нового життя.

Червоний Осгал (до 1919 — Царебориав) — с. 1зюмського р-ну Харювсько! обл. Розташоване у долит р. Ockui та и пр. Бахтино- го. За наказом Бориса Годунова, 1600 на високому правому бер.

р.   Осгал (бас. Дону) було закладено м.-фортецю Царебориав, що входило до системи оборони кордону РосшськоТ держави. Пщ час селянського руху пщ проводом Степана Раз1на, в другш половин! XVII ст., фортеця була одним з опорних пункт1в повсталих. Шсля придушення повстання царсыа сатрапи тут закатували мат1р Сте­пана Разша Матрону Говоруху. У зв’язку з епщем1ею чуми мюто 1719 було спалене, а жител1, яга залишилися живими, поселилися на берегах р. Бахтин, п. пр. Осколу (бас. Cie. Дшця). Вщ р. Оскы поселения й перейняло свою назву. Прикм. частина топон!ма символ1зуе революшйн1сть села.

Червоногвард1йське (до 1953 — Криничанський, до 1965 — Красногвардшськ) — смт., пщпорядковане Юровсьгай м1ськрад1 ЛуганськоУ обл. Розташоване за 13 км вщ Юровська. Засноване с-ще в 1948 у зв’язку з бущвництвом шахти «Криничанська-Шв- денна», звщки кол. назва. Суч. назва — вщ словосполучення Чер- вона гвардЫ — так називалися в перший перюд РадянськоУ дер­жави збройн1 сили, що складалися з добровольц1в. Утворена за допомогою суф. -ськ.

Червоноград (кол. Кристопшь) — м. обласного пщпорядкуван- ня JlbBiBCbKoi обл. Розташоване при впадшш рр. Сологая i Рата в Зах. Буг. Засноване 1692 на Micni с. Новий Дв1р, згодом пере- йшло у власшсть магната Потоцького. Стара назва пов’язана з 1менем його дружини Кристины. Суч. назву, дану 1951, пов’язу- ють з 1сторико-географ1чним р-ном старод. Pyci — Червона Русь. Град — ст.-слов, слово город, яке в наш час використовуеться як словотв1рний 3aci6.

Червоногригор^вка (кол. Черниш1вка) — смт. Шкопольського р-ну Днтропетровсько! обл. Розташоване на правому бер. Каховського вдсх., на зал1знищ Запор1жжя — Шкополь. Виникло в юнщ 70-х ро­ив XVIII ст. Стара назва вщ пр1звища землевласника Чернышева; но­ва — вщ iMeHi землевласника Краснова Григорш та прикм. червоний на означения револющйносп. Суф. утворення на ~1вк(а).

Червонозаводське — м. Лохвицького р-ну Полтавсько! обл. Роз­ташоване на зал1знищ Ромни — Шски. Засноване 1928 у зв’язку з буд1вництвом цукрового заводу. Назва вщ словосполучення черво­ний завод, в якому пщкреслено революц1йний символ промисло- вого мюта. До розряду мгст вщнесено в 1977. Утворення на -ськ(е).

Червонопартизанськ — м. Свердловського р-ну Лугансько! обл. Розташоване на вододии piK Велика Кам’янка, Кундрюча та Бургуста, в Провальському степу. Засноване в зв’язку з буд1в- ництвом вугшьних шахт «Червоний партизан», «Провалля» та iH. У 1956 в результат! об’еднання н. п. Вознесешвка, Новомикола- !вка, зал. ст. Красна Могила i нового житлового масиву шахти «Червоний партизан» було створено смт. Червонопартизанськ, назване вщ словосполучення червот партизаны. У листопад! 1960 вщнесено до рангу MicT. Утворена назва за допомогою суф. -ськ.

Черемош (мюцев! назви — Черемуш, Черемош, Чиримуш, Че­ремша, Черемшев) — р., п. пр. Пруту (бас. Дунаю). Назва дуже дав­ня, вщома з III ст., не зовам розгадана. Вважають, що це слов, ут­ворення вщ найменування дерева черемхи (Padus Mill.), з родини розоцв1тних, здавна поширеного на бер. р1ки (Г.Вешанд. Б.ФЛя- щук, Ю.О.Карпенко). Звщси також назви рр. Чорний Черемош — л. пр. Черемошу (бас. Дунаю) i Бишй Черемош — витж Черемошу. Перший компонент кожно! з цих назв виводять вщ кольору води. Аналопчне походження назви Черемошна — рр.: 1) п. пр. Корми- ну (бас. Дншра); 2) п. пр. Швд. Бугу; 3) п. пр. Тетерева (бас. Днт- ра). Назва утворена за допомогою суф. -н- вщ основи черемош-.

Черкаси — м., обл. i рц. Розташоване на правому бер. Дншра. Час заснування, як i походження назви, точно не встановлено. Перша письмова згадка вщноситься до 1394, тобто до чаав, ко­ли воно входило до складу Кшвського кшшвства, пщвладного на той час Литвй Проте документально засвщчено, що в 1394 Чер- каси були вже значним укршленим мютом. Цшком iMoeipHO, що вони виникли значно ранше. Щодо часу виникнення Micra i йо- го назви icHye кшька ппотез. Одш вчеш гадають, що Ч. виник­ли в XI ст. у перюд князювання Мстислава Хороброго, удшьно- го князя i3 Тмутаракан1. 1нш1 дослщники заснування мюта вщ- носять до час1в правлшня лит. князя Штовта (1392—1430), який створив тут укр1плення проти татар. Ще шин вщносять цю по- д1ю до 1282. Курський князь Олег покликав 1282 черкешв (косо- пв) з Пн. Кавказу (Бештау), а шзшше за пограбунки i розбо!, яи вони чинили, вигнав i'x геть. Черкеси тшли на пд. i шбито по- будували бшя Дн1пра Черкеський (Черкаський) острог [Кок.]. Ик заснування Ч. прийнято вважати 1284, що пщтверджуеться археолопчними дослщженнями. Тут, очевидно, ecix прийшлих черкес1в почали звати вщомим на той час у Кшвськш Pyci тер- м1ном черкаси, етимолопю якого виводять вщ перс. Оран.) tcsh- erikass — «вош, войовнич1 люди» [Ган., 156\. Назву Micra, треба думати, дали жител1 сусщн1х поселень Кшвсько! Pyci на означен­ия «мюце, де живуть черкаси». Пор. Печешги на Харивщиш, Уг­ри у Льв1всьюй обл., Литвини на Полтавщин1, Дул1би у Льв1всь- юй, PiBHeHCbKift, Волинсыай обл. тощо. Цю версш виникнення поселения, як i само! назви Черкаси, подае i УРЕ [УРЕ I, 16, Щ.

Черкаське — смт. Слов’янського р-ну Донецько! обл. Розта- шоване на л1вому бер. р. Сухий Торець (бас. Cie. Дшця) за 12 км вщ райцентру. Засноване в кшщ XVIII ст. переселениями з Пра- вобережно! Украши, головним чином з-пщ Черкас, яю й дали назву слобод1.

Черлена — р., л. пр. Пруту (бас. Дунаю). Назва вщ арх. д1ал. прикм. черлен, черлений — «червоний». Найменування за харак- терний з червонуватим вщтшком кол ip води, який утворюеться внаслщок розчину прських порщ [Карп., ТБ, 202\.

Чернеча гора — див. Тарасова гора.

Чершвщ — м., обл. i рц. Розташоване на берегах Пруту (бас. Дунаю), поблизу Карпатських rip. За археолопчними даними, MicTo виникло в XII ст. навколо фортещ, збудовано! князем Ярославом Осмомислом для захисту Галицького княз1вства вщ половц1в. У долиш aieoro бер. Пруту до цього часу збереглися руши фортещ. Проте вперше згадуеться в грамоп молд. госпо­даря О.Доброго вщ 8 жовтня 1407 [САТД, 344\. Походження назви точно не встановлено. Одш B4eHi припускають, що вона виникла вщ ст.-слов, черн «чорний» (Чорноград), вважаючи, що цю назву Ч. дктали за споруди i3 земл1 i дуба, яи були чорт на вигляд. Висловлюеться здогад, що назва могла утворитися вщ пр1звища Чорний. У 1462 у документах згадуеться боярин Дума Негру, або Дума Чорний [Карп., ТЦР]. Заслуговуе на увагу ri- потеза, за якою назва Ч. походить вщ чершвщ — вихщщ з м. Черна (Черн-ов-а), згадуваного в лггопищ як одне з MicT, що ic- нувало на бер. Дшстровського лим. Жител1 Черна (чершвщ) покинули насиджене мюце i спорудили oceai на високому бер. Пруту. За пр1звиськом чершвщ i поселения назвали Чершвцями [Стрижак, ЕЕ, 83]. Назва утворилася вщ чернь + двоелементний суф. -ов-щ.

Чернтв — м., обл. i рц. Розташоване на правому бер. Десни (бас. Дншра) при впадшш в не! р. Стрижень. Час заснування не- вщомий. Вчеш висловлюють припущення, що мюто бере свШ початок у сиф. nepioai в VII — руб1ж III—II ст. до н. е., коли в бас. Десни жили старод. Micueei племена. Греки 1х прозвали «ме- ланхленами», що означае «чорн! плацц». Ч. вперше згадуеться в yrofli князя Олега з греками, за якою вони мали давати «уклади» — певн1 суми грошей на «руськи городы... тоже на Чернигов». Однак цшком iMoeipHo, що HepniriB юнував задовго до того, як став феодальним центром. У IX ст. був центром сх.-слов. племе- Hi cieepiB. Щодо походження назви е pi3Hi припущення. Одш дослщники пов’язують и з Чорним jiicoM, який pic колись на то­му мющ, де тепер сто!ть Ч., що малопереконливо; iHmi — з iMe- нем легендарного шверського князя Черного, який вщважно бо- ровся проти хозар. До наших чаав у Ч. збереглася «Чорна Мо­гила», в як1й шби поховано князя. Проте, як показали розкоп- ки, вона з’явилась значно п1зн1ше, н1ж було засновано мюто. От- же, i TonoHiM юнував задовго до того. Тлумачення Ю.С.Виног- радського про походження назви вщ легендарно! княгиш Чорни (Цорни) суперечить лшгвютичному анал1зу, не кажучи вже про його повну необгрунтовашсть з 1сторично! точки зору. Вважа- ють, що назва Ч. могла виникнути вщ антропон!ма Черниг або Черте (вщ кореня чорний) за допомогою суф. приналежностс -ie (О.С.Стрижак). Можна припустити походження назван вщ рос- лини черниця (вар1анти чермвка, чершга — Vaccinium myrtillus). Вщ чершга, через найменування урочища Чершгове [Ян., ЛУ].

Черншвка — смт., рц. Запор1зько! обл. Засноване 1783. Роз­ташоване на р. Токмак (назва верхньо! течп р. Молочна, бас. Азовського моря) та й пр. Сисикулака. Назву поселению дали переселенщ з 4epHiriBCbK0i губ. Вона утворилася за допомогою суф. -к(а) вщ Чернтв.

Черхава — р., л. пр. Бистриц! (бас. Дшстра). О.М.Трубачов виводить назву вщ дослов. *kirsava, kirsva, kirsus «чорна». Досл1в- но: «Чорна р1чка».

 

Чечелышк — смт., рц. Вшницько! обл. Розташоване на р. Сав- ранка, п. пр. Швд. Бугу. Виникнення Ч. вщноситься до XVII ст. Назву виводять вщ пр1звища землевласника Чечел1, утворена за допомогою суф. -ник.

Чигорин — м., рц. ЧеркаськоТ обл. Розташоване на р. Тясмин (бас. Днтра). Час заснування невщомий. Вперше згадуеться в грамот1 польського короля Сипзмунда III вщ 1589. За щею гра­мотою, в Чигорин! була збудована фортеця, яка служила важли- вим опорним пунктом шляхетсько! Полыщ на Кшвщиш. Гада- ють, що тут юнувало поселения Кишсько! Pyci, зруйноване мон- голо-татарами. Нове поселения, яке згодом виникло, було наз- ване вщ укр. слова, чагарник — Чигорин [Гурж., 1965, № 7]. «Чи­горин — мюце вкрите чагарниками». Найбшьш iMOBipHO, назва вщантропошм!чного походження i пов’язана з тат. 1менем Чигир. У пам’ятках тих чашв згадуеться Чигир-Батир. На користь цього припущення служить i приев, суф. -ин.

Чинадаеве (кол. Сольва Сент-Мжлош) — смт. Мукач1вського р-ну Закарпатсько! обл. Розташоване в долин! р. Латориця (бас. Дунаю). Вперше в письмових джерелах згадуеться 1214 пщ наз- вою Сольва Сент-М!клош, яка походила вщ пом!щицького дво­ру, названого !менем св. Миколи. Здавна юнувала паралельна руська назва — Чинад!еве. Походження и точно не встановлено. 1снуе народний переказ, за яким назва походить вщ словосполу- чення «чинити ди», тобто суд, розправу, яку на цьому мющ чи­нили пани [1МСУ, Зкп, 421]. BiporinHiine, що назва вщантропо- н!м!чного походження.

Чингул (Ченгюл) — р., п. пр. Молочно! (бас. оз. Молочно­го). Назву виводять з тюрк, (ногай.) cungyl «неширока ковбаня» [ГУ, 169]. _t

Чичикл1я (Чигаклея, Чечекл!я) — р., п. пр. П!вд. Бугу. Назву виводять вщ полов, cicek, cicak «квггка, кв!тчаста» (Фен., 47\ ГУ, 172). Утворена за допомогою тюрк, форманта -у.

Чкаловське — смт. Чугу!вського р-ну Харювсько'! обл. Розта­шоване на зайзниш Чугу1в — Куп’янськ. Назва на честь радян- ського льотчика В. П. Чкалова. Засноване у 1929.

Чокрацьке — оз. на Азовському узбережж! Кримського п-ова. Назва слов, утворення вщ тюрк. *cokrak, cakrak «джерело», в оз- наченн1 «джерельне» (багате джерелами). Утворилося за допомогою слов. суф. -цьк(е). Звщси й назва джерела мшераль- Hoi' води на сх. Кримського п-ова.

Чонгар — n-ie на пд. Украши, омиваеться водами зат. Сиваш. Назва вщ тюрк. *cynkara — найменування одного з тюрк. род!в, що кочував у цих мюцях.

Чорна — гг.: 1) одна з найбшыиих верш. Кримських rip. Роз- ташована на Головному Кримському nacMi, на зх. вщ м. Алуш- ти. Схили Ч. вкрип переважно дубовим люом, який надае Ш темного вигляду. Звщси й назва; 2) одна з найбшыиих верш. Ук- рашських Карпат. Розташована в Чорногорах, на пн. зх. вщ Го- верли. Схили Ч. вкрип переважно буком, а вище дубом, яю створюють темний вигляд гори в пор1внянш з горами навколиш- шми. Деяю дослщники гадають, що назва Ч. поширилась на Чорногори; рр.: 3) л. пр. Альми (Кримський n-ie). Вона ж Казик- ли-Озен. Свш початок бере неподалж вщ г. Чорно!, вщ яко! й одержала назву. Назва Казикли-Озен походить вщ тюрк. *kasik — «юлок», *-1у — заюнчення + *ozen — «р1чка». Досл1вно: «Pi4- ка, береги яко! yKpiruiem плотом»; 4) на Кримському n-oei, впа- дае в бухту Швшчну Чорного моря. Долина Ч. в пригирловш частиш заболочена, тому вона вщ зважених в нш частинок Грун­ту i торфу темна, червонувато-чорного кольору. Звщси ж 5) л. пр. Дншра у Херсонсьюй обл.; 6) л. пр. Ceini (бас. Дшстра); 7) п. пр. Стиру (бас. Прип’яп); 8) п. пр. Дншра у м. Смш Черкасько! обл.; 9) пр. Вши (бас. Гориш); 10) п. пр. Чорного Черемошу (бас. Пруту). Р1чки збирають болотш води чи мають темний кол ip во­ди через наявн1сть значно! кшькост1 орган1чних речовин. Звщси ж Чорна Риса — утворюеться злиттям Песьо! Piiai й Дублянки, впадае в оз. Озеро (Мгжпрський р-н Закарпатсько! обл.) i Чорна Вода — р.-кан., п. пр. Тиси (бас. Дунаю).

Чорна Клива — верш. Украшських Карпат. Розташована в Горганах. Назва вщ д1ал. клива «незалюнена гора (вершина)» [Лящук, КГТ^ 165\.

Чорна Pina — див. Чорна.

Чорна Тиса — р., головний BHTiK Тиси (бас. Дунаю). Про по- ходження назви див. Тиса.

Чорне море — море Атлантичного океану. Розташоване на пд. Украши. Походження назви остаточно не встановлено. 1снуе ряд етимологш, пщсумованих М.Фасмером. Давня ipaH. назва Ч. м. — Ахшаена «темне, чорне» вщ авест. axsaena «темний, чорний» (на вщкритих просторах у пор1внянш з шшими швденними морями). 1ран. племена жили в П1вн1чному Причорномор’! ще в III тисячо- лггп до н. е. За свщченням д.-гр. icropHKa Страбона, Ч. м. назива- ли Понтос Аксейнос (перероблене з ipaH.), що буквально означало «Море Негостинне»: пор1вняно з Егейським воно холодне, бурхли- ве. У I ст. н. е. Ч. м. було вщоме у греюв пщ назвами Сюфське, П1вн1чне, Темне, у римлян — Румське (тобто Римське, В1занпйсь- ке). У VI ст. н. е., коли мореплавания завдяки техн1чному вдоско- наленню суден стало бшьш надшним i не таким небезпечним, гре-

 

ки почали називати Ч. м. Pontos Euxinos (Понт Евксшський) — «Гостиные море», а також Mavre Talassa «Чорне море». Тюрк, пле­менами назва Ч. м. була засвоена у виглящ Kara cleniz «Чорне мо­ре». У старод. Pyci починаючи з XI ст. море называли Руським, зго- дом — Понт-ьським, Чорним. Турки, захопивши Причорномор’я, называли його злим Чорним морем. Злим воно було для них не тшьки через сильш 6ypi, а й через шалений onip народ1в Причор­номор’я, яю боролися проти тур.-тат. arpecii. Ця назва, очевидно, i закршилася за морем. Араби у X ст. (Масуш, 947) называли перекрученим гр. Понтос-Найтос. На столптя ранше (847) Убн Хардадбека засвщчуе його як море Крз — Чорне море.

Чорне озеро — 1) на зх. Волинсько! обл. (2 оз.). Одне з них, що поблизу смт. Шацька, з’еднане кан. з сусщшм оз. Люцимир. Пд. i пд.-сх. його бер. низью, заболочен! i заторфоваш, вода з темно-зеленим вщтшком. Звщси й назва; 2) на пн. зх. Житомир- сько! обл. Береги мае заболочен!, вода насичена зваженими час­тниками торфу, темна на вигляд, що й породило назву.

Чорний Д|л — верш. Украшських Карпат. Розташована на водо- flini Черемошу i Сучави (бас. Дунаю) в Чершвецыай обл. Про по- ходження iM. частини складного топон1ма див. Подушя. Чорний — за схили гори, вкрит! дубом i буком, що надае 1м темного вигляду.

Чорний Ocrpie (до середини XVI ст. — Чорний Городок) — смт. Хмельницького р-ну Хмельницько! обл. Розташоване у вер- xiB’i Швд. Бугу. Вперше згадуеться в документах XIV ст. пщ наз- вою Чорний Городок [Гульдман, 775]. Однак слщи земляных укрш- лень, яю збереглися в його передмюп Вовча Гора, вказують на те, що поселения тут юнувало значно ранше. Походження суч. назви точно не встановлено. За народными переказами, населения о-ва, на якому лежала головна частина поселения — Городок, вимерло вщ чуми. Люди, KOTpi зосталися живими, спалили Micro, а caMi пе- реселилися на р!внину, пд. вщ о-ва, який почали називати Чор­ним. Пюля того як поселения на o-Bi вщновилося, його называли Чорноостровом, а згодом Чорним Островом. За тшою Bepciero, менш в1рогщною, назва походить вщ темних дубових лШв, що ото- чували городок-фортецю, вщ чого вщ здавався похмурим, чорним.

Чорний Ташлик — р., л. пр. Синюхи (бас. Швд. Бугу). Назва iM. частини гщрошма вгг тюрк. *tas «камшь», *-1ук — тюрк. суф. Чорний — за рннр кристал!чних порщ, що виходять у русл!.

Чорний Черемош — див. Черемош.

Чорний шлях — кторичний шлях, яким ходили тат.-тур. орди на Под шля i дал! на Волынь, ним же гнали бранщв на невшьни- чий ринок. 06a6i4 шляху на десятки i corai верст людолови за- лишали п!сля себе згарища cui i xyropie, невимовне горе i сльо- зи. Як свщчать В.Радз1евський i В.Бурма, тридцять дев’ять вели­ких наб1пв на Подшля вчинили кримсьи орди по цьому шляху вщ середини XV до кшця XVII ст. Звщси й назва Чорний шлях, в розум1нн1 «страшний». Згодом Чорним шляхом ходили козацью полки Хмельницького, BiH осшваний в народних тенях i думах.

Чорнобиль — м., рц. Кшвсько! обл. Розташоване при впадш- Hi р. Уж у Прип’ять (бас. Дншра). Вперше згадуеться пщ 1193 як л1топ. м. Кшвсько! земл1, в староукрашських пам’ятках — пщ 1450 [ССМ, 2, 547\. Назву виводять вщ праслов. *сетоЬу1ь — один з вшив полину (Artemisia vulgaris), утворилася як словоспо- лучення з двох елемештв: *сетъ — «чорний кол1р» [Срезн., 3, 1562\ Никон., КТС, 467\ та iM. *Ьу1ь «трава» [Срезн., 1, 203]. 1н- ший вид цього полину — нехворощ. Авар1я на Чорнобильсыай АЕС (1986) принесла велике лихо багатьом людям i державь

Чорногора (Чорногори, Гуцульсыи Альпи) — г., розташована в пд.-сх. частин1 Карпат, у межах Закарпатсько! та 1вано-Франмв- сько! обл., м1ж Чорною Тисою, Вшою Тисою i Чорним Черемо- шем. Разом з Горганами становить найвищу !х частину. Схили Ч. вкрит1 темними виверженими породами, вщ чого гори здаються чорними. Перша складова частина паралельно! назви — вщ роз- ташування масиву на Гуиулъщит. Слово Альпи походить вщ кельт, alp «висою гори». Орошм Г.А. — назва нова, штучна, да­на за аналопею до Альпи. Звщси ж похщна назва Чорногорський масив — державний заповщник. Див. Украшсыи Карпати.

Чорногузка — р., л. пр. Стиру (бас. Прип’ятО. Назву виводять вщ MicueBo! орнЬофауни, що утворилася за допомогою суф. -к(а) i компонента чорногуз (лелека бший — Ciconia ciconia — птах ро­ду лелека). 1снуе iHma ппотеза. На думку В.П.Шульгача, i"i слщ розглядати як результат зрощення словосполучення Чорна Гузка, де гуз «вузька смужка земл1» — апелятив для кшькох гщрон1м1в в Биюрусй i Poci! (Псковщина, Смоленщина, Новгородщина), а також в У крапп — пот. Лихогуз (1вано-Франювськ), б. Нетригуз (бас. Cie. Д1нця) тощо [Шульт., ГБС, 23]. Означальну част, чор- но- зктавляють з вщповщним компонентом BapiaHTa Калногузка, де укр. д1ал. кал «болото, грязь» [там же, 23]. Досл1вно: «вузька р1чка з болотяним руслом».

Чорноморка (кол. Люстдорф) — курортне с-ще на берез1 Черно­го моря, за 20 км на пд. вщ м. Одеси. Згадуеться пщ 1830; Чорно- морське — 1) (кол. Шейхлар, Ак-Мечеть) смт., рц. АРК. Розташо­ване на бер. Тарханкутського п-ова. До категорй смт. вщнесено у 1957; 2) оз. на зх. Кримського п-ова. Назви за розташування бшя Чорного моря. Назва утворена вщ словосполучення Чорне море за допомогою суф. -к(а). Звщси ж назва Чорноморсышй бюсферний заповедник на пд. зх. Херсонсько! обл. Пщпорядкований 1нституту зоологи НАН Украши. Створений в 1927. Найбшьший за площею заповщник Украши. Охорона гшздування i перельотних rrraxiB.

ЧорнзЬш — смт., рц. Полтавсько! обл. Розташоване на пн. зх. обл., на л1вому бер. р. Многа, л. пр. Удаю (бас. Сули). Час виник- нення невщомий. Вважають, що воно засноване на початку XVII ст. [Пад., 174, 190\. 1сторичш джерела свщчать, що 1261 на Micui суч. Ч. був великий н. п. В Ч. i дос1 збереглися земляш вали-укрш- лення, вщом1 пщ назвою Чорнухинське люове городище. Однак \м’я старод. поселения не збереглося. Походження назви остаточ- но не встановлено. В Ч. народився видатний украшський письмен- ник, фшософ i педагог Г.С.Сковорода. Суч. назва, очевидно, — пе- реосмислення первинно! пщ впливом поширення на Полтавщин1 функцп флексп множини, що виражае патрошм1чне значения — надання mem поселения ш’я одного з предюв (див. Решетники).

Чорнухине — смт. Перевальського р-ну Лугансько! обл. Розта­шоване у Bepxie’i' р. Чернушина, л. пр. Бито! (бас. CiB. Д1нця), на розгалуженш зал1зниць, що йдуть з Дебальцевого на Сверд- ловськ i на 1ловайськ. Назва вщ антропошма Чорнуха, утворена суф. -ине. У цш MicueBocTi до цього часу збереглося пр1звище Чорнуха. Вперше згадуеться пщ 1600.

Чортала (Черталах, Черталка, Чертолая, Велика Чортала) — р., п. пр. П1вд. Бугу. Назва, iMoeipHo, вщ терм1на чертала, який, як вказуе В.А.Жучкевич, означае «довга сукувата колода для примггив- ного оброб1тку Грунту» [Жучк., ОТ, 85]. Бшьш в1рогщно — вщ тюрк. *curtak, *cartak «щука» i форманта *-1у. Пор. Чортомлик [ГУ, 173].

Чортив — м., рц. Тернопшьсько! обл. Розташоване на р. Се- рет, л. пр. Дн1стра. Засноване в 1522. Вперше згадуеться в доку­ментах 1522 як володшня польського магната Чорттвсъкого. По­ходження назви остаточно не встановлено. П виводять вщ згада- ного пр1звища [УРЕ 16, 221], що малоймов1рно. По-перше, по- хщне вщ цього антропошма мало б форму Чортювське або Чорт- швщина; no-друге, магната часто творили титульш пр1звища вщ cboix маетностей. Деяи дослщники назву Ч. виводять вщ урочи­ща Чортова долина. 1снують й iHmi тлумачення.

Чортомлик — 1) р., п. пр. Днтра. Одш вважають, що гщрон1м походить вщ тюрк. *cortan, cartan «щука» [Попов, 168]. iHini — вщ *carta-luk — «щучит [Стрижак, HP, 75]. Досл1вно: «Р1чка, ба- гата щуками». Пор. р. Щучья в Pocii, пр. 06i в it нижн1й течи; 2) о-в, який лежав в гирл1 р. Базавлук, нин1 затоплений водами Каховського вдсх.; 3) смт., пщпорядковане Орджошкщзенськш м1ськрад1 Дн1пропетровсько! обл. Розташоване на зал1знищ Кри- вий Pir — Нжополь. До категорп смт. вщнесено у 1957.

Чорторий (Чорторея, Чортория) — р., п. рук. Дншра (передмю- тя Киева). Назва вщ праслов. *cbrtoryia, де перший компонент *<h>rt- «болотиста мюцевють»; за шшим, бшьш в1рогщним тлума- ченням, — вщ праслов. *сыЧа «л1шя», другий компонент *-ryia «ри- ти». Досл1вно: «Ручай, що рие землю» [ЕСЛИ, 174—175; Нероз., 187—188]. Аналопчне походження назви лггоп. м. Чорторийськ (Черторыйск, Черторыескь) у Волинсьий земл1, розташоване на р. Чорторий, вщ яко! й перейняло назву. Перша згадка у Лаврен- пвському лггопиш пщ 1100. Звщси ж Чортория — 1) р., л. пр. Ijuii (бас. Прип’яп) в Полюькому p-Hi Кшвсько! обл.; 2) великий сйф- ський курган IV ст. до н. е. Розташований за 22 км на пн. зх. вщ НЬсополя Дншропетровсько! обл. Дослщжний 1862—63 1.6.3абель ним. Bci назват топон1ми похщш вщ найменування р1чки Ч.

Чупвка (Чугу!вка, Зачупвка) — р., п. пр. CiB. Д1нця (бас. До­ну). Назва, iMOBipHO, пов’язана з найменуванням урочища Чугу- еве Городище, що, як гадають, походить вщ iMeHi полов, хана Чу- га, через пром1жну назву р. Чуг1вки, згодом переосмислену на Чугутку. Бшьш шзня форма Зачуг1вка походить вщ словосполу- чення за Чуггвкою.

ЧугуТв — м., рц. Харивсько! обл. Розташоване на берегах Cie. Д1нця (бас. Дону) при впадшш в нього р. Чугхвка. Вперше згаду- еться 1627 в КБЧ пщ назвою Чугуеве городище. У 1639 тут було збудовано фортецю. Назва вщ урочища Чугуеве Городище {див. Чупвка).

Чудшв — смт., рц. Житомирсько! обл. Розташоване на р. Те- тер1в (бас. Дн1пра). Час заснування невщомий. Вперше згадуеть- ся в документах 70-х роив XV ст. як м.-фортеця Кшвського во­еводства. Назва вщ iMeHi КиТвського боярина Чудина, вихщця з «чудськр! сторони».

Чумацький шлях — див. Кримський шлях.

Чута — верш. Украшських Карпат. Назва вщ рум. ciuta «лань» (Cervus data). Верш. сво1ми обрисами нагадуе лань.

Чупвка (Чутова, КРУ — Чутовка) — р., л. пр. Коломака (бас. Ворскли). Назва похщна вщ смт. Чутове, через яке вона проть кае. Утворена вщ кореня чут- за допомогою суф. -iBK(a).

Чутове — смт., рц. Полтавсько! обл. Розташоване при впадш- Hi р. 4yriBKa у р. Коломак (бас. Ворскли). Виникло у Чутовш до­лит, назва яко!', треба думати, вщантропон1м1чного походження, утворилася вщ пр1звища Чут. Засноване на початку 40-х роив XVII ст. Про походження назви е илька народних переказ1в, проте Bci вони малоймов1рш.

Чуфут-Кале (Чуфт-Кале, Джуфт-Кале, Кирк-Ор, Кир-йеч — руши середньов1чного печерного Micra на стр1мкому схил1 плато, на околиц! м. Бахчисарая в АРК. Було останшм пристанищем хозар теля зруйнування Тхнього каганату в XI ст. У 1299 Ч.-К. захопили татари. Суч. назва тюрк., походить вщ *cufut kale, де cufut <аудей», kale «фортеця» (з араб.). Доо/пвно: «1удейська фор- теця». Назва зумовлена тим, що хозари сповщували !удейську ре- лйш. Чуфт, Джуфт — «подвшна». Подвшною названо за й «двоповерховють»; кирк «сорок», йер — «барлй, нора» (тюрк.).

Ш

Шабелыавка — смт., пщпорядковане Краматорськш мюькрад! Донецьког обл. Розташоване на р. Маячка, л. пр. Казенного Тор- ця (бас. Cie. Дшця). Засноване 1865 вщетавним офщером росш- сько! армй, начальником Бахмутсько! заводсько!' соляно! контори Щабельским на земщ, купленш у помщика Таранова (див. Крама- торськ). Звщси й назва. Утворена за допомогою суф. мвк(а) вщ основи пщзвища Шабельк-.

Шайтанка (Шайтаночка, Велика Шайтанка, Лозовата, Лозо- ваха, Каменна, Каменовата — СГУ, 617) — р., п. пр. Мокрих Ял1в (бас. Самари). Назва вщ араб., запозиченого з тюрк., saitan «чорт, диявол, злий дух». Утворення в укр. Moei за допомогою суф. -ка. Таку назву р1чка дютала за швидкоплинну теч1ю води, яка, вируючи, б!жить в русл1 з гострими кам’яними виступами. Звщси ж паралельн1 назви Каменна, Каменовата, утвореш вщ ос­нови камеи-, вщповщно суф. -на i -оват. Вар1анти Лозовата, Ло- зоваха утвореш вщ лоза, вщповщно суф. -оват i -овах. Наймену- вання за поширення на й берегах верболозу (лози). (Див. Лозова).

Шайтан-Коба — сталактитова печера в Кримських горах, в ма- CHBi Карабьяйла. Назва вщ шайтан «диявол, чорт» (араб.) + kobe «печера» (тюрк.). Назва зумовлена тим, що в nenepi видщяеться ба- гато вуглекислого газу, скупчення якого може призвести до загибе- л!. Тут знаходили людсыа черепи i юстки [«Россия», 14, 784—785].

Шайтан-Мердвен — зниження Головно! гряди Кримських rip у вигляд1 схщщв. Назва вщ араб, шайтан «диявол», «чорт», запо­зиченого тат. з перс., merdven «схщщ» — «Чортовi cxiaui». Д1йс- но, тут !снують cxlaui, складен! з величезних кам’яних плит i брил. Гадають, що ui гйантськ! сходи були створен! найдавн!ши- ми з коршних жител!в Прського Криму — к!мер!йцями, !нш1 приписують ui творшня таврам.

Шалигине — смт. Глух1вського р-ну Сумсько!' обл. Розташова­не на р. Лапуга, л. пр. Обести (бас. Десни). Засноване наприкш- щ XVI ст. Назване за пр!звищем одного з першопоселенщв Ша- лигина, який одержав тут земельний надщ за вШськову службу. Утворена за допомогою флекса -е.

Шандра — р., л. пр. Росави (бас. Poci). Назва пояснювалась як балтизм, i'i виводили вщ лит. sendras «рогоза» [Труб., ПУ]. Ймов1ршше, назва походить вщ болотяно! рослини шандра (Marrubium L.) — рщ трав’янистих рослин з родини губтдатних.

Шанець — р., л. пр. Совищ (бас. Пруту). Запозичене буковин- ськими говорами шм. Schanze — «окш» втратило тут вшськову семантику, набуло нового, значно ширшого значения в розумш- Hi «штучне заглиблення в землЬ чи просто «заглиблення в зем- ni» [Карп., ПУ, 205].

Шан-Кая — верш, в Кримських горах. Розташована в Ай-Пет- ринсьюй яйл1 неподалж вщ Алупки. Назва з тат. *san «сокш», *kaja «скеля». Доогпвно: «Соколина скеля». Гснують iHmi, менш BiporinHi тлумачення.

Шаргород (до 1497 — Княжа Лука, до 1585 — Карачова Пус- тинь, до 1859 — Шаргородок) — смт., рц. Вшницько! обл. Роз- ташоване на р. Мурашка (бас. Днютра). Вщоме з 1393 як Княжа Лука. Згодом вщшшло до волод1нь магната Яна Замойського. Ним було побудовано тут костьол на честь католицького свято­го Флор1ана Шарого, покровителя роду Замойських, вщ якого за­мок i поселения дютало суч. назву. За 1ншими даними, Ш. наз­вано по iMeHi родоначальника Замойських — Шарого (Ciporo).

Шар1вка — смт. Богодух1вського р-ну Харювсько! обл. Розта- шоване на р. М1рчик (бас. Ворскли). Виникло на початку XVIII ст. Назву д1стало вщ iMeHi осавула Охтирського полку М.О.Ша­ры, який у 1700 на бер. М1рчику заснував xyrip, що згодом роз- piccn в село. Утворена суф. мвк(а).

Шарукань — л1топ. вежа-фортеця з биюкам’яними стшами i кованими зал1зними вор1тьми, постшне зимовище полов, роду Шарука (Шарукана) (донських половшв). Була розташована на р. Сальниця (ниш без1менний полчок), неподал1к вщ i’i впад1н- ня в Cie. Донець (бас. Дону). Звщси половц1 влаштовували роз- бiйницькo-гpaбiжницькi Ha6im на pycwci поселения. Пщкорене Володимиром Мономахом 1111.

Шахтарськ (до 1953 — Катик) — м., рц. Донецько! обл. Роз- ташоване на сх. обласп, на автошляху Донецьк — Мщлерово. Утворилося 1953 внаслщок злиття с-щ Катик, Олекс1ево-Орл1в- ки й Ольх1вчика. Катик — кол. тат. поселения. Шсля звщьнення земель вщ тат.-тур. завойовнишв поблизу б. Кленово! виникла сл. Олекс1ево-Орл1вка, названа по iMeHi багатого помщика Олекс1я Орлова, який nepeei3 сюди 3i свого маетку в Кшвськ1й губ. частину KpinaKiB. Уперше в документах слобода згадуеться 1796. У 1784 поблизу поштового тракту на р. Олшвчик вШсько- вий старшина Облает! вшська Донського Васильев збудував за- !жджий дв1р, бшя якого виникло поселения спочатку пщ назвою Олшвське, а згодом Олшвчик. Поблизу Ольх1вчика московський купець заснував перил шахти i с-ще бшя них. Згодом воно пщ назвою Котик об’едналося з Ольх1вчиком. Звщси стара назва. Нова назва вщ шахтар, утворена суф. -ськ.

Шахтне — смт., пщпорядковане Харцизькш мюькрад1 Донецько! обл. Розташоване на зал1знищ Шахтарськ — Ьловайськ. Засноване у 1957. Назва вщ шахта, утворилася вщ основи шахт- за допомогою суф. -не. Досл1вно: «Селище, в якому розм1щена шахта».

Шацький природний нащональний парк — розташований у пн,- зх. частин1 Волинського Полюся, у бас. Зах. Бугу та Прип’ят1, в межах Волинсько! обл. Утворено в 1983 р. Площа — 32,5 тис. га. Мета — збереження унжальних комплексе у р-ш Шацьких озер. Пщтримання еколопчного балансу в perioHi, пропаганда приро- доохоронних знань. Означальна назва Шацький — похщна вщ м. Шацьк. Про шш1 елементи назви див. Карпатський природний нащональний парк.

Шацыа озера — група озер — Свитязь, Пулемецъ, Луки, Ш- сочне та ш. Розташован1 неподал1к вщ смт. Шацьк Любомльсько- го р-ну Волинсько! обл., вщ якого походить назва.

Шевченко (до 1912 — Лиса Гора) — смт. Красноармшського р-ну Донецько!' обл. Розташоване пд. Красноармшська. Заснова­не 1913; Шевченкове — 1) (до 1922 — Булащшвка) — смт., рц. Харювсько! обл. Розташоване на зал1зниш Харив — Куп’янськ. Виникло 1899. Стара назва вщ пр1звища помшика Булацили; 2) (до 1929 — Киршйвка, Керел1вка) — с. Звенигородського р-ну Черкасько! обл. Розташоване на вододш рр. Вшьшанка i Гнилий Пкич (бас. Днтра). Перша письмова згадка вщноситься до 1618. На карт1, складенШ в середин! XVII ст., на мющ теп. Ш. зазна- чен! «Керше лю> i поселения. Вщ назви лшу i походить старе первинне найменування села, а не просто д1ал. форма, як про це зустр!чаемо в дослщженнях. Згодом трансформувалася на Кири- л1вку як смислову прив’язку до назви села, бшьш зрозумшо! на no3ip топон!м!чного означения (засновник Кирило). Цьому, оче­видно, сприяло написания польськими хрон1стами назви Кере- л1вка як Kirilowka. Т.Г.Шевченко у cboix листах, у «Гайдамаках», с. називае Керел!вкою. В Украш! зараз 127 Шевченкових. Шев­ченкове Друге (до 1920 — Новоолекснвка) — смт. Полопвського р-ну 3anopi3bKoi‘ обл. Розташоване на л1вому бер. р. Конка, л. пр. Дншра. Засноване 1907. Назви н. п. на честь великого украшсь- кого поета i художника, борця за вшьну незалежну Украшу,

Т.Г.Шевченка. Друга частина складного топошма Шевченкове Друге — на вщмшу вщ найменування с. Шевченкове, розташо- ваного неподалж в тому ж районь

Шепепвка — м., рц. Хмельницько! обл. Розташоване на бере­гах р. Гуска, л. пр. Цвш)хи (бас. Дншра). Час заснування невь домий. Вперше згадуеться в документах 1594 як село, загарбане шляхетською Польщею. На початку 20-х роив XIX ст. на околи- щ с. Сколинц1 було вщкрито мшеральш джерела, що вникали з- пщ гран1тних скель. Неподалж вщ них 1821 збудували лжарню- санатор1й. Походження назви пояснюють по-р1зному. За одшею верс1ею [Бабишин, 34—33\, вона походить вщ luenim: вода в дже- релах тихо дзюрчала — шепотша, а тому невелике с-ще, що ут- ворилося бшя санатор1ю, i називали Illenim. Згодом за допомо- гою суф. -1вка вона видозмшилась на суч. За шшою вершею, наз- ва походить вщ антропон1ма Шепот, Шетт [1МСУ, Хм], що б1льш BiporlaHO. Похщною вщ найменування Шепет1вки е назва зал. ст. Шепепвка-Подшьська i с-ща бшя не!. Про походження друго! складово! частини топон1ма див. Подшля.

Шитт — р., л. вит. Тури (бас. Тиси). М1сцевий географ1чний терм1н шитт означае «джерело, зокрема прське джерело, з яко- го вода б’е з шипшням» [Карп., ТБ, 206]. Пор. Шитт, пот. п. пр. Дшстра, з тим же означениям.

Широка — рр.: 1) у Донецькш обл., впадае в Азовське море; 2) п. пр. Кальм1усу (бас. Азовського моря); 3) п. пр. Попшьно!' (бас. CiB. Дшця). Назви, очевидно, вказують на плоси поверхн1, на яких р1чки п|ц час повен1 широко розливаютъся.

Широка Руда — р., п. пр. Собу (бас. Швд. Бугу). 1м. частина назви, iMOBipHo, вщ руда, рудка <<1ржаве болото, заболочена дь лянка р1чки». Походження прикм. частини див. Широка. Досл1в- но: «Р1чка, схожа на широке 1ржаве болото».

Широке — смт.: 1) рц. Дншропетровсько! обл. Розташоване на л1вому бер. 1нгульця (бас. Дншра). Виникло в друг1й полови- Hi XVIII ст. як запор1зький зим1вник; 2) кол. с-ще шахти № 39- 39 6ic, пщпорядковане Харцизьюй м1ськрад1 Донецько! обл. Роз­ташоване на зал1знищ Харцизьк — Гловайськ. Назви вказують на роздолля, серед якого виросли поселения. Виникло у 1957 у зв’яз- ку з будшництвом шахти.

Ширяеве (кол. Степашвка) — смт., рц. Одесько! обл. Розта­шоване у верх1в’1 р. Великий Куяльник (впадае у Куяльницький лим.). Засноване вихщцями з Болгарп у середин! XIX ст. Назва за приналежшсть полковнику Степану Ширяеву [ТПСО, 82—83].

Шишаки — смт., рц. ПолтавськоУ обл. Розташоване на л1вому бер. Пела (бас. Дншра). Виникло на початку XIV ст. Назва по­ходить вщ шишак, шишаки, шишки «горби, горбиста мюцевклъ». На Полтавщиш i Сумщиш шишаками називають горби-останщ, розташоваш на високих берегах Пела, Ворскли i Сули (бас. Дншра). Шишаковий рельеф найбшьш типовий для л1вого бео. Пела бшя с. Шишаки.

Шкло — 1) р., л. пр. Сяну (бас. Вили). Назва семантично прозора, походить вщ апелятива шкло, обумовлена прозорютю води в pinui; 2) смт. Явор1вського р-ну Льв1всько! обл. Розташо- ване у BepxiB’i р. Шкло, п. пр. Сяну (бас. Вюли), вщ яко! й пе- рейняло назву; 3) звщеи ж назва курорту Шкло у тому ж райош.

Шляховий — р., л. пр. Кам’янки (бас. Швд. Бугу). Виникнен- ня назви можна вщнести до тих чашв, коли р1чки були основни- ми шляхами сполучення. Утворена вщ прикм.-апелятива шляхо­вий. Аналопчш назви мають н. п., яи дютали i'x за розташуван- ня бшя значних шштв.

Шовб — верш. Украшських Карпат. Назва вщ мюцевого гео- граф1чного термша шовб — «<щммка, скеляста вершина» [Лящук, КГТ, 165\.

Шостка — 1) р., л. пр. Десни (бас. Дншра). Назву виводять вщ порядкового числ!вника шоста — шоста притока Десни вщ i"i витоку; 2) (кол. Лукотки) м. обласного пщпорядкування, рц. Сумсько! обл. Розташоване на р. Шостка, л. пр. Десни, вщ яко! й перейняло суч. назву. Засноване в першш половин! XVIII ст. i було вщоме пщ назвою Лукотки. 1736 пщ час буд!вництва поро­хового заводу виник «посад» Шостка, який згодом злився з по­селениям Лукотки.

Шпитав — смт. Тульчинського р-ну Вшницько! обл. Розташоване у BepxiB’i р. Шпитвка, л. пр. П1вд. Бугу, на автошляху Вшниця — МогилiB-Подшьський. Час заснування невщомий. Вперше згадуеть- ся в письмових документах пщ 1507 як Ошпегав. Суч. назва це, оче­видно, переосмислене старе найменування Ошпешв. Суф. -ie дозво­ляв припустит, що давня назва антропошм!чного походження. Звщ­еи ж Шпиювка — р., п. пр. Пгвд. Бугу, протжае через смт. Шпитв.

Шпиш — верш, в Украшських Карпатах. Розташована в Чор- Horopi. Складена з твердого, т. зв. магурського п1сковика i мае форму гострого niKa, схожого на шпицю. Звщеи й назва. Подано у форм1 множини, бо верш, виступае кшькома шпицями.

Шпола — м., рц. Черкасько! обл. Розташоване на р. Шполка, л. пр. Гнилого Пкичу (бас. Швд. Бугу). Час заснування невщомий. Вперше згадуеться в документах XVIII ст. як село Звенигородсь- кого староства, загарбаного шляхетською Польшею [УРЕ, 15, 377\. Походження назви остаточно не з’ясоване. 1снуе два народ- них перекази. За одним з них мгсцев1сть, розташовану на пн. зх.

вщ суч. с-ща Златопить, що лежить за 30 км вщ Ш. — люостеп, в минулому називали Всполье. Ця назва перейшла i на урочище — балку, розмшену поблизу Ш., а згодом i на поселения, що тут ви- никло. 3 приходом поляюв слово змшилося спочатку на Вшполье, шзшше на Шполье. Згодом «ь» випав i залишилася суч. транскрип- ц!я. За шшим переказом, назва шбито походить вщ пр1звища Ян- ктя Шпуля, який мав тут над шляхом в XVII ст. корчму, що менш ймов1рно. (За свщченням мюцевого краезнавця В.Бшецького).

Шполка — р., л. пр. Гнилого Тжичу (бас. Швд. Бугу). Назва похщна вщ найменування м. Шполи, через яке вона протжае. Ут- ворена за допомогою суф. -к(а).

Штер1вка — смт., пщпорядковане Краснолуцькш мюькрад! Лугансько! обл. Розташоване неподалж вщ автошляху Луганськ — Красний Луч. Село Ш. засноване в кшш XVIII ст. полковни­ком /.Штеричем. Назва утворена вщ антропошм1чно1 основи штер- за допомогою суф. -1вк(а).

Шубранець (кол. назва Собранец) — р., л. пр. Пруту (бас. Ду­наю). Назва Собранец фактично змшилася на Шубранець у XVII— XVIII ст. Стара назва Събьраньць означала «зб1рна pi4Ka, з’еднан- ня декшькох притоюв» [Карп., ТБ, 207\.

Шукайвода — р., л. пр. Збруча (бас. Дшстра). Назва вщ пере- сихання русла вл1тку [Бабишин, 301. Утворилася вщ словосполу- чення шукати воду [Гурж., 1955, № 11].

Шумське — смт., рц. Тернопшьсько! обл. Розташоване на

р.   Binia, л. пр. Горит (бас. Прип’ятО. MicTO час1в Кшвсько! Ру- ci. Вперше згадуеться в Суздальському л1топис1 пщ 1149 як Шумск, Шюмск, Шюмескъ. Назву виводять вщ праслов. *suma «листя, лш». Пор. болг. шума «листя, лю», м. Шумен у Болгарн,

с.   -х. шйма «л1с», «сухе дерево», словен. siima «листя, хмиз», д.-ч. suma «л1с» i топон1м Шумова, ЧеськШ л1с [Фаем., 4, 487; ЕСЛИ, 175]. Утворена вщ топооснови Шум- за допомогою суф. -ськ(е).

^Щ

Щастя — м., пщпорядковане Жовтневш райрад1 м. Луганська Лугансько! обл. Розташоване на л1вому бер. CiB. Д1нця (бас. До­ну). Засноване в середин! XVIII ст. селянами-кршаками, яи Ti- кали сюди з Правобережно! Укра!ни вщ гн1ту польських та укра- шських помщиюв. На ознаку врятування вщ важкого визиску- вання, мр1ючи про щасливе життя без пансько! свавол!, вони да­ли поселению назву Щастя. Однак уже в другш половин! XVIII ст. знову потрапили до кршацького ярма росшських пом!щик!в.

Щебелвка — смт. Судацького р-ну АРК. Розташоване в доли- Hi р. Отуз (Отузи), що впадае в Чорне море. Наприкшщ XIII ст. Отузька долина й гавань за згодою золотоординського ханства в Криму переходить у володшня до венешанщв, яи побудували тут порт Прованта. 1365 порт захопили генуезщ й перейменували на Отузи. Сум. назва дана в серпш 1946 на честь лейтенанта Радян- сько! армй М.Ф.Щебетова, який загинув смертю хоробрих пщ час визволення поселения вщ фашислв 1944. Утворена за допомогою суф. -1вк(а).

Щербишвка — смт., пщпорядковане Дзержинськш Micwcpaai Донецько! обл. Розташоване на р. Кривий Торець, п. пр. Казен­ного Торця (бас. CiB. Дшця). Виникло в XVII ст. на мющ х. Щер- бин!вського там, де була застава богуславсысого козака Антона Щербины, котрий героично загинув у 6opoTb6i з татарами. Назва утворена за допомогою суф. мвка вщ основи пр1звища Щербин-.

Щербинщ — р., л. пр. Черлени (бас. Пруту). Кол. назва Шер- бинщ. Протшае через с. Шербинщ, узявши вщ нього назву ра­зом з ii множиною [Карп., ТБ, 205]. 3 часом назва Черлена трансформувалася на Щербинщ.

Щирець (в КРУ — Щерек) — пот., л. пр. Дшстра. Назва вщ щера — «стрщинуватий камшь, сланцювата порода, яко! багато в долин! р!чки»; «чистий без домшок nicoK»; «незаймане пщгрун- тя» [Гршч., 4, 526]. Утворена за допомогою суф. -ець. Щерек — польська форма гщрошма; 2) смт. Пустомипвського р-ну Льв1в- сько! обл. Розташоване на пот. Щирець, л. пр. Дшстра, вщ яко! й одержало назву. Смт. з 1940.

Щорс (до 1935 — Сновськ) — м., рц. Чершпвсько! обл. Роз­ташоване на р. Снов (бас. Дшпра). Виникло у друпй половин! XIX ст. бщя зал. ст. Сновськ, вщ яко! й походить кол. назва м. Назва станцп вщ р. Снов. Суч. назва на честь видатного полко- водця, героя громадянсько! в!йни М.О.Щорса.

ю

Юнокомунар!вськ (кол. Юних Комунар!в) — смт., пщпорядко­ване Снаюевсьюй м!ськрад1 Донецько! обл. Розташоване за 5 км на сх. вщ зал. ст. Снагаеве. Засноване 1912 у зв’язку з буд!вниц- твом кам’яновупльно! шахти. Назва утворена вщ словосполучен- ня юм комунари за допомогою суф. -ськ.

Юр’Гвка — смт.: 1) Павлоградського р-ну Дн!пропетровсько! обл. Розташоване на р. Мала Тершвка (бас. Дншра). Близько 1700 3anopi3bKi козаки заснували тут с. Малу Тершвку. 1777 Катери­на II подарувала своему сателггу Георгт {Юрт) Герсеванову, який назвав it сво!м 1м’ям. Назва вщ кореня юр- за допомогою суф. -!в- ка; 2) (кол. Щегловка) Лутугинського р-ну Лугансько! обл. Розта- шоване на р. Бша, п. пр. Луташ (бас. Дону); с. засноване в 40-х роках XIX ст. пщ назвою Щегловка. Суч. назва з 70-х роив XIX ст., походить вщ пр1звища помщика Юр ’ева та суф. -ка.

Юшанли (Юшанкли, Юшанла) — р., л. пр. Молочно! (бас. Азовського моря). В.Фоменко назву виводить вщ тюрк. *icun, icunun «насолода, задоволення». Не виключено, що назва виник- ла з тюрк, прикм. *jusanlu «полинна». Пор. д.-р. евшан, суч. ем­шан (у вщомому eipmi А.Майкова).

Я

t  it   t   t

Яблуницький (Яблуньки, Ясшський, Татарський) перевал — один з найзначнших перевашв в Украшських Карпатах. Прохо­дить мЬк Горганами i Покутсько-Буковинськими Карпатами. Зв’язуе залнзницею i шосейною дорогою Рах1вщину i Надв1рнян- щину. Назва eia с. Яблуниця Надв1рнянського р-ну 1вано-Франив- сько! обл., розташованого на початку перевалу, i утворена за допомогою суф. -цьк-ий. Найменування с. вщ яблуня. Дана за по- ширення в цш MicneBocii диких яблунь. Паралельна назва Ясмсь- кий вщ смт. Яаня PaxiecbKoro р-ну Закарпатсько! обл.; Татарський — вщ татары. Цим перевалом iimia татарська орда на Закарпаття.

Яблуниця — верш, в Укра’шських Карпатах. Розташована в Покути. Назва вщ яблуня, утворена суф. -иц(я). Назва за поши- рення на и схилах диких яблунь (див. Яблун!вка).

Яблушв — смт. 1вано-Франивсько1 обл. Розташоване на л1во- му бер. р. Лючка (бас. Дунаю) бшя пн.-сх. пщнЪкжя Карпат. Зас­новане наприинц1 XVI ст. як село, що належало магнату Ябло- новському. У uitt мюцевосп багато диких яблунь. Звщси й назва. Утворена за допомогою суф. -ie вщ основи яблун-. Пр1звище магнат взяв co6i, очевидно, вщ свого поселения. «Модний» спо- ci6, поширений у и часи.

Яблунюка — рр.: 1) л. пр. Золото! Липи (бас. Дшстра); 2) п. пр. Зах. Бугу. Назва вщ яблуня (Malus Mill) — рщ дерев, рщ- ше KjouiB з родини розоцвпних. У долинах р1чок в минулому бу- ли поширен1 дип яблун!. Пор. Альма.

Явор1в — м., рц. Льв1всько! обл. Розташоване в Bepxie’i р. Шкло, п. пр. Сяну (бас. Зах. Бугу). Перша згадка вщноситься до 1408. Назва вщ neip, утворена суф. -ie; можливо, через антро- пон1м1чний пром1жок вщ пр1звища Я в ip.

t                         t                            t                         t

Ягорлик (Яурлык, Егорлык, Паскова) — р., л. пр. Днютра. Що- до походження назви icHye юлька тлумачень. Найбшьш 1мов1рним е припущення М.Фасмера, який виводить ГУ вщ тюрк. *agri «кри- вий», *dgrilik «кривизна» [Фаем., 4, 546; 2, 8\. Форма Егорлык — вторинна, е зближенням з Уменем Егор. Найменування Паскова (XVIII ст.) — прикм. (неприсвшне) утворення вщ пасок «пояс»: у Ti часи Я. був межевою прикордонною рУчкою [ГНП, 99—100\.

Ягорлицький лиман — зат. на пн. Чорного моря, в МиколаУв- сьшй i Херсонсьюй обл. Про походження назви див. Ягорлик.

Яготин — м., рц. КиУвськоУ обл. Розташоване на р. Сулой, л. пр. ДнУпра. Вперше згадуеться в середин! XVI ст. як miasteezko Jachotyn. Походження Micra невщоме. Припускають, що така наз- ва, як найменування поселения, Уснувала задовго до того, як даний

н.   п. став MicTOM. Назву виводять вщ особового iMeHi Яго > Ягота праслов. походження, бере свш початок вщ праслов. *ago (вщ ко- реня *og «плщ», «ягода», «роста», «збУльшуватися»). При його по- чатковому голосному розвинувся протетичний j. Утворилося, оче­видно, вщ власного шеш Ягота з приев, суф. -ин [Франко 3., 38\.

Яйла (Джайляу) — плоске, безлУсе вершинне плато головноУ (швденноУ) гряди Прського Криму, прське пасовисько Криму. Назва з тюрк. *jaila «лггне пасовисько».

ЯкимУвка — смт., рц. Запор1зькоУ обл. Розташоване неподал1к вщ лим. Молочного на зал1зниц1 i автомапстрал1 Москва — С1мферополь. Заснували мордовщ, переселенц1 з ТамбовськоУ гу- бернп 1833, на Micui ногайського с-ща Азберду. Назва Я. за 1м’ям справника Якима, що керував переселениями. Утворена за допомогою суф. Двк(а).

Яланець — р., л. пр. Савранки (бас. П1вд. Бугу). Назва вщ тюрк. *jalan «степ, равнина, долина», утворена за допомогою укр. суф. -ець. Досл1вно: «Степова р1чка» [Радл., 3, 157, 1879; Преображ., 1, 213\.

Яловичора (Яловичера, Ялович1рка, Слович1рка, Слоч1рка) — р., п. пр. Бшого Черемошу (бас. Дунаю). Назва являе собою румун. ут­ворення вщ укр. Яровиця — найменування гори, бшя яко! пропкае р1чка. OpoHiM Яровиця пов’язують 3i словом яровий «весняний». Назва р. — румун. дем1нутив на -оага, з дисимшяц1ею р-р > л-р. Форма Еловичора виникла в гуцульських roeipKax внаслщок замши початкового я на е. Звщси назва Яровиця (Сровиця) — р., л. пр. Яловичори [Карп., ТБ., 208—209\.

Ялпуг — 1) оз. на пд. зх. ОдеськоУ обл. Розташоване в долиш Дунаю, поблизу м. Белграда; 2) р., впадае в оз. Ялпуг. Назву ви­водять вщ тюрк. *jalpyh «цукровий», за бш, як цукор, береги озе­ра. Не виключений зв’язок з тур. *jalpuk — «мшке неспокшне мюце в вод1» [Радл., 3, 186; Фаем., 4, 555].

Ялта — 1) м. республжанського пщпорядкування АРК. Порт на Чорному Mopi. Центр курортного р-ну Швденного берега Криму. Час заснування невщомий. В античний перюд юнувало грецьке мюто Ялгга. У XII ст. поселения належало половцям (кримським), про що згадував арабський географ 1бн-Едр1з1, називаючи його Галггою, або Джалшда (1145). У XIV ст. ггалШщ називали мюто Калггою, Палкою, Еталггою. Назва вщ гр. ялос «берег» [«Россия», 14, 74 Д. Звщси ж Ялтинсышй прсько-люний державний заповедник, у якому зд1йснюеться вивчення i охорона природного комплексу Головно! гряди Кримських rip; 2) смт. Першотравневого р-ну До- нецько! обл. Розташоване на бер. Бшосарайсько! коси Азовського моря. Засноване 1780 переселениями з Кримсько! Ялти.

Ямтль — смт.: 1) (кол. Янушпшь, Янпшь) Бтштрського р-ну Хмельницько! обл. Розташоване на р. Горинь (бас. Прип’ятО, по- близу городища лшш. м. Тихомль, котре входило до складу Ки!в- сько! Pyci. Засноване на початку XVI ст. Магнат Сенюта продав поселения i городище епископу вшенському князю Янушу, який i назвав його Янушпыъ. Згодом ой кошм трансформувався на Янпыъ, Ямпть. Назва утворена вщ кореня Ян та елемента -шль вщ слова поле. Суч. назва виникла, очевидно, пщ впливом терм1на ям, ви- дозм1нене тат. дзям «поштова станц1я», якою в св1й час був Я.; 2) (до 1618 — Клин, до 1935 — Янпшь) рц. Сумсько! обл. Засно­ване в XVII ст. Розташоване на р. 1вотка (бас. Десни). Гадають, що назва Я. принесена переселениями з Ямполя (ниш Ямпыь Bi- логтрського р-ну Хмельницько! обл.); 3) Краснолиманського р-ну Донецько! обл. Розташоване на правому бер. Чорного Жеребця (бас. Cie. Дшця). Вперше згадуеться в документах 1665. Заснова­не на Micui сторожового запор1зького шкету. Назва остаточно не з’ясована. 1снуе думка, що вона також принесена переселениями.

Янгул — оз. на пн. Кримського п-ова. Щодо походження наз- ви icHye кшька версш. Найбшьш BiporiaHa, яка вказуе на утво- рення п вщ тат. *jan «обаб1ч, сторона, збоку» i gyl «вода, озеро». Досл1вно: «озеро обаб1ч» (поблизу Сиваша).

Янчокрак (Сухий Янчокрак, Карачокрак, Чекра, Янчукрак, Анчикрак) — р., л. пр. Дншра. Щодо походження назви icHye ряд тлумачень. ДЛ.Яворницький пов’язував ii з тюрк. *jangi «но- вий» i *сокгак «джерело» чи «жива здорова вода» [Франко 3., 20\. Виводять також другий елемент гщрон1ма з тюрк. *cikra «густий чагарник, зарост1 шипшини, терн1вника». 1снують вщомост1, що 1680 на берегах Я. росли rycri чагарники (В.Фоменко), що менш в1рогщно. За М.Фасмером, з тур. jan «збоку, сторона» i крим,- тат. *сокгак «джерело», очевидно, в значенш «тогоб1чний чокрак, зачокрак» (пор. Защчне, Заболоття).

 

Янчур (Янчул, Янчуль, Юнчул та ш.) — р., п. пр. Гайчуру (бас. Самари). Назва вщ тюрк, означального слова *jan «сторона, 6iK» i *-cul(-col, -sol) «степ збоку» — на вщмшу вщ головного кочови- ща ногайщв [Отш, ГСУ, 61\. Як вказуе дослщник, форма Янчур виникла внаслщок розпод1бнення: в минулому Я. i Гайчур були BlaoMi пщ одшею назвою — Янчул. Щоб вщр1знити ix, i виник- ло розпод1бнення на Гайчур i Янчур, причому остання могла ви- никнути пщ впливом тат. антропошма — iMern Янчур.

Яремче (Яремча) — м. Надв1рнянського р-ну 1вано-Франюв- сько! обл. Розташоване на р. Прут (бас. Дунаю), на автошляху 1вано-Франювськ — Ужгород. Виникло з хутора, заснованого на початку XVIII ст. За народним переказом, назва Я. походить вщ iMeHi Ярема — сина старшини i3 с. Ямне, якому батько надшив тут угщдя, де й було засновано xyrip. Назва утворена вщ основи Ярем- за допомогою суф. -че. Впродовж довгого часу ойкошм був вщомий як Яремче. Згодом невиправдано змшено родову форму на Яремча. Зараз назв1 MicTa повернуто п первюну форму.

Ярилгач — бух. Чорного моря бшя Кримського узбережжя; 2) оз. на Чорноморському узбережж1 в АРК. Назва вщ тюрк. *jaril-gac 13 *agac «порятунок, визволення, перемога, торжество».

Ярова — смт. Краснолиманського р-ну Донецько! обл. Розта­шоване на л!вому бер. р. СЛв. Донець (бас. Дону). Засноване 1670 переселениями з-за Дншра. Перш! бугцвл! бшя глибокого яру. Назва вщ яр за допомогою суф. -ов(а).

Яровиця — див. Яловичора.

Ясенець — р., п. пр. Словечно! (бас. Дн1пра). Назва вщ ясен (Fraxinus L.), утворилася за допомогою суф. -ець. Звщси ж Ясе- ниця — рр.: 1) п. пр. Днютра; 2) п. пр. Стрив1гору (бас. Дшст- ра), назва утворилася вщ основи ясен- за допомогою гщрортпч- ного суф. -идя; Ясеницький Pie — р., п. пр. Зах. Бугу (бас. Bic- ли). Назва першого компонента вщ основи за допомогою фор­манта -ицький. Назва другого компонента вщ апелятива pie, що перейшов у власну назву; Ясенка — р., п. пр. Стрия (бас. Вюли), назва вщ основи, утворена суф. -к(а).

Ясинувата — м., рц. Донецько! обл. Розташоване неподалш вщ Bepxie’n рр. Кальм1ус (бас. Азовського моря) та Кривий То- рець (бас. Cie. Дшця). Виникнення Micra пов’язане з буд!вницт- вом 1869—1872 Константишвсько-Олешвсько! зал1знищ. Назву зал. ст., а згодом i с-ще д1стали вщ сл. Яситвки, розташовано! за 4 км, котра виникла 1690 на Micui запор1зького займища. Най- менування слободи — вщ поширення в минулому ясена (Fraxinus

1. ). Утворена за допомогою суф. -увата. Звщси ж назва смт. Ясишвка, пщпорядкованого Макпвськш мюькрад1.

 

Ясшя (Ясиня) — смт. PaxiecbKoro р-ну Закарпатсько! обл. Од- не з наймальовничиших поселень Карпат. Розташоване поблизу карпатських вершин Говерли, Петроса i Близнищ на р. Чорна Тиса (бас. Дунаю). Перша писемна згадка про Я. вщноситься до 1555. У райош багато ясена (Fraxinus L.) — pin рослини з роди- ни маслинових. Звщси й назва. Закшчення -я eiairpae роль сло- вотворчого засобу. Звщси Ясшський перевал — див. Яблуницький перевал; Ясшянський Менчул — див. Менчул.

Ясна Поляна — смт., пщпорядковане Краматорськш MicbKpaai Донецько! обл. Розташоване на р. Маячка, л. пр. Казенного Тор- ця (бас. Cie. Дшця). Перша згадка вщноситься до 1767. Слобода виникла край люу, на вщкритш пщвищешй поляни Звщси назва. 3 1962 вщнесене до категорп смт. Пор.: неподал1к смт. Ясног1рка.

Ясне (кол. Наркевич1) — смт. Волочиського р-ну Хмельниць- ко! обл. Розташоване Mix верхньою Tenieio р. Швд. Буг та зашз- ницею Тернопшь — Хмельницький. Засноване 1950 в зв’язку з бущвництвом цукрового заводу. Назва вщ прикм. ясний в розу- MiHHi «гарне, красиве». Кол. назва посесивна — виникла вщ пр1звища землевласника Наркевича.

Яснопрка — смт., пщпорядковане Краматорськш MicbKpaai До­нецько!' обл. Розташоване на р. Казенний Торець (бас. Cie. Дшця), у niaHixxi одного з eiaporiB Донецького 1фяжа, вщомого здавна як урочище Ясна ziptca. Досгивно: «Осветлена сонцем прка». На До- неччин1 пщвищення називають горами. Поселения виникло у 1865.

Ясыивка — п. рук. Дншра в Шкопольському p-Hi Дн1пропет- ровсько! обл. Назва, iMoeipHo, eTHOHiMi4Horo походження, на що вказуе суф. мвк(а). Вихщним, ймов1рно, е слово ясько, яськи — лшш. синон1м алан, алани — вихщц1в з niBHi4Horo Кавказу, що жили по сусщству з Кшвською Руссю. В одному i3 3annciB airo- писець розпов1дае про те, що син Кшвського князя Володимира Мономаха Ярополк одружився з донькою аланського князя: «Приведе собе жену красну вельми, яського князя дщерь» [Плетн., 54\. Утворився гщрошм за допомогою суф. -iBK(a). Звщ­си, очевидно, назви кшькох cLa: Яськи на Одещиш, Яськове на Черншвщиш, Ясыавщ на Хмельниччин1; yreopeHi через промгж- ний антропон1м — пр1звище або i\i’R Ясько.

Ятвяги — с. Мостицького р-ну JlbBiBCbKol обл. Розташоване на автошляху JIbBiB — CaM6ip. Уперше згадуеться пщ 1448. Наз­ва пов’язана з ятвягами (судовлянами) — зх. балт. народом, — яю жили з ктця X по юнець XIII ст. у цих мюцях i були актив- ними учасниками сх.-слов. icropi! [Непокуп., 34\.

Ятрань (Странь, Ятран) — р., п. пр. Синюхи (бас. Швд. Бугу). Назва не 3oeciM розгадана. К виводять з фрак. jF-tr «швидкий» та слов. суф. -ань(-ан).

 

У текст! «Словника» назви джерел подано у квадратних дуж­ках за допомогою умовних скорочень, наведено пр1звища авто- pie (повно або скорочено), при наявносп — том, випуск, № 36ip- ника, журналу чи газета (прямий шрифт, № сторшки — курси­вом), дату Ух виходу. Пропонований список не слщ розглядати як б1блюграф1чний покажчик з топошмши УкраУни. У «Словник» внесено лише Ti джерела, що стосуються поданих TonoHiMie. Абаев — Абаев В.И. Осетинский язык и фольклор.

Агеева	-        М.; Л., 1949. —    Агеева Р.А. Происхождение имен рек и озер. — М.: Наука, 1985.
Ан.	— Антонова С. О чем говорят названия рек // Наука и жизнь.— 1982. — №10.
АПУ	—  Археологгчт пам’ятники УкраУнськоУ РСР. -        К., 1966.
Арх. АТП	—  АрхеологЫ УРСР. — К., 1971. —       СССР. Административно-территориаль­ное деление союзных республик. — М., 1983.
АЮЗР	— Архив Юго-Западной России, издаваемый Временной Комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском военном и Волынском генерал-губернаторе. Ч. 1—8. — К., 1859—1914 (перша цифра означае части- ну, наступна — том).
Бабишин	— Бабишин С.Д. Топошмпса в школь — К.: Рад. шк., 1968.
Багалш	—   Багалш Д.1. Гсторш СлобщськоУ УкраУни. -        X., 1918.
Багалш, ЗП	—  Багалш Д.1. Заселения ШвденноУ УкраУни. -        X., 1920.
Баймут	— Баймут Т.В. Гщрошмша Житомирщини // Доповщ та повщомлення на звггнш нау- ковш конференцй, присвячешй пщсумкам науково-дослщноУ роботи за 1959 р. — Жи­томир, 1960.

 

 

 

• — Баскаков Н.А. Введение в изучение тюрк­ских языков. — М.: Высш. шк., 1969.
• — Баценко К. С. Micueei апелятиви з топонь мп Хмельниччини // Питания сучасноУ оно­мастики. — К.: Наук, думка, 1976.

• — Бевзенко А.Т. Назви р1чок мЬк гирлом Дшстра i Дунаю // Питания сучасноУ оно­мастики. — К.: Наук, думка, 1976.
• — Белецкий А.А. Лексикология и теория языкознания (ономастика). — К., 1972.
• — Берг Л.С. О русской географической но­менклатуре // Изв. Всес. геогр. о-ва, т. 77, 1945, № 3.
• — Берзин Э. Западные индийцы и загадка амазонок // Знание — сила. — 1983. — № 2.
• — Бтецький А. О. Борютенес — Данапрю — Дншро // Питания топошмжи та ономасти­ки. — К.: Вид-во АН УРСР, 1962.
• — Бтецький-Носенко П. Словник украУнсь- коУ мови. — К.: Наук, думка, 1966.
• — Бобринский Л.Л. Записки о Смеле. — СПб., 1899.
• — Бондалетов В.Д. Русская ономастика. —

М.: Просвещение, 1983.

• — Боплан. Описание Украины. — СПб., 1832.
• — Брайчевсъкий М.Ю. Давньослов’янська топошмжа Прикарпаття i Придунав’я // Питания топон1м1ки i ономастики. — К.: Вид-во АН УРСР, 1962.
• — Большая Советская Энциклопедия, т. 1 — 25, М. Географ1чш статп, що стосуються УкраГнськоУ РСР.
• — Бутник-Сиверский Б. О городе Белая Цер­ковь // Сов. археол. — 1958. — № 2.
• — Бучко Д.Г. Давньорусью елементи в топо- HiMii Покуття // Давньоруська ономастична спадщина в схщно-слов’янських мовах. — К.: Наук, думка, 1986.
• — Бучко Д.Г. Ойкошми Покуття: Автореф. дис. канд. фшол. наук. — Чершвщ, 1992.
• — Энциклопедический словарь / Изд. Ф.А. Брокгауз и И.А. Ефрон. — СПб, 1890. — Т.1.
• — Ванагас А. К проблеме так называемых первичных гидронимов в балтийских и не­которых славянских языках // Питания су- часно1 ономастики. — К.: Наук, думка, 1976.
• — Величко С. Летопись событий в Юго-За­падной России в ХУЛ ст. — К., 1848. — Т.1.
• — Виноградський Ю.С. Назви м1ст та р1чок Черншвщини // Мовознавство. — К., 1957.
• — Т.14.
• — Горпинич В.О., Лобода В.В., Масенко Л.Т. Власт назви i вщтопошмш утворення 1нгу- ло-Бузького межир1ччя. — К., 1977.
• — Востоков А.Х. Задача любителям этимоло­гии // Санкт-Петербургский вестник. — СПб., 1812. - № 2.
• — Гагкаев К.Е. Историко-лингвистическое значение скифской ономастики Северного Причерноморья // Питания сучасно! оно­мастики — К.: Наук, думка, 1976.
• — Гайдученко В. Я к заснували мюто // Нау­ка i суспшьство. — 1975. — № 5.
• — Галас К.Й. 1з топошм1ки Закарпаття // 36. Ужгород, держ. ун-ту: Доп. та повщомл., 1. Сер. ют-фшол. — Ужгород, 1957.
• — Галас К.И. Топонимика Закарпатской об­ласти (названия населенных пунктов): Авто- реф. дис. канд. филол. наук. — Ужгород, 1960.
• — Гамкрелидзе Т.В., Иванов В.В. Древняя Передняя Азия и индоевропейская пробле­ма: Временные и ареальные характеристики общеевропейского языка по лингвистичес­ким и культурно-историческим данным // Вестник древней истории. — М.: Наука. — 1980. - № 3.
• — Ган К. Ф. Опыт объяснения кавказских ге­ографических названий // Сб. мат-лов для описания местностей и племен Кавказа. — Тифлис, 1909. — Вып. 10.
• — Гарнага I.B. Звщки ця назва // Рад. По- дшля, 1970—1972.
• — Пдромм1чний атлас Украши. Проект // За ред. К.К. Цшуйка. — К.: Наук, думка, 1967.
• — Географ1чна енциклопед1я Украши. — К., 1989. - Т.1.
• — Пдронши Нижнього Поднютров’я // За ред. Ю.О.Карпенка. — К.; Одеса: Вища шк., 1981.
• — Горожанина Л.В. Топошм1я Роздшьнян- ського району Одесько! обл. // Питания су- часно! ономастики. — К.: Наук, думка, 1976.
• — Горпинич В.О. Праслов’янсыа рел1кти у схщно-слов’янських мовах. — К.: Наук, думка, 1986.
• — Горяев Н. Этимологический словарь рус­ского языка: 2-е изд. — Тифлис, 1896.
• — Городские поселения в Российской импе­рии. — СПб., 1861. — Т.2.
• — Грановский А. Полтавская епархия в ее прошлом и настоящем. — Полтава, 1901. — Вып.1.
• — Греков Б.Д. Киевская Русь. — М., 1953.
• — Гртченко Б.Д. Словарь украшсько! мови.
• — К.: Вид-во АН УРСР. - 1958-1959. - 4 т.
• — Грушевський М. 1люстрована icropia Укра­ши. — К.; Вщень, 1921.
• — Грушевський М. 1стор1я Козаччини // BiT- чизна. — 1989. — № 2; № 7.
• — Железняк I.M., Корепанова А.П., Масен- ко Л.Т. та ш. Гщрошм1я Украши в й м1ж- мовних i м1жд1алектних зв’язках. — К.: На­ук. думка, 1981.
• — Гульдман В. Памятники старины в Подо- лии. — Каменецк-Подольск, 1901.

• — Гумецька Л.Л. Топошмжа украшсько! ак- TOBOi мови XIV-XV ст. // Мовознавство. — К, 1957. - Т.14.
• — Гуржш I.O., Макаренко Л.Л., Жевахов П.1. 1стор1я назв // Наука i суспшьство. — 1965. — № 1-5, 7-8, 11; 1966. - № 2, 4-6, 9-12.
• — География в школе. — — № 6.
• — Даль В. Толковый словарь живого велико­русского языка. — М.: Рус. яз., 1978—1980.
• — Т.1-4.
• — Даль В. Толковый словарь живого велико­русского языка / Под ред. Бодуэна де Кур- тене. — СПб.; М., 1905—1909.
• — Данилевский Г.П. Сочинения. — СПб., 1901. - Т.1.
• — Демчук М. О. Укра'шсью ойкошми-компо- зити давньоруського вщантропошм1чного походження // Давньоруська ономастична спадщина в схщно-слов’янських мовах. — К.: Наук, думка, 1986.
• — Деркач П.М. Короткий словник синошм1в украшсько\‘ мови. — К., 1960.
• — Дечев Д. Тракийские названия на наши реки // Изв. на ин-та за бълг. език., 1954. — Кн. 3.
• — Дзендзел1всъкий Й. О. Словник лексики го- в1рок Нижнього Подн1стров’я // Лексиколо- пчний бюлетень. — К., 1953.
• — Добродомов. Оскол // Русская речь. — 1986. - № 3.
• — Древнетюркский словарь. — Л.: Наука, 1969.
• — Рец. на рукопис другого видання «Тойон, словн. Украши», 1978.
• — Думт Б.Я. Охрана или слом топонимики (на примере УССР) // ВКТ. — Л., 1965.
• — Думт Б.Я. Неофщшна реценз1я на «Топо- шм1чний словник-довщник Украшсько! РСР», 1974.
• — Думт Б.Я. До TonoHiMii Укра'шських Кар­пат // Питания географа Укра'шських Кар­пат. Географ, зб. — Вип. 9. — С. 154—161.
• — Дьомт П. Так Ровно чи Ивне? // Роб. газ., 1991. — № 85, 1 травня.
• — Дяченко Т.М. 1зюм: 1сторико-краезнавчий нарис. — X., 1963.
• — Дяченко В.Д. Антропоном1чний склад ук- рашського народу. — К., 1965.
• — Дяченко БД. Вщбитки icTopii, етнографа та природи Украши в назвах il населених пункпв. — К.
• — Дяченко В.Д. Про назви населених пунк­те Украши етшчного походження // Питан­ия топошмики та ономастики. — К.: Вид-во АН УРСР, 1962.
• — Эварницкий Д. Вольности запорожских Козаков. — СПБ., 1890.
• — Железняк I.M., Корепанова А.П., Масен- ко Л. Т., Стрижак О. С. Етимолопчний слов­ник лггописних географ1чних назв ГПвден- Ho'i Pyci. — К.: Наук, думка, 1985.
• — Етимологичний словник украшсько! мови.
• — К.: Наук, думка, 1982—1983. — Т.2; 1989.
• — Т.З.
• — Железняк I.M. До походження гщрошма Цибульник // Питания гщрошмжи. — К.: Наук, думка, 1971.
• — Железняк I.M. Антропошми з ус1ченим другим компонентом композита в сербохор- ватськш MOBi // Мовознавство. — 1971. — №1.
• — Железняк И.М. Основные балто-славянс- кие реликты в гидронимии Украины // Об- щесловян. лингвистич. атлас. — М., 1978.
• — Железняк I.M. Гщрошм1я i monima toro- graphica (бас. 1рпеня) // Питания юторично! ономастики. — К.: Наук, думка, 1994.
• — Железняк I.M. Гщрошмжон Кшвського Полюся i центральноевропейський топон1м- ний ареал // Кшвське Пол1сся. — К.: Наук, думка, 1989.
• — Железняк I.M. Трупа континуеттв I — С, *(S) цо1- у топоосновах Украши // Мово­знавство. — 1991. — №6.
• — Железняк I.M. Давньоруська лексика в гщрошмй Киева // Давньоруська ономас- тична спадщина в схщнослов’янських мо- вах. — К.: Наук, думка, 1986.
• — Железняк I.M. До етимологп гщрошма Су- ба i Субот // Мовознавство. — 1973. — №3.
• — Железняк И.М. Среднеднепровское Пра­вобережье и этногенез славян: Автореф. дис... д-ра филол. наук. — К., 1988.
• — Железняк I.M. Рось i етнолшгв1стичш процеси середньопридншровського Право- бережжя. — К., 1987.
• — Железняк I.M. Топошми Украши з осно­вою Троян // Ономастика Украши I тисячо- лггтя н. е. — К., 1992.
• — Жилко Ф.Т. Говори укра'шсько! мови. — К., 1959.
• — Журнал «Киевская старина». — 1896. — №1.
• — Жучкевич В.А. Краткий топонимический словарь Белоруссии. — Минск, 1974.
• — Жучкевич В.А. Общая топонимика: 2-е изд. — Минск, 1968.
• — Жучкевич В.А. Топонимика Белоруссии:
• — М., 1968.
• — Забелин И.Е. Опыт изучения русских древностей и истории. — М., 1873. — 4.2.
• — Загорский В.П. Историческая топонимика Воронежского края // Изв. Воронеж, ун-та.
• — Воронеж, 1973.

• — Зеленко Л.П. Хронологическая динамика Причерноморской гидронимии // Давньо- руська ономастична спадщина в схщно- слов’янських мовах. — К.: Наук, думка, 1986.
• — Знойко А. Следы на небесной карте // Техника молодежи. — 1984. — №3.
• — Земский сборник Черниговской губ. — 1901. - №11.
• — Известия Таврической архивной коми- сии. — Омферополь, 1893.
• — Ивановский А.А. Географические имена.
• — М., 1914.
• — Историческое описание земель войска Донского. — Новочеркаск, 1903.
• — История Киева. — К.: Изд-во АН УССР, 1963. - Т.1.
• — Материалы для истории колонизации и быта Харьковской, отчасти Курской и Воро­нежской губ. — X., 1890.
• — Icmopin MicT i cui Укра'шсько! PCP: У 26 т.
• — К.: Голов, ред. УРЕ, 1957—1979. — 26 т.
• — Историко-статистическое описание Харьковской епархии. — Харьков, 1858.
• — История Киева: В 3 т., 4 кн. — К.: Наук, думка, 1982. — Т.1: Древний и средневековый Киев.
• — История Украинской ССР: В Ют. — К.: Наук, думка, 1981. — Т.1; — 1982. — Т.2; — 1983.- Т.З.
• — Карамзин Н.М. История государства Рос­сийского. — СПб., 1892. — Т.2.
• — Карпенко Ю. О. До походження назв буко- винських р1чок (слов’янсьи назви) // Пи­тания топошмики та ономастики. — К.: Вид-во АН УРСР, 1962.
• — Карпенко Ю.А. Становление восточно- славянской топонимии // Вопр. географии, 70. - М., 1966.
• — Карпенко Ю.А. О гидронимах Днепр. Днестр. Турунчук // Русское языкознание.
• — - №4.
• — Карпенко Ю.О. Что значит имя Днестр? // Земля и люди. — М., 1973. — С. 215—217.
• — Карпенко О.П. Давньоруська гщрошм1чна спадщина нижнього Днтра // Мовознавст- во. — 1985. — №3.
• — Карпенко О.П. Давньоруська гщрошм1чна спадщина Нижнього Днтра // Мовознавст- во. - 1985. - №3.
• — Карпенко О.П. 3 icTopii' гщрошмй Полюся // Питания юторично! ономастики. — К.: Наук, думка, 1994.
• — Карпенко О.П. Штопис Швобережжя // Давньоруська ономастична спадщина в схщ- нослов’янських мовах. — К.: Наук, думка, 1986.
• — Карпенко О.П. Вщбиття праслов’янсько! лексики в польськш гщрошмй // Мовознав- ство. — 1992. — №4.
• — Карпенко О.П. Назви р1чок Нижнього Надбужжя // Кшвське Полюся. — К., 1989.
• — Карпенко Ю. О. Особливосп гщрошм1чно- го словотвору (на MaTepiaai назв р1чок Чер- швецько! обл.) // Укр. д1алектолопя i оно­мастика. — К., 1964.
• — Карпенко Ю. О. Проблема древньоруських гщрошм1в Нижнього Дшстра // Давньорусь­ка ономастична спадщина в схщнослов’ян- ських мовах. — К.: Наук, думка, 1986.
• — Карпенко Ю.О. Топошмш Буковини. — К.: Наук, думка, 1973.
• — Карпенко Ю.О. Топошмжа прських райо- шв Чершвецько! области Конспект лекцш.
• — Чершвщ, 1964.
• — Карпенко Ю.О. Топошмнса схщних райо- н1в Чершвецько! област1: Конспект лекц1й.
• — Чершвщ, 1965.
• — Карпенко Ю.О. Топошмжа центральних райошв Чершвецько! област1: Конспект лек- щй. — Чершвщ, 1965.
• — Каст Г.Ю. Композита в icTopii схщно- слов’янсько! топошмп // Давньоруська оно- мастична спадщина в схщнослов’янських мовах. — К.: Наук, думка, 1986.
• — Книга Большому Чертежу. — М.; Л., 1950.
• — Кенкен П.И. О древностях берега Крыма и гор Таврических. — СПб. 1837 (цит. за Сельская новь. — 1989, 24 июня).
• — Карта сучасного етшчного складу насе­ления Укра'шсько! РСР / 1н-т мистецтвоз- навства, фольклору та етнографп М.Т.Рильського АН УРСР; Головне Управ- л1ння Геодезй та картографй М1н1стерства Геологи СРСР. — М., 1966.
• — Карта Изюмского уезда Харьковской губ. за 1783 г. — Моек, центр, арх. древн. актов. Ф. 1356, 1. ед. хр. 6339.
• — Ключевский В.И. Курс русской истории.
• — М., 1956.
• — Коваленко С.Л. Богуслав чи Буслав? // Укр. журн. — 1971. — №4.
• — Ковалик 1. Словотворча будова украшсь- ко! топошмжи // Питания украшського мо- вознавства. — К., 1960. — Кн. 4.
• — Козлова С.М. Про походження деяких орон1м1в карпатського ареалу (Карпати, Горгани) // Мовознавство. — 1987. — №2.
• — Коков Д.Н. Кабардинские географические названия. — Нальчик, 1966.
• — Колоколова Л. И. Древний ономастический слой в урбанизации современного Киева // Русское языкознание. — 1982. — №4.
• — Копилов Ф.Г. Посульська експедицш // Археолопчш пам’ятки УРСР. — К., 1952. — Вип. 3.

• — Корепанова А.П. Гщрошми басейну Десни на територп Украши з суф1ксами ов (ев) // Укр. д1алектолопя i ономастика. — К., 1964.
• — Т.1.
• — Корепанова А.П. Колодяжен // Етимолопч- ний словник лггоп. геогр. назв ГИвд. — К.: Наук, думка, 1985.
• — Корепанова А.П. Негацшш топошми Ук­раши — арха!чний структурно-семантичний тип // Давньоруська ономастична спадщина в схщнослов’янських мовах. — К.: Наук, думка, 1986.
• — Корепанова А.П. Топошми, утвореш за се- мантично единою тв1рною основою // Пи­тания сучасно! ономастики. — К.: Наук, думка, 1976.
• — Кравченко В. Етнограф1чш матер1али (пращ Тов-ва досл1дник1в Волин1). — Жито­мир. — 1920. — Т.14.
• — Каталог р1чок Украши / Упор. Г.1. Швець, I. Дрозд, С.П. Левченко: — К.: Вид-во АН УРСР, 1957.
• — Киевская старина: Малорусская геогра­фическая номенклатура. — СПб., 1905.
• — Кудряшов К.В. Половецкая степь. — М., 1948.
• — Купчинський О.А. Найдавншп слов’янсыа топон1ми Украши як джерело юторико-геогра- ф1чних дослщжень (географ1чш назви на -ич1).
• — К.: Наук, думка, 1981.
• — Куркина, Славянская этимология // Эти­мология. — 1986, 1988.
• — JIaepie П. 1стор1я швденно-схщно! Укра!- ни. — Льв1в, 1991.
• — JIaepie Л. Укри-украни — нацп предки? // Прапор — 1990. — №1.
• — Лазаревський А.М. Архивные отрывки для истории Полтавской епархии. — Полтава, 1887. — Вып.1.
• — Лазаревский А. Из истории сел и селян Левобережной Малороссии // Киевская ста­рина. — 1891. — №10.
• — Лазарко М.О. Топошм Путивль в юторич- но-лшгвистичному аспекп // Шоста респ. ономастична конф.: Тези доп. i повщомл., ч.1. - 1990.
• — Латышев В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе // ВДИ. — М.; Л. —

1948. - №3 (25).

• — Лер-Сплавинский Т. О северо-восточных окраинах праславянского языка (по поводу книги В.Н.Топорова и О.Н.Трубачева о гид­ронимике Верхнего Поднепровья) // Вопр. языкознания. — 1964. — №1.
• — Лимаренко В.С. Топограф1чш назви Шв- шчно! Буковини // Питания топошмнси та ономастики. — К.: Вид-во АН УРСР, 1962.
• — Лобода В.В. Топошм1я Дншро-Бузького межир1ччя. — К.: Вища шк., 1976.
• — Лобода В.В. Давньорусыа традицй в топо- шмп Швденно! Украши // Давньоруська ономастична спадщина в схщнослов’янсь- ких мовах. — К.: Наук, думка, 1986.
• — Лобода В.В. Назви населених пункпв Правобужжя // Горпинич В.О., Лобода В.В., Масенко Л.Т. Власш назви i вщтопон1мн1 утворення 1нгуло-Бузького межир1ччя. — К., 1977.
• — Лобода В.В. Назви р1чок м1ж гирлами Дн1стра i Дунаю // Питания сучасно! оно­мастики. — К.: Наук, думка, 1976.
• — Логвин Г.Н. По УкраМ: Стародавш мис- тецью пам’ятки. — К., 1963.
• — Лунин Б.В. Очерки по истории Подонья
• — Приазовья. — Ростов-на-Дону: Ростиздат,

1949.

• — Лучик В.В. Основи тюркського походжен- ня в гщрошмах Юровоградщини // Пробле- ми регюнально! ономастики. — К., 1994.
• — Ляскоронский В.Г. Гильом Левасиер деБоп- лан и его историко-географические труды от­носительно Южной России. — К., 1901.
• — Лящук Б.Ф. До походження географ1чних назв на територп Покутсько-Буковинських Карпат i прилеглих райошв // Льв1в. ун-ту: Сер. геогр. — Льв1в, 1962. — Вип.1.
• — Лящук Б.Ф. 1з Карпатсько! гщрограф1чно1 термшологи // Питания географи Украшсь- ких Карпат: Вид-во Льв1в. ун-ту, 1969. — №9.
• — Мавродт В. В. Нариси з icTopi'i СРСР: Древнеруська держава. — К.: Рад. шк., 1958.
• — Майборода О.М. Формування украшсько! народност1. — К., 1986.
• — Максименко Ф. Зб1рник юторичних вщо- мостей про населен! пункта УРСР. — К., 1964.
• — Максимович Н.И. Днепр и его бассейн. — К., 1901.
• — Максимович М.А. Собрание сочинений: В 3 т. — К., 1876—80. — 3 т.
• — Марко Г.А. Давньорусыа i староукрашсьга топошми, похщш вщ назв рослин // Давньо- руська ономастична спадщина в схщно- слов’янських мовах. — К.: Наук, думка, 1986.
• — Маркевич Н. Реки Полтавской губернии // Зап. имп. русск. географ, общества. — СПб., 1856. - Кн.11.
• — Мариуполь и его окресности. — Мариу­поль, 1892.
• — Марусенко Т.А. Материалы к словарю ук­раинских аппелятивов. // Полесье. — М., 1968.
• — Масенко Л. Т. До етимологи гщрошма Ко- рабельна // Питания сучасно! ономастики.

• — К.: Наук, думка, 1976.
• — Масенко Л. Т. Гщрошм!я Схщного Подш- ля. — К.: Наук, думка, 1979.
• — Масенко Л. Т. Назви р1чок 1нгуло-Бузько- го басейну // Горпинич В.О., Лобода В.В., Масенко Л.Т. Власш назви i вщтопошмш утворення 1нгуло-Бузького межир1ччя. — К., 1977.
• — Масенко Л.Т. До питания про опозищю «верх, гора — низ, дш» у давньоруськш то- noHiMii // Давньоруська ономастична спад-
  щина в схщнослов’янських мовах. — К.: На­ук. думка, 1986.
• — Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского госу­дарства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губ.) в XVI—XVIII столетиях, собранные в разных архивах и рекомендо­ванные Д.И.Багалеем. — X., 1886. — Т.1.
• — Маштаков П.Л. Материалы для областно­го водного словаря. — Л.: Гидромет. ком. при СНК СССР, 1931. - Т.4.
• — Маштаков П.Л. Список рек Днепровско­го бассейна (указатель). — СПб., 1913.
• — Мельничук О. С. Топошмша Кодимського р-ну Одесько! обл. // Мовознавство. — К., 1957. - Т.14.
• — Мельхеев М.Н. Географические имена. — М.: Учпедгиз, 1961.
• — Менгес К.Г. Восточные элементы в «Сло­ве о полку Игореве». — Л., 1979.
• — Меркулова В А. Родные слова // Лес и че­ловек. — М., 1979.
• — Меркулова В А. Очерки по русской народной номенклатуре растений. — М.: Наука, 1967.
• — Михайлов Б.З. До 200-р1ччя мюта Мелгго- поля.
• — Младенов С. Етимологически и провопи- сен речник на българския книжовен език. — София, 1941.
• — Материалы для историко-статистическо­го описания Екатеринославской епархии. — Екатеринослав, 1880. — Вып.1, 2.
• — Молчанова О.Т. Топонимический словарь Горного Алтая / Под ред. А.Т.Табаковой. — Алт. кн. изд-во, 1979.
• — Славянский именослов, или собрание сла­вянских личных имен в алфавитном поряд­ке / Сост. М. Морошкин. — СПб., 1867 //Укр. ютор. ж., К., 1984. — №2.
• — Морфемний словник / Уклад. Л.М.Полюга.
• — К.: Рад. шк., 1983.
• — Мурзаев Э.М. Словарь народных геогра­фических терминов. — М.: Мысль, 1984.
• — Мурзаевы Э. и В. Словарь местных геогра­фических терминов. — М., 1959.
• — Мурзаев Э.М. География в названиях. — М.: Наука, 1979.
• — Мурзаев Э.М. Очерки топонимики. — М., 1974.
• — Мурзаев Э.М. Топонимика популярная. — М.,
• — Муромцев I.B. Словотворч1 типи гщрош- м1в (бас. С1верського Дшця). — К.: Наук, думка, 1966.
• — Наливайко C.I. Варух: вдШська назва Дншра? // Мовознавство. — 1986. — №2.
• — Наливайко С. Данда, самба i полянський князь Кий // Молодь Украши. — 1991. — 1 березня.
• — Наулко В.Ю. Географ1чне розмщення на- род1в в УРСР: Додаток до карти сучасного етн1чного складу населения УРСР. — К.: Наук, думка, 1964.
• — Нежнипапа В.Я. Украшсько-росшський словник-довщник географ1чних назв Укра- шсько! РСР / 2-ге випр. i доп. вид. — К.: Рад. шк., 1971.
• — Непокупний А.П. Балт1йськ1 родич1 слов’ян. — К.: Наук, думка, 1979.
• — Непокупный А.П. Ареальные аспекты бал- то-славянских языковых отношений. — К.: Наук, думка, 1964.
• — Непокупный А.П. Балто-северославянские языковые связи. — К.: Наук, думка, 1976.
• — Нерознак В.П. Названия древнерусских городов. — М.: Наука, 1983.
• — Никонов В.А. Введение в топонимику. — М.: Наука, 1965.
• — Никонов В.А. Краткий топонимический словарь. — М.: Мысль, 1966.
• — Никонов В.А. Славянский топономичес- кий тип // Вопр. геогр., № 58: Географичес­кие названия. — М., 1962.
• — Никончук М.В. Матер1али до лексичного атласу украшсько! мови: (Правобережне Полюся). — К.: Наук, думка, 1979.

 

• — Нариси icTopfi Львова. — Льв1в, 1956.
• — Шмчук В.В. 3 icTopii топономн Закарпат- тя // Питания сучасно! ономастики. — К.: Наук, думка, 1976.
• — Шмчук В.В. Дншр-Славута // Давньорусь- ка ономастична спадщина в схщнослов’ян- ських мовах. — К.: Наук, думка, 1986.
• — Ногайско-русский словарь // Под ред. Н.А.Баскакова, 1963.
• — Областное деление и местное управление литовско-русским государством. — М., 1892.
• — Опись актов Киевского центрального ар­хива, № 1048, 1895.
• — Ольховой Я. И. К происхождению топонима Дрогобыч: Докл. и сообщ. Львов, отд. Гео­граф. о-ва УССР за 1964. — Львов, с. 74—76.

• — Ольховий Я. Стебник i icropia походжен- ня назви поселения // Рад. село. — Дрого- бич. — 1972. — 12 с1чня.
• — Ольховий Я. Трускавець — солоне джере- ло // Рад. село. — Дрогобич, — 1972, 22 бер.
• — Онишкевич М.Й. Словник бойювських го- — К.: Наук, думка, 1984.
• — Описание городов и уездов Азовской гу­бернии к началу 1780-х гг.
• — Орел В.Э. Из этимологических наблюде­ний над гидронимами бассейна Варты // Onomastica,
• — Отин Е.С. Непереоформленные личные имена в гидронимах Дона // Восточносла­вянская ономастика: Материалы и исследо­вания. — М.: Наука, 1979.
• — Отш €.С. Гщрошми Схщно! Украши. — К.; Донецьк: Вища шк., 1977.
• — Отин Е.С. Домаха или Адомаха? // Тез. докл. конф. 12—13 марта 1994 г. — Донецк, 1994. — Вып. 2.
• — Отин Е.С. Дон и Донец // Восточноукр. лингв, сб. — Донецк, 1994. — Вып. 1.
• — Отин Е.С., Борисова Л.П., Першина К. В. Проблемные статьи к «Историко-этимоло­гическому словарю географических назва­ний Юго-вост. Украины» // Акт. вопр. тео-

рии языка и ономастической номенклатуры.

• — Донецк, 1993.
• — Отин Е.С. Статьи в газ. «Комсомолец Донбасса» под рубрикой «По имени отчест­ву». — 1977—1983 гг.
• — Отт €. Рец. на кн.: «В.В.Лобода. Топош- м1я Дшпро-Бузько го межир1ччя» // Мовоз- навство. — 1976. — № 6.
• — Отт €.С. Л1многраф1чш терм1ни ыьмень i лиман у TonoHiMiui Схщно! Украши та По- доння // Питания юторично! ономастики Украши. — К., 1994.
• — Отт €.С. Орошм1я швденно-схщно! Ук­раши // Мовознавство. — 1981. — № 3.
• — Отт Першина К., Лемтюгова В.П. Славянская ойконимия апелятивного про­исхождения: Название типов поселений [Рец.] // Мовознавство. — 1986. — № 1.
• — Отин Е.С. Псевдосуфикс -ка в топони­мии Крыма и Северного Причерноморья // К новым успехам советской науки: Тез. и сообщ. науч. конф. Донецк, гос. ун-та. — Донецк, 1966.
• — Отш €. Рец. на кн.: «Масенко Л.Т. Гшро- шм!я Схщного Подшля» // Мовознавство. — 1980. - № 4.
• — Отин Е.С. Историко-этимологический сло­варь топонимов Юго-восточной Украины (принципы составления, пробные статьи) // Проблеми репонально! ономастики. — К., 1994.
• — Падалка Л.В. Прошлое Полтавской тер­ритории и ее заселение. — Полтава, 1914.
• — Паробецкий М.Н. Об изучении летописных городов на территории западных областей УССР для нужд исторической географии // Вопр. географии. — М., 1978. — Сб. 108.
• — Паробецкий М.Н. О летописных названи­ях городов Прикарпатья // Докл. и сообщ. Львов, отдела Географ, об-ва УССР за 1968—1969 год. — Львов, 1975.
• — Повесть временных лет // Подгот. текста Д.СЛихачева. — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1950.

 

• — Петров Н.И. Историко-географические очерки древнего Киева. — К., 1897.
• — Петров В.П. Пдрошми Укра'ши за антич- ними джерелами // «Украшська д1алектоло- гш i ономастика». — К., 1964. — Т. 1.
• — Петров В.П. Етногенез слов’ян: Джерела, етапи розвитку i проблематика. — К.: Наук, думка, 1972.
• — Петров В.П. Найдавншй назви р1чок Ук- ра’ши // Укр. мова в шк. — 1963. — № 1.
• — Петров В.П. Топоном1я ВерхиьоУ Наддшс- трянщини // Ономастика. — К., 1966.
• — Петров В.П. Гщрошм1я Верхнього По- дшстров’я // Територ1альш д1алекти i власн1 назви. — К.: Наук, думка, 1965.
• — Пигулевская Н.В. Сирийский источник VI в. о народах Кавказа // ВДИ. — 1939. — № 1.
• — Пирко В.А. Северное Приазовье в XVI— XVII вв. - К., 1988.
• — Плетнева С.А. «Исчезнувшие народы». Половцы Ц Природа — 1977. — № 2. — С. 46-61.
• — Подольская Н.В. Антропонимикой берес­тяных грамот // Восточнославянская оно­мастика: Исслед. и мат-лы. — М.: Наука, 1979.
• — Полтавские епархиальные ведомости: Часть неофициальная. — 1986. — № 24.
• — Пономаренко М. Ф. Пдрошмжон Золотонь щини // Повщомлення Укр. ономаст. ком1- cii, — Вип. 3.
• — Пономаренко М.Ф. Ономастичш вщомоеп в «IcTopi'i MicT i сш Украшсько! РСР» // Укр. ют. журн. — 1968. — № 12.
• — Пономарев А. Кумане — половцы // Вестник древней истории. — М. — 1940. — № 3—4.
• — Попов А.И. Географические названия (введение в топономику). — М.; Л., 1965.

• — Попов А. И. Основные принципы топони- мистического исследования // Принципы топономистики. — М.: Наука, 1964.
• — Посацька-Чернях1всъка Е.М. Географ1чш назви, пов’язаш з 1менами людей, lx пр1зви- щами i пр1звиськами // Мовознавство. — К., 1957. - Т. 14.
• — Посацька-Чернях1всъка Е.М. Питания сло- вотворчо! структури топон1м1чних назв Льв1вщини // Питания топон1м1ки i ономас­тики. — К., 1962.
• — Поспелов Е.М. Географическая термино­логия в микротопонимии Восточных Карпат // Микротопонимия. — М., 1976.
• — Поспелов Е.М. Топонимика и картогра­фия. — М.: 1971.
• — Поспелов Е.М. Туристу о географических названиях. — М., 1988.
• — Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. — Харьков, 1899. — Т. 3.
• — Потебня А.А. Народные песни Галицкой и Угорской Руси / Собр. Я.Ф.Головацким: [рец.]. — Зап. Имп. Акад. наук, 1800.
• — Похилевич Л. Историческое описание уез­да г. Проскурова Подольской губернии. — Каменец-Подольский, 1863.
• — Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. — К., 1864.
• — Преображенский А. Этимологический сло­варь русского языка. — М., 1910—1918. — Вып. 1—14.
• — Прохоров В.А. Надпись на карте: Геогра­фические названия Центрального Чернозе­мья. — Воронеж, 1977.
• — Полное собрание русских летописей. — Спб., 1846. — Т. 1 i наст.
• — Пура Я. О. Мжротопошми Ровенщини вщ гщрошм1в // Питания сучасно! ономастики.
• — К.: Наук, думка, 1976.
• — Пура Я.О. Край наш у назвах. —Р1вне, 1991.
• — Пура Я.О. Назви р1чок басейну Гориш, Ствиги та Середнього Стиру. — Льв1в, 1985.
• — Радлов В. В. Опыт словаря тюркских наре­чий. - Спб, 1893-1911. - Т. 1-4.
• — Редько Ю.К. Взаемозв’язки М1Ж украшсь- кими пр1звищами i топошм1чними назвами
  // Питания слов’янського мовознавства. — Льв1в, 1958. — Кн. 5.
• — Рибаков Б.А. Город Кия // Вопросы исто­рии. — М., 1980. — № 5.
• — Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества XII—XIII вв. — М.: Наука, 1982.
• — Рыбаков Б.А. Мир истории. — М.: Моло­дая гвардия, 1984.
• — Русско-ногайский словарь. — М.: Изд-во иностр. и национ. словарей, 1956.
• — Роговиц А. С. Опыт словаря народных наз­ваний растений Юго-Западной России с не­которыми поверьями и рассказами о них // Зап. Юго-Зап. отд. Императ. Русс, географ, о-ва. — Киев, 1874. — Т. 1.
• — Роспонд С. Структура и стратиграфия древнерусских топонимов // Восточносла­вянская ономастика. — М., 1972.
• — Роспонд С. Miscellaneae onomastica Russica // Восточнославянская ономастика: Мат-лы и исслед. — М.: Наука, 1979.
• — «Россия»: Полное географическое описание нашего отечества: Настольная и дорожная книга для русских людей / Под общ. руков. П.П.Семенова-Тян-Шанского и В.ИЛаманс- кого. - СПБ., 1902-1910. - т. 2, 7, 9, 14.
• — Словник гщрон1м1в Укра'ши / К.: Наук, думка, 1979.
• — Седов В.В. Балто-Иранский контакт в Днепровском Левобережье // Сов. археоло­гия. — 1965. — № 4.
• — Седое В.В. Исчезнувшие народы: Анты // Природа. — М. — 1978. — № 6.
• — Седое В. Балты и славяне в древности // Наука и техника. — 1977. — № 9.
• — Седое В.В. Восточные славяне в VI— XIII вв. - М., 1982.
• — Словарь иностранных слов. — М.: Рус. яз.
• — 10-е изд. — 1983.
• — Сщшський €. Оборонш замки захщного Подшля. — Вшниця, 1930.
• — Скальковский А. Опыт статистического описания Новороссийского края. — Одесса, 1850. - Ч. 1.
• — Скальковский А.А. Географическая и эт­нографическая терминология Новороссий­ского края. — СПб., 1868.
• — Скляренко В. Звщки походить назва Укра­ша // Украша. — 1991 р. — № 1.
• — Свободная летопись. — СПб., 1876. — Вып. 1.
• — Словарь русского языка. — М., 1968. — Т. 1-4.
• — Слюсарский А.Г. Слобщська Украша: 1с- тор. нарис XVII—XVIII ст. — Харив, 1954.
• — Смолицька Г.П., Трубачов О.Н. Реки Пра­вобережной Украины: Реценз. // Мовознав- ство. — 1963. — № 3.
• — Смолицкая Г.П., Горбаневский М.В. Топо- номия Москвы. — М.: Наука, 1982.
• — Список населенных мест Российской им­перии. Полтавская губерния. — Спб., 1862.
• — Т. 33.
• — Списо'К населенных мест Харьковской гу­бернии и статистические данные о каждом селении. — 1896.

• — Соболевский А.И. Русские местные назва­ния и язык скифов и сарматов // Русск. фи­лософ. вести. — Варшава, 1916. — Т. 14.
• — Соболевский А. Несколько этнографичес­ких названий // Рус. филол. вестник. — 1911. - Т. 15. - С. 406.
• — Соболевский А. И. Материалы и исследова­ния. — М., 1910.
• — Соболевский А. И. Русско-скифские этюды // Изв. отделения рус. яз. и словесности АН.
• — Л., 1923. - Т. 26.
• — Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка, по письменным па­мятникам. — СПб., 1893—1912. — Т. 1—3.
• — Словник староукрашсько! мови XIV—XV ст.: У 2 т. — К.: Наук, думка, 1977—1978. — 2 т.
• — Сташвський М.Ф. Назви населених пунк­те Буко вини в пам’ятках XV—XVII ст. //

Питания топон1м1ки та ономастики. — К., 1962.

• — Стельмах Р.Ю. 1сторичний розвиток ешь- ських поселень на Укранн. — К., 1964.
• — Сторженко А.В. Очерки переяславской старины. — К., 1900.
• — Стрижак О.С. Назва Дншра i так звана «богиня Дана» // Мовознавство. — 1971. — № 5.
• — Стрижак О. С. 3 «вщетношмно!» гшрош- ма на схщ вщ Середнього Дншра // Питан­ия шторично! ономастики Украши. — К.: Наук, думка, 1994.
• — Стрижак О. С. Про що розповщають ге- ограф1чш назви. — К.: Наук, думка, 1967.
• — Стрижак О.С. Гщрошм1я Полтавщини фш)зоогеограф1чного семантичного ряду // Украшська д1алектолопя i ономастика. — К., 1964.
• — Стрижак О.С. Етношм1я Геродотово! Сюфп. — К.: Наук, думка, 1988.
• — Стрижак О.С. Етимолопчш етюди: Звщ- ки назви piK? // Укр. мова i л1т-ра в шк. — 1973. - № 7.
• — Стрижак О.С. 3 icTopii формування ме- тод1в топон1м1чних дослщжень у вггчизнянш Hayni // 1сторичн1 джерела та ix використан- ня. — К., 1968. — Вип. 3.
• — Стрижак О.С. Назви розповщають. — К.: Знания, 1967.
• — Стрижак О.С. Назви р1чок Запор1жжя i Херсонщини. — К., 1967.
• — Стрижак О.С. Назви р1чок Полтавщини.
• — К., 1963.
• — Стрижак О.С. Про походження назв на- селених пункпв Полтавщини XIV— XVI ст.ст. // Питания топошмши i ономас­тики. — К.: Вид-во АН УРСР, 1962.
• — Стрижак О.С. Полтавсько-слобожансьи Груш // Таритор1альш д1алекти i власн1 наз­ви. — К., 1965.
• — Стрижак О.С. Ивне чи Ровно? // Мово­знавство. — 1967. — № 1.
• — Стрижак О. С. Топошмпса i географш ко- рисних копалин // Сучасш проблеми гео- граф1чно1 науки в УкраУнськШ РСР: Мат-ли 1-го з’1зду Геогр. т-ва УРСР. — К., 1966.
• — Стрижак О.С. Топошм1чш мшрацп на Украли // Питания сучасно! ономастики. — К.: Наук, думка, 1976.
• — Сумцов Н.Ф. Малорусская географичес­кая номенклатура // Киевская старина, 1886. - Т. 15.
• — Суслова А. В. Старые календарные имена в современном русском языке // Восточно- славянская ономастика: мат-лы и исслед. — М.: Наука, 1979.
• — Теодорович Н. Волынь в описании горо­дов, местечек и сел. — Почаев, 1840.
• — Теодорович Н.И. Историко-статистичес­кое описание Волынской епархии. — Поча­ев, 1888-1903. - Т. 1-5.
• — Тимошук Б.О. Швшчна Буковина — зем­ля слов’янська. — Ужгород, 1969.
• — Тихомиров М.Н. Древнерусские города // Уч. зап. Моек, ун-та. — М., 1946. — Вып. 99.
• — Тихомиров М. Список русских городов даль­них и ближних // Ист. зап. — М., 1952. — № 40.
• — Толстой Н.И. Славянская географическая терминология. — М., 1969.
• — Топоров В.Н., Трубачев О.Н. Лингвисти­ческий анализ гидронимов Верхнего По- днепровья. — М.: Изд-во АН СССР, 1962.
• — Карпенко Ю.О., Бевзенко А.Т., Баска­ев К.€. та ш. Топошм1я швшчно-схщно! Одещини: Консп. лекцш. — Одеса, 1975.
• — Третьяков П.Н. Восточнославянские пле­мена. — М.: Изд-во АН СССР, 1953.
• — Татарско-русский словарь. — М.: Сов. эн- циклоп., 1966.
• — Трубачев О.Н. Indoarica в Северном При- черноморьи: Источники: Интерпретация: Реконструкция // Вопр. языкознания. — 1981. - № 2.
• — Трубачев О.Н. Лингвистическая периферия древнейшего славянства: Индоарийцы в Се-

верном Причерноморьи: Славянское языко­знание // VIII съезд славистов. — М., 1978.

• — Трубачев О.Н. Название рек Правобереж­ной Украины: Словообразование: Этимоло- гия: Этническая интерпретация. — М., 1968.
• — Трубачев О.Н. Ранние славянские этнони­мы: Славяне и Карпаты // Вопр. языкозна­ния. — 1974. — № 6.

• — Трубачев О.Н. О синдах и их языке // Вопр. языкознания. — М., 1976. — № 4.
• — Трубачев О. Свидетельствует лингвистика // Правда. — 1984. — 13 грудня.
• — Трубачев О.Н. О племенном названии Уличи // Вопр. слав, языкознания. — М., 1961. - Т. 5.
• — Тутковський П.А. Словник геолопчно! термшологи: Проект — К.: Держвидав Укра- ши, 1923.
• — Тутковский П.А. Краткий гидрографичес­кий очерк Центрального и Южного Поле­сья. — Житомир, 1910.
• — Украинская ССР: Административно-тер­риториальное деление. — К., 1979.
• — УкраЫсъм грамоти XV ст. — К., 1965.
• — Учен. Зап. Моек, ун-та. — М., 1940.
• — Указатель к первым восьми томам Полно­го собрания русских летописей. — Спб., 1907.
• — УРЕ. - К., 1960-1965. - Т. 1-17. (Геогра- ф1чш сгатп, що стосуються Украшсько! РСР).
• — УРЕ: 2-ге вид. К., 1979-1984, - Т. 1-12. (Географ1чш статп, що стосуються Украш­сько! РСР).
• — Украмська — ровесниця санскриту. Роз- мова ВЛльченка з В.Довгичем. Освла. — 1991. — 7 травня. — № 36.
• — Украшська Радянська Сощалктична Рес- публта. — К., 1957.
• — Фасмер М. Этимологический словарь рус­ского языка // Пер. с нем. с доп. О.В.Труба- чева: В 4 т. — М., 1964—1973. — 4 т.
• — Федоренко П.К. Рудни Левобережной Ук­раины в XVII—XVIII ст. — М.: Изд-во АН СССР, 1960.
• — Фененко М. Земля говорить. — К., 1969.
• — Филевич И.П. История древней Руси. — Варшава, 1896.
• — Фоменко В. Звщки ця назва? — Дншро- петровськ: Промшь, 1969.
• — Фоменко В. Тюркские элементы в топо­нимии Запорожья // Изв. Всесоюзного ге- огр. об-ва. — М.; Л., 1964. — Т. 96.
• — Фоменко В.Г. Материалы к топономике Запорожской области // Изв. Мелитоп. отд. Геогр. о-ва УССР. — Днепропетровск, 1965.
• — Фоменко В.Г. К топонимике Приазовья // Донбасс. — 1964. — № 6. — Стр. 23.
• — Франко З.Т. Граматична будова украшсь- ких топон1м1в. — К.: Наук, думка, 1979.
• — Франко 31нов1я. Хто ми? Звщки родом? — К., 1990.
• — Франко 3. Т. Словотворч1 типи мжротопо- шм1в стародавньо! мови XIV—XV ст. // Мо- вознавство. — 1984. — № 4.
• — Худаш М.Л. Давньоруська спадщина в ук- рашсыай ойкошмй (до питания критернв розр1знення) // Давньоруська ономастична спадщина в схщнослов’янських мовах. — К.: Наук, думка, 1986.
• — Центральный Государственный архив древних актов. — Ф. 1355. — № 1945.
• — Центральный державний юторичний apxiB УРСР у м. Киевь
• — Цыганенке Г. Этимологический словарь русского языка. — К., 1970.
• — Цшуйко К.К. Програма збирання матер1агив для вивчення топошмйси Уркаши. — К., 1962.
• — Цшуйко К.К. Завдання та принципи побу- дови «Гщрошм1чного атласа Украши» // Те- ритор1альн1 д1алекти i власн1 назви. — К.: Наук, думка, 1965.
• — Цшуйко К.К. Основш питания розвитку украшсько! топон1м1ки в пожовтневий час (1917—1957) //Дослщження з мовознавства в Украшсыай РСР за сорок роюв. — К., 1957.
• — Цшуйко К.К. Топошмжа Полтавщини як джерело юторй краю // Полтавсько-кшвсь-
  кий д1алект — основа украшсько! нацю- нально! мови. — К., 1954.
• — Топотмт Покровського р-ну Дшпропет- ровськоУ обл. // Мовознавство. — К., 1957.
• — Т. 14.
• — Чешга 1.П. Топошлнчш вщомосп в «1сто- рй м1ст i cin Укра'шсько! РСР» // Укр. журн. — 1967. — № 1.
• — Черепанова Е.А. Народная географическая терминология Черниговско-Сумского поле­сья. — Сумы, 1983.
• — Черепанова €.0. Топошм1чна стратигра- ф1я Схщного Полюся Укра'ши // Питания гсторично!' ономастики Украши. — К., 1994.
• — Черных П.Я. О некоторых старых назва­ниях рек (топонимические зап.) // Мово­знавство. — К., 1957. — Т. 14.
• — Чернях1'вська Е.М. Словотворча структура топошм1чних назв Льв1вщини // Питания украшського мовознавства. — Льв1в, 1960. — Кн. 6.
• — Черттвсъка Е.М. Складш топош\пчш назви // Питания украшського мовознавства.
• — Льв1в: Вид-во Льв1в. ун-ту, 1962. — Кн. 5.
• — Чернях1всъка Е.М. Топошм1чна Льв1вщи- на: Автореф. дис. канд. фшол. наук. — Льв1в, 1966.
• — Черняховская Е.М. Основные принципы топонимии Львовск. области // Докл. и со- общ. Львовск. отд. География, о-ва УССР.
• — Льв1в. — 1975. — Вып. 5.
• — Чубенко В.Ю. Географические названия на территории Донецкого кряжа (материалы по истории и географии). — Ворошиловг­рад, 1939.

• — Шарлемань Н.В. К вопросу о топонимике р. Почайны и попытка реалистического тол­кования былины «Добрыня и Змей», 1965,
• — ЦНБ АН УРСР, ф. 49, № 34.
• — Шахматов М.Я. Введение в курс истории русского языка. — Пг., 1916.
• — Шилов Ю. Як прочитати причорноморсь- Ki кургани // Всесвй. — 1989. — № 3.

Шрамко	— Шрамко Б.А. Древности Северского Дон­ца. — X., 1962.
Шульгач	— Шульгач В.П. Гщрошм Лютиця на топош- м1чному фош Захщного Полюся // Мово- знавство. — 1988. — № 4.
Шульгач, ГБС	— Шульгач В.П. Гщрошми басейну Стиру. — К.: Наук, думка, 1993.
Шульгач, СГ	— Шульгач В.П. До старожитньо\' гщроншп Украши // Мовознавство. — 1995. — № 1.
Шульгач, ТСТ	— Шульгач В.П. Основа but- в лдрошмп Ук­раши // Ономастика Украши першого тися- чолггтя нашо! ери. — К.: Наук, думка, 1992.
ЭССЯ	— Этимологический словарь славянских язы­ков. Праславянский лексический фонд Под ред. О.Н.Трубачова. Вып. 1—18. — М.: Нау­ка, 1974—1983.
Юдешч Юрков.	—  Юдешч О.М. По р1чках Украши, 1968. —    Юрковский М. Термины, обозначающие вершину в украинском языке // Восточно- слав. ономастика. — М.: Наука, 1979.
Яворницький	— Яворницький Д.1. Словник уркашсько! мо-

 

 

ви. — Катеринослав: Слово, 1920. — Т. 1. Яворницький-Дшпр— Яворницький Д.1. Дншров1 пороги. — Яворницький, 1ст. Дшпропетровськ: Промшь, 1989. — Яворницький Д. 1стор1я запор1зьких коза- ив. — Льв1в, 1990. Як. — Яковенко Н. Ключ вщ воргг русько! тор- пвл1 // Киш. — 1985. — № 11. Ян. — Янко М.Т. Топошм1чний словник-довщ- ник Украшсько! РСР. — К., 1973. Ян., ГНР — Янко Н.Т. Географические названия рас­сказывают // Неизвестное об известном. — Донецк, 1978. Ян., ЛУ — Янко М.Т. Чернтв: BiK i назва // Лгг. Укр. — 1983, квггень. Ян., НМ — Янко М. Т. Звщки назва мюта Харив, Су- ми, Вшниця // Укр. мова i лгг-ра в шк. — К., 1985. - № 8. Ян., НС — Янко М. Т. Новгород-С1верський // Наука i суспшьство. — 1987. — № 5. Ян., ОКД — Янко М.Т. Звщки назва мюта Овруч, Ка- шв, Друживка // Укр. мова i л1т-ра в шк. — К. - 1987. - № 4.

 

• — Янко М. Т. TonoHiMiKa на ypoui // Рад. шк.
• — - № 5.
• — Ященко А.И. Топонимика Курской облас­ти. — Курск, 1958.
• — Lehz-Splawinski Т. О pochodzenii i prao- jszyznie Slowian. — Poznan, 1946.
• — Rozyvadowski J. Studia nad nazwami wod slowianskich. — Krakow, 1948.
• — Staszewski J. Slownik geograficzny. — Warszawa, 1948.

 

3MICT

Передмова.......................................................... 3

Умовш скорочення........................................... 18

Словник............................................................ 21

Джерела.......................................................... 403

 

Навчальне видання

Янко Микола Тимофшович

Т0П0Н1М1ЧНИЙ СЛОВНИК УКРА1НИ

Словник-довщник

Рекомендовано MmicmepcmeoM oceimu Украти

Головний редактор О.К.Гурська
Редактор Л.К Ярошевська
Художник обкладинки С.I. Чуев
Техшчний редактор М X Губар
Коректори H.I.Гриценко, Т В.Бишова, ТА Гуреш

Здано до набору 18 05 98 Пщписано до друку 26.10 98
Формат 60x90 ‘/и. Гарнггура Таймс Друк офсетний
Умовн -доук арк 26,0. Обл -вид арк 26,0

(Материал предствален в неотредактированном виде, после автоматического распознования. Скачать в формате pdf можно тут)

---

Зам. 83110

ТОВ «Знания*, 252034, КиТв-34, вул Ярослав1в вал, 19
Свшоцтво № 24569399 вш 29.10 96.

Ф1рма «ВШОЛ»

252151, Кшв, вул. Волинська, 60

Янко М.Т.

Я62 Топошм1чний словник Украши: Словник-довщник — К.: Знания, 1998. — 432 с. — Библюгр.: с. 403 — 429.

ISBN 5-7707-9443-7.

Топошм1чний словник Украши Micnrrb найголовшци назви MicT, районних центр1в, селищ м1ського типу, сш, у яких вщбулися юторичш поди або яю пов’я- зан1 з iMeHaMH видатних людей, а також назви об’екта рельефу, pinox, озер, ли- ман1в, заток i проток, найважлившшх заповщниюв, юторичних i природних па- м’яток Украши. У ньому подано детальний етимолопчний анал1з вщповщних утворень. Словник мае за мету задовольнити потреби середньоУ школи. BiH при- значений для учшв старших клашв, вчител1в географй, icTopii, студента вщпо­вщних факультета, лекторпв, а також для широкого кола читач1в.